Семінар 3
1.Поняття та система економ.прав людини та громадянина
2.Загальна характеристика основних етапів встановлення та розвитку економічних прав людини і громадянина в Конституції та конституційних актах України
3.Економічні права людини і громадянина.Період націон. Революції України 1917/1921
4.Економічні права людини і громадянина в рядянський період 1919/1991
5. Економічні права людини і громадянина в суверенній країні від 1991 до сьогодення
6.Право на справедливий суд та інші аспекти
7. Свобода зібрань
1. Економічні права людини та громадянина - це можливості людини як незалежного суб’єкта економіних відносин вільно володіти користуватися розпоряджатися предметами вжитку та основними факторами господарської діяльності брати участь у виробництві матеріальних та інших благ .
Система економічних прав – це сукупність передбачених державою певних економічних благ
До системи економічних прав людини в Укр . належить право вільно володіти користуватися розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної власності Укр народу державної та комунальної власності
2. Основні етапи закріплення економічних прав людиниі громадянина в конституціях і конституційних актах України. I етап Закріплення економічних прав Конституціею Пилипа Орлика 1710 р., в якій проголошувалося право на приватну власність і право користуватися об'єктами публічної власності. II етап Економічні права регламентуються в Законах про тимчасовий державний устрій України, прийнятих за правління гетьмана Всіеї Русі Павла Скоропадського. Проголошено право приватної власності, право на підприем- ницьку діяльність. III етап . Закріплення економічних прав у конституціях (1919, 1929, 1937, 1978 pp.) за радянської влади в Украї- ні. Конституції 1919 i 1929 р. скасували приватну власність. У Конституції УРСР 1937 р. вперше набула правового оформлення особиста власність громадян, фактичне становлення якої відбулося значно раніше у формі так зва- ної трудової власності. Конституція УРСР 1978 р. закріпила такі економічні права: право особистої власності, яке мало дещо обмежений характер, право на індивідуальну трудову діяльність .Земля згідно с конституцією могла бути лише в користуванні громадян у власність вона до них не переходила
5 етап . Закріплення економічних прав після проголошення незалежності україни Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основі засади та функціонування державної влади та самоврядування в Україні на період прийняття Конституції україни укладеної 8 червня 1995 р. проголошує такі економічні права право вільно володіти користуватися розпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності . право на підприємницьку діяльність . право користуватися об’єктами публічної власності .
Отже . Економічні права протягом тривалого часу набули становлення розвитку та закріплення в багатьох відомих памятках конституційного права . Прийняття Конституції України 28 червня 1996р. відкрило нові перспективи для подальшого розвитку і вдосконалення правового регулювання економічних прав людини в україні .
3. Економічні права людини і громадянина в період національної революції в Україні ( 1917-1921 рр).
Конституційно- правове регулювання економічних прав в Україні під час національної революції ( 1917-1921 рр.) було досить суперечливим та непослідовним : від положень про «соціалізацію» власності , абсолютного конституційного ігнорування врегулювання питань вказаних прав ( чотири універсали Центральної Ради , Конституція УНР , Декларація Директорії ) до закріплення економічних прав на конституційному рівні ( Тимчасові закони Павла Скоропадського). Однак незаперечним є той факт , що всі Конституції та конституційно- правові акти цього періоду , економічні права людини буди проголошені лише в одному акті ( Конституції гетьмана П. Скоропадського ) . Проте це не означає , що економічним правам не надавалося важливого значення . Адже було підготовлено кілька проектів Конституції , в яких економічним правам відводилися належне місце та роль.
4. Економічні права людини і громадянина в радянський період 1919-1991pp. Правове регулювання економічних прав у Конституції УСРP 1919р. Конституція Української Соціалістичної Радянсыкої Республіки(УСРР) була прийнята 14 березня 1919р. Ш Всеураїнськм зіздом Рад робітничих і червоноармійських депутатів і проголошувала скасування приватної власності на землю та на всі інші засоби виробництва. Наявність певних політичних прав безпосередньо пов'язувалася з майновим ставищем особи, зі сферою ії діяльності. У «Декларації прав і обов'язків експлуатованого народу України» закріплюються прринципи повновладдя трудящих, скасовується експлуатація людини людиною, запроваджується трудова повинність і робітничий контроль. Правове регулювання економічних прав у Конституції УСРР 1929р. Конституція 1929 закрівплює, що уся земля, надра, ліси і води, а також фабрики, заводи і засоби зв'язкує соціалістичною державною монополією. Зовнішня торгівля визнається державною монополією. Правове регулювання економічних прав у Конституци УРСР 1937р. У Конституції УРСР 1937р. закріплено велику кількість соціальних прав , культурних прав, політичних прав, особистих прав, виборчих прав. Економічною основою проголошувалася соціалістична власність у формі державної та колгоспно-кооперативної власності й соціалістична система господарства. Земля, ї надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничних, підприемства й основний житловий фонд у містах і промислових пунктах належали до державної власності. Поряд із соціалістичною системою господарства Основним законом допускається дрібне приватне господарство одноосібних селян і кустарів, засноване на особистій праці. і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, комуна. Правове регулювання економічних пра у Конституцї УРСР 1978р. У Конституції УРСР 1978р. основу економічної системи становила соціалістична власність на засоби виробництва, найвищою метою якого вважалося найповніше задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людини. Конституція 1978 закріплювала право громадян користуватися об'єктами державної власності, право користування об'єктами публічної власності, право на охорону здоров'я, право на освіту, право на користування досягненнями культури.
5. Економічні права людиниі громадянина з часу проголошення незалежності України перебувають у стадії постійного розвитку, оскільки іх становення фактично відбулося з моменту проголошення Конституції України. Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року дало змогу розширити права та свободи громадян, наповнитиїх новим змістом і значенням.
До так званої перебудови про права людини в СРСР ніхто крім дисидентів серйозно не говорив . Хоча СРСР формально був учасником пактів ООН 1996р. та інших міжнародних договорів у галузі прав людини і підписав Гельсінські угоди 1975р [ Гельсінські угоди це - документ, підписаний главами 35 держав у столиці Фінляндії Гельсинкі 30 липня — 1 серпня 1975. Сформована 1. В міжнародно-правовій сфері 2. У військово-політичній сфері 3. В економічній сфері 4. В гуманітарній сфері ] виконувати свої зобов’язання він не збирався . Варто зазначити що на міжнародному рівні Радянський союз надавав перевагу економічним та соціальним правам над громадськими та політичними. На сьогодні становище економчних прав людини і мадянина в Україні можна оцінити як недостатньо стійке ності в Україні минуло вже шістнадцять років, прийнята зитивне і негативне. Хоча з часу проголошення незалеж- i суперечливе, оскільки воно містить у собі старе 1 нове, по- гро- Конституція незалежнoї держави, але стан дотримання т pеалізації економічних прав людини і громадянина в Україні не звільнився ще від деформацій і нагромаджень
6. Право на справедливий суд та інші аспекти.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Стаття 6
Право на справедливий суд
1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або – тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, – коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, – одержувати безоплатну допомогу перекладача.
7. Право на мирні зібрання
Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, - їх невідчужуване і непорушне право, гарантоване Основним Законом України.
Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації може бути реалізоване за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.
(стаття 39)
Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.