Ім'я файлу: лого.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 62кб.
Дата: 26.03.2020

ЗАВДАННЯ З ЛОГОПЕДІЇ

Студентки 2курсу (Б): Богданової Ганни Олександрівни

Викладач: доц. Сильченко В.В.
Завдання №1 (до практичних занять 27.03.2020)

  1. Перелікувати умови правильного розвитку дітей. Навести приклади неправильного мовленнєвого виховання дітей.

  2. На основі вивченої літератури співставити періодизацію розвитку мовлення, що впроваджувалися різними авторами.

  3. Розкрити роль слухового і зорового сприйняття. Аргументувати положення про їх значення.

  4. Пояснити, в яких випадках і як змінюються мовні можливості дитини в різні вікові періоди, як ускладнюються форми в спілкуванні і яка роль дорослого в розвитку мовлення дитини.

  5. Сформувати вимоги до розвитку мовлення дитини в плані лексико-граматичного оформлення.

  6. Скласти схему “Розвиток мовлення в онтогенезі”


1)Для того щоб процес мовленнєвого розвитку дітей протікав своєчасно і правильно, необхідні певні умови. Так, дитина повинна:

- Бути психічно і соматично (soma (грец.) - тіло людини (організму)) здоровим;

- Мати нормальні розумові здібності;

- Мати нормальний слух і зір;

- Володіти достатньою психічною активністю;

- Володіти потребою в мовному спілкуванні;

- Мати повноцінне мовне оточення.

Нормальний (своєчасний і правильний) мовленнєвий розвиток дитини дозволяє їй постійно засвоювати нові поняття, розширювати запас знань і уявлень про навколишній. Таким чином, мовлення, її розвиток найтіснішим чином пов'язані з розвитком мислення.

.

Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною ("сюсюкання"). Мов­лення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворені звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту ...). Батьки повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

3)Найбільш значна роль слухового сприйняття для мовлення. Слухове сприйняття розвивається перш за все як засіб забезпечення спілкування та взаємодії між людьми. Звук як об’єкт слухового сприйняття має в своїй основі чітку комунікативну спрямованість. Вже з перших місяців слухові реакції дитини носять яскравий соціальний характер: дитина особливо активно реагує на голос людини, і перш за все – матері. В процесі розвитку слухового розпізнання мовлення формується розуміння висловлювань оточуючих, а пізніше – й власне мовлення малюка, що в подальшому забезпечує задоволення його потреби в спілкуванні.Найбільшу кількість інформації про навколишній світ мозок людини отримує через зір. Зір визначальний у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. За швидкістю та обсягом сприйняття око перевершує всі органи чуття людини. Суттєва особливість зорового сприйняття полягає в тому, що воно завжди пов’язано з іншими видами чутливості. На відміну від інших сенсорних систем зоровий аналізатор генетично розвивається в тісному взаємозв’язку з мозком.

За допомогою зору дитина оглядає навколишні предмети, спостерігає за процесами та явищами дійсності. Зір визначальний у формуванні уявлень про реальні предмети та явища, зміни у природі, суттєві ознаки різноманітних об’єктів (колір, розмір, форма тощо), орієнтацію у просторі.

Зір, слух, нюх та інші види чутливості є засобом чуттєвого пізнання світу, породження відчуття, сприйняття, уявлення. Оскільки кожний аналізатор, що входить до системи органів чуття несе на собі вплив діяльності всієї системи, то порушення зору або повна його втрата змінює взаємодію аналізаторів і зв'язки між аналізаторами.

4)Етапи розвитку мовлення дитини
Мовлення дитини в 3 місяці. Вона чує ваш голос, бачить вираз вашого обличчя, відгукується на інші голоси та звуки. Багатьом дітям більше подобається жіночий голос, ніж чоловічий. Також дітям подобаються голоси, які вони чули, перебуваючи в лоні матері. Приблизно у віці 3-х місяців малюк починає виражати емоції за допомогою звуків.

Мовлення дитини в 6 місяців. Вона видає більшу кількість звуків і вимовляє склади слів. У віці 6-7 місяців відгукується на своє ім'я, впізнає мовлення рідною мовою, може інтонаціями голосу передавати настрій. Деякі батьки думають, що в цьому віці малюк уже вимовляє перші слова («мама», «тато»), хоча насправді це просто повторювані випадкові склади. Дитина не вкладає в них ніякого значення.

Мовлення дитини в 9 місяців. У цьому віці діти розуміють найпростіші слова («так», «ні», «привіт» тощо). Вони використовують більшу кількість приголосних звуків та інтонацій.

Мовлення дитини у 12-18 місяців. Більшість дітей уже усвідомлено говорить найпростіші слова («мама», «тато»). Розуміють прості звернення батьків до них («Будь ласка, поклади на місце»).

Мовлення дитини у 18 місяців. Зазвичай діти в цьому віці можуть вимовляти кілька простих слів і вказувати на людей, предмети, частини тіла, які називають батьки. Дитина повторює останні слова або склади в реченні, яке ви вимовляєте. Промовляючи слова, дитина може пропускати в ньому звуки або склади (наприклад, «бака» замість «собака»).

Мовлення дитини у 2 роки. Малюк може складати речення з 2-4 слів («Мамо, бувай», «Дай молока»). Він розуміє, що слова можуть позначати не тільки конкретні предмети, а й абстрактні поняття.

Мовлення дитини в 3 роки. Словниковий запас дитини різко збільшується. Завдяки уяві вона засвоює абстрактні поняття («сьогодні»), почуття («смуток») і просторові поняття («біля»).

Роль батьків:

Спостерігати. Дитина може протягувати до вас руки, коли хоче, щоб ви взяли її на руки, протягувати іграшку, коли хоче, щоб ви з нею пограли, відсувати тарілку, коли більше не хоче їсти. Посміхайтеся, встановлюйте зоровий контакт і відповідайте дитині, заохочуючи її найпростіші способи спілкування.

Слухати. Звертайте увагу на звуки, які видає дитина, відповідайте їй такими ж звуками. Діти імітують звуки, які їм вимовляють батьки, тому наберіться терпіння й дозвольте дитині таким чином «говорити» з вами стільки, скільки вона захоче.

Хвалити. Посміхайтеся та плескайте в долоні щоразу, коли дитина намагається вимовити слово. Від позитивної реакції батьків діти отримують додаткову мотивацію говорити.

Імітувати. Діти люблять голоси батьків. Коли батьки говорять з ними, це мотивує їх самих почати говорити. Чим більше ви говорите з ними, повторюючи їх слова й вимовляючи їх правильно («собака» замість «бака»), тим більше вони прагнуть говорити правильно.

Конкретизувати. Якщо дитина показує рукою на стіл і плаче, не поспішайте давати їй печиво. Замість цього покажіть їй печиво й запитайте, чи дійсно вона хоче його.

Розповідати. Пояснюйте дитині, що ви робите, коли купаєте її, вдягаєте або годуєте: «Давай одягнемо шкарпетки» або «Я відрізаю для тебе шматочок курки». Так дитина зрозуміє, якими словами називаються дії батьків.

Проявляти наполегливість. Навіть якщо ви не розумієте, що говорить дитина, перепитуйте в неї. Показуйте дитині свою любов і увагу – і вона буде намагатися говорити.

Давати можливість дитині проявляти ініціативу. Під час ігор дозвольте дитині проявити ініціативу й дотримуйтесь її вказівок. Так вона зрозуміє, що в спілкуванні завжди є дві сторони: хтось каже, а хтось слухає, хтось командує, а хтось підпорядковується.

Грайти. Дозвольте дитині грати, фантазувати й розповідати небилиці - так вона розвиває мовні навички.

Читати вголос. Якщо дитина отримує задоволення, коли батьки читають їй уголос, вона буде любити читання протягом усього життя.

5)Вимоги:

- пам’ятайте, саме що в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетеся по допомогу до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням.

- Організуйте постійне, добре освітлене робоче місце. Акуратно і зручно розмістіть ігровий матеріал, приберіть зі столу зайві речі, вимкніть радіоприймач і телевізор, подивіться на годинник, щоб зорієнтуватися, скільки часу триватиме заняття-гра.

- Не забувайте, що дитина тільки-но починає вчитися правильно розмовляти, і ваше завдання – допомогти їй у цьому.

- Кожна дитина – індивідуальність. ЇЇ розвиток відбувається за власними законами. Тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які можливо, випереджають його у своєму розвитку.

- Ніколи не відмовляйте дитині в проханні погратися з нею. Спочатку самі ознайомтеся зі змістом гри, її правилами і тільки потім своїми словами поясніть дитині, як грати в цю гру. Якщо потрібно проведіть попередню бесіду. Так ви емоційно підготуєте малюка до гри. Запропонуйте йому віршик, загадку, лічилку, закличку. Хай малюк вивчить їх разом із вами. Заохочуйте словесну творчість дітей, спонукайте їх до складання закличок та лічилок до ігор. Радійте кожному успіхові дитини разом із нею.

- Якомога більше розмовляйте з дитиною, спонукайте її до запитань. Пояснюючи говоріть чітко, виразно, спокійно. Переконайтесь, що малюк розуміє значення всіх слів. За потреби у присутності дитини зверніться до словника.

- Ігрові завдання не повинні бути занадто простими (малюкові нецікаво їх виконувати) чи складними (дитина відчуватиме невпевненість у своїх силах). Добирайте навантаження таким чином, щоб воно відповідало вікові, мовленнєвим і психофізичним можливостям дитини, було цікавим та доступним для сприймання. Фантазуйте, придумуйте власні варіанти ігор, аналогічні тим, які викликають особливі труднощі у вашої дитини. Адже найкраще знаєте свого малюка саме ви.

- Пам’ятайте що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси.

- Не примушуйте дитину продовжувати гру, якщо в неї щось не виходить або вона втомилася. Внаслідок примусу у малюка виникає страх перед можливим покаранням, і вся його енергія піде не на розумову роботу, а на подолання не бажання продовжувати заняття. Це призводить до того, що дитина часто відволікається, робить багато помилок. Будьте терплячими, не виявляйте негативних емоцій, адже це може призвести до ще більшого ускладнення мовленнєвого порушення – заїкання або неврологічних розладів. Намагайтеся переключити увагу дошкільника на інший вид роботи.

- Якщо ж рівень розвитку дитини не зріс, ви припустилися помилки: підвищили вимоги, використовували занадто складні ігри; залучаючи дитину до ігрової діяльності, користувалися авторитарними методами і це звичайно негативно позначилося на емоційному самопочутті малюка, на його бажанні спілкуватися з вами у процесі гри, на його ініціативності. Проаналізуйте свою тактику і ліквідуйте перешкоди. Запам’ятайте золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно!

Тільки за такою умови розвиток усіх сторін особистості малюка буде повноцінним.

- відзначайте всі досягнення дитини під час гри. Не будьте байдужими та пасивними. Намагайтесь об’єктивно оцінювати свою дитину, відзначайте сильні та слабкі риси її характеру. Лише так ви зможете виявити шляхи використання одних і коригування інших.

- Навчайте за допомогою активної дії і живого невимушеного спілкування. Саме так дитина навчиться правильно розмовляти, опанує рушійні фактори розвитку – три «само»: самоконтроль, самооцінка, способи самовдосконалення.

- Не соромтеся звертатися за допомогою логопеда. Адже тільки завдяки співпраці логопеда й батьків, використанню цікавих і доступних видів роботи у дітей нормалізується процес оволодіння мовленням.

6)1) підготовчий - до одного року;

2) переддошкільний етап первісного оволодіння мовленням - до 3 років;

3) дошкільний - до 7 років;

4) шкільний - від 7 до 17 років.
Мовлення дитини формується під впливом мовлення дорослих і у величезній мірі залежить від достатньої мовленнєвої практики, нормального мовленнєвого оточення і від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.
Мовлення не є вродженою здатністю, а розвивається в процесі онтогенезу паралельно з фізичним і розумовим розвитком дитини і служить показником її загального розвитку. Засвоєння дитиною рідної мови проходить зі суворої закономірністю і характеризується рядом рис, загальних для всіх дітей. Для того щоб зрозуміти патологію мовлення, необхідно чітко уявляти весь шлях послідовного мовного розвитку дітей в нормі, знати закономірності цього процесу та умови, від яких залежить його успішне протікання.
Крім того, потрібно чітко уявляти кожен етап мовленнєого розвитку дитини, кожен "якісний стрибок", щоб вчасно помітити ті чи інші відхилення в цьому процесі. Наприклад, якщо малюк в 1 р. 4 міс. ще не говорить, то вирішити, нормальне це явище чи ні, психолог може тільки в тому випадку, якщо знає, коли при нормальному розвитку повинні з'явитися перші слова.
Знання закономірностей мовленнєвого розвитку дітей необхідно також і для правильної діагностики порушень мовлення.
Знання законів розвитку мовлення дітей в процесі онтогенезу необхідно і для того, щоб правильно побудувати всю корекційно-виховну роботу з подолання мовної патології. Наприклад, навчаючи не розмовляючих дітей (алаліків), дуже важливо знати, що спочатку у всякої дитини розвивається розуміння мовлення і тільки потім він опановує активну промову. Отже, якщо в такому випадку відразу розвивати активне мовлення, робота не принесе бажаного ефекту.
Дослідники виділяють різну кількість етапів у становленні мовлення дітей, по-різному їх називають, указують різні вікові межі кожного. Наприклад, А.Н.Гвоздєв простежує послідовність появи різних явищ в мовленні дитини і на цій основі виділяє ряд періодів:
- Період різних частин мови;
- Період словосполучень;
- Період різних видів речень.
Г.Л.Розенгард-Пупко виділяє в мовленнєвому розвитку дитини всього два етапи: підготовчий (до 2 років) і етап самостійного оформлення мовлення.
А.Н.Леонтьев встановлює чотири етапи у становленні мовлення у дітей:
1-й - підготовчий - до одного року;
2-й - Переддошкільний етап первісного оволодіння мовою - до 3 років;
3-й - дошкільний - до 7 років;
4-й - шкільний - від 7 до 17 років.
Перший етап - підготовчий (з моменту народження дитини до одного року). В цей час відбувається підготовка до оволодіння мовленням. З моменту народження в дитини з'являються голосові реакції: крик і плач. Правда, вони ще дуже далекі від звуків людського мовлення. Однак і крик, і плач сприяють розвитку тонких і різноманітних рухів трьох відділів мовленнєвого апарату: дихального, голосового, артикуляційного.

Близько 2 міс. з'являється гуління і до початку 3-го міс. - Лепет (агу-угу, тя-тя, ба-ба і т. п.). Лепет - це поєднання звуків, невизначено артикульованих.

З 5 міс. дитина чує звуки, бачить в оточуючих артикуляційні рухи губ і намагається наслідувати. Багаторазове повторення якогось певного руху веде до закріплення рухової навички.

З 6 міс. дитина шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма-ма, ба-ба-ба, тя-тя-тя, па-па-па та ін.)

В подальшому шляхом наслідування дитина переймає поступово всі елементи усного мовлення: не тільки фонеми, а й тон, темп, ритм, мелодику і інтонацію.

У другому півріччі малюк сприймає певні звукосполучення і пов'язує їх з предметами або діями (тік-так, дай-дай, бух). Але в цей час він ще реагує на весь комплекс впливу: ситуацію, інтонацію і слова. Все це допомагає утворенню тимчасових зв'язків (запам'ятовування слів і реакція на них).

У віці 7 - 9 міс. дитина починає повторювати за дорослим все більш і більш різноманітні поєднання звуків.

З 10 - 11 міс. з'являються реакції на самі слова (вже незалежно від ситуації і інтонації говорить)

В цей час особливо важливе значення набувають умови, в яких формується мовлення дитини (правильне мовлення оточуючих, наслідування дорослим та ін.)

До кінця першого року життя з'являються перші слова.

Другий етап - Переддошкільний (від одного року до 3 років). З появою у дитини перших слів закінчується підготовчий етап і починається етап становлення активного мовлення. В цей час у дитини з'являється особлива увага до артикуляції оточуючих. Вона дуже багато і охоче повторює за мовцем і сама вимовляє слова. При цьому малюк плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, опускає.

З півтора року слово набуває узагальнений характер. З'являється можливість розуміння словесного пояснення дорослого, засвоєння знань, накопичення нових слів.

Протягом 2-го і 3-го років життя у дитини відбувається значне накопичення словника.

Третій етап - дошкільний (від 3 до 7 років). На дошкільному етапі у більшості дітей ще відзначається неправильна звуковимова. Можна виявити дефекти вимови свистячих, шиплячих, сонорних звуків "р" і "л", рідше - дефекти пом'якшення, дзвінкості і йотації.

Протягом періоду від 3 до 7 років у дитини все більше розвивається навик слухового контролю за власною вимовою, вміння виправляти її в деяких можливих випадках. Іншими словами, формується фонематичне сприйняття.

Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш поширена форма висловлювань в цьому віці - просте поширене речення ("Я ляльку в таке гарне плаття вдягла"; "Я стану великим сильним дядьком").

В п'ятирічному віці діти без додаткових питань складають переказ казки (оповідання) з 40-50 речень, що свідчить про успіхи в оволодінні одним з важких видів мовлення - монологічним мовленням.

Протягом дошкільного періоду поступово формується контекстне (абстрактна, узагальнена, позбавлена ​​наочної опори) мовлення. Контекстне мовлення з'являється спочатку при переказі дитиною казок, оповідань, потім при описі яких-небудь подій з його особистого досвіду, його власних переживань, вражень.

Четвертий етап - шкільний (від 7 до 17 років). Головна особливість розвитку мовлення у дітей на даному етапі в порівнянні з попереднім - це її свідоме засвоєння. Діти опановують звуковим аналізом, засвоюють граматичні правила побудови висловлювань.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас