Принцип гуманізму в праві
Принцип гуманізму в праві є одним із загально-правових, фундаментальних засад, відповідно до яких формується система принципів певної правової галузі. Не випадково в теорії держави і права його називають загальнолюдським, тобто таким, що спрямовує свою діяльність на охорону прав та свобод людини і громадянина. А це означає закріплення у правових формах відносин між людиною, державою й суспільством на підставі визнання самоцінності людської особистості, невід'ємності її прав і свобод, поваги її гідності, захисту від свавільного втручання у сферу особистого життя .
У ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Стаття 28 Основного Закону закріплює право кожного на повагу до його гідності [17]. Гідність — це сукупність високих моральних, світоглядних, професійних якостей людини, які дають їй підстави для самоповаги, усвідомлення своєї суспільної цінності, об'єктивної оцінки іншими. Змістом права на повагу до гідності людини є законодавчо встановлена й гарантована державою сукупність норм, які надають кожному впевненості у своїй суспільній цінності, можливість усвідомлювати себе як особистість, поважати власні моральні принципи, наполягати на повазі до себе з боку інших, а також державних органів, вимагати, щоб будь які сумніви щодо її моральних якостей та етичних принципів були належним чином обгрунтовані.
Гуманізм знаходить яскраве вираження в змісті норм, що регулюють призначення покарання. Суд, при призначенні покарання, повинен враховувати всі умови, які можуть спричинити пом'якшення становища особи, що вчинила злочин. Коли мова йде про покарання, можна говорити про прояв гуманізма не тільки щодо особи, яка вчинила злочин. Призначення покарання, вибір його виду і розміру говорить про реалізацію принципу гуманізму у відношенні до потерпілого і всього суспільства в цілому. Тому при призначенні покарання почуття співчуття має бути не тільки до злочинця, а й до потерпілого, суспільства в цілому.
Реалізація принципу гуманізму безпосередньо пов'язана з відновленням соціальної справедливості. При відновленні соціальної справедливості як мети покарання, суд повинен врахувати права та інтереси як правопорушника, так і потерпілого, тому, як можемо спостерігати з судової практики, далеко не завжди, навіть при наявності законних обставин, суд призначає покарання, яке задовольнило б винного. Робиться це з метою захисту прав потерпілого та інших членів суспільства. Досягається подібний баланс між ними на основі принципу гуманного ставлення до обох сторін — що і є представляє собою соціальна справедливість.
Принцип гуманізму відіграє важливе значення і при досягненні мети виправлення засудженого. Це пояснюється тим, що гуманне покарання має бути направлене на виправлення засудженого і передбачає дотримання його прав. Тому адміністрація виправних установ повинна в своїй діяльності грунтуватися на гуманізмі і втілювати його в своїх діях.
Принцип гуманізму в кримінально-виконавчому праві передбачає, що покарання не може мати за своєю метою заподіяння фізичних страждань, приниження людської гідності винного. Покарання має застосовуватися не заради відплати засудженому, а як міра державного примусу, спрямована на виправлення і перевиховання. Однак, покарання залишається покаранням і завжди тягне негативні наслідки для особи, яка вчинила злочин. Будь-яке покарання завжди буде пов'язане з погіршенням правого статусу особи, яка вчинила злочин і в тій чи іншій мірі буде завдавати страждання засудженому.
Виходячи зі сказаного, я можу зробити висновок про те, що реалізація принципу гуманізму зачіпає і кримінальне, і кримінально-процесуальне, і кримінально-виконавче право.
Гуманізм, як загально-правовий принцип, знаходить відображення в кримінальному, кримінально-виконавчому праві, реалізуючись і при прийнятті норм кримінального, кримінально-виконавчого права, і при призначенні покарання та його відбуванні. Зміст принципу гуманізму при цьому не змінюється, він єдиний в своєму значенні і реалізації.