Ім'я файлу: Вплив обрізуванн на ріст яблуні.RTF
Розширення: rtf
Розмір: 482кб.
Дата: 07.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
агресія та жостокість у підлітковому колективі.docx
Розширення: rtf
Розмір: 482кб.
Дата: 07.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
агресія та жостокість у підлітковому колективі.docx
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Особливості росту та плодоношення яблуні залежно від формування і обрізування (огляд літератури)
1.1.Способи регулювання активності росту та плодоношення дерев
1.2. Ефективні типи крон у сучасному плодівництві
1.3. Продуктивність насадженнь яблуні різних конструкцій
Розділ 2. Об’єкти досліджень
2.1. Біологічна характеристика яблуні
2.2. Морфологічний опис досліджуваного сорту і підщеп яблуні
Розділ 3. Умови і методика проведення досліджень
3.1. Характеристика грунту
3.2. Погодні умови
3.3. Схема досліду
3.4. Агротехніка вирощування яблуні в досліді
3.5. Методика проведення досліджень
Розділ 4. Ріст та продуктивність яблуні сорту Мелроуз залежно від підщеп та виду обрізування (результати досліджень)
4.1. Фенологічні спостереження та біометричні вимірювання
4.2. Обліки врожаю
4.1.1. Сумарна довжина однорічного приросту
4.1.2. Середня довжина однорічного приросту
4.1.3. Приріст обхвату штамбу
4.2. Урожайність дерев і продуктивність насаджень
4.2.1. Урожайність дерев
4.2.2. Продуктивність насаджень
4.2.3. Модельна прогнозна врожайність
4.3. Товарна якість плодів
Розділ 5. Економічна ефективність вирощування яблуні сорту Мелроуз залежно від підщеп і видів обрізування
5.1. Економічна ефективність вирощування плодів за фактичної врожайності
5.2. Економічна ефективність вирощування плодів за модельної прогнозної врожайності
Розділ 6. Охорона довкілля
Розділ 7. Організація умов і безпека праці при
вирощуванні дерев яблуні в інтенсивних насадженнях
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет плодоовочівництва і виноградарства
Кафедра плодівництва і виноградарства
ДО ЗАХИСТУ ДОПУСКАЄТЬСЯ:
Зав.кафедрою, професор
_____________________Мельник О.В.
“___”______________________2005 р.
СТЕЦЕНКО
Олександр Анатолійович
Вплив відновлювального обрізуванн на ріст і плодоношення яблуні сорту Мелроуз на підщепі М9, М26 та ММ106
Дипломна робота
Науковий керівник - доктор с.-г. наук, професор Мельник О. В.
Консультанти з питань:
економіки_______________________доктор ек.-н., професор Білоножко В.Я.
охорони праці____________________кандидат с.-г. наук, доцент Єщенко О. В.
Умань-2005 р.
ВСТУП
Сприятливі природні умови для вирощування плодових і ягідних культур помірного клімату та традиції плекання садів дозволяють Україні зайняти належне місце серед країн розвиненого промислового садівництва.
Яблуня – найбільш поширена плодова культура і займає понад 60% загальної площі садів. Цьому сприяють високі смакові якості та висока транспортабельність плодів. Плоди зимового строку достигання можуть зберігатись 6-8 місяців та довше, завдяки чому їх у свіжому стані можна споживати практично протягом року. У світі налічується і описано до 2000 сортів яблуні, в Україні районовано понад 60.
Мінімальна біологічно обґрунтована річна норма споживання плодів та ягід людиною становить близько 100 кг. За минуле десятиріччя в структурі харчування населення України збільшувалась частка хліба та картоплі і зменшувалось споживання плодів та ягід. Виробництво продукції садівництва на одну людину в рік знизилось з 62,4 кг (1981-1985 рр.) до 36,6 кг (1991-1995 рр.), тобто на 43%.
Основною причиною зниження ефективності садівництва є невідповідність традиційно низької продуктивності насаджень засадам ринкової економіки, коли значно підвищується планка ефективної врожайності.
В таких умовах одним з перспективних шляхів є реконструкція існуючих насаджень.
В комплексі заходів, які складають технологічний процес вирощування плодових насаджень, однією з важливих ланок є раціональна, науково-обґрунтована система обрізування насаджень. Раціональне обрізування дерев дає можливість отримувати високі врожаї якісних плодів при мінімальних затратах.
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І ПЛОДОНОШЕННЯ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМУВАННЯ І ОБРІЗУВАННЯ
(огляд літератури)
1.1. Способи регулювання активності росту та плодоношення дерев
Обрізуванння крон плодоносних дерев сукупність хіруругічних прийомів, один з основних агрозаходів при створенні високопродуктивного саду. За допомогою обрізування формують крону дерева, підтримується фізіолгічна відповідність між ростом і плодоношенням дерев у різні вікові періоди, що великою мірою визначає їхню родуктивність і товарну якість плодів [1, 2].
У плодівництві розрізняють два основних способи обрізування: проріджування (вирізування) і вкорочування. Вони поєднуються з такими допоміжними прийомами як регулювання кутів нахилу гілок і пагонів, прищипування пагонів, виламування гілок і пагонів, застосуваня фізіологічно активних речовин, кільцювання, підпилювання штамбів підрізування коренів.
Власюк С. Г. і Бондаренко А. О. (1990) стверджують, що проріджування повне видалення однорічних чи багаторічних гілок поліпшує світловий і повітряний режими всередині крони, що, в свою чергу, збільшує кількість плодоносних гілочок, сприяє рівномірному плодоношенню, що загалом підвищує продуктивність дерева. Воно найбільш ефективне для сортів з високою пагоноутворювальною здатістю та схильних до загущення кронами. Це саме підтверджує Шумахер Р. (1979), відзначаючи, що суттєвою передумовою для підтримання рівноваги між процесами росту і плодоношення є регулярне видалення гілок. Коломієць І. А. (1976) розробив спосіб “циклічного” обрізування, яке забезпечує стабільні врожаї якісних плодів. Слід відмітити можливість регулювання процесів росту і плодоношення також співідношенням кількості залишених пеньків і повністю видалених гілок [8, 19].
Видалення крупних гілок у верхній частині крон дерев з метою зниження їх висоти створює кращі умови для освітлення внутрішньої частини крони і поліпшує повітряне живлення, що позитивно впиває на якість плодів. Крім того зменшуються затрати на обрізування дерев і збирання врожаю[5, 6, 7, 8, 10,11, 16, 17].
Укорочення гілок і пагонів полягає у зрізуванні їх частини, що активізує процеси росту дужче, ніж їх повне видалення. Укорочуванням регулюють підпорядкованість гілок і ін. Проте, воно має недоліком затягування фази росту, внаслідок чого не визріває деревина, затримується вступ дерев у плодоношення, сприяння намірному утворенню вовчків тощо. Тому проведення цього заходу необхідно пов’язувати з віком дерев, сортовими особливостями, особливостями підщеп і типів крон, агротехнічними умовами саду [2, 7, 10, 13, 14, 15, 20].
Багато дослідників описують ефект від зміни кутів нахилу гілок і пагонів до горизонталного чи пониклого положення, стверджуючи, що це стимулює закладку генеративних бруньок. Підв’язка гілок донизу веде до збільшення кількості найбільш продуктивних коротких гілочок довжиною 2-15 см [6, 11, 12, 16].
Прищипування (пінцерування) трав’янистих врехівок пагонів проводять з метою обмеження їх росту, що дзволяє зменшити обсяг зимового обрізування, прискорити початок плодоношення. Систематичним прищіпуванням пагін можна перетворити в плодоносну гіочку [2. 9, 10].
Виламування зайвих пагонів (конкурентів, вовчків та ін.) на початку їх росту є варіантом проріджування. Цей захід, як і прищипування, зменшує обсяг зимового обрізування, поліпшує визрівання тканин залишених пагонів, поліпшує світловий режим всередині крони [2, 21, 22].
Кільцюванням створюють фізіологічні передумови для якнайшвидшого закладання деревом генеративних бруньок. Але у промислових масштабах це недоцільно з огляду на дуже великі затрати праці [2, 23].
Застосування фізіологічно активних речовин для регулювання активності росту й плодоношення дерев використовується здавна [24]. Зокрема, для збільшеня кутів відходження гілок зверху їх розташовують шматочки ланоліну з додаванням -нафтилоцтвої кислоти [25]. Ефективним заходом обмеженя росту дерев з одночасним підвищенням їх стійкості до бактеріального опіку подових є обробка дерев препаратом Регаліс (прогексадіон кальцію) [26].
Радикальними методами гальмування росту дерев і посилення плодоношення є підпилювання їх штамбів і підрізування коренів. Підпилювання штамбів проводять у травні на глибину 1/2-1/3 діаметра штамба на висоті 30-40 см від поверхні грунту. Але ефект нерівномірний: одне дерево росте слабше, інше сильніше [27, 28]. Частковим підрізуванням коренів досягають кращої закладки плодових бруньок, перехід дерев до помірого і щорічного плодоношення [4, 28, 29, 30].
Важливим у регулюванні активності росту й плодоношення дерев є їх строк обрізування. Він визначається біологічними особивостями сорту та активністю росту дерев [2, 31, 32].
Підсумовуючи наведені вище дані, можна відмітити наявність широкого арсеналу заходів для впливу на активність росту і плодоношення дерев.
1.2. Ефективні типи крон у сучасному плодівництві
Донедавна найпоширенішою системою формування крон дерев яблуні була розріджено-ярусна, розроблена Гельфандбейном П. С. [33]. Ця природно-поліпшена крона близька до крон вільноростучих дерев. Вона створюється з 5-7 скелетних гілок в 2-3 ярусах. На скелетних гілках формують гілки другого порядку галуження. З часом дерева потребують омолоджувального обрізування.
Інші крони є штучними. Це сплощені, чашоподібні веретеноподібні та вісеподібні.
Однією з популярних в 70-х роках 20 століття сплощених крон є вільноростуча пальмета. Особливістю ї будови є дещо довільне розміщення окремх елементів крони, спрощена технологія формування. Дерева мають 5-6 основних гілок першого порядку галуження в ярусах або почергово розміщених по провіднику. Закладають основні гілки лише в осі ряду (можливе відхилення на 15-20 градусів), а плодові впоперек. Після розростання крони з’єднуються, створюючи плодову стіну (крону ряду) [25, 34].
З веретеноподібних крон слід згадати крону грузбек, яка значно поширилася в промислових насадженнях. Розроблена в Голландії. Поєднання такого способу формування із слабкорослими сортопіщепними комбінаціями дозволяє створти скороплідні, високопродктивні насадження з високими товарними якостями плодів. Дерево має конусоподібну форму. Нижні напівскелетні гілки (3-4 шт.) формують не довшими 50-60 см на відстані 5-10 см одна від одної. Вище закладають лише обростаючі гілки довжиною 30-40 см. Застосовують вкорочення центрального провідника і гілок, щоб посилити їх бокове галуження [25, 34].
Серед веретеноподібних крон зараз першість за струнким веретеном, останнім часом у формуванні якого вібулися значні зміни. Тепер її формують без шпагату і важків, а пагони і гілки ростуть в положенні, яке забезпечує щорічне добре плодоношення. Досягають цього головним чином за рахунок постійного видалення надто товстих гілок, а залишені гілки й пагони відгинаються під своєю масою, масою листя й плодів. Особливої уваги надають домінуванню провідника єдиної постійної гілки в кроні. Для цього у верхній частині крони конкуренти провіднника вкорочують на сучок довжино 5-15 см, або виривають. Крім того, важливо не допустити порушення пропорції між провідником і будь-якою бічною гілкою в кроні, діаметр у місці відходження якої не повинен перевищувати половини діаметра провідника. Такий спосіб легко запровадити з невеликими витратами праці [35].
Вісеподібну крону застосовують в більш загущених насадженнях, оскільки вона має невеликі розміри. Була запропонована у Франції Й. Леспіназе. Її початкове формування на кронованих саджанцях здійснюється переважно без застосуваня секатора. За необхідності гілки кронованих саджанців відгинають до пониклого положеня, а некроновані на крону не зрізаються. Це спричинює раннє плодоношення і радикально ослаблює ріст дерева, вимагає менших трудозатрат на формування. По всій висоті крони лишають гілки не старші 3-4 років [36].
Наведені дані свідчать про зміни з часом в практиці формування крон плодових дерев у напрямку зменшення маси багаторічної деревини по відношенню до плодоносної, підвищення скороплідності дерев, спрощення їх формування і зменшення затрат праці на їх формування, збирання врожаю тощо.
1.3. Продуктивність насаджень яблуні різних конструкцій
Під конструкцією насаджень розуміють поєднання певних підщеп, сортів, систем формувань крон, підпор і т. п.
Конструкія насаджень на сильнорослих, середньорослих підщепах з сферичною кроною. Використовуються сильнорослі підщепи: сіянці сортів яблуні, середньорослі: ММ106, М4. Крона частіше розріджено-ярусна. Розміщення дерев 6-8х4-6 м. Недоліками цієї конструкції є пізнє вступання в товарне подоношення (на 6-8 рік), дуже повільна окупність капіталовкладень (500 у. о./га прибутку за 7 років, 7000 у. о./га за 10 років), великі витрати на формування крон, обрізування і збирання врожаю, нерівномірність розміщення плодів у кронах, також схильність до періодичного плодоношення без застосування номувального обрізування. Більшість рис цієї конструкції у сучасному садівництві носять негативний характер і не можуть сприяти інтенсифікації галузі. Усе це послужило вагомою основою для перегляду найважливіших вихідних параметрів конструкції насаджень, передусім у бік послаблення росту сортопідщепних комбінацій за рахунок підщеп, особливо вегетативно розмножуваних, а у зв’язку з цим інших похідних.
Конструкція насаджень на сильнорослих, середньорослих та напівкарликових підщепах із сплощеними кронами. Використовуються сильнорослі підщепи: сіянці сортів яблуні, середньорослі: ММ106, М4, напівкарликова М26 і ін. Типи крон: італійська пальмета, вільноростуча пальмета і ін. Розміщення дерев 6-4х3-5 м. Переваги такого типу конструкції перед попереднім: рівномірне розміщення плодів у кронах, підвищений вихід продукції з кожного дерева й одиниці площі саду ( 1250 у. о./га прибутку за 7 років). Недоліками є помітні витрати на обрізування дерев і збирання врожаю, схильність до періодичного плодоношення без застосування нормувального та омолджувального обрізування.
Конструкція насаджень на напівкарликових і карликових підщепах з веретеноподібними кронами. Використовують напівкарликову підщепу М26 і ін., карликові: М9, ПБ9, 62-396 і ін. Типи крон: грузбек, струнке веретено і ін. Розміщення дерев 4-5х1-2 м. Серед переваг: ранній вступ в товарне плодоношення і зручність знімання плодів, швидка окупність капіталовкладень (2000 у. о. /га прибутку за 6 років, 28100 у. о./га за 10 років), мінімальні витрати на формування і обрізування крон, збирання врожаю, рівномірне розміщення плодів у кронах, мінімальна схильність до періодичного плодоношення, високий вихід продукції з одиниці площі саду. Одним з недоліків є потреба у високих капіталовкладеннях, вищі вимоги у догляді (підпори, зрошення і т. п.).
Конструкція на карликових підщепах з вісеподібними кронами. Підщепи: М9, ПБ9, 62-396 і ін. Типи крон: французька вісь, суперверетено і ін. Такі насадження приносять на 6 рік прибуток близько 2000 у. о./га, а за 10 років до 1000000 у. о./га. Переваги: ранній вступ в товарне плодоношення й зручність знімання плодів, швидка окупність капіталовкладень, мінімальні витрати на формування і обрізування крон та збирання врожаю, мінімальна схильність до періодичного плодоношення, швидша зміна плодів через невеликий період експлуатації насаджень і ін. [25].
Отже, конструкції насаджень збірне поняття, яке включає такі основні елементи як сорт, підщепа, схема розміщення дерев, тип крони, наявність підпор тощо. Конструкції плодових насаджень визначають їхню продуктивність і, в кінцевому результаті, економічну ефективність виробництва плодів.
Завданням наших досліджень було вивчення продуктивності насаджень та економічної ефективності застосування відновлювального обрізування дерев яблуні на різних підщепах з поєднанням в подальшому з “циклічним” обрізуванням, в порівнянні з традиційним обрізуванням.
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1.Біологічна характеристика яблуні
Яблуня – одна з найдревніших порід, введених в культуру людиною більше 3-4 тисяч років тому. Вона відноситься до ботанічного роду Malus Mill., підродини яблуневі (Pomaceae) однієї з найбільших родин - розанні (Rosaceae). Систематика роду Malus Mill. остаточно не розроблена. Різні автори мають свої погляди, щодо кількості видів та їх назв І.В.Василенка [6] їх. В Україні за даними В.Г.Куяна росте лише 12 видів яблуні, з яких 9 диких і 3 культурних, що зустрічаються лише в садах [34].
Яблуня відноситься до деревних порід, але зустрічаються і кущові форми. Дерево складається з двох частин: підземної та надземної. Плодоносить яблуня на плодоносних гілочках різного типу – кільчатках, плодушках, та плодових прутиках [25]. Сучасним сортам інтенсивного типу властивий інший тип плодоутворення. Вони здатні до масового закладання плодових бруньок у пазухах листків однорічних приростів.
За типом плодоношення сорти яблуні умовно поділяються на чотири групи. Перша група характеризується низькою збудженістю бруньок та середньою пагоноутворювальною здатністю. Плодоношення зосереджене на кільчатках, списиках і плодових прутиках. До цієї групи відносяться сорти: Папіровка, Антонівка звичайна, Шафран літній.
Друга група (Кальвіль сніговий, Ренет Симиренка, Мекінтош, Слава Переможцям, Джонатан, Голден Делішес) характеризується середньою збудженістю бруньок та високою пагоноутворювальною здатністю, плодоношення переважно на списиках та плодових прутиках.
До третьої групи відносяться Антор, Мліївське літнє, Ренет шампанський, спурові сорти зарубіжної селекції. Дерева мають високу збудженість бруньок та плодоносять в основному на кільчатках.
Сорти четвертої групи (Кортланд, Пепін Шафранний) плодоносять на списиках та прутиках і мають низьку збудженість бруньок та слабку пагоноутворювальну здатність [33].
Яблуня відноситься до світлолюбних культур: 95% поживних речовин у плоди надходить з листків і тільки 5% постачає коренева система. Світловий режим у садах регулюють раціональним розміщенням і визначенням площ живлення рослин з урахуванням елементів рельєфу і кліматичних умов, створенням оптимальних конструкцій насаджень, формуванням малооб’ємних крон плодоносних дерев, захистом листової поверхні від шкідників та хвороб.
Для яблуні, яка вирощується в умовах помірного клімату, оптимальним тепловим режимом нормального росту і розвитку надземної частини є 16-25 0С, кореневої системи – 10-15 0С. Температура понад 30-35 0С при тривалій дії шкідливо впливає на ріст та розвиток яблуні. Зниження температури ґрунту до мінус 8-10 0С пошкоджує корені багатьох вегетативно-розмножуваних підщеп, коренева система насіннєвих підщеп витримує температуру мінус 14-18 0С.
Плоди яблуні містять до 90% води: листки, пагони, гілки – 75%, корені – до 70%. На формування врожаю, листків і пагонів насадження яблуні на площі 1 га використовують до 200-300 м3, а на транспірацію – 2500-3000 м3 води. При вирощуванні яблуні найменша вологоємкість ґрунту повинна становити не менше 75%.
Оптимальними для яблуні за вологоємкістю, водопроникністю, повітряним та поживним режимами є ґрунти легкого та середнього гранулометричного складу. Найкраще яблуня себе почуває на слабокислих та нейтральних ґрунтах (рН в межах 6-7) [2,25].
Яблуня для синтезу органічних речовин, які необхідні для формування надземної та кореневої системи і врожаю, вбирає з ґрунту понад 70 хімічних елементів. Найбільш важливими є макроелементи – вуглець, кисень, водень, азот, фосфор, калій, кальцій, сірка, натрій, залізо, і мікроелементи – бор, марганець, мідь, цинк, молібден, кобальт.
2.2. Морфологічний опис досліджуваного сорту і підщепи яблуні
Дослідження проводились з сортом яблуні Мелроуз, щепленим на карликовій підщепі М9, напівкарликовій М26 та середньорослій ММ106.
Походження. Сорт американської селекції. Виведений 1937 року за схрещування сортів Джонатан і Ред Делішес.
Поширення. Проходить виробниче випробування в Степу, Лісостепу та південному Поліссі України. Досить поширений в аматорських садах цих зон.
Дерево сильноросле, з широкооберненопірамідаль-ною середньо загущеною кроною. Скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 45—60°. Збудливість бруньок середня, пагоноутворюваль-на здатність вища за середню. Плодоносить на кільчат-ках, плодових прутиках, верхівках однорічних приростів.
Зимостійкість нижча за середню, стійкість проти парші та борошнистої роси середня.
Цвітіння та плодоношення. Цвіте пізно. Життєздатність пилку середня — 32—53%. Кращі запилювачі (Айдаред, Гала, Голден Делішес, Ельстар, Флоріна) забезпечують зав'язування 11—23% плодів. Ско-роплідність і врожайність сорту дуже залежать від підщепи. На карликовій підщепі вступає у плодоношення третього-четвертого, на середньорослій — п'ято-го-шостого, на насіннєвійсьомого—дев'ятого року після садіння. Плодоносить стабільно. Урожайність 10— 13-річних дерев на підщепі ММ.106 —60—80 кг.
Плоди більші середніх розмірів або великі (170— 220 г), середньої одно-мірності, зрізано-округлі зі слабкою ребристістю на верхівці, жовто-зелені, з темно-червоним розмитим покривним забарвленням майже по всій поверхні та дрібними опробковілими сочевичками. Шкірочка товста, щільна, еластична, гладенька, блискуча. М'якуш світло-кремовий, щільний, дуже соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку (4,5—4,6 бала).
Достигання та лежкість. Знімальна стиглість настає наприкінці вересня — на початку жовтня, споживча—в грудні. У звичайному сховищі плоди зберігаються 4—5, в холодильнику — 6—7 місяців. При зберіганні можливе ураження джонатано-вою плямистістю, побурінням шкірочки. Транспортабельність висока.
Використання: у свіжому вигляді, на виготовлення соків.
Сорт можна вирощувати і на Поліссі при щепленні його в крону зимостійкого скелетоутворювача та при пізньому збиранні врожаю.
М9 (ПАРАДИЗКА 9)
1 2 3 4 5