- Підготували студенти 2 курсу магістратури спеціальності
- «міжнародне право»
- (…)
- Суть статті: право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6);
- Відповідно до практики ЄСПЛ, національний касаційний суд як суд останньої інстанції визначає, чи дотримано всіх критеріїв для подання справи до касаційного суду, що в розумінні ст. 6 набуває особливого значення.
- Справа «Matthews v. the United Kingdom»: застосування судами принципу mutatis mutandis: не тільки теоретичні, а й практичні права;
- Справа «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»: «Право на справедливий суд має бути в демократичному суспільстві»;
- Справа «Multiplex v. Croatia»: право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, але й отримати рішення спору судом;
- Справа «Garcia Manibardo v. Spain»: при застосуванні статті мають враховуватися особливості законодавства держав – передовсім щодо апеляційних та касаційних судів.
Вирішуючи питання про сумісність обмеження права на касаційне оскарження з ст. 6 Конвенції, ЄСПЛ вказує на необхідність врахування таких критеріїв такої сумісності:
1) дотримання вимоги щодо передбачуваності обмеження, що означає існування узгодженої національної судової практики та послідовності її застосування, що, як правило, задовольняють критерій прогнозованості стосовно обмеження доступу до суду вищої інстанції; 2) якщо тягар негативних наслідків помилок, допущених під час судового розгляду, покладається не на особу, а на державу (зокрема, обмеження доступу до суду буде непропорційним, якщо неприйнятність засобу юридичного захисту є наслідком того, що допущення помилки поставлено у провину заявнику, який об’єктивно не відповідає за неї); 3) уникнення «надмірного формалізму» під час вирішення питання про допуск справи до касаційного перегляду, оскільки «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно зі ст. 6 Конвенції. Критерії несумісності за статтею 6
У практиці ЄСПЛ визначено такі умови несумісності обмеження права на касаційне оскарження з вимогами ст. 6 Конвенції:
1) наявність тривалих та суттєвих розбіжностей у судовій практиці та якщо касаційний перегляд є необхідний для вирішення питання про розходження судової практики;
2) відмова у відкритті касаційного провадження щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону або за скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (вирішальне значення); 3) незабезпечення судами отримання особою як сторони у справі копії касаційної скарги, поданої іншою особою, або неповідомлення особи про касаційний перегляд справи, що порушує принцип процесуальної рівності сторін та вимогу про змагальність провадження. Практика єспл
- У сталій практиці ЄСПЛ наголошується, що право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, оскільки таке право може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності касаційної скарги на рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку.
- При цьому підкреслюється, що будь-які обмеження у доступі до касаційного перегляду справи є сумісними з вимогами ст. 6 Конвенції, якщо вони передбачені національним законодавством та не обмежують реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права не було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну (законну) мету, повинен бути дотриманий розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
- Центральне місце в системі прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, займає стаття 6 та відіграє одну із основних ролей в забезпеченні захисту прав в демократичному суспільстві. Нею закріплюється принцип верховенства закону, на основі якого будується суспільство. Порушення державою-учасницею норм статті 6 Конвенції найчастіше стає підставою для звернення заявників до Європейського суду з прав людини, що в свою чергу призвело до розгалуженої прецедентної практики по даному питанню.
- В статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
- Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
- Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.