Серіяекономічна удк 336. 572/. 576 Г

Ім'я файлу: 11 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 62кб.
Дата: 09.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
справка по Mathcad Prime.docx

ISSN 2311-844XСеріяекономічна

УДК 336.572/.576 Г. В. Миськів,

Н. І. Чапляк, Н. О. Григоришин
ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН
Обґрунтовано актуальність та важливість бюджетного забезпечен-ня соціального захисту населення. Розглянуто стан фінансового забезпеченнядержавної соціальної політики та структуру джерел фінансування соціальноїсфери. Проаналізовано показники здійснення видатків державного та місце-вихбюджетівнасоціальнийзахистісоціальнезабезпеченнявУкраїні,нормативитаобсягиреальногофінансуваннясоціальноїінфраструктуридержавою.

Ключові слова: державне фінансування, соціальна сфера, бюджетнадецентралізація,забезпеченнясоціальних стандартів.
Постановка проблеми. В умовах ринкових відносин, глобалі- зації та прийняття європейських стандартів для України й надалі є ак- туальним питання ефективноcті проведених реформ децентралізації як вагомої передумови соціально-економічного розвитку держави. Запро- ваджені реформи дають змогу модернізувати структуру управління, забезпечити потреби населення, підвищити соціальні стандарти на мі- сцевому рівні, а отже і гарантувати оптимальне поєднання інтересів територіальних громад та держави загалом.

Стрімкий економічний розвиток, науково-технічний прогрес та політичні чинники є головними передумовами в питаннях розвитку та взаємозвʼязку внутрішніх процесів соціальної сфери. З огляду на це в працях учених-економістів висвітлюються проблеми недостатнього фінансування у сфері соціального захисту населення.

Аналізуючи сучасний соціально-економічний стан в Україні та результати проведених етапів реформи децентралізації, можна припус- тити недостатній ефект таких перетворень та відхилення показників план-факту. Потрібно зазначити, що отримання незадовільних резуль- татів зумовлено низкою чинників, з-поміж яких: недосконалість сис- теми управління та неготовність органів місцевого самоврядування ухвалювати рішення, стрімка передача влади від центральних органів, відсутність скоординованих дій для одночасного розвитку двох повно- цінних сфер – економічної та соціальної, вплив внутрішніх та зовніш- ніх чинників фінансової кризи тощо.

Стан дослідження. Питання фінансування соціальної сфери є актуальним та постійно привертає увагу науковців. Зокрема, у пра-

цях В. Бакуменка, С. Білої, О. Бобровської, Н. Волгіна, І. Дегтярьової, М. Долішнього, К. Дубич, Я. Жаліло, О. Іляш, М. Кравченко, Е. Ліба- нової, В. Новикової, П. Ситник, О. Яременка висвітлено питання дер- жавної політики щодо забезпечення соціального розвитку. Однак по- шук оптимальної стратегії розвитку соціальної сфери зумовлює необ- хідність проведення подальших досліджень щодо визначення пріори- тетних напрямів та вдосконалення механізмів державного фінансуван- ня, методів регулювання та способів реалізації державою соціально орієнтованої політики з урахуванням низки обʼєктивних і субʼєк- тивних чинників, що впливають на неї.

Мета статті – проаналізувати показники сучасного стану фінан- сового забезпечення соціального захисту населення на державному та місцевому рівнях в Україні, виявити проблеми та запропонувати напрями підвищення ефективності реалізації стратегії фінансування соціальної сфери.

Виклад основних положень. Сьогодні проблемі недостатнього фінансування соціальної сфери відповідно до європейських стандартів центральні державні органи влади приділяють дедалі більше уваги.

Соціальна сфера як збірне поняття, охоплює синтез політичного та економічного механізму, спрямованого на реалізацію комплексу заходів із підвищення рівня життя різних верств населення та повʼязаного з подоланням безробіття, підтриманням достатнього жит- тєвого рівня населення, охорони здоровʼя, освіти, навчання тощо.

Реформування соціального сектору та запровадження нової сис- теми соціальних стандартів на основі прожиткового мінімуму розпо- чалося 1999 р. Нова система соціальних стандартів ґрунтується на по- ложеннях законів України «Про прожитковий мінімум», «Про держав- ні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постанови КМУ «Про затвердження Методики визначення прожиткового мініму- му на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення». Як зʼясувалося, запровадження таких соціальних стандартів у сфері доходів населення було передчас- ним та непідготовленим кроком. Ні законодавча, ні виконавча влади не змогли забезпечити ефективності цієї системи та дотримання соціаль- них стандартів навіть в умовах сталого економічного зростання [1].

Відповідно до Концепції реформування місцевого самовряду- вання та територіальної організації влади в Україні основними повно- важеннями органів місцевого самоврядування базового рівня у сфері соціального захисту населення є забезпечення розвитку місцевої ін- фраструктури, зокрема обʼєктів соціального та культурного призна- чення й надання соціальної допомоги через територіальні центри [2].

До 2014 р. фактично простежувався нерівномірний розподіл ви- датків на соціальні програми, що передбачені місцевими бюджетами відповідно до державного бюджету. Проте загальним вектором дер- жавного розвитку є максимальна демократизація, а відтак і децент- ралізація діяльності влади, тож надалі можна очікувати остаточно сформований механізм реалізації прав органів місцевого самовря- дування з метою усебічного розвитку очолюваних ними територій. Так, від остаточно структуризованого механізму діяльності влади на місцях залежатиме економічна та соціальна перспектива регіо- нів, оскільки головним завданням й обовʼязком влади було і зали- шається забезпечення добробуту та зростаючого рівня життя насе- лення держави.

Завдяки обраному курсу соціальної політики триває перебудова державних фінансів із метою досягнення максимальної децентралізації і сприяння якомога швидшому реформуванню місцевого самовряду- вання. Основною метою таких змін є зростання показників ефективно- сті в частині соціального захисту населення на базовому (територіаль- ному) рівні. Варто зауважити, що влада має забезпечити не лише пози- тивну динаміку розвитку в секторі місцевих обʼєктів соціального та культурного призначення, а й швидке та безперебійне надання необ- хідної соціальної допомоги через територіальні центри соціального захисту.

Місцеві ж підрозділи центральних органів виконавчої влади зо- бовʼязані вчасно виплачувати пенсії, субсидії, компенсації та надавати громадянам передбачені законом пільги. Такий розподіл повноважень підвищить доступність соціальних послуг, наданих державою най- більш вразливим верствам населення, збільшить їх обсяг та покращить якісний рівень, а також сприятиме посиленню соціальної ролі органів місцевого самоврядування та підвищенню рівня довіри громадян до чинної влади.

Позитивні результати наданих соціальних послуг, насамперед, залежать від ефективності діяльності регіональних та місцевих органів влади та їх спроможності виконувати покладені на них повноваження й обовʼязки в умовах децентралізації. Водночас процеси реформування соціальної політики відбуваються паралельно з процесом стратегічно- го вибору найефективнішої моделі розвитку системи соціального захи- сту, що призводить до втрат та зниження показників діяльності систе- ми. Така інституційна трансформація, яка передбачає децентралізацію, деінституціоналізацію та полісубʼєктність соціального захисту та соціального обслуговування сьогодні все ще не зумовила відчутні змі- ни у підвищенні рівня якості життя вразливих верств населення.

Реформи в бюджетній сфері призвели до змін в частині фінан- сового покриття витрат соціальної сфери відповідно до бюджетного розподілу, що зображено на рис. 1.

150%
130%

69%	64%	75%	89%	81%	36% 104% ^58%


							57%
35%	42%	50%	57%	57%	73% ^42%

2010	2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017

110%
90%
70%
50%
30%
10%
-10%
Рис. 1. Бюджетне фінансування соціального захистута соціального забезпеченнявУкраїніу 2010–2017рр.*
* Дані за 2017 р. охоплюють січень–вересень. Джерело: [3].

Згідно з даними Міністерства фінансів України, упродовж 2012– 2017 рр. коефіцієнт децентралізації витрат бюджетів на соціальний захист та соціальне забезпечення становив у середньому майже 40% [3]. Зокрема, бюджетне фінансування соціального захисту та соціаль- ного забезпечення населення здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів відповідно до положень ст.ст. 87–91 Бюджетного кодексу України [4].

Розглянемо тенденцію змін структури видатків державного бюджету України упродовж останніх років за функціональною класи- фікацією (табл.).

Зауважимо, що за аналізований період фінансування системи соціального захисту в номінальних обсягах витрат суттєво збільшило- ся. Про це свідчать показники обсягу витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення, що за цей час зросли на понад 30%.

Таблиця

Видатки державного бюджету України

за функціональною класифікацією у 2014–2018 рр.*

Усього	2014		2017		2018
Усього	кількісне значення	відсоток	кількісне значення	відсоток	кількісне значення	відсоток
Видатки державного бюджету, всього:
Загальнодержавні функції	65825,8	15,30	142446,9	6,97	118049,7	17,33
Оборона	27363,4	6,36	74346,2	8,86	58350,8	8,56
Громадський порядок, безпека, судова влада	44619,0	10,37	87845,0	10,47	76250,7	11,19
Економічна діяльність	34410,7	8,00	47000,	5,60	37476,0	5,,50
Охорона навколишнього середовища	2597,0	0,60	4739,9	0,56	2596,8	0,38
Житлово-комунальне господарство	111,5	0,03	16,9	0,00	51,6	0,01
Охорона здоровʼя	10580,8	2,46	16729,1	1,99	11042,6	1,62
Духовний та фізичний розвиток	4872,4	1,3	7898,1	0,94	5417,8	0,80
Освіта	28677,9	6,67	41140,2	4,90	30878,6	4,53
Соціальний захист та соціальне забезпечення	80558,2	18,72	144478,3	17,22	115302,9	16,92
Міжбюджетні трансферти	130600,9	30,36	272602,9	32,48	225888,0	33,16

* Дані за 2018 р. охоплюють січень–жовтень. Джерело: [10].

Для України і надалі актуальною залишається проблема фінансування соціального забезпечення населення за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, які повною мірою не покривають усі потреби. Фінансування соціального забезпечення населення залежить

від стану економіки країни і має здійснюватися шляхом комплексного використання усіх джерел фінансування на засадах оптимізації їхньої структури. Головним у цьому контексті є питання зменшення участі держави у соціальному забезпеченні громадян, в оптимізації законо- давства з питань соціального забезпечення, у зменшенні кількості со- ціальних допомог для окремих категорій їх отримувачів та введенні адресної допомоги. Прогнозовано, що запровадження таких інновацій- них методик суттєво зменшить навантаження на державний бюджет і сприятиме збалансованому забезпеченню фінансування соціальних виплат із відповідних джерел.

Аналізуючи статистичні показники, зазначимо, що частка пере- рахувань у соціально-культурну сферу значно переважає з місцевих бюджетів на противагу статтям видатків державного бюджету (рис. 2).

Рис. 2. Частка видатків соціального спрямуванняу структурі видатківзведеного, державного

тамісцевих бюджетівза 2010–2017 рр.*

* Дані вказані за січень–вересень аналізованих років. Джерело: [3].

До 2014 р. такі показники можна пояснити структурою витрат місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України, а впродовж 2017 р. частка видатків місцевих бюджетів зросла щодо показника попереднього року на 26,7 відсоткових пункти [3]. Як зазначалось,

упродовж 2014–2017 рр. така чітка тенденція до збільшення видатків соціального спрямування з місцевих та державного бюджетів про- стежується разом із безпосередньою залежністю від реформаційної політики в Україні.

Із метою реалізації соціальної політики держава повинна вийти на якісно нову, досконалішу, а отже, ефективнішу модель бюджетного фінансування соціальних програм. Для цього потрібно:

організувати державне фінансове забезпечення соціального захисту населення відповідно до Державної програми соціально- економічного розвитку країни;
упорядкувати бюджетне планування та чітко прогнозувати видатки на соціальний захист бюджетів різних рівнів, максимально наблизивши їх до дійсних потреб грошового забезпечення суспільної підтримки населення;
встановити справедливий прожитковий мінімум, після вне- сення коригувань до споживчого кошика товарів та послуг, і в обовʼязковому порядку включити незаплановані витрати на послуги охорони здоровʼя, освіти тощо;
належно обґрунтувати та переглянути розрахунки видатків на соціальний захист на підставі нормативів бюджетного забезпечення;
запровадити схему фінансування соціального захисту, яка б забезпечила чіткий звʼязок між обсягами видатків та результатами на- даних суспільних послуг;
зменшити кількість соціальних пільг та надавати їх винятко- во тим, хто справді не може обійтися без державної підтримки (для цього запровадити обовʼязкову перевірку доходів громадян, які пода- ють заяву на пільгову допомогу);
замінити пільги соціального призначення на адресні грошові допомоги з метою підвищення соціальної справедливості.

Перспективи подальших досліджень у сфері бюджетного забез- печення соціального захисту населення в Україні стосуватимуться де- тального вивчення вітчизняної практики щодо результативності вико- ристання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенцій, та реалі- зації бюджетних програм соціального захисту населення.

Висновки. Потреба удосконалення бюджетного фінансування соціального захисту населення за умов децентралізації випливає із неефективності соціальних послуг та їх низької якості. На наш погляд, причиною сталої невідповідності діяльності бюджетних установ со- ціальної сфери своїм повноваженням, є їх багаторівнева ієрархія, недофінансування та відсутність контролю результатів фінансування програм соціального захисту. Негативно також впливають на загальну

ефективність соціального захисту відсутність правової регламентації діяльності адміністрацій бюджетних установ щодо розпорядження до- ходами від інших видів діяльності, а також обмеження прав спожива- чів соціальних послуг на вибір їх постачальника: держава є монополіс- том у соціальній сфері.

Для забезпечення вдосконалення механізму фінансування сис- теми соціального захисту необхідно чітко визначити в цій пріоритет- ній сфері співвідношення «централізація–децентралізація», розмежу- вати витратні повноваження у всіх секторах соціального захисту насе- лення відповідно до теоретично обґрунтованих принципів (територіа- льної відповідності, ефекту масштабу тощо) та характерних функціо- нальних особливостей різних секторів галузі. Також потрібно врахува- ти потенційні можливості громад здійснювати управління та фінансу- вання на визначених ієрархічних рівнях (держава, регіон, район, гро- мада). Це передбачає якісну законодавчу регламентацію з відповідни- ми нормативно-правовими актами, які чітко б розмежовували функції фінансування соціального захисту населення. Доцільно створити об- ґрунтований перелік соціальних послуг, які надаватимуться за рахунок бюджетних коштів на кожному рівні ієрархії системи соціального за- безпечення з урахуванням нормативів, визначених законодавством, та стандартів відповідних послуг.

Отже, вирішувати проблеми фінансування соціального захисту в Україні необхідно разом зі загальними прогресивними змінами в цій системі. Лише, здійснивши реформування системи загалом, можливе досягнення потрібного результату зі зменшення фінансового наванта- ження на державний бюджет зі суттєвим підвищенням добробуту на- селення.
––––––––––––––––––

Жуковська А. Ю. Соціальні стандарти у сфері доходів населення та проблематика їх запровадження в Україні. Актуальні проблеми економіки.2009. № 11. С. 181–189.
Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. URL: http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/333-2014-%D1%80#n8
Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2010–2017 роки. URL: https://www.ibser. org.ua/publications/monitoringcategories/richnyy
Бюджетний кодекс України: від 8 лип. 2010 р. № 2456-VI. ВерховнаРада України.URL: http://zakon4.rada.gov.ua
Волохова І. С. Міжбюджетні відносини в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Одеса: Атлант, 2010. С. 233.
Звіт Рахункової палати за 2017 рік. URL: file:///C:/Users/Dell/Des ktop/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F/Zvit_RP_2017.pdf
Кульчицький М. І. Місцеві фінанси: навч. посібник / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2013. С. 552.
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виконання власних (самоврядних) повноважень обʼєднаної територіальної громади у сфе- рі соціального захисту населення: Наказ Міністерства соціальної політики України від 19.01.2016 № 26. URL: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/ publish/article?art_id=186223&cat_id= 186195
Осіпова Л. В., Плахтій В. Г. Фінансове забезпечення соціального захисту населення в Україні: Сучасний стан та перспективи. Проблеми еконо-міки та політичноїекономії. № 1. Дніпро, 2018. С. 125–138.
Сайт Міністерства фінансів України. URL: https://index.minfin.com. ua/ua/finance/budget/gov/expense
Соціальний захист населення України: статистичний збірник.

Державнийкомітет статистики України.К., 2016. С. 11–12.
Myskiv G. V., Chapliak N. I., Grygoryshyn N. O. Social funding under the conditions of decentralization changes

The article is dedicated to the analysis of the sources of funding for ensuringsocial standards. Due to the global changes that are observed in the world economy,European integration, activation of public assistance institutes activity in the field ofrenderingsocialservicestothepopulationinaneconomicsectorofforeigncountries, anecessity for the review ofthe current system ofsocial standards inorder to adapt it to the new conditions of existence for our state arises. Havinganalyzed social sector funding over 2014–2017, it is worth noting that expenditureson social protection of population, education, healthcare and spiritual and physicaldevelopmenthaveapositivetendency.Theirshareinthestructureofallexpendituresof the consolidatedbudgetof Ukraine increased from 37,9%to63,7%.

However,theissueofsocialsecurity fundinginsufficiency remains open.Inconnectionherewith,financialtrendsensuringsocialprotectionmodernizationinUkraine arediscovered.Implementationofthesuggestedmeasures willmakeitpossibletolaythefoundationfortheformationofanewsystemofsocialstandards and social guarantees that will comply with European and internationalrequirements and ensure a decent standard of living for the population. It is worthnoting that achieving the relevant level of the suggested standards is possible onlywheneachseparate levelofthe onlysocial securitystrategyfor eachcategoryofpopulation is implemented. A number of such measures will make it possible topromptly achieve the main trends of its development in the context of social securityofliving for the population.

Theissueofformationoftheonlymodelofsocialpolicybecomesspecifically significant under the conditions of financial decentralization and powersconferredonlocalself-governmentbodiesinthepartofpeopleʼslivingimprovement, further development of social protection and social standards at thestatelevel.

Key words: state funding, social sphere, decentralization reforms, socialstandardsprovision.

Статтянадійшла 7грудня2018 р.

скачати