Міністерство освіти і науки України
Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого
Полтавський юридичний інститут
Кафедра конституційного, адміністративного, екологічного та трудового
права
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
З навчальної дисципліни: «Трудове право»
На тему: «Відпустки: поняття та види»
Студента:
———
Викладач:
Сидоренко А.С.
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри конституційного,
адміністративного, екологічного та трудового права.
Полтава 2022
Праця людини і все її життя завжди течуть у часі. Для всіх видів суспільно корисної діяльності людей загальною мірою кількості витраченої праці є робочий час. Робочий час, з одного боку, задає міру праці, а з іншого — дає працівникові час для відпочинку та відновлення витраченої енергії.
Робочий час і час відпочинку є взаємопов'язаними правовими категоріями. Ці категорії використовуються не тільки в юридичних науках, а й у соціології, психології, економіці та інших галузях знань. Кожна з цих наук вивчає певні аспекти робочого часу. Отже, з економічної точки зору робочий час складається з двох частин: 1) виробничий робочий час; 2) час перерв у роботі (втрати робочого часу через виробничі проблеми та втрати, які залежать від самого робітника).
Робочий час вимірюється в тих самих одиницях, що й час взагалі, тобто годинах, днях тощо. У законодавстві часто використовуються такі розміри, як робочий день (зміна) і робочий тиждень.
Літо... як багато в цьому слові для нашого серця злилося! Пляж, сонце, море. Легковажний настрій. Курортні романи Відпочинок такий, як це кожен собі розуміє. Потрібно зарядитися енергією весь наступний робочий рік, щоб плідно працювати. А бухгалтеру залишається справжня дрібниця - зробити так, щоб усі працівники вчасно отримали свої відпускні та бадьоро поповнили лави відпочиваючих. Звичайно ж, у цьому працівникові бухгалтерії допоможе його улюблене видання. З наших консультацій ви дізнаєтесь про те, які існують види відпусток, а також про основні особливості їх надання.
Види відпусток.Почнемо з того, що право на відпочинок громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства гарантують Конституцію України, КЗпП*, Закон про відпустки та інші нормативні акти. Основна умова – наявність трудових відносин, підтверджених укладеним у належному порядку трудовим договором між працівником та роботодавцем (підприємством, установою, організацією чи приватним підприємцем). Виникає таке право з офіційного оформлення трудових відносин. Причому воно має працівники як за місцем основної роботи, так і за сумісництвом. Однак є й винятки. Так, виконання робіт на основі укладених цивільно-правових договорів (угод) не є підставою для надання відпустки, оскільки дію таких договорів регулює Цивільний кодекс України, а не КЗпП.
Відпустка – це встановлений законодавством період протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов`язків у встановлених законом випадках і з збереженням за ним місця роботи та заробітної плати, а в деяких випадках без збереження заробітної плати.
Рис.1 Ознаки щорічних відпусток
Тепер безпосередньо про види відпусток. Тут нам допоможе стаття 4 Закону про відпустки. Отже, нині в Україні існують:
1. Щорічні відпустки (про них і йтиметься у цій роботі):
основна відпустка;
додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
додаткова відпустка за особливий характер праці;
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
2. Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням.
3. Творча відпустка.
4. Соціальні відпустки:
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.
5. Відпустка без збереження заробітної плати.
Крім того, законодавство може встановлювати й інші види відпусток (крім наведених вище). Також працівники та роботодавці можуть включити до колективного чи трудового договору інші (крім вищевказаних) види відпусток. За допомогою згаданих договорів може бути збільшена і тривалість оплачуваних відпусток, що надаються (див. лист Мінпраці України від 06.02.01 р. N 010-720). Далі ми розповімо про надання основних та додаткових щорічних відпусток. І почнемо, звісно, з основних.
Рис.2 Види відпусток відповідно до Закону України «Про відпустки» [8]
Основні щорічні відпустки. Насамперед відкриємо статтю 6 Закону про відпустки. У ній записано, що строк щорічної основної відпустки має бути не меншим за 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відраховують з дня укладення трудового договору. Однак такий період не можна назвати остаточним, тому що і сам Закон про відпустки та інші нормативні акти передбачають більш тривалі терміни щорічних відпусток для деяких категорій працівників.
Тривалість відпусток, яку розраховують у календарних днях, залежить від режиму (графіка) роботи підприємства. У цьому святкових і неробочих днів щодо тривалості щорічних відпусток (і основного, і додаткових) в розрахунок не беруть. Також їх не беруть до уваги, обчислюючи тривалість додаткових відпусток, які надаються на підставі статті 19 Закону про відпустки працівникам, які мають дітей.
Рис. 3. Категорії працівників, які мають право на відпустку до настання 6-ти місячного строку з дня укладення з ними трудового договору [2]
Протягом останніх кількох років в Україні встановлено 10 святкових та неробочих днів (ст.73 КЗпП). Нагадаємо, вони збільшують тривалість щорічних (основних та додаткових) відпусток, а також відпусток, які надаються працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки), але не оплачуються.
Це: 1 січня – Новий рік; 7 січня – Різдво Христове; 8 березня Міжнародний жіночий день; 1 та 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня День Перемоги; 28 червня – День Конституції України; 24 серпня – День незалежності України; один день (неділя) – Великдень; один день (неділя) – Трійця. У 2003 році Великдень – 27 квітня, а Трійця – 15 червня.
Крім основної щорічної відпустки, деякі працівники мають право піти у додаткову щорічну відпустку. Використовувати його працівник може і одночасно з основним, і окремо від нього.
Рис. 4. Порядок визначення тривалості щорічної відпустки, наданої до закінчення 6-ти місячного строку роботи [9]
Наголосимо: до додаткових щорічних відносять як відпустки, що надаються згідно зі статтями 7 та 8 Закону про відпустки, так і передбачені іншими законодавчими актами. Серед останніх додаткові відпустки державним службовцям та суддям зі стажем роботи понад 10 років та ін.
Хочу навести деякі особливості надання щорічних додаткових відпусток.
1. Працівник, який має право одночасно на кілька відпусток, визначених статтею 7 та п.п. 1-2 частини першої статті 8 Закону про відпустки повинен вибрати один з них на свій розсуд. При цьому КМУ може встановлювати можливість надання додаткової відпустки з кількох причин (ст. 10 Закону про відпустки).
2. Конкретну тривалість додаткової відпустки для осіб за Списком 1 (рядок 1 таблиці 2) фіксують у колективному договорі. Вона залежить від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка базується на гігієнічній оцінці за козачами та критеріями відповідно до наказу N 383/55. У той же час працівники, професій яких немає у Списку 1, також мають право на додаткову відпустку, якщо у певні періоди робочого часу вони виконують роботу на виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, перерахованих у Списку 1.
3. Розглядаючи додаткові відпустки за Списком 2 (рядок 2 таблиці 2), слід зазначити таке. Коли працівники виконували роботу на різних виробництвах, у цехах, за професіями та на посадах, за роботу на яких покладено додаткову відпустку різної тривалості, підрахунок часу роботи проводять окремо по кожному виду робіт. А кількість днів відпустки розраховують пропорційно до відпрацьованого часу.
4. Особливість додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день (рядок 3 таблиці 2) полягає в тому, що надають її пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, що дає право на цю відпустку.
Загальна тривалість щорічної відпустки (основної та додаткової) не повинна перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів. Водночас працівник має повне право використовувати кілька не використаних раніше щорічних відпусток поспіль. Щоправда, на наш погляд, такий крок слід узгодити із власником
Право на щорічну відпустку повної тривалості (нагадаємо – не менше 24 календарних днів) у працівника виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Але іноді за бажанням працівника повну щорічну відпустку можна надати до закінчення згаданого терміну. Наприклад, жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами, жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, а також інвалідам, особам віком до 18 років та іншим категоріям громадян, зазначеним у частині 7 ст. 10 Закону про відпустки.
Якщо працівник іде у щорічну відпустку до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, його тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу. Відпустки за другий та наступні роки роботи на підприємстві надають працівникові у будь-який період часу згідно з графіком. За бажанням працівників віком до 18 років, працівників-інвалідів та деяких інших категорій працівників, названих у ч. 12 ст. 10 Закону про відпустки, власник (роботодавець) зобов'язаний надати відпустку у будь-який час.
Рис. 5. Тривалість відпустки за категоріями працівників та її видами
До стажу безперервної роботи включаються періоди, перелічені у частині 1 статті 9 Закону про відпустки (для основної щорічної відпустки) та у частині 2 цієї статті Закону (для додаткових щорічних відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер роботи).
Як повідомляють про чергову відпустку. Як ви пам'ятаєте, щороку на підприємстві становлять графіки відпусток. Коли підходить час відпустки цукеркового працівника, адміністрація підприємства (роботодавець) зобов'язана письмово сповістити його про дату початку за два тижні до цього. Тоді про своє бажання піти у відпустку в раніше обумовлений термін працівнику повідомляє заяву на відпустку. За три дні до початку відпустки роботодавець зобов'язаний виплатити суму відпускних. Новий термін надання відпустки сторони (працівник та роботодавець) встановлюють за домовленістю.
Коли відпустку переносять на інший термін по бажанню працівника. Це можливо за погодженням між працівником та власником. Однак власник не може відмовитись, якщо він не повідомив працівника про надання відпустки у письмовій формі у зазначені вище строки або не виплатив відпускних за три дні до відпустки. Відпустка також підлягає перенесенню на інший період у випадках, обумовлених ч.2 ст.11 Закону про відпустки. Новий термін надання відпустки сторони (працівник та роботодавець) встановлюють за домовленістю.
Таке перенесення допустиме лише як виняток, якщо при відправці у відпустку у заздалегідь узгоджений термін нормальну роботу підприємства буде порушено. У цьому обов'язково наявність письмової згоди працівника, погодженого із профспілковим органом. Однак частину щорічної відпустки строком не менше ніж 24 календарні дні необхідно надати працівникові у поточному робочому році.
До того ж заборонено не надавати щорічні відпустки повної тривалості:
протягом двох років поспіль;
протягом робочого року особам віком до 18 років та особам, які мають право на додаткові щорічні відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами або з особливим характером праці.
Коли працівника можна відкликати з відпустки. Відкликання працівника із щорічної відпустки можливе виключно за його згодою і тільки для: запобігання стихійному лиху, виробничій аварії або негайному усунення їх наслідків, запобігання нещасним випадкам, простою, загибелі або псуванню майна підприємства. При відкликанні працівника з відпустки суму відпускних, яка припадає на невикористану частину відпустки, слід врахувати, визначаючи заробітну плату працівника. Коли ж йому будуть надавати другу частину відпустки, потрібно знову нарахувати відпускні з розрахунку днів відпустки, що залишилися. Як це зробити практично, покажемо з прикладу. Хочу привести вам приклад: Водій О. В. Зуєв перебував у щорічній відпустці (24 календарні дні) з 12 травня 2003 року. Йому було нараховано відпускні у сумі 360 грн. (З розрахунку середньоденного заробітку 15 грн.). З 22 травня працівника через необхідність усунення простою на підприємстві відкликали з відпустки. Невикористану частину відпустки йому надали у червні. За відпрацьовані після відкликання дні травня Зуєву нарахували заробітну плату – 250 грн.
Відповідно до згаданої норми ст. 12 Закону про відпустки бухгалтер має:
1) розрахувати суму відпускних, яка припадає на використану частину відпустки: водій відгуляв 10 календарних днів відпустки, на які припадає 150 грн. відпускних (15 грн. х 10 к.дн.);
2) визначити суму відпускних за невикористану відпустку:
360 грн. - 150грн. = 210грн.;
3) нарахувати Зуєву заробітну плату у розмірі 250 грн. та одночасно відсторнувати надмірно нараховану суму відпускних 210 грн. При цьому доведеться перерахувати і суми утриманих та нарахованих прибуткового податку, пенсійного збору та соціальних внесків. І їх спочатку необхідно відсторнувати, а потім здійснити відповідний перерахунок з урахуванням заробітної плати за період з 1 по 11 травня та з 22 по 31 травня, а також відпускні за період з 12 по 21 травня.
У червні треба нарахувати відпускні за невикористану частину відпустки (14 днів). При цьому не варто забувати, що, визначаючи середню заробітну плату для розрахунку відпускних, слід взяти заробіток працівника за 12 календарних місяців, що передували його відпустці (червень 2002 року - травень 2003 року).
Як надають відпустку сумісникам. Цій категорії працівників відпустку надають одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплату відпустки або виплату компенсації за невикористану відпустку здійснюють згідно з чинним законодавством без будь-яких нюансів. Якщо ж період відпустки працівника за основним місцем роботи більше, ніж за сумісництвом, то за бажання він може продовжувати виконувати обов'язки на роботі за сумісництвом або за заявою на різницю у строках може взяти відпустку без збереження заробітної плати.
Як може бути поділена щорічна відпустка працівника. У принципі, будь-які частини. Але основна частина не повинна бути меншою за 14 календарних днів. Зауважимо, тут не йдеться про те, яка частина відпустки має бути взята спочатку. Тобто працівник може першими відгуляти, наприклад, 10 календарних днів, а потім взяти 14, що залишилися.При цьому бажано невикористану частину відпустки надати працівникові до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення року, за який надавалася відпустка. Які особливості відпусток науково-педагогічних працівників Надаючи основні щорічні відпустки науково-педагогічним працівникам (див. рядок 7 таблиці 1), пам'ятайте, що:
у перший рік роботи право на повну щорічну основну відпустку таких осіб настає після закінчення шести місяців безперервної роботи у даній установі освіти;
період відпустки залежить від часу прийому працювати. Законодавчо встановлено, що у відпустку такі особи йдуть під час літніх канікул;
якщо працівники закладу освіти працюють на умовах неповного робочого часу, у тому числі перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то вони також мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи вищевикладене хочу зауважити, що:
поняття «відпустка», її різновиди, порядок надання та їх розрахунок регулюється чинним законодавством;
право працівника на щорічну відпустку є трудовим обов’язком, а відмова від її використання є порушенням трудової дисципліни, оскільки порушує процес збереження трудового потенціалу країни. Право роботодавця на часткову заміну щорічної відпустки грошовою компенсацією є економічно не вигідним, водночас, позбавляє працівника мінімального періоду для відновлення його організму, а відтак ‒ знижується його працездатність;
щорічні відпустки надаються громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах із суб’єктами господарювання, незалежно від форми власності. Однак, громадяни, які виконують роботу на підставі цивільно-правового договору, і зокрема, договору підряду позбавляються права на відпустку;
порядок документування відпусток охоплює низку етапів, зокрема: складання графіку відпусток; заява працівника про надання йому відпустки не пізніше, ніж за 2 тижні та у відповідності до графіка відпусток; формування Наказу (розпорядження) про надання відпустки працівникові; розрахунок та сплата відпускних.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 1. Конституція України від 28 червня 1996 року No 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=254% EA %2F96–%E2%F0.
2. КодексзаконівпропрацюУкраїни:ЗаконУкраїнивід10грудня1971рокуNo322-VІІІ//ВідомостіВерхо-
вної Ради УРСР. – 1971.– Дод. до No 50. – Ст. 375.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року No 435-IV // Відомості Верховної Ради України [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/page.
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року No 436-IV // Відомості Верховної Ради України
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/436-15.
5. Про відпустки : Закон України від 15 листопада 1996 року No 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради
України. – 1997. – No 2. – Ст. 4.
6. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці No 132 (переглянутої) 1970 року про опла-
чувані відпустки : Закон України від 29 травня 2001 року No 2481-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – No 31. – Ст. 156.
7. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці про оплачувані учбові відпустки 1974 року No 140 : Закон України від 26 вересня 2002 року No 174-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/174-15.