Ознайомлення з торгівельним підприємством Я, Голінченко Едуард Анатолійович, проходив практику у магазині «Продукти»

Ім'я файлу: звіт з практики.docx
Розширення: docx
Розмір: 304кб.
Дата: 10.05.2020
скачати
Пов'язані файли:
bestreferat-184120.docx
Поняття про газову сумiш .doc

Ознайомлення з торгівельним підприємством

Я, Голінченко Едуард Анатолійович, проходив практику у магазині «Продукти» ФОП Пройдак Т.А Магазин знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Піски, вул. Іванова, 1а та працює з 08.00-20.00 без вихідних. Керує роботою магазину директор – Пройдак Т. А.

У перший день практики я ознайомився з підприємством. В процесі цього я виявив, що магазин розпочав свою діяльність з 2013 року та зарекомендував себе з доволі високим рівнем обслуговування і починаючи з моменту його відкриття підвищує якість свого обслуговування за рахунок впровадження новітнього обладнання.

Магазин обладнаний сучасним торговельним і технологічним устаткуванням і технікою. У своїй діяльності магазин враховує інтереси споживачів, їх вимоги до якості продукції.

Магазин займає одноповерхова будівля. Основною метою магазину є отримання прибутку і задоволення суспільних потреб. Основними видами діяльності є: придбання та реалізація товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення,організація торгівлі та інші види діяльності. Вищим керівним органом магазину є директор. Директору безпосередньо підпорядковуються: продавці. Відносини між учасниками фірми і трудовим колективом регулюються колективним договором. Кожна служба та працівники діють на підставі положень про відділи та посадових інструкцій працівників, згідно з якими визначаються місце, роль в системі управління, основні завдання, обов'язки, права,відповідальність за виконувану роботу (додаток 1). В магазині працює 3 продавці. (додаток 4). Загальна площа магазину становить – 55 м².

Магазин „Продукти” займається продажем таких груп товарів:

Хліб і хлібобулочні вироби
Кондитерські вироби
М’ясні вироби
Молочні продукти
Рибні продукти
Макаронні вироби
Води і соки
Алкогольні напої
Тютюнові вироби

Магазин «Продукти» забезпечений торгівельно-технічним обладнанням та інвентарем, а саме торгівельні зали магазину оснащенні таким немеханічним обладнанням як гірки, прилавки, стенди, холодильне обладнання, таке як холодильні прилавки-вітрини, холодильні вітрини, шафи холодильні, бонети, а також використовується ваговимірювальне обладнання та реєстратор розрахункових операцій (додаток 2).

Щодо засобів пожежної безпеки, то в магазині встановлена протипожежна сигналізація, на видному місці в приміщенні магазину розташований пожежний щит, на якому розміщенні всі засоби, які потрібні для організації пожежної безпеки, а також на видному місці розташований план евакуацій з приміщень магазину у разі пожежі та інструкції про пожежну безпеку. Приміщення магазину відповідають всім вимогам пожежної безпеки та працівники проінструктовані, як поводити себе в таких ситуаціях. Окрім дотримування правил пожежної безпеки в магазині «Продукти» дотримуються також вимог щодо екології, а саме сміття, яке виноситься з магазину розміщується в спеціальних контейнерах та вчасно вивозиться з території магазину. Приміщення магазину відповідають всім санітарним вимогам. Територія магазину чиста та охайна, навколо багато озеленіння, чим саме зберігається навколишнє середовище.

2.Організація охорони праці в магазині

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, обладнання, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови в магазині «Продукти» відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівники магазину, що стосується охорони праці:

знають та виконують вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з обладнанням, користуються засобами колективного та індивідуального захисту;
додержуються зобов’язань щодо охорони праці, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку магазину;
проходять у встановленому порядку попередній та періодичний медичний огляд.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці важливе місце займає санітарний стан приміщень магазину та працівників. Всі приміщення магазину утримуються в чистоті, при чому кожного дня проводиться їх прибирання, а також працівники магазину під час виконання своїх обов’язків дотримуються правил особистої гігієни. Ці заходи щодо санітарного стану приміщень дозволяють забезпечити охорону здоров’я, як самих працівників так і відвідувачів магазину.

Одним з найважливіших процесів у системі заходів із забезпечення безпеки праці в приміщення магазину є забезпечення належного мікроклімату у приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначаються діючою на організм людини сукупністю температур, вологості, руху повітря та теплового випромінювання.

Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату в магазині «Продукти» включають в себе: раціональне розміщення технологічного устаткування, основні джерела теплоти розміщені безпосередньо біля зовнішніх стін будівлі, раціональну вентиляцію, опалення та кондиціювання повітря.

Природна та штучна вентиляція, які використовуються в магазині відповідає наступним санітарно-гігієнічним вимогам: створюють в робочій зоні приміщення нормовані метрологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря), повністю усувають з приміщення пил, не вносять в приміщення забруднене приміщення ззовні.

Загалом умови праці в магазині «Продукти», безпека технологічних процесів та інші не менш важливі елементи відповідають вимогам нормативних актів про охорону праці, що є важливим фактором при організації роботи магазину.

3.Облік товарів та тари в магазині

3.1. Ознайомлення з товарним звітом

Товарний звіт – первинний документ, що фіксує рух запасів, товарів, тари. Форма товарного звіту передбачена Наказом Міністерства економіки України № 157 від 17 червня 2003 року та міститься у додатку номер шість до пункту 2.1 Методичних рекомендацій, що затверджені зазначеним наказом.

Згідно із вказаними Методичними рекомендаціями, звіт вважається документом, в якому зазначаються відомості про рух товарів та тари в коморі протягом звітного періоду. На підставі записів первинних документів МВО складають Звіт про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей (далі - товарний звіт).

Строки подання до бухгалтерії звітів встановлюють керівники і головні бухгалтери підприємств. Вони залежать від обсягу документації, спеціалізації підприємства та інших умов. Звіти можуть подаватись щоденно або один раз на 3, 5, 7 днів.

Товарні звіти складаються кожною матеріально відповідальною особою (бригадою) на підставі прибуткових і видаткових документів, і згідно встановленого підприємством графіку, здаються до бухгалтерії. Документи в товарному звіті потрібно розміщувати в хронологічному порядку.

Нумерація товарних звітів повинна бути наскрізною протягом звітного року.

Товарний звіт є первинним документом, який відображає рух запасів, товарів, тари.

Його складають у двох екземплярах матеріально відповідальні особи. До першого екземпляра додають всі прибуткові і витратні документи і здають в бухгалтерію, другий екземпляр залишається у матеріально відповідальної особи. Залежно від обсягу господарських операцій звіт може бути складений за день або за інший період (раз на три дні, на тиждень тощо). Періодичність і строки здачі товарного звіту встановлюються наказом по підприємству.

Перед складанням товарного звіту всі документи, що додаються до нього, повинні бути перевірені і відсортовані за видами: прихід і вибуття. Документами прибуткової частини товарного звіту можуть бути: ТТН на відпуск товарів від постачальника, накладна на відпуск товару від постачальника, товарні і касові чеки у разі придбання товару за готівку, акт закупівлі товарів у фізичних осіб. Витратна частина підтверджує операції з реалізації товарів і заповнюється на підставі товарно-касових чеків і Z-звітів із РРО.

3.2. Робота з приходними і розходними документами

Товари – матеріальні цінності, які придбані і зберігаються на підприємстві з метою подальшого їх продажу.

Аналітичний облік товарів ведеться за їх найменуванням (номенклатурою) або однорідною групою (видом). За журнальної форми аналітичний облік ведеться в розділі 4 журналу 5-а, за спрощеної форми – у відомості 2-м.

Синтетичний облік товарів ведеться за журнальної форми обліку у розділі 3 журналу 5-а; за спрощеної форми – у відомості 2-м.

Також, синтетичний облік товарів на малих підприємствах можна вести на рахунку 26 «Готова продукція», або на однойменному рахунку 28 «Товари». На окремому субрахунку обліковують торгові націнки і знижки на товари, призначені для дальшої реалізації в магазинах або інших торгових закладах. Торгову націнку визначають на підприємстві. Торгові знижки вказані в супровідних документах на одержані товари. Облік торгових націнок і знижок ведуть окремо.

Надходження товарів на малих підприємствах відображають на основі товарно-транспортних накладних типової форми, до яких можуть прикладатися інші документи: пакувальні ярлики, акти зважувань тощо. Якщо товари надходять від іногородніх постачальників залізницею чи водним шляхом, транспортні органи виписують залізничну (водну) накладну, яка видається при доставці товарів отримувачу, а він, у свою чергу, видає постачальнику вантажну квитанцію, яка засвідчує приймання товарів.

Супровідні документи, що надійшли з отриманими від постачальників товарами, після перевірки дотримання умов поставки за найменуваннями товарів, їх масою чи кількістю, асортиментом, ціною, якістю, скидками, транспортними витратами тощо записують у книгу реєстрації рахунків постачальників, за якою контролюють строки поставок.

Коли надійшли товари, які не замовляли або недоброякісні, що підтверджує акт санепідемстанції чи інших органів, і вони не можуть бути використані для реалізації, їх приймають на відповідальне зберігання, про що повідомляють постачальника.

Товари обліковують за видами, найменуваннями, сортами, сортаментом за купівельною вартістю, яка включає торгову націнку. Тому при оприбуткуванні товарів складають розрахунок націнки на них і під звіт матеріально відповідальним особам відносять їх повну вартість. Реалізацію товарів проводять на основі накладних, у яких зазначено назву, кількість (масу) товарів, ціну, ПДВ, загальну вартість. Якщо торгівлю проводять стаціонарно, застосовують електронні касові апарати. При реалізації товарів з лотків чи автомашин використовують товарно-касові книги.

3.3. Складання товарного звіту

Аналізований документ, а саме товарний звіт, повинен бути складений у двох екземплярах. До одного із таких двох примірників додаються документи із відомостями про видатки і прибуток, після чого всі перераховані документи мають бути надані бухгалтерії. Інший екземпляр товарного звіту передається особі, що несе матеріальну відповідальність. Допускається складання товарного звіту за допомогою електронних засобів.

Бланк звіту містить дві сторінки: лицьову та зворотну частини. Форма документу товарного звіту містить заголовну частину та відомості, що згруповані та відображені у вигляді таблиці (дод 1).

У заголовній частині бланку документу відображаються:

-назва закладу (підприємства);

-назва документу (товарний звіт), його номер, а також дата заповнення бланку;

-Код за ЗКУД;

-вказівка на матеріально відповідальну особу;

-зазначення про ліміт залишків товару.

У сегменті бланку, що представлений у формі таблиці зазначають інформацію про залишки товарів, що визначені на певну дату. До цієї інформації додають відомості про документ, на підставі якого обліковуються такі залишки, зазначають його номер та дату складення. Окремою колонкою вказується, на яку суму залишків його складено, із окремим зазначенням щодо товару та тари.

Наступна частина таблиці відображає відомості про прибуток, а також здійснені витрати товарів та іншого майна, робиться вказівка про їх залишок. Внизу під таблицею наводять інформацію про документи, якими підтверджується переміщення товарів та тари у коморі. Якщо в день заповнення товарного звіту було проведена уцінка (дооцінка) товарних запасів або було складено акт про недостачу чи повернення товарних запасів, ці операції також слід відобразити у товарному звіті.

3.4. Робота з касовими документами

Кожна операція з готівкою повинна бути документально оформлена (підтверджена) відповідними документами.

Надходження готівки до каси оформляється (оприбутковується) на підставі прибуткового касового ордеру, видача – на підставі видаткового касового ордеру. Дані з цих ордерів заносяться до касової книги, в якій зазначається залишок готівки в касі підприємства на початок дня, обороти за день і залишок на кінець дня. Дані касової книги повинні відповідати фактичній наявності грошей у касі. Виписані касові ордери реєструються в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання (п. 3.10 гл. 3 Положення № 637).

У разі отримання касових ордерів і видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити:

• наявність і достовірність відповідних підписів на документах, у тому числі на видатковому касовому ордері або видатковій відомості – дозвільного підпису керівника підприємства або уповноважених ним осіб;

• правильність оформлення документів і наявність всіх реквізитів;

• наявність і правильність оформлення перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повинен повернути документи для відповідного оформлення.

Касові ордери і видаткові відомості одразу ж після отримання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Згідно з п. 3.5 гл. 3 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий.

Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про отримання готівки із зазначенням отриманої суми (гривень – словами, копійок – цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткову відомість складено на видачу готівки кільком особам, то отримувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну (п. 3.10 гл. 3 Положення № 637).

Зазначимо, що нині переважна більшість підприємств для заповнення (друку) касових ордерів використовують програмне забезпечення.

Касова книга

Кожне підприємство, що має касу, повинне вести одну касову книгу. П. 4.2 гл. 4 Положення № 637 передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, форму якої затверджено додатком 5 до Положення № 637.

У разі наявності у такого підприємства відокремлених підрозділів та здійснення цими підрозділами операцій з приймання та видачі готівки з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів (прийом виручки, виплата заробітної плати, видача коштів на господарські потреби та ін.) такі підрозділи також повинні вести касову книгу (п. 4.2 Положення № 637).

Відокремлені підрозділи підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касової книги не ведуть.

Касова книга повинна бути прошнурована, пронумерована, скріплена печаткою підприємства та завірена підписами відповідальних осіб підприємства.

Записи в касовій книзі здійснюються щодня з виведенням залишку готівки в касі на початок наступного дня. Записи в книзі проводяться під копіювальний папір чорнилом (кульковою ручкою) темного кольору (копію підколювати до звіту касира). Якщо в який-небудь день не було руху готівки, записи в книзі не робляться (п. 4.3 гл. 4 Положення №637).

Касову книгу можна вести і в електронному вигляді. При цьому ведення книги в електронному вигляді можливе тільки в тому разі, якщо відповідна комп'ютерна програма забезпечує візуальне відображення і роздрукування обох частин її листа – "Вкладний аркуш касової книги" і "Звіт касира", – які за формою і змістом повинні відтворювати звичайну касову книгу (п. 4.4 Положення № 637).

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року – їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги".

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожен місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладні аркуші касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства – юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи) (п. 4.4 гл. 4 Положення № 637).

Тож згідно з п. 4.4. гл. 4 Положення № 637 касова книга в електронному вигляді прошивається, як правило, за місяць (це передбачається також наказом про облікову політику підприємства).

Виправлення в касових ордерах (видаткових відомостях) не допускаються (п. 3.10 Положення № 637). Тож якщо під час заповнення ордера було допущено помилку, то такий документ оформляється заново.

Водночас в касовій книзі виправлення можливі. Засвідчуються вони підписом касира та головного бухгалтера (або особи, яка його замінює) (п. 4.2 Положення № 637).

Для цього неправильний текст (цифри) закреслюється, вище записується правильний текст (цифри). При цьому закреслення здійснюється однією лінією так, щоб можна було прочитати виправлений текст (цифри). Поруч із виправленням робиться напис "виправлено", ставляться підписи тих осіб, якими було підписано документ, зазначається дата здійснення виправлення (р. 4 Положення № 88).

3.5. Облік руху тари у магазині

При обліку тари основними проблемними моментами є:

правильне і своєчасне документальне відображення операцій із заготівлі, надходження і відпуску тари;
забезпечення контролю за збереженням тари;
виявлення первинної вартості тари, що придбавається у таровиробників або тароремонтних підприємств і виготовляється безпосередньо підприємством;
дотримання норм витрачання тари.
Відповідно до чинної класифікації тара поділяється на такі види:
тара з деревини (ящики, бочки);
тара з картону і паперу (ящики, мішки);
тара з металу (бідони, бочки);
тара з пластмаси (ящики, каністри);
тара зі скла (пляшки, банки);
тара з тканин і нетканих матеріалів (мішки).

У складі тари обліковуються також матеріали і деталі, призначені спеціально для її виготовлення або ремонту.

У бухгалтерському обліку тара обліковується на субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали». На даному субрахунку відображаються наявність і рух всіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

На торговельних підприємствах на субрахунку 284 «Тара під товарами» ведеться облік наявності та руху тари під товарами і порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, що встановлюються керівництвом підприємства з видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка».

Тара, що використовується як господарський інвентар, обліковується на субрахунку 115 «Інвентарна тара» рахунка 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» рахунка 10 «Основні засоби».

Затрати на виготовлення нової тари можуть обліковуватися на рахунку 23 «Виробництво».

Виготовлена тара здається на склад за приймально – здавальними накладними, оцінюється за первинною собівартістю і зараховується з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали».

Непридатна тара підлягає обов’язковій здачі в утилізаційний цех підприємства, організаціям зі збору вторинної сировини або на інші підприємства для переробки.

Тара під продукцією (товарами) здійснює одноразовий або багаторазовий оборот. Умовами постачання продукції (товарів) можуть бути передбачені види багатооборотної тари, що підлягає обов’язковому поверненню постачальникам продукції (товарів).

Первинна вартість тари, що придбавається, складається з усіх витрат із заготівлі і доставки її на склад підприємства. На дату балансу тара відображається в обліку і звітності за найменшою з оцінок: або за первинною вартістю, або за чистою вартістю реалізації.

Багатооборотна тара (бочки, фляги, ящики, пляшки, сулії, банки тощо), на яку встановлені заставні ціни, обліковується за цими цінами.

Різниця між первинною собівартістю і заставною вартістю тари зараховується: у випадку збитків – на субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності», у випадку прибутку – на субрахунок 719 «Інші доходи операційної діяльності».

При відвантаженні продукції (товарів) у поворотній тарі, що обліковується за заставними цінами, вартість тари показується в рахунку – платіжній вимозі окремо й оплачується покупцем понад вартість продукції (товарів). Постачальником після оплати покупцем заставної вартості тари отримані суми зараховуються на рахунок 31 «Розрахунковий рахунок» у кореспонденції із субрахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» без відображення за рахунками класу 7 «Реалізація».

При поверненні тари постачальнику в справному стані для повторного використання покупцю відшкодовується її вартість за заставними цінами.

4. Інвентаризація товару і тари в магазині

4.1. Ознайомлення з правилами проведення інвентаризації

Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності з наступною оцінкою стану об’єкту контролю, якій притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак (дод. 2).

Кількість інвентаризацій в звітному році і строки їх проведення, згідно з Законом "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлюються власником (керівником) самостійно, за винятком випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим, а саме:

при передачі майна державних підприємств в оренду, його приватизації і корпоратизації, а також при перетворенні державного або муніципального підприємства;
перед проведенням господарських операцій, пов'язаних з реструктуризацією суб'єктів господарювання;
при ліквідації підприємства;
у разі пожежі, стихійного лиха чи аварії техногенного характеру, або інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;
у випадках зміни керівника колективу (бригади) при колективній матеріальній відповідальності, вибуття із колективу (бригади) більше половини її членів, а також за письмовим зверненням (вимогою) хоча б одного із членів колективу (бригади);
по тих товарно-матеріальних цінностях, по яких відмовлено постачальником в задоволенні претензій на їх недовантаження або по яких отримані від покупців претензії щодо недовантаження;

·       при встановленні фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

·        за приписом судово-слідчих органів;

·        при продажу необоротних активів;

·        при проведенні переоцінки;

·        перед складанням річного бухгалтерського звіту;

·        при зміні керівника підприємства.

Основними принципами, яких слід дотримуватися при проведенні інвентаризацій є: раптовість, співставленість, плановість і своєчасність, точність, об'єктивність, безперервність, повнота охоплення об'єктів, ефективність, оперативність, економічність, гласність, виховний вплив, оцінка результатів, дотримання матеріальної відповідальності, обов'язковість, документальне відображення результатів інвентаризації, доцільність.

Класифікація інвентаризацій проводиться за багатьма ознаками, основними з яких є наступні:

•   за обсягом охоплення об'єктів;

•   за способом проведення;

•   за характером проведення;

•   за способом обстеження елементів об'єкту.

За обсягом охоплення об'єктів інвентаризація поділяється на повну і часткову. Повна інвентаризація проводиться за всіма об'єктами бухгалтерського обліку, що знаходяться на балансі і які можна проінвентаризувати, в тому числі за об'єктами, що прийняті на відповідальне зберігання, в переробку. Часткова інвентаризація охоплює окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної матеріально відповідальної особи (бригади).

За характером проведення і рядом питань, що вирішуються, інвентаризації поділяються на планові, необхідні і контрольні.

Планові інвентаризаціїпроводяться в чітко встановлені строки у відповідності з розробленим планом, який затверджується керівником підприємства і повинен бути доповненням до облікової політики підприємства.

Необхідна інвентаризаціяпроводиться за ініціативою зовнішніх органів контролю в процесі проведення ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, аудиторської перевірки, судово-бухгалтерської експертизи за сигналами про зловживання матеріально відповідальних осіб, при зміні матеріально відповідальних осіб, у інших випадках, час настання яких неможливо передбачити, а саме: після стихійного лиха, при сезонних переоцінках цінностей, товарів, за письмовою заявою будь-кого із членів бригади, а також при корпоратизації, приватизації, реорганізації, ліквідації.

За способом проведення інвентаризації поділяються на суцільні і несуцільні.

Суцільна інвентаризаціяпередбачає перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться в підзвіті тієї чи іншої матеріально відповідальної особи або однієї бригади.

Несуцільна інвентаризаціяохоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особа. Таку інвентаризацію порівняно легко організувати у будь-який час без припинення роботи підприємства.

4.2. Проведення інвентаризації товарів та тари в магазиніта її документальне оформлення

Інвентаризація товарів і тари на складах торговельного підприємства проводиться для перевірки їх наявності і стану. При цьому виявляється відповідність фактичної наявності товарів і тари залишкам за даними бухгалтерського обліку на момент проведення інвентаризації. Крім забезпечення збереження цінностей і перевірки правильності організації матеріальної відповідальності проведення інвентаризації дозволяє: перевірити реальність відображення облікових даних по товарах і тарі в балансі; виявити невикористані товари, товари, що залежалися, застарілі фасони і моделі, а також ті, що частково втратили свої споживчі властивості; перевірити дотримання лімітів та виявити понаднормативні запаси і ті товарні запаси, що не використовуються; вивчити товарні запаси по асортименту.

Для безпосереднього проведення інвентаризації керівником (власником) підприємства створюється постійна інвентаризаційна комісія. На підприємстві, що має відділи (секції), а також комори (підсобні приміщення), постійна комісія створює робочі інвентаризаційні комісії по кожному відділу, секції, коморі. Персональний склад робочих комісій затверджується наказом керівника підприємства. Якщо інвентаризація проводиться за ініціативою ревізора, то ним же формується склад комісії. До складу робочих комісій входять: представник керівника підприємства, що призначає інвентаризацію (голова комісії), спеціалісти (товарознавці, технологи, економісти, бухгалтери). У випадках, коли інвентаризація проводиться без бригадира, а також після крадіжок та пограбувань до складу комісії включають представника відділу торгівлі, представника сторонньої організації, уповноваженого місцевих виконавчих органів.

Інвентаризація проводиться на підставі наказу керівника. В наказі встановлюється строк початку та закінчення проведення інвентаризації, реєструється бухгалтером в книзі контролю за виконанням наказів про проведення інвентаризації. Наказ надається робочій комісії перед початком інвентаризації разом з контрольним пломбіром, що видається голові комісії.

Інвентаризація товарів і тари проводиться робочою комісією раптово без попереджень при обов'язковій участі матеріально відповідальних осіб.

Перед безпосереднім "зняттям залишків" інвентаризаційна комісія повинна оглянути приміщення та переконатися в тому, що проникнення до нього є можливим лише через єдиний вхід. Якщо в приміщенні є шафи, сейфи, їх слід перевірити та переконатись в тому, що МВО нічого не приховує від інвентаризаційної комісії. Також обов'язковим є отримання від МВО всіх останніх прибуткових і видаткових документів з наступним одержанням розписок про те, що на момент проведення інвентаризації всі документи по оприбуткуванню і витрачанню цінностей передані до бухгалтерії та в складському приміщенні немає неоприбуткованих цінностей і таких, що були раніше списані.

Одержаний звіт перевіряється головою комісії, візується кожний документ, після чого передається до бухгалтерії. Перед "зняттям залишків" бажано призупинити операції по надходженню і вибуттю товарів. Якщо цього неможливо уникнути, ці операції здійснюються комісійно, щоб запобігти можливим спробам скоєння зловживань (приховування лишків та нестач).

Інвентаризація товарів і тари проводитися в порядку їх розміщення в приміщенні. Під час її проведення не можна допускати безладного переходу від одного товару до іншого, оскільки при цьому можна один і той же товар записати двічі або пропустити. Тому товари слід попередньо розсортувати і навпроти кожної партії повісити ярлик з детальними відомостями щодо якості та кількості.

Для визначення фактичної наявності товарів, затарених в тару, застосовуються такі органолептичні прийоми:

•   перерахунок та зважування для контролю ваги, що зазначена на тарі;

•   для незатарених товарів (яловичини туші, ковбасні вироби, риба копчена тощо) - зважування;

•   для товарів, що зберігаються навалом та вимірюються на вагу (овочі) - обміром з подальшим розрахунком ваги;

•   для товарів, що обліковуються у одиницях обсягу (пиломатеріали), - обміром.

Всі дії по визначенню фактичної наявності товарів повинні відбуватись за обов'язковою участю всіх членів інвентаризаційної комісії.

Дані про фактичні залишки товарів і тари записуються в інвентаризаційні описи (форма № М-21) в двох або трьох (при зміні матеріально відповідальних осіб) примірниках. Описи складаються окремі, по кожній матеріально відповідальній особі або за місцем зберігання цінностей (дод 3).

Один примірник опису заповнює матеріально відповідальна особа, два інших - під копіювальний папір один з членів комісії. В процесі заповнення описів ведеться взаємна звірка кожної сторінки опису, у випадку помилки (розходження) проводиться перевірка цінностей.

В інвентаризаційних описах вказують прейскурантний номер чи артикул товару, найменування, ґатунок, кількість, ціну за одиницю і суму. По вагових товарах в тарі зазначають кількість місць, масу брутто і масу нетто.

Товари, що надійшли під час інвентаризації, матеріально відповідальні особи приймають в присутності інвентаризаційної комісії і заносять в окремий опис "Товари, що надійшли під час інвентаризації". Товари, продані, оплачені покупцями і підготовлені до відправки, але до початку інвентаризації покупцями не вивезені, заносять до опису "Товари продані до інвентаризації, але не вивезені покупцями".

Підготовлені до відвантаження товари у відповідності з виписаними нарядами, але не оплачені покупцями і не вивезені до інвентаризації, при перевірці включаються до загального інвентаризаційного опису. Вони повинні бути розпакованими і записаними за фактичною наявністю, а не за супровідними документами. Одночасно за підписом голови інвентаризаційної комісії на всіх примірниках документів на відвантаження товарів робиться помітка про те, що ці товари включені до інвентаризаційного опису поряд з власними.

Для підвищення відповідальності інвентаризаційних комісій за результати і якість своєї роботи на підприємствах проводяться контрольні інвентаризації.

Висновок

Проходячи практику на ФОП Пройдак В. О. «Продукти», мені вдалося збагатити свої теоретичні знання і закріпити їх на практиці. Спостерігаючи за тим, як здійснюється діяльність підприємства, як ведеться реалізація товарів не на теорії, а в практиці я мав змогу багато чому навчитися та побачити реальний стан звичайного підприємства.

Проводячи свої дослідження у рамках програми встановленої практикою надавалася можливість ознайомитися майже з усією первинною документацією, яка стосується питань поставлених у програмі.

Зробивши дослідження та виконавши деякі розрахунки було помічено, що суттєвих відмінностей у веденні реалізації товарів на базовому підприємстві від загальноприйнятих методологічних норм немає.

Підприємство стало досить популярним у жителів села. Цьому сприяють багато факторів. По-перше, в селі немає більше таких великих магазинів. По-друге, асортимент товарів характеризується різноманітністю.
Проаналізувавши діяльність магазину можна зробити ряд висновіків:

- Дотримуються правила торгівлі та інші закони, норми і правила в галузі роздрібної торгівлі;
- Пропонується тільки якісний товар і свіжа продукція;
- Встановлюються зв'язки тільки з надійними постачальниками.

Отже проаналізувавши основні показники можна зробити загальний висновок: як і більшість підприємств в нашій державі воно має деякі проблеми. Не дивлячись на конкуренцію з боку інших роздрібних торгових підприємств та значний податковий тиск, податки сплачуються регулярно та вчасно виплачується заробітна плата персоналу, не відбувається скорочень. Здається в даній економічній ситуації в нашій країні це є позитивним показником діяльності. Слід звичайно віддати належне керівництву підприємства, яке у тяжкий час має можливість тримати підприємство на плаву і в даний момент організовує його постійну діяльність. Стосовно пропозицій, то їх важко надавати, в основному вони стосуються поліпшення і реконструкцію приміщення, модернізацію торговельного обладнання і торгових місць, тобто тих питань, які потребують вкладення значних об'ємів коштів, які на сьогодні достатньо важко знайти. В цілому діяльність підприємства можна характеризувати з позитивного боку, оскільки воно не порушує законодавство, є вправним платником податків, і забезпечує місцеве населення робочими місцями.

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Список використаних джерел

1. Дубиніна А.А. Методи визначення фальсифікації товарів. Київ., 2012р.

2. Ред. Л. А. Брагіна В.А. и Данько Т.П. Економіка та організація. 2010р.

3. 20. Шевченко А. Теорія ринкової економіки . м. Київ., 2010р.

4. Николаева М.Л., Положишникова М.А. Ідентифікація тавиявлення фальсифікації продовольчих товарів. 2012р.

5. Довідник з товарознавства продовольчих Т.Г. Родина, М.А. Николаева

6. Касторнов С.С. Основитоварознавства. Київ. 2010р.

7. Пучина Т.Н. Товарознавство та експертиза харчових продуктів. Київ 2010р.

8. Бланк Й А. Торговий менеджмент. Київ. 2012р.

9. Мильнер Б.З. Теорія організації. 2011р.

10. Поршнев А. Г., Румянцева 3. П., Саломатин Н.А. Управління організацією. Київ. 2011р.

11. Назаренко В. О. Формування якості товарів. Київ., 2012р.

12. Салухіна Н.Г. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. Київ., Київ 2012р.

13. Офіленко Н.О. Ринок і ресурси споживчих товарів. Київ., 2012р.

14. Липчук В.В. Асортимент та номенклатура товарів. 2011р.

15. Батутіна А.П., Ємченко І.В. Експертиза товарів. 2011р.

16. Титаренко А.Д., Павлова В.А., Малигіна В.Д. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів. 2010р.

17. Мальська М.П. Корпоративне управління. 2012р.

18. Салухіна Н.Г. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг. 2010р.

19. Бєлявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку. 2011р.

20. Глушкова Т.Г. Товарознавство та експертиза непродовольчих товарів.

21. Шубін О.О. Інфраструктура товарного ринку. Київ. 2012р.

22. Липчук В.В. Асортимент та номенклатура товарів. Київ. 2011р .
скачати