Ім'я файлу: Стефанюк Микола. Психіатрія..docx
Розширення: docx
Розмір: 15кб.
Дата: 21.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
docsity-fizichna-reabilitaciya-v-klinici-vnutrishnih-hvorob.pdf
Fakultetska_khirurgiya_Zakharash.pdf
16NEONATOLOHIIa_Metodychni rozrobky.doc

Стефанюк Микола

Теми 13, 14

4. Створити алгоритм диференційної діагностики порушень свідомості при церебротравматичній хворобі, інфекційному захворюванні та симптоматичному психозі внаслідок перенесених пологів.

При церебротравматичній хворобі: Початковий період спостерігається безпосередньо після одержання травми голови й характеризується вимиканням свідомості тривалістю від декількох секунд до декількох годин, днів і навіть тижнів залежно від ваги травми. Глибина вимикання свідомості може бути різної: оглушення, сопор, кома. При оглушенні відзначається гноблення свідомості зі збереженням обмеженого словесного контакту на тлі підвищення порога сприйняття зовнішніх подразників і зниження власної психічної активності. При сопорі наступає глибоке гноблення свідомості зі схоронністю координованих захисних реакцій і відкривання очей у відповідь на болючі, звукові й інші подразники. Хворий звичайно сонливий, лежить із закритими очами, нерухливий, але рухом руки локалізує місце болю. Кома - це повне вимикання свідомості без ознак психічного життя. Можуть бути випадання пам'яті на вузький період подій під час, до й після травми. Ретроградна амнезія згодом може піддатися зворотному розвитку, коли звужується період запам'ятання подій або з'являються фрагментарні спогади. У гострому періоді травматичної хвороби свідомість відновлюється, зникають загальмозкові симптоми. При важких травмах голови після повернення свідомості відзначається період тривалої психічної адинамії (від 2-3 тижнів до декількох місяців). При контузіях психози виникають частіше, ніж при струсі. Ризик психозу збільшується при переломах кісток основи черепа. Найчастіше спостерігають такі форми потьмарення свідомості: сутінкові стани, делірій.

При інфекційних захворюваннях: Серйозні інфекційні хвороби (наприклад: менінгіти, енцефаліти, поліомієліт) можуть призводити до порушень свідомості: від приглушеності до трансформації у сопор, кому тощо.

При симптоматичному психозі внаслідок перенесених пологів: Аментивна форма: У тяжких випадках деменція переходить у сопорозний стан, потім у кому з повною нерухомістю. Депресивно-параноїдальна форма: постійні коливання рівня свідомості.

5. Створити алгоритм лікування хворого гіпертонічною хворобою з психічними розладами.

Лікування гіпертонічної хвороби повинне бути комплексним, постійним і суворо індивідуальним.

Медикаментозна гіпотензивна терапія повинна поєднуватися із психофармакотерапією і психотерапією. Під час призначення гіпотензивних засобів не слід прагнути різко знижувати артеріальний тиск, тому що це може призвести до гострих психозів.

У разі неврозоподібної і психопатоподібної симптоматики використовують седативні засоби (препарати валеріани, кропиви собачої, брому), транквілізатори: еленіум (лібріум), діазепам (седуксен, сибазон), оксазепам (тазепам), мезапам (рудотель), мебікар, гідазепам, атаракс (гідроксизин), феназепам.

Для лікування хворих із гіпертонічними психозами у разі різкого порушення, вираженого афективного напруження застосовують тизерцин (левомепромазин), клопіксол (зуклопентиксол). У разі введення цих препаратів треба пам'ятати про можливий дуже швидкий гіпотензивний ефект аж до ортостатичного колапсу, тому вводити їх треба з великою обережністю, під контролем артеріального тиску. У разі стійких маревних ідей застосовують трифтазин.

Депресивний синдром вимагає призначення антидепресантів седативної або стимулювальної дії з урахуванням характеру афекту, краще застосовувати більш безпечні серотонінергічні препарати ципраміл (циталопрам), золофт (сертралін), флуоксетин, феварин (паксил). У разі депресивно-маревних психозів призначають рисполепт, флюанксол. Застосування ноотропних засобів після виникнення симптомів органічного психосиидрому аналогічно рекомендованому у разі церебрального атеросклерозу.

Медикаментозна терапія завжди повинна поєднуватися з дієтотерапією, правильно організованим режимом праці і відпочинку, лікувальною фізкультурою. Для запобігання гіпертонічній хворобі дуже велике значення має усунення всіх факторів, що спричинюють стан афективного напруження. Урегульовані сімейні стосунки, правильна організація праці і відпочинку, фізичні вправи, харчовий режим, виключення інтоксикацій — усі ці фактори сприяють профілактиці гіпертонічної хвороби, а в її початкових стадіях дають і гарний терапевтичний ефект.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас