Ім'я файлу: Теорія.docx
Розширення: docx
Розмір: 43кб.
Дата: 28.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Використання дидактичних ігор в корекційно - розвиваючій роботі
Розширення: docx
Розмір: 43кб.
Дата: 28.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Використання дидактичних ігор в корекційно - розвиваючій роботі
Використання арт-терапії у дітей з ЗПР
ВСТУП
Актуальність вивчення дітей із ЗПР обумовлена тим, що в масовій школі все частіше зустрічаються невстигаючі діти (в основному у віці 7-10 років), у яких труднощі в навчанні обумовлені затримкою психічного розвитку. У дітей c ЗПР недостатньо сформована готовність до засвоєння знань і предметних понять, що пов'язано з низьким рівнем їх пізнавальної діяльності, який веде до недорозвинення мови і мислення. Таким дітям важко вливатися в соціум, адже не кожен здатний адекватно сприймати дітей з даним порушенням.
Один з вітчизняних психологів, дефектологів, Лубовский В. І. дає наступне визначення затримки психічного розвитку: «Затриманий розвиток - уповільнення темпу всього психічного розвитку, що виникає найчастіше в результаті слабо виражених органічних уражень кори головного мозку (зазвичай парціального характеру) або тривалих і важких соматичних захворювань ». Складність таких дітей залучається саме в тому, що в їх поведінці переважає висока тривожність і ступінь психоемоційного напруження, присутні негативні переживання, емоційна скутість, порушення емоційно-особистісних зв'язків з близькими людьми , не рідко зустрічається й гіперактивність. Їм, як і всім людям, потрібно засвоювати соціальний досвід, проходити етапи соціалізації і брати участь у суспільному житті. Але фізичні і психічні вади істотно впливають на їх розвиток, не даючи таким дітям можливості повноцінно реалізувати себе, як особистість. Також хочу зазначити, що складність роботи з такими дітьми полягає в тому , що дане порушення психічного розвитку було відкрито порівняно недавно, тому ще не до кінця вивчені механізми виникнення і сутності ЗПР.
Арт-терапія – терапія засобами мистецтва, включає в себе такі окремі терапевтичні технології, як ізотерапія, казкотерапія, ігрова терапія, пісочна терапія, музична терапія, фототерапія, хромотерапія. Часто ці технології інтегровані, доповнюють одна одну.
Сміхотерапія – лікування позитивними емоціями, засіб глибокого очищення організму людини на всіх рівнях - від фізіології до нервової системи, психіки та розуму. Відомий невролог Вільям Фрай порівняв акт сміху з дихальною гімнастики, що застосовується у роботі з дітьми з мовленнєвими порушеннями. На думку автора, інтенсивність дихання при цьому дозволяє легеням і верхнім дихальним шляхам повністю звільнитися від повітря. У цю мить в організмі людини відбуваються найпотужніші біохімічні реакції. Голосний, дзвінкий сміх здатний нормалізувати метаболічні процеси в організмі. Це особливо важливо для дітей з порушеннями мовлення, оскільки у дітей, наприклад, з дизартрічними проявами відмічачається відсутність емоцій, емоційна «блокада», амімічність, загальна млявість, інертність, зниження тонусів м’язів обличчя. Сміх є одним з механізмів адаптації людини до навколишнього середовища. Сміхотерапія є сильним терапевтичним та фізіологічним стимулюванням центру емоцій . Вона повязана з казкотерапією, яка дає можливість уяви та розвитку творчих здібностей, аналізу та закріпленню набутих та автоматизованих навичок. Наприклад, дидактична гра «Уяви тваринку». Логопед говорить: «Діти, а якщо я скажу, що в лісі ходив ведмідь із ось такими рогами. Так чи ні? А в кого роги? А у ведмедя що? У лісі бігав зайчик ось із таким хвостом(показує дуже довгий хвіст). Так чи ні? А в кого такий хвіст?» і так далі. Крім того, сміхотерапію використовують на усіх етапах корекційно-логопедичної роботи: під час створення ситуації заохочення, позитивного настою дитини, комунікації; формування початкових навичок (артикуляційної моторики, розвитку дихання, голосу, дрібної моторики, номінативного словнику тощо); розвитку лексико-граматичної сторони мовлення. До сміхотерапії також можна віднести гру , всім відому гру «Емоції». На прикладі дидактичної гри « Квітки емоцій» . Також дитині можна запропонувати пограти в гру «Спінер емоцій»
Останнім часом все більше і більше використовується у логопедичній роботі музикотерапія. Музикотерапія – це ліки, які слухають. Про те, що музика здатна змінити душевний і фізичний стан людини, знали ще в Давній Греції та інших країнах. Скрипка і фортепіано заспокоюють нервову систему; а флейта має розслаблюючу дію. Самий значний ефект від музики – це профілактика та лікування нервово-психічних захворювань. Легка спокійна музика датського композитора і музиканта Франсиса Гойи заспокійливо діє на нервову систему, приводить до рівноваги процеси збудження і гальмування. Музикотерапія (музична терапія) – це контрольоване використання музики для гармонізації внутрішнього світу людини. Вона сприяє покращенню або збереженню здоров’я, впливає на фізичний, емоційний, інтелектуальний, соціальний, естетичний і духовний стан. З метою активізації емоційних процесів, подолання соціально-комунікативних порушень поведінки, регуляції психофізіологічних напружень, формування здатності до естетичних переживань, насолоди тощо музикотерапія слугує засобом корекції, лікування та реабілітації дітей з психофізичними порушеннями. Завдання кожного заняття з музикотерапії має бути спрямоване на те, щоб дитина отримала якомога більше позитивних почуттів, бо музика пробуджує такі емоції, які формують внутрішню потребу людини у глибокому та постійному спілкуванні з нею. Зміст занять з музикотерапії полягає в єдності таких позицій, як збагачення досвіду емоційно-особистісного ставлення до дійсності та збільшення багажу музичних вражень. При цьому дуже важливо виховувати у дітей культуру слухання та бажання займатися художньою та музичнопрактичною діяльністю для досягнення власної самостійності, незалежності у своїх уподобаннях, а головне здатності через музику любити і сприймати себе та світ таким, яким він є. Заняття з музикотерапії здатні сприяти загальному розвитку особистості дитини. Емоційна чуйність і розвинений музичний слух дозволяють дітям в доступній для них формі відгукнутися на добрі почуття та вчинки, допомагають активізувати пізнавальну діяльність, постійно вдосконалюючи рух до загального оздоровлення всього організму в цілому. Особливих застережень для використання музикотерапії немає. Проте музичний терапевт має враховувати індивідуальні особливості кожної дитини із психофізичними порушеннями, враховуючи, що при загальному тяжкому стані дитини, гострій формі захворювання, тяжких ураженнях нервової системи дитина надзвичайно вразлива і потребує особливих підходів у будь-яких методах лікувальної терапії. Варто проводити заняття з музикотерапії в приміщенні, де діти почувають себе комфортно і затишно, обладнаних необхідними наочними засобами і технічною апаратурою. Існує низка музично-дидактичних ігор , які може використовувати логопед під час занять з дітьми. Вони можуть використовуватись в парі логопеда та музичного керівника. Розглянемо деякі ігри:
«Музичні пригоди колобка» ( див.дод.4)
«Вгадай музичний інструмент» ( див.дод.5)
«Велике маленьке» (див.дод.6)
«Сонечко та дощик» (див.дод 7)
Пісочна терапія включає в себе створення різноманітних форм з піску, вибір і аранжування мініатюрних предметів і фігурок, що нагадує одну з форм сучасного мистецтва — предметну скульптуру. Створення композицій із піску не вимагає особливих умінь. Роботи можуть бути як дуже простими, так і дуже складними, єдиний критерій успішної роботи — її аутентичність — неповторність, динаміка, тобто все те, що викликає в глядача емпатійні відгуки.
За фомою проведення існує 2 варіанати: індивідуальна і групова.
У багатьох роботах О.Гопіченко, В.Кондратенко, С.Коноплястої, Р. Лєвіної, Л.Лопатінової, Є.Соботович, В.Тарасун, М. Шеремет висвітлюються окремі сторони й перелічуються різні характерні особливості компоненти дітей із порушеннями мовлення, що базуються на розумінні мовлення як психологічної системи, визначене Л.Виготським, як нерозривна єдність ряду функцій або функціонування системи. При цьому процес формування усного мовлення розглядається як функціонування систем, що об'єднує кілька самостійних структурних одиниць із підпорядкованими взаємозумовленими характеристиками, сформованими у певні вікові періоди розвитку дитини.
Зважаючи на це, кожен комонент мовленнєвої системи (фонетико — фонематичні процеси, лексико — граматична будова, зв'язне мовлення з його просодичним оформленням) вважається складниками системи, що має множинні взаємопов'язані елементи і підсистеми.
У звязку з цим, передбачається послідовність в організації процесу корекції усного мовлення та особистісних якостей, залучення різноманітних, в тому числі, й арт — терапевтичних засобів, які допоможуть якісно сформувати кожен компонент мовленнєвої системи , внутрішніх якостей особистості та їх взаємозалежність.
Гра є універсальною формою діяльності, всередині якої відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.
Дидактична гра – гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.
Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп у навчанні та вихованні дітей усіх вікових групах за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини.
Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:
1) Власна дидактична гра. Ґрунтується на авто дидактизмі (самонавчанні) та
самоорганізації дітей;
2) Гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить як вихователю так і вчителю-логопеду, які є її організаторами. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання. У них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення).
У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього одночасно іде навчання дітей і вони беруть участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум.
Дії О.Усова визначає як авто дидактизм. Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задоволення інтереси дітей, вчитель-логопед повинен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій та рівень мовленнєвого розвитку. Важливим методом розвитку зв’язного мовлення дітей є дидактична гра. Вона забезпечує сприятливі умови для розв’язання педагогічних завдань з урахуванням
можливостей дітей дошкільного віку. Для розвитку діалогічного мовлення
проводяться такі ігри, де мовна активність дітей займає основне місце. В молодших групах це дидактичні ігри з лялькою. Зміст цих ігор в тому, що логопед розігрує невелику інсценівку за участю ляльки, наприклад, влаштування кімнати для ляльки, святкування дня народження ляльки, зустріч нової ляльки Тані. Протягом усієї гри логопед веде розмову з дітьми від імені ляльки Тані; діти відповідають хором і поодинці, уважно стежать за діями дорослого, самі беруть участь у виконанні окремих доручень ( накрити стіл для ляльки, одягти пальто на неї, допомогти ляльці сховатися тощо).
Вчитель-логопед складає інсценівку за участю не більше як трьох дійових осіб, продумає діалог який буде вести протягом гри, дії, що будують виконуватися. Треба обов’язково передбачити активну участь усіх дітей у розмові з дійовими особами. Сюжети для сценарію треба брати з дитячого життя, з життя тварин. Це можуть бути невеликі інсценізації: «Знайомство», «Зустріч друзів», «У лікарні», «В магазині», «Розмова по телефону», «У бібліотеці» тощо. Дійовими особами можуть бути і герої улюблених казок: Червона Шапочка, зайчик і т. д. Проте це буде не інсценування всієї казки, а розмова дітей з одним героєм.
Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:
1) Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки
(мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння), сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та інші) дидактичні матеріали.
2) Настільно - друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх
зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв’язання таких ігрових завдань добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок пі час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо.
3) Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуація і зв’язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі.
Дидактична гра «Додай потрібне слово»
Мета: закріпити вживання в мовленні складних слів.
Мовленнєвий матеріал:
мама поклала хліб ... куди? ( у хлібницю);
брат насипав цукор ... куди? ( у цукорницю);
бабуся зробила смачний салат і поклала його ... куди? ( у салатницю);
тато приніс цукерки і поклав їх ... куди? (у цукерницю);
Марина не пішла сьогодні в школу, тому що ... ( захворіла);
ми ввімкнули обігрівачі, тому що ... (стало холодно);
я не хочу спати, тому що ... ( ще рано);
ми поїдемо завтра в ліс, якщо ... (буде гарна погода);
мама пішла на ринок, щоб ... (купити продукти);
кішка залізла на дерево, щоб ...(врятуватися від собаки).
Дидактична гра «Знайди картинки, що мають однакову назву»
Мета: збагачувати лексичний запас словами, що мають однакове звучання,
але різні за значенням (омоніми).
Хід гри: Дитині потрібно знайти та назвати картинки, що мають однакову
назву, але різне значення.
Дидактична гра «Що кому потрібно для роботи»
Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення,
мислення.
Хід гри. Дитина називає професії людей, зображених на картинці та
знаходить знаряддя праці, які їм потрібні.
Дидактична гра «Мами і малята»
Мета: вправляти в утворенні іменників – назв мам та їхніх дитинчат; вчити
класифікувати свійських та диких тварин.
Обладнання: набір картинок: кішка, кошеня, собака, цуценя, корова, теля,
свиня, порося, коза, козеня, вівця, ягня, кобила, лоша, лисиця, лисеня, зайчиха, зайченя, білка, білченя, вовчиця, вовченя, ведмедиця, ведмежа, слониха, слоненя, тигриця, тигреня, левиця, левеня, мавпа, мавпеня.
Хід гри. Назвати тварин – мам та їх дитинчат, класифікувати свійських та
диких тварин, використовуючи картинки із зображенням тварин.
Вправа «Виклади камінцями»
Можна використати помаранчеві та жовті камінці, спонжики з кольоровими фарбами чи прищепки. Графічні зображення літер пропонуються для ознайомлення та візуального запам’ятовування, а також як елементи розвитку рухливості пальців рук.
Вправа «Знайди такий самий»
Формує вміння виділяти ознаки, аналізувати якісні характеристики та розвиває дрібну моторику.
Тематичні пазли використовуються для розвитку вміння орієнтуватися у просторі та називати окремі частини зображення.
Тематичні лабіринти формують вміння зорово знаходити та називати частини і цілі зображення та орієнтуючись на словесну інструкцію, змінювати їх положення у просторі.
Зображення для розмальовування та обведення за контуром дозволяють коригувати вміння розподіляти увагу дитини між кількома зображеннями, переключатися з одного виду діяльності на інший та мовленнєво-супроводжувати свою діяльність.
«Групування предметів за розміром» - дозволяє проранжувати предмети та використавши словотвірні форми назвати їх величину.
Дидактичне доміно «Він,вона, воно, вони»
Вправляти дітей в узгодженні займенників з іменниками, у визначенні роду іменника. Закріпити вміння ділити слово на склади. Збагачувати та розширювати словник дітей. Розвивати зорову увагу. Виховувати доброзичливість, взаємодопомогу.
Правила гри. Запропонувати дітям уважно розглянути прямокутні картки (доміно) із двома зображеннями на них. Покласти будь-яку із картинок (доміно) на стіл. До неї потрібно підібрати такий предмет, про який можна сказати «вона» («він», «вони», «воно»). Ускладнення: Поділити слова на склади.
Дидактична гра «Один-багато»
Мета: Розвиток навичок розуміння категорій числа іменників. Вчити утворювати множину іменників.
Обладнання: Картинки з зображенням фруктів.
Хід гри: Логопед розкладає перед дитиною предметні картинки . Разом їх розглядають, логопед уточнює: «На цій картинці одна груша, а на цій їх багато, це груші. На цій картинці одне яблуко, а тут їх багато, це яблука і т.д. Потім логопед називає ці іменники в однині та в множині, чітко промовляючи закінчення, а дитина показує відповідну картинку, називаючи її.
Гра на розвиток уяви, образного мислення
"Загадкові малюнки"
Гра « Знайди тінь»
Фанти (словесна гра)
Мета. Розвивати вміння так ставити питання, щоб домогтися бажаної відповіді, і усвідомлено добирати слова, уникаючи «заборонних» слів.
Хід гри. Ведучий обходить гравців і говорить: Нам надіслали сто гривень. Що хочете, то купуйте, Чорне, біле не беріть, «Так» і «ні» не говоріть!
Після цього він ставить дітям різні питання, а сам намагається, щоб хтось у розмові вимовив одне із заборонених слів. Ведучий веде приблизно таку розмову: «Що продається в булочній?» – «Хліб». – «Який?» (чорний і білий) – «М’який». – «А який хліб ти більше любиш, чорний або білий?» – «Усякий» і т.д. Той, хто вимовив заборонене слово, віддає ведучому фант. Наприкінці гри, всі, хто залишився без фанта, викуповують його.
Зумій відмовитися (словесна гра)
Мета. Учити дітей чемно відхиляти пропозиції (відмовитися від виконання у відповідь на спонукання).
Хід гри. Ведучий звертається по черзі до кожного гравця з пропозицією:
Вибери з цих щіток у склянці найкращу й почисти зуби.
Вибачте, цими щітками користуватися не можна: вони чужі.
Опустіть цю чашку на підлогу!
Простіть, я не можу цього зробити: мені жаль бити чашку.
Крикни голосно: я самий спритний!
Простіть, я не можу, адже я не хвалько.
Ведучий при цьому може привласнити яку-небудь роль: Карабаса, Бармалея, Шапокляк тощо.
Пригощайся пиріжком (словесна гра)
Мета. Учити дітей пропонувати пригощання й чемно відповідати на речення. Закріплювати вміння змінювати іменники за відмінками.
Обладнання. Картинки, що зображують яблука, картоплю, капусту, полуницю, брусницю тощо.
Хід гри. Перед грою розглядаються картинки. Закріплюються назви зображених овочів, фруктів, ягід.
Давайте пограємо, — пропонує педагог, — нехай це будуть не картинки, а пиріжки. Це пиріжок з картоплею, це із брусницею тощо. Будемо пригощати одне одного. Картинки складаються в коробку. Вихователь дістає одну картинку й, звертаючись до однієї дитини, говорить: «Пригощайся, Юрко, пиріжком з яблуками. А ти відповідай: «Спасибі. Я люблю пиріжки з яблуками». Або ти можеш відмовитися чемно: «Спасибі, тільки я ситий. Можна я пригощу Оленку?» Після пояснення гри діти по черзі виймають картинки й «пригощають» один одного пиріжками.
Схожі-несхожі (словесна гра)
Мета. Учити дітей терпляче ставитися до думки або судження співрозмовників, аргументовано доводити свою точку зору.
Матеріал. Предметні картинки різних тварин, предметів, рослин.
Хід гри. Грають дві команди (або дві дитини). Вихователь поміщає на мольберт 2 картинки. Одна команда висловлює думку про те, що зображені об’єкти не схожі й називає їхні ознаки. Інша команда доводить, що об’єкти схожі.
Можливі пари: собака й бджола; курка й рибка; акваріум і вулик; слон і крісло; ромашка й календула; дерево й квітка й т.п.
Собака й бджола не схожі: собака більша, а бджола маленька.
Вони схожі, тому що вони обидві живі (тварини).
Вони не схожі: собака звір, а бджола комаха.
А ми думаємо, що вони схожі. І собака приносить користь людині й бджола.
Вони виглядають по-різному.
І бджола, і собака можуть вкусити й т.д.
Обговорення кожної пари – окремий раунд. У раунді перемагає той, за ким залишилося останнє слово.
Дидактична гра «Хто де живе»
Дидактичний вправа «Хто це»
У кожної тварини свій характер. Та ви й самі це добре знаєте. Давайте підберемо до кожної тваринки свою емоцію.
Вправи для зняття м’язової напруги.
При ЗНМ часто напружені м’язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м’язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що мають затримку мовленнєвого розвитку порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом, а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.
Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.); Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);
Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)
Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);
Вправи для розвитку координації мовлення з рухами
Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.
«Машина»
Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні) Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами).
«Дощик»
Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні) Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами).
«Листочки»
Листочки над нами кружляють, (руки підняти угору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч).
Таким чином, враховуючи структуру дефекту у дітей із загальним недорозвиненням мовлення, нами використовуються ігри, спрямовані на розвиток у дітей вищих психічних функцій, таких як сприйняття, увага, пам’ять. Ігри, що формують цілісне сприйняття предмета, пальців рук, формування словникового запасу, отримання навичок словотворення.
Нами були вивчені і обгрунтовані ігрові методи, які ми використовували в корекційній роботі з попередження порушень лексичного ладу мови в дітей старшого дошкільного віку з ЗПР. У ході обстеження ми виявили та зафіксували покращення показників лексичної сторони мовлення дітей. Це свідчить про ефективність обраної методики. Працюючи за допомогою ігрових методів, можна досягти певних успіхів щодо корекції порушень лексики у дітей із загальним недорозвиненням мови дошкільного віку. Але все-таки більшість досліджуваних дітей ще не досягли вікової норми. Тому, ми бачимо необхідність продовження корекційної роботи у формі гри, різних ігрових вправ. Виявляючи в роботі як можна більше творчості. Адже гра є якраз тією діяльністю, яка створює оптимальні умови для навчання дітей, є найбільш ефективним засобом корекційної роботи з розвитку мовлення у дітей з ЗПР.
У роботі дидактичні ігри можуть використовуватися як вихователями мовних груп так і батьками. Гра – один із найважливіших прийомів роботи з дітьми дошкільного віку. Ігровий метод навчання сприяє створенню заінтересованої, невимушеної обстановки, встановлення психологічно адекватної віком ситуації спілкування. В ігровій діяльності розкривається індивідуальність дитини, формуються почуття колективізму і взаєморозуміння, розвиваються творчі здібності дітей. Гарна, розумна і цікава гра активізує увагу дітей, знімає психологічне і фізичне напруження, забезпечує сприйняття нового матеріалу.
«Звукові доріжки»
Метою використання звукових доріжок у роботі з дітьми що мають ЗПР є те що ми викликаємо мову, формуємо звуконаслідування ,розвиваємо моторику та логіку дитини.