МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВИВЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА
ЗМІСТ
| РОЗДІЛ 1 1.1. 1.2. 1.3. 1.4. 1.5. | РЕФЕРАТ ВСТУП НАУКОВІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА (Огляд літератури) Способи утримання корів Особливості годівлі і напування корів Виробництво молока, доїння корів та використання доїльних установок Отримання молока високої якості Висновки з огляду літератури | 3 4 6 6 10 15 20 25 |
ВСТУП
Скотарство є провідною галуззю тваринництва. Частка його товарної продукції в загальній вартості продукції тваринництва становить понад 63 %. Від великої рогатої худоби одержують цінний і незамінний продукт харчування – молоко.
Молоко містить усі необхідні поживні речовини і в найсприятливішому співвідношенні. З нього виготовляють різні продукти харчування – вершкове масло, сири, кисле молоко, ряжанку, кефір тощо. У раціоні людини на молоко припадає 50 % загальної потреби в тваринному білку. Молочний білок містить цінні білки альбумін і глобулін, 20 амінокислот, 20 вітамінів, 10 макроелементів, 20 мікроелементів, 30 ферментів і більше 150 жирних кислот. Фізіологічна норма споживання молока і молочних продуктів людиною в рік складає 350 кг.
Молочна худоба перетворює рослинний протеїн у тваринний на 22-30 %.
Велика рогата худоба відрізняється витривалістю і пристосованістю до різних кліматичних умов, що дає можливість розводити її майже на всіх континентах світу. Вона добре переносить як високу, так і низьку температуру.
Питома частка яловичини у м'ясному балансі держави складає 60%. Шкіри великої рогатої худоби йдуть для виготовлення хрому, взуття, підошов і технічних шкір. Мають використання у народному господарстві і побічні продукти: кишки (використовуються в ковбасному виробництві); кров (для виробництва ковбас, кров'яного борошна, альбуміну, гематогену); кістки та зв'язки (для кісткового борошна, клею, желатину); роги і копита (ґудзиків, гребінців, сувенірів); волосся (помазків, щіток); сичуг (сировина для виготовлення пепсину); канига (корм для свиней в сухому стані або як органічне добриво); гній і жижа (органічні добрива) - за рік від однієї корови можна отримати 10-12 т гною.
За рівнем продуктивності велика рогата худоба значно переважає інших
сільськогосподарських тварин. У передових господарствах середньорічні надої від корови становлять 5000-7000 кг молока, а рекордистки здатні давати його 25000-27000 кг і більше за лактацію.
На виробництво 1 кг молока високопродуктивні корови витрачають 0,7-0,9 корм. од. Влітку велика рогата худоба значною мірою може забезпечувати потребу організму в поживних речовинах за рахунок зеленого корму, а взимку основою її раціонів є грубі та соковиті корми. Пасовищний корм – найдешевший і сприятливо впливає на здоров’я та продуктивність тварин. За літній період господарства одержують 50 % і більше загальної кількості молока.
У великої рогатої худоби порівняно тривалий період життя ( 35- 40 років), тому її використовують довше, ніж інші види сільськогосподарських тварин.
Статева зрілість самок наступає у 6-9-місячному віці, самців – у 7-8, а господарська-відповідно у 12-18 і 14-16 місяців. Тварини одноплідні, двійні зустрічаються у 2-5% тварин, і дуже рідко буває троє телят (хоча відомий випадок одержання п'яти телят). Тваринам властивий стадний інстинкт і чітка ієрархія.
Велика рогата худоба відрізняється високою витривалістю і пристосованістю до різних кліматичних умов, переносить температуру від +45-50°С до -60°С, хоча термонейтральною вважається зона +25°С.
Основною метою нашої дипломної роботи є вивчення загального стану тваринництва у ДП ДГ «Бохоницьке» та намічення шляхів його покращення, а також вивчення способів утримання, гігієни, умов годівлі, розведення та штучного осіменіння корів, отримання молока і його первинної обробки в господарстві.
РОЗДІЛ 1
НАУКОВІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА (Огляд літератури)
1.1.Способи утримання корів
На молочних підприємствах промислового типу застосовують прив’язний і безприв’язний способи утримання корів. Прив’язний спосіб потребує значних затрат праці з догляду за тваринами і не дає можливості ефективно використовувати засоби механізації.
Тваринний двір розміщують з підвітряного боку по відношенню до житлових приміщень, нижче за них по рельєфу місцевості, щоб вона мала невеликий уклін в протилежному напрямі, на відстані не менше 20 м (протипожежний розрив). З південного боку приміщення влаштовують вигульний майданчик, виходячи з таких розмірів на одну тварину (м2): дорослій великій рогатій худобі - 8-15; молодняку - 10; телятам – 5 [2].
Основні вимоги, що стосуються місць для молочних корів:тварина всіма кінцівками повинна знаходитися на підлозі;
лягати і підводитися тварина повинна без перешкод;
корм і вода на доступній відстані;
підлога ізольована термічно, м'яка, не слизька;
місце повинно мати необхідні перегородки збоку і спереду;
комунікативний коридор і перегони повинні бути достатньо широкими і не слизькими [12].
Найпоширеніший на молочних підприємствах промислового типу безприв’язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням зростає ефективність використання засобів механізації, збільшується навантаження на одного працівника, підвищується продуктивність праці, збільшується рухова активність тварин і реакція їх на споживання корму. Проте, ці переваги мають значення тоді, коли в господарстві створена міцна кормова база. Адже витрати кормів на одиницю виробленого молока за безприв’язного утримання більші на 10-15 % [4].
Безприв’язне утримання поділяють на вільно-вигульне з глибокою підстилкою і безприв’язно-боксове, коли кожна тварина має окремий бокс для відпочинку.
Безприв’язне утримання вільно – вигульне. Тварини ( в тому числі і худоба на відгодівлі ) утримуються безприв’язно цілий рік на глибокій незмінній підстилці. До відпочиваючих приміщень прилягають вигульні площадки з твердим покриттям. На фермах з безприв’язним утриманням є родильне відділення, приміщення для телят, доїльно-молочний блок, пункт штучного осіменіння.
Цех видоювання корів і молочарня знаходяться під одним дахом, утворюючи доїльно-молочний блок [5].
При безприв’язному утримання тварини можуть вільно рухатись, виходити на вигульні майданчики, бути на свіжому повітрі, отримуючи сонячне опромінення. Оскільки, двері корівника майже завжди відкриті, то в корівнику склад повітря незначно відрізняється від атмосферного. В деяких господарствах на вигульному майданчику в певних місцях кладуть підстилку (торф, солому), і частина корів відпочиває і ночує там іноді навіть в зимовий час [24].
Такий метод утримання вимагає чіткого зоотехнічного обліку. Щоб корів краще пізнавати, їх нумерують пластмасовими бірками з номерами.
Безприв’язна система утримання має багато переваг: здешевлюється будівництво ферм, зменшуються затрати праці на роздавання кормів, видалення гною і доїння, для тварин створюються кращі зоогігієнічні вимоги. Але при цій системі утримання витрати кормів збільшуються на 15-18 % в зв’язку з підвищеними потребами в кормах на підігрів, так як двері корівників відкриті і температура повітря в них приблизно на 10 градусів вища, ніж на вулиці. Для нормального відпочинку тварини потребують в великих кількостях підстилки [25].
Для роздавання кормів використовують мобільні кормороздавачі типу КТУ-10А, КТУ-10Б, КПТ-10, РСП-10, АРС-10, КРС-15А. Якщо кормового проїзду між рядами годівниць не передбачено, використовують стаціонарні роздавачі кормів РВК -Ф – 74, КВД-Ф -150-1. Доять корів у доїльних залах [23].
За безприв’язно-боксового утримання спостерігається часткове знеособлення тварин. У проектах будівель не закладені переддоїльні майданчики, тому корови навіть упродовж одного дня можуть потрапляти до різних операторів, які доять у різних ритмах, що порушує у тварин первинний рефлекс молоковіддачі і, як наслідок, може відбуватися їх само запуск або розвиватися мастит вим’я.
За безприв’язного комбібоксового утримання передбачається поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів - у доїльному залі. В таких приміщеннях можна розмістити більшу кількість тварин, оскільки не має потреби в широкому кормовому проході. Цей спосіб застосовують і на фермах з прив’язним утриманням корів після їх реконструкції. З цією метою знімають прив’язі, а стійла відокремлюють металевими дугами [1].
При безприв’язних методах утримання є певні недоліки, а саме: значне забруднення корів. Під час поїдання корму вони просуваються вперед до годівниці, а потім відходять назад і лягають у виділені в період годівлі екскременти. Сильні корови витісняють із боксів слабших, що призводить до травмування тварин і зниження їх продуктивності. Серед способів усунення таких недоліків – фіксація тварин у боксах на період годівлі.
Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами, а гній видаляють дельта – скреперною установкою. Порівняно з прив’язною системою комбібоксове утримання дає можливість підвищити продуктивність праці в 2 рази [3].
Суть безприв’язного змінно-групового утримання полягає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпочивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утримують без боксів на підлозі з підстилкою. Приміщення розподіляють на секції, які обладнують груповими напувалками АГК – 4.
Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи корів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші приміщення, де їх годують та доять. Приміщення для годівлі будують із розрахунку одне місце на три корови стада. Групи корів годують у три зміни, а корми роздають мобільними кормороздавачами [20].
Прив’язне утримання. При такому утриманні кожна корова знаходиться на прив’язі в стійлі з окремою годівницею і автонапувалкою. Корми роздають за допомогою транспортера або мобільних кормороздавачів. Над стійлом кожної тварини висить табличка, де вказані номер, кличка, вік і продуктивність за останню лактацію.
В залежності від розмірів корів ширина стійла може бути 1-1,2 м, довжина – 1,8-2 м.
При такому утримання створюються можливості для індивідуальної годівлі і доїння тварин, що сприяє підвищенню їх продуктивності. В стійловий період корів необхідно кожний день (за виключенням сильних морозів) вигонити на прогулянку на 2-4 год. За дояркою закріплюють 25-35 корів, в її обов’язки входять доїння і чистка корів, роздавання кормів, миття доїльних апаратів і молочної посуди. Скотарі прибирають приміщення, роздають корми [9].
Велике значення для покращення продуктивності має також відмінний санітарний стан приміщень для тварин та особливо їх гігієна.
Постійний догляд за шкірою не тільки очищає її від бруду, масажує, а й підвищує загальний тонус організму. Чистять корову до годівлі поза приміщенням, щоб не забруднювати в ньому повітря. Корову треба чистити щіткою, дуже забруднені місця вимивати теплою водою з милом і витирати насухо. Можна також користуватися пилососом. У літній період тварин корисно купати при температурі води +18-20°С протягом 10-15 хв. У спеку прохолодна вода поліпшує адаптацію організму до змін температури, освіжає, загартовує, підвищує стійкість до простудних захворювань.
При тривалому стійловому утриманні без систематичних прогулянок у корови сильно відростає копитний ріг, який сковує рухи й може стати причиною кульгавості, розтягнення сухожиль та зв'язок. Внаслідок цього тварина більше лежить, через відсутність апетиту швидко худне і знижує продуктивність [8].
1.2. Особливості годівлі і напування корів
Для реалізації генетичних задатків корів за молочною продуктивністю необхідно організувати їх годівлю таким чином, щоб забезпечити їх енергією, поживними, мінеральними та біологічно активними речовинами в оптимальній концентрації та співвідношенні.
У молочному скотарстві поширені силосно-коренеплідний, сіно-силосно-коренеплідний, сінажно-концентратний типи годівлі. Велика даванка силосу коровам не дає змоги збалансувати раціони за вмістом протеїну, цукру, фосфору, а в деяких випадках і каротину.
Концентрат ний тип годівлі не виправдовує себе внаслідок високої вартості зернових кормів, порушення травлення, зниження продуктивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати цілорічну однотипну годівлю тварин силосом, сінажем, сіном, трав’яною січкою, концкормами. У літній період раціон корів доповнюють зеленою масою, питома вага якої має становити 15-20 % загальної кількості раціону [19].
Груповий спосіб нормованої годівлі найперспективніший, оскільки потребує менше витрат і більше піддається механізації й автоматизації процесу.
Безприв’язне утримання передбачає групову годівлю корів без фіксації та групову режимну нормовану годівлю з фіксацією їх біля годівниць. Корів після отелення групують в однорідні групи від 50 до 100 голів. Для кожної групи складають раціон, розрахований на рівень середньої продуктивності корів.
Корми роздають мобільними й стаціонарними засобами або використовують їх у поїданні. Мобільні засоби прості в експлуатації й характеризуються високою надійністю. Стаціонарні дають можливість автоматизувати процес годівлі корів, але витрати металу з розрахунку на одну тварину на 10-15 % та енергоносіїв на 15-20% більші порівняно з мобільними. Крім того, вони не такі надійні в роботі і в разі виходу системи з ладу організувати годівлю тварин досить складно [15].
Повноцінна і правильно організована годівля - головний успіх високої молочної продуктивності. Чіткий підбір кормів і збалансований раціон може різко збільшити надій [17].
Організм корови, переробляючи корми на молоко відчуває сильну напругу . Для утворення 1 кг молока через вим’я корови повинно пройти 400-500 л крові. При надоях 15- 20 кг через її вим’я проходить біля 10 тис. л крові.
Перетравлення великої кількості кормів визиває напругу всього організму, особливо травної системи. На перетравлення 1 кг сухої речовини корму корова витрачає 7-10 кг травних соків, а їх загальна кількість, що виділяється за добу високопродуктивною коровою, сягає 150 л і більше.
Тому у корів з високою продуктивністю обмін речовин протікає більш інтенсивно, ніж у низькопродуктивних. У корів-рекордисток іноді навіть виникають різні хвороби в результаті порушення обміну речовин, що викликані високою продуктивністю.
При згодовуванні коровам концентратів необхідно врахувати, що в рубці тварин жуйних мікробіологічному розщепленню піддаються не тільки вуглеводи, але й білки. Частина кормового білку розпадається до аміаку і може бути перетворена в мікробний білок.
Але при розщепленні великої кількості білка мікроорганізми не встигають засвоювати утворений аміак. При цьому значна частина аміаку всмоктується в кров, попадаючи в печінку синтезується в сечовину і виводиться із організму з сечею. Особливо сильно розщеплюється в рубці білок бобових культур ( білок сої, наприклад до 80 %).
Основу раціону в стійловий період повинні складати грубі і соковиті корми – сіно, силос, коренеплоди, сінаж. При годівлі корів, особливо з високим надоєм, їм необхідно давати концентрати. Якщо високопродуктивну корову годувати тільки грубими кормами і соковитими, то об’єм раціону буде занадто великим і вона не зможе з’їдати всі корми. Разом з тим, при згодовуванні великої кількості концентратів у корів порушується обмін речовин, з’являється захворювання кісткової тканини (остеомаляція), погіршується травлення, знижуються відтворні здатності [21].
Таблиця 1
Орієнтовні раціони годівлі корів продуктивністю 4,5-5,5 тис. кг молока в різні періоди лактації
| Корм | Періоди лактації | ||
| початок | середина | завершення | |
| Сіно конюшини, кг | 2,6 | 3,9 | 4,8 |
| Силос кукурудзи, кг | 14,7 | 18,5 | 21,6 |
| Буряки кормові, кг | 25,0 | 18,3 | 15,0 |
| Меляса кормова, кг | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| Концкорми, кг | 9,8 | 5,7 | 4,5 |
| Сіль кухонна, г | 100 | 100 | 100 |
На 100 кг живої маси дійній корові необхідно давати 1-2 кг грубих кормів ( не менше половини у вигляді сіна ), 6-8 кг - соковитих. Концентровані корми за звичай згодовують виходячи із величини надою. Корови з добовим надоєм 10-12 кг отримують по 150-200 г концентратів на 1 кг молока, з надоєм 25-30 кг по 250 – 350 г.
Корова, живою масою 500 кг, з добовим надоєм 20 кг повинна отримувати ( приблизно ) в день сіна лугового 3 кг, сіна конюшини – 3, силосу – 30, буряка кормового – 10, концентратів – 6, солі кухонної – 0,105 кг [22].
У корів – первісток ріст ще не закінчений. Тому в високопродуктивних стадах рекомендується збільшувати їм норму годівлі на 3-4 кормових порівняно з нормами для повновікових корів [16].
Підготовку корів до запуску починають поступово. У високопродуктивних корів за 20-30 днів до початку сухостійного періоду поступово виключають із раціону соковиті і концентровані корми, а іноді навіть обмежують потребу в воді. Сухостійна корова, яка важить 500 кг при річному надої 4000кг, повинна отримувати в день, кг: сіна бобово-злакового – 6-8 кг, силосу – 15, коренеплодів – 2, концентрованих кормів – 2, солі – 0,05 [7].
За 5-7 днів до отелу перестають давати соковиті і концентровані корми [11].
Коровам з однаковою масою і приблизно однаковою продуктивністю грубі і соковиті корми дають в рівних кількостях. Концентровані корми нормують виходячи із продуктивності. Високопродуктивні корови повинні отримувати індивідуальні раціони. Корми роздають 2 або 3 рази на добу.
Рекомендують такий порядок згодовування кормів: спочатку концентрати, потім соковиті і лише в кінці грубі. Силос в зимовий час перед роздачею обов’язково повинен деякий час знаходитись в приміщенні (щоб розтанув). Роздають його після доїння, щоб молоко не придбало його характерного запаху. Час годівлі повинен чітко дотримуватись, так як корови привикають до нього і краще перетравлюють корм [18].
Вода є найважливішою складовою зовнішнього середовища, без якої неможливі підтримка здорового стану організму і отримання високої продуктивності тварин. При позбавленні води тварини гинуть через 4-8 днів. Вода розчиняє поживні речовини кормів, які всмоктуються в кров тільки у розчиненому вигляді. Втрата організмом тварини 10% води супроводжується різкими змінами в його діяльності, при втраті 20% - тварини гинуть.Напувають корову досхочу чистою водою. Основними показниками, за якими оцінюють придатність питної води, є її прозорість, безбарвність, відсутність запаху приємність на смак (це залежить від складу солей). Вода із за затхлим, гнильним, сірководневим присмаком непридатна, під зріла у санітарному відношенні. Добра вода містить певну кількість солей, необхідних для організму, та якщо багато вуглекислих солей кальцію й магнію, вона стає жорсткою, зумовлює розлад шлунково-кишкового тракту і зниження продуктивності.
Особливу увагу треба звертати на температуру води: холодна спричиняє простудні захворювання, у тільних корів аборти, а тепла - не тамує спрагу. Припустима температура для дорослих тварин - +10-12°С, для тільних - +12-15°С, для молодняку - +15-20°С. У сильний мороз воду перед напуванням слід підігрівати.
Засоби для напування тварин поділяються на стаціонарні, мобільні, індивідуальні, групові різних модифікацій, які виготовляються промисловістю для певного виду тварин, що враховує спосіб утримання (груповий, безприв'язний, прив'язний) та сезон року.
За прив'язної системи утримання великої рогатої худоби застосовують індивідуальну чашкову автонапувалку. Щоб дістати воду, тварина натискає мордою на важіль і відкриває клапан. Вода надходить доти, поки не буде звільнено важіль.
1 2 3