Реферат
Нині в суспільстві певні нормативно-правові акти мають велике значення у сфері дотримання прав і свобод людини та громадянина. Необхідно розглянути різні аспекти цих актів, їхню історію, спільні риси, характер та вплив на правову систему України й світове суспільство.
Серед таких документів, в першу чергу, треба звернути увагу на Конституцію України. Цей фундаментальний документ визначає основні принципи та цінності суспільства в Україні. Розділ II Конституції містить "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". В ньому закріплені права на життя, свободу, гідність, свободу думки, слова, релігії, а також права на основні соціальні та політичні права. Конституція є найважливішим правовим документом в Україні і формує основи правової системи країни.
Основні положення:
1. Рівність перед законом: Громадяни України є рівними перед законом і судом. Ніхто не може бути дискримінований на будь-якій підставі, такій як раса, колір шкіри, політичні переконання, релігія, стать і т. д.
2. Право на життя: Кожна людина має право на життя. Смертна кара заборонена.
3. Право на гідність: Гідність людини охороняється законом. Ніхто не може бути підданий жорстокому, принизливому або нелюдському поводженню.
4. Право на свободу та особисту недоторканність: Кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Незаконний арешт або ув'язнення заборонені.
5. Свобода думки, виразу та інформації: Громадяни мають право на свободу думки, включаючи свободу слова, преси, медіа та інформаційних ресурсів.
6. Право на справедливий суд: Громадяни мають право на справедливий судовий розгляд своїх справ. Презумпція невинуватості є невід'ємним принципом.
7. Право на освіту: Кожен громадянин має право на освіту. Освіта є обов'язковою до певного віку.
8. Право на медичну допомогу: Громадяни мають право на медичну допомогу та медичне обслуговування.
9. Право на участь у виборах і референдумах: Громадяни мають право обирати та бути обраними на посади в органах влади та брати участь у референдумах.
10. Право на об'єднання: Громадяни мають право на об'єднання в громадські організації та політичні партії.
11. Право на працю і соціальний захист: Громадяни мають право на працю та соціальний захист у випадках безробіття, інвалідності, старості тощо.
12. Захист прав і свобод: Суди, органи прокуратури та інші органи зобов'язані захищати права та свободи громадян.
Не можна не приділити увагу такому документу, як “Загальна декларація прав людини” (ЗДПЛ). Він був прийнятий Організацією Об'єднаних Націй (ООН) у 1948 році та закріпив фундаментальні права і свободи кожної людини незалежно від її раси, релігії, статі, національності чи інших характеристик. ЗДПЛ визначає основні принципи, які мають дотримуватися усіма країнами світу у відношенні до їхніх громадян.
Створення цього нормативно-правового акту було безпосередньо пов'язане з історичними подіями та конфліктами, які сприяли визнанню необхідності міжнародної декларації прав людини.
Попередні події та конфлікти, що передували створенню ЗДПЛ:
Друга світова війна: Драматичні події Другої світової війни, яка тривала з 1939 по 1945 рік, відкрили світовому співтовариству жахливий обсяг порушень прав людини, таких як геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та порушення прав в'язнів та цивільного населення.
Голокост: Разом з Другою світовою війною прийшов і відомий голокост, внаслідок якого мільйони євреїв та інших меншин були вбиті або піддані систематичному переслідуванню. Ця трагедія наголосила на необхідності захисту прав людини.
Формування ООН: Після Другої світової війни народи світу вирішили створити нову міжнародну організацію - Організацію Об'єднаних Націй (ООН), яка мала на меті зберегти мир та сприяти співробітництву між країнами.
ЗДПЛ визнається універсальними, оскільки вона застосовується до всіх людей незалежно від їхньої національності, релігії, статі чи інших ознак. Її інклюзивний характер означає, що вона захищає права всіх, включаючи маргіналізовані групи та меншини.
Ключові принципи:
Рівність та недискримінація: Усі люди народжуються вільними та рівними у своїх правах.
Право на життя, свободу та особисту недоторканність: Кожна людина має право на життя, свободу та безпеку особистості.
Заборона на рабство, работоргівлю та примусову працю: Забороняється рабство у всіх його формах.
Заборона на катування та жорстоке, нелюдське або принизливе поводження: Кожна людина має право на повагу до своєї гідності та відхилення від будь-якого виду мороку чи жорстокості.
Рівність перед законом: Всі мають право на рівність перед законом та на рівний захист закону.
Право на визнання перед законом: Кожен має право на визнання його особистості перед законом.
Право на справедливий суд: Кожен має право на рівний та публічний суд.
Заборона на дискримінацію: Забороняється будь-яка форма дискримінації на підставі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої ознаки.
Право на свободу думки, совісті та виразу: Кожен має право на свободу думки, совісті та виразу.
Право на свободу віросповідання: Кожен має право на свободу віросповідання та переконань.
Окрім цього слід відмітити такі важливі документи, як:
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 рік): Ця конвенція створила Європейський суд з прав людини та встановлює права та свободи, які мають бути гарантовані в країнах Європи. Вона включає право на справедливий судовий процес, свободу від жорстокого та нелюдського поводження, право на освіту, право на свободу від дискримінації і багато інших. Ця конвенція стала важливим інструментом для захисту прав людини в Європі.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 рік): Цей міжнародний пакт розширює права та свободи, які були визначені в Загальній декларації прав людини. Він встановлює низку важливих політичних і громадянських прав, таких як право на участь у виборах, право на свободу думки, совісті та виразу, право на свободу віросповідання, право на освіту та інші аспекти прав людини. Цей пакт є одним із ключових міжнародних інструментів для захисту цивільних і політичних прав.
Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 рік): Ця конвенція має велике значення для боротьби з расовою дискримінацією та захисту прав осіб, які стикаються з нею. Вона забороняє будь-яку форму расової дискримінації та закликає країни приймати заходи для ліквідації цього явища. Конвенція визначає поняття расової дискримінації та надає особам, які стали жертвами дискримінації, право на захист та відшкодування.
Женевська конвенція про поводження з військовополоненими (1949 рік): Ця конвенція є однією з чотирьох женевських конвенцій, які регулюють правила ведення війни та поводження з військовополоненими, пораненими та цивільними населеннями під час воєнних конфліктів. Вона надає захист військовополоненим особам, гарантує їхнє гідне поводження, захищає від незаконних дій, і встановлює обов'язки сторін конфлікту з урахуванням міжнародних гуманітарних норм.
Висновок:
Ці документи мають велике значення для забезпечення прав і свобод кожної людини та громадянина, і вони є фундаментом правової системи країн та міжнародного права. Вони визначають загальні принципи, які мають бути дотримані в усьому світі та є основою для боротьби з порушеннями прав людини і гарантують їхній захист. Роль цих документів важлива в забезпеченні справедливості, рівності та гідності для всіх людей незалежно від їхньої раси, релігії, статі чи інших ознак. Разом з цим, ці нормативні акти є невід'ємною частиною світового порядку та сприяють створенню справедливого та гідного світу для всіх людей. Україна, як член Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій, зобов'язана дотримуватися цих стандартів і гарантувати їх виконання на своїй території.
Роботу виконав:
Іванов Іван