Створення найбільш сприятливого природного середовища для розвитку сім’ї,
батьківства та дитинства є обов’язковим складником соціально-економічної політики
держави та запорукою успішного розвитку суспільства. Праву особи на утворення
сім’ї кореспондує обов’язок піклуватися про її членів та особливо про дітей як най-
більш вразливих і незахищених суб’єктів сімейних відносин.
Нормами міжнародного законодавства, зокрема статтею 27 Конвенції ООН про
права дитини від 20 листопада 1989 року [1], ратифікованої Постановою Верховної
Ради Української РСР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для
України 27 вересня 1991 року [2], передбачено, що держава визнає право кожної
дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соці-
ального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за
забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхід-
них для її розвитку. Зазначені конвенційні положення імплементовано у національне
законодавство та забезпечено системою гарантій і механізмів державної охорони.
Так, частиною другою статті 51 Конституції України [3] та статтею 180 Сімейного
кодексу України (далі – СК України) передбачено обов’язок батьків утримувати
| Page 3 |
136
ЮРИДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ВИПУСК 12. 2020
своїх дітей до їх повноліття [4], за невиконання якого передбачено сімейно-правову,
цивільно-правову, адміністративно-правову та кримінальну відповідальність. Саме
проблемним питанням реалізації останньої як найсуворішого з видів відповідально-
сті з метою удосконалення відповідного механізму кримінально-правової охорони
буде приділено додаткову увагу у цьому дослідженні.
Питання ухилення батьків від сплати аліментів або утримання дітей у вітчиз-
няній кримінально-правовій науці досліджували П.П. Андрушко, М.І. Бажанов,
І.О. Бандурка, О.І. Белова, В.В. Вітвіцька, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, Д.П. Євтеєва,
І.О. Зінченко, С.Я. Лихова, М.І. Мельник, С.М. Морозюк, І.В. Семеногов, О.О. Сокол,
Є.Д. Ханович та інші.
Дотичним темам, зокрема кримінологічним аспектам дослідження злочинів проти
сім’ї та неповнолітніх, присвячені праці українських та зарубіжних вчених Г.А. Ава-
несова, Ю.М. Антонян, А.М. Бабенко, О.М. Бандурки, В.С. Батиргареєва, В.І. Борисова,
В.М. Бурдіна, Я.І. Гілінського, В.В. Голіна, Б.М. Головкіна, І.М. Даньшина, О.М. Джужи,
С.Ф. Денисова, А.І. Долгова, В.М. Дрьоміна, О.О. Житного, З.А. Загиней, А.П. Зака-
люк, А.Ф. Зелінського, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецова, О.М. Литвак,
О.М. Литвинова, В.В. Лунеєва, Є.С. Назимка, А.І. Паришева, В.О. Тулякова, П.Л. Фріс,
В.І. Шакун, В.В. Шаблистого, Н.С. Юзікова та інших.
Окремі правові аспекти щодо аліментних зобов’язань знайшли відображення в пра-
цях Л.В. Афанасьєва, В.В. Єфременко, І.В. Жилінкова, В.Ф. Маслова, З.В. Ромовської,
Л.В. Сапейко, Ю.С. Червоного, В.П. Юрасова, а також зарубіжних вчених М.В. Анто-
кольської, І.П. Гришина, Н.М. Єршової, С.О. Іванової, О.С. Іоффе, Л.П. Коротко-
вої, Н.І. Масленникової, О.М. Нечаєвої, В.П. Нікітіної, О.Й. Пергамент, Г.М. Рабець,
В.Ф. Яковлєва та інших.
Нині залишилися дискусійними деякі питання, які не були належним чином висвіт-
лені у працях зазначених дослідників, зокрема щодо визначення об’єкту та місця
досліджуваного злочину у системі кримінального законодавства України, а тому
доречно для більш глибокого теоретичного осмислення та практичного вирішення
низки проблем кримінальної відповідальності за невиконання аліментних обов’яз-
ків приділити зазначеним питанням додаткову увагу. Також слід зауважити, що ухи-
лення батьків від сплати аліментів на утримання дітей є одним із найбільш пошире-
них на всій території України злочинних діянь, що зумовлює актуальність досліджень
причин і умов зазначених негативних тенденцій та необхідність здійснення аналізу
чинної кримінально-правової норми з метою підвищення ефективності її дії та досяг-
нення завдань кримінального закону.
Так, кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання
дітей встановлена статтею 164 КК України, яка міститься у п’ятому розділі Особливої
частини КК в системі злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав
і свобод людини та громадянина [5]. Диференціюючи злочинні діяння зазначеного
розділу відповідно до ознак видового об’єкту, стало зрозумілим, що досліджуваний
склад тяжіє до групи злочинів, які посягають на «інші особисті права і свободи людини
та громадянина». Однак така «розмитість» і варіативність у визначенні об’єкта не доз-
воляють повністю відобразити його зміст та специфічні особливості, що не сприяє
належній охороні відповідних суспільних відносин.
Необхідно зауважити, що визначення об’єкта є відправною точкою для з’ясування
сутності будь-якого злочинного посягання [6, с. 100]. Не зупиняючись окремо на про-
блематиці визначення дефініції об’єкта злочину у зв’язку з обмеженим обсягом цього
дослідження, необхідно зазначити, що серед науковців відсутній консенсус щодо
визначення підходів до його розуміння. Ймовірно, що він буде відсутній і надалі.
| Page 4 |
137
ЮРИДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ВИПУСК 12. 2020
П.П. Андрушко з цього приводу зазначає, що проблеми концепцій об’єкта злочину не
тільки не є «нерозв’язаними» до кінця, а й не будуть «розв’язаними» у найближчому
майбутньому, оскільки вони просто не можуть бути «розв’язаними».
Єдиної концепції об’єкта злочину та його структури в теорії кримінального права
апріорі бути не може, як не було і досі [7, с. 106]. Загалом вчення про об’єкт злочину
є одним із головних розділів науки кримінального права. Його дослідження завжди
посідало провідне місце як у теорії, так і в практиці, оскільки вчення про об’єкт зло-
чину має визначальне значення для оцінки суспільної та юридичної сутності зло-
чину, тяжкості заподіяної злочином шкоди, кваліфікації діяння та вирішення інших
практичних завдань [8, с. 130].
Охоронюваний об’єкт лежить і в основі побудови Особливої частини Криміналь-
ного кодексу України та систематизації правових норм, яка має істотне значення для
пошуку тієї норми, що підлягає застосуванню, з’ясування змісту окремих ознак скла-
дів, описуваних заборонними нормами, розмежування суміжних складів злочинів,
а також для з’ясування думки законодавця про цінність тих чи інших об’єктів кримі-
нально-правової охорони [9, с. 3].
Як слушно зазначає В.Я. Тацій, «науково обґрунтована систематизація в КК кримі-
нально-правових норм про відповідальність за окремі злочини має важливе значення
для застосування цього закону, з’ясування його дійсного змісту, відмежування від
суміжних злочинів, а також орієнтування у самому КК» [10, с. 14].
В аспекті здійснення науково-обґрунтованої класифікації важливим є зауваження
Є.А. Фролова, який зазначив, що приведення системи Особливої частини криміналь-
ного законодавства у відповідність із системою класифікації об’єктів злочину повинно
полягати не тільки в тому, щоб у кожному розділі були вміщені злочини, які є пося-
ганням на один і той же родовий об’єкт, а і в тому, щоб безпосередній об’єкт кожного
зі злочинів, віднесених до цього розділу, лежав у площині цього родового (і видового)
об’єкта [11, с. 204]. Тому питання, які необхідно дослідити при визначенні місця дослі-
джуваного злочину у системі Особливої частини, насамперед стосуються визначення
родового (видового) об’єкта та встановлення відповідності безпосереднього об’єкта
злочинного ухилення від сплати аліментів на утримання дітей з відповідним родовим
(видовим) об’єктом.
Метою дослідження є аналіз сутності та місця розташування зазначеного злочину
в загальній системі злочинів для визначення ступеня суспільної небезпеки досліджу-
ваного злочинного діяння та підвищення ефективності дії відповідної криміналь-
но-правової норми.
В теорії кримінального права ухилення батьків від сплати аліментів на утримання
дітей відносять до групи із шести норм (статті 164–169 КК), які в доктрині позначають
як «Злочини проти сім’ї» [12, с. 113].
Досліджуючи історичний аспект виникнення зазначеного злочину, О.О. Сокол
у своєму дисертаційному дослідженні звернула увагу на те, що відповідний злочин
разом із ухиленням від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків, до кате-
горії злочинів, які впливають на нормальний розвиток сім’ї та добробут держави зага-
лом [13, с. 20].
Вивчаючи особливості сімейних відносин і співвідношення безпосередніх об’єктів
злочинів проти сім’ї та неповнолітніх, із об’єктом, покладеним в основу виділення
того чи іншого розділу Особливої частини КК, в якому ці злочини розташовані,
О.І. Белова зазначає, що вони не співвідносяться з родовим об’єктом злочинів як філо-
софські категорії «особливе» і «окреме», що суперечить принципам побудови Осо-
бливої частини КК [14, с. 50].
| Page 5 |
138
ЮРИДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ВИПУСК 12. 2020
Сприймаючи зазначену позицію та транслюючи викладені положення щодо спів-
відношення безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого статтею 164 КК Укра-
їни, з родовим (видовим) об’єктом злочинів проти виборчих, трудових та інших
особистих прав і свобод людини та громадянина, вбачається, що право дитини на
одержання матеріальної допомоги від батьків до її повноліття як безпосередній об’єкт
зазначеного злочину є похідним від майнових сімейних відносин, які разом із немай-
новими сімейними відносинами є видами та наповнюють зміст сімейних відносин.
До прихильників думки щодо визнання відносин у сфері сім’ї та неповнолітніх
родовим об’єктом ухилення батьків від платежу аліментів на утримання дітей нале-
жить Л.В. Дорош [15, с. 18] і Л.П. Михайлова [16, с. 20], які досліджували проблеми
відповідальності за злісний характер вчинення зазначеного злочину.
Позицію виділення злочинів проти сім’ї та неповнолітніх в окремий розділ поділяє
і Д.П. Євтєєва, зазначаючи, що у необхідності виділення самостійного розділу, присвя-
ченого злочинам у сфері сім’ї, опіки, піклування та нормального розвитку дітей, не
виникає сумнівів. Свою думку науковець обґрунтовує тим, що сімейні, опікунські від-
носини та відносини у сфері нормального розвитку дітей є взаємопов’язаними. Останні
складають ядро перших. Негативне середовище в сім’ї позначається на нормальному
розвитку неповнолітніх, а порушення в розвитку неповнолітніх вражає сімейний уклад.
З огляду на зазначене, авторка пропонує згрупувати в єдиному розділі норми, перед-
бачені статтями 164–169 КК, та норми з інших розділів КК, що передбачають відпові-
дальність за злочини проти нормального розвитку неповнолітніх, використавши при
цьому критерій подібності основних безпосередніх об’єктів і відібравши злочини, де
відносини у сфері сім’ї, опіки, піклування та нормального розвитку дітей є основними
безпосередніми об’єктами та шкода яким завдається в основних складах [17, с. 79–81].
Більшість дослідників стосовно вказаних вище злочинів зауважують, що останні
мають самостійний родовий об’єкт, внаслідок чого в науковій літературі мають місце
пропозиції створити для них окремий розділ в Особливій частині КК. Як зазначає
Л.В. Дорош, такий крок сприятиме більш правильному відображенню особливостей
родового об’єкта посягання на інтереси сім’ї та дітей, підкреслить ступінь суспіль-
ної небезпечності і значення боротьби з нею. Систематизація норм щодо злочинів
у шлюбно-сімейній сфері матиме також велике виховно-превентивне значення, допо-
може більш ретельному вивченню й встановленню причин та умов, що сприяють їх
вчиненню [18, с. 46–47].
На думку Н.С. Юзікової, виділення зазначеного структурного утворення в Особли-
вій частини КК є доцільним насамперед тому, що діти є особливим об’єктом захисту,
а тому відповідальність за злочини проти них має відрізнятися від правопорушень
щодо дорослих. Крім того, наявність самостійної глави у КК привертатиме увагу слід-
чих, прокурорів, суддів до особливостей об’єкта посягання і сприятиме правильному
вирішенню питань призначення покарання з цієї категорії справ [19, с. 60].
Думки науковців розподілилися стосовно таких питань: необхідності до норм,
передбачених статтями 164–169 КК України, додавати й інші норми з інших розді-
лів КК; щодо видів і кількості таких норм; родового об’єкта та назви розділу. Проти
такого виділення висловилася І.О. Бандурка. На її думку, створення в Особливій
частині КК України окремого розділу про злочини проти сім’ї та дитини не мож-
ливо і не доцільно не тільки тому, що він буде занадто великим, мінливим і неосяж-
ним, а й у зв’язку з тим, що переважна більшість статей такого розділу неминуче буде
дублювати багато інших статей кримінального закону.
Авторка підкреслює, що захист дитинства у чинному КК України має комплек-
сний, системний, наскрізний характер. Це цілісна система норм Загальної та Особли-
| Page 6 |
139
ЮРИДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ВИПУСК 12. 2020
вої частин КК України, яку не можливо охопити будь-яким окремим розділом. Тому,
на її думку, наукові пошуки слід спрямовувати не на марні спроби створення окре-
мого розділу, а на вдосконалення існуючої системи кримінально-правового захисту
дитинства в Україні [20, с. 401].
Деякі дослідники не вбачають необхідності в системній охороні сімейних відносин
(або взагалі не торкаються цієї проблеми) і розглядають норми, передбачені статтями
164–169 КК України, як видовий об’єкт у межах родового об’єкта п’ятого розділу Осо-
бливої частини КК (П.П. Андрушко, І.О. Зінченко та інші) [21, с. 35; 22, с. 104].
Враховуючи викладене, слід зазначити, що кримінально-правова охорона сімейних
відносин від суспільно-небезпечних посягань є необхідним складником механізму їх
реалізації та державного захисту і має забезпечуватися за допомогою єдиної й узгодже-
ної системи норм кримінального права. Їхня належна законодавча регламентація
та ефективна практична реалізація є однією із запорук створення в державі умов для
підтримання інституту сім’ї, охорони дитинства, батьківства, материнства, заохочення
родинної підтримки й піклування щодо неповнолітніх і непрацездатних осіб.
У дослідженні було приділено увагу лише проблемним аспектам визначення родо-
вого (видового) та безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого статтею 164 КК
України, але це не єдиний склад, який родовим об’єктом має сімейні відносини.
Статті 164–169 КК мають яскраво виражену специфіку об’єкта кримінально-правової
охорони, що відрізняє їх від інших норм, розміщених у розділі V Особливої частини
КК. Зокрема, вони охороняють не стільки основні конституційні права та свободи,
скільки суто сімейні правовідносини, а також права та інтереси неповнолітніх,
у зв’язку з чим низка авторів пропонують виділити їх в окремий розділ Особливої
частини КК, до позиції яких у цьому питанні слід повністю приєднатися.
Суспільна небезпечність злочину, передбаченого статтею 164 КК, полягає в тому,
що він грубо порушує сімейні обов’язки, які покладаються на батьків Конституцією
України та сімейним законодавством. Аліментні правовідносини конститутивно виті-
кають із майнових сімейних відносин і лежать у площині сімейних відносин як родо-
вого об’єкта з характерною для зазначених суспільних відносин специфікою, що доз-
воляє стверджувати про необхідність виділення в окремий розділ КК України злочинів
проти сім’ї з включенням до нього ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Список використаних джерел:
1. Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року. Посилання:
https://zakon.rada.gov.ua/go/995_021.
2. Постанова Верховної ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про
права дитини № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року». Посилання: https://zakon.rada.gov.ua/
go/789-12.
3. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон України від 28.06.1996
№ 254к/96-ВР // Верховна Рада України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/
go/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
4. Сімейний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 10.01.2002
№ 2947-III // Верховна Рада України. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/
254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
5. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від
05.04.2001 № 2341-II // Верховна Рада України. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/
laws/show/2341-14.
6. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов,
Ю.В. Баулін, В.І. Борисов [та ін.]; за заг. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.
2-е вид., перероб. і доп. К. : Юрінком Інтер, 2004. 480 с.
| Page 7 |
140
ЮРИДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ. ВИПУСК 12. 2020
7. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь
у референдумі: кримінально-правова характеристика : монографія / П.П. Андрушко.
К. : КНТ, 2007. 328 с.
8. Хейлік В.В. Об’єкт злочину в кримінальному праві: теорія та практика правоза-
стосування / Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції № 5/2015. С. 130–136.
9. Зеленецкий В.С. Количественный подход к характеристике структурных эле-
ментов Особенной части Уголовного кодекса Украины / В.С. Зеленецкий. Х. : Восточ-
но-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. 24 с.
10. Кримінальне право України: Особлива частина : [підручник] / Ю.В. Баулін,
В.І. Борисов, В.І. Тютюгін [та ін.]; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 4-те вид., переробл. і
доповн. Х. : Право, 2010. 608 с.
11. Фролов Є.А. Спорные вопросы учения об объекте преступления // Сборник
научных трудов. Вып. 10. Свердловск : Свердловский юридический институт, 1969.
12. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю.В. Баулін,
В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.Я. Тація, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 5-те вид.,
переробл. і допов. Х. : Право, 2015. C. 113.
13. Зінченко І.О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших осо-
бистих прав і свобод людини та громадянина (аналіз законодавства і судової прак-
тики) : монографія / І.О. Зінченко. Х. : Вапнярчук Н.М., 2007. С. 21–22.
14. Сокол О.О. Кримінологічна характеристика та запобігання ухиленням від
сплати аліментів на утримання дітей та коштів на утримання непрацездатних бать-
ків : автореф. дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08. Запоріжжя, 2017. С. 239.
15. Белова О.І. Кримінально-правова характеристика системи злочинів проти сім’ї
та неповнолітніх // Харків, 2006. С. 184.
16. Дорош Л.В. Уголовная ответственность за злостное уклонение от платежа али-
ментов на содержание детей : автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харьковский
юр. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского. Х., 1982. С. 4, 6–8.
17. Михайлова Л.П. Уголовно-правовоая борьба со злостным уклонением от уплаты
алиментов детям : автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / МГУ им. М.В. Ломоно-
сова. М., 1983. С. 5, 6, 10–12.
18. Євтєєва Д.П. До питання виділення злочинів проти сім’ї та неповнолітніх в
окремий розділ КК України / Д.П. Євтєєва // Питання боротьби зі злочинністю.
2014. Вип. 27. С. 72–81.
19. Дорош Л.В. Уголовная ответственность за злостное уклонение от платежа али-
ментов на содержание детей : дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л.В. Дорош; Харьк.
юрид. ин-т. Харьков, 1982. С. 46–47.
20. Юзікова Н.С. Як захистити дітей від жорстокості батьків / Н.С. Юзікова // Право
України. 1998. № 3. С. 60.
21. Бандурка І.О. Чи потрібен в Особливій частині КК України окремий розділ про
злочини проти сім’ї та дітей? / І.О. Бандурка // Актуальні проблеми кримінальної
відповідальності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 жовтня 2013 року / ред-
кол.: В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. Х. : Право, 2013. С. 401.
22. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона особистих благ, основних осо-
бистих прав і свобод людини та громадянина новим Кримінальним кодексом Укра-
їни / П.П. Андрушко // Ерліхівський збірник / Юрид. ф-т Чернів. нац. ун-ту ім.
Ю. Федьковича. Чернівці : Рута, 2002. Вип. 3. С. 35.
23. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю.В. Баулін,
В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 4-те вид., переробл. і
допов. Х. : Право, 2010. С. 104.