Завдання 4
За домовленістю з головним бухгалтером ПрАТ «Дунайриба» Янченко була допущена до роботи в якості бухгалтера-ревізора. У відділі кадрів їй пообіцяли укласти трудовий договір і видати наказ про прийняття на роботу через тиждень. Проте, по перебігу тижневого строку її роботи на підприємстві в укладенні трудового договору їй було відмовлено головою правління ПрАТ у зв’язку з перевитратою фонду заробітної плати та відсутністю в новому штатному розписі посади бухгалтера-ревізора. Домовленість із головним бухгалтером була визнана недійсною. Янченко подала позов до суду з вимогою зобов’язати ПрАТ «Дунайриба» укласти з нею трудовий договір про роботу на посаді бухгалтера-ревізора з моменту її фактичного допуску до роботи.
Як повинна бути вирішена справа? Підготуйте проєкт рішення суду.
Рішення
Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з положеннями статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В разі, якщо роботодавець допускає працівника до роботи без оформлення трудового договору, ці дії є порушенням законодавства про працю та є підставою для накладення на нього штрафу (стаття 265 КЗпП України).
Згідно до статей 232 та 235 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють без укладання трудового договору, мають право звернутись до суду з повідомленням про оформлення трудових відносин та встановлення періоду роботи.
Згідно керівних розʼяснень п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудовим спорів» №9 від 06.11.1992 року, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.
Таким чином, суд має визнати, що між ПрАТ та Янченко існували трудові правовідносини та вона виконувала обовʼязки за посадою.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» листопада 2022 р. Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючої - судді Бойко І.А.,
при секретарях - Шматковій А.І., Губанові М.М., Петрук Г.Ю.,
за участю позивача – Гришиної О. В ,
представника відповідача - Тихонюка С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Янченко Олени Степанівни до Приватного акціонерного товариства «Дунайриба», про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити дії,-.
ВСТАНОВИВ:
Янченко звернулася до суду з позов, у якому просить встановити факт перебування у трудових відносинах з ПрАТ «Дунайриба» та зобов’язати ПрАТ «Дунайриба» укласти з нею трудовий договір про роботу на посаді бухгалтера-ревізора з моменту її фактичного допуску до роботи. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що за домовленістю з головним бухгалтером ПрАТ «Дунайриба» Янченко була допущена до роботи в якості бухгалтера-ревізора. У відділі кадрів їй пообіцяли укласти трудовий договір і видати наказ про прийняття на роботу через тиждень. Проте, по перебігу тижневого строку її роботи на підприємстві в укладенні трудового договору їй було відмовлено головою правління ПрАТ у зв’язку з перевитратою фонду заробітної плати та відсутністю в новому штатному розписі посади бухгалтера-ревізора. Домовленість із головним бухгалтером була визнана недійсною.
Представник відповідача в поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що наразі в штатному розписі відсутня посада бухгалтера-ревізора. Її виключили з штатного розпису у зв’язку з перевитратою фонду заробітної плати. Так як посада була виключена, то прийняття на роботу Янченко та укладення з нею трудового договору стало неможливим.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав з підстав, наведених в заявах по суті справи, просив позов задовольнити.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази в їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд, що викладено у постанові від 12.02.2020 року у справі № 607/12476/18 (провадження № 61-10663св19).
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Згідно з частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Отже, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
З огляду на ці положення, гр. Янченко повинна була дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме написати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, тощо.
Янченко подала до суду докази того, що вона писала заяву про прийняття на роботу та у встановленому законом порядку подавала таку заяву роботодавцю, зокрема це підтверджено листом від 10.05.2022 року № 464.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними Верховним В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 (провадження №61-1121св20).
Оскільки в ході судового розгляду встановлено виконання Янченко трудових функцій бухгалтера-ревізора протягом 6 днів, підпорядкування її правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-14, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Янченко Олени Степанівни до Приватного акціонерного товариства «Дунайриба», про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.
Встановити факт перебування гр. Янченко у трудових відносинах з ПрАТ «Дунайриба» та зобов’язати ПрАТ «Дунайриба» укласти з нею трудовий договір про роботу на посаді бухгалтера-ревізора з моменту її фактичного допуску до роботи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.