Прольотамидо 25 м, на вулицях і дорогах

Ім'я файлу: прольотамидо 25 м.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 24.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Вікторія Сметанкіна - 5 Архітектура системного блоку (практична
26074.docx

прольотамидо 25 м, на вулицях і дорогах.
При відкритій електропроводці проводи та кабелі прокладаютьна струнах, тросах, роликах, ізоляторах, у трубах, гнучких металевих рукавах,лотках, електротехнічних плінтусах тощо. У разі схованої електропроводкипроводи і кабелі прокладають у трубах, гнучких металевих рукавах, коробах,замкнених каналах, порожнинах будівельних конструкцій, заштукатурених борознах,під штукатуркою, а також замонолічують у будівельні конструкції при їхвиготовленні.
Ділянка електропроводки, що з'єднує зовнішню та внутрішнюелектропроводку, починаючи від ізоляторів, встановлених на зовнішній стіні абопокрівлі будинку до ввідних пристроїв, називається вводом від повітряної лінії.
Розгалуження від повітряної лінії до вводу у будинок принапрузі до 1000 В не є зовнішньою електропроводкою, а належить до повітряноїлінії (ПЛ).
Монтують проводки за проектом, що є сукупністю схем, нанесенаплан будівлі із зазначенням розташування вводу, магістральних ліній, груповихщитків, типів проводів та способів прокладання, типів вимикачів, арматури тощо.Схеми проводок виконують звичайно однолінійними з використанням стандартнихумовних позначень.
Вид іспосіб прокладення проводів визначається характером навколишнього середовищавідповідно до вимог Правил будови електроустаткування (ПБЕ).3.3. Вимоги доелектропроводок та їх монтажу
Технічна документація. Робоча документація, що надходить зелектромонтажної організації повинна бути виконана відповідно до вимог ПБЕ,Державних стандартів системи проектної документації для будівництва (Держст,СПДБ) та Інструкцій про склад і оформлення електротехнічної робочоїдокументації для промислового будівництва (ВСН—381—85).
Робочі креслення орієнтуються на індивідуальну заготовкуелементів цехових електромереж. У них має бути вказано зв'язок з основнимиосями будинків або головними осями технологічного устаткування і доданийспільний кабельний та трубний журнали, а також трубозаготівельна відомість.
Дляоб'єктів, на яких переважає розводка одиничних труб і непередбаченокомплектування їх у трубні блоки, спільний кабельний і трубний журнали, а такожтрубозаготівельна відомість не додаються.
На кресленнях розміщення електроустаткування і проведенняелектромереж має бути показаний зв'язок електроустаткування та електричнихмереж до координаційних сіток і позначок трас.
У виробничих приміщеннях для всіх випадків, якщо цьому неперешкоджають умови роботи вантажопідйомних механізмів або особливостітехнології виробництва, слід надавати перевагу верхнім розводкам електричнихмереж на лотках і в коробах, з підходом до електроприймачів зверху безпрокладання в підлогу.
Робочі креслення шинопроводів повинні містити розрізи йтипові кріплення конструкцій, які виготовляють на заводах, а в разівикористання нетипових конструкцій — їх робочі креслення. При проходженні трасишинопроводів у кількох площинах додатково розробляють аксонометричні креслення лінійшинопроводів з даними про тип секцій, що використовуються.
З'єднання і розгалуження. З'єднання і розгалуження проводів ікабелів розміщують у доступних для контролю місцях. Під час прокладанняпроводів і кабелів у глухих коробах, трубах і гнучких металічних рукавахз'єднання і розгалуження виконують у з'єднувальних і розгалужувальних коробках,а при прокладанні на ізолюючих опорах — безпосередньо біля ізоляторів, кліпс,або на них, а також на роликах.
Всередині коробів зі знімальними кришками і на лоткахдопускається виконувати з'єднання і розгалуження проводів у спеціальнихзатискачах з ізолюючими оболонками, які забезпечують неперервність ізоляції.
Місця з'єднання і розгалуження проводів і кабелів не повиннізазнавати механічних напруг і дій, мають мати ізоляцію, рівнозначну ізоляціїсуцільних жил.
Паралельне прокладання проводів і кабелів поблизутрубопроводів. Відстань до трубопроводів від відкрито прокладених проводів ікабелів всередині приміщень, а також від коробів при схованому прокладанніпроводів повинна бути не меншою 100 мм, а до трубопроводів з гарячими рідинамиі газами — не меншою 400 мм. За наявності гарячих трубопроводів проводи ікабелі захищають від впливу високої температури або прокладають проводи ззахисним покриттям.
Перетин з трубопроводами відкрито прокладених захищених інезахищених проводів виконують на відстані не менше 50 мм, аз трубопроводами ізгорючими рідинами й газами — не менше 100 мм. Крім цього проводи в місцяхперетину прокладають в борознах, трубах і коробах.
Спосіб прокладання. При відкритому прокладанні проводів ікабелів слід враховувати архітектурні лінії приміщення (карнизів, плінтусів,виступаючих кутів тощо).
Висота прокладання проводів і кабелів від рівня підлоги ненормується.
Кріплення електропроводок. Скоби для закріпленняпроводів, кабелів і труб, що прокладаються безпосередньо по основах,встановлюють на прямолінійних ділянках і поворотах траси на рівних відстаняходин від одного, розміщуючи перпендикулярно до осьової лінії проводів.
При кріпленні незахищених проводів металевими бандажами іскобами між ними встановлюють ізоляційні прокладки.
Дюбелі, що використовуються для кріплення проводок,елект-роустановочних виробів вибирають і закріплюють до основи згідно зінструкцією.
Всі кріплення із чорних металів повинні мати захиснеантикорозійне покриття.
Проходи через стіни та перекриття. При переході черезнегорючі стіни і міжповерхові перекриття неброньовані кабелі, захищені танезахищені проводи закладають у відрізки пластмасових труб, а при проході черезгорючі — у відрізки сталевих труб.
Відкриті проходи кабелів і проходів через зовнішні стіни абочерез стіни між опалювальними і неопалювальними приміщеннями, а також черезвнутрішні стіни сирих, особливо сирих, приміщень і приміщень з хімічно активнимсередовищем після прокладання електропроводок слід ущільнити легкозйомнимиматеріалами (мінеральною ватою, шлаковатою); в приміщення з нормальнимсередовищем ущільнення не потрібне.
Послідовність технологічних операцій при монтажіелектропроводок.
Монтаж електропроводок потрібно виконувати в такійпослідовності:
1) розмітка місць установки освітлювального або силовогоелектроустаткування (світильників, штепсельних розеток, вимикачів, груповихщитків, пускової апаратури);
2) розмітка траси прокладання проводів, проходів через стіниі перекриття та місць кріплення проводів і кабелів;
3) пробивні роботи (борозни і проходи повинні бути виконані упроцесі будівельних робіт);
4) установка ізолюючих опор, натяжних і підтримуючихконструкцій або прокладка труб;
5) заготовка електропроводок (виконується в МЕЗ);
6) транспортування заготовлених електропроводок до зонимонтажу;
7) прокладання проводів або кабелів;
8) установка електроприймачів і розподільних пунктів;
9) обкінцювання проводів і кабелів та приєднання їх до затискачівапаратів;
10)перевірка і здача в експлуатацію електропроводок.
2. Електропроводка на ізолюючих опорах
До електропроводок на ізолюючих опорах належить проводка на роликах, ізоляторах, кліпсах та шнурова проводка.
Прокладання проводів на ізолюючих опорах конструктивно просте, однак порівнянорідко використовуються, що пов'язано з недовговічністю і неможливістю широкогозастосування індустріальних методів монтажу.
Для монтажу відкритої проводки на ізолюючих опорахвикористовують голі, а найчастіше ізольовані проводи ПР, АР, В, АПВ, ПРВ, АПРВтощо, які прокладають на ізоляторах армованих гаками, штирями, якорями абонапів якорями.
Шнурову проводку виконують проводом ПРД на роликах. Вонавикористовується тільки для монтування освітлювальних мереж у сухих іопалювальних приміщеннях при напрузі до 220 В, на будівництвах у сільській місцевості,тимчасових будинках.
Ролики закріплюють шурупами, вкручують безпосередньо дооснови за допомогою дюбелів або приклеюванням.
У місцях розгалужень, на кінцевих і кутових роликах, упроходах, при обходах балок або карнизів проводи прив'язують до роликів тонкимшпагатом.
Ділянки шнурової проводки заготовляють в МЕЗ. Це повністюзакінчені монтажні вузли з виконаними з'єднаннями і розгалуженнями проводів,приєднаними до проводки ламповими патронами, вимикачами і штепсельнимирозетками. На місці монтажу ділянки готової проводки навішують і закріплюють нароликах, окремі ділянки закріплюють між собою і підключають до групових щитків.
Проводка на роликах. Проводку на роликах використовуютьпереважно в існуючих будівлях, а також для споруджуваних невеликих житловихбудинків. У нових великих культурно-побутових, адміністративних будівляхпроводку на роликах не використовують.
Для відкритих проводок на роликах при монтуванні освітлювальнихі силових мереж використовують проводи марок АПВ і АПР.
Припаралельному прокладанні на роликах декількох проводів використовують стальніпланки і скоби. Планки прикріплюють одним або двома шурупами: на дерев'янихосновах — вкручують внього, на цегляних і бетонних — за допомогою дюбелів або приклеюванням.
Відстань між роликами в ряді не повинна перевищувати 80 см, аміж сусідніми проводами — не менше 35 мм. Висота прокладання над підлогою неменше 2,5 м. Від стелі та від суміжної стіни ролики кріплять на відстані, щодорівнює 1,5 — 2-кратній висоті ролика.
Проводкана ізоляторах. Для проводок на ізоляторах використовують проводи тих же марок,що і для проводки на роликах або кліпсах, тобто АПВ і АР.
Ізолятори встановлюють на гаках, штирях і якорях за допомогоюпенькового волокна,просоченого оліфою з тертим суриком. Для кріплення гаків і якорів з насадженимина них ізоляторами в дерев'яних конструкціях попередньо просвердлюють у місціїх установлення отвори діаметром на 5—6 мм меншим діаметра нарізки хвостової частиниякоря чи гака. Гак і якір повинні бути вкручені в дерево всією своєю хвостовоючастиною. Ізолятори, закріплені на штирях, монтують на скобах. Отвори для скобвирубують у вигляді квадратних гнізд зі стороною квадрата, що дорівнює подвійнійширині лапи скоби, а глибина гнізда повинна дорівнювати 1/3 довжини лапи, алебути не меншою 50 мм. Для закріплення кріпильних деталей використовують розчин,який складається з однієї частини цементу, що розширюється при затвердінні, ідвох частин піску. Для прискорення схоплення до розчину додають рідке скло ізрозрахунку 1 л на відро розчину. На проміжних ізоляторах провід прив'язують нашийках або головках, на кутових — тільки на шийках. Перед змащуванням хвостовічастини гаків, якорів і лапи скоб очищають від бруду і мастила, а отвори — відсміття, і змочують водою. Вставлені в отвори гаки, якорі та скоби забиваютьцементним розчином.
Монтажпроводів починають з розкладання заготовленої проводки вздовж траси так, щобвідгалуження до світильників, вимикачів і штепсельних розеток розмістилися наізоляторах. Далі встановлюють проводи на ізолятори, закріплюють на початкуділянки проводки і, натягнувши вручну або поліспастом, кріплять їх до головок ішийок ізоляторів оцинкованим дротом 0,8—1 мм, попередньо намотавши на проводидва-три шари ізоляційної стрічки, (щоб запобігти пошкодженню їх ізоляціїв'язальним дротом). На прямих ділянках проводки проводи кріплять на шийках абоголовках ізоляторів , а на поворотах і в місцях зміни напрямку проводки— лише на шийках або петлею-заглушкою . При перетинах проводів один зних вміщують в ізоляційну трубку.
3. Відкриті та сховані електропроводки плоскими проводами
Електропроводки плоскими проводами використовують угрупових лініях освітлення житлових і громадських будівельна також службових ідопоміжних приміщеннях промислових підприємств.
Плоскі проводи марок АПВ, АПН прокладають як схованими підшаром штукатурки або всередині стін та перекриттів (без використання будь-якихзахисних оболонок), так і відкритими по поверхнях стін та стель в сухих івологих, опалювальних і неопалювальних приміщеннях (у тому числі в кухнях, насходових клітках, підвалах). У санвузлах використовується тільки схованапроводка.
Електропроводки плоскими проводами забороняється виконуватипри відкритому прокладанні у пожежонебезпечних приміщеннях і на горищах, привідкритому та схованому прокладанні у вибухонебезпечних, особливо сирихприміщеннях та в приміщеннях з хімічно активним середовищем, а також у дитячихі лікувальних закладах, клубах, спортивних спорудах.
При відкритому прокладанні по стінах і стелях сліддотримуватися архітектурних ліній приміщень, прокладаючи провід на відстані неменше 20 мм від карнизів, виступаючих декоративних елементів. У приміщеннях,обклеєних шпалерами, верхній горизонтальний провід прокладають вище від шпалер.
При схованій проводці горизонтально по стінах проводиукладають паралельно до ліній карнизів на відстані 100—200 мм від стелі або50—100 мм від карниза; спуски до вимикачів, штепсельних розеток або світильниківвиконують вертикально по виску. В перекриттях (під плитою перекриття, вщілинах, пустотах і т. д.) допустиме прокладання по найкоротшій відстані.
У вологих приміщеннях (кухні, ванн) довжину проводки сліднамагатися максимально скоротити, розміщуючи проводку і вимикачі поза цимиприміщеннями. При паралельному прокладанні проводів як сховано, так і відкрито,відстань між проводами приймають за 3—5 мм.
При відкритій прокладці провід прикріплюють до опорноїплощини приклеюванням, цвяхами або скобами. Його прибивають до опорноїконструкції по середній лінії розділювальної плівки проводу з відстанню міжточками кріплення 120—200 мм з діаметром цвяха від 1,4 до 3 мм.
За схованого прокладання плоских проводів кріплення цвяхамине допускається, воно здійснюється «приморожуванням» проводуалебастровим розчином в кількох місцях по довжині траси.
Згинаючи сховано прокладений провід, в місці згину надовжині 40—60 мм вирізують роздільну плівку, стежачи за тим, щоб не пошкодитиізоляцію жил, одну жилу згинають під потрібним кутом, а іншу — відводятьвсередину кута і згинають, не допускаючи доторкання жил між собою. Привідкритому прокладанні допускається зближення жил, тому під час згинанняпроводу досить плівку розрізати в місці згину, щоб полегшити згинання.
Прокладати плоскі проводи пакетами або пучками заборонено.
Проходи відкрито прокладених проводів через стіни,перегородки та перекриття виконують в Гумових напівтвердих трубах зокінцьованими на їх виході фарфоровими або пластмасовими втулками. Виходисховано прокладених проводів на поверхню стін окінцьовують фарфоровими абопластмасовими втулками чи воронками. Використовуючи трижильні проводи дляспусків до вимикачів в освітлювальних мережах у різні фази, включають жили,розділені між собою роздільною плівкою.
З'єднання і розгалуження плоских проводів, що прокладаютьсховано, виконують у розгалужувальних коробках і в коробках вимикачів,штепсельних розеток і світильників за допомогою з'єднання і розгалуження плоскихпроводів, що прокладають сховано, виконують у розгалужувальних коробках і вкоробках вимикачів, штепсельних розеток і світильників за допомогою затискачів.
Для схованої прокладки використовують пластмасові абометалеві розгалужувальні коробки і коробки для встановлення вимикачів іштепсельних розеток, вставляючи їх в стіну або перекриття. Внутрішню поверхнюметалевих коробок покривають ізоляційним лаком або обкладають електро-картоном;у місцях вводу в них проводів установлюють втулки з ізоляційного матеріалу.
Приєднуючи кінці проводів до затискачів вимикачів, щитків іт. д., розділювальну плівку слід вирізувати лише на ділянці, необхідній длявиконання підключення. В місцях з'єднання проводів та приєднання їх досвітильників і вимикачів залишають запас проводу не менше 50 см.
Під час стендової заготовки електропроводок на місцімонтажу виконують роботи тільки по укладанню та кріпленню проводів, установці ікріпленню коробок, штепсельних розеток та інших установочних виробів.
4. Тросові електропроводки
Тросовими електропроводками називаютьсявідкриті електропроводки, виконані спеціальними тросовими проводами абоізольованими та захищеними проводами і кабелями, прикріпленими до стальноготроса.
Тросову проводку використовують у приміщеннях промисловихпідприємств зі складною конструкцією будівельної частини, де через наявністьвеликої кількості різних трубопроводів, колон, ферм і балок важко виконатипроводку іншого типу.
Тросові електропроводки монтують з найбільшим ступенеміндустріалізації в дві стадії. Це найдешевші електропроводки і вони маютьобмежене число кріплень на одиницю довжини. Тросові електропроводки монтують уприміщеннях з будь-яким середовищем, обираючи проводи і кабелі для цьогосередовища.
Залежно від умов прокладання, кріплення ліній і місцьвстановлення світильників використовують три варіанти попереднього заготовленнятросових проводок:
1) заготовляють на всю проектну довжину лінії несучий тросіз закріпленими на ньому проводами і кабелями або тросовими проводами знатяжним пристроєм, кінцевими петлями, відгалужувальними коробками та приєднаноюосвітлювальною арматурою (без скла);
2)виконують те ж саме, крімприєднання освітлювальної арматури;
3)те ж саме, що й у першому варіанті,але постачається секціями з подальшим з'єднанням секцій на об'єкті монтажу.
Для влаштування тросових проводок використовують спеціальніпроводи з гумовою та полівінілхлоридною ізоляцією і з несучим тросом (APT, АВТ, АВТВ) чи з підсиленим несучимтросом АВТВУ).Крім звичайних, застосовують також ізольовані проводи АПР (ПР), АПВ (ПВ) аболегкі неброньовані кабелі АВРГ (ВРГ), АВВГ (ВВГ), АНРГ (НРГ), з трьома —чотирма струмопровідними жилами перерізом до 16 мм2.
Тросову проводку заготовляють в МЕЗ індустріальнимиметодами. В майстерні відрізок троса або дроту відповідної довжини натягуютьміж двома опорами на висоті 1—1,5 м від підлоги. На закріпленому таким чиномтросі підвішують проводи, монтують освітлювальну арматуру і приєднуютьрозгалуження від лінії до затискачів світильників. На одному кінці тросазакріплюють гак, а на іншому — гак з натяжною гайкою, необхідний для регулювання натягутроса при закріпленні його в цеху. Заготовлену в майстерні лінію тросовоїпроводки змотують в бухту і транспортують на місце монтажу. За допомогою блоківі напрямляючих її піднімають уверх і закріпляють. Перед установленням напроектну висоту встановлюють кінцеві та проміжні деталі й підвіски длякріплення несучого троса, підтримуючих конструкцій і кронштейнів длясвітильників та інших апаратів. Потім піднімають електропроводку на проектнемісце, закріплюють трос одним кінцем за анкерну конструкцію, з'єднують його зпроміжними підвісками, попередньо натягують і насаджують на другий анкернийгак. Натягування виконують вручну при прогонах до 15 м, а при більших прогонах — лебідкою. Після цього остаточнонатягують несучий трос і всі металеві деталі лінії та приєднують лінію доджерела живлення (рис. 3.8.). Натягнений до встановленої стрілки провисаннянесучий трос остаточно закріплюють на всіх проміжних точках до підвісок ірозтяжок. Стріла провисання повинна становити 100—150 мм для прогону 6 м і 200—250 мм для прогону 12 м.
Несучий трос заземлюють у двох точках на кінцях лінії. Усіоголені частини троса, натяжні пристрої, тросові затискачі, анкери, вертикальніпідвіски, відтяжки змащують технічним вазеліном.
Для монтажу тросової проводки на першому етапівстановлюють на стінах іконструкціях будівлі гаки для підвішування троса. При відстані між опорами, щоперевищує 12 м, тросдодатково підвішують до балок або ферм будівлі. У виробничих приміщеннях знормальним середовищем допускається використання троса в якості нульовогоробочого проводу в груповій мережі освітлення системи з заземленою нейтраллю. якщотрос не перебуває в безпосередній близькості від частин будинків абоконструкцій, що горять.
5. Модульна електропроводка
Силова електропроводка в підлозі (модульна електропроводка)використовується у виробничих приміщеннях з нормальним середовищем, депередбачається велика щільність, часткова заміна та зміна розміщеннятехнологічного устаткування.
Модульна електропроводка повинна забезпечувати надійне ібезпечне обслуговування електроприймачів, що знаходяться в будь-якому місціцеху, передбачати можливість перестановки струмоприймачів без суттєвих змінконструкції мережі, а також пошкодження підлоги.
Магістралі проводки прокладають у стальнихводогазопровідних легких трубах діаметром 1,5 проводами перерізом до 35 мм2паралельно, на відстані 3 м один від одного і від стін, або на відстані1,5 м від осей колон симетрично до них в одному напрямку вздовж прольотукорпуса. На магістральних лініях кожні 2—3 м установлюють розгалужувальнікоробки. Під час улаштування на першому поверсі коробки розміщують у бетоннійзаготовці, яку заливають цементною стяжкою, а зверху полімерцементом. Приулаштуванні на верхніх поверхах коробки укладають безпосередньо назалізобетонну плиту перекриття, засипають шлаком, а потім заливають цементноюстяжкою і полімерцементом. Магістраль підводять до коробки, від якої відходятьрозгалуження. Якщо хоч одне розгалуження не використовують, то вонозакривається герметичною заглушкою. Відгалуження до струмоприймача виконуютьметалорукавом через подвійний ніпель, прямий кутник або подвійний ніпель іпряму муфту. Відгалуження від магістральних проводів виконують за допомогоюспеціальних затискачів, а відгалуження заземлення — нульовим проводом черезспеціальний затискач.
На розгалужувальну коробку можна встановлювати розподільнуколонку, яку прикріплюють до неї замість кришки через Гумову прокладку. Колонкаскладається зі штепсельного з'єднання, автоматів, рубильників і запобіжників.Якщо між верстатом і колонкою є прохід, то по підлозі прокладають гнучкийметалорукав, захищений зверху швелером або стальною трубою. При відсутностіпроходу між верстатом і колонкою гнучкий металорукав вільно висить між колонкоюі ввідною коробкою верстата.
Велику кількість проводів прокладають під підлогою убагатоканальних стальних коробах зі знімними кришками, що розміщуються на рівні чистоїпідлоги або в її каналах. Короби, що розміщують під підлогою, дають змогу:прокладати багато суміщених мереж керування, автоматизації і зв'язку з силовимимережами електроустаткування; виконувати розгалуження (кожні 0,5 м) черезкришку коробів; прокладати проводи в усіх виробничих приміщеннях (крім вибухо-і пожежонебезпечних, запорошуваних і з хімічно активним середовищем);установлювати безпосередньо на них технологічне устаткування. Коробивиготовляють у вигляді прямих, кутових, трійникових і хрестових секцій.
У коробах без перегородок вздовж каналу проводирозгалуження приєднують до магістральних через розгалужувальні затискачі тавиводять через патрубки, приварені до кришки. Кришку прикріплюють до кутовоїрейки каналу штирями і ущільнюють гумовою прокладкою. Проводи слабострумнихелектропроводок підводять до електроприймачів окремо. Короби з роздільноюперегородкою по всій довжині використовують при одночасному прокладанні силовихі слабострумних мереж. Перегородку виконують зі сталі, гетинаксу аботекстоліту. Проводи силової мережі з розгалужувальними затискачами прокладають в однійчастині короба, а слабострумні кабелі — пакетом в іншій.
6. Електропроводка в неметалевих трубах
Електропроводка в неметалевих трубах використовується всухих, вологих, сирих, особливо сирих і запорошуваних приміщеннях, у приміщеннях з хімічно активним середовищем в зовнішніхелектропроводках, а також в агресивному ґрунті для захисту кабелів.
Основними видами пластмасових труб є вініпластові,поліетиленові та поліпропіленові.
Поліетиленові та поліпропіленові труби дають змогувикористовувати в різних середовищах для прихованого прокладання в негорючихосновах, у підлогах і фундаментах, в агресивному ґрунті, а також у будівляхмасової забудови висотою 10 поверхів і вище, в обчислювальних центрах. Вініпластовітруби мають значно менші обмеження ніж поліетиленові та поліпропіленові.
У цілому неметалевітруби заборонено використовувати в приміщеннях, в яких максимальна температуранавколишнього середовища перевищує 60°С, а також у гарячих цехах (ливарних, ковальсько-пресових таін.).
При виконанні проводок у неметалевих трубах необхіднодотримуватися наступних вимог.
1. Прокладати пластмасові труби слідпри температурі повітря не нижче -20°С і не вище +60°С.
2. Труби в фундаментахукладати тільки на горизонтально утрамбований ґрунт або на шар бетону.
3. Товщина бетонного розчинупри їх замоноличуванні в підлогах не повинна бути меншою 20 мм.
При виході неметалевих труб на стіни в місцях їх можливогомеханічного пошкодження труби захищають металевими конструкціями на висоті до 1,5 м.
Для монтажу прямих ділянок траси використовують трубидовжиною 3000 мм і діаметром 20, 25, 32, 40 і 50 мм.
Пластмасові труби з'єднують між собою за допомогою муфт або ж розтрубами, вініпластові — клеєм, а поліетиленові таполіпропіленові — зварюванням чи гарячою обсадкою в розтрубах II. Муфти з'єднуютьпрямі ділянки труб, а також прямі відрізки труб зі стандартними косинцями. Поліетиленовітруби з'єднують між собою муфтами за допомогою зварювання, оскільки поліетиленпогано склеюється.
Для безмуфтового з'єднання пластмасових труб (рис. 3.21, д) на одному з їх кінців випресовують розтруб такого жрозміру, що й розтрубні муфти.

Повороти траси трубопровода під кутом 90 і 135°С виконують спеціальними з'єднувальними кутникамирізного радіуса згину.
З'єднання і окінцювання проводів виконують у протяжнихкоробках двох типів — для чотирьох і восьми труб.
При відкритому прокладанні труби прикріплюють трубнимикліцами, які, в свою чергу, прикріплюють до будівельної конструкції гвинтамиабо шурупами через кожні 500, 700, 900, 1 100 і 1300 мм при діаметрі трубвідповідно 20, 25, 40, 50 мм. Кріплення повинні забезпечувати вільне поздовжнєпереміщення труб під час їх лінійного розширення або стискання від змінитемператури навколишнього середовища.
При схованому прокладанні труби укладають у борозни навідстані не менше 10 мм одна від одної і закріплюють дротом, дерев'янимипланками або приморожуванням алебастровим розчином через кожні 700—800 мм, апотім оштукатурюють мокрою штукатуркою. Перед укладанням та закріпленням трубивводять у коробки, борозни з'єднують і труби заштукатурюють. При прокладанні впідлозі труби замоноличують бетонним розчином, який не повинен виступати надними більше як на 20 мм.
При виході пластмасових труб з підлоги приміщення абофундаменту виконують захист від механічних пошкоджень стальним коробом, міцнимикожухами або кутовою рейкою на висоту до 1,5 м.
Переходи трубної проводки з однієї стіни (стелі) на іншуздійснюють з'єднувальною кутниковою рейкою чи за допомогою ущільнювальноївтулки, або патрубком спеціальної протяжної коробки.
На заводах будівельної індустрії під час виготовленнябудівельних конструкцій у них замоноличують пластмасові труби (замістьутворення каналів) зі з'єднувальними та установочними коробками для кріпленнясвітильників і виробів.
Використання проводок у замоноличених трубах дає змогупідвищити заводську готовність будівельних конструкцій, сприяє підвищеннюякості робіт, поліпшує міжквартирну ізоляцію, сприяє підвищенню рівняіндустріалізації електромонтажних робіт, надійності та електробезпеці проводокпід час їх експлуатації.
Закладними деталями при замоноличуванні є: установочні тауніверсальні коробки для вмонтовування вимикачів та розеток; коробки длярозміщення з'єднань і розгалужень проводів при переході проводки з панелейперекриття до стінної панелі та перегородки; втулки для проводів, ніші, гнізда,наскрізні проходи та інше. Виводу проводів до стельових світильників, відгалужень.
7. Зовнішні електропроводки
Електропроводки, що прокладаються по зовнішніх стінахбудинків і споруд, а також між будинками на опорах (не більше чотирьохпрольотів по 25 м кожний), називаються зовнішніми. Ці електропроводки можуть виконуватисяпроводами й кабелями і можуть бути відкриті та сховані.
До зовнішніх електропроводок належать також і вводи вбудинки та споруди від повітряних ліній електропередач, що з'єднуютьрозгалуження від цих ліній до внутрішньої електропроводки, починаючи відізоляторів, встановлених на зовнішній поверхні стіни чи даху будинку, дозатискачів ввідного пристрою.
Якщо зовнішню електропроводку прокладають незахищенимиізольованими проводами, їх розміщують так, щоб вони були недоступні, набезпечній відстані для людей, наприклад, з балкона, лоджії, тераси. Так, пригоризонтальному прокладанні під покрівлею, балконом чи терасою ця відстаньповинна бути не меншою ніж 2,5 м, над вікнами — 0,5 м, під вікнами і балконом — 1 м; при вертикальному прокладанні — не менше 0,75 м до вікна і 1 м до балкона. Проводи прокладаютьвід землі на відстані не меншій 2,75 м.
Якщо проводи підвішують на опорах, біля будинків, товідстань до балконів і вікон повинна бути не меншою 1,5 м при невеликому їх відхиленні.Якщо прольоти між опорами становлять до 6 м, то відстань між проводами повинна бути не меншою 0,1 м, при прольоті більше 6 м — не менше 0,15 м. В усіх випадках відстань відпроводів до стін і опорних конструкцій не повинна бути меншою 50 мм.
Під покрівлями житлових, громадських будинків і глядацькихспоруд не можна прокладати зовнішню електропроводку (винятком є вводи у будинкиі розгалуження до них). Вводи у будинки прокладають через стіни в ізоляційнихтрубках. Допускається виконувати ці вводи через покрівлі у стальних трубах, вторгових павільйонах, кіосках, пересувних будках й інших спорудах невеликоївисоти, на покрівлях яких виключене перебування людей. При цьому відстань відпроводів до покрівлі повинна бути не меншою 0,5 м. Зовнішня електропроводка попокрівлях житлових, громадських будинків та глядацьких споруд не допустима.
Проводи й кабелі в трубах, коробах і гнучких металевихрукавах прокладають так само, як внутрішню електропроводку в сирих і особливосирих приміщеннях, причому в усіх випадках з ущільненням місця з'єднання тарозгалуження.
8. Перевірка, випробування та передача в експлуатаціюзмонтованих електропроводок
Виконавши монтаж електропроводок (перед тим як податинапругу в мережу), перевіряють правильність з'єднання схеми проводки зовнішнімоглядом і перевіркою мегаомметром. Одночасно перевіряють і стан ізоляціїмережі.
Електричні характеристики виконаного заземленняперевіряють, вимірюючи опір заземлювального пристрою і повний опір петлі«фаза-нуль».
Існує декілька методів вимірювання опору заземлення.Основними є метод амперметра-вольтметра і метод з використанням вимірювача заземлення. Методом амперметр — вольтметра опір заземлювача визначають за спадом напруги і величиноюструму. Під час вимірювання опору одиночного заземлювача Rх зонд 3і допоміжний заземлювач В повиннібути на відстані від нього, не меншій 20 і 40 м.
Живлення вимірювального кола здійснюється від мережі 220/127 В або відзварювального трансформатора.
Вимірюють опір заземлювача при від'єднаних магістраляхзаземлення. Опір заземлювача визначається як відношення напруги до струму, якізнаходять за показам амперметра і вольтметра:
Rx=Ux / I
Опір заземлювача можна виміряти також безпосередньо задопомогою вимірювача заземлення — приладу типу МС-07. Прилад розміщують поблизу заземлювача іприєднують до нього затискачами /, і Е,замкнутою перемичкою. Допоміжнийзаземлювач приєднують до затискача а зонд — до затискача Е2, Живлення на петлю подається від зварювального абопонижувального трансформатора, один вивід якого приєднують до заземленоїнейтралі трансформатора, а інший до фазного проводу, який ближче дотрансформатора, але за вимикальним апаратом.
Для утворення петлі «фаза—нуль» кінець відповідногофазного проводу в контрольованого устаткування металево з'єднують з корпусом,імітуючи замикання на корпус. Опір петлі визначають за формулою:
Zп = иІ І,
де U— покази вольтметра, В; І — покази амперметра, А.
Вимірювання рекомендується здійснювати при максимальноможливих значеннях струму.
Значення струму однофазного короткого замикання шукають заформулою:
електропроводка ізоляторкабельний діелектричний труба
Iк.з= U/Zn
де U— фазна напруга в мережі, В; Х— повний опір петлі «фаза— нуль», Ом.
Величина струму однофазного короткого замикання повиннаперевищувати в три рази номінальний струм плавкої вставки або в 1,5 рази струм вимикання максимальногорозчеплювача автоматичного вимикача.
Після перевірки оформляють приймально-здавальну технічнудокументацію, яка складається при виконанні монтажу, перевірок і випробувань.
Технічна документація
Документи загального характеру
1. Акт здачі електромонтажних робіт з додатками.
2. Відомість технічних документів.
3. Відомість змін і відхилень від проекту.
4. Відомість недоробок, що не перешкоджають експлуатації.
5. Відомість змонтованого електроустаткування.
6. Акт передачі приміщень під монтаж електроустаткування.
7. Акт приймання електроустаткування під монтаж.
Документи з електропроводок
1. Акт огляду каналізації і труб перед закриттям.
2. Протокол перевірки надійності кріплення світильників.
3. Протокол вимірювання опору ізоляції електропроводокперед вмиканням.
4. Протокол фазування кабелів і шино проводів.
скачати