Ім'я файлу: Екологічна культура.docx
Розширення: docx
Розмір: 831кб.
Дата: 27.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
ПР1.docx
Юридична_риторика.docx
Конспект-заняття (приголосні).docx



У сучасних умовах чи не найбільшою проблемою стають негативні наслідки людської діяльності, які все частіше призводять до екологічних катастроф. Саме тому особливої ваги набуло природоохоронне виховання, мета якого – сформувати громадянина Всесвіту, здатного безпечно та щасливо прожити у світі, безперервно вдосконалювати його, не підриваючи основ розвитку і життя наступних поколінь; громадянина, здатного співіснувати на планеті на засадах партнерства не тільки з подібними собі, а й з іншими живими істотами, здатного до об’єднання зусиль для збереження всіх форм життя на Землі.

Природоохоронне виховання школярів має здійснюватись із першого по випускний клас. Від того, наскільки повноцінно усвідомлять учні необхідність дбайливого, бережливого ставлення до природи як національного суспільного багатства, вмітимуть передбачити наслідки своєї поведінки, а також дій інших людей у природі, спиратися на глибоко наукові знання під час вибору рішень стосовно природи у процесі своєї трудової діяльності, істотною мірою залежатиме майбутнє людства. По суті, ставлення школярів до природи свідчить про рівень його культури, його позиції як громадянина своєї країни, оскільки природоохоронне виховання є одним із елементів морально-правового виховання.

Показники екологічної культури школярів:

підвищення якості екологічних знань;

переорієнтація, зміна мотивів та цінностей щодо навколишнього середовища;

дотримання правил-поведінки в природі;

позитивні зміни в способі життя;

участь в екологічній діяльності.

А звідси випливає, що навчально-виховний процес слід будувати так, щоб у першу чергу забезпечити допитливість учнів, надати їм можливість вести власні пошуки і робити відкриття, проявляючи при цьому самостійність. Кожний учитель має досконало оволодіти вмінням розкривати різними засобами систему екологічних понять, оперувати ними (див. додаток 1).

Урок – основна форма організації навчально-виховного процесу, проте не єдина форма навчального процесу, тому він повинен поєднуватися з іншими. На уроці засобами свого предмета вчитель розкриває взаємозв’язки між людиною (суспільством) і природою, виховує в дитини кращі моральні якості: гуманність, прагнення бути корисним суспільству, зробити і свій внесок у справу збереження і поліпшення природного оточення.

Важливо чітко викласти основні поняття і провідні ідеї навчальних дисциплін, що стосується провідних природоохоронних понять, які вводяться нині майже в усіх уроках географії, біології, частково хімії, фізики, меншою мірою – математики, літератури та ін..

Розгляньмо основні методи формування екологічної культури учнів.

Розповідь повинна являти собою озвучений внутрішній діалог, коли те чи інше твердження є не просто певною констатацією, а наслідком «зіткнення» різноманітних точок зору на екологічну проблему (зокрема, її розв’язання), різних фактів, які підтверджують чи спростовують ідею, яка розглядається. При цьому надзвичайно важливо показати учням логіку міркувань і висновків.

В емоційному плані найбільш ефективним, можуть стати звернення до поезії (вірші мають бути дібрані так, щоб можна було емоційно висловити ті ж екологічні ідеї, котрі пояснювалися на раціональному рівні), використання образних способів передачі інформації, звернення вчителя безпосередньо до дітей: «А зараз ми уявимо…» тощо.

Евристична бесіда (з елементами диспуту) з екологічної теми як спосіб взаємодії вчителя і учнів, який передбачає постановку і розв’язання проблемних запитань з метою набуття нових екологічних знань і вмінь та формування переконань. Цей метод є найбільш ефективним у плані їх розвитку. З учнями можливий розгляд причинно-наслідкових зв’язків з опорою на образне мислення і практичні навички.

Евристична бесіда є одним з небагатьох педагогічних методів, застосовуючи які, вчитель учить школярів знаходити і формулювати причинно-наслідкові зв’язки.

Евристичні бесіди екологічного спрямування можуть застосовуватись на різних етапах формування екологічної культури школярів: під час пояснення нового матеріалу, на етапі узагальнення і систематизації екологічних знань, після самостійного опрацювання літератури тощо. Правильно розроблена евристична бесіда допомагає розвинути в учнів уміння формулювати свою точку зору. Введення ж елементів диспуту дає змогу орієнтувати їх на консенсус. А це дуже важливо. Справді, саме в ході публічного обговорювання тієї чи іншої важливої проблеми школярі можуть, по-перше, продемонструвати свої знання, поділитися думками і поглядами, по-друге, отримати нову інформацію і, нарешті, розпочати формування діалогічного мислення, готовності розглядати інші, відмінні від власної, точки зору, внутрішньо настроюватись на пошук згоди під час розв’язання тієї чи іншої проблеми.

Диспут як дидактичний і виховний метод у чистому вигляді навряд чи доцільно застосовувати в 6-7 класах через те, що він потребує певного рівня сформованості деяких якостей особистості. Але з іншого боку, не можна ігнорувати безумовну ефективність диспуту в плані розвитку найважливіших комунікативних здібностей школярів, які визначають уміння грамотно вести діалог і в результаті зумовлюють формування в учнів варіативного мислення. Саме тому доцільно поступово вводити елементи диспуту для обговорення найважливіших екологічних проблем. Така методика, дає змогу підготувати грунт для проведення диспутів у старших класах, коли їх успішність виступатиме не тільки запорукою ефективного засвоєння чи систематизації нових знань, формування світогляду, а й індикатором розвитку тих чи інших здібностей школярів.

Екологічні семінари дослідницького напряму є одним із джерел набуття нових екологічних знань для учнів. Робота школярів з навчальними посібниками, науково-популярною літературою і журналами допомагає закріплювати, розширювати і поглиблювати набуті на уроках знання. Цей проблемно орієнтований процес стимулює учнів оволодівати методами самоосвіти, оскільки користування додатковою літературою вимагає певної самостійності. Для реалізації ідеї розвитку в учнів варіативного мислення можна запропонувати різноманітні шляхи підготовки до семінарів. Оголошуючи тему майбутнього семінару ( на мій погляд, проводити їх доцільно після вивчення окремої великої теми), учитель показував її проблематичність і актуальність. До семінару готувався весь клас, питання діти обрали самостійно. Рекомендації щодо підготовки до семінару припускали кілька варіантів, наприклад:

учні готують інформацію за двома джерелами зі списку запропонованої вчителем додаткової літератури;

учні самостійно добирають літературу з обраного питання.

Обов’язковою є вимога визначити свою точку зору з приводу прочитаного, спробувати знайти власні аргументи. Питання, які виносилися на семінари, відображати глобальний характер екологічної проблеми, ідею особистої відповідальності людини за свою діяльність, а також екологічні проблеми регіону. До семінару «Атмосфера і життя на Землі» учням, наприклад, було запропоновано підготувати повідомлення ( до 5 хв) з таких питань:

Роль атмосфери у виникненні життя на Землі.

Взаємозв’язок атмосфери з іншими сферами.

Екологічні проблеми взаємодії людини й атмосфери.

Стан атмосфери в нашому регіоні.

У процесі підготовки до семінару заохочувався пошук «живої» інформації до теми – матеріали преси, радіо і телебачення, відомості про екологічну обстановку на підприємствах, які повідомляють батьки, особисті спостереження учнів.

Ігри екологічного змісту. Процес освіти тут занурений у процес спілкування, а активність учнів порівнюється або навіть перевищує активність вчителя.

Під час гри формується не тільки вміння і навички екологічної спрямованості, а й позитивні стосунки між учнями ( учнями і вчителем).

Крім того, гра виступає суттєвим фактором впливу на емоційно-вольову сферу школярів, стимулом до внутрішньої пізнавальної мотивації.

Серед головних особливостей ігрових методів слід виділити такі:

викладач, який очолює гру, не має авторитарної ролі, а виконує функції організатора;

обстановка гри створює оптимальні можливості для активності учня, заохочує його в пошуку спочатку запитання, а потім відповіді;

у грі взаємодією учнів установлюється навчальна система.

Оскільки учні часто не здатні застосувати наявні знання для розв’язання того чи іншого практичного завдання екологічного характеру, гра виступає як один з інтерактивних методів навчання.

Ефективність гри, як свідчить наш досвід, істотно залежить від ряду факторів, серед яких, у першу чергу, необхідно виділити:

чітко продуману мету;

здійснення мотивації ігрової діяльності;

чітку організацію підготовки, проведення і підбиття підсумків;

постановку проблемних запитань у процесі гри;

залучення всіх учнів класу;

тривалість не більше однієї навчальної години.
“Я знаю, для чого мені треба все, що я пізнаю, і де та як я можу ці знання застосувати”.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас