Secretary of the court session as a subject of civil procedural legal relations савенок К. О., студентка ІІІ курсу

науковці, як Бичкова С.С., Дяченко С.В., В.Г. Андросюк, Рябченко Ю.Ю. та інші. Однак аби більш ширше проаналі-зувати секретаря як учасника судового процесу, була про-ведена робота з такими нормативно-правовими актами, як Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс, Наказ Державної судової адміністрації України «Про затвердження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду». У роботах науков-ців розглядається цивільний процесуальний статус осіб, які беруть участь у провадженні. Правовий статус, права та обов’язки секретаря судового засідання у цивільному провадженні широко розкритий у нормативно-правових актах, що зазначені вище.
Виклад основного матеріалу. В Україні судова влада здійснюється виключно судами. Відповідно до статті 124 Конституції України делегування судових функ-цій та призначення таких органів іншими органами чи посадовими особами не дозволяються [1].

Стаття 65 ЦПК України встановлює перелік осіб, які

іншими учасниками цивільного процесу. До них нале-жать: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, юрисконсульт [2].

Секретар як інший учасник цивільного процесу сприяє здійсненню правосуддя саме з організаційної сторони. Тому його діяльність в основному спрямована на повно-цінне забезпечення порядку під час судового провадження.

своїй роботі секретар керується такими норматив-ними актами як Конституція України, Цивільним процесу-альним кодексом та іншими кодексами України; Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу» тощо.

Процесуальне становище секретаря зазначене у про-цесуальному законі у статті 67. З цього можна зробити висновок, що секретар є самостійним учасником цивіль-ного процесу [2].
Перед тим як перейти до характеристики процесуаль-ного статусу секретаря, перш за все потрібно розібрати сам термін «цивільний процесуальний статус».
Безліч науковців пропонують широке коло визначень цьому поняттю, однак більш вдалим є визначення Бич-кової С.С. «цивільний процесуальний правовий статус осіб судового провадження – це сукупність закріплених у цивільному законодавстві прав, обов’язків та інтересів окремо визначених суб’єктів цивільно-процесуальних від-
носин» [3, c. 41].

З’ясувавши зміст та поняття «цивільного процесуаль-ного правового статусу», наступник кроком є характерис-тика цього ж статусу секретаря судового засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України секретар судо-вого засідання визначається як «посадова особа держав-ного органу, яка зобов’язана діяти лише в межах повно-важень, що передбачені Конституцією України та іншими законами» [1].
До інших законів перш за все потрібно віднести Цивіль-ний процесуальний кодекс України. Зокрема, у ст. 67 ЦПК зазначений вичерпний перелік основних обов’язків секре-таря. Однак в інших нормативно-правових актах зазначені інші посадові інструкції та обов’язки [2].
Тож, до основних обов’язків секретаря судового засі-дання, згідно зі статтею 67 ЦПК відноситься:

1. Здійснення судових викликів та повідомлень.

2. Перевірка наявності та з’ясування причин відсут-ності осіб, яких було викликано до суду, та доповідь про це головуючому.
3. Фіксування судового засідання технічними засобами.

4. Вести журнал судового засідання.

5. Оформлення матеріалів справи.

6. Інші дорученні, які надаються головуючим [2]. Відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.9., 2.10. та інших

встановлено такі інші обов’язки секретаря судового засі-дання:

здійснення перевірки осіб які викликані до суду;
виготовлення копій судового рішення у справах;
оформлення матеріалів судових справ і здійснення передач справ до канцелярії суду тощо [4].

Після огляду основних повноважень секретаря судо-вого засідання важливо не сплутати цю посаду з посадою старшого секретаря суду. Оскільки дані повноваження

схожими, однак права та обов’язки є різними. Секре-тар суду виконує певний перелік обов’язків, які сприяють цивільно-процесуальній діяльності суду та виконання рішень суду, а також він зберігає судові записи, але він, на відміну від секретаря судового засідання, не є ні згідно з цивільним процесуальним законодавством, ні за завдан-нями та обов’язками, які на нього покладені, особою, яка бере участь у цивільному процесі [5, c. 48] .

Секретар суду виконує лише ті обов’язки, які спри-яють цивільно-процесуальній діяльності суду та вико-нанню рішень, а секретар судового засідання – повинен чітко та належними чином виконувати передбачені нор-мативними актами свої обов’язки. У разі невиконання чи нехтуваннями цими приписами секретар судового засі-дання нестиме юридичну відповідальність.
Концепцію недопустимості зловживання правом уве-дено в матеріальне право України у ст. 13 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, яка забороняє здійснення прав із наміром завдати шкоди іншій особі та забороняє зловживання правом в інших формах [2].
Із судової практики судом були порушені норми про-цесуального права, а саме протокол судового засідання не містить відеофіксації судового засідання, замість протоколів судового засідання в матеріалах справи міс-тяться журнали судового процесу. Записи судових засі-дань погано прослуховуються. В судовому засіданні, яке відбулося 05 грудня 2019 року, головуюча суддя не роз`яснила права сторонам, а лише спитала про наяв-ність відводу, обізнаність про права та обов`язки та не повідомила учасників справи про право заявляти відвід секретарю судового засідання [5].
Якщо розглядати питання з наукового погляду, то детальніше визначає зловживання процесуальними пра-вами науковець, який розуміє під цим умисні недобро-совісні дії учасників цивільного процесу (а в окремих випадках і суду), що супроводжуються порушенням умов здійснення суб’єктивних процесуальних прав і здійсню-ються лише з видимістю реалізації таких прав, які поєд-нуються з обманом стосовно відомих обставин справи, з метою обмеження можливості реалізації чи порушення прав інших осіб, які беруть участь у справі, а також із метою перешкоджання діяльності суду із правильного і своєчасного розгляду та вирішення справи, які присзво-дять до застосування заходів цивільного процесуального примусу [6, c. 66].
Секретар судового засідання є обов'язковим учасни-ком цивільного судочинства і, як зазначається цивільному процесуальному кодексі, він іноді не може бути учасни-ком цивільного судочинства, а тому підлягає відводу або ж самовідводу.
Однак на законодавчому рівні було викладено причини відводу (самовідводу) секретаря судового засідання. Але не всі ці підстави можуть застосовані, тому логічним би було змінити певні пункти в нормативному акті, яке регу-лює це питання.
Водночас є проблеми, пов’язані із відводом секретаря або будь-якої іншої сторони цивільного процесу, які фактично не висвітленні у науковій юридичній літературі, яка не може не хвилювати. Дані недоліки можливо усунути шляхом дебатів та обговорень даного питання, які б змінили частково зако-нодавство у цій сфері, а отже, результатом цього буде підви-щена ефективність цивільного судочинства.

Для того щоб стимулювати процес роботи секретаря судового засідання та запобігти порушенням чинного

законодавства та заподіянню шкоди правам та інтересам громадських учасників процесу, законодавча влада вста-новила юридичну відповідальність.
Однак це не єдиний спосіб мотивації належної роботи секретарем судового засідання своїх обов'язків у суді. Цивільно-процесуальний кодекс передбачає випадки, які неможливо ігнорувати. Вони стосуються, зокрема, ситу-ацій, коли судовий секретар несумлінно виконує свої обов’язки. У антикорупційному законодавстві їх назива-ють „конфліктом інтересів”, а в процесуальному праві – причини відводу секретаря судового засідання.
Дані причини передбачені у статті 38 ЦПК. До них нале-жать такі випадки передбаченні статтею 36, а саме, якщо:

під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекла-дач, представник;

він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, паси-нок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, уси-новлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

якщо є інші обставини, які викликають сумнів

об’єктивності та неупередженості секретаря судового засідання [2].

Наведений перелік підстав відводу секретаря судового засідання сформований буквально та взятий відповідно із статті 36 ЦПК. Дана стаття стосується виключно підстав відводу (самовідводу) суддів [2]. Тому, на нашу думку, застосування цих підстав до інших учасників цивільного судочинства є безглуздим. Цей недолік можна виправити шляхом додання до статті 38 ЦПК виключно ті підстави, які будуть застосовуватися до секретаря судового засі-дання. Вирішивши цю проблему, можна буде уникнути безпідставного відводу секретаря від судового засідання, оскільки підбір нового секретаря може слугувати причи-ною затягування судового процесу.
Законодавець дуже невдало регулює процесуальний статус секретаря судового засідання. На нашу думку, цьому питанню варто приділити більше уваги. Оскільки
секретар судового засідання є самостійним учасником судового засідання, а його причини відводу описано у загальному.
Крім того, законодавець у ст. 39 ЦПК Україна зазна-чив, що якщо є підстави, зазначені у статтях 36 та 38 ЦПК України, секретар судового засідання зобов’язаний подати

відставку або на цих підставах може бути звільнений особами, які беруть участь у справі [2].

Таким чином, відвід (самовідвід) повинен бути моти-вованим та заявленим заздалегідь з’ясування обставин справи та їх перевіркою доказів. Заявити про відвід (само-відвід) дозволено лише у випадках, коли про основу від-воду (самовідводу) стало відомо після того, як обставини справи почали з'ясовуватися та перевірятися.
Водночас заява про відвід (самовідвід) повинна роз-глядатися у порядку, встановленому ЦПК України. Так, відповідно до ст. 40 ЦПК України у разі подання заяви про відвід суд повинен заслухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка учасників які беруть участь у справі [2]. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу
Із судового рішення [7] випливає, що мотиви відводу секретарю судового засідання не заслуговують на увагу, оскільки не обґрунтовані на підставі закону, свідчать про зловживання заявником своїми процесуальними правами, наміри зволікати розгляд справи чинити тиск та здійсню-вати маніпулювння судом.
Висновки. Таким чином, слід зазначити, що секретар судового засідання є самосійним, обов’язковим учасником судового засідання, який може вплинути на судове рішення лише неформальним чином. Правовий статус секретаря судового засідання визначається вичерпним переліком прав та обов’язків, що зазначені у нормативних актах.

Слід зазначити, що секретар судового засідання

обов'язковим учасником цивільного процесу, який вико-нує організаційно-технічні завдання. При цьому за наяв-ності передбачених законом підстав він повинен заявити самовідвід, інакше таким правом можуть скористатися інші учасники цивільного процесу. Крім того, є підстави для звільнення секретаря суду у зв’язку із його близькістю до судді, що може вплинути на об’єктивність затвер-дження рішення. Хоча юридично вплив секретар не має.