Ім'я файлу: Залізодифіцитна анемія.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 543кб.
Дата: 05.03.2021

“ГОСТРІ І ХРОНІЧНІ РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ. ЗАХВОРЮВАННЯ
ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ВІКУ”
План лекції:
1. Проста диспепсія.
2. Токсична диспепсія.
3. Пілороспазм. Пілоростеноз
4. Дистрофії
5. Гострий і хронічний гастрит
6. Гастроентерит. Виразкова хвороба шлунку
7. Стоматити
8. Гельмінтози
1.Гострі розлади травлення – функціональні порушення, які характеризуються блюванням і рідкими частими випорожненнями.
До гострих розладів травлення належать проста , парентеральна, токсична диспепсії.
Проста диспепсія - гострий розлад травлення функціонального характеру, головними ознаками якого є блювання і рідкі випорожнення без значного порушення загального стану дитини.
Причини виникнення:
- перегодовування дитини,
- переважання одного з інгредієнтів їжі (білків, жирів, вуглеводів),
- неадаптована їжа (рано введений прикорм),
- швидкий перехід до нового виду їжі (скорочення періоду адаптації під час введення соків, прикормів)

- часте прикладання дитини до грудей матері, відсутність нічної перерви в годуванні,
- перегрівання дитини,
- порушення у приготуванні молочних сумішей, санітарних умов їх зберігання.
Клінічні прояви:
- блювання 1-2 рази на добу відразу після їжі або через 15-20 хв,
- зригування,
- зниження апетиту,
- часті випорожнення 5-7 разів на добу,
- у випорожненнях невелика кількість слизу, неперетравлена їжа у вигляді білих і жовтих скупчень,
- температура тіла нормальна, іноді субфебрільна,
- періодично дитина буває неспокійною, плаче (кишкова колька),
- живіт помірно здутий, під час пальпації м’який, визначається скупчення газів у кишках,
- язик обкладений білим нальотом,
- може порушуватися сон.
Лікування
- дотримання водно-чайної дієти протягом 6 – 8 годин,
- розрахувати загальну кількість рідини разом з їжею, вона повинна дорівнювати 150 мл на кг маси тіла,

- поїти дитину кожні 15 хв рідиною по 10-15 мл,
- призначити питво,
- після водно- чайної паузи перейти на дозоване годування: омолоджуюча дієта, годують дітей кожні 2 години, зменшується разова кількість їжі,
- до 7 дня – повний об’єм їжі, якщо всі клінічні прояви диспепсії ліквідовано.
- ферментотерапія ( соляна кислота з пепсином, панкреатин)
- вітамінотерапія ( тіамин, піридоксин, рибофлавін, нікотинова кислота, аскорбінова кислота)
2.Токсична диспепсія – гострий розлад травлення з явищами загальної
інтоксикації, порушенням водно – мінерального обміну, різкими змінами
інших видів обміну, що призводить до розвитку ацидозу, патологічних змін внутрішніх органів і систем.
Причини виникнення :
Головним чинником є інфекція, яка потрапляє з їжею, через соски, предмети догляду у разі порушення гігієнічних вимог.
Клінічні прояви:
Клінічні прояви характеризуються синдромами:
Ентероколітний синдром:
- початок захворювання гострий, температура тіла підвищується до 38* -
39* С і порушується загальний стан ,
- зригування, блювання до 10 разів і більше на добу, не залежить від прийомів їжі і рідини,

- рідкі випорожнення до 15-20 разів і більше на добу з малою кількістю калових мас, з патологічними домішками (слиз, неперетравлена їжа, зелень),
- скупчення газів у травному тракті призводять до метеоризму, гази самостійно не відходять,
- розвивається кишкова колька, дитина кричить, підтягує ніжки до живота,
- з подальшим розвитком симптомів блювання стає неперервним, випорожнення водянисті зі слизом.
Синдром токсикозу:
- в перші години захворювання змінюється поведінка дитини, її загальний вигляд : з’являються неспокій, блідість шкірних покривів, зниження тургору тканин, западають очі,
- шкіра бліда із сіро - землистим відтінком,
- на тлі загального гальмування кори головного мозку виникають симптоми збудження підкоркових центрів, стереотипні рухи пальців рук, жувальних м’язів, рух очних яблук,
- рефлекси знижені, іноді зникають, відсутня больова реакція на ін’єкції,
- спостерігаються клоніко - тонічні судоми,
- симптоми порушення серцево – судинної системи: тахікардія, слабкість тонів серця, слабкість пульсу, ціаноз кінцівок, кінчика носа, кінцівки холодні, артеріальний тиск спочатку підвищується, а потім різко знижується,
- дихання токсичне, часте – 60 – 80 за хв, поверхневе, без пауз,
- печінка збільшується, під час пальпації її виникає біль, чим більше розмір печінки, то тяжчий токсикоз,

- різний ступінь порушення функції нирок, олігурія може перейти в анурію.
Синдром ексикозу:
- очі і велике тім’ячко западають,
- риси обличчя загострюються,
- язик сухий з білим нальотом,
- слизова оболонка порожнини рота різко гіперемована, суха,
- склери сухі, рогівка мутна,
- тургор тканин значно знижений,
- складка шкіри на животі збирається і не розправляється, що свідчить про втрату еластичності шкіри,
- з розвитком ексикозу сечі стає мало, кількість сечовиділень зменшується,
- втрата маси тіла за добу до 500 – 1000 г.
Ступені тяжкості токсикозу за стадіями розвитку
1 стадія – порушення водного балансу:
- випорожнення водянисті, у великій кількості,
- блювання, метеоризм,
- втрата маси тіла,
- психомоторне збудження
2 стадія – виражена дегідратація:

- знижений тургор тканин,
- сіро - землистий колір шкіри,
- порушення свідомості, судоми,
- зниження АТ,
- зміщення меж серця і емфізема легенів,
- збільшення печінки
3 стадія – виражений ацидоз:
- повна непритомність,
- дихання Кусмауля, некоординовані рухи кінцівок,
- олігурія, альбумінурія, ацетонурія, глюкозурія,
- великий розмір печінки, вона болісна під час пальпації.
4 стадія – термінальна
Лікування
Госпіталізація дитини в інфекційне відділення та лікування в стаціонарних умовах.
Водно – чайна пауза протягом 12 годин.
Промити шлунок 1 – 2 % розчином гідрокарбонату натрію або чаєм,
ізотонічним розчином натрію хлориду.
Поставити очисну клізму, після неї – лікувальну ( з антибактеріальними препаратами).

Після промивання шлунка через зонд ввести в шлунок разову дозу антибіотика (поліміксин М).
Розрахувати необхідний об’єм рідини (150-170 мл на кг маси тіла дитини).
Відновлення водно-електролітного обміну в залежності від втраченої маси
(ступеня ексикозу).
Якщо дитина втратила до 5% маси – 1 ступень - необхідно 150 – 170 мл/кг,
Якщо дитина втратила до 10% маси – 2 ступень – необхідно 180 – 200 мл/кг,
Якщо дитина втратила 10% і більше – 3 ступень – необхідно 220 мл/кг.
Пероральне введення рідини кожні 10 хв по 5-10 мл..
Інфузійна терапія.
Після водно - чайної паузи - дозоване годування.
Антибіотикотерапія (перорально – поліміксин М сульфат 100 000 ОД на кг маси тіла, цефалоспоріни в/м або в/в).
Для лікування дисбактеріозу – біопрепарати лінекс, лактобактерін, біфідумбактерін, краплі „Хілак”.
Вітамінотерапія.
3.Пілороспазм – розвивається в зв’язку з спазмами м’язів воротаря.
Клініка
Характерно з’явлення з моменту народження зригувань і блювання, які можуть бути нерегулярними, їжа викидається невеликими порціями, іноді
з домішками жовчи. Загальний стан дитини не змінюється, маса тіла не збільшується, відмічається схильність до закрепів
Лікування
Зменшують кількість молока на одне годування і збільшують частоту годувань. З метою зняття спазму воротаря призначають атропін, аміназин в краплях перорально за 20-30 хвилин до їжі. Гірчичники на ділянку шлунка (перед годуванням).
Пілоростеноз – вада розвитку, коли через потовщення м’язового шару воротаря і звуження просвіту значно утруднюється проходження їжі з шлунка в кишки.
Витяг з наказу МОЗ України № 88 від
30.03.2004р.
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
ВРОДЖЕНОГО ПІЛОРОСТЕНОЗУ
КЛІНІЧНА КАРТИНА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ:
- блювання "фонтаном" без домішків жовчі
- початок захворювання на 2 - 3 тижні життя
- зниження маси тіла
- гіпотрофія
- зменшення кількості сечі
- закріплений стілець
- "голодний" вираз обличчя

Терапія на догоспітальному етапі:
- антиспастична протягом 1 - 2 діб (атропінізація, електрофорез з но-шпою або папаверином на область шлунка),
- корекція харчування (розрахунок вікової норми, підбір суміші),
- підвищене положення дитини у ліжку.
При неефективності консервативного лікування - направлення у відділення дитячої хірургії з метою дообстеження, проведення диференціальної діагностики, встановлення діагнозу, визначення лікувальної тактики.
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ:
- наявність типових клінічних симптомів пілоростенозу, вказаних вище, - наявність симптому "пісочних годинників"
- при пальпації живота можливість виявлення щільного рухливого пілоруса над пупком і справа від нього
Додатковим діагностичним заходом у сумнівних випадках є рентгенологічне дослідження ШКТ. Для пілоростенозу характерні наступні рентгенологічні симптоми: збільшення шлунка, уповільнення евакуації контрастної речовини із шлунка від 2 до 5 годин, звуження воротаря шлунка у правому косому положенні з утворенням "симптому дзьоба", зменшення вмісту газів у кішківнику, затримка контрастної речовини у шлунка до 24 год.
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ:
пілороміотомія за Фреде-Рамштедтом; пропонується поперечна лапаротомія у правому верхньому квадранті живота.
ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ: здійснюється педіатром і хірургом за місцем проживання протягом 6 місяців.
4.Дистрофії – хронічний розлад травлення і трофіки тканин з порушенням обміну речовин
Виділяють такі типи дистрофій:
Гіпотрофія – зниження маси тіла відносно довжини тіла.
Гіпостатура – пропорційне зменшення маси і довжини тіла.
Паратрофія – а) перевага маси тіла над зростом. б) рівномірно надлишкові маса тіла і зріст.
Наказ МО З України № 9 від 10.09.2005 р.
ПРОТОКОЛ
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З НЕДОСТАТНІСТЮ ХАРЧУВАННЯ
(Гіпотрофія: пренатальна, постнатальна)
Білково-енергетична недостатність (гіпотрофія пренатальна,
постнатальна) - недостатнє живлення дитини, яке характеризується зупинкою або сповільненням збільшення маси тіла, прогресуючим зниженням підшкірної основи, порушенням пропорцій тіла, функції травлення, обміну речовин, послабленням специфічних, неспецифічних
захисних сил і астенізації організму, схильності до розвитку інших захворювань, затримкою фізичного і нервово-психічного розвитку.
Класифікація:
Гіпотрофія I ступеня
- дефіцит ваги 11 - 20 %
Гіпотрофія II ступеня
- дефіцит ваги 21 - 30 %
Гіпотрофія III ступеня
- дефіцит ваги більше 30 %
II. Критерії діагностики
1. Основні клінічні критерії
• Оцінка фізичного статусу (відповідність до вікових стандартів ваги, зросту тощо)
• Оцінка соматичного та емоційного стану (жвавість, реакція на оточуюче, захворюваність тощо)
• Оцінка шкірних покровів (блідість, сухість, наявність висипки тощо)
• Оцінка стану слизових оболонок (наявність афт, молочниці тощо)
• Оцінка тургору тканин (знижений)
• Оцінка підшкірного жирового шару (зменшений або відсутній):
- при гіпотрофії I ступеня - зменшення на животі
- при гіпотрофії II ступеня - зменшення на животі, тулубі та кінцівках

- при гіпотрофії III ступеня - зменшення на обличчі, животі, тулубі та кінцівках
• Щотижневий або щодекадний контроль збільшення маси тіла
• Контроль і аналіз фактичного харчування один раз на 7 - 10 днів
• Розрахунок харчування провадиться
- при гіпотрофії I ступеня - на належну вагу
- при гіпотрофії II ступеня - білків та вуглеводів на належну вагу, а жиру тільки на фактичну вагу
- при гіпотрофії III ступеня - білків та вуглеводів на приблизно належну вагу (фактична вага + 20 % від неї), а жиру тільки на фактичну вагу
Основні принципи лікування:
Залежать від ступеня порушення живлення та наявності ускладнення чи супутніх станів
Мета лікування
1. Виявлення та усунення причин розладів живлення
2. Ліквідувати симптоми гіпотрофії і забезпечити процеси репарації
3. Забезпечити раціональне, адекватне харчування
4. Попередити розвиток ускладнень
- при гіпотрофії I ступеня лікування проводиться амбулаторно- раціональне харчування відповідно віку, вітаміни, ферментні препарати
(курсом 1 міс.), пробіотики та пребіотики, масаж;
- при гіпотрофії II та гіпотрофії III ступеня лікування проводиться в умовах стаціонару:

- парентеральне харчування (за показаннями - розчини амінокислот, жирові емульсії)
- дієтотерапія із застосуванням спеціалізованих лікувальних молочних та безмолочних сумішей, лікувальних продуктів на основі ізоляту соєвого білку, гідролізату білків тощо
- застосування харчових добавок: білки та амінокислоти (метіонін, аргініна аспартат), вітаміни та вітаміноподібні препарати, макро- та мікроелементи
- корекція дисбіозу (пробіотики - Симбітер, біфідумбактерін, лактобактерін тощо)
- фізіотерапія (електрофорез, парафін на обл. живота)
- масаж загальний
5. Патогенетичне лікування ускладнень (бронхіт, пневмонія, ентероколіт тощо) згідно з відповідним протоколом
Тривалість стаціонарного лікування у середньому - 28 - 30 днів
Диспансерний нагляд
З обліку знімають через 6 - 8 тижнів після досягнення фізичного та нервово-психічного розвитку згідно з віком дитини
Паратрофія .
Розвивається на тлі перегодування грудним молоком, адаптованими сумішами, однобічного вуглеводного годування з надмірною кількістю в раціоні каш.
- зниження активності дитини, адинамія, млявість, гіпотонія,

- шкіра бліда, пастозна, еластичність знижена,
- тургор тканин знижений на тлі доброго розвитку підшкірної жирової клітковини,
- клітковина розподілена нерівномірно-більше виражена на животі та стегнах,
- порушення білкового, водно – сольового, вітамінного обміну, зсув рН крові в бік ацидозу,
- часті захворювання на ГРВІ, отит, пневмонію,
інфекції сечовивідних шляхів,
- толерантність до їжі знижена,
- випорожнення рідкі, піняться, мають кислий запах.
Лікування
Лікування ґрунтується на нормалізації вигодовування дитини. До дієти вводять овочеві страви, їжу збагачують білками, вітамінами. Обмежують кількість вуглеводів. Показаними є масаж, гімнастика, прогулянки, загартовування, стимулююча терапія ( метилурацил, дибазол, елеутерокок), введення ретинолу, піридоксину, ціанокобаламіну, кальцію пангамату і пантотенату, фолієвої кислоти.
5.Гострий гастрит – гостре запалення слизової оболонки шлунка.
Зустрічається у дітей старшого віку, сприяють : вживання гострої грубої
їжі, отруєння, недотримання режиму харчування.
Початок гострий, через кілька годин після приймання їжі виникає відчуття важкості в надчеревній ямці, нудота , блювання, біль у животі. Слабкість, млявість, язик сухий з білувато - сірим нальотом. Апетит знижений, випорожнення нестійкі , температура тіла субфебрільна.
Лікування - як при отруєнні.

Витяг з наказу № 438 від 26.05.2010
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ У ДІТЕЙ
Хронічний гастрит (ХГ) – хронічне рецидивуюче захворювання СОШ запального характеру, яке охоплює також і підслизовий шар шлунку, супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації, із схильністю до прогресування та поступового розвитку атрофії залозистого апарату, розладами секреторної, моторної та
інкреторної функцій шлунка.
Критерії діагностики:
Клінічні критерії:
Клінічні критерії ХГ базуються на аналізі скарг та оцінці основних проявів хвороби – больового абдомінального, диспептичного, неспеціфічної інтоксикації.
Хронічний гастрит (період загострення)
З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти
Із зниженою секрецією соляної кислоти
1. Найбільш частий клінічний варіант:

виразковоподібна форма.
1. Больовий синдром:

болі в животі, пов’язані з їжею;

часто виникають натщесерце;

ранні болі (характерні для фундального гастриту);

пізні болі (характерні для антрального гастриту);
1. Найбільш частий клінічний варіант:

відсутня виразна типова клініка.
1. Больовий синдром слабовиражений:

ниючі болі в епігастрії, найчастіше після їжі;


болі у нічний час.
Відсутній чіткий зв’язок з порою року, порушенням дієти. Больовий синдром
інтенсивний і тривалий.

характерне відчуття тиску та переповнення у верхній частині живота;

болі виникають і посилюються в залежності від якості та об’єму їжі.
1. Диспептичний синдром: найбільш характерні:

кисла відрижка;

відрижка повітрям;

печія;

нудота;

схильність до запору.
4. Синдром неспецифічної інтоксикації:

різний ступінь вираженості.
5. Пальпаторно: чітка помірна болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні.
1. Диспептичний синдром (переважає над больовим –55-60 %) найбільш характерні:

відрижка їжею;

нудота;

відчуття гіркоти у роті;

зниження апетиту;

метеоризм;

нестійкий характер випорожнення.
1. Синдром неспецифічної інтоксикації:

значно виражений,

переважає астенія.
5. Пальпаторно: незначна болючість в епігастрії, найчастіше поширена, в проекції больових точок інших органів травлення.
Лабораторно-інструментальні дослідження:

- ЕГДС (езофагогастродуоденоскопія) для морфологічного підтвердження
ХГ та наявності інфекції Helicobacter pylori (гістологія або швидкий уреазний тест) (одноразово).
- Визначення кислотності шлункового соку фракційним методом:
- Визначення інфекції Helicobacter pylori одним із методів – бактеріологічний, дихальний уреазний, серологічний (ІФА).
- УЗД органів черевної порожнини для визначення біліарної та панкреатичної патології (одноразово).
Загальний аналіз крові та сечі (одноразово)
Протеїнограма (одноразово).
Копрограма, аналіз кала на скриту кров (реакція Грегерсена)
Аналіз калу на яйця глистів (тричі).
Основні принципи лікування
При загостренні:
Вирішення питання про умови лікування (стаціонар чи амбулаторно).
Вибір рухового режиму, використання ЛФК.
Вибір режиму і характеру харчування, призначення дієтичного харчування (стіл №1,2,5).
Індивідуалізоване призначення комплексного лікування (з урахуванням етіології, основних патогенетичних механізмів, домінуючого синдрому).

При ХГ, асоційованих з НР, призначення ерадікаційної терапії проводиться за однією з загальноприйнятих схем – потрійна чи квадротерапія .
Варіанти потрійної терапії (курс лікування 7 днів).
Де-нол - Кларитроміцин - Амоксицилін (флемоксин) .
Де-нол - Метронідазол - Амоксицилін (флемоксин) .
Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведен контроль за ерадікацією Helicobacter pylori за допомогою дихального тесту .
При відсутності ерадикації Helicobacter pylori використовується друга лінія лікування.
Для дітей до 12 років:
Колоїдний субцитрат вісмуту + амоксициллін або кларитроміцин + ніфурател
Колоїдний субцитрат вісмуту + амоксициллін / кларитроміцин +ранітидин.
Дітям після 12 років:
Омепразол + амоксициллін або кларитроміцин + ніфурател.
Омепразол + амоксициллін /кларитроміцин + колоїдний субцитрат вісмуту.
Квадротерапія (курс лікування 7 днів).
Де-нол - Амоксицилін (флемоксин) - Кларитроміцин (клацид) -
Метронідазол

Дітям після 12 років: колоїдний субцитрат вісмуту + омепразол + амоксициллін або кларитроміцин + ніфурател
При гіперацидному гастриті показано призначення антисекреторних препаратів (М
1
– холінолітик гастроцепін або блокатори Н
2
– рецепторів гістаміну) з наступним використанням в якості базисного засобу одного з препаратів групи комплексних антацидів (Смекта, Маалокс, Фосфалюгель та інші).
При гіпоацидному гастриті призначають стимулятори шлункової секреції (плантаглюцид, ацидін-пепсін).
Незалежно від рівня кислотопродукції призначається альтан, який виявляє репаративну протизапальну та антимікробну дію, цитопротектори - для відновлення співвідношення між факторами агресії та захисту оболонки шлунку (смекта, сукральфат, ліквірітон).
При порушеннях моторної функції шлунка рекомендується застосування прокінетиків – Мотіліум.
При спазмах та вираженому больовому синдромі призначаються спазмолітики (Но-шпа, Галідор) або М
2
– холінолітик (Метацин).
Для поліпшення трофіки СОШ показано застосування репарантів
(Спіруліна, облепіхова олія, метилурацил та інші), полівітамінних препаратів .
У стадії клінічної ремісії - фітотерапія, бальнеотерапія, ЛФК.
Диспансерний нагляд проводиться на протязі 3-х років від останнього загострення, кратність ендоскопічного дослідження – один раз на рік.
Немедикаментозне лікування (психотерапія, фітотерапія, фізіопроцедури, бальнеолікування, ЛФК). Санаторно-курортне лікування можливе в фазі ремісії ХГ в санаторіях гастроентерологічного профілю (зазвичай через 2-
3 місяці після стаціонарного лікування).

Робоча класифікація хронічного гастриту, дуоденіту, гастродуоденіту
у дітей, 2002 р.
PAGE \* MERGEFORMAT 17
За походжен ням
Етіологічні фактори
Топографія
Форми ураження шлунку та 12-палої кишки
Періоди захворюван ня
Характер кислотної продукції шлунку
Ендоскопіч но
Морфологі
чно
А.
Первинни й
Інфекційний
1. Helicobacter
pylori
2. Інші бактерії, віруси, гриби
Токсичний
(реактивний)
1. Екологічні фактори
1. Гастрит
- антральний
- фундальний
- пангастрит
2. Дуоденіт
- бульбит
1.
Еритематоз ний/ ексудатив ний
2.
Нодулярн ий
3. З ерозіями
(с пласкими або попідняти
А. За глибиною ураження:
- поверхне вий
- дифузний
Б. За характеро м ураження
:
1.
Загострен ня
2.
Неповна клінічна ремісія
3. Повна клінічна ремісія
4.
Клініко- ендоскопі
1.
Підвищ ена
2.
Незмін на
3.
Знижен а

Б.
Вторинни й
2. Хімічний
3. Радіаційний
4.
Медикаментоз ний
5. Алкогольний
6. Нікотиновий
7. Стресові стани
Аліментарний
Алергія
Хвороба Крона
Гранулематоз
Целіакия
При системних захворюваннях
Саркоідоз
- постбульба рний
- пандуоденіт
3.
Гастродуод еніт ми ерозіями)
4.
Геморагіч ний
5. З атрофією
6.
Змішаний
1. З оцінкою ступеня
- запален ня
- активно сті
- атрофії
- кишков ої метапла зії
-
Helicoba cter pylori
2. Без оцінки ступеня;
- субатрофі
я
- специфіч ні
- неспециф
ічні чна ремісія
5.
Клініко- ендоскопі
чна – морфологі
чна ремісія

Ступені тяжкості:
- норма
(0)
- слаба
(1+)
- середня
(2+)
- сильна
(3+)
Витяг з наказу МОЗ України№ 242 від
12.05.2008 р.
СТАНДАРТ
санаторно-курортного лікування дітей з хронічним гастритом
Лікувальна програма.
< >Санаторний режим I-II. Дієта №5 (15).Кліматотерапія Руховий режим: Лікування мінеральною водоюВ умовах грязьових курортів – грязьові аплікації Бальнеолікування: Магнітолазерна терапія (МЛТ) або магнітолазерна ультразвукова терапія За показаннями – фітотерапія, рефлексотерапія, методи нетрадиційної терапії. За показаннями – психотерапія (або психокорекція). 6. Витяг з наказу МОЗ України №
438 від 26.05.2010 р.
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГАСТРОДУОДЕНІТУ У
ДІТЕЙ

ХРОНІЧНИЙ ГАСТРОДУОДЕНІТ.
Хронічний гастродуоденiт – хронічне рецидивуюче захворювання запального характера, яке супроводжується неспецифічною структурною перебудовою слизової оболонки та залозистого апарату шлунка та дванадцятипалої кишки (дистрофічні, запальні та дисрегенераторні зміни), розладом секреторної, моторної і, нерідко, інкреторної функції шлунку та
ДПК.
Найбільш поширена форма у дітей – хронічний ГД. В структурі хвороб шлунка та ДПК він складає 58-74%.
Симптоми, синдроми, фізикальний статус. Основні клінічні синдроми: больовий, диспептичний, неспецифічної інтоксикації, залежать від фази захворювання і секреторної функції шлунку.
Клінічні симптоми подібні до проявів виразкової хвороби, але відсутня чітка періодичність больового синдрому, нічній біль буває нечасто.
Найчастіше одночасно має місце симптоматика супутньої патології
(гепатобіліарна система, кишечник, підшлункова залоза).
Найбільш характерно:
< >болі в животі – ниючі, тривалі, виникають вранці натщесерце та через
1,5-2 години після їжі;часто (до 40%) має місце гострий, нападоподібний, але нетривалий характер болю, що локалізується в епігастрії (98-100%), в правому підребер’ї (60%), навколо пупка (45%). Біль посилюється після
їжі та фізичного навантаження. При ерозивному ХГД поєднуються голодні, нічні та пізні болі;диспептичні прояви: часто відрижка, тривала нудота, відчуття гіркоти у роті, метеоризм, запори, чи нестійкий стул;синдром неспецифічної інтоксикації: емоціональна лабільність, частий головний біль, дратливість, слабкість;пальпаторно: розлита болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні; при ерозіях – можливе локальне напруження м’язів;сезонність загострень 35-40%.Витяг з наказу
МОЗ України№ 242 від 12.05.2008 р.
СТАНДАРТ
Клінічний протокол

санаторно-курортного лікування хронічного гастродуоденіта у дітей
Дієта: №2, №15.
Санаторний режим: ІІ – ІІІ.
Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання.
Руховий режим: ранкова гімнастика, ЛФК , лікувальна дозована ходьба.
Мінеральні води
Бальнеотерапія: перлинні, хвойні, кисневі ванни, родонові, Т води 36-37 0
С, Теплолікування:
Пелоїдотерапія – аплікації грязі на епігастралну зону
Парафіноозокеритові аплікації на епігастральну зону Т 45-50 0
С,
Фізіотерапія : електрофорез
Психокорекція.
Наказ МОЗ України № 438 від 26.05.2010
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКИ ДВАНА
ДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ТА
ВИРАЗКИ ШЛУНКУ У ДІТЕ
Й
Виразкова хвороба (ВХ) – поліетіологічне захворювання, яке характеризується формуванням виразкового дефекту у шлунку та
дванадцятипалій кишці (ДПК), схильне до прогресування, із залученням до патологічного процесу інших органів травлення, з можливим розвитком ускладнень. Формування хвороби обумовлено порушенням рівноваги між факторами “агресії” та “захисту” слизової оболонки органів гастродуоденальної зони, завжди з переважанням “агресивних” компонентів (інфекція H.pylori, кислотна агресія).
Пік захворюваності припадає на 9-11 років у дівчат і на 12-14 років у хлопчиків.
Спадкова схильність при виразковій хворобі має місце у 45-75% хворих.
Клінічні критерії (залежать від стадії і локалізації виразкового дефекту):
Виразка ДПК
Період загострення: а) І стадія – гостра виразка
Ведучий симптом – біль: епігастрій, пілородуоденальна зона; натщесерце або пізні болі (через 2-3 години після їжі); переважно нічні болі; мойнігановський ритм: голод→біль→прийом Їжі→полегшення; у вигляді нападу або ниючі; часто ірадіація у спину, у поперек.
Диспептичний синдром: печія (ведучий симптом); нудота; кисла відрижка; блювання.
Синдром неспецифічної інтоксикації: головний біль; зниження працездатності; підвищена втомлюваність.
Вегетативні розлади: емоціональна лабільність; пітливість.
Пальпаторно:
виражена болючість у пілородуоденальній зоні; в епігастрії; наявність симптому Менделя (при перкусії кінчиками пальців стінки живота виникає біль); локальна напруга м’язів в больовій зоні; б) ІІ стадія –початок епітелізації:
Біль зберігаються пізні болі, як правило, вдень; мойнігановський ритм менш виражений; болі, в основному, ниючого характеру; ірадіація болі зникає.
Диспептичні прояви: зменшуються або практично зникають.
Пальпаторно: відсутня болючість при поверхневій пальпації;зберігається локальна напруга м’язів в больовій зоні. в) ІІІ стадія – заживлення виразки:
Біль периодичні пізні (через 2-3 години після їжі) болі та болі натщесерце; відчуття голоду, як еквівалент нічної болі.
Диспептичні прояви: практично відсутні.
Пальпаторно: зберігається помірна болючість в гастродуоденальній зоні при глибокій пальпації.
Період ремісії

Скарги практично відсутні. Пальпація пілородуоденальної зони безболісна.
Виразка шлунка
Клінічні критерії (залежать від стадії і локалізації виразкового дефекту):
Біль - найчастіше ниюча; у верхній половині живота, за грудиною; зразу після їжі; рідко – нічні болі.
Диспептичні прояви: - нудота; відрижка; гіркота у роті; зниження апетиту до анорексії; метеоризм.
Пальпаторно: локальна болючість в епігастрії; нечасто – в пілородуоденальній зоні; ознаки локальної напруги м’язів.
Інструментальні дослідження та критерії діагностики:
- Дослідження шлункової секреції:
- Фіброезофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією проводиться з метою діагностики та через 3-4 тижні після початку курсу лікування. При необхідності – до повної епітелізації виразки.
Основні принципи лікування
Залежать від локалізації виразки (шлунок чи ДПК), фази захворювання, тяжкості перебігу, наявності ускладнень, зв’язку з
Helicobacter pylori.
Фаза загострення :
При НР-асоційованій виразці шлунка та ДПК :
Стіл № 5а на протязі 5-7 днів, потім стіл №5 по Певзнеру.
Етіотропна терапія (мінімальна тривалість лікування 14 днів).

Тижнева потрійна терапія з препаратами вісмута
Де-Нол ;
Макроліди; кларитроміцин
Напівсинтетичні пеніциліни (амоксицилін );
Похідні імідазолу (метронідазол )
При відсутності успіху від призначення терапії першої лінії – наявність больового синдрому персистенції H.pylori показано призначення терапії другої лінії (квадротерапія).
Інгібітори протонної помпи;
Де-Нол ;
Макроліди; кларитроміцин
Напівсинтетичні пеніциліни; (амоксицилін );
Похідні імідазолу (метронідазол )
При неасоційованій з НР виразці шлунку та ДПК (Д):

Стіл № 5п на протязі 5-7 днів, потім – стіл №5.
Антисекреторні препарати: Н2-блокатори гістамінових рецепторів (4-6 тижнів) або антациди(4-6 тижнів).
3. Блокатори протонового насосу (у підлітків) – протягом 7-10 днів.
4. Незалежно від етіології виразки при наявності рефлюксів – прокінетики, спазмолітики (антихолінергічні засоби, гангліоблокатори).
5. Колоїдний субстрат вісмуту 120 мг 3 рази на день 2-4 тижні.
Початок епітелізації
До вищенаведенної терапії підключають:
1. Цитопротектори (Смекта, Гліцерам).
Заживлення виразки
1.Препарати, що мають репаративні властивості (Обліпихова олія, альтан).
2.Вітаміни за показанням.
У фазі заживлення виразки (нестійкі больовий та диспептичний
синдроми) лікування може бути продовжено у поліклінічних умовах.

Критерії ефективності лікування: відсутність клініко-ендоскопічних проявів хвороби з негативним тестом на Н. Руlori.
Ускладнення виразки шлунка та ДПК:
Кровотеча – кроваве блювання, дьогтеподібний стілець, бліді шкірні покрови, запаморочення, холодний піт, прискорення пульсу, падіння АТ;
Перфорація язви – гострий “кінжальний” біль, блювота, лице бліде, холодні кінцівки, змушене положення з приведеними до живота колінами, живіт втягнутий, черевна стінка напружена;
Стеноз – інтенсивні стійкі болі, відчуття переповненності після їжі, відрижка, блювота, яка приносить полегшення, зневоднення, зниження маси тіла;
Пенетрація в інші органи травлення – посилення больового синдрому, біль не пов’язаний з прийомом їжі, в зоні патологічного ураження виражена пальпаторно болючість, запальний інфільтрат, субфебрільна температура, лейкоцитоз, прискорена ШОЕ. хірургічне лікування в спеціалізованому стаціонарі.
Клініко-ендоскопічна ремісія :
Дієта №5.
Санаторно-курортне лікування – через 4-6 місяців при досягненні стійкої ремісії.
ГФДС – при НР-асоційованих виразках через 8 тижнів після завершення лікування.
При НР-асоційованих виразках - контроль НР також через 8 тижнів після завершення лікування.

Диспансерний нагляд - можливе зняття з обліку через 5 років стійкої ремісії після стаціонарного обстеження. Консультація гастроентеролога – за показаннями не пізніше 6 міс., ФГС контроль – за показаннями.
Огляд спеціалістів (ЛОР, стоматолог та ін. за показаннями) – 1 раз на рік.
При сприятливому перебігу виразок – проведення протирецидивного лікування в умовах поліклініки (або денного стаціонару) 2 рази на рік
(весняно-осінній період). Об’єм та тривалість протирецидивного лікування вирішують індивідуально. Поряд з призначенням режиму та дієти №5 використовують антисекреторні препарати, антациди, цитопротектори.
Санаторно-курортне лікування показано лише при досягненні стійкої ремісії ( через 4-6 місяців після стаціонарного лікування) в санаторіях гастроентерологічного профілю.
Назва нозологічної форми Виразкова хвороба шлунка
Діагностичні дослідження і консультації
Лікувальні заходи
Профілактичні заходи
Диспансерний облік
Види і обсяги
Види і обсяги
Тривалість
Тривалість
Критерії зняття з нього
Загальні аналізи:
- крові (о);
- сечі (о);
- копроцитограма
(о).
Аналіз калу на
Дієта 1.
Медикаментозне лікування:
- антихелікобактерна терапія (при наявності
Hp);
18 - 28 днів
Два рази на рік
(весною та восени) проведення курсів протирецидивного лікування:
2 рази на рік
5 років без загострення
приховану кров
(реакція Грегерсо- на) (о).
Біохімічні аналізи крові (загальний білок та білкові фракції, натрій, калій, хлориди, залізо, глюкоза крові) (ф).
Езофагогастро- дуоденоскопія (з прицільною біопсією, з визначенням Hp)
(о). pH-метрія (о).
Рентгендослідження шлунка (о).
Ультразвукове дослідження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози
(ф).
ЕКГ (ф).
Консультація хірурга (ф).
- блокатори H
2
- рецепторів гістаміну або інгібітори протонової помпи або
M-холінолітики;
- антацидні препарати;
- цитопротектори;
- засоби центральної дії;
- антиоксиданти;
- антигіпоксантні препарати.
Фізіотерапевтичні методи
- блокатори H
2
- рецепторів гістаміну або
інгібітори протонової помпи,
- антацидні препарати;
- седативні препарати.
Фізіотерапевтичні методи.
Фітотерапія
Назва нозологічної форми Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки
Діагностичні дослідження і консультації
Лікувальні заходи
Профілактичні заходи
Диспансерний облік
Види і обсяги
Види і обсяги
Тривалість
Тривалість
Критерії зняття з нього
Загальні аналізи:
- крові (о);
- сечі (о)
Дієта 1.
Медикаментозне лікування:
18 - 21 днів Два рази на рік
(весною та восени)
2 рази на рік
5 років без загострення

- копроцитограма
(о).
Аналіз калу на приховану кров
(реакція
Грегерсона) (о).
Біохімічні аналізи крові (загальний білок та білкові фракції, натрій, калій, хлориди, залізо, глюкоза крові) (ф).
Езофагогастро- дуоденоскопія (з визначенням Hp)
(о). pH-метрія (о).
Ультразвукове дослідження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози (ф).
- антихелікобактерна терапія (при наявності
Hp);
- блокатори H
2
- рецепторів гістаміну або
інгібітори протонової помпи або M- холінолітики;
- антацидні препарати;
- цитопротектори;
- засоби центральної дії.
Фізіотерапевтичні методи проведення курсів протирецидивного лікування:
- блокатори H
2
- рецепторів гістаміну або
інгібітори протонової помпи;
- антацидні препарати;
- седативні препарати.
Фізіотерапевтичні методи.
Фітотерапія.
Наказ МОЗ України № 242 від 12.05.2008 р.
СТАНДАРТ
санаторно-курортного лікування дітей з виразковою хворобою
Показання.
Виразкова хвороба у фазі ремісії.
Протипоказання.
Виразкова хвороба у фазі загострення і неповної ремісії.
Виразкова хвороба з ускладненнями у вигляді стенозу.
Ускладнення виразкової хвороби – не раніше 6 міс. після ускладнення.

Загальні протипоказання для санаторно-курортного лікування.
Лікувальна програма.
< >Санаторний режим I-II.Дієта №5 (15).Кліматотерапія по I-II режиму відповідно сезону року: повітряні, сонячно-повітряні ванни .Руховий режим: ЛФК з проведенням масажу Бальнеолікування: хлоридні натрієві ванни , вуглекислі ванни Бальнеотерапія (або гідротерапія) може бути проведена у вигляді лікувального плавання в басейні В умовах грязьових курортів – грязьові аплікації При залишкових явищах больового синдрому, диспептичного синдрому (за свідченнями) – лазеропунктура, або магнітопунктура, або фонопунктураПри явищах астено-невротичного синдрому (за показаннями) – електросонтерапія Психотерапія.За показаннями – рефлексотерапія, методи нетрадиційної терапії, фітотерапія. підвищення температури тіла до 37-37,5*С,зниження апетиту,порушення сну,дратливість,відмова від їжі (болісність під час смоктання),збільшення підщелепних лімфовузлів,гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини, болісність її,обкладений язик, сухість губ, поява тріщин у кутах рота.підвищення температури тіла до
39-40*С,зниження апетиту, загальна слабкість,порушення сну, дратливість,збільшення підщелепних і шийних лімфовузлів,гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини, поява афт –ерозій діаметром 1-5 мм, круглої або овальної форми, вкритих жовтувато-сірим нальотом, оточених червоним обідком,болісність під час жування, обкладений язик,сухість губ, тріщини в кутах рота.дуже важкий стан дитини, температура тіла 39-40*С і практично не знижується під дією жарознижувальних препаратів,відсутній апетит, дитина млява, в контакт з оточуючими вступає погано,гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини,поява на зміненій слизовій оболонці афт - ерозій діаметром 1-5 мм, круглої або овальної форми, вкритих жовтувато-сірим нальотом, оточених червоним обідком,поява на слизовій оболонці рота глибоких виразок, дно яких вкрито біло – сірим нальотом,болісність під час жування, обкладений язик,Медикаментозний стоматит виникає на 3
- 4 добу або після лікування антибіотиками. Він починається подібно до афтозного. Витяг з наказу № 429
від 27.08.2004
Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за
спеціальністю

“дитяча терапевтична стоматологія”
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Клінічна форма: хронічний рецидивуючий афтозний стоматит
Діагностичні критерії:
Клінічні: болісність у порожнині рота; регіонарний лімфаденіт; ерозія (афта) круглої або овальної форми оточена облямівкою червоного кольору;
Лікування:
Загальне:
імуномодулятори бактеріального походження
(при середньотяжкий та тяжкій формах захворювання);
Місцеве: знеболення (місцево); антисептики (місцево); вітамінні препарати (місцево);
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ
Кандидози слизової оболонки порожнини рота

Критерії діагностики:
Клінічні печія і біль, що підсилюються при прийомі їжі, порушення смакових відчуттів; біль при відкриванні рота, кровоточивість із тріщин червоної облямівки, кутів рота сухість слизової оболонки порожнини рота; наявність білого творожистого нальоту, плівок, бляшок, ерозій; тріщини червоної облямівки губ, кутів рота, лущення губ ерозії в кутах рота на інфільтрованій та гіперемійованій основі набряк, гіперемія язика; вогнищевий білий рихлий наліт у вигляді плівок на язиці, десквамація
Лікування:
Загальне
- протигрибкові препарати азольної групи протигрибкові антибіотики
імунокорегуючі препарати вітамінні препарати
лікувальне харчування (продукти харчування, що пригнічують ріст грибів
(морква, лимон, морська капуста, кориця; продукти з мікроелементами; кисломолочні продукти) еубіотики
Місцеве
- нормалізація рН ротової рідини (лужні розчини) – місцево; антимікотики (азольна група) – місцево; протигрибкові антибіотики (місцево); аліламінові сполуки (місцево); антисептики з протигрибковою активністю
(місцево);
імуномодулятори (місцево); еубіотики (місцево) санація порожнини рота
8. Гельмінтози – група захворювань людини, спричинених паразитарними черв’яками – гельмінтами.
Аскаридоз
Спричинюється аскаридами.
Потрапивши в кишки людини, личинки звільняються від оболонок, проникають через слизову оболонку в кровоносні судини – в русло ворітної вени, кровоносні судини печінки, звідти через нижню порожнисту вену потрапляють у праву половину серця і через легеневу
артерію в легені. Личинки просвердлюють стінки альвеол, мігрують у бронхіоли, бронхи, із мокротинням потрапляють у ротову порожнину і проковтуються, потрапляють у шлунок, кишки, де вони перетворюються на зрілі форми. Цикл розвитку становить 2 – 2,5 міс. Протягом року аскариди живуть у кишках. Після цього терміну вони гинуть і виводяться з фекаліями назовні.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.07.06 № 434
Протокол надання медичної допомоги хворим на аскаридоз
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Захворювання має 2 фази перебігу – міграційну та кишкову і триває протягом 10-12 місяців.
Клінічні ознаки міграційної фази: а) еозинофільні інфільтрати у легенях; б) гіпереозинофільна реакція крові (15-30%, а іноді і вище); в) субфебрильна або фебрильна температура; г) сухий кашель (часто має астматичний характер); д) поліморфний висип на шкірі (кропивниця); е) сверблячка шкіри;
Клінічні ознаки кишкової фази можуть мати безсимптомний або клінічно виражений перебіг: а) слабкість;
б) зниження або підвищення апетиту; в) біль у животі; г) нестійкі випорожнення; д) зниження працездатності.
Ускладнення: а) обтурація кишечнику аскаридами; б) спастична непрохідність кишечнику; в) перитоніт; г) закупорка аскаридами печінкових ходів та жовчних протоків, протоків підшлункової залози; д) обтурація аскаридами дихальних шляхів.
Лікувальна програма
Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту
Хворим на аскаридоз необхідно проводити патогенетичну терапію: зміцнювальну, десенсибілізуючу, терапію, що покращує мікроциркуляцію. Поряд з цим проводиться специфічна терапія.
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

– ультразвукове дослідження.
Ентеробіоз
Збудником ентеробіозу є гострик. Місце паразитування : нижній відділ тонкої та верхній відділ товстої кишки, червоподібний відросток, де через
12-14 діб гострик досягає статевої зрілості. Тривалість життя гострика становить 20-30 діб. Самка відкладає яйця в періанальних складках (10-12 тис), які через 4 – 5 годин стають інвазійними. Після відкладення яєць самка гине.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.07.06 № 434
Протокол надання медичної допомоги хворим на ентеробіоз
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Захворювання може тривати від одного місяця до багатьох років.
Клінічні ознаки: а) сверблячка заднього отвору; б) помірна еозинофільна реакція крові; в) субфебрильна або фебрильна температура; г) неспокійний сон; д) слабкість; е) зниження працездатності;
Клінічні ознаки можуть мати безсимптомний або клінічно виражений перебіг.

Діагностична програма д) зскріб за допомогою липучої стрічки з метою виявлення гостриків;
Лікувальна програма
Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту
Хворим на ентеробіоз необхідно проводити патогенетичну терапію: зміцнювальну, десенсибілізуючу, імунокорегуючу. Поряд з цим проводиться специфічна терапія.
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту
– у разі необхідності – ультразвукове дослідження.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Нагляд протягом 1 місяця, 6 місяців – при стійкому ентеробіозі.
Обстеження триразове з інтервалом 1-2 дні щомісячно. У разі невиявлення
інвазії хворий знімається з диспансерного обліку.
Трихоцефальоз
Збудником захворювання є волосоголовець. Місце паразитування: сліпа кишка і червоподібний відросток, а в разі масивної інвазії – вся товста кишка і дистальний відділ тонкої. Живляться волосоголовці кров’ю, тому
їх вважають гематофагами. Тривалість життя – 5-6 років, іноді більше.
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.07.06 № 434

Протокол надання медичної допомоги хворим на трихоцефальоз
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Захворювання триває протягом 5-7 років. Клінічні ознаки можуть мати безсимптомний або клінічно виражений перебіг: а) слабкість; б) зниження або підвищення апетиту; в) біль у животі; г) нестійкі випорожнення; д) нудота; е) запори; ж) діарея; з) зниження працездатності.
Ускладнення: а) анемія;
Діагностична програма а) копрологічне дослідження з метою виявле ння яєць волосоголовця.
Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту
Хворим на трихоцефальоз необхідно проводити патогенетичну терапію: зміцнювальну, десенсибілізуючу, терапію, що покращує мікроциркуляцію. Поряд з цим проводиться специфічна терапія.
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту
- у разі необхідності – ультразвукове дослідження.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
Нагляд протягом 3 років (після виліковування хворого) в дійсному мікровогнищі з обстеженням усіх членів сім’ї двічі на рік (весною і восени). В псевдовогнищі – 2 міс., обстеження трикратне з інтервалом 15-
20 днів після закінчення лікування. У разі невиявлення інвазії хворий знімається з диспансерного обліку.
Лікування
Для лікування аскаридозу застосовують такі препарати:
Декаріс (левамізол) одноразово, комбантрин ( пірантел) протягом 1-3 днів, вермокс (мебендазол) протягом 2 днів, нафтамон
(алкопар) одноразово, медамін протягом 1-2 днів.
Протягом 3 тижнів після курсу лікування застосовувати настій трав: пижмо, золототисячник, безсмертник.
Для лікування ентеробіозу:

Дотримувати санітарно – гігієнічних заходів:
Щоденні підмивання дитини 2 рази на добу з милом, часте миття рук, особливо під нігтями, постійне перебування дитини в трусах, які міняють щодня, прання білизни з кип’ятінням і обов’язкове прасування, коротко стригти нігті дитини. Перед нічним сном застосовувати очисні клізми : 0,5 столової ложки натрію гідрокарбонату на 1 склянку води. Змащувати ділянку відхідника і промежини 5% анестезиновою маззю. Проводити медикаментозне лікування : вермокс, пірантел.
Для лікування трихоцефальозу:
Застосовують такі медикаментозні засоби:
Вермокс протягом 6 днів, дифезил протягом 5 днів, ефективність лікування підвищується, якщо провести 8 – 10 сеансів індуктотермії чи діатермії на ділянку сліпої кишки. Можна застосовувати кисневу терапію.
Кисень вводять у пряму кишку після очисної клізми у кількості 100 – 150 мл на кожен рік життя протягом 7 днів. Після останнього введення кисню призначити сольове проносне та очисну клізму.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас