Ім'я файлу: ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА МІСЦЕ КРИМІНАЛІСТИКИ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУ
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 09.06.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 09.06.2023
скачати
Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова
Факультет права і гуманітаристики
РЕФЕРАТ
З дисципліни: «Криміналістика»
На тему: «ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА МІСЦЕ КРИМІНАЛІСТИКИ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК»
Готувавалa: Перевірила:
Студентка 3 курсу викладач
Групи ЮР-01 Ландіна А.В.
Боркун Валерія
Черкаси 2023
ЗМІСТ
Поняття, система та місце криміналістики в системі юридичних наук………………………………………………………………….3
Загальні тактичні положення слідчого огляду…………………...6
Криміналістична характеристика вбивств “на замовленння”......9
Список використаних джерел та літератури……………………14
1. ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА МІСЦЕ КРИМІНАЛІСТИКИ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК
Криміналістика забезпечує правоохоронні органи ефективними методами й засобами розкриття злочинів, що сприяють реалізації принципу невідворотності покарання, об’єктивному застосуванню кримінального закону та профілактичному впливу. Сучасний рівень розвитку криміналістики та науково-технічний потенціал природничих і технічних наук дають змогу органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та суду попереджувати, припиняти і розслідувати складні злочини, сприяючи розв’язанню одного з основних завдань – зміцнення законності та правопорядку в Україні.
Криміналістика – це наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів і методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.
Система науки криміналістики – це складові її частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв’язків. Частини або розділи, які є самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв’язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.
Сучасна система криміналістики складається з таких частин:
1. загальна теорія криміналістики;
2. криміналістична техніка;
3. криміналістична експертиза;
4. криміналістична тактика;
5. криміналістична методика.
Загальна теорія криміналістики – це система вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету та закони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук, самостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістична ідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.
Криміналістична техніка включає в себе теоретичні положення, науково-технічні прийоми, методи виявлення, фіксації, вилучення, попереднього дослідження, збереження і подальшого використання з метою розслідування злочинів та їх запобіганню.
Криміналістична експертиза являє собою систему наукових положень і розроблених на її основі спеціальних методів і методик для встановлення фактичних даних на основі дослідження об’єктів – матеріальних носіїв інформації з метою розслідування злочинів та їх запобіганню.
Криміналістична тактика – це розділ науки криміналістики, що займається розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних рекомендацій щодо організації і планування процесу слідства.
Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів, як розділ науки криміналістики, є системою наукових положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розслідування і запобігання вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів злочинів.
Криміналістика пов'язана з багатьма науками правового циклу. Криміналістична інформація стосовно події, що розслідується, відображається в різноманітних джерелах матеріального середовища, а здобута та відповідним чином матеріалізована, може використовуватися в галузях права, перш за все кримінального, де вона виступає як докази або інформації, що має орієнтуючий характер. У кримінально-процесуальному праві криміналістична інформація використовується для прийняття тактичних рішень. Тому криміналістика взаємопов'язана з кримінальним і кримінально-процесуальним, цивільним та адміністративним правом, з теорією оперативно-розшукової діяльності.
Криміналістика розробляє методи й засоби отримання інформації з матеріальних та ідеальних джерел, для чого використовуються знання з природознавчих і технічних наук, а саме фізики, хімії, біології, анатомії, фізіології, психології, судової медицини тощо. Кримінально-правова кваліфікація злочину ще в стадії порушення кримінальної справи служить орієнтиром для визначення напряму розслідування, конструювання загальних версій. Отже, для формування системи технічних засобів і тактичних прийомів пізнання конкретного злочину та його кримінально-правової кваліфікації формуються обставини, які необхідно довести, що береться за основу для окремих версій та послідовної їх розробки. Криміналістика зародилася в надрах кримінального процесу і в подальшому відокремилася в самостійну науку. Звідси простежується безпосередній зв'язок з кримінально-процесуальним правом на всьому шляху її розвитку. Процесуальний закон є формою реалізації криміналістичної техніки та слідчої тактики в методиці розслідування конкретних видів злочинів. Тому збирання, дослідження доказів здійснюються тільки відповідно до кримінально-процесуального закону. Криміналістика, у свою чергу, впливає на кримінальний процес. Тактичні прийоми одержання інформації, що розробляються криміналістикою, нерідко виступають основою для створення нових процесуальних норм (наприклад слідчий експеримент, перевірка показань на місці). Зв'язок криміналістики з кримінологією полягає в тому, що профілактика злочинів є водночас серед завдань як кримінології, так і криміналістики. Дані кримінології використовуються в криміналістичній характеристиці злочинів, а прийоми збирання профілактичної інформації застосовуються в кримінології. З інших галузей наукових знань (логіки, психології, кібернетики, фізіології, теорії інформації) криміналістика здобуває основні посилки для окремих теорій, розробки технічних засобів і тактичних прийомів збирання й дослідження доказів. Зокрема, дані психології та теорії спілкування використовуються для розробки прийомів допиту, а теорія відображення і категорії логіки – для розробки теорії криміналістичної ідентифікації. Без використання знань судової медицини важко уявити розслідування злочинів проти особи, а без судово-бухгалтерського обліку – економічних злочинів.
Криміналістика та оперативно-розшукова діяльність тісно взаємопов'язані. Цей зв'язок виражений, перш за все, у прийомах, що використовуються, засобах виявлення та збирання джерел доказової інформації, виявлення ознак злочину. Разом з тим, оперативно-розшукова діяльність відрізняється своєю мобільністю, негласністю використання технічних засобів і тактичних прийомів, внаслідок застосування яких збирають тільки орієнтуючу інформацію, а не доказову. Для одержання статусу доказу орієнтуюча інформація повинна бути введена до процесу доказування процесуальними засобами. Багато оперативних технічних засобів використовуються при проведенні слідчих дій.
2. ЗАГАЛЬНІ ТАКТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ СЛІДЧОГО ОГЛЯДУ
Слідчий огляд – це слідча (розшукова) дія, яка полягає в безпосередньому сприйнятті, дослідженні, фіксації слідчим, прокурором об’єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Видами слідчого огляду є:
1.огляд документів;
2.огляд предметів;
3.огляд місця події;
4.огляд приміщень та місцевості;
5.огляд трупа;
6.огляд тіла живої особи (освідування).
Кожний із видів слідчого огляду має свої специфічні особливості що визначають порядок його проведення. Однак існує ряд положень процесуального і тактичного характеру, загальних для усіх видів слідчого огляду.
Слідчий огляд може бути: первинним, повторним, додатковим, основним. Первинний огляд здійснюється безпосередньо після прийняття рішення про його проведення; повторний, якщо виникає сумнів щодо його повноти, ретельності та достовірності результатів первинного огляду внаслідок різноманітних причин; додатковий, коли виникає необхідність оглянути певний об’єкт або ділянку, які не були оглянуті під час первинного огляду або були оглянуті неретельно.
З урахуванням процесуальної процедури провадження слідчого огляду розроблені принципи або загальні тактичні положення огляду, деякі з яких закріплені у КПК України, а деякі – розроблені криміналістикою та носять рекомендаційний характер.
Відповідно до закону огляд повинен проводитись в присутності двох понятих. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження, а з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Огляд трупа проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судмедексперта.
При огляді слідчий, прокурор суворо дотримується вимог законності. Не допускаються дії, які принижують честь, гідність особи або небезпечні для її здоров’я. В необхідних випадках слідчий, прокурор може прийняти міри, які запобігають розголошенню результатів огляду. Хід та результати огляду повинні бути зафіксовані у встановленому законом порядку.
До загальних положень тактики слідчого огляду відносяться:
1.своєчасний огляд;
2.об’єктивність огляду;
3.повнота огляду;
4.активність огляду;
5.методичність огляду;
6.послідовність огляду.
Своєчасність огляду заключається в проведенні цієї слідчої (розшукової) дії відразу після виникнення необхідності. Ця тактична вимога направлена на забезпечення максимального збереження об’єктів, впливає на ефективність та результати огляду.
Об’єктивність огляду полягає у дослідженні та фіксації всього виявленого у тому вигляді, в якому це було в дійсності. Оскільки закон вимагає описувати в протоколі огляду все в тій послідовності і в тому вигляді, в якому виявлене спостерігалось в момент огляду. В протоколі не повинні приводитись припущення та висновки слідчого.
Повнота огляду гарантує, що все знаходиться на місці події сліди і предмети, що мають відношення до розслідування, будуть виявленні, досліджені і належним чином відображені в протоколі огляду і додатках до нього.
Послідовність огляду означає, що на кожному етапі огляду слідчий повинен чітко уявляти, на виявлення яких саме обставин спрямовані ті чи інші дії, про що свідчить той чи інший виявлений факт або обставина. Чим більше інформації, яка відноситься до розслідуваної події в цілому і до об’єкта майбутнього огляду зокрема, має слідчий, тим більш цілеспрямованим буде огляд (з цих позицій очевидно, що додатковий, а також повторний огляд носять більш цілеспрямований характер, ніж основний і первинний).
Методичність – це застосування найбільш ефективних для даних об’єктів і в даних обставинах прийомів огляду.
Перераховані загальні положення тактики слідчої огляду тісно пов'язані один з одним і взаємообумовлені. Їх сукупність і є та тактична основа, на якій будується проведення огляду, яка визначає, з точки зору криміналістики, вимоги, що пред'являються до цього слідчому дії.
Справді, не можна забезпечити об'єктивності огляду, не домігшись його повноти, яка у свою чергу досягається активністю, методичністю і послідовністю його проведення.
3.КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТ «НА ЗАМОВЛЕННЯ»
Нині в Україні велику соціальну небезпеку становлять вбивства на замовлення, або вбивства, що вчиняються найманими особами. Розкриття і розслідування таких вбивств пов’язані зі значними труднощами.
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене на замовлення.
Замовленим є умисне є умисне вбивство, яке вчиняється особою за винагороду в інтересах третьої особи. Таке вбивство має специфічний механізм організації та вчинення, часто характеризується відсутністю безпосередніх зв’язків між замовником (організатором) і виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, убивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має , у більшості випадків, корисливий мотив). Вбивства на замовлення – найбільш складна для розкриття група насильницьких злочинів, їх здебільшого виконують висококваліфіковані «спеціалісти» – кілери, які діють в умовах глибокої конспірації.
Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналістичні ознаки, які відрізняють вбивства на замовлення від інших умисних вбивств вже за наявності первинної інформації про подію злочину. До таких ознак належать: зухвалість злочину; використання автоматичної чи напівавтоматичної зброї, вибухових пристроїв; залишення знарядь злочину на місці його вчинення; неприйняття заходів, спрямованих на приховування трупа; велика кількість ушкоджень життєво важливих органів жертви; відкритий характер багатьох злочинів; відсутність ознак інших складів злочинів за наявності у жертви грошей, цінностей, документів; соціальний стан жертви.
Основними елементами криміналістичної характеристики вбивств на замовлення виступають узагальнені типові відомості про: мотив вчинення вбивства на замовлення; спосіб готування, вчинення, приховування злочину; місце, час, знаряддя вчинення вбивства та інші матеріальні його наслідки; особу жертви; особу злочинця; оплату за виконане замовлення.
Мотивом вчинення вбивства на замовлення може бути:
1.усунути конкурентів щодо комерційної діяльності, зокрема нелегальної, що забезпечує високі «тіньові» доходи;
2.ліквідувати осіб, яким відома інформація про кримінальну підприємницьку діяльність ділків «тіньової» економіки і тому небезпечних для них;
3.звести рахунки у ході «розбірок» між протиборчими угрупуваннями, що проводять протизаконну підприємницьку діяльність (торгівля викраденими витворами мистецтва, наркотиками, ювелірними виробами, коштовним камінням і металами тощо);
4.знищити кредитора, щоб не повертати борг;
5.знищити політичного противника (конкурента): ліквідувати представників ЗМІ, публікації чи програми яких мають викривальний характер і є небезпечними для корумпованих чиновників, учасників кримінальних угрупувань; усунути державних і громадських діячів, працівників правоохоронних органів, діяльність яких спрямована на виявлення й викриття мафіозних структур і угрупувань; усунути спадкоємців значних матеріальних засобів і цінностей;
6.помста, ревнощі, особисті рахунки;
7.ліквідувати власників чи розпорядників житла для вчинення різноманітних оборудок із вивільненою нерухомістю тощо.
Способи вбивств на замовлення традиційно складаються з трьох етапів: підготовчого, власне вчинення і приховування.
Етап підготовки охоплює такі дії:
1.підшукання виконавця вбивства;
2.розробка плану вбивства;
3.вибір місця, часу і способу вчинення злочину;
4.організація спостереження за майбутньою жертвою (хронометрується «життєвий графік» жертви, перевіряється, де і з ким проживає, наявність охорони, розпорядок дня тощо);
5.забезпечення виконавців зброєю, транспортом, засобами зв’язку;
6.забезпечення алібі учасникам злочинної групи тощо.
Спосіб вчинення. Вбивствам на замовлення притаманний відкритий, зухвалий напад на жертву. Спосіб вчинення вбивства може бути небезпечним для інших людей: відкрита перестрілка в багатолюдних місцях, використання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї. Може застосовуватись і снайперський постріл у життєво важливі органи. Під час виконання замовлення має місце прагнення знищити тільки замовленого (людину, яку «оплатили»).
Спосіб приховування вбивства. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинення злочину. Найбільш поширений спосіб приховування зв’язку між зброєю кілера і ним самим – залишення цієї зброї на місці вчинення вбивства або під час втечі: без зброї легше втікати. Для ускладнення або унеможливлення встановлення зброї кілери знищують ідентифікаційні ознаки (заводські номери та інше маркування). Останнім часом є багато випадків використання кілерами зброї, спеціально пристосованої до вчинення вбивства на замовлення. Вона взагалі без жодного маркування, малогабаритна, обладнана найсучаснішими глушниками і прицілами. У ході вчинення вбивства злочинці частіше за все використовують викрадений транспорт. Інколи виконавці користуються і своїм транспортом, встановлюючи на ньому викрадені чи підроблені номери. Деякі замовники позбавляються і самих виконавців убивства.
Місце вчинення злочину. Більшість вбивств на замовлення вчиняється за місцем проживання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під’їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля будинку чи під’їзду. Доволі поширеними місцями таких вбивств слугують під’їзди будівель, де розташовано офіси потерпілих, автомобільні стоянки, магістралі й вулиці, якими рухаються автомобілі жертв. Третю позицію з поширеності вчинення таких вбивств займають ресторани, бари, казино, нічні клуби та інші подібні заклади, а також прилеглі до них території. Четверту позицію займають квартири і дачі потерпілих, їхніх друзів, знайомих, а також службові кабінети жертв або їхніх партнерів і колег. Решту становлять інші місця: узбіччя дороги, що найчастіше використовується при застосуванні вибухових пристроїв; випадкові місця (заздалегідь не визначені).
Час вчинення вбивства. Найчастіше вбивства цієї категорії відбуваються у ранковий час, оскільки у цей час потерпілі їдуть на службу, відвідують банки та офіси, своїх клієнтів або партнерів, вигулюють собак. Другий період нападу припадає на вечірній час, коли потерпілі закінчують роботу, повертаються додому, ставлять свої автомобілі, беруть участь у різноманітних зустрічах і заходах.
Особа жертви. Найчастіше жертвами вбивств на замовлення стають:
1.особи, які займають керівні посади у бізнесі;
2.представники вищих органів державної влади і управління;
3.працівники правоохоронних та правозастосовних органів;
4.лідери і члени злочинних угрупувань.
Людину вбивають, як правило, не за зроблене, а за те, що вона могла зробити, а бо вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися сфери політики, бізнесу, кримінального впливу чи особистих стосунків.
Особа злочинця. Вбивство на замовлення характеризується складним злочинним перевтіленням. Особливістю вбивства на замовлення є інститут замовника. Замовник зазвичай є ініціатором злочинної акції. Саме йому необхідно або вигідно фізичне усунення певної особи. Як замовники виступають комерційні партнери – бізнесмени, корумповані посадові особи, «авторитети» злочинного світу. Серед замовників - багато осіб з вищою освітою, представників інтелектуальної праці, матеріально непогано забезпечених. За характером це люди егоїстичні, заздрісні, нетерпимі до непогодження з їхньою думкою, часто ображаються, мстиві, схильні до лідерства, агресивності. Більшості з них властиві сильно виражені вольові якості, готовність на все заради свого успіху. Посередник у вбивстві на замовлення здійснює пошук конкретного виконавця, є пов’язуючою гілкою між замовником і виконавцем. Посередниками можуть бути особи з оточення організатора, підлеглі йому по службі, члени злочинних угрупувань тощо. Крім того, посередник – це додатковий засіб захисту замовника. Ні виконавець, ні замовник не знають один одного, а для того, щоб обірвати сплетіння, треба лише знищити посередника. Наймані вбивці є одним із важливих структурних елементів групової криміналістичної характеристики злочинів, встановлення якого – неабияке складне завдання. Умовно вбивці, тобто кілери можуть бути поділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризуються низькою вартістю послуг, їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок, дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.
Професіонал ж йде на справу, коли відчуває майже повну гарантію власної безпеки. Він володіє достатньо високими навичками у вбивстві людей, використовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв’язку, здійснює заходи щодо підготовки вбивства. Він мусить мати надійну легенду. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинятись» у натовпі.
Серед найманих вбивць чимало колишніх військовослужбовців, що пройшли через «гарячі точки», працівників правоохоронних органів, звільнених за дисциплінарні проступки, працівників охоронних агентств, а також колишніх і діючих спортсменів, які захоплюються східними єдиноборствами, біатлоном, стрілецькими видами спорту. Зрозуміло, що серед кілерів чимало і представників кримінального середовища, котрі свого часу оволоділи необхідними навичками стрільби та застосування вибухових речовин. Більшість кілерів-професіоналів не мають постійних шлюбних відносин і сімей, вони часто змінюють місце проживання, використовують цілий набір фіктивних документів, їхній освітній рівень – від незакінченої середньої освіти до закінченої вищої. У переважній більшості вони слідкують за своєю спортивною формою, особливо в стрільбі. Виконавці замовних вбивств – рішучі, вольові, замкнуті люди, не зловживають алкогольними напоями, обережні в поведінці та виборі друзів, коло яких є доволі обмеженим. Необхідно також враховувати, що виконавці безжально ліквідовують організаторами замовних убивств, щоби гарантувати свою безпеку від можливого викриття і не виплачувати великих сум грошей за виконане замовлення. Якщо хтось із виконавців засвітився, його негайно ліквідовують кримінальні колеги.
Специфічним структурним елементом криміналістичної характеристики вбивств на замовлення є оплата за виконане замовлення. Його розмір зазвичай залежить від соціального становища жертви або її кримінальної ваги у злочинному середовищі, від складності виконання замовлення, матеріальних можливостей замовника, а також від «елітності» кілера.
Частина винагороди – своєрідний аванс, а також гроші на придбання зброї, транспорту, засобів зв’язку зазвичай передаються наперед. Оперативні дані про це повинні стати інформаційною основою для напрацювання заходів зі своєчасного припинення, попередження замовного вбивства. Кінцевий розрахунок відбувається частіше за все незабаром після «акції». За добре організованої оперативно-розшукової роботи про його місце й час можуть надійти негласні дані, що дозволить організувати затримання, вилучити винагороду й інші докази.
Усе наведене вище обумовлює особливу суспільну небезпечність убивств на замовлення і складність у їх розкритті, викритті всіх причетних до злочину осіб.
4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.Конституція України : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. з урахуванням останніх змін в редакції,: станом на 02 березня 2014 р.] . — С.: ФОП Соколик Б.В.,2014. — 48 с.
2.Кримінальний кодекс України : [зі змінами і доповненнями станом на 27 квітня 2014р.].С.: ФОП Соколик Б.В.,2014. — 168 с.
3.Кримінальний процесуальний кодекс України : [зі змінами і доповненнями станом на 15 квітня 2014р.].С.: ФОП Соколик Б.В.,2014. — 292 с.
4.Волобуєв А.Ф. Криміналістика: Навчальний посібник/ Волобуєв А.Ф. – К.: Істина, 2011. – 723 с.
5.Сабадаш В.П. Криміналістика: Навчальний посібник/ Сабадаш В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 604 с.
6.Шеремет А.П. Криміналістика: Навчальний посібник/ Шеремет А.П. – К.: Істина, 2010. – 404 с.
7.Когутич І.І. Криміналістика: Курс лекцій/ Когутич І.І. – К.: Атіка, 2008. – 888 с.