Ім'я файлу: Суручану Катерина МЕм-11.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 29.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Титунь О. Автореферат.docx

Суручану Катерина. МЕм-11

Варіант 2.


  1. Альтернативні візії взаємодії глобального та локального


Так, Дж. Розенау виділяв вісім чинників «фрагмеграції», які були актуальними на початку ХХІ ст.

– «революція вмінь» (англ. «skill revolution») – розширення до глобальних масштабів горизонтів можливостей (та загроз) як для індивідів, так й інститутів, а також усвідомлення релевантності віддалених подій та здатність екстраполювати його на вирішення локальних проблем;

– «криза влад» – витіснення традиційного критерію легітимності критерієм ефективності; обмеженість рамок впливу органів вади; здатність громадськості, преси, недержавних та міжнародних організацій паралізувати чи трансформувати політику інститутів впливу;

– «біфуркація глобальних структур» – формування нових та консолідація існуючих сфер впливу в мульти-центричному світі;

– «організаційний вибух» – інтенсифікація можливостей впливу опозиційних сил на централізований політичний процес; субгрупування та розкол транснаціональних мереж; сепараційнійні процеси;

– посилення міграційних процесів, що, з одного боку, формує новий пласт міжкультурних відносин, а з іншого боку, інтенсифікує міжетнічні конфлікти, сприяє поширенню злочинності, нелегальної торгівлі та тероризму в державі-дестинації, а також посилює «відчуття аутсайдера» в державідонорі;

– розвиток ІКТ – прискорення персоналісних та дипломатичних контактів; наближення до виборців чи учасників процесу впливу; чутливість до дезінформації та можливість неправомірних і прихованих втручань у роботу систем;

– послаблення територіальності, державності та суверенності – втрата лояльності до уряду та суб’єктів впливу; складність досягнення паннаціонального консенсусу; «пористість» національних кордонів; чутливість до «ефекту доміно»;

– глобалізація національних економік – формування культури «споживацтва» («консюмеризму»); проблема безробіття; розвиток бізнесальянсів (в т. ч. олігархічні змови); неоднозначність взаємодії уряду та ринків; посилення торговельних та інвестиційних конфліктів.
Як бачимо, практично всі чинники наведені для фрагмеграції, можна застосувати і стосовно процесів глокалізації. Інтеграція без яскраво вираженої просторової структури спостерігається в основному лише на мікрорівні (транснаціоналізація). Спроби створення потужних плюрилатеральних економічних об’єднань із високим рівнем інтеграції (глибше формату СОТплюс чи СОТ-екстра (англ. «WTO-X», «WTO-X»)) наразі є не надто вдалими. У той самий час, проблема «об’ємізації» картографії простору в глокалізаційному вимірі все більшою мірою «розмиває» територіальний аспект досліджень. Обидві зазначені тенденції приводять до того, що концепуальний каркас «фрагмеграції» і «глокалізації» поступово починає збігатися.


  1. Регіональні і глобальні виробничі мережі, як форма інтеграції.


Розширення ЄС змінює систему виробничих відносин в об’єднанні і в кожній країні зокрема. Це найбільшою мірою сталося у відносинах країн Центрально-Східної Європи із «старими» членами ЄС. Порівняння стану виробництва цих до вступу і після набуття членства в ЄС показує, що вони стали більш інтегрованими у регіональні (ЄС) виробничі мережі. Це збільшило обсяги та різновиди торгівлі на основі поглиблення розподілу праці і розвитку торгівлі як у напрямі спеціалізації на окремих складових, гак і на кінцевих товарах між двома частинами європейського континенту. При цьому відбувається зменшення торгівлі кінцевими товарами. Це вказує на те, що ефект європейської інтеграції виражається у зростанні інтегрованої виробничої мережі, яка виникла як наслідок зменшення транспортних витрат. Зростання змін, пов’язаних з постачанням для міжнародної торгівлі та розміщення виробництва детермінувало фрагментацію виробництва та торгівлю деталями і комплектуючими зросла у кількісному вираженні і вона відбувається переважно в рамках багатонаціональних підприємств. Ця нова торгівля призвела до розвитку виробничих мереж-1. Вертикальна фрагментація виробництва / розподілу призводить до зменшення виробничих витрат через різницю у цінах факторів у різних місцях (переважно витрати на робочу силу) та зменшення витрат на послуги. Все це стало можливим завдяки недавнім світовим зусиллям щодо зменшення торгових перешкод, сприяння досягненню інформаційних та телекомунікаційних технологій та зменшенню транспортних витрат. Через вартість та непередбачувані затримки, пов’язані з міжконтинентальним судноплавством, ланцюги поставок переважно розвивались на регіональному рівні, а не на глобальному

Міжнародна фрагментація виробництва у своїй основі теоретично базується на розумінні економічної доцільності використання відмінностей у порівняльних перевагах у різних місцях, що першими запропонували Джонс та Кєржковські (1990). Згідно з теорією факторних надбань, також відомою як теорія міжнародної торгівлі Хекшера-Оліна, більш трудомісткі етапи виробництвамають припадати на країни, що мають велику заробітну плату, тоді як більш капіталомісткі етапи виробництва відбуватимуться в країнах з великим капіталом. Однак, виходячи з теорії Рікарда, відмінності в трудових навичках серед трудомістких країн означають, що трудові навички однієї країни можуть бути більш придатними для однієї стадії виробничого процесу, тоді як трудові навички іншої країни можуть бути більш придатними для іншої стадії виробничого процесу. Це означає, що країна не повинна мати порівняльних переваг на кожному етапі виробництва, і фірма може скористатися різницею у забезпеченості ресурсами та виробництвом, що характеризуються конкретною країною, шляхом вертикальної спеціалізації.

З емпіричної точки зору та зважаючи на різноманітність форм, у яких може мати місце міжнародна фрагментація виробництва, вимірювання цього явища проводилося з використанням різних показників. По-перше, роздрібненість виробництва міжнаціональних підприємств може бути виміряна за допомогою статистики торгівлі пасивною обробкою. Це ситуація, коли фази виробництва основної виробничої діяльності фірми переміщуються за кордон, а продукція тимчасово експортується для переробки, а потім ре імпортується пізніше.

  1. Територіальні реформи в Угорщині

В Угорщині підготовка до реформи місцевого самоврядування розпочалася ще в 1987-1988 рр. Це вплинуло на форму реформи, яка була ратифікована парламентом в травні 1990 р. Фіскальна реформа, яка дозволила сформувати базову податкову структуру держави, була вже введена до політичного переходу 1989 р. Внаслідок цього місцеве самоврядування отримало власні місцеві бази оподаткування та відповідну частку національних податків. Крім того територіальні реформи в Угорщині характеризувалися масштабністю, адже застосовувалися не лише до комун, а й до районів. Це відрізняло угорську модель від реформ усіх інших постсоціалістичних країн. Адміністративно Угорщина поділяється на 19 округів (megye, megyék). Варто зазначити, що столиця Будапешт не залежить від жодного уряду округу

Округи та столиця є 20 підрозділами Угорщини третього рівня NUTS. Окрім того округи поділяються на 175 районів (járás). Також є 23 міста з правами медьє (megyei jogú város), які іноді називають «міськими округами»). Місцеві органи влади цих міст мають розширені повноваження, але вони не є незалежними територіальними одиницями. Згідно з вимогами ЄС, здійснено адміністративно-територіальний поділ країни на 7 регіонів, які складають підрозділи другого рівня Угорщини NUTS: Центральна Угорщина, Центральна Задунайя, Північна Велика рівнина, Північна Угорщина, Південна Задунайя, Південна Велика рівнина та Західне Задунайє.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас