РАК СТРАВОХОДУ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ
Рак стравоходу (РС) зустрічається в клінічній практиці лікаря відносно рідко. В структурі онкозахворюваності населення України в 2018 році рак стравоходу знаходився на 20 місці і досягав показника 1,0%. Захворюваність на 100 тис. населення склала 4,9 випадки (грубий показник). Частіше на рак стравоходу хворіють чоловіки (співвідношення із захворюваністю жінок складає 8,3:1, а нерідко і більше). Близько 75% хворих на рак стравоходу мають вік старший за 60 років, і «постаріння» пухлини триває. Пухлина належить до високо злоякісних новоутворень і важко піддається лікуванню.
У стравоході зустрічаються доброякісні і злоякісні пухлини.
Доброякісні пухлини стравоходу можуть бути епітеліального і неепітеліального характеру. До епітеліальних доброякісних пухлин належать поліпи й аденоми, неепітеліальні пухлини – фіброми, невриноми, лейоміоми, гемангіоми, лімфангіоми. Серед доброякісних пухлин найчастіше трапляються лейоміоми (близько 70 % усіх доброякісних пухлин). Загалом доброякісні пухлини стравоходу становлять 1–1,5 % всіх пухлин стравоходу.
Серед усіх захворювань стравоходу близько 90 % припадає на рак.
Епідеміологія. У структурі всіх злоякісних захворювань рак стравоходу становить 3 % і посідає шосте місце. Поширеність раку стравоходу серед населення світу нерівномірна. Максимальні показники захворюваності спостерігаються в Гренландії, Ісландії, Франції, Швейцарії, Монголії (до 40 на 100 000 населення). Високі показники реєструються в Туркменистані та Казахстані (від 11 до 27 на 100 000 населення); низькі – у Молдові та Білорусі (1,9 на 100 000 населення). Рак стравоходу в Китаї спостерігається у 20–30 разів частіше, ніж у США. Для України наприкінці XX ст. характерна низька захворюваність на рак стравоходу – 4,3 випадку на 100 000 населення. У чоловіків вона в багато разів вища, ніж у жінок (відповідно 7,8 та 1,2 на 100 000 населення). На рак стравоходу хворіють головним чином люди похилого віку (80 % – старші 60 років). Пік захворюваності на рак стравоходу припадає на вік 70–79 років, а ризик захворіти у віці до 40 років мінімальний. За 1999 р. у цьому віці в Україні не зареєстровано жодного випадку захворювання на рак стравоходу. Низькі показники захворюваності на рак стравоходу в Івано-Франківській області (2,6 на 100 000 населення), Закарпатській області (2,7
на 100 000 населення) і в м. Києві (2,5 на 100 000 населення). У Львівській області захворюваність на рак стравоходу становить 3,3 на 100 000 населення.
Етіологія. Певні закономірності поширення раку стравоходу вказують на роль деяких факторів у розвитку цієї патології. Висока захворюваність на рак стравоходу в районах узбережжя Північного Льодовитого океану (Гренландія, Ісландія, Якутія) може свідчити про роль навколишнього середовища. Відомо, що фунти в тих районах відрізняються високою солончаковістю, вмістом майже всіх мікроелементів. Мають значення також особливості харчування населення в иих районах (гарячий риб’ячий жир, струганина із замороженого м’яса, риби тощо), вживання міцних алкогольних напоїв, куріння. Особливо великий ризик захворіти в курців, які зловживають алкоголем. Усе це призводить до передпухлинних змін стравоходу (лейкоплакій, езофагіту), на фоні яких і виникає рак стравоходу. При раку стравоходу ознаки езофагіту виявляють у 40 % хворих, лейкоплакії – у 30 %. Доброякісні пухлини передують раку в 5 % хворих. До групи ризику належать також особи з ахалазією, аденоматозною метаплазією дистального відділу стравоходу (стравохід Баретта).
1 2 3 4