Ім'я файлу: Реферат 2.госп.право ПВ-48.docx
Розширення: docx
Розмір: 29кб.
Дата: 23.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Німецький роман 20 століття 1805.docx
тема 1 цив проц.docx
Презентація аналіз.ppt
Механізм електризації.pdf
Завдання з НП 21-ОД-2014.doc
Лабораторні завдання Презентації.doc
Відповіді.doc
СЦЕНАРІЙ.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, ПСИХОЛОГІЇ

ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТИ

На тему: Правове регулювання лізингових операцій в Україні

з дисципліни : Господарське право України




Виконала:

Студентка IV курсу

групи ПВ-48

денної форми навчання

Парасюк Анна Вікторівна

Львів 2022

В радянській юридичній літературі лізинг через відсутність предмета дослідження протягом тривалого часу взагалі не розглядався. Однак, наприкінці 80-х - на початку 90-х років, ще до впровадження лізингу в господарську діяльність, вийшли наукові публікації економістів, присвячені лізингу. В основу визначень правового поняття лізингу, його класифікації вчені-економісти покладають різні за суттю економічні та юридичні критерії. Тому одні автори розглядають лізинг як кредитні відносини, вид фінансування, лізингову угоду як кредитну операцію, а лізингову діяльність як галузь інвестиційної діяльності. Інші - в лізингу крім цих правовідносин убачають заставу, позику та інші правовідносини. Однак, більшість авторів визначають правову природу лізингу як цілісну трьохсторонню угоду, яка має ознаки договорів купівлі-продажу, позики, кредиту, оренди, інвестиції та інших .У чинному законодавстві та спеціальній літературі термін «лізинг» вживається у кількох значеннях: як вид суспільних (господарських) відносин; як господарська діяльність; як господарська операція; як договір. Так, ст. 292 Господанрського кодексу України трактує лізинг як господанрську діяльнінсть, спрямовнану на інвестунвання власних чи залученних фінансонвих коштів, яка полягає в наданні за договорном лізингу однією сторононю (лізингодавцем) у виключнне користунвання другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належитнь лізингондавцю або набуваєнться ним у власніснть (господарське віданнян) за дорученням чи погодженням лізингонодержувача у відповіндного постачанльника (продавця) майна, за умови сплати лізингонодержувачем періодинчних лізингонвих платежінв .

Деякі автори розгляднають лізинг як майновинй кредит, де лізингондавець є кредитонром, власникном, що здає майно в оренду, а лізингонвий орендар - користунвачем, що взяв у оренду згідно з договорном майно на певний строк. Проте, з таким визначенням важко погодитнись, оскількни лізинг тут розгляднається лише як вид кредиту, тобто як вид договірного зобов’язання. Не можна не погодитнись із О.В. Трофімонвою, яка відзначнає, що лізингонві операцінї, є комплекнсом організнаційних, фінансонвих та майновинх відносин, що вимагаюнть відповіндного комплекнсного норматинвного регулювнання, і тому, лізинг не можна зводити до звичайнного договорну майновонго найму (його різновинду) . Н.Ф. Ментух визначанє лізинг як одну із найперснпективніших форм виробнинчого інвестунвання, що здатна пожвавинти процес технічнного і технолонгічного оновлення виробнинцтва в Україні . А.О. Золковенр та Т.Е. Бєлялов вбачаютнь у лізингу сукупнінсть певних процедунр між суб’єктами лізингонвої діяльнонсті, за якими лізингонотримувач отримує у користунвання актив від лізингонотримувача на визначений строк за встановнлену плату . Таке визначення ігнорує правову підставну цих відносин - договір, системнність і обумовлненість застосунвання лізингу. У будьякому разі в основі цих відносин лежить договір. Тож є сенс навести таке визначення лізингу Європейнської федерацнії націонанльних асоціацній із лізингу обладнання (Євролізинг): «Лізинг - це договір оренди заводу, промислнових товарів, обладнання, нерухомності для викориснтання їх у виробнинчих цілях, тоді як товари купуютьнся орендоднавцем, і він зберіганє за собою право власноснті».

О. В. Трофімонва виділяє такі ознаки лізингу як виду господанрської діяльнонсті: 1) має триваючний (постійний) характенр; 2) здійснюнється на професінйних засадах; 3) здійснюнється особливним колом суб’єктів; 4) має інвестинційний та інновацнійний характенр (основним призначненням є оновлення основнинх виробнинчих фондів лізингонодержувача); 5) здійснюнється з метою одержання прибуткну; 6) має публічнно-приватний характенр; 7) характенризується публічнно-правовим регулювнанням порядку здійснення, бухгалтнерського обліку, оподаткнування та поєднанням приватнних і публічнних інтереснів в процесі здійснення державнного регулювнання та підтримнки лізингонвої діяльнонсті у пріоритнетних галузях економінки

На підставні цих ознак лізингонва діяльнінсть трактуєнться як врегульнована нормами права господанрська діяльнінсть суб’єкта господанрювання (лізингодавця), що має інвестинційно-інноваційний характенр, характенризується публічнно-правовим регулювнанням і здійснюнється на професінйних засадах за плату для досягнення економінчного та соціального ефекту і з метою отримання прибуткну. Проте, вона відзначнає, що виходячни із змісту лізингонвих відносин, лізинг є господанрською діяльнінстю тільки для лізингондавця. Для інших учасникнів лізингу (лізингоодержувачів, продавцнів тощо) лізинг є господанрською операцінєю . Таким чином, здійснений системнний аналіз законоднавчих актів норматинвно-правового регулювнання лізингонвих відносин в Україні та підходінв до трактувнання поняття «лізинг» дозволинв зробити висновонк, що економінчна сутністнь лізингу полягає, перш за все, в інвестунванні коштів у придбання майна, яке передаєнться інвестонром – лізингондавцем у користунвання лізингонодержувачу на умовах поступонвої сплати вартостні майна і винагорноди лізингондавця. Встановнлено, що існуючі розбіжнності у понятійному апараті на рівні законоднавства та неузгоднженість у підзаконних актах можуть негативно вплинутни на відносини між суб’єктами лізингу і на оподаткнування лізингонвих операцінй.

Для організнації і практичного здійснення лізингонвої діяльнонсті на практицні важливе значенння має правильне визначення видів лізингу, форм і способінв їх застосунвання, враховунючи те, що світова практикна виробилн численнні варіантни лізингонвих відносин. Проте і досі не проведено чіткої класифінкаційної межі між різновиндами лізингу, допусканється змішування понять, тобто коли для зазначення одного і того ж виду лізингу можуть застосонвуватися стандарнтні поняття, такі, як фінансонвий лізинг, капіталньний, стандарнтний тощо. У вітчизнняному законоднавстві, а саме в Законі України «Про фінансонвий лізинг» від 11.12.2003 р. не містятьнся норми, які закріплнювали б певні види і форми лізингу. Хоча в попередній редакцінї Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. зазначанлося, що залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотнним, пайовим, міжнарондним. Згідно зі ч. 1 ст. 806 ЦК України, вітчизнняний законоднавець виділяє «прямий» і «непрямий» лізинг. Тобто передачна у лізинг майна, що належитнь лізингондавцю, є «прямим» лізингонм, а майно, що спеціалньно придбанне для передачні у лізинг лізингонодержувачу - «непрямий» лізинг. Відносини прямого лізингу регулююнться загальнними положеннями Господанрського кодексу та Цивільнного кодексу України з урахуванням положеннь про найм (оренду), а також у відповіндних випадканх положеннь про договір купівлінпродажу та положеннь до договорнів поставкни. Відносини непрямонго ж лізингу регулююнться спеціалньним норматинвно-правовим актом - Законом України «Про фінансонвий лізинг». Крім того, відповіндно до ст. 292 ГК України, залежно від особливностей здійснення лізингонвих операцінй лізинг може бути двох видів - фінансонвий і оператинвний. За формою здійснення лізинг може бути зворотнним, пайовим, міжнарондним тощо. Податковий кодекс України здійснюнє поділ лізингонвих операцінй на оператинвний лізинг та фінансонвий лізинг.

Одним із міжнарондно-правових актів на сьогодннішній день, в якому відтворнено поділ лізингу на види, є Конвенцнія про міждержнавний лізинг, відповіндно до норм ст. 3 якої основнинми видами міждержнавного лізингу є: фінансонвий, оператинвний, зворотнний, компенснаційний та бартернний, а також інші види лізингу, в залежнонсті від поєднання ознак цих видів. Взагалі ж в науковінй літератнурі можна віднайтни й інші критерінї поділу лізингу, кожен з яких має свої характенрні особливності. Серед найбільнш вживанинх критерінїв поділу лізингу ряд авторів виділяюнть такі, як: обсяг зобов’язань лізингондавця, вид лізингонвих платежінв, суб’єктний склад, строк користунвання майном, тип майна, розподінл ризиків, територніальна ознака тощо. Всіх критерінїв поділу лізингу неможлинво охопити, однак зупинимнося на найбільнш вживанинх і відобранжених в юридичнній літератнурі. Так, за ступененм окупноснті та умовами амортизнації предметна здійснюнється розподінл на: - оперативний лізинг, який передбанчає передання у володіння та користунвання майно, якому властивне багаторназове викориснтання на строк, що є значно меншим, ніж термін його можливонї служби; - фінансовий лізинг, який передбанчає передання лізингонодержувачу придбанне на замовлення майно в довготрнивале користунвання за плату на умовах, що визначанються договорном .

Фінансовий лізинг є основнинм видом лізингу, що викориснтовується в Україні. Фінансовий лізинг в свою чергу прийнятно поділятни на: - класичний - фінансонвий лізинг, якому характенрний трьохстноронній характенр, а також відшкоднування повної вартостні майна. У відповіндності до специфінкацій лізингонодержувача лізингондавець придбавнає майно у виробнинка (продавця, постачанльника) й передає його у користунвання; - зворотний - вид фінансонвого лізингу, який здійснюнється як попередньо охарактнеризований зворотнній лізинг; - роздільний (пайовий), або лізинг з додатконвим залученням коштів - фінансонвий лізинг, де має місце, як правило, передання в користунвання дороговнартісних об’єктів. У випадку викориснтання цього виду лізингондавець купує майно, що є предметном договорну не самостінйно, а із викориснтанням залученних коштів одного або декількнох кредитонрів. Фактичнно в такому договорні кредитонри виступанють інвестонрами. Сьогодні найбільнш поширенним залишаєнться викориснтання саме класичнного фінансонвого лізингу, що зумовлено його структунрою та перевагнами. За ступененм окупноснті В.М. Малишко здійснюнє поділ на: - лізинг із повною окупніснтю, де має місце повне відшкоднування вартостні предметна договорну протягонм дії правочину; - лізинг із неповноню окупніснтю, коли здійснюнється отримання лізингондавцем лише певної частини вартостні предметну протягонм терміну чинностні договорну. При викориснтанні операцінй лізингу такого виду є можливоню повторнна здача майна в лізинг, іншому лізингонодержувачу .

За умовами амортизнації О.А. Левченкно розрізнняє: - лізинг із повною амортизнацією - правочин лізингу, у якому термін чинностні співпаднає із строком амортизнації, відбуванється повна (залишкова) виплата вартостні об’єкта, переважно присутнній опціон лізин- гоодержнувача на викуп предметна договорну за символінчною ціною; - лізинг із неповноню амортизнацією - угода лізингу, де здійснюнється експлуантація предметна договорну протягонм терміну, що є меншим ніж строк амортизнації .

За критерінєм об’єкту договорну К.А. Барташунк проводинть поділ на: - лізинг рухомогно майна - договірна констрункція щодо основнинх засобів, які є прив’язаними до нерухомних об’єктів й може вільно переміщнуватись. Як правило, предметном такої угоди виступанє обладнання, техніка, устаткунвання, транспонртні засоби. Особливним підвидонм такого лізингу є спеціалньний лізинг, де має місце виробнинцтво предметна договорну у відповіндності до вимог та специфінкацій лізингонодержувача, з врахуванням того, після по завершенню строку договорну він може бути викориснтаний виключнно самим лізингонодержувачем; - лізинг нерухомного майна - лізингондавець будує або придбавнає нерухомність за дорученням лізингоно- держуванча й передає його у користунвання (з правом викупу чи без такого) для викориснтання з певною метою (здійснення виробнинцтва, комерцінйної чи іншої діяльнонсті). Доцільнно вказати на те, що такий вид лізингу законоднавством більшоснті зарубіжних країн не передбанчається. В свою чергу, цей вид поділяюнть на: - промисловий лізинг підприєнмницьких структунр, виробнинчих будівелнь та споруд; - лізинг торговенльних, офісних, складсьнких, житловинх та інших приміщень .

В залежнонсті від строку дії договорну, К.А. Гамбарян здійснюнє поділ лізингу на: - короткостроковий - строк дії договорну менше, ніж півтора року; - середньостроковий - строк дії складає від півтори до трьох років; - довгостроковий - строк дії довше трьох років . Залежно від країни перебувнання основнинх учасникнів лізингонвої угоди, лізинг поділяюнть на внутрішній і міжнарондний. При внутрішньому лізингу всі учасникни предстанвляють одну країну, тобто є юридичнними особами (чи громадянами) однієї країни. Якщо місцем знаходжнення лізингондавця і лізингонодержувача є різні країни, то тут має місце міжнарондний лізинг. При цьому, для країни перебувнання лізингонодержувача міжнарондний лізинг є імпортнний, якщо майно договорну придбавнається за кордононм. Тобто майно лізингондавець купує в певної іноземнної фірми і надає його для викориснтання вітчизнняному користунвачу. Якщо ж майно придбавнається в країні перебувнання лізингондавця, лізинг являєтьнся експортним. Існує прямий міжнарондний лізинг, який предстанвляє собою угоду, де всі операцінї здійснюнються між комерцінйними організнаціями (з правами юридичнної особи) із двох різних країн. В зарубіжній практицні виділяюнть ще один різновинд міжнарондного лізингу - транзитний лізинг, коли лізингондавець, лізингонодержувач і виробнинк (продавець) знаходянться в різних країнах. Тобто коли лізингондавець, наприклнад, однієї країни, бере кредит і купує необхідне майно в другій країні та надає його лізингон- одержувначу, який знаходинться в третій країні. Такі транзитні операцінї контролнюються транснанціональними корпоранціями і банками, які мають свої дочірні лізингонві фірми з розгалунженою мережею філіалінв в ряді зарубіжних країн, а також предстанвництв, які взаємодніють із місцевинми лізингонодержувачами . Залежно від обсягів обслугонвування майна, яке надаєтьнся в лізинг, виділяюнть: - чистий лізинг (net leasingн) - вид лізингу, при якому всі зобов’язання щодо експлуантації, ремонту і страхувнанню викориснтаного майна несе лізингонодержувач. Тобто лізингонодержувач повинен дотримунватися правил при викориснтанні даного майна (обладнання), зберіганти даний об’єкт в нормальному робочомну стані і після закінчення терміну користунвання повернунти його в належнонму вигляді із врахуванням зносу або придбатни його. Тобто тут витрати із обслугонвування не включаюнться в лізингонві платежі, звідси і назва - чистий лізинг (чисті платежін); - мокрий лізинг (wet leasingн), тобто з повним набором сервіснних послуг, а саме передбанчається обов’язкове технічнне обслугонвування, ремонт, страхувнання, поставкна необхідної сировинни. Цей вид лізингу є досить дорогим, оскількни у лізингондавця виникаюнть витрати не тільки на технічнне обслугонвування, але і за бажаннянм лізингонодержувача він може взяти на себе зобов’язання щодо підготонвки кваліфінкованого персонанлу, маркетингу тощо; - частковий лізинг (з неповнинм набором послуг), який передбанчає заздаленгідь узгоджений розподінл функцій щодо технічнного обслугонвування об’єкта між сторонанми договорну; - генеральний лізинг, який часто викориснтовується в зарубіжній практицні і дозволянє при постійнному співробнітництві лізингонодержувача з лізингондавцем укласти спільну угоду щодо надання лізингонвій лінії, за якою лізингонодержувач може при необхідності брати додатконве майно (обладнання) без укладання для цього кожен раз нової угоди. Такі аспекти дуже важливі для підприєнмств з неперернвним виробнинчим циклом. Генералньний лізинг викориснтовується тоді, коли необхідно термінонво доставинти чи замінитни вже отриманне за лізингонм майно, а часу як такого на підготонвку і укладання нового контракнту немає.

Проте лізинг може бути певним чином упорядкнований і містити декількна із перечиснлених видів. Залежно від форми організнації і кількоснті суб’єктів, розрізнняють: - прямий лізинг, при якому власник майна (завод-виробник, постачанльник) самостінйно здає об’єкт в лізинг, тобто без посередників; - посередній (непрямий) - коли передачна майна в лізинг відбуванється через посередника (лізингового брокеран). Цей вид лізингу має три основні учасникни: постачанльник, лізингондавець і лізингонодержувач, через що дуже схожий із класичнною формою лізингонвої операцінї. - роздільний лізинг, тобто такий, за якого лізингонва угода укладаєнться за участю багатьонх сторін. Цей вид лізингу широко розповснюджений як форма фінансунвання складнинх, великомнасштабних об’єктів, наприклнад, таких, як авіатехніка, залізнондорожний склад тощо. Такий вид лізингу називаюнть груповинм або акціоненрним. Він здійснюнється за участю декількна компанінй-постачальників, лізингондавців і шляхом залучення кредитнних засобів ряду банків, а також з викориснтанням лізингонвого майна і повернення лізингонвих платежінв за допомогною страховних полісів. Цей вид лізингу вважаютнь досить складнинм в зарубіжній практицні. Йому притаманне широкомнасштабне фінансунвання. Так, частина засобів може акумулюнватись шляхом випуску акцій і розповснюдження їх серед лізингондавців, які беруть участь у фінансунванні угоди, а частина, яка залишилнася - фінансунється кредитонрами .

Варто зазначинти той факт, що з розвиткном лізингонвих відносин, а також із зростанням ролі лізингу в процесі оновлення основнинх фондів, фактичнно у всіх сферах націонанльного господанрства зріс інтерес до лізингу з боку всіх суб’єктів господанрювання. А тому доцільнно провестни класифінкацію лізингу за суб’єктами лізингонвої діяльнонсті, а саме: - лізинг, що здійснюнється лізингонвими компанінями; - лізинг, що здійснюнється фінансонвими установнами (банками); - лізинг, що здійснюнється дочірнінми компанінями виробнинка обладнання предметна лізингу (вендер- ний лізинг); - державний лізинг, що здійснюнється державнними лізингонвими компанінями. Залежно від сфери ринку, де проводянться лізингонві операцінї, лізинг можна поділятни на внутрішній (суб’єкти лізингонвої діяльнонсті належатнь одній державін) та зовнішнній (коли одна сторона або усі інші одночасно належатнь до різних держав). Однак в науковинх досліджненнях трапляюнться й інші класифінкації видів лізингу, які за своєю суттю є фактичнно різними поєднаннями ознак досліджнених вище видів, або на наш погляд є не такими важливинми для практичної роботи в сфері лізингонвих відносин. Варто також зазначинти, що чинне законоднавство України не передбанчає такої глибоконї класифінкації лізингу, проте і не заперечнує її. Ми підтримнуємо позицію тих авторів, які вважаютнь в майбутнньому за доцільнне розширинти наявну в законоднавстві класифінкацію шляхом збільшення кількоснті класифінкаційних ознак. Таким чином, в сучаснинх умовах господанрювання викориснтання великої кількоснті видів лізингонвої діяльнонсті є достатнньо складнинм, оскількни потребунє формування усього механізнму ринковинх відносин. Сьогодннішній українснький ринок лізингонвих послуг ще недостантньо різноманітний і предстанвлений в основнонму операцінями по фінансонвому та оператинвному лізингу, зворотнному, міжнарондному. Подальшний розвитонк видів лізингу буде залежатни, перш за все, від належнонго правовонго забезпенчення лізингонвих відносин загалом, а також і від інвестинційного клімату в державі.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435 -IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

3. Про фінансовий лізинг: Закон України від 11 грудня 2003 року № 1381 -IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст. 231.

4. Амелін С. К. Міжнародний досвід регулювання лізингових відносин / С. К. Амелін // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - № 24. - С. 44-48

5. Барбара В. П. Закон України "Про фінансовий лізинг": складні питання застосування у контексті правових позицій Верховного Суду України / В. П. Барбара, А. О. Грабовська // Вісник Верховного Суду України. - 2014. - № 3. - С. 42-48

6. Барташук К. А. Фінансовий лізинг як джерело фінансування розвитку підприємств України / К. А. Барташук // Економіка та держава. - 2015. - № 3. - С. 142-147

7. Богданчук О. Л. Порівняльна характеристика видів лізингу / О. Л. Богданчук // Управління розвитком. - 2014. - № 4. - С. 41-44

8. Ванькович Д. Нормативно-правове забезпечення лізингової діяльності в Україні та шляхи його удосконалення / Д. Ванькович, Р. Коваль // Економічний аналіз. - 2013. - Т. 12(2). - С. 188-192

9. Гамбарян К. А. Фінансовий лізинг в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку / К. А. Гамбарян // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - № 8. - С. 106-109

10. Золковер А. О. Сучасний стан розвитку лізингу в Україні / А. О. Золковер, Т. Е. Бєлялов // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Серія : Економічні науки. - 2017. - № 2. - С. 56-61
скачати

© Усі права захищені
написати до нас