Ім'я файлу: Реферат. Психогенні шкіряні розлади.docx
Розширення: docx
Розмір: 58кб.
Дата: 13.07.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 58кб.
Дата: 13.07.2023
скачати
Психогенні шкіряні розлади.
Вступ. В останні роки суттєво зростає рівень психосоматичних та соматопсихічних захворювань. Проте деяки практикуючи лікарі не приділяють уваги зв’язку дерматологічних розладів з психічними захворюваннями. Шкіра, як найбільший орган людського тіла, безумовно має тісні та глибокі зв’язки з центральною нервовою системою, яка регулює її діяльність. Проте більшість пацієнтів, що звертаються до дерматологів, вважають свою проблему суто дерматологічною і відмовляються від психіатричного обстеження і лікування. [1]. Але при дослідженні тривоги та депресії у хворих дерматологічного стаціонару з’ясовано, що 56,6 % пацієнтів мають ознаки тривожного та/чи депресивного стану [2]. Висока поширеність психічної патології серед пацієнтів соматичного профілю формує нагальну потребу запровадження діючої системи координації між лікарями та службами психічного здоров’я. З боку лікарів-дерматологів потрібно формувати глибокі знання щодо психічної патології та вміти пояснити пацієнту особливості його стану, змотивувавши на візит до психолога чи психиатра [4]. Дані літератури показують, що у психодерматологічних клініках успішність лікування та покращення якості життя хворих, як первинної кінцевої точки, значно вище, ніж при стандартному підході. Таким чином, виникає необхідність поширення та поглиблення знань практикуючих лікарів дерматологів у питаннях психічної патології, коморбідної дерматологічним захворюванням.
Розділ 1. Наразі відсутня єдина загальноприйнята класифікація психодерматологічних розладів, але найчастіше виділяють такі [1, 5]:
- психофізіологічні розлади;
- психічні розлади з дерматологічними симптомами (первинні психічні розлади);
- дерматологічні порушення з психіатричними симптомами (вторинні психічні розлади).
Варто зазначити, що деякі захворювання, наприклад, псоріаз, можуть відразу відноситися до деяких груп розладів – через неоднозначний вплив на психіку пацієнта. До психофізіологічних розладів відносять зміни шкіри, які у часі пов’язані з гострим чи хронічним стресом, адренергічна кропив’янка, атопічний дерматит, псоріаз, акне вульгаріс, себорейний дерматит та дисгідроз.
З позицій вітчизняної психосоматичної медицини, ці розлади фактично є органічними психосоматичними розладами, для них властива наявність так званого «хибного кола», яке підтримує дерматологічну і психічну симптоматики (Рис. 1).
Рисунок 1. «Хибне коло» при психофізіологічних розладах.
Термін «психогенні розлади» варто використовувати у випадках, коли пацієнт не має дерматологічного захворювання, але всі шкірні прояви виникають внаслідок якогось психіатричного розладу.
Виділяють такі первинні психічні розлади, що призводять до дерматологічних проявів :
1. Стрес та тривога
2. Невротичні розлади (обсесивно-компульсивний розлад, дисморфофобія, тривожні розлади тощо)
3. Соматоформні розлади (включаючи психогенний свербіж)
4. Симулятивний розлад (шкірний варіант)
5. Розлад імпульсного контролю (трихотиломанія)
6. Розлад харчової поведінки
7. Депресивні епізоди (ендогенні і психогенні)
8. Психози (шизофренія, маячні розлади)
Зазначимо, що первинні психічні розлади при дерматологічних захворюваннях суттєво порушують у пацієнтів їх взаємодію з реальністю та значно впливають на їх поведінку. Через ці порушення поведінки діагностика психічних розладів не є дуже складною, і такі пацієнти вчасно скеровуються для отримання психіатричної допомоги.
Для покращення надання допомоги хворим з захворюваннями шкіри, особливо тих, у кого підозрюється наявність тривоги та депресії, можливо ще на діагностичному етапі використовувати опитувальники пацієнта про стан здоров’я (PHQ-9, PHQ-2 або подібні) і, залежно від результатів, скеровувати до фахівців з психічного здоров’я (медичного психолога / психіатра) для уточнення рівня тривоги та депресії.
Загальні рекомендації щодо направлення дерматологічного пацієнта до спеціалістів у сфері психічного здоров’я:
- явні ознаки психозу (маячні ідеї, галюцинації, потьмаренні свідомості);
- симулятивний розлад;
- знижений настрій, особливо – з апатією та ангедонією;
- нав’язлива тривога, яка заважає хворому;
- інші нав’язливі думки, особливо які стосуються зовнішності пацієнта;
- наявність дерматологічних симптомів, які не можна пояснити;
- завищені очікування щодо успіхів лікування;
- «використання» дерматологічного захворювання з утилітарною метою;
- ознаки агравації, госпіталізму та сюрсимуляції.
Розділ 2. Таким чином, медична допомога особам з психодерматологічними розладами має надаватись командою спеціалістів [25]: дерматологом, медичним психологом / психіатром, терапевтом, ендокринологом, іншими спеціалістами за необхідністю [25]. Успіх у лікуванні залежатиме від поєднання традиційного дерматологічного підходу з певними, індивідуально підібраними психотерапевтичними методиками [2].
У комплексі медикаментозного лікування використовують, залежно від захворювання, препарати таких груп: антидепресанти, протитривожні засоби, стабілізатори настрою, нейролептики - за необхідністю. Слід зазначити, що при медикаментозному лікуванні психічної патології ефект настає нешвидко та повного клінічного покращення варто очікувати за 3-5 тижнів лікування. Немедикаментозне лікування психічних порушень у хворих з захворюваннями шкіри має включати психологічне консультування та / чи психотерапію. Психологічне консультування являє собою надання допомоги людям, що звернулися за допомогою, у вигляді рекомендацій щодо вирішення життєвих психологічних проблем. Фактично, більшість дерматологічних пацієнтів потребують використання цього метода для попередження та вирішення проблем із зовнішністю, які можуть виникати внаслідок захворювання.
Психотерапевтичне лікування психогенних розладів у пацієнтів дерматологічного профілю слід проводити у три етапи [26]:
- 1-й етап – невідкладне усунення кризової ситуації;
- 2-й етап – психотерапія та використання у разі потреби відповідних психотропних засобів;
- 3-й етап – тривала корекція особистості хворого, поведінки оточення, лікування хронічної шкірної патології.
Психотерапія пацієнтам із шкірними захворюваннями зазвичай надається в індивідуальній формі. Суттєві відмінності у результатах різних видів психотерапевтичного лікування відсутні, але традиційно перевага надається когнітивній та поведінковій психотерапії – через їхню націленість на симптоми та меншу тривалість лікування.
Висновок. Психодерматологічні стани виникають у результаті складної взаємодії між дерматологічним захворюванням та психічними факторами Наявність психологічного стресу та пов’язаних з ним розладів погіршує перебіг основного захворювання, знижуючи якість життя. Отже, комбінований підхід необхідний для більш кращого розуміння та лікування психодерматологічних розладів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Tohid H., Shenefelt P. D., Burney W. A., Aqeel N. Psychodermatology: an association of primary psychiatric disorders with skin. Revista Colombiana De Psiquiatria. 2019. Vol. 48, No 1. P. 50 – 57.
2. Кочорова Л. А., Максимова А. А., Скрипов В. С. Опыт лечения дерматологических больных в психосоматическом отделении. Вестник Российской Военно-Медицинской Академии. 2018. № 2. C. 36 – 39.
3. Karavaeva T. A., Korolkova T. N. Psychological mechanisms and psychosomatic relationships in various dermatoses. Клиническая дерматология и венерология. 2018. Т. 17, № 5. С. 7.
4. Юдін М. А. Медико-психологічні аспекти косметологічної медицини. Український вісник психоневрології. 2016. Т. 24, № 2. С. 95 – 100.
5. Reichenberg J. S., Kroumpouzos G., Magid M. Approach to a psychodermatology patient. Giornale Italia Di Dermatologia E Venereologia. 2018. Vol. 153, No 4. P. 494 – 496.
6. Koo J. Y. M., Lee C. S. General approach to evaluating psycho-dermatological disorders. Psychocutaneous medicine. N. Y.: Marcel Dekker, 2003. P. 1 – 29.
7. Спіріна І. Д., Вітенко І. С., Напрєєнко О. К. Медична психологія: державний національний підручник. Дніпропетровськ: Ліра, 2012. 442 c.
8. Кривенко В. І., Непрядкіна І. В., Колесник М. Ю. Алергічні ураження шкіри у практиці сімейного лікаря. Запоріжжя: ЗДМУ, 2017. 127 c.
9. Гірник Г. Є. Вплив атопічного дерматиту на психологічний стан та соціальну адаптацію пацієнтів. Галицький лікарський вісник. 2015. № 22, число 2. C. 22 – 24.
10. Чаріті Д. Т. Психосоматичні аспекти дерматозів. Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди «Психологія». 2016. № 52. С. 473 – 479.
11. Усков О. А., Маркова М. В. Інтрапсихічні та поведінкові паттерни підлітків з атопічним дерматитом як мішені їх медико-психологічної підтримки. Український вісник психоневрології. 2015. № 23. Вип. 1. С. 112 – 115.
12. Возняк І. Я., Святенко Т. В. Вивчення якості життя у пацієнтів з псоріатичною хворобою. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2009. № 1/2. С. 273 – 275.
13. Kwan Z., Bong Y. B., Tan L. L. Determinants of quality of life and psychological status in adults with psoriasis. Archives of Dermatological Research. 2018. Vol. 310, No 5. P. 443 – 451.
14. Ferreira B. I., Abreu J. L., Reis J. P., Figueiredo A. M. Psoriasis and associated psychiatric disorders. The Journal of Clinical and Aesthetic Dermatology. 2016. Vol. 9, No 6. P. 36 – 43.
15. Öztürk P., Orhan F. Ö., Özer A. Assessment of temperament and character profile with anxiety and depression in patients with acne. Balkan medical journal. 2013. Vol. 30, No 2. P. 161 – 166.
16. Eroğlu F. Ö., Aktepe E., Erturan İ. The evaluation of psychiatric comorbidity, self-injurious behavior, suicide probability, and other associated psychiatric factors (lonileness, self-esteem, life satisfaction) in adolescents with acne: a clinical pilot study. Journal of Cosmetic Dermatology. 2019. Vol. 18, No 2.
17. Спіріна І. Д., Тимофєєв Р. М., Шорніков А. В. Роль стресової реакції «незрілих» психічних захисних механізмів у формуванні невротичних, пов’язаних зі стресом соматоформних розладів. Український вісник психоневрології. 2018. Т. 26, № 1. С. 92 – 94.