Ім'я файлу: професіограма юр.діяльності (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 50кб.
Дата: 22.11.2021
скачати

Професіограмма адвоката

Адвокат (від лат. "Advocatio" - закликати на допомогу)-юрист, який надає допомогу громадянам і організаціям і відстоює їх інтереси шляхом консультацій, судового захисту та представництва. Адвокатська робота завжди "балансує" на переломі людських проблем, пристрастей і конфліктів. Адвокат (в ідеалі) - безкорисливий захисник справедливості. Судді і прокурори спираються на владу. Адвокат - тільки сам на себе, свою совість, свій талант і, безумовно, на закон, на доскональне знання його тонкощів.

Адвокатура - добровільне професійне громадське об'єднання, покликане надавати юридичну допомогу фізичним та юридичним особам, консультувати з правових проблем, складати скарги, довідки, заяви та інші документи правового характеру, бути представником в суді, арбітражі та інших державних органах з цивільних справ і справ з адміністративних правопорушень, брати участь у попередньому слідстві у суді з кримінальних справ у якості захисника, представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (ст.

1 Закону України "Про адвокатуру").

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності відповідно до законів і статутами цих об'єднань. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють у місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю.

Види адвокатської діяльності:

1. консультації та роз'яснення з правових питань, дача усних і письмових довідок щодо законодавства;

2.Составление заяв, скарг та інших документів правового характеру;

3.удостовереніе копій документів в справах, які вони ве-ДУТ;

4-виконання обов'язків згідно з Кримінально-Процесуального Кодексу (КПК) у процесі дізнання та попереднього слідства;

З.представітельство в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

б.оказаніе юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;

7.осуществленіе правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб.

Поряд з цим адвокат може вести арбітражні справи, брати участь як представник позивача, відповідача, третіх осіб, вести пропаганду законодавства серед населення.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю, прийняв Присягу адвоката України . Виключається робота адвоката за сумісництвом в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ та служби безпеки, державному управлінні. Адвокатом нс може бути особа, яка має судимість.

Соціальний аспект діяльності адвоката визначається гуманним призначенням, покладеним на нього суспільством, - здійснювати правовий захист обвинуваченого з метою досягнення справедливого вирішення конфлікту між особистістю та суспільством, керуючись принципом презумпції невинності. Крім цього, адвокат ще є консультантом, а значить, він повинен грамотно вести прийом громадян і бути компетентним у питаннях, які їх цікавлять. Багато хто порівнює адвокатську професію з акторською. Спільні риси, безсумнівно, присутні. Проте різниця між правдою життя і правдою образу колосальна. Актор повинен достовірно зобразити президента, шахтаря, космонавта. Завдання адвоката - детально розібратися в тому, як працює президент, космонавт, шахтар і т.д.

Адвокат:

1. розглядає матеріали справи під кутом зору підзахисного (довірителя, клієнта);

2. з першої зустрічі з підзахисним до судового розгляду виступає як ланка, яка пов'язує правопорушника з суспільством: до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого має з ним побачення віч-- на око, а після першого допиту - без обмежень їх кількості та тривалості;

3. Має умінням бачити в що вчинила злочин людині позитивні риси, прогнозувати його майбутнє поведінку як соціально корисне;

4. проводить правовиховної роботи серед населення, сприяє попередженню правопорушень.

Організаційний аспект діяльності адвоката виражається в:

1) підготовці до процесу (складання плану, продумування лінії захисту) на основі знання особистості підзахисного, його психології, мотивів злочину, причин і умов, цьому сприяють;

2) умінні коригувати план по ходу виявлення нових обставин, знаходити серед великої кількості доказів такі, які виправдовували б підзахисного або пом'якшували його провину. Адвокат оцінює докази, обгрунтовує доведеність або доведеність відповідних фактів, можливість застосування відповідних правових норм;

3) використанні в судовому процесі прийомів і методів, вироблених адвокатською практикою і професійним досвідом. Початкова частина мови адвоката, так само як і заключна, повинні відрізнятися категоричністю і лаконізмом. У ній обгрунтовується доведеність (або не доведеність) фактів, які входять у предмет доказиванйя, встановлюється їх достовірність (істинність) і доказова сила;

4) наявності власної думки та вміння його відстоювати, проявляти самостійність, наполегливість і рішучість.

Реконструктивний (конструкційний) 'аспект діяльності адвоката можна представити у вигляді трьох стадій:

1. складання обший концепції (реалізуються такі якості як пам'ять, мислення, уява);

2. розробка тактики захисту (ті ж якості, що й на першій стадії);

3. проведення захисту (крім зазначених, якості комунікативного аспекту діяльності).

Комунікативний аспект діяльності адвоката полягає а:

1) психологічному контакті з підзахисним до захисту;

2) психологічному контакті з складом суду та іншими учасниками судового процесу (реалізується через якості адвоката як судового оратора);

3) збереження таємниці, встановленої законом для нормального відправлення правосуддя й огородження довірчості відносин між адвокатом і його клієнтом.

Професіограма судді

Суддя загального суду наділений владними повноваженнями, застосовує влада від імені держави і його діяльність жорстко регламентована законом (Див .: Закони України "Про статус суддів", "Про органи суддівського самоврядування", "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію, дисциплінарну відповідальність суддів судів України", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів ","Про забезпечення діяльності судів ","Про судоустрій "/ проект /).Особиста незалежність і недоторканність судді захищається Конституцією і законами України. Вона включає в себе: заборона впливу на суддів у будь-який спосіб; неможливість без згоди Верховної Ради затримання або арешту судді до винесення обвинувального вироку; безстрокове перебування судді на посаді, крім суддів Конституційного суду і суддів, призначених уперше; звільнення судді з посади тільки органом, який його обрав або призначив; державне забезпечення особистої безпеки суддів та їхніх сімей (ст.126 Конституції України).

Суддя вирішує справи надзвичайно різноманітні і за обсягом і за характером (кримінальні, цивільні, адміністративні), що вимагає від нього загального інтелекту та професійної ерудиції.

Основні повноваження судді:

1.решать спори про право (напр., Розглядати заяви громадян, звільнених з підприємств і організацій про відновлення їх на роботу, скарги на неправомірні дії посадових осіб);

2.реалізовивать принцип справедливості у правозастосовчій практиці;

3.виступать своєрідним арбітром в процесі законотворення.

Соціальний аспект діяльності судді найбільш важливий, оскільки він виражається в:

1. справедливому винесенні вироку, яке повинно стати початком вирішення конфлікту особистості і суспільства;

2. відповідальності перед суспільством за соціальний прогноз розвитку особистості підсудного .;

3. використанні судових процесів для запобігання та попередження правопорушень (публічні процеси).

Реконструктивний аспект діяльності судді складається в аналізі всієї зібраної по справі інформації, в відтворенні події правопорушення, метою якого є винесення справедливого, відповідного до чинного законодавства, рішення або вироку. Вибір і призначення суддів має бути уважним - з урахуванням рівня їх професійного мислення і особистих якостей (конкретність, визначеність, об'єктивність, широта поглядів).

Комунікативний аспект діяльності судді реалізується в:

1.общеніі судді в ході судового процесу, де суддя є лідером спілкування (необхідними є такі особистісні якості судді, як чуйність, емоційна стійкість, чесність з самим собою, щирість і чемність у спілкуванні з колегами, вміння слухати і говорити,);

2. судових допитах, які вимагають узгодженості прийомів допитів з індивідуальними особливостями особистості допитуваного.

Організаційний аспект діяльності судді полягає в умінні керувати ходом судового розгляду в рамках процесуального закону, що проявляється в:

1.самоорганізованності судді (тут реалізуються такі якості як воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість);

2. керівництві всіма особами, які перебувають у сфері судового процесу (особливість полягає в тому, що учасники процесу не перебувають у судді в підпорядкуванні, керівництво обмежене рамками процесу і, як правило, має публічний характер; тут чималу роль відіграє психологічна сумісність судді та інших учасників процесу-складу суду, секретаріату, адвокатів, державного обвинувача, експертів та ін.).

Засвідчує аспект діяльності судді виражається в оформленні документації: протокол, визначення, вирок і т.д., тобто вся добута в ході процесу інформація повинна бути одягнена в спеціальні, передбачені законом форми.

Від судді вимагається:

1. загальна та спеціальна культура письмової мови (грамотність, логіка мислення);

+2 професійна культура в складанні письмових документів (чіткість у формулюваннях, щоб уникнути різночитання судового рішення і попередження пов'язаних з ним помилок при його виконанні).

Професіограма нотаріуса

Нотаріус - юрист, в обов'язки якого входить посвідчення безперечних прав і фактів, засвідчування документів та виконання інших нотаріальних дій, спрямованих на юридичне закріплення цивільних прав і попередження їх можливого порушення надалі. Робота нотаріусів базується на певних принципах, до яких належать: законність, дотримання таємниці нотаріальних дій, що вчиняються, принцип об'єктивної істини, сприяння громадянам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, принцип державної мови нотаріального провадження. Закон допускає поряд з державними нотаріусами діяльність приватних нотаріусів. У населених пунктах, де не має нотаріальних контор, ряд нотаріальних дій виконують виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад. У відповідності із Законом України "Про державний нотаріат" від 2 вересня 1993 року, до компетенції нотаріусів входить вчинення таких дій:

- посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень тощо);

- вжиття заходів до охорони спадкового майна;

- видача свідоцтв на право спадщини;

- видача свідоцтв про право власності на долю у спільному майні подружжя;

- засвідчення вірності, дійсності підписів, документів, фактів тощо;

- прийняття у депозит грошових сум і цінних паперів;

- вчинення виконавчих надписів;

+- прийняття на зберігання документів та інше25. Притаманні нотаріусу якості виявляються у професійній роботі з юридичними документами, їх ретельному дослідженні, комунікативності, вмінні встановлювати психологічний контакт з клієнтами і разом з тим пильності. Характер роботи нотаріуса потребує від нього глибоких знань не тільки суто нотаріального законодавства, а і інших галузей законодавства- цивільного, цивільно-процесуального, шлюбно-сімейного, аграрного, земельного, трудового, проявляти високу правову культуру.

Професіограма прокурора

Розглянемо якості прокурора та його помічника. Для досягнення ус­піху у ціяльності прокурор та його помічник повинні мати певні якості.

Мислення, яке розкриває причини будь-яких явищ, називається при-чинно-насліцковим. Саме такий характер має мислення прокурора, ос­кільки основним змістом його розумової ціяльності є встановлення наслідків.

  • широта — вміння охоплювати широке коло питань і фактів, зас­тосовуючи знання з різних галузей наук та практики;

  • мобільність — здібності до продуктивного мислення, мобілізаціїта використання знань у складних та звичайних умовах;

  • швидкість — вміння якнайшвидше розв'язувати завдання, швид­ко оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів;

  • самостійність — вміння ставити мету і завдання, а також шляхиїх реалізації без сторонньої допомоги;

  • цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на розв'я­зання певного завдання, здібність тривалий час тримати його усвідомості, а також послідовно, планомірно думати над його роз­в'язанням;

  • критичність — вміння осмислювати повідомлення, факти, пропо­зиції, включаючи помилки та перекручування, розкривати при­чини їх виникнення;

  • гнучкість — вміння розглядати явища з різних точок зору, вста­новлювати їх залежність і зв'язки; перебудовувати власну діяль­ність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації.

Комунікативний і засвідчу вальний аспекти діяльності прокурора нерозривно пов'язані з використанням мови в її основних формах — ус­ної та письмової. Для прокурора важливо вміти передавати свої думки так само, як і вміти мислити, слухати, чути, а також говорити. Проку­рор повинен виявляти неабиякі вольові якості; його професійна діяльність часто потребує особистої ініціативи, наполегливості, ціле­спрямованості та організаційних здібностей.

Якості адвоката. Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодїї з суддею, слідчим, прокурором. Велику роль відіграє також організаційна діяль­ність адвоката: підготовка до процесу; складання плану; застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом.

+Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з'ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства.

Професіограма слідчого

Соціальний аспект діяльності слідчого виражається в тім, що він:

  1. притягає до відповідальності осіб, що вчинили суспільно не­безпечні діяння;

  2. здійснює профілактику правопорушень, з'ясовує причини й умови злочинності;

  3. сприяє відновленню порушених прав і охоронюваних законом свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб.

Соціальний аспект слідчої роботи вимагає від слідчого таких особистісних якостей:

• справедливості («Законним може бути тільки Несправедливість не може б\ти законною»);
справедливе рішення.

• непримиренного відношення до злочинності в будь-
яких її проявах;

• гуманізму;












• безкомпромісності;






• наполегливості;






• здатності поставити себе на місце іншого






Пошуковий аспект діяльності слідчого виражається в устано­вленні фактів, що мають значення для всебічного повного й об'єк­тивного розгляду і вирішення кримінальних справ:

1) відшукує і фіксує сліди вчиненого злочину (разом з експер-том-криміналістом);

Професіограми юридичних, професій 369

  1. здійснює обшук з метою знаходження слідів знарядь злочи­ну, речей і цінностей, добутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, що мають значення для справи, при наяв­ності достатніх даних про місце або конкретну особу, що вчинила злочин;

  2. вилучає труп з місця поховання для судово-медичного дослі­дження з метою уточнення визначених даних (ексгумація трупа);

  3. робить виїмки предметів і документів, що мають значення для справи, при наявності точних даних про особу або місце її перебу­вання;

  4. витребує джерела доказів: направляє вимоги (письмовий за­пит) особі або організації; відображає факти доставки потрібного об'єкта і його індивідуальних ознак в матеріалах справи; прилучає об'єкт до справи й ін.9

Пошуковий аспект діяльності слідчого ускладнюється тим, що: а) досліджуваний фактичний матеріал найчастіше носить схова­ний, швидко минущий (латентний) характер;

6) особи, котрі залучаються до розслідування, можуть не сприя­ ти встановленню істини, а активно перешкоджати роботі правоохо­ ронних органів; для подолання цих перешкод доводиться застосову­ вати примус.

Пошукова діяльність слідчого вимагає таких морально-ділових і фізичних якостей:

  • знання законодавства;

  • цілеспрямованості;

» витривалості;

  • спостережливості — вміння виділяти криміналістичну значиму ін-формацію на місці події й в інших умовах;

  • концентрації уваги та її стійкості;

  • дотримування конспірації і таємниці службових секретів;

  • знання криміналістичної тактики і техніки;

  • володіння арсеналом процесуальних прийомів і навичок розсліду-вання;

  • володіння табельною зброєю і прийомами самооборони

Більш широке використання витребування (що є можливим після законодав­чого встановлення процедурних правил) у ряді випадків зробить непотрібним про­ведення вилучення — дії, що являє собою вторгнення в сферу особистих інтересів громадян і містить обмеження їх особистих прав.

Реконструктивний аспект діяльності слідчого (переробка вфличезної і суперечливої інформації, ухвалення рішення) включає такі слідчі версії:

  1. реконструкцію обстановки й обставин події у формі слідчого експерименту і повторного огляду показань на місці (аналіз і синтез отриманої інформації);

  2. реконструкцію, тобто дослідження особи злочинця в її розвит­ку (вивчення механізму утворення злочинного наміру, злочинної установки, дослідження суб'єктивного відношення злочинця до вчи­неного діяння);

  3. формулювання робочої гіпотези; оцінка доказів, що заснова­на на повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їхній сукупності, керуючись законом;

  4. узагальнюючі мотивовані (виключають протиріччя) остаточні висновки по конкретній справі про необхідність залучення особи в якості обвинувачуваного або (за згодою прокурора) звільнення від кримінальної відповідальності, закритті справи, що оформлені у вигляді постанови, яка направляється в суд.

Реконструктивний аспект слідчої діяльності припускає наяв­ність таких якостей:

* психологічної витривалості;

» активної уяви;

  • логіки мислення;

  • інтуїції;

  • об'єктивності — високого рівня самоперевірки;

  • творчого підходу;

» уваги до подробиць;

» безпристрасності і неупередженості

Комунікативний аспект діяльності слідчого полягає в тому, що при офіційному характері постійного спілкування з людьми він повинний стимулювати процес обміну інформацією і домогтися не­формального відношення з боку учасників розслідуваної справи:

  1. підозрюваного;

  2. обвинувачуваного під час допитів з метою виявлення спільни­ків і т. п.;

  3. трудового колективу, громадськості, добровільних помічників, очевидців;

  4. потерпілих;

Професіограми юридичних професій

5) колег з органів дізнання, інших правоохоронних органів з ме­тою швидкого і повного розкриття злочину і установлення винних та ін.

Комунікативний аспект діяльності слідчого вимагає таких особистих і професійних якостей:

* уміння установити контакт і уникати обговорення питань, що тра­ диційно викликають розбіжності, наприклад вести розмову про полі-

тику, релігію;

' уміння здійснювати контроль над ходом бесіди (допиту);

* уміння виявити співчуття, коли це доречно;

' наполегливості;

  • витримки;

  • психологічної спостережливості — уміння уловлювати правду і не-правду у відповідях, встановлювати істину;

  • принциповості;

  • володіння акторськими даними: здатністю зобразити гнів, страх, ра­дість та інші емоції поза зв'язком з ходом своїх щирих міркувань і не розкриваючи своїх справжніх емоцій у кожному випадку;

  • поважного ставлення до співрозмовника (не можна принижувати його гідність, погляди або применшувати отриману від нього інфор-мацію);

  • емоційної стійкості;

  • особистих якостей лідера

Організаційний аспект діяльності слідчого виражається в пла­нуванні:

  1. власної роботи протягом робочого дня, тижня;

  2. проведення затримки підозрюваного, організації обшуку, очної ставки, ходу допиту і ретельної підготовки до нього;

  3. діяльності, пов'язаної з юридичною справою в умовах ненор-мованого робочого дня (у випадку звернення в різні установи, орга­нізації, до посадових осіб) — ні одна година свого і чужого часу не повинні бути згаяні марно;

  4. спільної роботи з колегами і всіма учасниками справи, оскіль­ки в процесі досудового слідства він очолює і координує діяльність: оперуповноважених, експертів, фахівців, відповідає за кінцевий результат розслідування.

Слідчий повинний уміти швидко сформувати групу людей, з яки­ми йому необхідно взаємодіяти під час розслідування справи або

одержати додаткову інформацію. Наприклад, при підготовці до огляду магазину, з якого шляхом злому вчинена крадіжка, слідчий включає в групу фахівця-криміналіста, працівників кримінального розшуку, собаківника із собакою і понятих, а також викликає на місце дільничного інспектора, представника охорони і сторожа магазину, техніка по сигналізації, представника адміністрації магазину.

Організаційний аспект діяльності слідчого припускає наяв­ність, як мінімум, таких якостей:

* здатності здійснювати довгострокове і поточне планування;

» абстрактного мислення;

  • пунктуальності;

  • оперативності в думках і діях;

  • здатності взяти відповідальність на себе;

  • наявності авторитету й уміння його підтримувати;

  • відповідального відношення до дорученої справи;

» обов'язковості

Засвідчувальний аспект діяльності слідчого виражається в належному і своєчасному складанні процесуальних документів на кожному етапі розслідування справи:

  1. постанови про порушення справи, копія якої повинна бути направлена прокуророві не пізніше тижня10;

  2. протоколу слідчої дії";

  3. мотивованої постанови (за згодою прокурора) про направлення справи в суд, для звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності;

  4. постанови про залучення особи в якості обвинувачуваного й ін.

Зміст і процедура слідчих та інших процесуальних дій оформля­ється відповідно до вимог, установлених кримінально-процесуаль­ним кодексом.

Для засвідчувального аспекту діяльності слідчого важливі такі нормативи культури:

При наявності підстав винести постанову про порушення кримінальної справи можуть прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя (ст. 98 КПК).

Протокол слідчої дії— це документ про проведення слідчих дій, про їхній зміст і наслідки. У ньому відображаються: місце і дата складання, посади і прізвища осіб, що проводили дії, адреси цих осіб; зміст проведених слідчих дій, час їхнього початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

Професіограми юридичних професій

  • знання поточного законодавства і його офіційного тлумачення, а та-кож юридичної практики в сфері процесуальних рішень слідства;

  • уміння і навички швидкого перекладу усного мовлення в чітку пись-мову форму — складання процесуальної документації;

  • володіння елементарними навичками поводження з оргтехнікою

(машинопис, персональний комп'ютер, спецтехніка);

» знання принципів і особливостей діловодства;

» акуратність;

• високий ступінь формалізації дій

+Достатній розвиток професійних якостей, необхідних слідчому, дозволяє йому успішно переборювати емоційні і фізичні наванта­ження при здійсненні юридичної діяльності, що має високу мораль­ну відповідальність перед особою і суспільством.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас