МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ
Юридичний факультет
Кафедра кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології
Навчальна дисципліна: Кримінально-процесуальне право
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Процесуальні строки і витрати у кримінальному провадженні»
Виконав:
курсант 145 н.гр.
напряму підготовки 081 “Право”
Кондратьєв Я.І.
Керівник:
доцент кафедри,
кандидат юридичних наук
підполковник вн. служби
Малишенко Є.Л.
Національна шкала________________
кількість балів______ оцінка: ECTS
члени комісії:____________ ______________
(підпис) ( прізвище та ініціали)
:____________ ______________
(підпис) ( прізвище та ініціали)
Чернігів – 2020
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
1.1. Поняття та сутність процесуальних строків у кримінальному провадженні
1.2. Види строків у кримінальному провадженні
1.3. Порядок обчислення, додержання та поновлення процесуальних строків в кримінальному провадженні
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВИТРАТИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
2.1. Поняття процесуальних витрат
2.2. Види процесуальних витрат
2.3. Розподіл процесуальних витрат та визначення їх розміру в рамках кримінального провадження.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність.Правове значення строків в українському кримінальному процесі визначається тією роллю, яку вони відіграють у регулюванні процесуальної діяльності учасників процесу.
Кожна норма процесуального закону є певною процесуальною гарантію.В кримінально-процесуальній науці під процесуальними гарантіями розуміють норми кримінально-процесуального права, що забезпечують здійснення завдань з охорони прав і законних інтересів усіх осіб, організацій, установ і підприємств, які беруть участь у кримінальному процесі. Встановлені правила про строки є нормами закону, у чому можна переконатися, проаналізувавши зміст, цілі й структуру тих кримінально-процесуальних норм, в яких є вказівка про дотримання певного строку.
Процесуальний строк обов'язково пов'язаний з будь-якою процесуальною дією або сукупністю дій. Це пояснюється тим, що строки в кримінальному процесі застосовуються саме як засіб регулювання процесуальних відносин, які складаються врешті-решт з окремих дій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.
Тому в більшості випадків вимога про дотримання строку формулюється в законі одночасно з вимогою про виконання самої дії. Наприклад, якщо запобіжний захід застосований стосовно особи, підозрюваної у вчиненні злочину, до пред'явлення обвинувачення, то в цьому випадку обвинувачення має бути пред'явлено їй не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 148 Кримінально-процесуального кодексу України, далі - КПК).
В окремих випадках, говорячи про тривалість тих чи інших процесуальних дій, законодавець особо виділяє вимогу дотримання строку. У законі, зокрема, окремо сформульовані норми про строки проведення дізнання (ст. 108 КПК), досудового слідства (ст. 120 КПК), строки тримання обвинуваченого під вартою (ст. 156 КПК) та ін.
Зміст будь-якої правової норми визначається тією метою, для досягнення якої вона встановлена.
У разі, коли закон передбачає вимогу дотримання певного строку, метою відповідної правової норми є забезпечення своєчасного виконання тієї чи іншої дії.
Так, передбачаючи обов'язок прокурора, слідчого, органа дізнання й судді приймати заяви і повідомлення про будь-який вчинений злочин або злочин, який підготовлюється, і виносити по ним рішення, закон має на меті забезпечення розгляду відповідним органом кожного повідомлення і заяви про злочин. Встановленням же в даному випадку строку закон переслідує вже іншу мету - забезпечення своєчасності розгляду згаданої заяви або повідомлення. Надаючи підозрюваному право давати пояснення, закон встановлює обов'язок слідчого або особи, яка здійснює дізнання, негайно допитати підозрюваного після його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Якщо провести допит негайно не представляється можливим, підозрюваний повинний бути допитаний не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ч. 1 ст. 143 КПК). У такому випадку строк покликаний забезпечити своєчасний допит підозрюваного, а, отже, і своєчасну перевірку обставин, які стали підставою для затримання особи. У цьому змісті строк допиту затриманого є однією з гарантій його прав і законних інтересів.
В юридичній літературі питанням, які стосуються процесуальних строків, не приділяється достатньої уваги. В посібниках з кримінального процесу деякі з них зовсім не розглядаються, або викладаються неповно, іноді суперечливо.
Не має жодної монографічної роботи за останні 20 років, яка була б безпосередньо присвячена строкам в кримінальному процесі.
Недостатня розробленість проблеми негативно впливає на дотримання процесуальних строків й не сприяє зміцненню законності при проведенні досудового слідства.
Вивчення слідчої практики свідчить про те, що недотримання або неправильне застосування процесуальних строків призводить до порушення прав та законних інтересів учасників процесу, перешкоджає успішному вирішенню завдань кримінального судочинства, знижуючи у такий спосіб ефективність боротьби зі злочинністю. Викладені обставини обумовили вибір теми даної курсової роботи.
Об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі є процесуальні строки і судові витрати.
Предмет дослідження - норми КПК, які встановлюють певні строки на проведення конкретних процесуальних дій й регламентують стягнення судових витрат.
Мета дослідження - розкрити юридичну природу процесуальних строків і судових витрат.
Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі вирішувались такі завдання:
-з'ясувати поняття та сутність процесуальних строків у кримінальному провадженні;
-навести класифікацію процесуальних строків;
-визначити види строків у кримінальному провадженні;
-охарактеризувати порядок обчислення, додержання та поновлення процесуальних строків в кримінальному провадженні;
-розкрити поняття процесуальних витрат;
-розглянути види процесуальних витрат;
-висвітлити розподіл процесуальних витрат та визначення їх розміру в рамках кримінального провадження..
Методи дослідження - описовий, порівняльний.
Структура роботи: вступ, двох розділів, шести підрозділів, висновки, список використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Поняття та сутність процесуальних строків у кримінальному провадженні
Під процесуальним строком у широкому змісті розуміється певний проміжок часу, протягом якого особа повинна виконати ту чи іншу дію [8, С. 7].
В українському кримінальному процесі не всі процесуальні дії регламентовані за допомогою строків. Зайва регламентація процесу строками була б лише перешкодою у здійсненні органами розслідування, прокуратури і судом своїх функцій, сковувала б їх можливість найбільш ефективно розв'язувати завдання кримінального судочинства.
Ці порозуміння обумовили обережне й раціональне використання у кримінальному процесі такого правового заходу, яким є процесуальний строк.
Закон не обмежує тривалість часу проведення більшості слідчих дій (огляду місця події, допиту, експертизи, пред'явлення обвинуваченому і його захиснику матеріалів справи та ін.). У деяких випадках передбачаються альтернативні строки (наприклад, трьох- і десятидобовий - для вирішення питання про порушення кримінальної справи) і строки умовні, тобто такі, що не є категоричними і можуть бути за певних умов продовжені у встановленому законом порядку (строки проведення розслідування та строк тримання під вартою при розслідуванні справи) [12, С. 14].
В інших випадках інтереси найбільш успішного вирішення завдань кримінального судочинства, а також інтереси охорони прав і законних інтересів учасників процесу обумовили встановлення в законі жорстких і категоричних строків для виконання певних процесуальних дій [14, С. 21].
В українському кримінально-процесуальному праві є чимало норм, що за своєю спрямованістю та юридичною природою дуже близькі до норм, які встановлюють строки. Мова йде про норми закону, які містять вимогу негайного виконання тієї чи іншої дії. Це означає її виконання безпосередньо після будь-якої іншої дії, передбаченої законом.
Вимога "негайності" являє собою більш жорстку порівняно зі строком умову виконання певної процесуальної дії. Наприклад, закон визначає, що слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі (ч. 2 ст. 113 КПК).
Цю вимогу закону зі строками об'єднує те, що вона, як і строки, обмежує часом виконання конкретну процесуальну дію. Відмінність таких вимог від строків полягає в тому, що вони не встановлюють певного періоду часу, а вимагають мінімального розриву в часі між однією та іншою процесуальною дією. Дана відмінність, однак, не перешкоджає розгляду вимог негайного виконання тих або інших дій як однорідних процесуальним строкам [6, С. 8].
Приступаючи до розгляду порядку обчислення процесуальних строків, необхідно насамперед усвідомити розходження між поняттям "обчислення строку" і поняттям "сплив строку".
Останнє означає не що інше, як фактичний сплив певного періоду часу після вчинення тієї або іншої процесуальної дії, а обчислення строку - це визначення за правилами, встановленими законом, тривалості його протікання [16, С. 74].
За загальним правилом, яке міститься в ч. 1 ст. 89 КПК, початок обчислення строку не збігається з початком його протікання. Відповідно до зазначеної норми строки обчислюються годинами, добами (днями) і місяцями. При цьому не приймається до уваги той день і та година, від яких починається строк.
Правильне розуміння останнього правила має важливе практичне значення. Зміст його полягає в тому, що при обчисленні строків годинами не приймається в розрахунок година, якою починається строк, а при обчисленні строків днями не приймається в розрахунок день, з якого починається строк.
У зв'язку з цим виникає необхідність чіткого розмежування процесуальних cтpoків, обчислювальних годинами, від тих строків, що обчислюються добами.
У стадіях порушення кримінальної справи й досудового слідства годинами обчислюються, наприклад, строки затримання і допиту підозрюваного (ст.ст. 106 - 107 КПК).
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу і протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове повідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора подати матеріали, які стали підставою для затримання.
Протокол затримання підписується особою, що його склала, і затриманим. Протягом сорока восьми годин з моменту одержання повідомлення про здійснене затримання прокурор зобов'язаний дати санкцію на взяття під варту або звільнити затриманого.
Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання.
Для ілюстрації можна розглянути декілька прикладів обчислення строку годинами. Слідчий порушив кримінальну справу 10 березня в
12 годин 20 хвилин. Не пізніше двадцяти чотирьох годин він повинний направити копію постанови про порушення кримінальної справи прокурору. В даному прикладі протікання цього строку починається з 13 годин 10 березня і закінчується в 13 годин 11 березня.
Інший приклад. Підозрюваний затриманий 16 лютого в 11 годин
15 хвилин. Відповідно до ст. 107 КПК він повинний бути допитаний негайно. Однак якщо зробити допит негайно не представляється можливим, підозрюваний повинний бути допитаний не пізніше двадцяти чотирьох годин із моменту затримання. Тут протікання строку починається з 12 годин 16 лютого і закінчується в цей же час 17 лютого.
Переважна більшість встановлених у кримінально-процесуальному законі строків обчислюється днями і добами. Це, наприклад, розгляд заяв і повідомлень про злочин (ст. 97 КПК) - по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти відповідне рішення.
У справі про злочин, що не є тяжким, дізнання провадиться в строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила (ст. 108 КПК).
Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні такої справи (ст. 113 КПК).
Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПК).
Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'Явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК).
Вище зазначалося, що при обчисленні цих строків не приймаються в розрахунок той день (доба), яким починається протікання строку. Так, якщо постанову про притягнення особи як обвинуваченого винесено 14 числа якогось місяця, то пред'явлення обвинувачення повинно відбутися протягом наступних двох днів, тобто 15 або 16 числа того ж місяця. При обчисленні строків діб строк минає о дванадцятій годині ночі останньої доби.
При обчисленні строків місяцями строк минає у відповідне число останнього місяця, а якщо цей місяць не має відповідного числа, строк закінчується в останню добу цього місяця.
Наприклад, місяцями обчислюються строки досудового слідства (ч. 1 ст. 120 КПК). Тримання під вартою при розслідуванні злочинів у кримінальних справах не може тривати більше двох місяців (ст. 156 КПК).
У частині 4 статті 89 КПК, яка встановлює загальний порядок обчислення процесуальних строків, міститься вказівка, що якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Структурний аналіз норм, що регламентують порядок обчислення строків, дозволяє зробити висновок про те, що дане правило не поширюється на строки, які обчислюються годинами. До такого висновку, насамперед, дозволяє дійти та обставина, що розглянуте правило приміщене в тій частині ст. 89 УПК, в якій говориться про строки, обчислювані місяцями. Саме до цих строків воно й відноситься. Поширення зазначеного правила на всі встановлені в законі строки іноді позбавляло б будь-якого змісту обчислення строків годинами.
З практичної точки зору, заслуговує уваги й питання про те, що треба розуміти під "неробочим днем". В наданий час у зв'язку з встановленням двох вихідних днів, а також із поширенням практики чергування і наступним відпочинком слідчих дане питання набуває актуального значення.
Неробочим днем стосовно до встановленого в законі порядку обчислення строків можна вважати лише загальноприйнятий неробочий день (суботній, недільний і святковий). Будь-яке інше тлумачення поняття неробочого дня здатне викликати небезпеку порушення законності в частині дотримання процесуальних строків [6, С. 47].
У кримінально-процесуальних нормах, що встановлюють строк для виконання якоїсь дії, часто вказується певний момент, який необхідно враховувати при обчисленні строку.
Наприклад, якщо провести допит підозрюваного негайно не представляється можливим, він повинний бути допитаний не пізніше двадцяти чотирьох годин із моменту затримання (ст. 107 КПК), а підозрюваному, стосовно якого обраний запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення, обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу (ст. 148 КПК); обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в будь-якому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПК).
Визначення в таких випадках моменту для обчислення строку зовсім не усуває дії загального порядку обчислення строків. Навпаки, цей момент є необхідним вихідним положенням для правильного обчислення даного конкретного строку, оскільки він дає можливість точно визначити годину або добу, з яких варто обчислювати строк.
Так, при обчисленні строку допиту затриманого не приймається в розрахунок та година, під час якої здійснене затримання; при обчисленні строку пред'явлення обвинувачення не приймається в розрахунок той день, протягом якого винесена постанова про притягнення як обвинуваченого, та ін. У першому випадку обчислення строку починається з наступної години, а в другому - з наступного дню.
1.2 Види строків у кримінальному провадженні
За своїм призначенням процесуальні строки можуть бути поділені на два види:
1) строки, що забезпечують максимальне скорочення часу між фактом вчинення злочину та вжиттям до винного заходів кримінального покарання або іншого впливу;
2) строки, що гарантують реальне забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу [6, С. 20].
Треба зауважити, що наведена класифікація процесуальних строків є дещо умовною. Багато встановлених в законі строків, як і інші процесуальні гарантії, носять багатобічний характер і, залежно від того, в якому аспекті їх розглядати, можуть бути віднесені до того чи іншого вида гарантій. Так, строки, спрямовані на забезпечення швидкості вирішення кримінальної справи, можна розглядати і як гарантії прав і законних інтересів обвинувачених, потерпілих та інших учасників процесу. Для обвинуваченого і цивільного відповідача - це гарантії огородження від безпідставного притиснення їх цивільних прав, а для потерпілого і цивільного позивача - гарантії якнайшвидшого задоволення їх прав та законних інтересів.
З іншого боку, такі гарантії прав учасників процесу, як строки допиту підозрюваного й обвинуваченого, пред'явлення обвинувачення, тримання обвинуваченого під вартою, розгляди скарг і клопотань учасників процесу, у певному ступені спрямовані й на забезпечення швидкості вирішення завдань кримінального судочинства [21, С. 305].
В українському кримінальному процесі немає й не може бути протиставлення між різними видами процесуальних гарантій і, зокрема, між видами процесуальних строків. Всі вони є гарантіями правосуддя, а поділ їх на види заснований лише на розходженні їх найближчих, безпосередніх цілей.
До першого виду процесуальних строків відносяться, передусім, строки проведення дізнання і досудового слідства у кримінальній справі.
Так, у ч. 1 ст. 108 КПК вказано, що у справі про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким, дізнання провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила.
У справі про тяжкий, або особливо тяжкий злочин дізнання провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи.
У статті 120 КПК зазначається, що досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі.
До строків, гарантуючих швидкість вирішення завдань кримінального судочинства, варто віднести строки розв'язання питання про порушення кримінальної справи, виконання окремого доручення, вибору обвинуваченим захисника, розгляду прокурором справи, що надійшла з обвинувальним висновком, початку розгляду справи в суді, оскарження й опротестування вироків, строки розгляду кримінальної справи в касаційній інстанції.
Гарантіями прав і законних інтересів учасників процесу слугують строки затримання і допиту підозрюваного, застосування до підозрюваного запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення, пред'явлення обвинувачення і допиту обвинуваченого, тримання обвинуваченого під вартою, розгляду скарг, заяв про відвід і клопотань учасників процесу, вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку і деякі інші.
Поділ встановлених кримінально-процесуальним законом строків на зазначені вище два види найбільш точно відображає юридичну сутність як усієї сукупності процесуальних строків, так і кожного з них окремо.
На наш погляд, така класифікація строків сприяє правильному розумінню і застосуванню відповідних норм кримінально-процесуального закону.
Водночас приведена класифікація процесуальних строків є необхідною передумовою їх повного і всебічного дослідження, дозволяє більш глибоко проаналізувати ефективність застосування строків в українському кримінальному процесі.
1 2 3