ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ФІНАНСІВ
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
На тему: «Шляхи зниження собівартості продукції»
Виконала: студентка
271 групи
Терлецька В. А.
Викладач:
Куцик В. І.
Львів
2022
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Сутність собівартості продукції, робіт та послуг підприємств 4
РОЗДІЛ ІІ. Шляхи зниження собівартості продукції 7
ВИСНОВОК 10
Список використаних джерел 11
ВСТУП
Виробничі витрати є одним з найголовніших індикаторів діяльності підприємства, на збільшення яких можуть впливати як зміни на ринку так і певні проблеми, що можуть виникати в процесі виробництва. Економне використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів процесі виготовлення продукції або наданні послуг сприяє більш ефективному виробничому процесу, збільшує прибуток та підвищує рівень рентабельності продукції. Отже, показник собівартості продукції є основним ціноутворюючим фактором та напряму впливає на формування прибутку.
Актуальність обраної теми. В умовах ринкової економіки все більшої актуальності набувають проблеми раціонального використання ресурсів та максимально поліпшення управління витратами, які в своїй сукупності забезпечать ефективне функціонування підприємства та підвищать конкурентоспроможність продукції.
Обрана тема, «Шляхи зниження собівартості продукції підприємства» є надзвичайно важливою для будь-якого підприємства, незалежно від галузі та спеціалізації, яке ставить за мету зменшити собівартість, в наслідок чого покращити своє фінансове становище.
РОЗДІЛ І. Сутність собівартості продукції, робіт та послуг підприємств
Собівартість це один з найважливіших узагальнюючих якісних показником ефективності виробництва, який дозволяє контролювати витрати та проводити оцінку результатів господарської діяльності будь–якого підприємства. Формується собівартість безпосередньо на підприємстві та включаючи в себе витрати та конкретні результати діяльності певного підприємства.
Розрахунок собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції допомагає визначити потребу в оборотних коштах, прибутку. Також він є виразником економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому і входить до одного з етапів внутрішньозаводського планування, формування цін, контролю за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.
У найширшому розумінні собівартість продукції являє собою витрати підприємства на її виробництво та реалізацію. Витрати як економічна категорія вважаються однією з основоположних. Вони є показником ефективності будь-якої підприємницької діяльності у будь-якій організаційно-правовій формі та сфері діяльності. [1]
Собівартість продукції включає витрати, різнорідні за складом і економічним призначенням, що викликає необхідність їх класифікації.
Існує досить багато принципів класифікації витрат: прямі і накладні, постійні та змінні, на продукт і на період, керовані і некеровані. Найбільш важливим є поділ витрат на прямі і накладні.
Прямі витрати (англ. - Direct costs) - це витрати, які можна прямо ототожнити з об'єктом витрат, і саме існування об'єкта витрат є безпосередньою причиною виникнення прямих витрат. Найчастіше як прямих витрат виділяють прямі матеріальні витрати і прямі витрати на оплату праці.
Накладні витрати (англ. - Overhead costs) - це витрати, які не пов'язані безпосередньо з об'єктами витрат. Цей вид витрат не є прямим наслідком існування будь-якого об'єкта витрат. Причиною накладних витрат є або група об'єктів витрат, або існування компанії в цілому. Звичайно як накладних витрат виділяють витрати на обслуговування і переналагодження устаткування, адміністративні витрати, комерційні витрати.
Поділ витрат на прямі і накладні носить відносний характер і залежить від обраного рівня об'єкта витрат. При зміні даного рівня накладні витрати можуть ставати прямими, а прямі - накладними. Так, наприклад, витрати на налагодження обладнання перед запуском виробництва кожної партії будуть прямими для рівня партії і накладними для рівня одиниці продукції. Витрати на рекламу будь-якого товару будуть прямими для рівня товару і накладними для рівнів одиниці і партії продукції.
До собівартості входять такі витрати:
1) вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировини, напівфабрикатів, палива, електроенергії);
2) перенесена вартість засобів праці;
3) витрати на оплату праці;
4) витрати на реалізацію продукції та інші витрати.
Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції, робіт, послуг. [6]
За ступенем повноти витрат, віднесених на об’єкт, розрізняють його виробничу і повну собівартість. Виробнича собівартість продукції формується як сума всіх виробничих витрат.
За виробничою собівартістю обліковується незавершене виробництво й виготовлена продукція, яка знаходиться в товарно-матеріальних запасах підприємства; виробнича собівартість лежить в основі собівартості реалізованої продукції.
Повна собівартість продукції формується як сума виробничої собівартості і невиробничих витрат (витрат за період). До складу невиробничих витрат відносяться операційні невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут продукції, витрати на наукові дослідження і розробки та інші), а також витрати за період, пов’язані із залученням позикового капіталу (виплати процентів за користування кредитами та інші). Інформація про повну собівартість використовується для визначення фінансових результатів діяльності підприємства, аналізу рентабельності, ціноутворення тощо [9].
РОЗДІЛ ІІ. Шляхи зниження собівартості продукції
Питання про витрати та шляхи їх зниження з точки зору виробничо-господарської та управлінської практики дуже важливі, перш за все тому, що зменшення витрат на виготовлення одиниці продукції є основним джерелом підвищення прибутковості роботи підприємств. Існують різні підходи до пошуку резервів та визначення напрямів зниження собівартості. Однак, який би підхід не вибирало промислове підприємство, важливою та неодмінною умовою повинно бути визначення і вивчення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також дослідження їх впливу на собівартість продукції.
Головними шляхами зниження собівартості продукції є такі:
1) механізація і автоматизація виробництва;
2) застосування прогресивних технологій;
3) прогресивні зрушення у структурі виробництва;
4) спеціалізація і кооперування виробництва;
5) удосконалення структури управління;
6) здешевлення утримання апарату управління;
7) раціональне розміщення виробництва;
8) зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулювання економії живої та уречевленої праці. [6]
Зниження матеріальних витрат – на мою думку, одне з найважливіших джерел розвитку економіки. Основним джерелом зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, оскільки зростання продуктивності праці веде до скорочення затрат праці на виробництво продукції, а подруге, зростання продуктивності праці збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.
Друге джерело – зменшення затрат на матеріали, паливо, енергію – має найбільше значення для матеріаломістких галузей. Зменшення затрат матеріалів досягається такими шляхами:
- скорочення втрат;
- заміна дорогих матеріалів дешевшими;
- зменшення затрат по доставці матеріалів, поліпшення нормування витрати матеріалів. [8]
Скорочення затрат на обслуговування виробництва і на управління досягається в основному шляхом зменшення чисельності працівників на основі застосування кращих методів організації управління і обслуговування виробництва, прогресивнішої техніки [7].
Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Упровадження нової техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології виробництва, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.
Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування виробництва (вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції). Значного зменшення витрат можна досягти шляхом скорочення кількості працівників, які не встигають виконати норми виробництва. Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної платні.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є:
підвищення надійності і довговічності устаткування;
вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту;
централізації і упровадження індустріальних методів ремонту. [11]
Вдосконалення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення в зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготовчо-складських витрат.
Деякі резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу. Сюди ж можна віднести втрати від браку. Усунення цих втрат є істотним резервом зниження собівартості продукції.
Матеріальні витрати, як відомо, в більшості галузей промисловості займають питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть невелике заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії, контроль за якістю, вчасний ремонт устаткування, правильний вибір постачальників матеріалів, правильне урахування витрат на перевезення при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.
ВИСНОВОК
Отже, найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання більш дешевої сировини (або альтернативних матеріалів), удосконалення технічного обладнання, раціональне використання ресурсів, контроль за якістю роботи та якістю продукції, скорочення кількості робітників, які не справляються зі своєю роботою (економія зарплатні), правильне планування логістики перевезень, економія на паливі, енергії.
Не менш важливим чинником, що сприятиме скороченню витрат підприємств, є дотримання головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою.
Таким чином, дотримання загальних економічних принципів та законів є одним з найважливіших чинників зниження собівартості продукції, що не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість отримувати додаткові прибутки та зайняти вигідне місце на ринку.
Список використаних джерел
Марченко В.М. Управління витратами. Конспект лекцій. / В.М. Марченко – К.: НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», 2015. – 131 с.
Класифікація витрат на виробництво / [Електронний ресурс]. – URL: https://i.factor.ua/ukr/
Білоусова І.А., Чумаченко М.Г. Стан і проблеми калькулювання собівартості продукції / І.А. Білоусова, М.Г. Чумаченко / Галицький економічний вісник. – 2006.
Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник / І.М. Бойчик – К.: Атака, 2004. – 480 c.
Філінков О.М. Про співвідношення змісту категорій "витрати виробництва", "затрати", "собівартість" / О. Філінков // Економічна теорія. - 2008. - №4. - С. 12-17;
Копершевич Т. Шляхи зниження собівартості продукції на підприємстві / Копершевич Т. // Матеріали Ⅱ Всеукраїнської студентської науково-технічної конференції „Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання“, 23-24 квітня 2009 року — Т., 2009 — Том 2. — С. 135. — (Економіка, менеджмент, фінанси).
Осипов В.І. Економіка підприємства: [Підручник] / В.І. Осипов. – Одеса: Маяк, 2005.– 724 с.
Економіка підприємства: підручник [Швиданенко Г.О., Грещак М.Г., Колот В.М. та ін.] ; за заг. та наук. ред. Г.О. Швиданенко. – [вид. 4-те, перероб. і доп.]. – К.: КНЕУ, 2009. – 816, [8] с.
Економіка підприємства: Підручник [Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Кіндрацька Г.І. та ін.] ; За загальною редакцією Й.М. Петровича. – 2-ге вид., виправл. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 580 с.
Гринчуцький В.І. Економіка підприємства / Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Поліщук Б.В.; Навч. посібн. 2-вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 304 с.
Збірник праць молодих науковців КНТУ.–Вип.5. – Кіровоград: КНТУ, 2015.– 573 с.
Гринько Т. В. Обґрунтування стратегії зниження витрат підприємства / Т. В. Гринько, К. В. Столпова // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. зб. наук. праць. – Вип. 6. – Запоріжжя : ЗДІА, 2014. – С. 131–135.
Нестеренко В.Ю. Економіка і організація виробництва: Конспект лекцій / В.Ю. Нестеренко, І.І. Токар – Х.: ХНАДУ, 2012. – 58 с.