Онегова Ірина Вадимівна,8114 група
Тема 1. Предмет та завдання психіатрії та наркології, історія розвитку. Організація допомоги хворим із психічними порушеннями. Особливості структури психіатричної лікарні й диспансеру. Принципи догляду за психічно хворим.
Мета:
1. Ознайомитися з поняттями психіатрії та наркології, їх завданнями.
2. Знати основні етапи становлення психіатричної науки.
3. Засвоїти принципи організації психіатричної допомоги та її правові засади.
4. Знати структуру лікарняної та позалікарняної мережі психіатричної допомоги.
5. Оволодіти основними принципами догляду за психічно хворими.
Основні поняття теми: психіатрія, види психіатричної допомоги, структура психіатричних закладів, Закон «Про психіатричну допомогу» 2000 р., порядки надання медичної допомоги психічно хворим, режими догляду за стаціонарними пацієнтами, показання до невідкладної допомоги.
Рекомендована література:
Психіатрія / О.К. Напрєєнко, І.Й. Влох, О.З. Голубков; За ред. проф. О.К. Напрєєнка. – К.: Здоров’я, 2001. – 584 с. (С.12-40).
Психіатрія і наркологія: підручник / О.К. Напрєєнко, М.І. Винник, І.Й. Влох; за ред. проф. О.К. Напрєєнка. – К.: ВСВ «Медицина», 2011. – 528 с. (С. 8-29).
Нитруца М.И., Нагнибеда А.Н. Скорая психиатрическая помощь на догоспитальном этапе. – С-Пб, 2000. – 208 с.
Невідкладні стани в психіатрії / За ред. д.мед.н., проф. Л.М. Юр'євої - К., 2000. – 151 с.
Закон України «Про психіатричну допомогу» №1489-ІІІ. – К.,
22 лютого 2000 р.
Юрьева Л.Н. История. Культура. Психические и поведенческие расстройства. – К.:Сфера, 2002. – 314с.
Питання для теоретичного опрацювання з написанням реферату:
Вклад вітчизняних вчених у розвиток психіатрії.
Закон України «Про психіатричну допомогу» 2000 р.
Сучасні методи реабілітації психічно хворих.
Завдання до самостійного опрацювання теми:
Зіставлення комп’ютерної презентації змісту закону «Про психіатричну допомогу» 2000 р.
Провести аналіз законодавства різних країн щодо надання психіатричної допомоги.
Підходи надання психіатричної допомоги у різних країнах Європи різняться. Але не надто критично, адже всі європейські держави дотримуються приписів ВООЗ. Відповідно, у всіх можна простежити загальні напрямки розвитку
- Деінституціоналізація, що передбачає закриття державних психіатричних лікарень або зменшення їх стаціонарних відділень шляхом скорочення кількості ліжко-місць та фінансування. Це дозволяє приватному сектору та неурядовим організаціям створювати заклади інтернатного типу, де лікування проходить у більш домашній обстановці та атмосфері.
- Децентралізація надання психіатричної допомоги. Це означає переведення стаціонарних відділень для душевнохворих із спеціалізованих лікарень до загальноміських. Ця політика, перш за все, спрямована на включення психіатрії до загальної системи охорони здоров'я, інтеграції психічного здоров'я з первинною медичною допомогою, розвитку установ інтернатного типу.
- Зростання турботи із боку спільноти (community care). Цей підхід закликає делегувати частину повноважень щодо надання допомоги на соціальні групи та організації, що перебувають у зоні проживання душевнохворого. До них можуть належати спільноти пацієнтів або їхніх родичів, а також НУО.
- Збільшення уваги до немедикаментозних методів терапії. Розвиток цього напряму обумовлений тим, що психотерапією стали займатися не лише лікарі-психіатри, а й інші фахівці, зокрема немедичного профілю.
- Проведення законодавчих реформ задля забезпечення цивільних прав пацієнтів. Тобто формування правової основи політики у сфері психічного здоров'я. Зокрема, завдання включають: регулювання примусової госпіталізації, надання адекватних умов лікування, боротьбу за вільні від дискримінації робочі місця та освіту, розвиток соціальної підтримки, забезпечення права на недоторканність приватного та сімейного життя.
- Дестигматизація. Психічні хворі зазнають сильної стигматизації, що призводить до втрати соціального статусу, дискримінації, безробіття, ізоляції, скорочення життєвих можливостей. Це також впливає на звернення за допомогою та процес відновлення. Для зменшення негативних наслідків у рамках роботи з розвитку турботи з боку спільноти (community care) створюються програми та стратегії щодо зниження стигми та зміни стереотипів, що асоціюються з психіатрією.
- Орієнтація підвищення якості життя пацієнтів. Це стало важливою концепцією сучасної моделі медичної допомоги. На перший план вийшли психологічне та фізичне благополуччя та соціальна участь, а не просто зменшення симптомів чи виживання.
- Залучення членів сім'ї та близьких у процес лікування пацієнтів. Це стало ще однією поширеною практикою у країнах. Важливо, що разом із залученням, завжди поряд йде усвідомлення тягаря, який лягає на плечі родичів, що піклуються. Їм також намагаються забезпечувати підтримку
Провести аналіз найбільш прогресивних форм організації психіатричної служби в різних країнах.
У багатьох країнах світу найбільшого поширення набули такі структурні та організаційні форми психіатричної допомоги:
Психіатричні відділення у соматичних (багатопрофільних) лікарнях. Вони стали однією з головних альтернатив госпіталізації у психіатричні стаціонари. Перевагами цієї форми допомоги було наближення її до місця проживання пацієнтів, зменшення типової для психіатричних лікарень ізоляції, комфортніші умови утримання хворих, відсутність «клейма» психіатричної лікарні, профілактика стигматизації.
Напівстаціонарні ланки допомоги. Це денні стаціонари, профільовані за віком хворих, ступенем їх інвалідизації, лікувально-реабілітаційним завданням. Широке застосування цього виду допомоги пояснюється його безперечною перевагою клінічного, соціального та економічного плану порівняно зі стаціонарним.
Лікування в співтоваристві (ACT — assertive community treatment) — лікування тяжких пацієнтів з тривалим рецидивуючим хронічним захворюванням в амбулаторних умовах замість їх частої госпіталізації. Основними принципами цієї форми допомоги є проведення тривалого лікування силами поліпрофесійної бригади фахівців за місцем проживання хворого, включення поряд із медикаментозним лікуванням різних психосоціальних заходів.
Мультисервісні общинні центри психічного здоров'я надають позалікарняну, напівстаціонарну, невідкладну, реабілітаційну допомогу в рамках консультативних клінік, мобільних бригад, програм для дітей та підлітків, для трудового навчання та підтримки працевлаштування. Види діяльності цих центрів орієнтовані на діагностику, лікування та реабілітацію психічно хворих, задоволення різних потреб пацієнтів.
Система "захищеного житла". Для хворих, що втратили соціальні зв'язки, були розроблені акомодаційні форми психіатричної допомоги, які були проміжними ланками між стаціонарним змістом та самостійним проживанням хворих. Були організовані види «захищеного житла», які включають різні форми резиденційного догляду та житла зі спостереженням та підтримкою.
На основі біопсихосоціальної моделі та принципів орієнтованої на суспільство психіатрії були розроблені «Європейська декларація з охорони психічного здоров'я» та «Європейський план з охорони психічного здоров'я», спрямовані на вдосконалення законодавства в галузі охорони психічного здоров'я, покращення якості обслуговування психічно хворих та розробку заходів, на зниження стигматизації та дискримінації осіб із психічними розладами
Зіставлення алгоритму проведення недобровільної госпіталізації хворого з психічними розладами.
Створення реферату на тему «Внесок українських вчених в розвиток психіатричної науки».
П. О. Бутковський (1834) відстоював матеріалістичні переконання, першим увів фізіологічний напрямок у психіатрію. Написав "Міркування про душевні хвороби". Першим зауважив сприятливий вплив соматичних та інфекційниххвороб на перебіг психозів. П. О. Бутковським було закладено основи формування судової психіатрії.
На початку 1885 р. І.О.Сікорський в Київському університеті стає професором "кафедри систематичного клінічного учення про душевні хвороби". Наукові дослідження вчений присвячує питанням загальної і медичної психології, дитячої психіатрії, алкоголіз мові, фізіогноміці, а також психогігієні та психопрофілактиці.У розвитку психічних хвороб І. О. Сікорський відводив велику роль генетиці.З 1896 р. І. О. Сікорський у Києві видавав журнал "Питання нервово-психічної медицини". Численні публікації вченого бу ло узагальнено і видано в 1900 р. "Збірник науково-літератур них статей" в п'яти книгах. Напрацювання І. О. Сікорського викладено в монографіях "Загальна психологія з фізіогномікою" (1904) та "Основи теоретичної і клінічної психіатрії з ко ротким нарисом судової психології" (1910).
Одеський психіатр А. С. Розенблюм (1876) описав випадки одужання чи значного поліпшення стану хворих з різними психозами і прогресивним паралічем після черевного й поворотного тифу та малярії. Він привернув увагу вчених до межової психіатрії, описавши психопатії за назвою "клас диваків".
Валентин Михайлович Гаккебуш (1881—1931)брав активну участь у створенні Київського психоневрологічного інституту, завідував кафедрою психіатрії Київського медичного інституту. Наукові інтереси В. М. Гаккебуша були спрямовані на дослідження органічних психозів пізнього віку, травматичних уражень головного мозку, неврозів і психопатій, а також питань судової і дитячої психіатрії. Він активно впроваджував у практику обстеження психічно хворих експе риментально-психологічні методи. Ним у співавторстві описано особливу форму психічної патології пізнього віку, опублікова но сім монографій, серед них — "Курс судової психопатоло гії" (1928) та "Середовище і дитяча істерія".
Сергій Сергійович Корсаков (1854—1900). У 80-х роках XIX ст. у психіатрії пану вав симптоматологічний напрямок. У 1887 р. С. С. Корсаков захистив докторську дисертацію на тему "Про алкогольний параліч", у якій як нозологічну одиницю виділив поліневротичний психоз. У 1897 р. на XII міжнародному з'їзді лікарів у Москві за пропозицією професора Жоллі та при загаль ному схваленні цю хворобу було вирішено називати корсаковським психозом. З часом амнестичний синдром, який спо стерігається при інших недугах, дістав назву корсаковського синдрому. Розвиваючи нозологічний напрямок, С. С. Корсаков у 1891 р. виділив нову нозологічну одиницю — дизною. Клінічна картина її відповідає такій при загостренні шизофренії. Учений пра цював і в анатомо-фізіологічному напрямку. Ним опублікова но "Курс психіатрії (1893) і численні праці, котрі ввійшли у "Вибрані твори" (1954).
П. Б. Ганнушкін вніс неоціненний вклад у розвиток суміжної психіатрії розробляючи її аспекти з позицій перебігу захворювання і співвідношення "грунту" й психічного розладу. Він описав параноїчні, психастенічні та істеричні характерологічні особливості.
Т. І. Юдін — основоположник генетики психічних хвороб, у монографії "Психопатичні конституції" (1926) він з еволюційно-генетичних позицій розглядав шизофренію і маніакально-депресивний психоз. Першим описав психопатологічні прояви в межах сім'ї і вважав, що в їхній основі лежать мутантні генокомплекси.
Євген Олексійович Попов (1899—1961. Основні праці Є. О. Попова: "Делірій і без соння" (1934), "Матеріали до клініки і патогенезу галюци націй" (1949), "До проблеми патогенезу шизофренії" (1957). Вони засвідчують широкий спектр його наукових інтересів. Є. О. Попов запропонував фазно-гальмівну теорію галюцина цій, метод фармакодинамічного експеримент.
Яків Павлович Фрумкін (1902—1978), учень П. Б. Ганнушкіна, з 1932 до 1975 р. завідував кафедрою психіатрії Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця. Захистив докторсь ку дисертацію на тему "Про типи епілептичного слабоумства" (1932). Займався розробкою актуальних питань теорії та практики клінічної психіатрії, методологією психіатричного діаг нозу при епілепсії, шизофренії, інфекційній та психічній пато логії у людей похилого віку тощо. Я. П. Фрумкін є автором понад 150 наукових праць, у яких уперше описав такі клінічні поняття, як "невизначений тип афекту" (при шизофренії), "принцип відповідності". Деталізував клінічні форми епілепсії та типи епілептичного недоумства, клініку атеросклеротичного галюцинозу, "слідові механізми в психопатологічному симптомоутворюванні", "гострі психопатичні стани", "тріаду Фрумкіна" (при шизофренії).
Йосип Адамович Поліщук.Його наукові дослідження присвячені біохімічним, імунологічним і генетичним аспектам етіології, патогенезу та лікуванню шизофренії й маніакально-депресивного психозу. У хворих на шизофренію Й. А. Поліщук (1938) виявив порушення білкового метаболізму, що призводять до гестозу. Для ліквідації останнього запропонував дезінтоксикаційну терапію натрію гіпосульфіном і унітіолом. Першим (1956) увів поняття гіпоенергізму для шизофренії та гіперенергізму — для маніакально-депресивного психозу. Розробляв гіпотезу полігенного успадкування шизофренії. З біохімічних позицій ним описано такі синдроми: інтоксикації ендогенного й екзогенного типів; порушення окисних процесів; аліментарної недостатності; порушення ендокринної вегетативної регуляції.
Георгій Леонідович Воронков (1923—1992) — ветеран Другої світової війни, у 1953 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1972 р. захистив докторську дисертацію на тему "До проблеми дебютів і ран ньої діагностики епілепсій". Описав чинники ризику щодо епілепсії (епілептичні радикали), особливу форму епілепсії — цефалголепсію. До напрямків його наукових досліджень та кож належать: інші форми психозів; алкоголізм; симптома тичні психічні розлади; організація психіатричної допомоги. Він автор майже 100 наукових праць.
Опрацювання Постанови Кабінету Міністрів «Про порядок проведення попередніх та профілактичних психіатричних оглядів» та інших підзаконних (щодо Закону України «Про психіатричну допомогу») актів.
Згідно з Порядку:
1. Метою проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів є встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я.
2. Обов'язковий попередній психіатричний огляд проводиться перед початком діяльності (влаштуванням на роботу), а обов'язковий періодичний - у процесі яльності. Періодичність проведення цих психіатричних оглядів визначається переліком медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих (далі - перелік).
3. Обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі - психоневрологічні заклади), за місцем постійного проживання громадянина. Працівники МВС, Національної поліції, СБУ, Міноборони, співробітники Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та особи рядового і начальницького складу Держспецзв'язку проходять обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди у відповідних відомчих лікувально-профілактичних закладах.
4. Обов'язкові попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться за програмою, яка передбачає обов'язкове та у разі потреби додаткове обстеження. Обсяги обов'язкового обстеження встановлюються МОЗ.
5. Під час проведення обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів враховуються відомості про звернення особи у психоневрологічні заклади за психіатричною допомогою.
Тема 2. Етіологія та патогенез психічних захворювань.
Методи психіатричного дослідження. Класифікація психічнихрозладів, поняття психопатологічного симптому,синдромухвороби, регістри психічних розладів. Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань і розладів
Мета:
1.Засвоїти сучасні уявлення про етіологію та патогенез психічних захворювань
2.Знати основні класифікації психічних захворювань та їх принципи.
3.Оволодіти основними методами обстеження психічно хворих (клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний та ін.).
4. Вміти визначати психопатологічні симптоми і синдроми під час бесіди з хворим.
5.Оволодіти основними принципами лікування психічно хворих.
6. Знати загальні принципи вирішення експертних питань в психіатрії.
Основні поняття теми: етіологія, патогенез, класифікація психічних розладів, симптом, синдром, регістри психічних розладів, лікування (психотропні засоби, ЕСТ, психотерапія), медико-соціальна реабілітація, експертизи психічних захворювань і розладів (медико-соціальна, судова, військова), осудність, неосудність, дієздатність, недієздатність, опіка.
Рекомендована література:
Психіатрія / О.К. Напрєєнко, І.Й. Влох, О.З. Голубков; За ред. проф. О.К. Напрєєнка. – К.: Здоров’я, 2001. – 584 с.
2. Психіатрія і наркологія: підручник / О.К. Напрєєнко, М.І. Винник,
І.Й. Влох; за ред. проф. О.К. Напрєєнка. – К.: ВСВ «Медицина», 2011. – 528 с. (С. 8-29).
3. Бухановский А.О., Кутявин Ю.А., Литвак М.Е. Общая психоратология. – 2-еизд., перераб. и доп. – Ростов н/Дону: Изд-во ЛРНЦ «Феникс», 1998. – 416 с.
4. Основы психофармакотерапии: Пособие / О.Г. Сыропятов, Н.А. Дзеружинская и др.; Под ред. О.Г. Сыропятова. – К.: Науковий світ, 2007. – 208 с.
5. Сыропятов О.Г. Судебная и пенитенциарная психиатрия. – К., 1998. – 221 с.
6. Правила застосування фізичного обмеження та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади: Методичні рекомендації. – К., 2001. – 11 с.
7. Ентоні В., Коен М., Фаркас М. Психіатрична реабілітація. – К.: Сфера, 2001. – 298 с. – Рос. мовою.
Питання для теоретичного опрацювання з написанням реферату:
Показання, протипоказання та методика проведення шокових методів лікування.
Показання, протипоказання для застосування ноотропних препаратів в психіатрічній кліниці.
Основні принципи призначення транквілізаторів бензодіазепінового ряду.
Види психотерапії, показання, протипоказання, найбільш доцільне призначення.
Завдання до самостійного опрацювання теми:
Зіставлення комп’ютерної презентації «Психотропні препарати в практиці сімейного лікаря»
ОКРЕМО В ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Зіставлення алгоритму проведення діагностики та лікувальної тактики щодо соматичного хворого при виявленні в нього ознак психічного розладу.
1 - Збір анамнезу.
2 - Огляд хворого.
3 - Лабораторні дослідження.
Психічне обстеження проводять за загальноприйнятим у медицині принципом, який передбачає поєднання головного клінічного (психопатологічного) методу з низкою параклінічних(експериментально-психологічних,нейрофізіологічних, нейрорентгенологічних та ін.). Крім того, психіатрія тісно пов’язана з соматичною медициною і широко користується знаннями та методами дослідження суміжних клінічних дисциплін, передусім терапії та неврології. Основним методом дослідження психічнохворих є клініко-психопатологічний метод, що ґрунтується на бесіді з хворим, спостереженні за виразом його обличчя та поведінкою. У всебічному обстеженні психічно хворих велике місце займають лабораторні дослідження біологічних рідин (кров, сеча, спинномозкова рідина). Вони входять в загальносоматичні (терапевтичне, неврологічне та ін.) обстеження хворого. Відповідні дослідження проводяться за правилами, прийнятими в клінічній медицині. Однак результати лабораторних досліджень у психічно хворих заслуговують на більшу увагу, оскільки соматична патологія при психозах може мати стерті прояви, а хворі в психотичному стані не здатні точно викласти свої скарги. Оцінити значення виявлених загальносоматичних розладів для діагнозу психічної хвороби часто дуже важко і можна лише шляхом ретельного зіставлення всіх особливостей загальносоматичних і психічних розладів. результаті соматичних захворювань виникають далеко не всі психічні розлади. У ряду хворих соматичні захворювання беруть участь у виникненні та перебігу психічної хвороби, в інших вони лише випадково їй супроводжують. Соматичні симптоми хвороби (неправильний пульс, підвищення температури, розлад травлення, інших фізіологічних відправлень і т. д.) не можуть служити критерієм діагностики психічної хвороби; істотне значення в цьому відношенні мають тільки психопатологічні ознаки.
Створення реферативного огляду на тему «Медико-соціальна реабілітація психічно хворих» з використанням для аналізу літературних джерел (кирилицею та латиницею) за останні 5 років.
Основою роботи з клієнтом ЦМСР є мультидисциплінарний підхід, на кожного фахівця, що працює з пацієнтом, покладені певні завдання та функції.
Завдання лікаря-психіатра полягає у визначенні стану пацієнта і обсягу медикаментозного лікування, яке хворий отримує у стаціонарі або амбулаторно, та, за необхідності, у проведенні корекції терапії для підвищення фективності реабілітаційних заходів разом з лікарем стаціонару або дільничним психіатром психоневрологічного диспансеру. Лікар-психіатр також забезпечує систематичний лікарський огляд пацієнтів з необхідною періодичністю, залежно від психічного стану хворих, активності біологічної терапії, наявності труднощів лікування.
До основних методів, що застосовуються у реабілітаційній роботі з психіатричними пацієнтами, відносяться метод бесіди, метод спільної діяльності.
Сучасний арсенал психосоціальних втручань охоплює різноманітні заходи, що мають різне теоретичне підґрунтя свого застосування, використовуються на різних етапах захворювання (від ранніх інтервенцій у осіб з високим ризиком розвитку психозу до соціальної адаптації осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу), вимагають різного ступеня залучення хворого до реабілітаційного процесу (від компенсаторних стратегій створення більш спонукального або, навпаки, менш відволікаючого оточуючого середовища до стратегій активного залучення хворого до процесу лікування та подоланняпсихічного захворювання), можуть надаватися фахівцями з різним рівнем професійної підготовки і проводитися у різних умовах (наприклад, стаціонарно, амбулаторно або за місцем проживання пацієнта). Окрім того, слід відмітити, що не всі психосоціальні втручання мають однаково сильнудоказову базу підтримки свого використання (наприклад, у подвійних сліпих випробуваннях та метааналізах), хоча багато з них знаходять емпіричну підтримку і настійно рекомендуються визнаними експертами для застосуванняу клінічній практиці
Провести аналіз найбільш ефективних підходів до надання допомоги психічно хворим з окремими патологіями.
До ефективних психотерапевтичних підходів відносять когнітивно-поведінкову терапію, мотиваційне інтерв’ю, замісну опіоїдну терапію,профілактику рецидивів. З початком воєнного конфлікту на Донбасі актуальною стала тема комплексної медико-соціальної допомоги учасникамантитерористичної операції. Саме тому, фахівці активно обговорювали питання розробки заходів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок бойових дій, а також для членів їх родин, та тимчасово переселеним з окупованих територій. На даний час актуальною є психологічна підтримка в телефонній розмові жертв війни внаслідок російського вторгнення в Україну.
Функціональний діагноз в психіатрії.
Функціональний діагноз – стан клієнта описується в рамках триєдиного
підходу і передбачає “стереоскопічну” оцінку, кожна з яких формулюється в
характерних для неї діагностичних категоріях: клініко-біологічних,
психологічних і соціальних.
Характеристики клініко-біологічного блоку спрямовані на виявленняє особливостей захворювання у конкретного пацієнта і визначають стратегію щодо клінічного прогнозу та напрямку психофармакологічного впливу.
Параметри психологічного блоку орієнтовані на уточнення психологічниххарактеристик пацієнта, особливостей функціонування психодинамічних особистісних механізмів, його внутрішніх і зовнішніх конфліктів, що визначає спрямованість психокорекційних заходів.
У соціальному блоці функціонального діагнозу фіксуються особливості соціального статусу хворого і наявних у нього психосоціальних проблем, а також ресурси його соціальної 26 підтримки: дані про родину та позародинне оточення. Ці дані визначають обсяг та особливості необхідних соціотерапевтичних заходів.
Функціональний діагноз дає спеціалісту не тільки “назву” хвороби, але і дозволяє відповісти на питання про те, у кого (якої особистості) і в якому середовищі (соціальне мікросередовище) виникає хвороба. Дані трьох блоків функціонального діагнозу відображаються в інтеграційних показниках, що дозволяють дати цілісну, всебічну оцінку функціонального стану пацієнта: характеристика біологічної адаптації –динаміка психічного стану; характеристика психологічної адаптації – особливості пристосувальної поведінки і якість життя; характеристика соціальної адаптації – рівень функціонування в різних соціальних сферах