Ім'я файлу: ЗВІТ Лановенко Аліни Сергiївни (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 1068кб.
Дата: 29.06.2022
скачати

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ЗА ФАХОМ

Студентки 2 курсу

ОР «Бакалавр»

073 Менеджмент

Лановенко Аліни Сергiївни

Куратор практики: доц. Лукашевич Оксана Миколаївна

Київ-2021

ЗМІСТ:

  1. Вступ………………………………………………………………………………….…..3

  2. Основна частина………………………………………………………………………....6

  3. Висновки………………………………………………………………………………..10

  4. Список джерел………………………………………………………………………….13


ВСТУП

Безвідривна навчальна практика для студентів спеціальності «073. Менеджмент» проходить у період з 15 листопада по 28 листопада 2021р.

Метою навчальної практики є формування умінь побудови організаційних структур та систематизація знань студентів шляхом вирішення виробничо-ситуаційних проблем діяльності підприємства, установи або організації; демонстрація на конкретних практичних прикладах ролі фахівців з менеджменту, для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним. Вона охоплює канали влади і комунікації між різними адміністративними служ­бами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом:

  1. Бюрократичні структури.

  2. Адаптивні структури.

Лінійний тип організаційної структури управління. Сутність лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу).



Функціональний тип організаційної структури управління підприємством При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів (рис. 3.4).



Лінійно-функціональний тип організаційної структури управління підприємством Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки окремого лінійного та функціонального типів структур управління, зокрема таких: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців.



Продуктовий тип організаційної структури управління Продуктовий тип передбачає створення в структурі підприємства самостійних господарських підрозділів - виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту.(рис. 3.6).



Регіональний тип організаційної структури управління підприємством Регіональна структура управління використовується підприємствами, які виробляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту і конкретного споживача.



Матричний тип організаційної структури управління Матричний тип організаційної структури - сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової. Матричний тип структури використовується підприємствами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється, тобто компаніями, яким необхідно мати високу маневреність у питаннях виробництва та стратегії.



Конгломератний тип організаційної структури управління Така структура не є сталою і впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкращим чином вирішує конкретну ситуацію. Так, в одному відділенні підприємства може використовуватися продуктова структура управління, в другому - функціональна структура, в третьому - матрична тощо.

Така структура управління надзвичайно популярна серед підприємців в наукомістких галузях, де потрібно швидко переходити на нові види продукції та швидко припиняти виробництво застарілої продукції.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Завдання 1.

Зобразіть організаційну структуру управління підприємством, яке здійснює виробництво сільськогосподарської продукції (вирощування великої рогатої худоби на м'ясо). Чисельність працівників - 36 осіб. Самостійно виберіть тип оргструктури, її підрозділи. Обґрунтуйте, чому ви вибрали саме цей тип оргструктури.

Для побудови організаційної структури підприємства можна використовувати наведений нижче перелік адміністративного та оперативного керівництва виробництвом (таблиця 1).

Таблиця 1.

Орієнтовний перелік персоналу підприємства

Директор
Секретар

Заступники директора
Ветеринарний фельдшер

Головний бухгалтер
Тракторист

Бухгалтер
Різнороб

Економіст
Скотар

Агроном
Пастух

Зоотехнік
Бригадир рільництва

Ветеринарний лікар
Рільники

Інженер
Комбайнер

Начальник гаража
Електрик

Механік
Завідувач складом

Касир
Комірник

Водій




На мою думку, в даному випадку підійде лінійно-функціональна структура управління. Підприємство має невеликий штат та відносно невеликі обсяги виробництва, тому ми не можемо радити ні лінійну, ні дивізіонну структуру управління. Лінійно-функціональна – це компроміс.


Завдання 2.

Використовуючи вихідні дані, уявіть у вигляді схеми організаційну структуру управління машинобудівного підприємства. Виділіть служби: технічну, виробничу, фінансово-економічну, кадрову, маркетингову.

1. Генеральний директор.

2. Головний інженер - перший заступник директора.

3. Головний технолог.

4. Головний енергетик.

5. Головний бухгалтер.

6. Заступник директора по виробництву.

7. Заступник директора по економіці.

8. Заступник директора з кадрів і соціальних питань.

9. Заступник директора із зовнішніх зв'язків.

10. Охорона.

11. Транспортні цехи.

12. Плановий відділ.

13. Фінансовий відділ.

14. Бухгалтерія.

15. Відділ підготовки нового виробництва.

16. Відділ маркетингу та збуту.

17. Бюро технічних нормативів.

18. Відділ матеріально-технічного забезпечення.

19. Відділ головного механіка.

20. Відділ праці та заробітної плати.

21. Відділ технічного контролю.

22. Відділ головного технолога.

23. Проектно-конструкторський відділ.

24. Складське господарство.

25. Відділ кадрів.

26. Виробничі цехи.

27. Відділ головного енергетика.

Відповідно до умов задачі та обсягів виробництва, найоптимальнішою є дивізіональна структура управління підприємством. Вона приблизно виглядатиме так:



Існують окремі підрозділи, кожен зі своїм керівником, структурою та завданням, які підпорядковуються замам керівника і генеральному керівнику відповідно. При цьому завдання підрозділів не перетинаються.
Завдання 3.

Компанія займається оптовою торгівлею виробничим і торговельним обладнанням. Конкуренція в даному сегменті мінімальна, тому планувалося, що основна стратегічна задача компанії полягає в збереженні своєї позиції на ринку. Передбачається, що цього можна досягти шляхом постійного виведення на ринок новинок в області проданого обладнання, тому важливо забезпечити безперебійність наступних бізнес-процесів:

• Виявлення потреб сегмента ринку;

• Моніторинг новинок постачальників і конкурентів;

• Виведення на ринок нового продукту.

Керівництво визначило, що персонал компанії буде працювати в одному офісі. У команді один чоловік повинен відповідати за взаємодію з менеджерами по закупівлі, щоб дізнаватися про останні новинки, про проблеми з постачальниками, хтось інший - з фінансистами, щоб погоджувати план продажів. До складу групи також повинні увійти:

- маркетологи,

- менеджери по продажах,

- бренд - менеджери (3 людини по 3 окремим брендам),

- PR- менеджери.

Бренд-менеджери будуть керувати роботою з конкретними брендами, розробляти стратегію їх розвитку, а маркетологи, менеджери з продажу, PR-менеджери будуть їм підкорятися.

Яку організаційну структуру управління ви могли б запропонувати для даної компанії? Представте відповідь у вигляді схеми.
На мою думку, для вирішення цього завдання ідеально підходить матрична структура управління. Це структура, яка передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням конкретного продукту або послуги, в даному випадку – бренду компанії, виявлення потреб сегмента ринку, моніторингом новинок та виведення основної продукції компанії на ринок.

ВИСНОВКИ:

Отже, існує 5 організаційних структур управління. Це лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна та матрична. .

Кожна зі структур краще підходить для різних видів підприємств з різними видами продукції. Щоб зазначити переваги та недоліки кожної зі структур, підсумуємо це у таблицях:

Переваги
Недоліки

  1. Встановлення чітких і простих зв'язків

між підрозділами.

2. Єдність розпоряджень.

3. Узгодженість дій виконавців.

4. Підвищення відповідальності керівника за результати очолюваного підрозділу.

5. Оперативність у прийнятті рішень.

6. Отримання виконавцями пов'язаних

між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.

7. Особиста відповідальність керівника

за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

  1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з

усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує його можливості щодо ефективного управління організацією.

  1. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з

підлеглими, вищими та суміжними організаціями.

  1. Відсутність спеціалістів з окремих

функцій управління.

  1. Невідповідність зростаючим вимогам

сучасного виробництва.

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління
Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління

  1. Висока компетентність спеціалістів,

які відповідають за здійснення конкретних функцій.

2. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом шляхом надання ряду функцій спеціалізованим ланкам.

3. Можливість централізованого контролю стратегічних результатів.

4. Відповідність структури обраній стратегії.

5. Більш ефективне управління підрозділами з повторюваними завданнями.

6. Висока адаптивність до вимог зовнішнього середовища.
1. Труднощі у підтримці постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.

2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих дільниць підприємства.

3. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування.

4. Порушення принципу єдиноначальності.

5. Виникнення проблеми функціональної координації, можливість виникнення

суперництва, конфліктів.

6. Формування вузької точки зору менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень.

7. Перенесення відповідальності за

прибуток на вищі рівні управління.

8. Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спеціалістами.



Переваги
Недоліки

  1. Висока компетентність спеціалістів,

які відповідають за здійснення конкретних функцій.

2. Відповідність структури обраній стратегії діяльності підприємства.

3. Поєднання принципу спеціалізації

управління з принципом єдності керівництва.
1. Недостатня гнучкість при вирішенні нових завдань.

2. Ускладнена координація діяльності функціональних підрозділів з упровадження нових програм.

3. Ускладнена реалізація внутрішньовиробничих конструкторських і технологічних

новацій без залучення керівників вищої

ланки.

4. Надмірний розвиток вертикальної складової системи управління.

Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління

Переваги
Недоліки

1. Створення дієвих засобів децентралізації влади.

2. Чітка система звітування менеджерів

підрозділів за прибутки (збитки).

  1. Здатність швидко реагувати на зміну

умов конкуренції, технології, попиту.

4. Поліпшення координації робіт.

5. Наявність можливостей для підготовки

менеджерів стратегічного рівня.

  1. Дублювання функцій на рівні корпорації

і підрозділу.

2. Збільшення витрат на утримання персоналу.

3. Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації.

4. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси.

Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Переваги
Недоліки

1. Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку.

2. Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління.

3. Поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку.

4. Наявність можливостей для підготовки

менеджерів стратегічного рівня.

  1. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної

свободи.

2. Збільшення кількості рівнів управління.

3. Можливість дублювання функцій на

стратегічному і місцевому рівнях.

  1. Проблематичність формування єдиної

політики.

5. Труднощі в координації діяльності.


Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління

Переваги
Недоліки

  1. Достатня увага кожному із стратегічних

пріоритетів.

  1. Можливість одночасного впровадження

різних типів стратегічної ініціативи.

  1. Створення сприятливих передумов для

прийняття конструктивних і своєчасних

рішень.

  1. Заохочення кооперування споріднених

видів діяльності.

5. Висока ефективність діяльності управлінського апарату.

6. Чіткий розподіл функцій управління між

керівниками проектних груп та функціональних підрозділів.

7. Забезпечення гнучкості та оперативності управління ресурсами при виконанні

різних програм в межах підприємства.

8. Скорочення строків створення нової

техніки і технології, зменшення вартості

робіт, підвищення якості створюваних технічних систем.
1. Можливість втрат часу на забезпечення ефективних комунікацій.

2. Труднощі в утриманні балансу між

різними гілками влади.

  1. Неможливість оперативного вирішення проблем через необхідність досягнення консенсусу між різними

управлінськими світоглядами.

  1. Сприяння розвитку організаційної

бюрократії.

  1. Непропорційність залучення до трудової діяльності промислово-виробничого персоналу підприємства

та можливість виникнення конфлікту

інтересів.



Переваги
Недоліки

1. Високий рівень децентралізації влади.

2. Можливість швидкої диверсифікації з

мінімальним порушенням існуючих у конгломераті зв'язків.

  1. Мінімальна організаційно-економічна

залежність між підприємствами, що входять до складу конгломерату.

  1. Неможливість дотримання загального

іміджу в умовах достатньої стратегічної

свободи

  1. Зменшення ефективності діяльності

конгломерату через структурну відокремленість підрозділів.

Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

  1. Моргулець О. Б. «Менеджмент у сфері послуг» - К., 2012

  2. Величко В.В. «Економіка підприємства. Конспект лекцій» – Х., 2004




скачати

© Усі права захищені
написати до нас