Практичні завдання

1. 
   Вкажіть та обґрунтуйте шляхи усунення та профілактики правопорушень в Україні із посиланням на відповідні джерела інформації.
   

Нормативно-правові акти:

• 
  Закон України «Про профілактику правопорушень» (30 грудня 2009)
  
• 
  ПОСТАНОВА «Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень» (20 грудня 2006 р.)
  

Правопорушення – соціально негативне, передбачене нормами права, винне діяння, яке порушує громадський правопорядок і спричиняє шкоду інтересам держави, фізичної або юридичної особи. (ст. 1 ЗУ «Про затвердження Комплексної програми профілактики»)

Стаття 9. Заходи загальної профілактики правопорушень

До заходів загальної профілактики правопорушень належать:

• 
  кримінологічна експертиза;
  
• 
  роз'яснення положень законодавства України;
  
• 
  кримінологічне дослідження;
  
• 
  профілактична перевірка;
  
• 
  профілактичний припис, подання, постанова;
  
• 
  повідомлення про невиконання профілактичного припису;
  
• 
  інформування населення про стан правопорядку, засоби та методи захисту громадян і власності від правопорушень;
  
• 
  профілактична допомога.
  

Стаття 10. Кримінологічна експертиза

Кримінологічна експертиза проектів або чинних законів та інших нормативних актів проводиться з метою визначення їх відповідності соціальним потребам суспільства в галузі правопорядку, виявлення можливих наслідків криміногенного характеру в результаті їх прийняття та застосування.

Кримінологічна експертиза може призначатися суб’єктами профілактики правопорушень.

Кримінологічна експертиза проводиться експертами. Залежно від змісту нормативного акта і характеру поставлених питань може бути проведена комплексна кримінологічна експертиза із залученням соціологів, юристів, економістів та інших фахівців.

Кримінологічна експертиза може бути також доручена науково-дослідним установам або навчальним закладам, а також професійним асоціаціям (організаціям) кримінологів.

Висновки за наслідками кримінологічної експертизи мають рекомендаційний характер для органу державної влади, який може скасувати розглянуті комісією проекти, унести в них відповідні зміни або мотивовано відхилити висновки експертної комісії.

Стаття 11. Роз'яснення положень законодавства України

Суб’єкти профілактики правопорушень, у межах своєї компетенції, ведуть серед населення, окремих його категорій, посадових осіб підприємств, організацій, установ роботу з роз'яснення положень законодавства України, у тому числі з питань профілактики правопорушень, віктимологічної профілактики, зокрема щодо необхідності виявлення й усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, відповідальності за протиправні діяння, а також уживають заходів із своєчасного виявлення осіб, які, виходячи з їх поведінки, під впливом певних причин та умов можуть стати потерпілими від правопорушення.

Стаття 12. Кримінологічне дослідження

Кримінологічне дослідження проводиться з метою виявлення ознак готування злочинів, вивчення причин і умов учинення правопорушень, свідомого або несвідомого створення умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також з метою прогнозування впливу тих чи інших обставин на стан правопорядку в майбутньому та обґрунтування необхідності і спрямованості профілактичних заходів.

Правоохоронними органами кримінологічне дослідження здійснюється в межах їх обов’язків і прав, визначених законами України, шляхом постійного вивчення стану злочинності і документів, даних і документів, що характеризують діяльність органів влади, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності, спосіб життя окремих фізичних осіб, матеріалів органів дізнання, узагальнення слідчої та досудової практики.

Кримінологічне дослідження може призначатися Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та здійснюватися визначеними ними органами в процесі розроблення проектів законодавчих та інших нормативних актів, планів або програм профілактики правопорушень, а також за результатами профілактичних перевірок на підприємствах, в установах, організаціях.

Стаття 13. Профілактична перевірка. Профілактичний припис, подання, постанова

У разі отримання достатніх відомостей про наявність причин і умов, що можуть сприяти вчиненню правопорушень, на підставі відповідних рішень працівниками правоохоронних органів проводиться профілактична перевірка. До участі в ній залучаються фахівці, а в разі необхідності – представники громадських організацій.

Службові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, на яких проводиться профілактична перевірка, зобов’язані надати особам, що проводять перевірку, можливість оглянути територію, приміщення, ознайомитися з необхідними документами, матеріалами, дати пояснення з питань, які стосуються перевірки.

Службові особи, які проводять профілактичну перевірку, зобов’язані діяти в межах повноважень і з дотриманням вимог щодо охорони інформації. Утручання цих осіб у господарську та іншу діяльність підприємств, установ та організацій, на яких проводиться профілактична перевірка, забороняється.

За результатами профілактичної перевірки орган, за рішенням якого вона проводилася, надсилає керівникові підприємства, установи, організації, де виявлено причини й умови, що сприяють учиненню правопорушень, профілактичний припис, подання чи постанову. У профілактичному приписі, поданні чи постанові визначаються заходи щодо усунення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і термін їх виконання.

Профілактичні приписи, подання чи постанови є обов’язковими для виконання.

Органи дізнання, досудового слідства, прокурор та суд уживають заходів до усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень, у межах та на підставі кримінально-процесуального законодавства України.

Стаття 14. Повідомлення про невиконання профілактичного припису, подання чи постанови

Орган, що склав профілактичний припис, подання чи постанову, у разі їх невиконання, виконання не в повному обсязі або з порушенням визначених приписом, поданням чи постановою заходів здійснює контроль щодо забезпечення виконання цих заходів відповідним підприємством, установою, організацією, повідомляє про незадовільний стан профілактики правопорушень орган внутрішніх справ, на території обслуговування якого знаходиться зазначене підприємство, установа, організація.

Особи, винні в невиконанні чи неналежному виконанні профілактичного припису, подання чи постанови, притягаються до передбаченої законом адміністративної або дисциплінарної відповідальності.

Стаття 15. Інформування населення про стан правопорядку, засоби та методи захисту громадян і власності від протиправних посягань

Інформація про стан правопорядку в Україні та в її адміністративно-територіальних одиницях доводиться до населення через засоби масової інформації.

Суб’єкти профілактики правопорушень інформують населення про засоби та методи захисту від протиправних посягань шляхом проведення бесід, виступів у пресі, по радіо й телебаченню, видання спеціальних посібників, плакатів тощо. Засоби масової інформації використовуються також з метою поліпшення правового виховання населення, формування здорового способу життя.

Стаття 16. Профілактична допомога

Надання суб’єктами профілактики правової допомоги населенню включає в себе створення пунктів допомоги знедоленим, центрів реабілітації та ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, роз’яснення небезпеки віктимологічної поведінки та адекватних дій в умовах, що сприяють учиненню правопорушень, ініціативне надання послуг із захисту та охорони майна всіх форм власності на основі укладення письмових договорів, надання юридичної допомоги населенню та громадським об’єднанням.

Стаття 17. Заходи індивідуальної профілактики правопорушень суб’єктами профілактичної діяльності

До заходів індивідуальної профілактики правопорушень слід віднести:

• 
  профілактичну бесіду;
  
• 
  роз’яснення законодавства;
  
• 
  усне попередження про неприпустимість протиправних дій;
  
• 
  офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї;
  
• 
  офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
  
• 
  профілактичний облік;
  
• 
  адміністративний нагляд органів внутрішніх справ;
  
• 
  соціальний патронаж осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або її позбавлення на певний строк та осіб антисуспільної спрямованості.
  

Застосування заходів індивідуальної профілактики несумісне з приниженням честі й гідності особи, а також не тягне правових наслідків, за винятком передбачених законодавством.

2. Розкрийте співвідношення юридичної відповідальності з іншими заходами державного примусу із посиланням на джерела інформації.

Залежно від мети застосування примусових заходів впливу виокремлюють такі правові форми державного примусу: юридична відповідальність, поновлення порушеного права, процесуальне забезпечення матеріальних відносин, адміністративне попередження правопорушень, адміністративне припинення правопорушень.

Ст. 276 ЦК України відповідно до якої порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням моральної шкоди, завданої його порушенням.

Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

2. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Матеріальне право нерозривно пов'язане з процесуальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.

Попередження — найбільш м'який вид адміністративного стягнення, що застосовується за вчинення незначних правопорушень, а також до осіб, що вперше вчинили проступок.

За́ходи адміністрати́вного припи́нення — примусове припинення діянь, які містять у собі ознаки адміністративного порушення (у виняткових випадках — і злочину), яке має на меті припинення неправомірних дій порушника, встановлення його особи, застосування до порушника адміністративного стягнення, а також недопущення шкідливих наслідків і яке застосовується у випадках, коли застосування заходів адміністративного попередження є неефективним.

3. 
   Розкрийте доцільність вживання конструкції «позитивна відповідальність» із посиланням на джерела інформації.
   

Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну).

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність — це сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність