Реферат з дисципліни «Сільськогосподарська ентомологія»

Ім'я файлу: Реферат Бойчук А.О. (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 215кб.
Дата: 27.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
68173.docx
Розоцвітні.docx
реферат.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра садово-паркового господарства
РЕФЕРАТ

з дисципліни «Сільськогосподарська ентомологія»

на тему:

«Опоміза пшенична (Opomyza florum). Поширення в Україні, біологія, шкодочинність і прийоми регулювання її чисельності на озимій пшениці»

Виконав: студентка гр. А-1-18

Бойчук А.О.

Перевірив: доцент кафедри СПГ

Зайцева І.А.

Дніпро – 2020

Зміст

ВСТУП................................................................................................................	3
1. Систематичне положення Опомізи пшеничної…………………………...	4
2. Опис родини Опомізиди (Opomyzidae)……………………………………	4
3. Шкодочинність та поширеність Опомізи пшеничної…………………….	5
4. Опис шкідника………………………………………………………………	6
5. Методика виявлення та обліку кількості шкідника Опомізи пшеничної.	11
6. Заходи захисту пшениці від Опомізи пшеничної………………………...	13
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..	18
Список використаної літератури……………………………………………..	20

Вступ

Щороку шкідники забирають від 10 до 30% урожаю сільськогосподарських культур. Звичайно, така жертва потрібна природі, і її доводиться віддавати, бажано в мінімальному розмірі, бо кожна істота на землі, навіть злісний шкідник, має право жити. Проте в боротьбі за виживання ми повинні максимально безпечно контролювати шкідників на полях і вміло керувати їх поширенням.

На зернових культурах живиться близько 300 видів тварин, серед яких комахи, нематоди, гризуни, птахи, представники інших класів фауни. Найбільшої шкоди завдають близько 30 видів із класів комах, нематод і ссавців (гризуни), і, звісно, саме ці 30 видів найживучіші й найвитриваліші в боротьбі за виживання, зокрема, з людиною.

На озимих зернових культурах поширення і живлення шкідників починається вже восени, від початку проростання насіння: на зазеленілі поля одразу злітається безліч цикадок, попелиць, злакових мух. На полях після стерньових попередників, де протягом періоду від збирання попередника до висівання культури була падалиця зернових, висока імовірність заселення хлібною жужелицею.

Посівам пшениці озимої, особливо на ранніх стадіях її розвитку, шкодять злакові мухи. Це численна група внутрішньостеблових шкідників, найпоширенішими з яких є гессенська, шведська, чорна пшенична мухи й опоміза пшенична. Крім них, у Західному Лісостепу й на Поліссі шкідливою є також зеленоочка, а в Правобережному Лісостепу — озима муха.
1. Систематичне положення Опомізи пшеничної

Клас – Комахи (Insecta)

Ряд – Двокрилі (Diptera)

Родина – Опомізиди (Opomyzidae).

Вид – Опоміза пшенична (Opomуza florum) (Білик, 2005)

2. Опис родини Опомізиди (Opomyzidae)

Опомізиди (Opomyzidae) – сімейство двокрилих . Як правило, це маленькі, стрункі, жовті, коричневі або чорні мухи, мають вузькі крила, світлі або темно – кольорові плями (темно позначена поперечна жилка верхівкова пляма). Голова з однією парою спрямованих назад орбітальних (лобових) щетинок. Личинки харчуються молодою травою, в тому числі зернових культур, дорослі в основному зустрічається у відкритих місцях проживання. Деякі види є сільськогосподарськими шкідниками.
3. Шкодочинність та поширеність Опомізи пшеничної

Рис. 1 Опоміза пшенична (Opomуza florum)
Опоміза пшенична (рис. 1)( лат. Opomyza florum Fabricius ) відноситься до сімейства Opomyzidae ряду двокрилих Diptera. Ця комаха є злісним шкідником сільськогосподарських рослин, оскільки з настанням весняного періоду здатна завдавати озимим колосовим культурам значні пошкодження.

В Україні поширена Опоміза пшенична в центральній чорноземної зоні, а найбільшої шкоди завдає в західній частині Лісостепу, пошкоджуючи сходи пшениці, жита і ячменю.

Личинки виходять рано навесні і заглиблюються в найбільш розвинені стебла. У стеблі личинка прогризає хід до конусу наростання і піднімається вгору, переходячи в бічні стебла. Характер пошкодження – пожовтіння, всихання центрального листка, а потім і стебла. На відміну від шведської мухи, Опоміза шкодить тільки ранньою весною, а від озимої мухи – ніколи не пошкоджує вузол кущіння. ( Мигулин, 1983; Літвінов, 2009 )

На відміну від шведської мухи, Опоміза шкодить тільки з настанням весни, а від озимої мухи вона відрізняється тим, що її личинки ніколи не пошкоджують вузол кущіння.

Проте, при масовому розмноженні цих комах злакові культури можуть втрачати до 50% врожайності, а в окремих випадках збиток може становити до 80%.
4. Опис шкідника

Опоміза пшенична (Opomуza florum F.) — поширена повсюдно, але найбільше шкоди завдає у західному Лісостепу. Пошкоджує озимі злаки: пшеницю, жито, ячмінь. Тіло завдовжки 3,5 – 4 мм, іржаво – жовтого кольору. Крила овальні, прозорі, жовтуваті з димчасто – коричневими плямами навколо поперечних і на кінцях поздовжніх жилок. Черевце тонке, у самок загострене на кінці, у самців — овальне.

Яйце 0,8 – 0,9 мм завдовжки, жовтувато – біле, довгасте, з одного боку дещо звужене. Хоріон у глибоких поздовжніх борозенках. Личинка водянисто – біла або злегка жовтувата, розміром від 1,2 мм у першому віці, до 7 мм — у третьому. На кінці тіла м’ясисті відростки.

Рис. 2 Внутрішньостеблове пошкодження Опіозою пшеничною
Пупарій 4,5 – 5 мм завдовжки, яйцеподібний. Зимують яйця, відкладені у верхній шар ґрунту на глибині до 3 см на посівах озимих. Личинки виходять рано навесні і заглиблюються в найбільш розвинені стебла. Опоміза ніколи не пошкоджує вузла кущіння. Внаслідок пошкодження жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все пошкоджене стебло (Рис. 2).

Заляльковується в пошкодженому стеблі або за піхвою листків сусідніх здорових стебел. Стадія лялечки триває до 20 діб. Вилітають мухи на прикінці червня. Упродовж літніх місяців мухи живляться на квітучих зонтичних, айстрових, бобових і тільки у вересні — жовтні спарюються і відкладають яйця. Відкладання яєць триває до настання морозів. Розвивається в одному поколінні (Літвінов, 2005, Дудник, 2011).

Факторами, що обмежують розповсюдження мухи, є температура повітря вище 22°С і кількість опадів нижче 90 мм. Оптимальна відносна вологість повітря для розвитку пупаріїв знаходиться в межах 60 – 100%. (Білик, 2005; Байдик, 2005)

Рис. 3 Імаго Опомізи пшеничної
Імаго Опомізи пшеничної (Рис. 3) має забарвлене в жовтий відтінок довгасте тільце довжиною близько 3,5 – 4 міліметрів. Черевце тонке і у самців має більш закруглену форму.

Очі у дорослих комах мають червонуватий відтінок, а на голові і спині у них розташовані довгі тонкі щетинки. Перші імаго, в залежності від агрокліматичної зони з'являються в травні – червні, але активний ріст комах починається лише наприкінці літа. Життєвий цикл Опомізи пшеничної дуже схожий з розвитком озимої мухи, і у обох видів комах можна спостерігати імагінальну діапаузу, протягом якої самки до настання осені мають недорозвинені яєчники.

Процес спаровування і активна фаза відкладання яєць у Опомізи починається лише у вересні – жовтні, продовжуючись аж до листопада, поки не вдарять перші заморозки.

При цьому самка протягом свого життєвого циклу дає лише одне покоління потомства. До початку процесу спаровування і відкладання яєць дорослі комахи живуть і харчуються на квітучих зонтичних, айстрових і бобових культурах, а також на злакових диких травах.

З появою перших озимих сходів імаго Опомізи пшеничної перелітають на посіви пшениці, ячменю або жита, де самки починають активний процес відкладання яєць, закопуючи ембріони в грунт на глибину до 3 сантиметрів. Зазвичай відкладені яйця комах розташовується поруч з корінням рослин.

Ембріони у Опомізи пшеничної мають білий колір. Вони досить дрібні (близько 0,5 – 0,8 міліметрів в довжину) і мають злегка вигнуту видовжену форму з поздовжніми борознами. На загостреному кінці тільця помітний невеликий горбок.

Зимує личинка Опомізи пшеничної всередині яйця, перебуваючи в верхньому шарі грунту. З настанням весняного періоду повністю сформована личинка залишає свій притулок і заглиблюються в найбільш розвинені стебла рослин, робляючи всередині них ходи. Вона поступово рухається вгору по згорнутій трубці листа або переповзає на бічні стебла, пошкоджуючи при цьому конус наростання, що викликає в'янення і загибель центрального листа. Личинка Опомізи пшеничної (Рис. 4) має світло – жовте забарвлення. На її циліндричному тілі помітні неглибокі поздовжні борозни, а на загостреному кінці задньої частини розташовуються два великих м'ясистих відростка.

Рис. 4 Опоміза пшенична: 1 – самка, 2 – личинка, 3 – задній кінець личинки зверху, 4- задній кінець личинки в профіль, 5 – ротові крючки личинки, 6- пупарій (по А. В. Знаменскому и М. В. Павлючуку)
Протягом життєвого циклу личинка проходить три стадії розвитку, що займає близько одного місяця. У першому віці гусениця досягає довжини близько 2 – 2,5 міліметрів, а в фазі третього віку її довжина становить вже 8 міліметрів. Лялькування комах відбувається всередині стебла рослин, де вони знаходяться в безпеці і не пересихають (оптимальна відносна вологість повітря для нормального розвитку повинна знаходитися в межах 70 – 100%). Розвиток лялечки займає близько 20 діб (Табл. 1). Кокон у шкідника пупарій (Рис. 4). Він має яйцеподібну форму, бурувате забарвлення і досягає довжини 5 міліметрів. На тілі пупарія добре помітні два невеликих виступи, а на його передній частині

знаходиться чотири зубчики.
Таблиця 1

Фенологічний календар розвитку Опомізи пшеничної (Opomуza florum)

Рік спостережень	Кількість поколінь	Зимуюча стадія	Розвиток комахи по місяцях і декадах																											Примітка
			Квітень				Травень			Червень			Липень				Серпень				Вересень				Жовтень
			1	2	3	1		2	3	1	2	3		1	2	3		1	2	3		1	2	3		1	2	3
Багаторічні спостереження	1	Яйця	.	. -	. -	-		-	- 0	- 0	0 +	0 +		+	+	+		+	+	+		+	+ .	+ .		+ .	.	.			Сходи - кущіння 30 – 40 мух на 100 помахів сачка

- личинка

+ - імаго

. – яйце

0 - лялечка
5.Методика виявлення та обліку кількості шкідника Опомізи пшеничної

Метод косіння ентомологічним сачком. Виявлення дорослих злакових мух, на сходах озимих зернових культур досягається методом косіння ентомологічним сачком (Табл. 2). Число помахів залежить від рухливості комах. На молодих злаках для обліку мух роблять 5 – 10 за один раз, щоб комахи не порозліталися до уловлювання та обліку. Кількість помахів приблизно відповідає кількості кроків. В залежності від кількості мух можна робити від 10 до 100 помахів сачком. Для обрахунків на 1 м² кількість усіх зловлених сачком комах множать на 3 (30% потрапляння) і ділять на 10.

Таблиця 2

Інформація щодо економічного порогу шкодочинності Опомізи пшеничної

Вид	Поширення	Зимівля	Вихід навесні	Кількість поколінь за рік	Економічний поріг шкодочинності
Опоміза пшенична (Opomyza florum F.)	Поширена повсюдно, але більше шкоди завдає у західному Лісостепу	Яйця на посівах озимих у верхньому шарі ґрунту	Виліт мух наприкінці червня. Личинки виходять рано навесні і проникають у стебла, роблять ходи, піднімаються вгору по згорнутій трубці листка або переходять на бічні стебла	1	30 шт. на 100 помахів сачком

Метод облікових ділянок. Посіви озимої пшениці та інших колосових зернових обстежують у фазі весняного кущіння з метою встановлення динаміки заселення їх шкідниками і необхідності хімічних обробок. На ділянках 50х50 см (0,25 м²), розміщених у шаховому порядку рівномірно на всьому полі, роблять обліки за допомогою рамки, яку накладають на рослини. Всі стебла всередині рамки обтрушують і підраховують кількість шкідників. При цьому оглядають грудочки, рослинні рештки тощо. На 100 га площі беруть 16 проб, при більших розмірах полів на кожних 50 га обстежують ще 4 ділянки. В результаті встановлюють середню чисельність шкідників на 1 м² посіву.

Навесні контрольними обстеженнями полів, на яких восени була встановлена значна кількість зимуючих гусениць, методом ґрунтових обстежень визначають фактичну чисельність гусениць після зимівлі та процент їх загибелі з різних причин (ураження хворобами, паразитами, вплив низьких температур тощо).

Опомізи (пшенична та злакова) оселюються на найбільш розвинутих стеблах, пошкоджуючи конус наростання, внаслідок чого він жовтіє і передчасно засихає.

Для встановлення чисельності шкідників цієї групи посіви озимих злакових восени (кінець вегетації), навесні (період виходу злаків у трубку) та влітку (період молочної стиглості) обстежують. При осінніх і весняних обстеженнях на полі відбирають проби рослин у шаховому порядку з 16 відрізків рядка по 0,5 м, що становить 8 м, або 1 м² посіву. Рослини викопують і аналізують у лабораторії, підраховуючи кількість личинок і пупарії та середню їх чисельність на 1 м². Під час літніх обстежень відбирають проби по 0,25 м² у шаховому порядку. Відмічають кількість рослин і колосків, а потім розкривають піхву нижнього листка і підраховують чисельність личинок.

Хімічні обробки посівів вважаються доцільними, якщо внутрішньостебловими шкідниками заселено 5 – 10 %, рослин чи стебел. (Омелюта, 1986).
6. Заходи захисту пшениці від Опомізи пшеничної

1. Передпосівна обробка насіння дозволеними для використання інсектицидами.

2. Оптимальні строки посіву

3. Дотримання сівозміни (Байдик, 2005)

Застосування агротехнічного методу ґрунтується на взаємовідносинах між рослинами, шкідниками і зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна створити несприятливі умови для розвитку та розмноження шкідливих організмів та сприятливі умови для росту і розвитку пошкоджених ними рослин, а також для корисних видів тварин. (Писаренко, 2002)

Селекційно-насінницький метод – найбільш ефективний метод захисту рослин від шкідливих організмів. Він базується на виведенні сортів, стійких до найнебезпечніших шкідливих організмів. (Попкова, 1989)

Важливу роль відіграє біологічний метод захисту рослин, який є екологічно чистим. Сутність біологічного захисту рослин полягає в використанні проти шкідників і хвороб сільськогосподарських культур їх природних ворогів. Це можуть бути хижаки, паразити та хвороби чи антагоністи шкідливих комах та хвороб. Для цього вчені вивчають ці процеси у природі, встановлюють організми, які природно регулюють шкідника чи хворобу, переносять їх у лабораторії, розводять у достатній кількості і випускають знову у агросистеми при появі небезпечних для врожаю організмів.

Головною відміною біологічного методу від хімічного методу захисту рослин є різниця між кінцевим продуктом. Ця різниця, в основному, полягає в відсутності в органічних продуктах залишків отрутохімікатів та мінеральних добрив. Медичними дослідами вже давно встановлено, що при вживанні продуктів харчування забруднених агрохімікатами відбувається процес постійного накопичення токсичних речовин в організмі людини. Рано чи пізно, наступить акумуляційний ефект, що приводить до враження печінки, пригнічення імунної та ендокринної системи та ін. Особливо небезпечне вживання продуктів, забруднених агрохімікатами для вагітних жінок та немовлят. У цьому випадку, майже невелика кількість агротоксикантів може призвести до незворотних негативних змін при розвитку плода та маленької дитини. (Дядечко, 1989)

Біотехнічний метод. Останнім часом велику увагу приділяють розробленню і застосуванню нових заходів захисту рослин, що ґрунтується на використанні біологічно активних речовин, які забезпечують ріст і розвиток комах та передавання інформації між організмами. За механізмами дії біотехнічний метод можна розділити на три групи:

Регуляція поведінки комахи
Порушення росту і розвитку комахи
Порушення генетичної структури популяцій комахи

Регуляція поведінки комахи. У захисті рослин найширшого застосування набули статеві феромони — складні хімічні сполуки, які забезпечують зустріч статей. Нині створено синтетичні аналоги феромонів для більшості шкідливих видів комах.

Порушення росту і розвитку комахи. У регуляції метаморфозу комах провідна роль належить гормонам. Гормонами комах називають речовини, що виділяються безпосередньо в гемолімфу залозами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами, які регулюють їхній ріст і розвиток.

Аналоги ювенільних гормонів — ювеноїдипорушують нормальний розвиток комах і спричинюють їх загибель чи безплідність. Вони нетоксичні або малотоксичні для комах, діють на них порівняно повільно.

Хімічний метод полягає у використанні пестицидів (хімічних засобів захисту рослин), які залежно від призначення поділяють на інсектициди (проти комах), акарициди (проти кліщів), інсектоакарициди (одночасно проти комах і кліщів), фунгіциди (проти грибних хвороб), гербіциди (проти бур'янів), нематоциди (проти фітогельмінтів), родентициди (проти гризунів). Цей метод ґрунтується на застосуванні отруйних речовин, які, потрапляючи в організм комах, спричинюють їх загибель.

У системі заходів, спрямованих на попередження появи і розповсюдження шкідників, особливе місце займають карантинні заходи. У завдання карантину рослин входить охорона країни чи певної території (району) від проникнення в неї небезпечних шкідників, які раніше не зустрічалися, а в разі проникнення карантинних об'єктів – локалізація і ліквідація їх вогнищ. У зв'язку з цим розрізняють карантин зовнішній і внутрішній.

Способи застосування інсектицидів: обприскування, внесення гранульованих препаратів у ґрунт, обробка насіння.

Переваги хімічного методу:

– висока ефективність, економічність і швидкодійність;

– багаторазова окупність.

Недоліки хімічного методу:

– отруйність інсектицидів для людей і теплокровних тварин;

– залишки в рослинних і тваринних продуктах;

– порушення біоценотичних взаємовідносин;

– поява резистентних популяцій шкідливих організмів;

– негативні генетичні наслідки, особливо в регіонах інтенсивного застосування пестицидів. (Байдик, 2005)

Карантинні заходи, спрямовані на охорону від завезення шкідників в нашу країну з-за кордону, називають зовнішніми. У тих випадках, коли ці заходи мають на меті обмежити поширення шкідників з господарства в господарство, з району в район і т. д., – карантин називають внутрішнім. (Ольховська – Буркова, 1990)

Важливим заходом боротьби із шкідниками є утримання поля в чистому від бур`янів і сходів попередника стані весь період від збирання попередника до сівби пшениці.

При чисельності грунтових шкідників вище економічного порогу шкодочинності важливим захисним заходом є передпосівна обробка насіння інсектицидами під час його протруювання, а також внесення під час сівби в грунт збагаченого інсектицидом гранульованого суперфосфату. Протруйник використовують Табу, 50 % в.р.к., проти личинок Опомізи пшеничної (Табл. 3) та совки озимої.

Щоб попередити пошкодження посівів пшеничною опомізою, озимою совкою у фазі сходів, при температурі вище 12 ºС, коли шкідники ведуть активний спосіб життя, слід провести крайове обприскування, а якщо літ шкідників не припиниться, то суцільне обприскування поля інсектицидом Бі - 58 новий 1.5л/га, Базудин (1.5-1.8 л/га), Діазинон (1.5-18 л/га) або іншим. Весною і влітку обробки інсектицидом проводять по мірі заселення посівів шкідниками вище економічного порогу шкодочинності. (Мигулин, 1983; Ольховська – Буркова, 1986)

Провідну роль у боротьбі зі шкідниками повинні відігравати агротехнічні заходи. Основою системи боротьби зі шкідниками є правильна, науково обґрунтована сівозміна. В жодному разі не можна сіяти озиму пшеницю після зернових попередників.

Важливо також зібрати врожай в оптимально ранні та стислі строки, провести лущення стерні, ранню оранку. Своєчасний обробіток ґрунту знижує нагромадження шкідників у ґрунті.

Крім вказаних агрозаходів, важливе значення в боротьбі зі шкідниками має впровадження сортів озимої пшениці, стійких проти пошкоджень та несприятливих для розмноження комах.

Вносити інсектициди доцільно у поєднанні з іншими пестицидами. Це дає змогу економити кошти і зменшити пестицидне навантаження посівів (Круть, 2010)
Таблиця 3

Система заходів для захисту пшениці від головних шкідників

Пор. №	Заходи	Назва шкідника і фаза його розвитку	Строки проведення
			Календарні	Фенологічні
1	2	3	4	5
1	Протруювання	–	2 декада серпня	Насіння
2	Обприскування	Трипс пшеничний (личинка, імаго)	2 декада травня	Вихід у трубку
		Опоміза пшенична (личинка)
3	Випускання трихограми	Озима совка (яйця)	3 декада травня	Колосіння
4	Використання феромонних пасток	Озима совка (імаго)	1 покоління З 2 декади травня по 3 декаду червня	Вихід у трубку, колосіння, молочно – воскова стиглість
5	Обприскування	Совка озима (гусениця)	1 декада червня	Колосіння
		Трипс пшеничний (імаго та личинки)

Висновки

1. Опоміза пшенична ( лат. Opomyza florum Fabricius ) відноситься до сімейства Opomyzidae ряду двокрилих Diptera.

2. Опомізиди (Opomyzidae) - сімейство двокрилих. як правило, це маленькі, стрункі, жовті, коричневі або чорні мухи, мають вузькі крила, світлі або темно – кольорові плями

3. В Україні поширена Опоміза пшенична в центральній чорноземної зоні, а найбільшої шкоди завдає в західній частині Лісостепу, пошкоджуючи сходи пшениці, жита і ячменю. Внаслідок пошкодження жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все пошкоджене стебло.

4. Опоміза пшенична (Opomуza florum F.) має тіло завдовжки 3,5 – 4 мм, іржаво – жовтого кольору. Крила овальні, прозорі, жовтуваті з димчасто – коричневими плямами навколо поперечних і на кінцях поздовжніх жилок. Черевце тонке, у самок загострене на кінці, у самців — овальне.

Яйце 0,8 – 0,9 мм завдовжки, жовтувато – біле, довгасте, з одного боку дещо звужене. Хоріон у глибоких поздовжніх борозенках. Личинка водянисто – біла або злегка жовтувата, розміром від 1,2 мм у першому віці, до 7 мм — у третьому. На кінці тіла м’ясисті відростки.

Пупарій 4,5 – 5 мм завдовжки, яйцеподібний. Зимують яйця, відкладені у верхній шар ґрунту на глибині до 3 см на посівах озимих. Личинки виходять рано навесні і заглиблюються в найбільш розвинені стебла. Опоміза ніколи не пошкоджує вузла кущіння. Внаслідок пошкодження жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все пошкоджене стебло. Заляльковується в пошкодженому стеблі або за піхвою листків сусідніх здорових стебел. Стадія лялечки триває до 20 діб. Вилітають мухи на прикінці червня. Упродовж літніх місяців мухи живляться на квітучих зонтичних, айстрових, бобових і тільки у вересні — жовтні спарюються і відкладають яйця. Відкладання яєць триває до настання морозів. Розвивається в одному поколінні.

5. Методика виявлення та обліку кількості шкідника виявлення дорослих злакових мух, сходах озимих зернових культур досягається методом косіння ентомологічним сачком. Для встановлення чисельності шкідника посіви озимих злакових восени (кінець вегетації), навесні (період виходу злаків у трубку) та влітку (період молочної стиглості) обстежують.

6. Важливим заходом боротьби із шкідниками є утримання поля в чистому від бур`янів і сходів попередника стані весь період від збирання попередника до сівби пшениці. При чисельності грунтових шкідників вище економічного порогу шкодочинності важливим захисним заходом є передпосівна обробка насіння інсектицидами під час його протруювання. Основою системи боротьби зі шкідниками є правильна, науково обґрунтована сівозміна. В жодному разі не можна сіяти озиму пшеницю після зернових попередників. Важливо також зібрати врожай в оптимально ранні та стислі строки, провести лущення стерні, ранню оранку. Своєчасний обробіток ґрунту знижує нагромадження шкідників у ґрунті. Крім вказаних агрозаходів, важливе значення в боротьбі зі шкідниками має впровадження сортів озимої пшениці, стійких проти пошкоджень та несприятливих для розмноження комах.
Список використаної літератури

Байдик Г. В. Білецький Є. М. та ін. Сільськогосподарська ентомологія. Київ : Вища освіта, 2005, 511 с.
Білик, М. О. та ін. Захист злакових і бобових культур від шкідників хвороб, шкідників і бур’янів. Харків. : Еспада, 2005, 69 с.
Дудник А. В., Сільськогосподарська ентомологія : навчальний посібник, Миколаїв : МДАУ, 2011, 389 с.
Дядечко М. П., Падій М. М., Шелестові В. С. Біологічний захист рослин. / За ред. Дядечко М. П., Падій М. М. Біла церква, 2001, 312 с.
Круть М. Як знизити шкідливість пшеничного трипса? Пропозиція. – 2010 – №6, 33 с.
Літвінов Б. М., Евтушенко М. Д, Байдик Г. В., Сіроус Л. Я. Практикум із сільськогосподарської ентомології, Київ : Аграрна освіта, 2009, 301 с.
Ольховська-Буркова А. К., Шевченко Ж. П., Інтегрована система захисту зернових культур від шкідників, хвороб і бур’янів. Київ :Урожай, 1990, 280 с.
Омелюта В. П., Григорович І. В. Чабан В. С. Облік шкідників і хвороб с/г культур. Київ :Урожай, 1986, 296 с.
Писаренко В. М., Писаренко П. В. Захист рослин : екологічно обґрунтовані системи. Полтава : ІнтерГрафіка, 2002, 288 с.
Сільськогосподарська ентомологія: Підручник / За ред. Б. М. Литвинова, М. Д. Євтушенка. Київ : Вища освіта, 2005, 511 с.

© Усі права захищені
написати до нас