Ім'я файлу: Спадковість і патологія. Роль спадковості в патології людини..do
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 24.04.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 20кб.
Дата: 24.04.2021
скачати
Самостійна робота на тему:
«Спадковість і патологія. Роль спадковості в патології людини.»
Актуальність теми
Зростання частоти спадкових захворювань, природжених вад розвитку, поширеної важкої мультифакторної та онкологічної патології в популяції створює реальну потребу для поглибленого вивчення механізмів їх виникнення з метою своєчасної діагностики, лікування і профілактики важкої інвалідизації. Хвороби людини, у своїй більшості, є генетично детермінованими. Виразний генетичний поліморфізм мутацій генів є основою клінічного поліморфізму захворювань, що створює проблеми на шляху своєчасної діагностики та прогнозування перебігу захворювань.
Що таке мінливість, її форми
Мінливість - здатність змінювати свої ознаки і властивості, пристосовуватись до умов середовища.
Розрізняють 2 форми мінливості:
1) неспадкову - коли зміни фенотипу обумовлені факторами зовнішнього середовища (модифікаційна мінливість). Більшість модифікацій є нестійкими, короткочасними; вони не передаються навіть наступному поколінню і часто зникають після того, як припинилася дія відповідного фактора. Так, під дією ультрафіолетових променів шкіра людини в людей темнішає, з'являється загар (у деяких лише почервоніння), який взимку поступово зникає. В альпіністів, які піднімаються в гори, під впливом зниження парціального тиску кисню в повітрі кількість еритроцитів у периферичній крові збільшується, а з поверненням у низину місцевість цей показник нормалізується.
2) спадкову мінливість при якій зміни фенотипу зумовлені змінами геному, тобто зумовлені мутаціями ( генотипова мінливість)
Спадкова мінливість поділяється на два основних види:
комбінативну (рекомбінантну);
мутаційну.
Під комбінтивною мінливістю розуміють виникнення нових поєднань генів, яких не було у батьків, за рахунок їх перегрупування в мейозі.
Мутаційна мінливість, тобто виникнення мутацій- це кількісні або якісні зміни генотипу організму, що передаються від клітини до клітини, і від покоління до покоління.
Класифікація мутацій за характером зміни генотипу
Розрізняють геномні, хромосомні та генні спадкові захворювання. Поряд з захворюваннями, що строго детерміновані спадковістю, є велика та нозологічно різноманітна група хвороб, розвиток яких визначається взаємодією спадкових та середовищних факторів - це хвороби зі спадковою схильністю. Hа даний час нараховується близько 3,5 тис. спадкових захворювань, в середньому 5,0 - 5,5% дітей народжуються зі спадковими та вродженими вадами, серед новонароджених поширеність генних хвороб сягає 1,0%, хромосомних - 0,5%, хвороб з вагомим компонентом спадкової патології 3,0 - 3,5% серед дітей до 5 років. Смертність в розрахунку від загальної смертності від генних хвороб - 8 - 10%, хромосомних 2-3%, хвороб з вагомим вмістом спадкової компоненти - 35-40%. Хоча в порівнянні з загальною кількістю хвороб спадкові захворювання зустрічаються порівняно нечасто (1:100000), ступінь інвалідизації, яку вони несуть в собі є непомірно високою.
Генні мутації пов'язані зі зміною внутрішньої структури окремих генів. На молекулярному рівні механізми генних мутацій можуть бути слідуючими:
заміна окремих нуклеотидів в ланцюгу ДНК,
випадіння або вставки нуклеотидів або їх груп,
перестановки нуклеотидів всередині гена.
Хромосомні мутації - структурні перебудови однієї або декількох хромосом, пов'язані з втратою або дуплікацією їх ділянок, зміною положення ділянок в хромосомі (інверсія) або переносом їх в іншу хромосому (транслокації).
Зміна числа хромосом в наборі, що не супроводжується зміною їх структури називається ГЕНОМНИМИ МУТАЦІЯМИ. Це може бути зміни числа гаплоїдних хромосомних наборів (46+23=69) або нестача чи надлишок окремих хромосом (47, XXY, 45, ХО). Геномні мутації супроводжуються змінами фенотипу і призводять до мимовільних викиднів або хромосомної хвороби.
За причинами виникнення мутації поділяють на спонтанні та індуковані.
Спонтанні мутації виникають при звичайних фізіологічних станах організму без додаткової дії факторів зовнішнього середовища.
СПОНТАННИЙ МУТАГЕНЕЗ є невід'ємною характеристикою живого організму. Спадкові хвороби обумовлені спадковими мутаціями відносяться до групи спорадичних (поодиноких в сім'ї) і не можуть бути передбачені в той же час вони будуть передаватися в ряді послідовних поколінь. Мутації de novo випадкові для кожного гена і порівняно рідкі (порядку 1x10-6). В медичній генетиці розроблені спеціальні методи вираховування частити спонтанних генних мутацій. Різні фактори зовнішнього і внутрішнього середовища можуть підвищувати частоту таких мутацій.
Індукованими мутаціями називаються мутації, які виникли під впливом різних факторів зовнішнього середовища. В залежності від цих факторів розрізняють:
Фізичний.
Хімічний.
Біологічний мутагенез.
До фізичних факторів відносяться: випромінювання, вібрації, температурна дія, УЗД. Високою генетичною ефективністю володіє багато хімічних речовин: цитостатичні, протипухлинні антибіотики (аміноптерин, метотрексат, меркаптопурин, імуран, фторурацил). Гормональні: естрадіол, прогестерон, оральні контрацептиви. Протисудомні препарати - барбітурати. Суміш для наркозів.
Біологічні фактори мутагенезу: віруси (вітряна віспа, кір, краснуха, вірус простого герпеса, живі вакцини).
Особливості клінічного прояву
1. Сімейний характер захворювання.
2. Природжений характер захворювання.
3. Резистентність до загальноприйнятих терапевтичних методик.
4. Патологічний процес розвивається поступово, має прогредієнтний перебіг.
5. Hаявність симптомокомплексу спадкового захворювання (спадкового синдрому) із характерними змінами з боку органів і систем органів.
6. Поліорганність та полісистемність уражень.
Вплив спадковості і зовнішнього середовища на розвиток патологічних ознак
Хвороба розвивається в результаті тісної взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів. Якщо внутрішні фактори спадково змінені, то виникає патологічний процес. Однак фактори внутрішнього середовища - це також результат взаємодії генетичних і середовищних факторів в онтогенезі, тому, що рівень гормонів в організмі, особливості обміну речовин, імунологічні реакції - визначаються функціонуванням відповідних генів або іншими словами генетичною конституцією.
Спадкові хвороби в яких патологічний вплив мутації, як етіологічного фактора практично не залежить від зовнішнього середовища. Останнє може тільки змінювати ступінь прояву симптомів хвороби та тяжкість її перебігу. До захворювань цієї групи відносяться хромосомні і генні спадкові хвороби з повним проявом або з 100 % пенентрантністю ( Пенентрантність- частота прояву гена, експресивність - ступінь фенотипового прояву гена). Наприклад: хвороба Дауна, нейрофіброматоз, гемофілія, ФКУ, муковісцидоз, ахондроплазія. Хвороба може проявлятися не обов'язково в дитячому віці, а в будь - якому віці у відповідності до часових закономірностей генної експресії (наприклад: середній вік початку хореї Гентінгтона - 38-40 років).
Хвороби зі спадковою схильністю - де мутації є етіологічним фактором, але для пенентрантності мутантних генів необхідний фактор зовнішнього середовища.
До таких захворювань відносять: деякі форми подагри, діабету, фармако- та екогенетичні хвороби, атеросклероз, гіпертонічну хворобу, туберкульоз, екзему, . псоріаз, виразкову хворобу.
В походженні хвороб 3-ї групи спадковість немає ніякого значення. Наприклад: травми, опіки, деякі інфекційні хвороби. Тут генетична конституція організму впливає на перебіг патологічних процесів (на видужання, на відновні процеси, компенсацію порушених функцій), (не всі люди чутливі до вірусу СНІДу, сифілісу).