Ім'я файлу: Економіка.docx
Розширення: docx
Розмір: 154кб.
Дата: 01.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
Реферат.docx

  1. Підприємець – ключова фігура ринкової економіки.

Підприємець – це людина, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, що спрямована на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень.

Існує ряд факторів, які формують підприємливість в людині.

  • Соціальна сфера.

Як правило, чим більше людину оточують підприємливі, ініціативні, успішні люди, тим більш підприємливою буде і сама людина. Людина здатна переймати якості від інших людей.

  • Вимушені обставини.

Коли у людини виникають несприятливі життєві обставини, то більшість людей стає підприємливими. Необхідно пристосовуватися до нових нелегких умов, ламати ситуацію. В критичній ситуації людина пробує себе в новій справі, а це грає важливу роль в її житті.

  • Особиста ініціатива.

Перед започаткуванням бізнесу потрібно з'ясувати, чи може та чи інша конкретна людина, що створює власну справу, бути підприємцем. Здатність людини до підприємництва може бути орієнтовно визначена із врахуванням соціально-психологічних якостей індивіда згідно з тестом, наведеним в таблиці:

Якості
Шкала оцінювання

4
3
2
1

1. Ініціатива
Шукає додаткові завдання, дуже щирий
Винахідливий при виконанні завдань
Виконує потрібний обсяг робіт без вказівок керівництва
Безініціативний чекає вказівок

2. Ставлення до інших
Позитивне, дружнє ставлення до людей
Приємний у поводженні
Іноді з ним складно працювати
Некомунікабельний

3. Лідерство
Сильний, викликає впевненість і довіру
Вміло віддає ефективні накази
Провідний
Покірний

4. Відповідальність
Виявляє відповідальність
Погоджується із дорученнями
Неохоче погоджується із дорученнями
Ухиляється від будь-яких доручень

5. Організаторські здібності
Дуже здібний у переконанні людей і логічному міркуванні
Здібний організатор
Середні організаторські здібності
Поганий організатор

6. Рішучість
Швидкий і точний
Надійний і обережний
Швидкий, але часто робить помилки
Сумнівається і вагається

7. Наполегливість
Цілеспрямований
Докладає постійні зусилля
Середній рівень наполегливості
Майже ніякої наполегливості


Для користування цим тестом потрібно у кожній з горизонтальних граф відшукати те визначення якостей індивіда, яке найбільш йому відповідає, помітити його цифрою кожної вертикальної колонки (4,3,2,1). Після підсумування цих цифр оцінка потенціалу володіння і управління власною справою може бути:

- відмінною (25-28);

- дуже доброю (21-24);

- доброю (17-20);

- середньою (13-16);

- поганою (12 та нижче).

Структуру підприємливості формують такі якості:

Сміливість:

  • Здатність до лідерства;

  • Готовність до ризику;

  • Пошук нових можливостей;

  • Комунікабельність;

  • Впевненість.
Наполегливість:

  • Уміння вчитися на помилках;

  • Прагнення до успіху;

  • Готовність до труднощів;

  • Постійний саморозвиток.

Сприйнятливість:

  • Вміння слухати;

  • Здатність переконувати людей;

  • Спроможність використовувати соціум як джерело ідей.
Креативність:

  • Уміння розробляти концепції;

  • Здатність бачити потенціал і перспективи;

  • Спроможність мислити;

  • Винахідливість.


Для досягнення успіху в підприємницькій діяльності необхідні певні риси особистості та ділові якості:

  • ініціативність, рішучість, сміливість, азартність, схильність до розумного ризику, наполегливість, незалежність, самостійність, відповідальність;

  • честолюбність, мобільність, прагнення до нового, вміння передбачати, адаптуватись до змін;

  • оптимізм, вміння протидіяти невдачам;

  • комунікабельність, вміння працювати з людьми, встановлювати зв'язки впливати на людей, впевнювати;

  • самовіддача, фанатичне захоплення ділом, працьовитість (підприємець повинен працювати більше, ніж його працівники, уміти витримувати високе навантаження, працювати по 12-16 годин на добу);

  • порядність і чесність, надійність, вірність даному слову, які перш за все цінуються у цивілізованому підприємництві;

  • висока компетентність та ерудиція. Підприємець повинен володіти знаннями з технології, економіки, психології, інноватики, політики, юриспруденції, фінансів, маркетингу; вміти організувати взаємодію різних спеціалістів, тобто бути універсалом.



Підприємець виконує чотири функції, характерні саме для даного виду діяльності, а саме:

  1. Ресурсну;

Ресурсна функція полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, виробничих, матеріальних, сировинних, людських, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуг, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

  1. Управлінську;

Управлінська функція підприємця - це прийняття управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

  1. Інноваційну;

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій (нововведень), освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробництва і праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господарювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.

  1. Ризикову.

Ризикова функція (функція ризику) полягає у необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через невизначеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише власним майном, своєю власністю, вкладеними коштами, а й своєю працею, своїм часом, діловою репутацією.

Підприємці мають як правило декілька мотиваційних факторів, які спонукають їх до здійснення підприємницької діяльності, основними з них є наступні:

  • прагнення до особистого збагачення;

  • свобода та незалежність в прийнятті рішень;

  • робота за принципом «сам собі хазяїн»;

  • можливість реалізуватися в сфері власних професійних та інших особистих інтересів;

  • вільний, самостійно встановлений графік та режим роботи;

  • визнання в суспільстві.

Для входження у світ підприємництва для підприємців-початківців необхідні знання, ентузіазм, велике вміння та бажання знайти своє місце в цьому складному світі бізнесу. Велике значення мають і знання головних заповідей підприємця. Ось основні з них:

  • Постійно генеруйте ідеї.

  • Умійте збагачувати власність.

  • Не бійтесь конкуренції.

  • Працюйте на споживача, задовольняйте його вимоги.

  • Не бійтесь зменшити ціну, бійтесь її збільшити.

  • Створіть команду на довірі.

  • Складіть бізнес-план.

  • Рекламуйте не стільки товар, скільки імідж своєї фірми.

  • Не бійтесь брати кредити (якщо їх дають).

  • "Не тримайте всі яйця в одному кошику".

  • Будьте доброзичливі.

  • Безперервно вчіться і творіть.

  • Пам'ятайте, найголовніший ваш капітал - це ви самі.



  1. Типи підприємців.

Типологія підприємців за Е. Гойс.

  1. Підприємець-піонер. Прагне до влади, лідерства, першості. Прибуток для нього лише індикатор успіху. Задоволення отри­мує від творчості. Ентузіаст, прагне до успіху заради успіху.

  2. Підприємець-імітатор. Є надзвичайно мобільним і динамічним, чутливий до нового. Прагне до конкуренції і готовий ризикувати на нових ринках.

  3. Підприємець, реагуючий під тиском. Намагається пристосуватися. Із наявних обставин прагне віднайти для себе вигоду. Лише під тиском здатен відмовитися від застарілих методів роботи. Нове сприймає вибірково і то лише за необхідністю.

  4. Малорухливий підприємець. Життєздатний тільки в стаціонарній нединамічній економіці. Не прагне змін, задовільняється наявним. Вимагає дотацій від держави для свого існування.

Типологія підприємців за Е. Фреліх і Й. Піхлер

  1. «Багатоборець» – це тип підприємця, який намагається провадити діло у різних напрямах і досягати успіхів на кожному з них.

  2. «Піонер» – це підприємець, який відзначається динамічністю і творчим підходом у справах. Однак такий підприємець мало уваги приділяє адміністративно-організаційним сторонам бізнесу і контролю за діяльністю.

  3. «Організатор» відрізняється ухилом до організаційно-виконавських сторін діяльності, виявляє себе як добрий адміністратор, але меншою мірою схильний до творчості та динамізму.

  4. «Рутинер» являє собою найбільш консервативний тип підприємця, який найменшою мірою готовий до будь-яких змін у бізнесі.

Типологія підприємців за Я.Рощіна

  1. Гедоністи – це підприємці, які люблять розваги, багато читають, займаються спортом тощо.

  2. Господарники — це ті підприємці, які люблять працювати на дачі або в саду, активно займаються домашнім господарством.

  3. Трудоголіки – це підприємці, які багато працюють як на фірмі, так і вдома. На це йде чимала частина їх вільного часу. Такі підприємці роками не бувають у відпустці.

  4. Комунікатори – підприємці, які люблять спілкування з сім'єю, друзями. Часто відвідують театри, музеї, подорожують тощо.

  5. Нейтрали – це підприємці, які віддають перевагу заняттям спортом, сімейним відпусткам, читанню, телевізору, спілкуванню з друзями, але у них немає яскраво виражених переваг щодо про­ведення дозвілля.

Типологія підприємців за В.Сизоненко

  1. «Вимушені підприємці» – колишні вчителі, науковці, працівники культури, висококваліфіковані технічні працівники та ін. Це люди, які втратили постійне джерело доходу і змушені були зайнятися дрібним «човниковим» та іншими видами біз­несу у сфері послуг та торгівлі.

  2. «Вдалі, або ризикові підприємці» – це ті, хто своєчасно і вдало скористався розвалом СРСР і недосконалістю законодавства молодої держави, мав доступ до інфляційних ресурсів і бюджету, отримання різних податкових пільг тощо. Це динамічні і гнучкі підприємці, що швидко реагують на зміну кон'юнктури і використовують сучасний менеджмент.

  3. «Номенклатурні підприємці» – це колишня партійно-адміні­стративна номенклатура, директори великих і середніх підприємств («червоні директори»), які скористалися своєю близькістю до влади, колишніми зв'язками, максимально використали приватизаційні процеси та очолили корпоративні (часто державні) підприємства та володіли великими пакетами акцій приватизованих підприємств.

Типологія підприємців за Й.Шумпетер

  1. Фабрикант і комерсант. Виявляють старанність і ретельність до бізнесу, прагнуть благополуччя і певного способу життя. Вони стоять на сторожі сімейних традицій і водночас є автократами у своєму підприємстві, заперечуючи або вважаючи за недоцільне будь-яке законодавче втручання у процес управління.

  2. Сучасний промисловий керівник. Його статус підприємця визначається, як правило, наданим правом розпоряджатися контрольним пакетом акцій. Підприємець такого типу не обов’язково має відношення до конкретного заводу чи фабрики. Він визначає лише загальні напрямки ділової політики, приймає важливі рішення у критичних ситуаціях. Його власний інтерес націлений не на досягнення прибутку як такого, а на владу, результат.

  3. Директор (або в сучасному розумінні менеджер). Приходить у підприємництво в результаті заключення угоди з найму. Такий підприємець поряд з прагненням отримати достатній дохід скеровує свої зусилля на досягнення високих професійних результатів, особистого авторитету, схвалення зі сторони колег, компаньйонів і суспільства.

  4. Засновник. Зосереджений на пошуках і реалізації нових можливостей у бізнесі.



  1. Переваги та недоліки власної справи.

Відкрити власну справу, організувати своє підприємство дуже складно. Кожне таке рішення приймається, виходячи з конкретної ситуації і тому воно унікальне, але все ж в усіх подібних рішеннях є дещо спільне — вони передбачають відмову від способу життя, що склався, на користь створення власної справи.

Власному бізнесу властивий ряд переваг і недоліків:



Яка різниця між фрілансерами та індивідуальними підприємцями? Адже їх справді досить складно відрізнити. Як і фрілансер, підприємець-самітник виконує всю роботу у напрямку розвитку свого бізнесу поодинці не тому, що змушений це робити силою обставин, а за власним бажанням, вважаючи, що такий спосіб ефективніший. Індивідуальні підприємці покладаються виключно на власні сили та створюють свої бренди. На противагу фрілансери працюють підрядниками, тобто загалом виконують замовлення індивідуально, але з такою ж продуктивністю можуть працювати і через агентство. То у чому ж переваги індивідуального підприємництва?

П’ять переваг індивідуального підприємництва

Успішні індивідуальні підприємці виокремлюють кілька причин, чому вони працюють поодинці. Ось п’ять основних:

  1. Жодних постійних ділових витрат!

Характер роботи індивідуальним підприємцем не вимагає постійних ділових витрат. Все, що потрібно — помешкання, яке водночас виконує функцію офісу, підключення до інтернету, ноутбук, можливо, ще автомобіль. Також не доведеться хвилюватися про найманих працівників чи ділитися з бізнес-партнерами.

  1. Жодної відповідальності!

Невдалий місяць? Бізнес не дав прибутку? Жодних проблем, точніше — це особиста проблема індивідуального підприємця, який самостійно за неї відповідатиме. Всі ризики належать виключно йому, таким чином зникають всі обмеження.

  1. Жодних непотрібних нарад!

Повна відсутність щотижневих чи щоденних нарад, протягом яких марно витрачається велика кількість часу. І все ж комунікація необхідна, тому навіть індивідуальні підприємці проводять зустрічі з клієнтами. Але вони можуть самостійно приймати рішення та обирати раціональні підходи до управління бізнесом. Будь-де та у будь-який зручний момент.

  1. Жодних дискусій!

У кожної людини є власна думка. Закономірно, що люди, які разом працюють, чи навіть створюють спільну справу, мають різне бачення подальшого руху і розвитку. Успішним індивідуальним підприємцям не доведеться витрачати час на дискусії та пошук переконливих аргументів для своїх опонентів. А всі конфліктні ситуації будуть спричинені лише власними сумнівами. І саме у цьому чи не найбільша перевага роботи поодинці.

  1. Свобода!

Якщо підсумувати, життя і робота індивідуального підприємця асоціюється зі свободою. Як із точки зору фінансової чи соціальної, так і з точки зору управління часом. Скориставшись незалежністю географічного розташування, багато індивідуальних підприємців живуть життям цифрових кочівників, мандруючи світом. Інші використовують власну свободу, щоб мати все й одразу, гармонійно поєднуючи сімейне життя з успішною кар’єрою та відчуттям всебічної самореалізації.

П’ять основних недоліків індивідуального підприємництва

Як правило, свобода завжди має свою ціну, і лише зрідка буває подарунком щасливого збігу обставин. Пропоную ознайомитись з основними недоліками роботи поодинці, щоб мати змогу їх обійти.

  1. Відсутність кола професійного спілкування

Індивідуальні підприємці повинні побудувати власне коло професійного спілкування. А якщо ви працюєте з дому, потрібно бути особливо обережними, щоб не втратити зв’язок із зовнішнім світом. Працювати поодинці зовсім не означає робити все самостійно, і ні в якому разі не варто себе ізолювати. Спробуйте знайти однодумців. Бажано саме у реальному житті, а не у скайпі. Адже наявність зв’язків позитивно впливає не тільки на бізнес, а й на ваш особистий розвиток.

  1. Відсутність обміну творчими ідеями

Результати командної роботи зазвичай більш креативні порівняно із досягненнями однієї людини. Чим більше відрізняються між собою члени команди, тим цікавішим виходить продукт колективної діяльності. Погоджуєтесь? Насправді все якраз навпаки: нещодавні дослідження командної роботи підтвердили, що колективний мозковий штурм менш результативний у порівнянні з інтелектуальною роботою окремих людей над втіленням індивідуальних ідей. Однак дуже важливим є обмін творчими думками. Всі ми у когось вчимося, і про це завжди пам’ятають успішні індивідуальні підприємці. Вони можуть мати безліч своїх ідей і приймати рішення самостійно, але зазвичай з кимось їх обговорюють, перш ніж почати діяти.

  1. Відсутність підтримки, у тому числі й фінансової

Поділитися проблемою — це вже наполовину її вирішити. Особливо це стосується фінансової сторони бізнесу. Хоча індивідуальні підприємці ні за кого не відповідають, але й за них ніхто відповідальності не несе. Підприємці зазвичай ділять фінансову відповідальність зі своїми партнерами. А тому у них завжди є надійне плече, де можна поплакати у випадку невдачі, або ж поплескати по ньому, коли події розвиваються за планом.

  1. Відсутність росту

Багато підприємців і фрілансерів починають працювати поодинці з метою у переспективі виростити і найняти команду або навіть стати частиною значно більшої організації. Затяті підприємці-індивідуалісти рухаються у протилежну сторону, адже вони створюють свій бізнес для себе і тільки для себе. Закономірно, що всі прагнуть розвивати свій бізнес, але підприємство з однією людиною повністю залежить від навантаження, яке їй під силу.

  1. Менше задоволення від роботи

Ми часто чуємо, що соціальні контакти роблять нас щасливішими, здоровішими і задоволеними життям людьми. Отже, хто цілісінький робочий день працює наодинці, повинен бути менш щасливим і менш задоволеним. Справді? Для більшості з нас так і є, але складається враження, що деякі дуже розумні і творчі люди просто природжені індивідуальні підприємці, яким більше подобається працювати на самоті, ніж у колективі.


  1. Права, обов’язки та відповідальність підприємця.

Право – це нормативна форма виразу принципу формальної рівності господарюючих суб'єктів в економічних відносинах, а також система встановлених або санкціонованих державою загально-обов'язкових правил (норм) поведінки.

З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право на такі дії:

  1. створювати для здійснення підприємницької діяльності;

  2. будь-які види підприємництва;

  3. купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;

  4. самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

  5. укладати з громадянами трудові договори щодо використання їхньої праці (контракти, угоди);

  6. самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;

  7. отримувати будь-який необмежений за розмірами власний дохід;

  8. брати участь у зовнішньоекономічних відносинах;

  9. здійснювати валютні операції;

  10. користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов'язки - це правові норми (правила), що підлягають обов'язковому виконанню.

Основні обов'язки підприємців полягають у тому, щоб:

  1. укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за наймом;

  2. здійснювати оплату праці осіб, котрі працюють за наймом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;

  3. забезпечувати відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії;

  4. дотримуватися прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг);

  5. отримувати ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню, відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність – це правові та етичні відносини підприємців до суспільства (господарюючих суб'єктів, споживачів тощо), які характеризуються виконанням своїх правових норм (правил).

Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає:

  1. за зобов'язання, пов'язані з цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення;

  2. за охорону навколишнього середовища;

  3. за додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці,

  4. виробничої гігієни та санітарії;

  5. за заподіяну шкоду і збитки.




  1. Економічна, юридична, етична та соціальна відповідальність.

Економічна відповідальність – система правил, встановлених державою для юридичних і фізичних осіб, органів державного управління та місцевого самоврядування з метою узгодження їх інтересів, у т.ч. і через відшкодування заподіяних збитків тощо. 

Розуміння економічної відповідальності включає:

    • економічні санкції у формі збитків, упущених доходів;

    • відповідальність за несприятливі  наслідки  від  накладення так званих оперативних економічних санкцій;

    • здійснення так званої госпрозрахункової економічної відповідальності;

    • відповідальність за економічні наслідки, пов'язані з економічним ризиком.

Юридична відповідальність - це вид відповідальності, що полягає в застосуванні державою до правопорушника певних заходів примусу, передбачених санкціями правових норм. Єдиною підставою для юридичної відповідальності є склад правопорушення.


Етична відповідальність – система загальних цінностей і правил етики, яких мають дотримуватися співробітники організації, дотримання принципів, що відрізняють правильну поведінку від неправильної.

Перелік етичних цінностей:

  • чесність;

  • добросовісність;

  • виконання обіцянок;

  • надійність;

  • відкритість;

  • турбота про інших;

  • повага до інших;

  • суспільна відповідальність;

  • прагнення до досконалості;

  • підзвітність.

Соціальна відповідальність – це дії організації щодо благополуччя суспільства на добровільних засадах, а не вимогам закону.



  1. Формування підприємницького мислення та мотиваційні критерії бізнесу.


Підприємницьке мисленняце оригінальні погляди і підходи до прийняття рішень та їх реалізації. Це здатність підпорядкувати діяльність співробітників єдиній меті. Мислення підприємця гнучке і диференційоване, ґрунтується на широкому кругозорі, спеціальних знаннях, фантазії, наполегливості і рішучості.

Вигідний бізнес: 10 критеріїв, на які варто звернути увагу

90% підприємств закриваються протягом першого року після старту. Хоча ніш, у яких можна почати свою справу, в сучасному світі хоч відбавляй. Звідки така невтішна статистика, яка може зменшити мотивацію багатьом підприємцям-початківцям? Є така фраза – «Йди за мрією, а гроші прийдуть!». Звучить красиво, ось тільки, мабуть, це одна з найгірших порад, яку можна дати майбутньому підприємцю. У результаті можна вкласти тонну часу, енергії та грошей у справу, яка з самого початку відрізнялася сумнівними перспективами.

Необхідно розуміти, що при серйозному підході до ведення бізнесу потрібно буде витрачати час і гроші за найрізноманітнішими напрямами. І якщо від всіх починань не буде хорошої віддачі протягом певного періоду часу, найімовірніше, це не бізнес, а просто хобі.

Тому якщо мета полягає в тому, щоб заробити гроші, а не витрачати їх на своє хобі, то вибір правильного напрямку для організації бізнесу – дуже важливе рішення. І йдеться не про конкретний продукт або навіть ніші, вигідний бізнес повинен відповідати цілій низці критеріїв.

Мінімум вкладень. Для багатьох це один з основних аргументів. Звичайно, не варто вірити в міфи, що існує бізнес, для якого вкладення і зовсім не потрібні. Просто в деяких випадках брак коштів можна компенсувати витраченим часом.

Наприклад, організація екскурсій містом, переклади для клієнтів онлайн, здача в оренду і продаж нерухомості, пошиття одягу на замовлення, ремонт квартир і безліч інших варіантів.

Хороша націнка. Зрозуміло, що це не 5 і не 10 відсотків, а 20-30 і більше. Якщо маржа становить менше тих же 20-30%, є ризики, що будь-які більш-менш значні коливання попиту або ситуації на ринку можуть дуже негативно позначитися на бізнесі.

Крім того, чим менший прибуток із кожної конкретної одиниці продукту, тим менше у вас можливостей із реінвестування. А без цього розвиток не тільки як бренду, але і розвиток в цілому може бути дуже складним завданням.

Мінімум додаткових витрат. Говорячи про націнку, часто можна проґавити такий не менш важливий момент, як супутні витрати. Наприклад, націнка на продукт може бути хорошою, але в підсумку продавець зазнає збитків через складнощі в зберіганні товару, доставці партії або в вирішенні інших завдань. У деяких нішах навіть за умови хорошої маржинальності робота може бути невигідною саме через велику кількість додаткових витрат.

Низька або помірна конкуренція. Може скластися враження, що в сучасному світі конкуренція зашкалює вже у всіх можливих областях, але це зовсім не так. Наприклад, у регіонах у багатьох нішах так само порожньо, і там із легкістю можна стати монополістом. Крім того, деякі ніші нецікаві великим гравцям через низький, на їхню думку, поріг прибутку. У той же час для малого бізнесу цього самого порога більш ніж достатньо навіть у перспективі багатьох років у майбутньому.

Також потрібно знати свого головного конкурента, як то кажуть, в обличчя. Якщо ж такого гравця на цьому ринку немає, можливо, щось не так із самою нішею? Основних причин може бути три: вузька спеціалізація, низька маржа або ж товар дійсно новинка.

Популярність у перспективі. Є таке поняття, як «тренди» – продукти та ніші, інтерес людей до яких характеризується швидким ростом, майже вибуховим сплеском і таким же швидким згасанням. Так, на трендах можна заробити за аналогією з грою на біржі. Але і ризикувати своїм капіталом доведеться теж постійно, при цьому не маючи жодних гарантій на майбутнє.

Крім того, щодо багатьох ніш вже зараз можна сказати, що їхнє майбутнє як мінімум туманне, якщо не зовсім відсутнє. Яскравий приклад – ще якихось 5-6 років тому навколо активно продавалися плівкові фотоапарати і сама фотоплівка. Багато їх ви знайдете в сучасному супермаркеті техніки? Тому варто добре все проаналізувати, можливо, ідея, на якій ви зупинилися, в найближчі кілька років може стати просто неактуальною.

Масштабованість і можливості делегування. Дуже важливі критерії, якщо ви не хочете назавжди застрягти на рівні самозайнятості та в майбутньому не тільки збільшити масштаби діяльності, але і вивільнити свій час, переклавши частину повноважень на інших людей.

Із самого початку добре масштабується все, що пов’язане з торгівлею, а ось у сфері послуг, навпаки, з цим завжди складно. Думаю, кожен погодиться з тим, що продати додатково на кілька десятків одиниць товару більше буде простіше, ніж обробити кілька додаткових заявок від клієнтів.

Хороший потенціал росту. Вузька спеціалізація бізнесу дає його власнику ряд переваг, зокрема знижується вартість просування, а фокус на одній ніші дозволяє підвищити рівень сервісу і розвивати експертність у цій галузі. Але в той же час важливо вміти заздалегідь оцінювати потенціал росту, щоб у результаті найвищий рівень продажів і клієнтської бази не був занадто низьким.

Ніщо не заважає вам почати продавати брендовий одяг у маленькому провінційному місті, ось тільки не варто чекати вибухового попиту, і, найімовірніше, працювати ви будете на межі рентабельності.

Можливості повторних продажів. У бізнесі це чимось нагадує ефект від складних відсотків на банківському депозиті. За аналогією, з часом ви зможете напрацювати базу лояльних покупців і суттєво знизити витрати на нових клієнтів, отримуючи більшу частину продажів за рахунок наявної аудиторії.

Відсутні додаткові зобов’язання. Наприклад, гарантія або необхідність у будь-якому іншому вигляді післяпродажного обслуговування клієнтів. Може, з часом це і не важко, але на перших етапах розвитку бізнесу, вочевидь, буде завдавати клопоту. Тим паче що на це ще й потрібно виділяти додаткові ресурси.

Ну і самі розумієте – всіх клієнтів зробити задоволеними просто неможливо. І зазвичай саме післяпродажне обслуговування може викликати негатив, причому не з вашої вини. Причиною цього може бути людський фактор, тобто співробітники.

Короткий цикл угоди. Є ніші, які генерують для власника бізнесу дуже хороший дохід, але, щоб отримати готівку, потрібно чекати, і часом досить довго. Наприклад, будівництво приватних будинків під ключ, у якому робота над об’єктом замовника триває півроку-рік.

Звичайно, якщо у вас достатньо капіталу і ви не боїтеся ризиків типу касового розриву, для вас цей пункт може бути неактуальним. Але здебільшого бажано дивитися в бік тих ідей, у яких термін угоди максимально короткий.


  1. Підприємницька таємниця, захист секретів фірми.

Підприємницька таємниця – широке, комплексне поняття, яке включає будь-які відомості (інформацію), розголошення яких (витік) може завдати економічної і моральної шкоди підприємницької організації, істотно вплинути на її ділову репутацію.

Підприємницька таємниця по суті являє собою інтегровану сукупність виробничої, технічної (технологічної) комерційної та службової таємниці, збереження яких забезпечує фірмі можливість домагатися запланованих результатів.

Підприємцю, перш ніж вжити заходів щодо захисту підприємницької таємниці, необхідно дати правильні відповіді на наступні питання:

  1. які відомості не можна приховувати, захищати від отримання інформації про них;

  2. які відомості економічно недоцільно приховувати від фізичних та юридичних осіб;

  3. які відомості про діяльність організації підлягають обов'язковій охороні?

Існує перелік відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю, до таких відомостей належать:

  1. установчі документи організації;

  2. документи, що дають право на заняття певними видами підприємницької діяльності;

  3. документи про платоспроможність організації;

  4. відомості про результати фінансово-господарської діяльності та інші відомості, необхідні для перевірки правильності обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

  5. відомості про чисельність, склад працюючих, їхню заробітну плату і умови праці, а також про наявність вільних робочих місць та ін.

Сформовано перелік відомостей, витік яких може завдати шкоди підприємницької діяльності. Ці відомості можна звести в окремі групи в залежності від функцій управління організацією.

Планування діяльності організації:

  • сукупність планів розвитку організації;

  • відомості про плани організації, плани освоєння нових видів продукції, зміни її асортименту;

  • перспективний план розвитку;

  • план інвестицій;

  • плани закупівель і продажів і ін.

Науково-технічний розвиток організації:

  • характер, цілі та результати проведених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, винаходи, ноу-хау, нові прогресивні ідеї;

  • проекти, рецептура, формули, розрахунки, креслення, зразки нових видів продукції;

  • програмне забезпечення діяльності організації;

  • технологічні досягнення, що забезпечують переваги в конкурентній боротьбі;

  • відомості про технологію виготовлення, впроваджуваних перспективних технологічних процесах;

  • відомості про впровадження нового прогресивного обладнання та ін.

Фінансово-економічний стан організації:

  • майновий стан організації;

  • фінансові плани розвитку організації;

  • рівень виручки і розмірів одержуваних доходів;

  • боргові вимоги кредиторів;

  • взаємини з банками;

  • кредитні та інші фінансово-кредитні операції та ін.

Маркетингові дослідження організації:

  • огляди стану ринків збуту товарів, результати маркетингових досліджень;

  • оригінальні методи вивчення ринків збуту;

  • відомості про кон'юнктуру товарних ринків;

  • прогресивні методи організації рекламної кампанії;

  • канали просування товарів на нові ринки;

  • конкурентні переваги продукції (товарів, робіт, послуг);

  • рівень собівартості і цін на товари;

  • прогресивні форми післяпродажного обслуговування і ін.

Договірні відносини з господарюючими партнерами:

  • відомості про підготовку і ведення переговорів про укладення підприємницьких договорів;

  • відомості та документи, що мають відношення до предмету переговорів;

  • умови укладення договорів (контрактів);

  • кількісні та якісні дані про укладені договори, включаючи відомості про обсяг поставок продукції, цінах, про номенклатуру та кількість товарів за взаємними зобов'язаннями фірми і партнерів;

  • відомості про передбачувані торгах продукції та ін.


По впливу осіб (організацій) на збір, витік і передачу інформації можна віднести наступні фактори:

  1. зайву балакучість співробітників за межами організації;

  2. прагнення співробітників заробляти будь-якими засобами, способами і ціною;

  3. звичку співробітників ділитися один з одним комерційною таємницею (інформацією, яка не підлягає розголошенню);

  4. наявність передумов для виникнення серед працівників конфліктних ситуацій;

  5. випадковий підбір кадрів;

  6. слабку роботу служби безпеки або її відсутність і ін.

Дослідження західних фахівців свідчать, що 25% службовців підприємства готові в будь-який час і за буд-яких обставин зрадити інтереси фірми, 50% можуть зробити це залежно від обставин і лише 25% є патріотами, які ніколи не зрадять інтереси фірми.

Питанням захисту комерційної таємниці (КТ) приділяється все більше уваги, і далі є сенс більш детально на зупинитися заходах по забезпеченню конфіденційності інформації на підприємстві.

Умовно їх можна класифікувати на зовнішні та внутрішні, які, в свою чергу, поділяються на правові, організаційні, технічні та психологічні.

Внутрішні

фактори
Організаційні

  1. Створення спеціального режиму секретних підрозділів;

  2. Розробка дозволяючої системи доступу до інформації;

  3. Введення відповідної маркіровки документів;

  4. Організація секретного діловодства;

  5. Призначення відповідального за збереження конфіденційності.

Правові

  1. Прийняття положення по забезпеченню цілісності КТ;

  2. Укладання договорів про повну матеріальну відповідальність;

  3. Прийом розписок про нерозголошення КТ і попередження про відповідальність за розголошення таємниці;

  4. Включення положень про КТ в комерційні угоди.

Зовнішні

фактори
Технічні

  1. Виявлення можливих джерел витоку інформації;

  2. Придбання і монтаж спеціалізованої апаратури і програмних продуктів для захисті інформації;

  3. Проведення регулярних оперативних заходів по технічному захисту і пошуку каналів витоку інформації.

Психологічні

  1. Проведення роз’яснювальної роботи з персоналом, партнерами і клієнтами;

  2. Створення сприятливої атмосфери в колективі;

  3. Проведення регулярних перевірок з виявленням ненадійних осіб.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас