Сучасні підходи та інноваційні методи навчання у закладах вищої освіти: зарубіжний досвід та вітчизняні особливості використання ігрових технологій

Сучасними проблемами навчання студентів у ВНЗ є пошук технологій, які підвищують рівень засвоєння матеріалу дисциплін, інтерес до певних напрямків професійної діяльності, можливість використання теоретичного матеріалу при вирішення практичних ситуацій. Ігрові технології навчання є сучасним та активним методом вирішення даної проблеми, що активно використовуються у сфері освіти України та інших держав.
АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙ.

Феномен гри привертав до себе увагу мислителів, філософів, соціологів, психологів і педагогів упродовж усієї історії людства. Використання ігрових методів навчання в Україні та інших країнах має певну специфіку та загальні риси. Аналіз робіт вітчизняних та закордонних викладачів та науковців Байкова Л. А., Бугрій О., Венгер Л. А., Кларина М. В.

та інших розкриває ці особливості.
МЕТА .

Головною метою статті є дослідження зарубіжного досвіду та специфіки використання ігрових технологій в Україні.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ.

Сучасні тенденції світового освітянського простору диктують потребу у підготовці спеціалістів з новими кваліфікаційними ознаками, високим рівнем фахової підготовки. Більшість країн із високим рівнем конкурентоспроможності національної економіки потребують висококваліфікованих робітників з вмінням швидко приймати рішення у нестандартних ситуаціях. Як наслідок, основна увага приділяється розвитку особистості .

Її культурологічній і комунікативній підготовленості, здатності самостійно здобувати і розвивати знання, формувати інформаційні та соціальні навички. Впровадження інноваційних методів навчання при підготовці майбутніх спеціалістів дозволяє вирішити цю проблему.

Однією із інноваційних методик навчання є впровадження ігрових технологій, які дають можливість підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу, активізують пізнавальний інтерес студентів, формують фахові компетенції та практичні вміння і навички. Ігрові технології навчання дозволяють занурити студентів у професійну сферу діяльності, розкрити творчий потенціал, розвивають наполегливість у освоєнні дисципліни, формують навички роботи у колективі.

Більшість науковців, як свідчить аналіз літератури, ігрові технології у ВНЗ відносять до професійно-орієнтованих педагогічних технологій. Зокрема під ігровою технологією Л. Байкова розуміє «визначену послідовність операцій, дій, спрямованих на досягнення навчально-виховних цілей» [1, с. 13]. Крім того, автор вірно виділяє такі функції ігрової технології: а) навчальну – розвиток загальнонавчальних умінь і навичок; б) розвивальну – розвиток різних психічних функцій; в) виховну – розвиток якостей особистості, загальної культури [1, с. 16]. Н. Кудикіна ігрові технології навчання розглядає як системний спосіб організації навчання, спрямований на оптимальну побудову освітнього процесу та реалізацію його завдань [9]; В. Кукушин стверджує, що ігрові технології – це велика група методів і прийомів у формі різних педагогічних ігор [9]; Г. Топчій визначає ігрові технології як сукупність педагогічних ігор, підпорядкованих визначеній меті, які гарантують отримання позитивного результату – професійного саморозвитку майбутнього вчителя

[10].

Вища школа України має багаторічний досвід використання ігрових методик навчання, особливо у менеджмент-освіті, економічній освіті. Ігри почали активно впроваджувати в навчальний процес наприкінці ХХ ст. Такі методи найбільше активізують процес навчання. Розрізняють індивідуальні та колективні (інтерактивні) методи. До індивідуальних належать імітаційні вправи, аналіз конкретних ситуацій тощо, до колективних — розігрування ролей, ігрове проектування, навчальні ділові ігри. Ці методи базуються на наслідуванні якогось процесу, події, структури управління та ін.

Частіше за все ігрові технології використовуються при проведенні семінарських та практичних занять, тому що їх проведенню передує отримання студентами теоретичних знань як на лекційних заняттях, так і при самостійній підготовці.

Ігрові методи багатопланові, і кожен з них у той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички. З огляду на це виокремлюють ігри-вправи, ігрові дискусії, ігрові ситуації, рольові та ділові навчальні ігри, комп’ютерні ділові ігри [3].

Ігри-вправи. До них належать кросворди, ребуси, вікторини тощо. Застосування цього методу сприяє активізації певних психічних процесів, закріпленню знань, перевірці їх якості, набуттю навичок. їх проводять на заняттях; ігри-вправи можуть бути елементами домашніх завдань, позакласних занять. Використовують їх також у вільний від навчання час.

Ігрова дискусія. Вона передбачає колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Основним призначенням цього методу є виявлення відмінностей у тлумаченні проблеми і встановлення істини в процесі товариської суперечки. Цей метод навчання дає змогу, проаналізувавши суть явища чи процесу, з існуючих варіантів рішень вибрати оптимальний.

Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток

Ігрова ситуація. Основою цього методу є проблемна ситуація. Він активізує пізнавальний інтерес у студентів, спрямовує їх розумову діяльність. Зорієнтована ігрова ситуація на встановлення зв’язку теорії і практики з теми, що вивчалася або

вивчається: вміння аналізувати, робити висновки, приймати рішення у нестандартних ситуаціях.

Рольова гра спонукає студентів до психологічної переорієнтації. Вони усвідомлюють себе вже не просто як студентів, які відтворюють перед аудиторією зміст вивченого матеріалу, а як осіб, які мають певні права та обов’язки і несуть відповідальність за прийняте рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю, сприяє швидкому і глибокому засвоєнню навчального матеріалу.

Ділова навчальна гра. Це навчально-практичне заняття, яке передбачає моделювання діяльності фахівців і керівників виробництва щодо розв’язання складної проблеми, прийняття певного рішення, пов’язаного з управлінням виробничим процесом. Ділова навчальна гра поєднує в собі ознаки навчальної і майбутньої професійної діяльності і є діяльністю колективною. Вона дає змогу студентові збагнути і подолати суперечності між абстрактним характером предмета навчально-пізнавальної діяльності (знання, знакові системи) і реальним предметом майбутньої професійної діяльності, індивідуальним способом навчання студента і колективним характером професійної діяльності, опорою в навчанні переважно на інтелект студента і залученням у процес особистості спеціаліста [5].

Аналізуючи зарубіжний досвід використання ігрових технологій, потрібно зауважити, що дана методика більш активно впроваджена у освітянському процесі. Наприклад, при проведенні семінарських занять активізації пізнавального інтересу у студентів сприяє і особливий вид міждисциплінарного семінару — семінар «поза стінами» ВНЗ, або «виїзний» [2; 6-8]. Заняття розраховані на семестр і проводяться, як правило, у два етапи. На першому етапі учасники семінару у стінах навчального закладу вивчають діяльність якоїсь організації (у медицині — теорію). На другому етапі заняття проводяться безпосередньо в організації, де студенти не лише спостерігають за діяльністю, а й беруть у ній посильну участь. Наприкінці семінару студент пише реферат з відповідної проблематики, який обговорюється у групі й зараховується як заліковий.

До активних вузівських методів навчання за кордоном належить і метод моделювання, який дає змогу, як вважають американські вчені,«практикувати специфічні види поведінки в реальних ситуаціях, створювати моделі». Для студента створюється ситуація, яка потребує оптимального вирішення проблем, що перед ним постають. Органічно пов’язаний з методом моделювання ситуаційний метод може бути зарахований до різних груп — залежно від наявності та вибору класифікаційної ознаки:

«Гарвардський метод випадку» передбачає аналіз конкретної ситуації - аналітичного чи конфліктного випадку;
баскет-метод є особливим видом ситуаційного методу і ґрунтується на відображенні діяльності керівників та формуванні у студентів необхідних для майбутнього керівника якостей шляхом аналізу, синтезу, порівняння різних ситуацій його роботи;
метод розробки проектів передбачає

розв’язання студентами конкретних технікоорганізаційних, економічних та інших завдань на основі індивідуальної участі або участі як членів попередньо сформованих «проектних груп»;

метод розв’язання інциденту (чи «метод Пілерса») ґрунтується на вирішенні так званого міні-випадку — інциденту, не характерного для цієї системи. Необхідною його умовою є нестандартність ситуації, її неочікуваність, неповна інформація про неї. На основі додаткової інформації кожний студент розробляє власний варіант вирішення, а остаточне рішення приймається під час дискусії всіма членами групи;

Зростає роль індивідуальної позааудиторної

роботи у поєднанні з формами практичного навчання. Широко використовується у практиці зарубіжної вищої школи і метод роботи за «Планом Келлера», сутність якого полягає у саморегульованому опануванні студентами навчального матеріалу із залученням студентів-прокторів як консультантів. Проктори — це помічники з числа найуспішніших співкурсників, можливо, з числа старшокурсників, аспірантів; вони ведуть індивідуальне консультування, забезпечують наявність постійного зворотного зв’язку «викладач — студент».[2; 6; 8].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.

Наведені приклади використання ігрових технологій навчання як зарубіжних, так і національних ВНЗ становлять певний інтерес для викладачів вищої школи, тому що це дає можливість підготовки майбутніх фахівців, які мають гнучке мислення, творчий підхід до вирішення ситуаційних проблем, беруть на себе відповідальність за прийняті рішення, можуть працювати у колективі.