Розвиток статистики як науки
Найперші статистичні дослідження ще не мали наукового підґрунтя, а методологія їх проведення нароблялась емпіричним шляхом виходячи зі ступеня розвинутості суспільства. З розвитком суспільства переписом населення та державних ресурсів за розпорядженням глави держави стали займатися спеціально призначені для цього посадовці. З’явилися перші статистичні звіти. Їх були зобов’язані подавати особи, які володіли або виконували розпорядчі функції стосовно земель, корисних копалин, будівель тощо.
Розвиток цивілізованого суспільства приніс із собою не тільки підвищення загальнонаукового потенціалу, а й усвідомлення необхідності володіння вичерпною інформацією щодо всіх сфер життя. Це потягло за собою необхідність розробки науково обґрунтованої методології збирання й обробки такої інформації. У XVII ст. оформилися два основних статистичних напрямки: державознавство (описова школа) та політична арифметика (математична школа).
Засновником першого напрямку був німецький учений Г. Конринг Він розробив описову систему державного ладу. Другий напрямок формувався в Англії. Його засновником вважається В. Петті, який у 1672 р. опублікував працю «Політична анатомія Ірландії», а в 1690 р. — «Політична арифметика». Аналіз суспільства він здійснив за допомогою кількісних показників і, усвідомивши обмеження можливостей по збиранню первинних даних, за допомогою методу побічних обчислень доповнив первинні дані реконструйованими на їх основі показниками. Саме цей напрямок виявився більш придатним для потреб індустріального суспільства, яке швидко розвивалося. Історія виникнення статистичної науки в Україні бере свій початок з часів Київської Русі, а її розвиток тісно пов’язаний із науковими, економічними та історичними процесами в Російській імперії. Для обліку земель, інвентарю, тварин, робочої сили, прибутків та видатків розроблялися різні системи обліку, а відомості заносилися в облікові книги. Історія виникнення та розвитку статистики свідчить про те, що її формування та розвиток були обумовлені практичними потребами управління виробництвом і життям суспільства. Таке становище зберігається і сьогодні. Оволодіння статистичною наукою є неодмінною умовою адекватного сприйняття тенденцій розвитку будь-якого суспільства, урахування помилок та позитивного досвіду, обрання найкращої стратегії і тактики подальшого розвитку, прийняття оптимальних рішень на всіх рівнях.
Термін “статистика” (від лат. слова status-це стан речей) означає к-сний облік масових, насамперед соц. екон. явищ і процесів. Статистику наз. також науку яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними. Статистика у практичній і науковій сферах застосовується у різних значеннях:
1) під статистикою розуміють галузі практичної д-сті, спрямованої на збирання, обробку та аналіз масових соц. екон. явищ і процесів;
2) статистику розглядають як галузь знань, тобто як соц. наукову дисципліну;
3) статистика – це сукупн. Зведених підсумкових цифрових показників, зібраний для кількісної характеристики будь-якої галузі суп. явищ чи окремих питань.
Об’єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища і процеси сусп. життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими сусп. явищами, закономірності їх формування розвитку взаємозв’язку.
Предмет статистики підкреслюється 2-а принциповими його особливостями:
1) статистика вивчає кількісний бік сусп. явищ;
2) статистика вивчає непоодинокі а масові явища.