Контрольна робота з навчальної дисципліни «Соціально-психологічний супровід осіб у сжо»

Ім'я файлу: КОНТРОЛЬНА СОЦІО-ПСИХ супровід.docx
Розширення: docx
Розмір: 54кб.
Дата: 24.03.2022
скачати
Пов'язані файли:
контр символ драма.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З навчальної дисципліни

« Соціально-психологічний супровід осіб у СЖО»

Виконала: студентка 1 курсу

Групи ППмз-21-1

Качан Ірина Олександрівна

Перевірила кандидат педагогічних наук,доцент кафедри, доцент кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки

Овод Юлія Василівна

Варіант №15

1. Етапи та зміст соціально-психологічного супроводу внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

2. Скласти комплексну програму (проект) надання психологічної допомоги в наступних складних життєвих обставинах: Діти на етапі розлучення батьків.

Теоретичне завдання 1. « Етапи та зміст соціально-психологічного супроводу внутрішньо переміщених осіб.»

План

1.Вступ

2. Команда фахівців для надання допомоги ВПО

3. Етапи надання допомоги ВПО

4. Висновок

5.Література

Вступ

У контексті допомоги внутрішньо переміщених осіб надалі ВПО у світі здебільшого використовують поняття “Mental health and psychosocial support” (MHPSS) – психічне здоров’я та психосоціальна підтримка. Під MHPSS треба розуміти будь-яку підтримку, що сприяє психічному здоров’ю та психосоціальному благополуччю людей. Йдеться як про лікування ПТСР(пост травматичний стресовий розлад), так і про використання ресурсів громади для відновлення відчуття благополуччя.

Якщо раніше основні зусилля гуманітарної допомоги в кризових ситуаціях були зосереджені на задоволенні базових потреб (забезпечення водою, їжею і т. ін.), то останні тенденції полягають у включенні MHPSS у стандартні підходи до розроблення і реалізації гуманітарної допомоги в кризових ситуаціях як на національному рівні, так і в міжнародних організаціях (Weissbecker, Hannd, Shazly, Gao, & Yentevogel, 2019).[1]

Проблема соціально-психологічного супроводу ВПО, що набула актуальності в українському суспільстві ще з початком воєнних дій на сході країни, висвітлюється під кутом зору відновлення психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (MHPSS). Соціально-психологічний супровід ВПО розглядається як комплекс специфічних довготривалих і системних заходів щодо психологічної підтримки таких осіб та соціального сприяння їхній інтеграції в місцеві громади.

Питання соціального захисту громадян, які переміщуються із зони збройного конфлікту, а від 24 лютого 2022 року із зони бойових дій регулює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Згідно зі статтею 1 цього Закону, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув місце свого проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Команда фахівців для надання допомоги ВПО

Сім’ї внутрішньо переміщених осіб, як правило, потребують комплексної допомоги команди професіоналів, міждисциплінарної команди. Враховуючи багатогранність проблем, які властиві внутрішньо переміщеним особам, комплекс різноманітних проблем сімей з дітьми, які були до переміщення та набуті під час переміщення, в процесі адаптації до нових умов проживання важливу роль і значення має командний підхід до роботи. [7] Мультидисциплінарна команда – це група фахівців (психологи, соціальні працівники та педагоги, медики, шкільні вчителі тощо), об’єднаних спільними цілями. У мультидисциплінарній команді чітко визначаються функції кожного фахівця, розподіляються ролі та сфери відповідальності. Визначення пакету послуг, що пропонуються конкретному клієнту, обговорення проблемних питань, оцінювання виконаної роботи відбувається на групових зустрічах мультидисциплінарної команди. Координація роботи членів команди і представлення нових випадків здійснюється координатором – як правило, соціальним працівником. Склад команди може відрізнятися залежно від потреб людини, яка отримує допомогу, та плану її супроводу. Наприклад, до складу мультидисциплінарної команди з виявлення і надання допомоги сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, неодмінно повинні входити працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, працівники служби у справах дітей, працівники управлінь у справах сім’ї та молоді. За потреби (яка визначається потребами кожної сім’ї) – працівники управлінь (відділів) охорони здоров’я або закладів охорони здоров’я, управлінь (відділів) освіти і науки, шкільних та позашкільних закладів, органи соціального захисту населення, юристи. Головним завданням цієї команди є виявлення та надання допомоги сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Члени мультидисциплінарної команди повинні мати досвід і навички, необхідні для надання кваліфікованої допомоги клієнтам, бути добре поінформованими про принципи роботи й ресурси державної системи надання допомоги, про взаємодію її складових підрозділів, а також про ресурси недержавних організацій, що працюють у регіоні. Для злагодженої роботи мультидисциплінарної команди всі спеціалісти мають володіти однаковою інформацією про клієнта й періодично отримувати інформацію про зміни в його становищі.

Перевагами мультидисциплінарної команди є те, що вона забезпечує:[15]

• Залучення всіх ресурсів громади, організацій, установ та відомств.

• Скорочення часового проміжку, за який можливо вирішити проблеми сім’ї та дитини.

• Зняття міжвідомчих бар’єрів – можливість роботи в одній команді медика, соціального працівника, міліції – спільно працюють над випадком.

• Максимально можливий пакет послуг, який можуть отримати дорослий і дитина.

• Активне залучення людини, яка потребує допомоги, до планування та здійснення роботи. Це сприяє формуванню відповідальності за вирішення проблем у майбутньому. Діяльність міждисциплінарної команди є ефективною, коли всі її учасники (включно з людиною, яка потребує допомоги) відповідально підходять до організації роботи, розділяють обов’язки та відповідальність щодо своїх повноважень. Важливо, щоб у команди був єдиний керівник процесу, який відповідає за загальний результат. Тому при створенні мультидисциплінарної команди необхідно:

• Ввести до складу команди саме тих фахівців, допомоги яких потребує сім’я або дитина.

• Призначити керівника мультидисциплінарної команди.

• Дійти спільної згоди щодо того, що всі дії та рішення команди спрямовані на забезпечення інтересів сім’ї або дитини.

• Обговорити умови контролю за ефективністю діяльності кожного члена команди.

• Проаналізувати попередній досвід розв’язання проблем сім’ї або дитини, обговорити можливі перешкоди

Вимоги до фахівця:

1. Мати відповідну освіту, навички та вміння.

2. Бути ресурсними. Ми можемо дати тільки те, що у нас є.

3. Уникати стереотипізації. Кожен випадок унікальний.

4. Бути нейтральним під час роботи (не приписувати людині власних очікувань/цінностей, а орієнтуватися на її можливості і життєву ситуацію).

5. Бути доступним стабільно (повідомляти де і о котрій годині Вас можна знайти, як зв’язатися, який графік роботи Вашої організації).

6. Уміти ясно і чітко доносити свої думки (не вживайте професійних термінів, дискримінаційних визначень на зразок «кризова сім’я» тощо, уточнюйте, чи зрозуміла вас людина).

7. Проявляти справжню участь у взаємодії з клієнтом (використовуйте активне слухання, шаблонний підхід ускладнює роботу).

8. Бути надійним, безпечним, чесним (плануйте тільки те, що можете дійсно виконати, намагайтесь не переносити час і місце зустрічі, дотримуйтесь домовленостей, зберігайте конфіденційність).

9. Бути впевненим в собі та поважати інших.

10. Уміти швидко реагувати на зміни, адаптуватися до ситуації.

Важливо ставитись з повагою до людей, яким ви намагаєтеся допомогти, незалежно від власної шкали цінностей та переконань. Також добре розуміти різницю між вами і людиною, якій ви допомагаєте, і з повагою ставитися до відмінностей. Фахівці мають усвідомлювати межі своїх повноважень та розуміти, що вони не є суддям життя, вчинків і поглядів іншого. Фахівцям варто розцінювати себе як гостя, якого попросили надати допомогу, а не вирішувати долю інших людей і виносити вироки. Просто спробуйте зрозуміти, що краще за все ви можете зробити для цієї людини? Кожна людина прожила своє неповторне життя, і у неї сформувався свій комплекс цінностей, потреб, бажань і переконань, які потрібно враховувати. Внутрішньо переміщені особи є новою групою, з якою працюють соціальні служби, фахівці та волонтери. Пережитий травматичний досвід, факт переміщення для таких людей є кризовою життєвою ситуацією, яку посилює стресовий стан. Для розуміння їх специфічних станів та потреб, планування і надання адресної допомоги спеціалісту важливо пройти на вчання з організації допомоги внутрішньо переміщеним особам. Можливо, звернутися до міжнародного досвіду країн, які стикалися з подібними ситуаціями, та взаємодіяти і обмінюватися досвідом з фахівцями з різних галузей (психології, педагогіки, медицини, соціальної роботи).

Етапи надання допомоги

На різних етапах надання допомоги можуть бути залучені різні спеціалісти та волонтери, які взаємодіють з внутрішньо переміщеною особою або сім’єю з дітьми. До допомоги можуть підключатися психологи, юристи, соціальні працівники, медики – залежно від потреб у кожному окремому випадку.

Виявлення

Виявити дитину, її батьків, які потребують психологічної і соціальної допомоги, як правило, може спеціаліст, що співпрацює з ними. При цьому важливими є участь соціальних працівників, волонтерів, лікарів, психологів, які допомагають сім’ї, консультують, підтримують, надають різні види послуг. У виявленні незареєстрованих переміщених осіб особлива роль належить педагогічним працівникам навчальних закладів, які відвідують переміщені діти. Саме педагоги мають можливість найбільш тісно спілкуватися, взаємодіяти з дитиною, спостерігати за її поведінкою, успіхами та проблемами, а подекуди і формувати готовність сім’ї до отримання фахової допомоги.

Оцінка потреб та поточної ситуації

Оцінка потреб клієнта – стандартний етап надання допомоги. Надзвичайно важливо залучати клієнта до процесу оцінки. Якщо соціальний працівник чи інший фахівець, який буде проводити оцінку потреб, робитиме це без участі клієнта – скоріше за все в результаті замість реальних потреб клієнта отримаємо перелік потреб самого спеціаліста, які він нав’язуватиме клієнтові. Також доцільно з’ясувати і ті обставини, які заважають клієнтові зараз задовольнити ці потреби. Не варто робити на них особливий акцент, але проговорити їх важливо. (Примітка: не рекомендується називати ці обставини проблемами). Особі, яка перебуває під дією стресу, може бути важко сформулювати свої потреби. Тому фахівцю необхідно обережно, не нав’язуючи власну думку, відкритими запитаннями допомогти особі сформулювати власні потреби. Записувати їх слід спершу в такому порядку, як вони виникають у клієнта. А вже потім (разом з клієнтом!) розставити в порядку важливості їх на нагальні (базові) та ненагальні, тобто ті, задоволення яких можна трохи відкласти в часі. Тут можна використовувати як схему піраміду Маслоу – на перше місце поставити базові потреби (їжа, безпека, житло). На основі результатів оцінки потреб можна починати планування подальшої роботи.[8]

Планування та початкові етапи допомоги

При плануванні допомоги внутрішньо переміщеним особам слід враховувати, що їх потреби зумовлені пережитими втратами, зміною соціального статусу, місця проживання, звичного стилю життя, тобто є комплексними. Водночас доцільно планувати роботу поетапно, починаючи із задоволення першочергових (базових) потреб, враховуючи готовність сім’ї до співпраці зі спеціалістами та роботи над собою. Слід враховувати, що людина, яка пережила стрес, може потребувати більше часу на прийняття певних складних обставин свого життя і відповідно працювати на їх подолання. Тому важливо виділити достатньо часу як для планування заходів, так і для їх реалізації. На початкових етапах роботи людина може звертатися до соціального працівника із запитом для задоволення базових потреб, для спілкування з людьми, які також пережили ці події і є переселенцями, для відвідування заходів з організації дозвілля батьків і дітей, для отримання психологічної підтримки. Фахівцю важливо на цих етапах формувати довірливі стосунки, надавати інформацію щодо можливостей і видів допомоги. Також необхідно розділити з людиною, яка отримує допомогу, відповідальність за вирішення проблем, мотивувати її до участі у комплексній роботі з подолання складних життєвих обставин (якщо така робота потрібна). Якщо фахівець перебирає на себе відповідальність, то це може зменшувати ресурси людини і формувати в неї пасивне або споживацьке ставлення. Важливо ставитися до людини як до особистості, яка наділена власними ресурсами, має власний досвід і погляди і здатна вирішити більшість проблемних питань.

Безпосередньо реалізація плану соціального супроводу

Це найтриваліший етап. На цьому етапі безпосередньо надаються психологічні, соціально-педагогічні, юридичні та інші види послуг та допомоги. Тут особа прагне задовольнити не лише базові потреби. Тому ця робота більш ґрунтовна. Як і на попередньому етапі, фахівцю необхідно розділити з людиною, яка отримує допомогу, відповідальність за вирішення проблем, подолання тих складних життєвих обставин, які склалися. Важливо пам’ятати, що внутрішньо переміщені особи – люди, які потрапили в інше, незнайоме місто. Особливо якщо переїхали з невеликих міст і селищ до великих міст, то новий, незвичний ритм і темп життя виступають додатковими факторами стресу. У процесі реалізації плану соціального супроводу важливо, щоб клієнт чітко усвідомлював послідовність власних дій та знав спеціаліста (прізвище та ім’я, контакти), котрий зможе допомогти в конкретному питанні, якщо раптом щось піде не так.

Оцінка ефективності виконання плану соціального супроводу

Важливо проводити не лише загальну оцінку після закінчення роботи з клієнтом, а обговорювати та оцінювати разом з клієнтом проміжні результати (що вдалося, що не вдалося, чому?). Така система дозволить:

• По-перше, разом з клієнтом визнавати його успіхи! Надалі цей позитивний досвід можна використовувати як ресурс клієнта;

• По-друге, оперативно реагувати на те, що не виходить, одразу з’ясовувати причини та намагатися їх усунути. Таким чином, час не буде втрачено.

• По-третє, допоможе оперативніше враховувати обставини в житті особи, які можуть змінюватися в процесі роботи, та коригувати перелік потреб клієнта. Також такі зустрічі раз на два-три тижні допоможуть не втрачати зв’язок із клієнтом та формувати і підтримувати довірливі стосунки. Після закінчення роботи з клієнтом важливо провести фінальну зустріч і підбити підсумки: що вдалося, а що ні, чи й надалі потрібна допомога і, якщо потрібна, то яка.

Висновок

Соціально-психологічний супровід ВПО – це комплекс специфічних довготривалих і системних заходів щодо психологічної підтримки внутрішньо переміщених осіб та соціального сприяння їх інтеграції у місцеві громади. Головною умовою ефективної підтримки таких осіб є створення сприятливого для них соціально-психологічного середовища на рівні держави, яке має сформувати “friendly” простір для ефективного життєконструювання та самореалізації ВПО. Враховуючи багатогранність проблем, які властиві внутрішньо переміщеним особам, комплекс різноманітних проблем сімей з дітьми, які були до переміщення та набуті під час переміщення, в процесі адаптації до нових умов проживання важливу роль і значення має командний підхід до роботи.

В Україні на державному рівні зроблено певні кроки до регуляції цієї сфери, зокрема прийнято Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 909-р. від 15 листопада 2017 р.), розроблено план заходів щодо її реалізації та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 944-р. від 21 листопада 2018 р.).

Використана література

1. http://www.traumaweb.org/?lang=ru. Всеизраильский центр лечения ду - шевных травм .

2. Беберашвили З., Джавахишвили Д., Махашвили Н., Сарджвеладзе Н. Трав - ма и психосоциальная помощь. Практическое руководство, основанное на опыте НПО Грузии / Норвежский Совет по Беженцам. – Тбилиси /Баку, 2001. 3. Гиппенрейдер Ю . Б. Общаться с ребенком. Как?: ЧеРо, Сфера; Москва, 2003.

4. Гринберг Дж. Управление стрессом. 7- е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 496 с . 5. Дж. Вильям Ворден. Консультирование и терапия горя. – М., 2001

. 6. Інноваційні підходи до організації медико -психологічної допомоги після - травматичного стресового розладу. Методичні рекомендації. УНДІССПН МОЗ України. Київ. – 2014.

7. Как помочь ребенку справиться с кризисом или стрессом. Дети , пережившие травму. Руководство для взрослых / Составитель – д - р Л . Р. Мошинская, по материалам лекции: Алан Коэн M.Sc. Хава Анкор M.A. и Мули Лахад Ph.D.

8. Лихи М., Семпл Р. Посттравматическое стрессовое расстройство: когнитивно -бихевиоральный подход // Московский психотерапевтический журнал. – 2002. – № 1.

9. Маккей М., Девис М., Фенинг П. Как победить стресс и депрессию. – СПб.: Питер, 2011. – 288 с .

10. Мюллер М. Якщо ви пережили психотравмуючу подію / пер. з англ. Д. Бусь - ко; наук. ред. К. Явна. (Серія «Сам собі психотерапевт»). – Львів: Вид -во УКУ: Свічадо, 2014. – 120 с .

12. Набиуллина Р. Р., Тухтарова И . В. Механизмы психологической защиты и со - владания со стрессом : Учебно -методическое пособие. – Казань, 2003. – 98 с .

13. Навчальний курс «Травма війни». Гуманітарний штаб «Допоможемо». 14. Психическое здоровье беженцев. Всемирная организация здравоохранения. – Киев.: Изд -во СФЕРА. – 1998.

15. Романчук О. Психотравма та спричинені нею розлади: прояви, наслідки та сучасні підходи до терапії // НейроNEWS: психоневрологія і нейропсихіа - трія. № 1 (36). – 2012.

16. Семинар со специалистами по психологической безопасности Израи - ля. Проблемы психологической безопасности образовательной среды. – МГППУ, 2013. – 80 с .

17. Сміт Патрік, Дирегров Етл, Юле Уільям. Діти та війна: навчання технік зці - лення. – укр. переклад – Інститут психічного здоров ’ я УКУ, 2014. – 84 с .

18. Соціально -педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період : метод. рек. / Н . П. Бочкор, Є . В. Дубровська, О . В .Залеська та ін. – Київ: МЖПЦ «Ла Страда -Україна», 2014. – 84 c.

19. Шапиро Ф. Психотерапия эмоциональных травм с помощью движений глаз: Основные принципы, протоколы и процедуры / пер. с англ. А . С. Ригина. — М.: Независимая фирма «Класс», 1998. – 496 с. – (Библиотека психологии и психотерапии)

Практичне завдання 2. Скласти комплексну програму (проект) надання психологічної допомоги в наступних складних життєвих обставинах: Діти на етапі розлучення батьків.

Вступ

Сім’я – найважливіший інститут соціалізації підростаючих поколінь. Яку б сторону розвитку дитини ми не узяли, завжди виявиться, що вирішальну роль в його ефективності на тому або іншому віковому етапі відіграє сім’я. Сім’я є основним, вирішальним ступенем у формуванні особистості. Однак сучасні сім’ї розвиваються в умовах якісно нової та суперечливої суспільної ситуації. Можливо, саме тому сьогодні розлучення – це явище не нове, воно стало мовби буденністю, його вже не сприймають як щось катастрофічне. З психологічної точки зору, розлучення є зміною балансу сил, які підтримують чи руйнують шлюб. До підтримуючих факторів можна віднести морально-психологічну і частково економічну зацікавленість один в одному, задоволеність шлюбно-сімейними відносинами, а також соціальні норми, цінності, санкції. До факторів, які руйнують шлюб, – прояви взаємного невдоволення і неприязні, антипатію, роздратування, ненависть. Зовнішні чинники також стимулюють розвиток і загострення внутрішньосімейних конфліктів (неприємності на роботі, суперечності з родичами та сусідами, зв’язки адюльтерного характеру). Однак, з якого боку ми не будемо розглядати розлучення – це завжди криза, яка зачіпає всю сімейну систему і важко переживається не тільки подружжям, але і дітьми.

Розлучення батьків, незалежно від віку дитини та усвідомлення нею того, що насправді відбувається, завжди психотравмуюча подія, що зумовлює динаміку негативних явищ: напружену психологічну атмосферу в сім’ї, внаслідок дестабілізації емоційних стосунків між подружжям, та дисгармонійні батьківсько-дитячі взаємини після розлучення. У розлучених родинах порушуються головні умови повноцінного розвитку дитини: захист, любов, турбота про близьких, доброзичливість. Ці чинники, найчастіше ускладнюють особистісний та емоційний розвиток дитини. Психологи стверджують, що для людей, які пережили розлучення батьків у дошкільному віці, характерні такі прояви, як залежність, низький рівень самоповаги, нав’язливі страхи, тривожність, агресія, глобальне нехтування собою і соціальними відносинами. Помічено також, що поведінка дітей розлученого подружжя значно відрізняється від поведінки їхніх однолітків, які виросли з обома батьками. Так, перші рано дорослішають, прагнуть якомога швидше піти з батьківського дому, частіше впадають у депресію, вдаються до паління. Стосунки з батьками в них, як правило, холодні, далекі. Проблеми дітей в ситуації розлучення не можуть бути ефективно вирішені лише зусиллями батьків.[4]

Актуальність теми

За статистикою, кожний другий шлюб в Україні приречений на крах. Але проблема у тому, що від цього в 70 випадках зі 100 страждають у першу чергу діти . І з кожним роком число дітлахів, які живуть у неповних сім’ях, зазвичай, без батька або з вітчимом, неухильно зростає. А це говорить про необхідність посиленої уваги до проблем таких дітей.

Сьогодні існує потреба в комплексній психолого-педагогічній підтримці дітей дошкільного віку, батьки яких розлучилися або перебувають у стані стійкого конфлікту. Вона сприятиме повноцінному та гармонійному розвитку дитини, вирішенню проблем соціально - морального виховання дітей, формуванню навичок взаємодії, організації спільної діяльності батьків і дітей. Своєчасна консультативна робота, враховуючи актуальні потреби сім'ї, допоможе розлученим батькам налагодити діалог у родинах, побудувати відносини між собою так, аби не нашкодити дітям.

Основними завданнями програми у роботі з дітьми, чиї батьки розлучаються є:

• виявити актуальний психологічний стан дитини (діагностика);

• пояснювати реальну ситуацію на доступній для дитини мові (зокрема пояснення того, що батьки будуть її любити, поважати тощо);

донести інформацію про психологічний стан дитини кожному з батьків та

• працювати з емоційним станом, реалізувати можливість показати дитині, що вона не одна, що поруч є люди, готові зрозуміти її й допомогти;

• дати дитині зрозуміти, що вона може навчитися долати життєві труднощі й реагувати на проблеми по-різному.[6]

Форми та методи роботи з дитиною:

• індивідуальні консультації; (ігротерапія)

• спільні консультаціі з батьками (арт терапія, пісок)

• залучення дитини до суспільної діяльності (можна бути успішною, почуватися частиною спільноти);

• проведення тренінгових занять, в яких дитина отримає можливість виявити свій актуальний стан.(казкотерапія)

За результатами діагностики планується і реалізовується відповідна корекційно-розвивальна робота з дітьми індивідуального чи групового характеру. Максимально доступні й комфортні для дитини арт-терапевтичні технології (ігротерапії, казкотерапії,пісок, малювання), елементи психодрами, рольові ігри.

Індивідуальне заняття з дитиною №1

Аби зрозуміти суть подружніх конфліктів та причину напруженості в сім'ї, практичним психологом вивчається стиль міжособистісного спілкування батьків і дітей. Діагностичний етап у роботі з родиною передбачає збір та аналіз відомостей про батьків і дітей, вивчення сімей, їх проблем, запитів щодо психолого - педагогічної інформації з метою з'ясування освітніх потреб батьків, встановлення контакту, для узгодження виховних впливів на дитину, визначення форм і методів подальшої роботи психолога і педагогів. Для цього використані наступні методи: анкетування, спостереження, бесіди, психо діагностичні методики, проективні методики.

Мета : Визначити актуальний психологічний стан дитини та проаналізувати відносини в сім’ї.

Завдання: познайомитись з дитиною, за допомогою ігротерапії та малювання проаналізувати внутрішньо сімейні взаємини та оцінити психоемоційний стан дитини.

Час : 40 хв.

Обладнання: папір, кольорові олівці, іграшки ( фігурки лего людей )

Методи : бесіда, спостереження, арт терапія (ігротерапія, малювання).

Інструкція : після знайомства з дитиною, психолог пропонує дитині намалювати один день з свого життя. Психолог дає дитині іграшки –фігурки людей та пропонує скласти свою сім’ю.

Індивідуальне заняття №2, №3 з кожним з батьків окремо.

Очевидно, що без залучення батьків робота психолога є менш ефективною.

Важливе місце для забезпечення нормального психоемоційного стану дитини в період розлучення займає просвітницька робота зі значущими рідними з метою підвищення психологічної компетентності дорослих у питанні розуміння емоційного стану дітей [8]. У цьому контексті конструктивними стали індивідуальні та групові консультації стосовно проблем переживання родиною ситуації розлучення [9].

Консультація – діалог проводиться по одній темі з різним підходом до проблеми. Батьки обирають ту точку зору, яка їм ближча («Як любити дітей?»)

Час : 60 хв

Мета: Проінформувати батьків про актуальний психоемоційний стан дитини, дати поради

Завдання консультації:

- зменшення негативних переживань, мобілізація психічних ресурсів, оволодіння адаптивними формами поведінки;

- гармонізація батьківсько-дитячих взаємин після розлучення;

- підвищення психологічної компетентності дорослих у питанні розуміння емоційного стану дітей, що пережили розлучення батьків.

Обладнання : малюнки дитини, та відтворена дитиною сім’я у вигляді фігурок лего, екран.

Інструкція :

Для розвитку у батьків рефлексії власних виховних прийомів було використано: обговорення різних точок зору на питання; вирішення проблемних завдань сімейного виховання, яке спонукає батьків до пошуку найбільш придатної форми поведінки, вправляє в логічності та доказовості міркувань, розвиває почуття педагогічного такту; рольове програвання сімейних ситуацій збагачує арсенал способів батьківської поведінки і взаємодії з дитиною.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ БАТЬКІВ, ЯКІ РОЗЛУЧАЮТЬСЯ

1. Умовний спокій. Постарайтеся не виплескувати свої почуття в присутності дитини. Це стосується і розмови з дитиною про розлу¬чення, і з'ясування стосунків між собою. Коли батьки сваряться, вони забувають про дитину, вони зайняті одне одним, а дитина при цьому почувається покинутою і непотрібною.

2. Однакова стратегія інформування ди¬тини про розлучення. Яким би не було ваше розлучення — бурхливим чи спокійним — по¬старайтеся домовитися, заради дитини, про що ви будете їй розповідати. Вам слід обговорити причину розлучення, позицію мами й тата, а найголовніше — докладно розповісти дитині про те, що її та вас очікує в майбутньому.

Уникайте таких фраз, як «не знаю, що буде далі», «ми ще не вирішили». У дитини має бути чітка картина її майбутнього, без найменших сумнівів.

3. Не звинувачуйте одне одного. Усі батьки знають це правило, але не завжди його дотри¬муються. Пам'ятайте: коли дитина чує, що тато, який запевняв її у своїй любові, виявляється «гадом, котрий нас покинув», вона починає боятися, що мати її теж покине.

4. Запевніть дитину у вашій любові й надійності. Якщо один із батьків після розлучення переїжджає в інше місто, а то й країну, чесно зізнайтеся в цьому дитині і по¬старайтеся зрозуміти, що для неї це велика втрата.

5. Не давайте дитині надії на возз'єднання родини.

6. Ніколи не кажіть, що ваше весілля й ваші стосунки були помилкою. Найчастіше батьки розповідають дитині, що вона з'явилася на світ саме через любов і весілля. Це формує у свідомості дитини таке переконання: «Якщо батьки вважають помилкою свій шлюб, то мене вони також вважають помилкою».

Ви можете сказати дитині щось на кшталт фраз, пропонованих нижче.

«Річ у тім, що мама й тато більше не щасливі одне з одним. Тому нам так погано й важко».

«Ось що відбувається з нами: ми більше не щасливі одне з одним. Тому хочемо розлучитися, жити окремо. Я знаю, як тобі боляче чути це. Але ти бачиш, яке погане в нас життя. Тому ми вирішили розстатися».

«Через це ми так часто останнім часом кри¬чимо на тебе, навіть коли ти насправді зовсім не винний. Ми начебто самі не свої, це схоже на хворобу».

«Розлучення — це коли тато й мама більше не живуть під одним дахом. Але ми так само залишаємося твоїми мамою й татом».

«Ми розлучаємося. Але не тому, що ти робив щось неправильно! Ти не винний, це не через тебе!»

«Хоча ми зробили багато неправильного в сімейному житті, але те, що в нас з'явився ти, було найправильнішим. Ти — найбільша ра¬дість у нашому житті».

«Так склалося, що тато переїжджає, більше з нами жити не буде, але приходитиме до нас, і ти зможеш із ним бачитися стільки, скільки захочеш».

«Я знаю, ти плачеш, тому що тобі багато до¬велося пережити. Я бачу, що ти сильний, адже продовжуєш любити нас, незважаючи ні на що».

«Що б ти не робив, мама й тато не залишать¬ся разом. Ми дуже довго думали про це, й у нас немає іншого виходу».

Навіть якщо ви зробили все правильно, але дитина все-одно дуже важко переживає роз¬лучення, й ви зауважуєте зміни в її характері та поведінці, негайно зверніться по допомогу до фахівця-психолога.[10]

Перегляд короткометражного мультфільму про батьків, які розлучаються очима дітей!

Посилання https://youtu.be/9r-E1sQbD3g

Індивідуальне заняття 4 (казкотерапія)

Мета : пояснити реальну ситуацію на доступній для дитини мові (зокрема пояснення того, що батьки будуть її любити, поважати тощо), працювати з емоційним станом, реалізувати можливість показати дитині, що вона не одна, що поруч є люди, готові зрозуміти її й допомогти.

Час : 40 хв

Матеріал: казки та поради казкових героїв.

Інструкція: психолог розповідає дитині казку, після чого вони обговорюють деталі та дискутують.

Казка

Рекомендована як дітям (при страхах, агресивній поведінці, адаптаційних проблемах), так і дорослим, котрі переживають емоційні труднощі та складнощі у спілкуванні, страждають від тривожних станів. Слухач може стати на місце героя і знайти нове рішення.

У далекому королівстві жив принц. Він був дуже гарним хлопчиком. Любив гратися зі своїми друзями, простими дітьми, котрі мешкали в його країні, бігати, стрибати, сміятися, плавати, читати, мріяти, загалом, робити все, що люблять звичайні дітки і ти, мій синочку. Він навіть трішки схожий на тебе, такий же добрий і чуйний, веселий та задерикуватий...

У маленького принца були батьки. Король-тато і королева-мама. Вони дуже любили свого синочка, часто проводили час разом: розпо-відали одне одному цікаві історії, жартували, сміялися, гуляли...

Якось щось трапилось, і вони перестали розуміти одне одного. їм стало нецікаво разом, вони сварилися, й одного разу, щоб не робити боляче одне одному, вирішили розлучитися. Королева залишилася разом із принцом, а король поїхав керувати іншим королівством. Батько дуже любив свого сина, тому іноді його відвідував.

Спочатку королева-мати дуже сумувала, разом із нею сумував і синок. Але якось до них завітала добра фея. Вона була дуже люб'язна, знала багато цікавих ігор і навчила грати в них королеву-маму та принца-синочка. Незабаром вони припинили сумувати й забули, що таке горе. Тепер їм було весело й добре навіть без Короля, котрий мешкав у іншому королівстві.

Фея сказала королеві та принцові: «Якщо вам колись стане сумно, напишіть мені листа, і я надішлю замовляння, що розвіє ваш смуток». І ось такий день настав: королева знову засумувала. Замовляння було одразу достав¬лене. Але нічого не змінювалося, і жінка навіть зневірилася. Принц намагався її підтримати й розвеселити, та не завжди йому це вдавалося...

Якось ішов дощ. Мама і принц грали в ляльковий театр і показували спектакль про мандрівника, котрий заблукав і не міг знайти собі дім. Раптом у ворота їхнього замку постукали... Охоронці довго не впускали гостя, тоді вийшла королева-мама й поцікавилася, що відбувається. Виявилося, що це прибув король з іншого королівства, розташованого на березі моря. У його країні почався страшний буревій і затопив усі маєтки. Урятуватися вдалося лише йому.

Королеві стало шкода подорожнього, адже вона знала, як важко бути самотньою, і впустила короля до себе в замок. Чоловік обсохнув, повечеряв і ліг спати. На ранок познайомився із сином. Принц йому дуже сподобався. Симпатія була взаємною. Вони стали друзями, і тепер гралися всі разом.

Новому королю було добре з королевою та принцом. Чоловік усім серцем полюбив їх і попросив, аби йому дозволили залишитися, мовляв, допомагатиме їм у королівських справах, любитиме і буде замість короля-батька.

Королева-мама й син погодилися. Відтоді новий король, королева й принц жили втрьох, як одна родина. Живуть і донині!

ПОРАДИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Ліббі Різд – маленька жителька міста Рінгвуд у графстві Гемпшир, яка після розлучення батьків склала список речей, що допомогли їй осмислити цю подію .

1. Спробуй відпочити. Знайди час для того, щоб побути на самоті. Подивися свій улюблений фільм або почитай книжку. Це відволікатиме тебе від твоїх хвилювань і допоможе розслабитися.

2. Пригадай смішні фрази. Подумай про те, що зазвичай тебе смішить. Пригадай про це у важку хвилину – і це тебе підбадьорить.

3. Мисли позитивно. Прокинувшись уранці, насамперед, подивися в дзеркало і голосно скажи п’ять разів: «Щодня я почуваюся дедалі краще!»

4. Досягай поставленої мети. Знайди щось, чого ти боїшся, і спробуй це подолати. Ці досягнення заохотять тебе до нових успіхів.

5. Влаштовуй собі «особливий вечір». В один із найбільш вдалих для тебе днів тижня влаштовуй собі «особливий вечір», під час якого подякуй Богу за все хороше, що Він тобі приніс. Такий «особливий вечір» допоможе тобі прожити від тижня до тижня.

6. Оцінюй минулий тиждень. Пригадай минулий тиждень і виріши, що хорошого тобі вдалося зробити, а також те, які проблеми він тобі приніс. Подумай, як ти можеш змінити ситуацію на краще.

7. Дай волю своїм почуттям. Знайди місце, де ти можеш побути один, і дай волю своїм почуттям: репетуй, кричи, тупай ногами.

8. Стань членом якогось клубу за інтересами, щоб забути про свої проблеми.

9. Почни якийсь новий проект. Наприклад, пов’язаний із тими предметами, які ти вивчаєш у школі.

10. У здоровому тілі – здоровий дух. Якщо ти займаєшся фізичними вправами, у твоєму організмі більшає ендоморфінів, що допомагають мозку впоратися з усіма труднощами.

Консультація №5, 6 парна (дитина і один з батьків)

Мета : гармонізація батьківсько-дитячих взаємин, підвищення психологічної компетентності дорослих у питанні розуміння емоційного стану дітей, що переживають розлучення батьків.

Час :40 хв

Обладнання: Фото,

Інструкція: Вправа «Найяскравіший спогад з тобою» психолог пропонує батькам згадати та описати найулюбленіші спогади, моменти проведені з дитиною, якщо є фото на телефоні продемонструвати, потім пропонує дитині пригадати улюблений спогад про когось з батьків. Вправа

Висновок

Психологічна допомога дітям після розлучення батьків спрямована на зменшення негативних переживань, мобілізацію психічних ресурсів, допомогу в оволодінні адаптивними формами поведінки. Вона є дієвою за умов використання когнітивно-поведінкового підходу із застосуванням елементів арттерапії, казкотерапії, ігротерапії, психодрами, психогімнастики, що сприяє корекції особистості дітей на рівні свідомості та поведінки.

Визначено основні умови ефективного психологічного консультування в період розлучення:

1) формування морально-ціннісних відносин між батьками, демократизації стилю взаємин, підвищення суспільно-педагогічної спрямованості життя сім’ї;

2) створення оптимального ставлення до дітей (“теплота-вимогливість”);

3) розширення й поглиблення змістовності спілкування дітей із дорослими на основі спільної діяльності в різнобічних сферах життєдіяльності сім’ї (дозвілля, господарсько-побутова діяльність); 4) організація виховної взаємодії батьків і дітей у цих сферах життєдіяльності сім’ї як рівноправних учасників; 5) партнерська взаємодія сім’ї і закладів освіти, максимально наближена до взаємин “рідний – рідному”.

Список використаних джерел

1. Андреева Т. В. Семейная психология: учеб. пособие /Г. В. Андреева. – СПб. : Речь, 2004. – 244 с.

2. Психология семейных отношений с основами семейного консультирования учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/Е. И. Артамонова, Е. В. Екжанова, Е. В. Зырянова и [др.] ; под ред. Е.Г. Силяевой. – М. : Академия, 2002. –192 с.

3. Тимощук О. Приречені жертви розлучення (стаття) / Олександра Тимощук//Дзеркало тижня. – № 16. – 26 квітня, 2008.

4. Савінов Л.І., Кузнєцова О.В. Соціальна робота з дітьми в сім'ях розлучених батьків .- М., 2

5. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой (психоаналитическое исследование) / Гельмут Фигдор ; перев. Диана Видра. – М. : Наука, 1995. – 376 с.

6. Фигдор Г. Между иллюзией «развода» и ответственностью за вину (психоаналитически педагогическая консультация для родителей) / Г. Фигдор // Психол. журнал. – 1998. – № 5. – С. 91.

7. Морозова И. М. Развод как кризис в жизни ребёнка [Электронный ресурс] / Ирина Михайловна Морозова // Детский психологический центр. Сайт. – Режим доступа : http://psychologist.dp.ua/5_9.html

8. Бреслав Г.М. Емоційні особливості формування особистості в дитинстві: Норма і відхилення. - М.: Педагогіка, 1990.

9. Сімейний Кодекс України http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

10. Руденко І. Теоретичне обґрунтування та процесуальні аспекти психокорекційної програми надання психологічної допомоги дітям, які пережили розлучення батьків / Ілона Руденко // Вісник Інституту розвитку дитини. – 2010. – № 12. – С. 22-25.

11. Руденко І.М. Психологічна допомога дітям молодшого шкільного віку, які пережили розлучення батьків /І.М.Руденко//Становлення особистості фахівця: соціально-психологічні проблеми. Коломінські читання: матеріали ІІ-го Міжнар. наук. форуму (19 лютого 2008 р.) / М-во освіти і науки України, МАУП. – К. : ДП «Вид. дім «Персонал»», 2009. – С. 335-342.

12. Эллис А. Психотренинг по методу А. Эллиса / Альберт Эллис. – СПб. : Питер, 1999. – 222 с.
скачати