ПРОЄКТ
«Вода в народній творчості»
2024
Вода – це найважливіша на нашій планеті рідина. У воді зароджується життя. Без неї неможливе існування рослин і тварин. Життя є лише там, де є вода і, навпаки, де знаходиться вода, там є життя.
Вогонь і вода були для наших предків святими. У давні часи людина побачила, що вода приносить велике добро, оживляє землю і сприяє родючості. Слов'яни обожнювали воду, вважали її сестрою, а чи жоною світла, вогню, сонця. Поклонялися воді скрізь і всякій: морю, річці, озеру, джерелу, криниці, росі, дощу.
Пили воду з непокритою головою, не кидали сміття, не плювали в неї, чистили джерела, росу збирали. Земну воду вважали походженням від небесної, тому, поклоняючись земній воді, віддавали шану небу, вищим богам.
Обряди відбували біля річок і криниць - щоб вшанувати богиню води, припинити посуху, викликати дощ.
Вода буває жива і мертва, цілюща і безсила. Про це є в казках, легендах, де герої, окроплені живою чи цілющою водою, оживають, набираються сил. Добути живу воду в казках важко, вона знаходиться далеко, добиратися у ту далечінь треба долаючи перепони, охороняє живу воду змій або дракон.
Від давніх жерців - волхвів - пішло те, що воду для ворожінь треба брати особливу, живу, цілющу. А такою вона буває, коли з криниці чи з джерела “непочатого”, як ще ніхто не встиг після крику півнів звідти зачерпнути. Чиста вода з того місця, де сходяться три води (річки, джерела), з семи криниць - таку воду вважали дуже сильною, цілющою. Вода в деяких джерелах була цілющою. У Галичині такі джерела називалися “криничками”.
До різних ритуалів слов'яни-язичники освячували воду, проливаючи її через полум'я вогню. Цією водою лікували хвороби. Звичай освячення води через вогонь зберігся в дівочих ворожіннях на Введення. Священною вважалася Йорданська вода, її набирали в посудину, окроплювалися нею, окроплювали обійстя, худобу, пасіку. Був звичай купатися в Йорданській воді, щоб очиститися. На свято Купала очищалися, стрибаючи через вогонь, а потім купалися у воді. Під час Купальських свят вода теж цілюща.
ЗАГАДКИ ПРО ВОДУ
Тече, тече - не витече, біжить, біжить - не вибіжить. (Ріка)
Бігла - шуміла, заснула - заблищала. (Ріка)
Взимку - зірочка, на весні - водичка. (Сніжинка)
В небі народився, в землі схоронився. (Дощ)
Мене просять, на мене чекають, як з’явлюсь - так ховатися почнуть. (Дощ)
Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (Струмок)
Мене п'ють, мене ллють, усім потрібна я. Хто я така? (Вода)
Виросло, з бороди вилізло. Сонечко встало, нічого не стало. (Бурулька)
Сидить дід за подушками І стріляє галушками. (Град)
Мене п'ють, Мене ллють, Усім я потрібна, Хто я така? (Вода)
Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала – ридала, Місяць бачив – не підняв, сонце встало – і забрало. (Роса)
Чого в решеті не унесеш?( Воду)
Сани біжать, а голоблі стоять. (Річка і береги)
Текло, текло та й лягло під скло. (Вода і лід)
Мене просять і чекають, Я як покажуть – утікають. (Дощ)
Без очей – а сльози ллє.(Роса)
Один біжить, другий лежить, третій кланяється. (Вода, берег, очерет)
І в огні не горить і в воді не тоне. (Лід)
Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (Річка)
Ішов довгов’яз, у землю ув’яз, в землі всіх по виганяв. (Дощ і рослини)
Воронько біжить, а оглобленьки стоять. (Річка і береги)
Із-під гірки, з-під крутої Прокладається норою Та й до моря утіка Через лози по ярах. (Джерело)
Вдень вікно розбивається, а в ночі само вставляється. (Ополонка)
Довго мене нема – все в’яне, а як прийду — знов оживає. (Дощ)
На дворі горою, а в хаті водою. (Сніг)
Між берегів текла, текла. Мороз зміцнів — під скло лягла. (Річка)
Блищить, біжить, гадючиться і все по низині крутиться. (Ріка)
ПРИКМЕТИ
Відро з водою у хаті на підлогу не ставлять, лише на підвищення.
3 надтріснутої чашки воду не п'ють.
Не можна, п'ючи воду, недопивати, її слід вилити у вазон.
Порожнє відро у хаті — до сварки.
Свячену воду, налиту у скляний посуд, ставлять у кімнаті вгорі.
Купатися до сходу сонця у водоймах недобре — втрачається сила.
Краплини дощу, зібрані губами з вербових листочків, лікують серце.
Після втоми холодною водою слід вимити вуха, обличчя, шию, за вухами. Розтертись рушником.
Перш ніж купатися у річці, намащували себе глиною із берега кілька разів. Тіло ставало білим і гнучким.
ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ ПРО ВОДУ
Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.
Без води й борщу не звариш.
Без води і не туди, і не сюди.
Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Вивели його на чисту воду.
Від великої води надійся шкоди.
Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
Він із води сухим вийде.
Він такий, що й у ложці води втопиться.
Він і на холодну воду дує.
Вода найде собі дорогу.
Вода греблю рве.
В решеті води не наносиш.
Вода все сполоще, крім лихого слова.
В океані води не зміряєш.
Вчорашньої води не доженеш.
Не все переймай, що по воді пливе.
Чим глибша вода, тим більша риба.
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода тихо пливе.
Де вода, там і верба.
Де вода, там і біда.
За водою підеш, то й не вернешся.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.
Не спитавшись броду, не сунься в воду.
Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.
Прийшло з води, пішло з водою.
Пролиту воду назад не збереш.
Тиха вода береги рве.
Тиха вода найглибша.
У каламутній воді рибу ловлять.
Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.
Вода крапля по краплі і камінь довбає.
Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.
КАЗКИ ПРО ВОДУ
ЯК СОНЦЕ З ВОДОЮ У ХОВАНКИ ГРАЛИСЬ
Одного літнього дня сонечко ліниво вийшло з-за обрію і почало свою ходу по небу. Вночі падав дощ, тому земля була вкрита маленькими й великими калюжами. Сонечко вирішило подивитись на своє відображення у воді. Але світило воно так яскраво, що у воді, крім світла, нічого не побачило. І від цього яскравого світла сонечко кілька хвилин нічого не могло бачити. Тому воно вирішило сьогодні не заглядати більше у воду. На шляху у сонечка було кілька озер, швидка гірська річка, у яку воно любило заглядати найбільше, бо можна було побачити себе у маленьких краплинах, які розбивались об камінці і береги. А скільки калюжок залишив після себе пустотливий дощик, який омив вночі землю й подарував їй легеньку прохолоду!І задумалось сонечко: «Як же обминути всю воду?»Аж тут ніжний теплий літній вітерець подивився на свого товариша сонечка і запитав:- А чого ти сьогодні сумуєш сонечко?- Та от подивилось на себе в калюжу і аж осліпло на кілька хвилин, - поскаржилось воно. - От і думаю, як цілий день сьогодні не заглядати у воду, бо на дорозі у мене і річка, й озера.- Я тобі допоможу, - відповів вітерець, - ти будеш повільно рухатись, а, щоб не заглядав у воду, я над водою порозставляє хмаринки.- Хороша ідея! Дякую, друже, - посміхнулось сонечко. Воно почало веселіше рухатись над землею.
І саме тому, що сонечко перестало сумувати, воно засяяло ще яскравіше. Маленькі калюжки швидко висохли, великі перетворились у маленькі. Спостерігаючи за цим з неба, сонечко більше не переживало, як уникнути води та не дивитися на себе. Але тут на шляху воно побачило перше озеро. Воно було таким великим, що сонечко знову почало сумніватись, чи вдасться уникнути води. Та з іншої сторони вітерець зганяв до озера хмаринки. Біленькі та легенькі. Тільки вони побачили воду, як почали роздивлятись себе і чепуритись. Навіть не помітили хмаринки, що завдяки їм сонечка не видно у воді. Після обіду вітерець знову допоміг другу перебратись через інше озеро. Аж на горизонті заблищала ріка. Сонечко поспішило до своєї подруги. Воно так спішило, що й про вітра й хмарини забуло. Заглянуло у швидку гірську воду… І посміхнулось. Не сліпило вже очі відображення. Адже більшість шляху вже сьогодні пройдено, втомилось трохи сонечко. Тому й не сліпить вже очі.
Тут і вітерець хмаринки пригнав:- Вибач, друже, я не встиг, - тихо промовив він.- Не переживай, адже я вже не сліплю, - радісно сказало сонечко.- Як ти ставишся до нічного дощика? - запитав вітерець.- Краще зроби його ранковим, - попросив друг, - або денним.- Договорились.І двоє друзів попрямували до високої годи, яка підпирала небо. Біля неї стояла хатка, де жило сонечко. А вітер-пустун ще не нагулявся. Він полетів збирати хмари для завтрашнього денного дощика.
ПІСНІ ПРО ВОДУ
НЕСЕ ГАЛЯ ВОДУ
Несе Галя воду,
Коромисло гнеться,
За нею Іванко,
Як барвінок в’ється.
— Галю ж моя, Галю,
Дай води напиться.
Ти така хороша
-’Дай хоть подивиться!—
Вода у криниці,
Піди та й напийся,
Я буду в садочку
—Прийди подивися.
— Прийшов у садочок,
Зозуля кувала.
А ти ж мене, Галю,
Та й не шанувала.
— Стелися, барвінку,
—Буду поливати,
Вертайся, Іванку,
—Буду шанувати.
— Скільки не стелився,
Ти не поливала,
Скільки не вертався,
Ти не шанувала.
ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА
Тече вода з-під явора.
Яром на долину,
Пишається над водою.
Червона калина.
Тече вода із-за гаю.
Та попід горою,
Хлюпощаться качаточка.
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
КРОСВОРД ПРО ВОДУ
Лежма: 5. Нема кращого друга, як вірна ... . 7. Еталон впертості. 9. Врізати ... . 10. Дарма, що кума бліда, ... пиріг спекла. 11. Місце під ... . 13. Не смійся з людей нині, бо ... люди з тебе сміятимуться. 14. Дихати ... ладан. 15. Йому не довго зосталося ... топтати. 17. ... б душа в рай, та гріхи не пускають. 18. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ... . 19. Не допоможе пані мило, коли чорна ... кадило. 21. М’який, як ... . 23. Вихвалявся ... гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема. 26. Всюди добре, де нас нема, а як ... прийдемо, то попсуємо. 28. Куди бик ... , туди й повертає. 29. Дядько - не ... , а тітка - не мати. 30. Загадай дурному Богу молитись, він і ... розіб'є. 31. Сісти не в свої ... . 34. Або світи, або ... лети! 35. Добра рада - як готові гроші, а лиха - готове ... . Стійма: 1. Йому облупи, та ще й у ... положи. 2. Тиха вода ... рве. 3. Баба на кістяній нозі. 4. Хто кислиці поїв, а кого ... напала. 6. Взяти в ... . 8. ... сумного образу. 9. Козак не без щастя, ... не без долі. 12. ... Доброї Надії. 13. Любов ... - полюбиш і козла. 16. Як Рябка годують, ... Рябко і бреше. 17. Скрутити в баранячий ... . 20. ... рахують восени. 21. Намолов три мішки гречаної ... і всі неповні. 22. Не рубай ... , на якому сидиш. 24. ... своїх звичок. 25. Як з клоччя ... . 26. Казковий Лис. 27. Не той ... , що на полі, а той, що в коморі. 32. Твоїми би устами та ... пить. 33. ... другому яму копає, той сам в неї падає.
ВІДПОВІДІ: Лежма: 5. подруга . 7. осел. 9. дуба. 10. аби. 11. сонцем. 13. завтра. 14. на. 15. ряст. 17. рада. 18. ти. 19. як. 21. віск . 23. гриб. 26. ми. 28. привик. 29. батько. 30. лоб. 31. сани . 34. геть. 35. нещастя. Стійма: 1. рот. 2. греблі. 3. Яга. 4. оскома. 6. оборот. 8. лицар. 9. дівка. 12. мис. 13. зла. 16. так. 17. ріг. 20. курчат. 21. вовни. 22. сук. 24. раб. 25. батіг. 26. Микита. 27. урожай. 32. мед. 33. хто. Тиха вода
ВІРШІ ПРО ВОДУ
ЖИВА ВОДА
Вода – дає життя всьому.
І дереву, і квітці,
І напуває все живе,
І жито колоситься.
Вода джерельна, мов жива,
Вона – життя основа,
Природу хочеш зберегти?
Тож не забудь про неї ти!
Вода – це основа життя.
Вода у небі, у землі
У морі, у квітках.
В деревах, травах і кущах,
Скрізь, де живемо ми.
А як немає води
– Все вмирає на Землі.
Цілюща вода.
Вода прозора, як сльоза,
І кольору, як бірюза.
На все вона спроможна,
Без неї жить не можна.
Рій бджілок в літку виліта,
І квітнуть у полях жита.
Вербичка біля річки,
Суниці і порічки.
Кожен рік, кожен час,
Достигають всі для нас,
Ці природнії дива.
Щедро дарить нам вода.
КРАПЕЛЬКА
Крапелька – краплинка – золота рослинка,
Напуває квітоньки в нашому садку.
Все кругом навколо ожива й сміється,
Навіть випивши всього крапельку води!
Вода. Прозора і джерельна тече вода для нас,
Поживна і цілюща, вода – це просто клас!
ЛЕГЕНДА ПРО ВОДУ
В одному українському селі жив добрий і лагідний хлопчик. Всі його любили, і дорослі, і малі. Хлопчик дуже любив квіти, дерева, птахів. Одного разу, гарним сонячним днем, він пішов у ліс. Кущик за кущиком, деревце за деревцем … і заблукав. Плаче хлопчик, страшно йому, додому хочеться. Опівдні сонце стало так припікати, що не сила спрагу терпіти. Думка, - де б хоч краплинку водички знайти, не на секунду не покидала малого. І тут він побачив лісову криничку. Підбіг малий до кринички, а води не дістати. Глибока вона там, а вода знай в ній, холодна, джерельна, студена. Дістає хлопчик, перегинається, а дістати не може. Змучений жарою, спрагою впав непритомний. Скільки б він там пролежав ніхто не знає, але в цей час по небі летів журавель, помітив хлопчика, опустився біля криниці. Зігнув свою довгу шию, дістав води з криниці, бризнув на малого, той зразу й ожив, відкрив очі. Журавель напоїв хлопчика джерельною водою, а потім на своїх широких крилах відніс хлопчика додому і сказав: “Запам’ятай, вода жива, її треба берегти!”Хлопчик подякував і повторив: вода жива. З тих пір в знак пошани до журавля люди почали споруджувати біля своїх криниць дерев’яних журавлів. Хто шукає, де живої водиці пропити, побачить дерев’яного журавля, то знає, там його спасіння від спраги. Опустить журавель свою довгу шию в криницю, набере живої, студеної водиці і пригостить людей.
«Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке! Не можна сказати, що ти необхідна для життя – ти саме життя! Ти наповнюєш нас радістю, яку не поясниш нашими почуттями…. Ти найбільше багатство на світі!»
Антуан де Сент-Екзюпері