Ім'я файлу: тема 4.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 07.04.2021

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ«

МИКОЛАЇВСЬКИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Практична робота №1

з предмету методологія науково-дослідницької роботи

з теми:« Суть діяльності людини та її види »

Виконала:

студентка групи МБ-1

Сімакова Вікторія Валеріївна

м.Миколаїв

Зміст
Вступ

1. Наукове дослідження – визначення та класифікація

2. Складові наукового дослідження

3. Науково – дослідні роботи студентів ВНЗ

4. Етапи наукового дослідження

Висновок

Література

Вступ
Формою існування і розвитку науки є наукове дослідження, а саме наукова (науково-дослідна) діяльність , направлена на отримання і вживання нових знань. Наукове дослідження – це діяльність, направлена на всебічне вивчення об’єкту, процесу або явища, їх структури і зв'язків, а також отримання і упровадження в практику корисних для людини результатів.

Мета наукового дослідження – визначення точного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з подальшим ефектом.

Результати наукових досліджень оцінюються тим вище, чим вища науковість зроблених висновків і узагальнень, чим достовірніше вони й ефективніше. Вони повинні створювати основу для нових наукових розробок. Однією з найважливіших вимог, що висуваються до наукового дослідження, є наукове узагальнення, що дозволить встановити залежність і зв'язок між досліджуваними явищами і процесами і зробити наукові висновки. Чим глибші висновки, тим вищий науковий рівень дослідження.[1]

Науково - дослідна робота – це чітко організований комплекс дій, спрямованих на отримання нових знань, що розкривають суть процесу і явищ в природі і в суспільстві з метою використання їх у практичній діяльності.

У методології наукових досліджень розрізняють розрізняють поняття «об’єкт » та «предмет» пізнання.

Об’єктом пізнання називають те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ, та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження. Досліджувати можна не тільки емпіричний об'єкт (наприклад, якість продукції, собівартість виробів), а й теоретичний (наприклад, дія закону вартості).

Предмет пізнавання – це досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об’єкта. Наприклад, усі суспільні науки в принципі пізнають один об’єкт – суспільство,але мають різні предмети; політична економія – систему виробничих відносин, економічна статистика — кількісну сторону економічних явищ; бухгалтерський облік, аналіз і аудит — господарську діяльність підприємців та ін. Предмет є вужчим поняттям, ніж об'єкт і виступає його складовою.
1. Наукове дослідження – визначення та класифікація
Наукове дослідження – це діяльність, направлена на всебічне вивчення об’єкту, процесу або явища, їх структури і зв'язків, а також отримання і упровадження в практику корисних для людини результатів.

Наукове дослідження класифікують за різними підставами.

По джерелу фінансування розрізняють наукові дослідження госпдоговірні, бюджетні і ті, які не фінансуються. У нормативних правових актах про науку, дослідження ділять за цільовим призначенням на: фундаментальні, прикладні, пошукові та розробки.

Фундаментальні наукові дослідження – це експериментальна або теоретична діяльність, направлення на отримання нових знань про основні закономірності будови, функціонування і розвитку людини, суспільства, навколишнього природного середовища. Наприклад, до їх числа фундаментальних можна віднести дослідження про закономірності становлення і функціонування певних граматичних форм.[1]

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання, нові машини, способи організації виробництва, технологічні процеси та ін., з метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях економіки. Крім того, прикладні розробки можуть бути впроваджені в промисловість і приносити економічний ефект. Фундаментальні результати безпосереднього прибутку не несуть, а їх використання може тривати десятиліттями. Наприклад , як прикладні можна розглядати праці про удосконалення методів викладання певних граматичних форм для студентів певного курсу, певного направлення.

Пошукові наукові дослідження – націлені на визначення перспективності роботи над темою, пошук різних шляхів рішень наукових завдань. Наприклад, аналіз типових помилок студентів факультетів іноземних мов з метою виявлення найбільш релевантних тем для подальшого викладення.

По тривалості наукові дослідження можна розділити на довготермінові, короткострокові і експрес-дослідження.

Залежно від форм і методів дослідження деякі автори виділяють експериментальне,методичне, описове, експериментально-аналітичне, історико- біографічне дослідження та дослідження змішаного типу.

У теорії пізнання виділяють два рівні дослідження: теоретичний (займається номенклатурою) та емпіричний (експериментальний).[1,2]

Теоретичний рівень дослідження характеризується перевагою логічних методів пізнання. На цьому рівні ми можемо отримані факти дослідити, обробити за допомогою логічних понять, умовиведень, законів та інших форм мислення. Тут досліджувані об'єкти в думках аналізуються, узагальнюються, осягнули їх єство, внутрішні зв'язки, закони розвитку. На цьому рівні пізнання за допомогою органів чуття (емпірія) може бути присутнім, але воно є підлеглим.

На емпіричному рівні здійснюється спостереження об’єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами.
2. Складові наукового дослідження
Структурними компонентами теоретичного пізнання є проблема, гіпотеза і теорія

Проблема – це складна теоретична або практична задача, способи рішення якої невідомі або відомі не повністю, як результат глибокого вивчення. Розрізняють проблеми нерозвинені і розвинені. Актуальність проблеми, що постає перед дослідником, пов’язана з необхідністю та своєчасністю вивчення та вирішення розбіжностей з метою удосконалення теорії.

Гіпотеза – вимагає перевірки та доведення припущення про причину, яка викликає певний висновок, про структуру досліджуваних об'єктів і характер внутрішніх і зовнішніх зв'язків структурних елементів.

Ознаками правильної гіпотези є:

  • Адекватність (гіпотеза має відповідати теоретичній основі дослідження, його меті та завданням, адекватно відображувати психічну реальність).

  • Правдивість (гіпотеза має містити логіку здорового глузду і базуватись на вже відомих, доведених фактах).

  • Можливість перевірки (гіпотеза лише тоді науково цінна, якщо її можна перевірити повторно).

  • Простота ( тобто вона не повинна містити ніяких довільних допущень, суб'єктивістських нашарувань).[2]

Теорія – це логічно організоване знання, концептуальна система знань, яка адекватно і цілісно відображає певну область дійсності. Вона володіє наступними властивостями:

  • Теорія є однією з форм раціональної розумової діяльності.

  • Теорія – це цілісна система достовірних знань.

  • Вона не тільки описує сукупність фактів, але і пояснює їх, тобто виявляє походження і розвиток явищ і процесів, їх внутрішні та зовнішні зв'язки, причинні і інші залежності і т.д.

  • Всі положення і висновки, що містяться в теорії, є обґрунтованими, доведеними.

Також можна виділити наступні структурні елементи теорії, такі як:

  • об'єкт, що ідеалізується, тобто теоретичну модель якоїсь частини дійсності, істотних властивостей і зв'язків явищ і предметів, що вивчаються;

  • логіку теорії – сукупність певних правил, законів, способів доведення;

  • сукупність законів і положень, виведених як висновків з даної теорії;

  • соціальні цінності та філософські установи;

Також структуру теорії утворюють такі складові як: поняття, думки, закони, наукові положення, навчання, ідеї і інші елементи.

Поняття — форма мислення, яка відображає істотні властивості, зв'язки і відношення предметів і явищ в їхній суперечності і розвитку; думка або система думок, що узагальнює, виділяє предмети деякого класу за визначеними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками.

Категорія – загальне, фундаментальне поняття, що відображає найбільш істотні властивості і відносини предметів і явищ. Категорії бувають філософськими, загальнонауковими і відносяться до окремої галузі науки.[2]

Закон – це об'єктивний, істотний, внутрішній, необхідний і стійкий зв'язок між явищами, процесами. Закони можуть бути класифікованими на різних підставах. Так, за основнимим сферами реальності можна виділити закони природи, суспільства, мислення і пізнання; за об'ємом дії – загальні і приватні.

Наукові положення — наукове твердження, сформульована думка. Прикладом наукового положення є твердження про те, що мовленнєва норма складається з багатьох чинників (історичного, локального, соціального, тощо).

Концепція – це система теоретичних поглядів, з'єднаних науковою ідеєю. Теоретичні концепції обумовлюють існування і зміст багатьох лінгвістичних

теорій. Поняття концепції є щільно пов’язаним з поняттям вихідної концептуальної схеми, моделі постановки проблем і їхнього вирішення, методів дослідження, що панують певний історичний період у науковому товаристві.

Аксіома – це положення, яке вже є початковим, який не вимагає доказів і з якого за встановленими правилами виводяться інші положення. Наприклад, в даний час слід визнати аксіоматичними твердження про те, що мова – це певний організм, який має власні закони розвитку з огляду його історичного функціонування.[2]
3. Науково – дослідні роботи студентів ВНЗ
Правильний навчальний процес у вищих навчальних закладах України, закріплює за студентами багато численні права. Вони можуть брати участь у всіх видах науково-дослідних робіт, конференціях, симпозіумах, а також представляти свої роботи для публікації, як і в своєму навчальному закладі. Також студенти вищих навчальних закладів зобов’язані оволодіти знаннями, виконувати всі поставлені види завдань вчасно, які є передбачені учбовим планом і освітніми програмами вищої професійної освіти. Зокрема, вони повинні виконувати ті види завдань, які містять елементи наукового дослідження і включені в учбовий план або плани занять по дисципліні. До таких науково-дослідницьких робіт відносяться реферат, доклад, курсова робота, кваліфікаційна робота бакалавра та магістерська дипломна робота.

Саме поняття «науково-дослідна робота» включає в себе наступні елементи:

- Навчання студентів основам дослідницької праці, прищеплення їм певних навичок;

- Виконання наукових досліджень під керівництвом викладачів.

Головним завданням НДРС є навчання студентів навичкам самостійно працювати над науковою роботою, ознайомлення з реальними умовами праці в лабораторіях, в наукових колективах. У процесі виконання навчальних досліджень майбутні фахівці вчаться користуватися приладами та обладнанням, самостійно проводити експерименти, обробляти їх результати, застосовувати свої знання при вирішенні конкретних завдань.

Щоб виконати всі ці види робіт , студенту повинен уміти:

• вибрати тему і розробити план дослідження;

• визначити оптимальні методи дослідження;

• відшукувати наукову інформацію і працювати з літературою;

• збирати, аналізувати і узагальнювати наукові факти, матеріали з тематики дослідження;

• теоретично пропрацювати досліджувану тему, аргументувати висновки, обґрунтовувати пропозиції і рекомендації;

• оформити результати наукової роботи;[3]

Ми як сучані філологи повинні володіти не тільки необхідною сумою практичних знань, але і певними уміннями творчого рішення практичних завдань. Всі ці уміння отримуються у ВНЗ шляхом активної участі студентів в науково-дослідній роботі. Для проведення навчально-дослідної роботи студентам може відводиться робоче місце в лабораторії, викладачі повинні забезпечити студентів необхідними матеріалами та приладами. Кожна тема та обсяг роботи визначаються індивідуально науковим керівником. Кафедра, що включає у свій навчальний план НДРС, заздалегідь розробляє тематику досліджень, визначає склад відповідних керівників, готує методичну документацію, рекомендації з вивчення спеціальної літератури. До складу наукових керівників включаються викладачі, які активно займаються науковою роботою, наукові співробітники, інженери та аспіранти. Завершальним етапом такої навчально – дослідної роботи є оформлення звіту, в якому студент викладає результати своєї наукової роботи. Звіт захищається перед спеціальною комісією, яка все оцінює та виставляє або ні залік студенту .

Багатьма кафедрами вузів організовуються наукові семінари або студентські науково-технічні конференції. Семінари проводяться регулярно протягом семестру, щоб кожен студент міг виступити на ньому з доповіддю чи повідомленням про результати проведеної роботи. Такі конференції проводиться, як правило, 1-2 рази на рік між семестрами або в кінці кожного семестру.

При виконанні таких дослідних робіт перед студентами ставляться різні завдання і серед них:

  • розвиток творчого і аналітичного мислення, розширення наукового кругозору;

  • прищеплення стійких навичок самостійної науково-дослідницької роботи;

  • підвищення якості засвоєння дисциплін, що вивчаються;

  • вироблення уміння застосовувати теоретичні знання і сучасні методи наукових досліджень в юридичній діяльності;[3]

Наукова робота студентів розділяється на учбово-дослідницьку, включається в учбовий процес і що проводиться в учбовий час, і науково-дослідну, виконувану у поза навчальний час .

Учбово-дослідницька робота виконується студентами згідно з учбовими планами під керівництвом професорів і викладачів. Форми цієї роботи бувають:

  • реферування наукових видань, підготовка оглядів по новинках літератури;

  • виступ з науковими докладами і повідомленнями на семінарах;

  • написання курсових робіт, що містять елементи наукового дослідження;

  • проведення наукових досліджень при виконанні дипломних робіт;

  • виконання науково-дослідних робіт в період учбової практики і стажування;


4. Етапи наукового дослідження
Кожне наукове дослідження припускає загальну послідовність виконання умовно самостійних його складових частин, які називаються етапами наукового дослідження. Для успіху наукового дослідження його необхідне правильно організувати, спланувати і виконувати в певній послідовності. Ці плани і послідовність дій залежать від вигляду, об'єкту і цілей наукового дослідження. У самому загальному випадку можемо вважати, що наукове дослідження включає наступні чотири основні етапи:

1. Підготовка до дослідження. Спочатку визначається мета дослідження, обґрунтовується предмет і той дослідження, освоюються накопичені знання з предмета дослідження, проводиться патентний пошук і освоєння обґрунтовується необхідність виконання цього дослідження, формується робоча гіпотеза і завдання дослідження, розробляється програму і загальна методика дослідження.

2. Експериментальне дослідження та обробка досвідчених даних. Цей етап дослідження передбачає планування дослідів, підготовку до їх проведення, перевірку і виключення різних відхиляющихся значень, статистичну обробку даних.

3. Аналіз і синтез результатів експериментального дослідження. Цей етап передбачає перехід від спостерігання до аналітичного опису стану системи та розкриття характеру впливу окремих чинників на процес, за допомогою моделювання систем і математичних методів аналізу.

4. Перевірка результатів узагальнення і оцінка економічної ефективності результатів дослідження. [4]

А тепер більш детальніше про кожен з етапів.

На початку будь-якого дослідження необхідно визначити мету, вибрати предмет і обґрунтувати об'єкт дослідження. Під метою дослідження розуміється результат пізнавального процесу, тобто, навіщо виконується те чи інше дослідження. Мета дослідження мусить бути чітко сформульована і допускати кількісну оцінку. Метою досліджень є, підвищення продуктивності праці, зниження витрат за ремонт, підвищення довговічності відновлених деталей тощо. Під предметом дослідження розуміється змістовна його частина, зафіксована в найменуванні теми, пов'язана з пізнанням деяких сторін, властивостей і зв'язків досліджуваних об'єктів, необхідних і достатніх задля досягнення мети дослідження. Як об'єкт дослідження вибирають типового представника, характерне вивчення сутності явища чи розкриття закономірності.

Освоєння накопичених знань та його критична оцінка – багатоаспектна робота. Насамперед слід орієнтуватися, якою мірою висвітлена тема у літературі вітчизняних та іноземних авторів. Серед перших умов читання наукової літератури служить вміння знайти її. Працюючи в бібліотеках, зазвичай звертаються за довідками та консультаціями до бібліотечних працівників чи шукають орієнтовані відомості в бібліотечних каталогах. Величезну допомогу у пошуку необхідної літератури надають спеціальні справочні - бібліографічні, реферативні й видання.

Найпоширенішою формою накопичення інформації є записи різноманітних під час читання книжок, журналів та інших джерел письмовій інформації. Найчастіші прийоми записів:

  • запис уривків з будь-якого тексту із зазначенням джерела інформації та автора цитати;

  • запис у вільному викладі з точним збереженням змісту джерела і авторства;

  • запису і малюнків на вкладних чистих аркушах та прозорому папері, креслень, таблиць тощо.;

  • складання плану прочитаного твори;

  • складання конспекту за матеріалами прочитаної книжки, статті тощо.;[4,5]

Тепер розглянемо деякі найбільш загальні питання експериментальних досліджень. Технологічні дослідження характеризуються необхідністю обліку значної частини чинників, які по-різному впливають на вихідні показники процесів.

Будь-який технологічний процес, як об'єкт дослідження при впливі різних чинників може виглядяти погано організованою системою, у якій важко вплив окремих чинників. Основний метод дослідження таких систем є статистичний, а метод експерименту – активним чи пасивним. Проведення активних експериментів припускає використання методів планування, тобто, активне втручання у процес і можливість вибору способу та системи. Об'єкт дослідження, у якому може бути активний експеримент, називається керованим. Якщо виявляється, що заздалегідь неможливо вибрати способи , то проводиться пасивний експеримент. Наприклад, такими експериментами є результати спостережень за автомобілями й окремими їх агрегатами у процесі експлуатації.

Після закінчення теоретичних і експериментальних досліджень проводиться загальний аналіз отриманих результатів, здійснюється зіставлення гіпотези з результатами експерименту. Через війну розбіжностей проводяться додаткові експерименти. Потім формулюються наукові і виробничі висновки, складається науково-технічний звіт.

Наступним етапом є обробка результатів досліджень, у виробництві й визначення їх дійсною економічну ефективність. Впровадження фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Розробки оформляються як досвідчено технологічні чи дослідно-конструкторських робіт, які включають формулювання теми, цілі й завдань розробки; вивчення літератури; підготовку до технічному проектування експериментальний зразок; технічне проектування; виготовлення окремих блоків, об'єднання до системи; узгодження технічного проекту й його техніко-економічне обґрунтування. Після цього виконується робоче проектування (детальна проробка проекту); виготовляється досвідчений зразок; виробляється його випробування, доведення і регулювання; стендові і виробничі випробування. Після цього здійснюється доопрацювання досвідченого зразка (аналіз виробничих випробувань, переробка і заміна окремих вузлів).

Успішне виконання вказаних етапів роботи дає можливість уявити зразок державних випробувань, у яких зразок запускається в серійне виробництво. [6]

Висновок
Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислювання фактів не може існувати ніяка наука. Хоча факти потрібні вченому, як повітря, але окремо взяті вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають у систематизованому узагальненому вигляді.

Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинати дослідження, як узагальнити факти і яким шляхом іти до висновків.

У науці недостатньо встановити новий науковий факт, досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати його загально-пізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища. Наукова робота - це перш за все чітко спланована діяльність. При цьому кожний вчений має право на свою точку зору, повинен мати свою думку, з якою безумовно слід рахуватись.

Наукове дослідження – процес вивчення і пізнання дійсності, зв’язків між окремими явищами навколишнього середовища та їх закономірностей. Пізнання є складним процесом свідомості людей. Воно, по суті, являє собою рух до більш точним і повним знанням. Цей шлях можливо пройти за допомогою наукових досліджень.[6]

Мета наукового дослідження – визначення точного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з подальшим ефектом.

Результати наукових досліджень оцінюються тим вище, чим вища науковість зроблених висновків і узагальнень, чим достовірніше вони й ефективніше. Вони повинні створювати основу для нових наукових розробок. Однією з найважливіших вимог, що висуваються до наукового дослідження, є наукове узагальнення, що дозволить встановити залежність і зв'язок між досліджуваними явищами і процесами і зробити наукові висновки. Чим глибші висновки, тим вищий науковий рівень дослідження.

Список використаної літератури

науковий дослідний навчання студент

  1. «Основи наукових досліджень» Навчальний посібник / Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.- 240 c.

  2. Радченко І.А. Теорія і практика наукових досліджень М: Посібник Умань, 2013.– 104 .

  3. Гончаренко С. У. Наукові дослідження: Метод. поради молодим науковцям. – К., 1995. – 45 с.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас