Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
факультет педагогіки, психології та соціальної роботи
Кафедра музики
Курсова робота
« Розвиток музично-ритмічних здібностей у молодших школярів на уроках музичного мистецтва»
Студентки 4 курсу, 409групи
спеціальності «Музичне мистецтво»
Кирилюк Г.В.
Керівник: доцент Чурікова-Кушнір О.Д.
Національна шкала:___________
Кількість балів:_______________
Оцінка ECTS_________________
Чернівці 2019
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ…………….
Аналіз науково-методичної літератури з проблеми розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів…………………………
Музично-ритмічні здібності та їх характеристика…………………………...................................................
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ…………….
2.1. Педагогічні принципи та умови ефективного розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів…………………………………..
2.2. Програма роботи розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів…………………………………………………………………………….
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….
ВСТУП
Актуальність дослідження. Враховуючи ідеї сучасних концепцій навчання та новітні педагогічні технології (Національну доктрину розвитку освіти України в ХХІ столітті), проблема виховання і розвитку дітей молодшого шкільного віку стає все більш актуальною. Процеси виховання і розвитку дітей молодшого шкільного віку удосконалюються як через підвищення професійного рівня підготовки майбутнього вчителя, так і шляхом удосконалення форм і методів роботи в умовах шкільної освіти. Важливість проблеми виховання молодших школярів полягає в тому, що саме в цьому віці закладаються основи духовного, фізичного, інтелектуального і творчого розвитку особистості.Саме нові підходи, реалізації потенціалу дитини здатні забезпечити сучасні педагогічні вимоги до музично-естетичного виховання і творчого розвитку в загальноосвітніх закладах.
Під художньо-естетичною культурою людини розуміємо ціннісно-стрижневу, базову якість особистості, яка дозволяє спілкуватися з прекрасним і брати активну участь в його творенні. Сутність художньо-естетичної культури людини полягає у здатності до естетичного сприйняття, переживання, усвідомленні і творчості.
Зовнішній світ для учнів молодших класів є непізнаним і містить у собі багато несподіванок. Вони перебувають у постійному стані цікавості, намагаючись пізнати навколишній світ, допитливо ставлячись до навколишніх речей і явищ. Саме це і дає міцне підґрунтя для накопичення досвіду, який є своєрідною передумовою творчого розвитку. Як слухання музики, так і спів та ритміка знайшли широке обґрунтування та практичне застосування у вітчизняній і зарубіжній методиці музичного виховання.
Прояв музичних здібностей відбувається в процесі музичних занять. Однак заняття дітей з набуття музичного досвіду в цьому віці слід проводити дуже обережно. Музична діяльність у ранньому віці відіграє істотну роль у розвитку дитини, але вона повинна здійснюватись у продуманій, цікавій і доступній формі.
Музика може благотворно впливати лише тоді, коли дитина підготовлена до її сприймання. І одним із фундаментальних, на наш погляд, засобів розвитку в дітей музичного сприймання є використання музичних констант, якість сприймання яких зумовлена якістю розвитку музичних здібностей.
Вітчизняна система музично-ритмічного виховання розроблена, насамперед, професором Н. Александровою, а також М. Румер, О. Коноровою, В. Грінер та ін. Як учениця Н. Александрової, Н. Ветлугіна застосувала основні положення системи музично-ритмічного виховання дітей щодо розвитку дітей шкільного віку. Дослідження музично-ритмічного виховання проводила також О. Кенеман та її учні.
Чуття ритму - одне з найскладніших за організацією ритмічних утворень, провідна музична здібність, від якої залежить якість сприймання музики на основі константи «ритм». Музичний ритм завжди виражає емоційний зміст музичного твору. Чуття ритму має не тільки моторну природу, а й емоційну, в основі якої лежить сприйняття емоційної виразності музики. Тому і розвивати чуття музичного ритму необхідно тільки музичними методами, а не арифметичною лічбою, особливо на початковому етапі музичного виховання дитини.
Проте питання про значення ритмічно-пластичної діяльності в музично-творчому розвитку дитини досі залишається мало вивченим, хоч педагогічна практика стверджує, що введення активних рухових моментів на уроках музики (оплески, ходьба, біг, танцювальні рухи, гра на іструментах, рухи рук та ін.) неодмінно підвищують зацікавленість, активність сприйняття музики дітьми, сприяють розвиткові чуття ритму, ладу, музичної пам'яті. Вони допомагають дітям розібратися у побудові твору, в засобах музичної виразності, відіграють значну роль у розвитку творчої ініціативи та уяви.
Тому темою нашого дослідження ми обрали: «Розвиток музично-ритмічних здібностей у молодших школярів на уроках музичного мистецтва іку»
Об`єкт дослідження – процес розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів.
Предмет дослідження – особливості процесу розвитку музично-ритмічних здібностей в молодших школярів на уроці музичного мистецтва.
Мета дослідження – вивчити шляхи та методи розвитку ритмічних здібностей в учнів молодших класів.
У відповідності з метою дослідження були висунуті наступні завдання:
Проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів;
Охарактеризувати музично-ритмічні здібності;
Виявити педагогічні принципи та умови ефективного розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів;
Розробити програму для розвитку музично-ритмічних здібностей в молодших школярів.
Методи дослідження.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Аналіз науково-методичної літератури з проблеми розвитку музично-ритмічних здібностей у молодших школярів.
В Державному стандарті початкової освіти, розробленому відповідно до Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту» головною метою нової української школи є створення такої школи, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Нова українська школа – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Навчання в такій школі сприятиме тому, що учні отримуватимуть цілісне уявлення про світ – адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.
Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості. Серед важливих завдань початкової освіти стоїть завдання розвитку у школярів особистіснооцінного ставлення до мистецтва, музичних здібностей, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби у духовному
самовираженні [22 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ].
Отже, надзвичайно важлива роль у вирішенні цих завдань належить музичному мистецтву. У зв’язку з цим, перед музичною педагогікою постає багато проблем, серед яких однією з найактуальніших, на нашу думку, є проблема розвитку музичних здібностей в молодших школярів. Особливої уваги набуває розвиток музично-ритмічних здібностей, які є невід’ємним (основним) компонентом індивідуальних творчих здібностей молодших школярів, що в свою чергу сприяє формуванню творчого потенціалу особистості учня.
З точки зору науковців, музично-ритмічні здібності – це така психологічна особливість індивіда, що відповідає за можливість успішного виконання ним музичної діяльності. Розвивати музично-ритмічні здібності означає більш успішно формувати гармонійно розвинену особистість. Якості, що формуються під впливом розвитку зазначених здібностей, носять універсальноособистісний характер, здатний позначитися в будьякому вигляді у подальшій професійній діяльності
Проблема розвитку музичних здібностей досліджується в різних аспектах: філософському, соціологічному, музикознавчому, педагогічному, психологічному, тощо. Щодо здібностей та їх розвитку, в першу чергу, слід назвати теоретичні концепції, розроблені в роботах Б. Теплова. Вчений особливу увагу звертав на психологічні особливості розвитку музичних здібностей [96. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей / Б. М. Теплов. – Москва : Наука, 2003. – 379 с.].
В історії психології феномен здібностей є в центрі уваги багатьох учених (Б. Ананьєва, Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, та ін.) Теорія розвивального навчання ґрунтовно розглянута в роботах Д. Ельконіна. Особливості діагностики музичних здібностей досліджувала українська вчена С. Науменко.
Вчені схиляються до того, що музичні здібності нерозривно пов'язані з музичною культурою. Вони розвиваються в процесі музичної діяльності, сприйняття музики і власне музичної діяльності, тому ніякі виокремлені слухові дані не гарантують видатних творчих досягнень самі по собі.
Від теорії Б. Теплова йде лінія дослідження здібностей, в якій на перший план їх розвитку виходять особливості діяльності, а особистісна природа здібностей не ігнорується, а відходить на другий план. Вчений називав здібностями не будь-які загальні індивідуальні особливості, а лише ті, що мають відношення до успішності виконання певної діяльності та особливої уваги надавав здібностям, під якими розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої. Він дуже чітко наголошував на тому, що здібності існують лише в розвитку, і назвав абсурдним поняття «здібність, що не розвивається». Вчений зазначав, що «здібності завжди є результатом розвитку» [96. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей с.16].
В сучасній психології стверджується, що кожна людина може розвивати будь-які здібності в процесі соціалізації і планового навчання. Б. Теплов, досліджуючи проблему музичних здібностей, трактував питання про музичність, перш за все, як проблему якісну, а не кількісну. Для вирішення педагогічних завдань, пов'язаних з музичним розвитком дитини, перш за все, слід звернути увагу на природу її музичності і відповідно спланувати цілеспрямоване навчання. Згідно теоретичних міркувань вченого, музичними здібностями є особистісно-індивідуальні психологічні характеристики, у структурі яких поєднуються спеціальні здібності і загальні (в нашому випадку – музичні, необхідні для здійснення будь-якої музичної діяльності. До них відносяться: музичний слух (в єдності звуковисотного, ладових, гармонійних, тембрових, динамічних компонентів), почуття ритму, музична пам'ять, уява і музичне сприйняття. [96. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей ].
С. Рубінштейн писав, що питання про здібності повині бути об'єднані з питаннями про розвиток [73, Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии с.15]. На його думку, здібності – це властивості або якості людини, які роблять її здатною успішно виконувати будь-який вид діяльності, який склався в ході соціально-історичного розвитку. Вчений стверджував, що здібність складається з відпрацьованої сукупності операцій та способів, за допомогою яких певна діяльність і якість процесів регулюють сукупність цих операцій.
Існує, також, положення С. Рубінштейна про взаємозв'язок здібностей з психічними процесами: «Психічний процес перетворюється в здібність тоді, коли зв'язки, які визначають його перебіг, «стереотипізуються» [73, с.292]. На його думку зв'язок здібностей з такими психічними процесами, як пам'ять, сприйняття, мислення та ін. є властивостями, які характерні для всіх людей, і є тією основою, на якій має базуватися вивчення здібностей як ознак. За їхньою допомогою має відбуватися диференціація людей [73, с. 289].
Важливим внеском у теорію розвитку здібностей стали роботи Б. Ананьєва. Вчений дослідив проблему співвідношення загального і особливого розвитку та наголошував на визначенні статусу та взаємозв'язку здібностей у структурі особистості. На думку вченого, загальна структура людини складається з трьох взаємопов'язаних підструктур. які характеризують людину як індивід, особистість і суб'єкт діяльності. Здібності – це найбільш узагальнені (і в той же час потенційні) ефекти суб'єктивної субструктури [2 2. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. – Санкт-Петербург : Питер, 2001. – 263 с.].
Б. Ананьєв вважає, що у розвитку здібностей першим чинником є поступове структурування природних властивостей відповідно до вимог діяльності; оволодіння знаннями, вміннями і навичками в процесі роботи та їх поступове узагальнення призводить до відтворення особливих, і в той же час, універсальних механізмів або систем, що забезпечують вирішення найскладніших нових завдань [2, с. 167].
В. Крутецький розглядав здібності як індивідуальні психологічні особливості людини, які сприяють швидкому і легкому оволодінню певною діяльністю, та оволодінню відповідними навичками і вміннями. Вчений відмітив, що здібності – це завжди здатність до певного виду діяльності. Вони існують тільки у відповідності до конкретної діяльності людини, здібності не тільки проявляються та існують у діяльності, а ще й створюються та розвиваються Здібності залежать від знань, вмінь і навичок і проявляються не тільки в тому, якими навичками володіє людина, але в тому, як швидко вона набула їх і як вони застосовуються [44. Крутецкий В. А. Проблема формирования и развития способностей / В. А. Крутецкий // Вопросы психологии. – 1972. – № 2. – С. 1-13.].
С. Науменко, досліджуючи музичні здібності молодших школярів дійшла висновку, що здібності, як і їх анатомо-фізіологічні передумови – задатки, є вродженими. Здібності за С. Науменко – це якісні властивості перцептивної, психомоторної, емоційної мнемонічної функцій психіки.
Музичні здібності мають емоційно-рухову природу і проявляються: в особливостях сприйняття музики, а саме його звукообразності, тобто, коли звукова інформація має для дитини семантичне навантаження: і для переживання, музики не потрібне звертання до асоціацій, уявлень. Особливість взаємозв'язків між музичними здібностями утворюють систему музичності, яка забезпечує особистості можливість продуктивної творчої музичної діяльності. Вчена зауважує, що часто «під музичним слухом розуміють лише звуковисотний слух і чистоту інтонування». На її думку, «музичний слух в широкому розумінні слова виходить за межі не лише власне відчуттів, а й сприймань»[55 55. Науменко С. І. Основи вікової музичної психології / С. І. Науменко. – Київ : Логос, 1995. – 103 с. , с. 5].
Б. М. Теплов стверджував, що «музичні здібності» - це індивідуальні особливості особистості, які мають складну структуру, що включає:
1) ладове чуття – здатність переживати відношення між звуками як
виразні і змістовні;
2) музично – слухові уявлення – здатність прослуховувати «у розумі» раніш сприйняту музику, які складають основу для музичної уяви, музичного мислення;
3) музично – ритмічне чуття – здібність сприймати, переживати, точно відтворювати і створювати нові ритмічні сполучення. 10. Теплов Б. М. Психология индивидуальных различий / Б. М. Теплов // Избранные труды: В. 2-х тт.. – М.:
Педагогика, 1985. – Т. 1. – 422 с. с 321
Музично-ритмічне виховання розвиває в дітей почуття музичного ритму, його сприйняття, виконання, уміння імпровізації. Я. Кушка підкреслює, наприклад, що «імпровізація – особливий вид роботи, елемент творчості, за допомогою якої можна успішно уточнити і збагатити ритмічну уяву дітей» [3, 3. Кушка Я. С. Методика музичного виховання дітей / Я. С. Кушка. – Вінниця : Нова книга, 2007. – 216 с с. 93].
Розвиток музично-ритмічного почуття школярів включає організацію рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення учнями естетичної виразності ритму як елемента музичної мови тощо. Як зазначав Б. М. Теплов, «почуття музичного метру має не тільки моторну, але й емоційну природу: в основі його лежить сприймання виразності музики. Тому поза музикою чуття музичного ритму не може ні пробудитися, ні розвиватися» [, 79. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей / Теплов Б. М. Избранные труды: В 2-х т.т. - М.: Педагогика, 1985. - Т.1.- 427 с. с. 197].
Отже, проблему здібностей, музичнних та ритмічних здібностей досліджували багато науковців. Проаналізувавши наукову літературу відомо, що здібності – це інтидідуально-психічні особливості, що забезпечують успіх в певній діяльності, вони є невідємною частиною розвитку для успішного виконання конкретної дії. Психологічні можливості людини, її здібності невичерпні. Проте не кожна людина знає про свої можливості і досить часто не використовує їх належною мірою. Тим часом найвища самореалізація особистості - основний зміст людського буття. Тож, визначити рівень музикальності потрібно для індивідуалізації навчального процесу. Дитина повинна самореалізуватися на кожному уроці: у співі, грі, диригуванні, читанні віршів, музично-ритмічних рухах, творчій діяльності.
1 2 3