Ім'я файлу: реферат (соціалізація дошкільників).docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 07.04.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 07.04.2021
скачати
Зміст:
1.Процес соціалізації дошкільників.
2. Основні етапи процесу соціалізації дітей дошкільного віку.
3.Роль сім'ї
4.Роль дитячого саду
5.Роль сюжетно-рольової гри
6.Умови для успішної соціалізації дошкільника
1.Що являє собою процес соціалізації дошкільнят?
Соціалізація дітей дошкільного віку – це основа успішного входження підростаючого покоління в подальше життя, в школі, в освітніх установах, на роботі і в особистих взаєминах. У цьому віці закладаються найцінніші навички спілкування та основи розуміння власного місця в житті і суспільстві. Діти засвоюють норми і мотиви поведінки, поняття цінностей, відповідні оточенню, в якому вони ростуть.
Процес соціалізації починається буквально з перших місяців життя дитини, коли дитина починає відрізняти людей від неживих предметів, близьких – від сторонніх, тягне руки до предмету,який її зацікавив, плаче не просто з-за дискомфорту, а бажаючи привернути увагу, реагуючи на жести і міміку родичів.
Недостатність соціалізації тягне за собою найрізноманітніші негативні наслідки для особи. Долати які стає чим складніше,тому що багато було втрачено на ранніх стадіях розвитку. Це позначається не тільки на недостатній поінформованості дітей щодо поведінки в соціумі, але і загрожує неправильною орієнтацією розвитку особистості, проблемами в емоційній сфері,можливі проблеми в налагодженні стосунків в суспільстві.
Соціалізація - набуття дошкільниками соціального досвіду, що здійснюється через діяльність, спрямовану на орієнтування в ситуації, пристосування до навколишнього, перетворення живої і неживої природи, власного «Я»; процес освоєння й реалізації зростаючою людиною соціального змісту; реальний зміст дорослішання дитини, у якому відбувається становлення значущої для індивідуальності суб’єкта активної творчої соціальної дії; історично зумовлений процес входження дитини у світ конкретних соціальних зв’язків і освоєння соціокультурного досвіду, засвоєння нею цінностей, норм поведінки; процес відтворення дитиною цих зв’язків за рахунок її включення в соціальне середовище, активної власної діяльності та спілкування.
Дитяча психіка досить пластична, щоб компенсувати деякі недоліки у своєчасному проходженні етапів входження в суспільство, однак не можна повністю покладатися на це. Кожна дитина володіє своїми особистісними особливостями і можливостями, і ризикувати тим, що з певними складнощами цього процесу дитина сама не впорається, не варто.
2. Основні етапи процесу соціалізації дітей дошкільного віку.
Як вже було сказано, початок соціалізації особистості відбувається в перший рік життя, коли дитина вчиться бути частиною сім'ї – крихітного соціуму, в якому відбувається основна частина його існування. Розвиток малюка, як частини суспільства можна приблизно розділити на кілька етапів:
Ранній вік
Середній та старший дошкільний вік
Ранній вік:
Діти до 1,5 років засвоюють основну інформацію про навколишній світ, зокрема, про можливості взаємин; отримують перші навички спілкування з близькими;для дитини в такому віці найважливішим є спілкування всередині сім’ї.
У проміжку від року-півтора і приблизно до трьох років у малюків виникає потреба у спілкуванні з однолітками. У цей період закладаються перші навички існування в колективі, вміння хоча б мінімально взаємодіяти з іншими дітьми і з дорослими, а не бути вже тільки об'єктом турботи старших. Саме тому важливо створити умови для можливості повноцінних міжособистісних комунікацій - тобто водити дитину в групи раннього розвитку, на дитячі майданчики, в сад . Там діти вчаться спілкуватися з собі подібними, вчать один одного простим норм співжиття у суспільстві, наприклад, того, що потрібно дружити , ділитися, співпереживати. Опиняючись в компанії дітей набагато старше себе, дитина може виявитися знов тільки об'єктом турботи, або бути відсторонений від компанії старшими, яким нецікаво спілкуватися з ним, проте, навіть така ситуація впливає на формування особистості як частини суспільства.
Від 3 до 6 років головним засобом пізнання світу для дитини стає власна мова: він вчиться ставити запитання, будувати діалог, аналізувати знання, отримані вербальним шляхом. Важливо пам'ятати, що на кожному віковому етапі соціалізація дошкільника відбувається, головним чином, через гру. Саме тому постійно розробляються нові й удосконалюються вже існуючі методики розвитку, спрямовані на те, щоб подати інформацію в простій, доступній, ігровій формі - тобто тій, яка буде цікава.
Соціалізація дітей дошкільного віку, як правило, відбувається в дитячому саду. І навіть якщо у батьків є можливість сидіти з малюком до школи вдома, краще відмовитися від цього, адже чим раніше у дитини з'явиться нове коло спілкування, тим вірогідніше він досягне успіху в житті і у нього буде більше шансів для самореалізації. Не менш важлива і соціалізація дитини в сім'ї, але, слід пам'ятати, що у колі батьків і родичів малюк грає одну і ту ж роль, а в колективі у нього є можливість приміряти на себе нові.
Середній та старший дошкільний вік:
Дитина все повніше і активніше взаємодіє з оточуючими, користуючись для цього отриманими раніше навичками спілкування і мовою. Отримує більш серйозні навички спілкування зі сторонніми людьми, малознайомими дорослими, розвиває свої гендерні (статеві) особистісні особливості, засвоює поняття соціальних і гендерних ролей, характерних для тієї культури, яка його оточує.
3.Роль сім’ї .
Важливість ролі сім'ї у цьому процесі переоцінити дуже складно. Життя сім'ї, взаємини всередині неї, ставлення дорослих до дітей (в тому числі і до інших дітей, якщо вони є), ставлення до сторонніх, демонстроване старшими – з усього цього складається поняття дитини про норми поведінки і правильних відносинах.
Крім того, інтенсивність взаємодії старших членів сім'ї з малюком впливає і на розвиток адаптаційних здібностей його психіки. Чим більше його залучають до спілкування і діяльності в сім'ї, тим більше навичок і понять відкладається, тим вони повніші і багатогранніші . Зрозуміло, особисті особливості інтелекту і психіки,які притаманні дитині,відіграють чималу роль у розвитку його адаптаційних властивостей, однак, з одними і тими ж вихідними можливостями дитина може виявитися невпевненим у собі, мало комунікабельною, не вміє вирішити просте завдання, або ж товариським, добре орієнтуються, розуміючим основні правила поведінки і хоча б найбільш очевидні мотиви.
Тому так важливо спілкуватися з дитиною не тільки в педагогічних цілях та з метою турботи про нього, але і залучати його до домашніх справ і вирішення зовнішніх питань, не відстороняти від завдань, пов'язаних зі спілкуванням, вдаватися до його посильної допомоги. Малюк,який самостійно здійснює покупку в магазині, звик спілкуватися зі сторонніми людьми,хоча б в присутності близьких, відчуває себе більш впевненим і краще орієнтується в поведінці людей і ситуаціях, що дуже стане в нагоді йому в школі та інших місцях, де доведеться бути самостійним.
Отже,сім’я - важливий етап соціалізації дошкільника,який готує його до подальшого шляху в житті.
4.Роль дитячого саду .
Перші і найважливіші основи соціалізації особистості дошкільника традиційно повинна закладати сім'я. Але, на жаль, не всі батьки в змозі забезпечити дитині належну увагу в усіх аспектах його становлення. Багато хто просто не розуміють суті виховання особистості і необхідності в цьому,інші занадто зайняті, забезпечуючи необхідний, на їхню думку, матеріальний рівень життя, або присвячують час там,де дитині місця немає. Тому завданням дитячих дошкільних установ є компенсація недостатньої інтенсивності соціалізації дітей і надання їй більшої гармонійності.
Розвиваючі центри, спортивні секції, клуби і, зрозуміло, дитячі сади, де дитина проводить велику частину дня, покликані не просто дати певні знання і забезпечити нагляд, але допомогти дітям плавно включитися в життя суспільства поза домом.
Завдання виявляється не з легких – кожна дитина приходить в дитячий сад з родини з вже сформованими поняттями про те, як слід себе вести, які відносини допустимі. Адже кожен з дітей наділений нормальним бажанням самоствердження серед однолітків,різні бачення ситуацій,які можуть призвести до конфліктів. І вихователю потрібно їх вирішувати без перешкод для освітнього процесу.
Ближче до настання шкільного віку у дітей розвивається здатність до виконання соціальної функції і виникає потреба в ній. Дитина все більше прагне бути кимось значущим в очах оточуючих, і важливо грамотно спрямувати це прагнення для самої дитини та суспільства в правильне русло. Простіше кажучи, ненав'язливо і переконливо допомогти дитині вибрати, як саме він буде справляти враження на оточуючих: схильністю до конфліктів, епатажем, зухвалими витівками або конструктивними вчинками, допомогою, дружелюбністю, ініціативністю і т. д.
Крім того, діти старшого дошкільного віку вже повинні вміти задавати питання, отримувати знання, спостерігати і розмірковувати, і від вихователя залежить, наскільки повним і позитивним виявиться розвиток дітей в цьому плані.
5.Роль сюжетно-рольової гри
Важливу роль у становлення дітей як членів соціуму грають сюжетно-рольові ігри. Горезвісні «дочки-матері» і «войнушка» - не просто веселе проведення часу, а цілком значуща спроба приміряти на себе важливі соціальні ролі. Такі заняття дозволяють дитині подумки і емоційно перетворюватися у дорослу людину, зайняту різними справами.
Ідеї сюжетно-рольових ігор можуть пропонувати дітям дорослі, наприклад ті ж вихователі, батьки або родичі. Наприклад,гра «Опиши друга»(виховання доброзичливості,уважності), «Поклич лагідно»(виховання доброзичливості до інших). Також ігри на закріплення знань у різних видах діяльності : «Зобразіть предмет», «Склади картинку», «Невербальна казка»(розвивати невербальне спілкування дітей).
Під час сюжетно-рольової гри діти приймають на себе різні соціальні ролі. Таким чином,вони соціалізуються,уявляють себе дорослими,переживають ті,чи інші ситуації,стани,почуття.
6.Умови для успішної соціалізації дошкільника
Процес соціалізації дошкільника проходить успішно при таких умовах:
Сприятлива соціальна ситуація розвитку
Участь дорослих,діяльність ДНЗ, та соціалізація в сім’ї
Прагнення до взаємодії
Наявний позитивний статус в групі інших дітей
Певне виховання в сім’ї, повага до інших та самого себе
Реалізація мети і завдань
Розвиток самосвідомості, виділення та становлення власної особистості дитини серед інших людей.
Особливо значущим є формування самосвідомості та вміння сприймати себе як особистість, познающую світ та взаємодіє з ним, здобуває досвід, извлекающую користь.
Підсумки
Отже для реалізації повноцінної і успішної соціалізації дитини, необхідно щоб побудова змісту соціального розвитку визначалася, з одного боку, всієї сукупністю соціальних впливів світового рівня культури, її загальнолюдських цінностей, з іншого – ставленням до цього самої дитини, актуалізацією власного «Я», розкриттям творчих потенціалів особистості. Головним критерієм соціального розвитку у цьому випадку виступає не ступінь засвоєння соціальних правил поведінки, адаптованості до світу лише на рівні пристосування, а й ступінь самостійності, ініціативності, творчості особистості. І тому важливо, щоб у дитячому навчальному закладі реалізовувалася модель, яка забезпечує активну і успішну соціалізацію дитини – дошкільняти у єдності мотиваційного, когнітивного і практичного компонентів її життєдіяльності.