Ім'я файлу: файл.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
пумб.docx
Про що можна дізнатися із сімейного фотоальбому.docx
Розширення: docx
Розмір: 26кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
пумб.docx
Про що можна дізнатися із сімейного фотоальбому.docx
Зміст
Вступ
Розділ 1
принципи фінансового менедженту
мета та функції фінансового менеджменту
мета та основне завдання фінансового планування на підприємстві
види та принципи фінансового планування на підприємстві
Розділ 2
2.1 як діяльність фінансового менеджмента змінилась за останні роки в Україні
2.2 стан фінансового менеджмента на сьогодні
2.3
Розділ 3
3.1 шляхи покращення фінансового менеджмента
3.2 перспективи в Україні
Висновки
Список використаної літератури
1.1
Фінансовий менеджмент- це систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв’язаних з формуванням, розподілом і використанням фін. ресурсів підприємства та організацією обороту його грошових коштів.
Об’єктом управління в фін. менеджменті є сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фін. ресурсів і фін. відносин між господарюючими суб’єктами і їх підрозділами в господарському процесі.
Суб’єкт управління - це спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як керівник), яка за допомогою різних форм управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкта.
Основні принципи фінансового менеджменту:
-Інтегрованість із загальною системою управління підприємством означає, що будь-яке управлінське рішення безпосередньо чи опосередковано здійснює вплив на формування грошових потоків та результати фін. діяльності. Звідси випливає необхідність інтегрувати рішення фін. менеджменту із загальною системою управління підприємством.
-Комплексний характер формування управлінських рішень зобов’язує враховувати взаємозв’язок і взаємовплив всіх управлінських рішень в галузі фін. ресурсів.
-Високий динамізм управління необхідний, оскільки навіть найбільш ефективні фінансові рішення, які були реалізовані у попередньому періоді, не завжди можуть бути застосовані на наступних етапах розвитку підприємств. Треба враховувати зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, фінансового стану та інших параметрів діяльності.
-Варіативність підходів до розробки управлінських рішень означає розробку альтернативних варіантів управлінських рішень, основаних на системі критеріїв, які визначають фінансову стратегію або фінансову політику підприємства.
-Орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства вимагає, щоб проекти управлінських рішень були узгодженими із стратегічними цілями розвитку підприємства, і навпаки, повинні бути відхиленими у випадку протиріччя з головною метою діяльності підприємства.
1.2
Мета й основні завдання фінансового менеджменту
Підприємства, які функціонують в умовах ринкової економіки, можуть вирішувати в процесі своєї фінансово-господарської діяльності різні завдання і ставити перед собою різну мету.
Так, метою створення неприбуткової організації може бути розв'язання певних соціальних проблем, забезпечення функціонування інших структурних одиниць у межах деякої підсистеми тощо. Метою виробничо-господарської діяльності державного підприємства або такого, що перебуває в комунальній власності, може бути участь у забезпеченні економічного зростання певного регіону, забезпечення екологічного захисту населення, відновлення природного середовища, якому було завдано шкоди, та ін.
Для суб'єктів підприємницької діяльності, тобто для переважної більшості підприємств, які функціонують в умовах ринку, метою створення є отримання прибутку, а мета фінансового менеджменту формулюється залежно від основних стратегічних цілей підприємства і основних економічних теорій, які існують на цей час і визначають мету та завдання фінансового менеджменту.
На сьогодні метою фінансового менеджменту, яка полягає в досягненні цілей підприємства, є:
— досягнення і підтримання високого рівня конкурентоспроможності підприємства;
— максимізація прибутку акціонерів (власників);
— забезпечення зростання обсягів реалізації продукції;
— максимізація ринкової вартості підприємства;
— забезпечення високих темпів економічного зростання;
— забезпечення високого рівня рентабельності виробничо-господарської діяльності;
— максимізація прибутку підприємства;
— мінімізація витрат тощо.
Оскільки метою створення суб'єктів підприємницької діяльності є отримання прибутку, основною метою фінансового менеджменту тривалий час вважали мак-симізацію прибутку підприємства. Однак численні приклади невдалої інвестиційної політики відомих корпорацій свідчили про те, що значні прибутки не можуть забезпечити стабільне економічне зростання підприємства і добробут акціонерів, якщо розподіл прибутку та його використання не були ефективними.
Функції фінансового менеджменту визначають формування структури керівної системи. Розрізняють два основні типи функцій фінансового менеджменту: функції об'єкта управління і функції суб'єкта управління. До функцій об'єкта управління належать: організація грошового обігу, постачання фінансовими засобами й інвестиційними інструментами (цінностями), організація фінансової роботи тощо. Функції суб'єкта управління являють собою загальний вид діяльності, що виражає напрямок здійснення впливу на людей у господарському процесі й у фінансовій роботі. Ці функції, тобто конкретний вид управлінської діяльності, послідовно складаються зі збору, систематизації, передачі, збереження інформації, вироблення й ухвалення рішення, перетворення його в команду. Мова йде про такі функції, як планування чи прогнозування, передбачення, організація, регулювання, координування, стимулювання, контроль.
Планування у фінансовому менеджменті відіграє істотну роль. Адже щоб створити команду, треба скласти завдання, програму дії, для чого розробляються плани фінансових заходів, одержання доходів, ефективного використання фінансових ресурсів. Функція управління (фінансове планування) охоплює весь комплекс заходів як з вироблення планових завдань, так і з втілення їх у життя. Фінансове планування являє собою також процес розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайний вид діяльності людини. Для того, щоб ця діяльність була успішною, розробляються методологія і методика фінансових планів.
Прогнозування (від грец. prognosis - передбачення) у фінансовому менеджменті - розробка на тривалу перспективу змін фінансового стану об'єкта в цілому і його різних частинах. Прогнозування, на відміну від планування, не ставить завдання безпосередньо здійснити на практиці розроблені прогнози. Ці прогнози являють собою передбачення відповідних змін. Особливістю прогнозування є також альтернативність у побудові фінансових показників і параметрів, що визначає варіантність розвитку фінансового стану об'єкта управління на основі тенденцій, що намітилися. Прогнозування може здійснюватися на основі як екстраполяції минулого в майбутнє з урахуванням експертної оцінки тенденції зміни, так і прямого передбачення змін. Ці зміни можуть виникнути зненацька. Управління на основі їх передбачення вимагає розроблення у фінансового менеджера чуття ринкового механізму й інтуїції, а також вміння застосування гнучких негайних рішень.
Функція організації у фінансовому менеджменті зводиться до об'єднання людей, що спільно реалізують фінансову програму на базі якихось правил і процедур. До останнього належать створення органів управління, побудова структури апарата управління, встановлення взаємозв'язку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик тощо.
Регулювання (від лат. regulate - підпорядкування визначеному порядку, правилу) у фінансовому менеджменті - вплив на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості фінансової системи у випадку виникнення відхилення від заданих параметрів. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи щодо усунення виниклих відхилень від графіків, планових завдань, установлених норм і нормативів.
Координація (лат. ordination - розташування в порядку) у фінансовому менеджменті - погодженість роботи усіх ланок системи управління, апарата управління і фахівців. Координація забезпечує єдність відносин об'єкта управління, суб'єкта управління, апарата управління й окремого працівника.
Стимулювання у фінансовому менеджменті виражається у спонуканні працівників фінансової служби до зацікавленості в результатах своєї праці. За допомогою стимулювання здійснюється управління розподілом матеріальних і духовних цінностей залежно від кількості і якості витраченої праці.
Контроль у фінансовому менеджменті зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів і т. п. За допомогою контролю збирається інформація про використання фінансових засобів і про фінансовий стан об'єкта, розкриваються додаткові резерви і можливості, вносяться змінну фінансові програми, в організацію фінансового менеджменту. Контроль припускає аналіз фінансових результатів. Аналіз - частина процесу планування фінансів. Отже, фінансовий контроль є зворотним боком фінансового планування і повинен розглядатися як його складова частина - контроль за виконанням фінансового плану, за виконанням прийнятих рішень.
Підходи до вирішення управлінських завдань можуть бути найрізноманітнішими, тому фінансовий менеджмент багатоваріантний. Багатоваріантність фінансового менеджменту означає сполучення стандарту і неординарності фінансових комбінацій, гнучкість і неповторність тих чи інших способів дії в конкретній господарській ситуації. Головне у фінансовому менеджменті - правильна постановка мети, що відповідає фінансовим інтересам об'єкта управління. Фінансовий менеджмент дуже динамічний. Ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового стану об'єкта управління. Тому фінансовий менеджмент повинен базуватися на знанні стандартних прийомів управління, на умінні швидко і правильно оцінювати конкретні способи вирішення тих чи інших господарських завдань, домогтися відчутного успіху для конкретного суб'єкта господарювання.
1.3
Фінансове планування - процес розроблення системи фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії підприємства в майбутньому періоді
Фінансове планування означає свідому організацію фінансового розвитку на основі гармонійної і, по можливості, оптимальної структури цілей і відповідних їм засобів досягнення.
В той же час фінансове планування – процес розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайний вид діяльності людини. Для того, щоб ця діяльність була успішною, необхідна наявність методології і методики розробки фінансового плану.
Планування фінансів, як і будь-який інший вид діяльності, має свою мету і свої задачі.
Метою планування фінансів є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання в плановому періоді.
Фінансовий план можна розглядати як завдання по окремих показниках, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв’язок показників розвитку підприємства з наявними ресурсами, взаємодію сукупної вартісної оцінки коштів, що беруть участь у відтворювальних процесах та в процесах обігу грошового капіталу.
Основне завдання фінансового планування – це забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування, їх формування та використання.
Друге завдання – дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів. Бізнес-план, що містить докладне фінансове обгрунтування інвестиційного проекту, є для інвестора основним документом, що стимулює вкладення капіталу.
Третє завдання – гарантія виконання зобов’язань підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами. Оптимальна для підприємства структура капіталу приносить максимальний прибуток і максимізує платежі до державного бюджету.
Четверте завдання – виявлення резервів та мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку та інших доходів.
П’яте завдання – контроль за фінансовим станом, плато- і кредитоспроможністю підприємства.
Важливим моментом фінансового планування є визначення стратегії планування. Стратегія фінансового планування означає загальне спрямування розробки фінансового плану, джерел надходження коштів, джерел прибутку.
Господарюючий суб’єкт представляє собою систему, що складається з різних виробництв, цехів, складів, служб (ремонтної тощо), відділів (фінансового, бухгалтерії тощо), лабораторій, магазинів та інших підрозділів. Роль кожного з цих підрозділів в одержанні прибутку є різною
Наприклад, господарюючий суб’єкт не може існувати без бухгалтерії, але не можна вимагати від бухгалтерії, щоб вона приносила прибуток. Так само не можна вимагати прибутку від ремонтної служби, лабораторії якості тощо.
Важливою складовою фінансового планування господарюючого суб’єкта є визначення його центрів доходу (прибутку) і центрів витрат.
Центр доходу господарюючого суб’єкта – це підрозділ, який приносить йому прибуток. Центр доходу має й інше призначення – профіт (фр. рrofit – вигода, прибуток).
Центр витрат –- підрозділ господарюючого суб’єкта, який є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важливу роль в діяльності господарюючого суб’єкта.
Крім вищезгаданого, фінансове планування або планування платежів має справу з усіма потоками платежів. Воно необхідне, щоб формувати всі потоки платежів на підприємстві та між підприємством і зовнішнім середовищем з врахуванням стану платіжних засобів за один або кілька періодів. Потоки платежів та запаси платіжних засобів для фінансового планування слід визначати за видом, величиною і моментом часу їх виникнення на підставі діяльності підприємства в майбутньому періоді. Це дозволить володіти інформацією про очікувані платежі.
Фінансове планування потрібне, в першу чергу, для збереження фінансової рівноваги підприємства, а, з іншого боку, – для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів.
Воно повинно охоплювати всі фінансово-економічні та виробничо-господарські процеси
Виконати ефективно ці завдання можна лише в межах одночасного планування. Щоб пов’язати всі розрахунки один з одним, розробляють схему інтегрованого загального планування на підприємстві або систему планування.
Таке інтегроване планування дозволяє уникнути фінансової нерівноваги. Отже, фінансове планування представляє собою фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства і формує основу для прийняття фінансових рішень.
1.4
Принципами фінансового планування з точки зору їх оптимізації і забезпечення реальності планів є:
- принцип фінансового співвідношення термінів використання і отримання фінансових коштів має збігатися з термінами;
- комплексності - передбачає розроблення системи фінансових планів у певній послідовності, взаємозв'язку, узгодженості;
- платоспроможності - забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства на будь-якому відрізку часу;
- рентабельності - передбачає залучення позикових коштів лише в тому разі, якщо збільшується рентабельність власного капіталу;
- збалансованості ризиків, що передбачає фінансування найбільш ризикових вкладень проводити за рахунок власних коштів;
- пристосування до потреб ринку - зумовлює врахування кон'юнктури ринку, в тому числі інвестиційного, при виборі джерел ресурсного забезпечення, включаючи облік залежно від наданих кредитів;
- граничної рентабельності, що забезпечує оптимізацію обсягу капіталу, в тому числі позикового, структуру капіталу і т. д.;
- оптимізації податкових виплат за рахунок раціонального вибору виду діяльності, облікової політики, порядку віднесення витрат на собівартість.
Ці основні принципи фінансового планування враховуються при обґрунтуванні фінансових планів у комплексі з базовими принципами планування, викладеними раніше.
Всі види фінансового планування перебувають у взаємозв'язку і здійснюються у певній послідовності.
- 1 етап -- прогнозування фінансової діяльності, що визначає завдання поточного планування. Це найскладніший етап планування, що потребує високої кваліфікації фахівців. Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найефективніших шляхів їхнього досягнення. Це генеральний план дій для забезпечення підприємства коштами. Він охоплює питання теорії і практики фінансів, їхнього планування, вирішує завдання, які забезпечують фінансову стійкість підприємства н ринкових умовах господарювання.
- 2 етап - поточне планування фінансової діяльності, що полягає в розробці системи фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства на майбутній рік із розбивкою за кварталами. Це планування допоможе визначити на майбутній період усі джерела фінансування, сформувати систему доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів на кінець планового періоду.
- 3 етап — оперативне планування фінансової діяльності. Воно полягає в розробці системи бюджетів - короткострокових оперативних фінансових планів (до одного року), що відображають надходження і витрати коштів з окремих аспектів фінансової діяльності, окремих господарських операцій, інвестиційних проектів.
Таким чином, фінансове планування охоплює весь комплекс заходів як із формування планових завдань, так і з втілення їх у життя.
Поряд із фінансовим плануванням важливу роль в управлінні фінансами відіграє фінансовий контроль і аудит.
Фінансовий контроль і аудит - це форми контролю за створенням, розподілом і використанням грошових ресурсів у всіх сферах фінансової системи країни.
В Україні фінансовий контроль здійснюється з боку Державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку і фінансових органів, незалежних аудиторських структур тощо.
Фінансовий контроль проводиться шляхом вивчення ефективності фінансової політики держави, перевірки відповідності встановленим законам правильності діяльності різноманітних структур і посадових осіб у фінансовій сфері.
Фінансовий контроль поділяється на два основних види:
1. Зовнішній, який спрямований в основному на перевірку відповідності напрямів фінансової діяльності й окремих фінансових операцій суб'єктів господарювання чинним правовим нормам. Його, як правило, здійснюють зовнішні органи.
2. Внутрішній, який являє собою процес перевірки виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства; попередження кризових ситуацій, що призводять до банкрутства. Організація внутрішнього фінансового контролю базується на побудові системи моніторингу фінансової діяльності. Система моніторингу — це розроблений на підприємстві механізм здійснення постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності в умовах постійно мінливої кон'юнктури фінансового ринку й економіки в цілому.
Основною метою розробки системи моніторингу фінансової діяльності є своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів діяльності від прогнозованих, виявлення причин зниження її ефективності, розробка пропозицій щодо коригування окремих напрямів фінансової діяльності. З цією метою, як правило, розраховуються базові групи фінансових показників: ліквідності, платоспроможності, діяльності й прибутковості.
В умовах розвитку ринкових відносин зростає роль незалежного фінансового контролю й аудиту. Аудит являє собою інститут незалежного зовнішнього фінансового контролю, що здійснюється в умовах ринкової економіки аудиторською службою на договірній основі. Мета аудиту - встановлення достовірності фінансової звітності підприємства і відповідності здійснюваних ним фінансових і господарських операцій чинним законодавчим актам.
Отже, фінансовий контроль є і має бути важливою функцією державного управління фінансами й економікою в цілому. Організаційні форми контролю повинні відповідати вимогам Конституції України, законів України "Про власність", "Про підприємства". А сам фінансовий контроль варто розглядати як процес вивчення, порівняння, визначення, фіксації проблем та вжиття заходів щодо їх розв'язання, усунення порушень для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимізації економічних і соціальних процесів.
Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
• установлення раціональних фінансових відносин з суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціональності його використання;
• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.
Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:
• які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;
• які джерела їх надходження;
• чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;
• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
• як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;
• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів.