Ім'я файлу: Реферат Сімейне та трудове право.docx
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 17.01.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 47кб.
Дата: 17.01.2021
скачати
Миколаївський коледж бізнесу і права Вищого навчального закладу Укоопспілки
"Полтавський університет економіки і торгівлі"
Спеціальність: «Право»
Р Е Ф Е Р А Т
З навчальної дисципліни: «Історія держави і права України»
на тему:
Особливості розвитку сімейного права у 30-ті роки рр.. ХХ ст.
Основні риси трудового права.
Виконала студентка
Групи: Ю-3А
заочного відділення
спеціальність: 081 Право
Воля Юліанна Олександрівна
Перевірив викладач:
А. П. Барчак
____________________
Миколаїв
2020
ПЛАН
Сімейне право у 30-ті роки рр.. ХХ ст.
Трудове право у 30-ті роки рр.. ХХ ст.
2
ВСТУП
Елементом повсякденності кожного з нас є шлюбно-сімейні відносини та сімейний побут.
У процесі еволюції суспільства їх розвиток став залежати від політики держави. Оскільки держава регулює суспільство, а його головним осередком є сім’я, це пояснює те, чому історія повсякденності змінює свій характер під впливом політичних процесів.
Мета цього реферату полягає в аналізі розвитку радянського сімейного законодавства протягом 30-х років на теренах України, та показати, як на основі державної регламентації шлюбно-сімейних відносин змінювалася історія повсякденності в Україні в цей період.
Упродовж декількох десятиліть після встановлення більшовицької влади в Україні, 1930-ті роки стали фундаментом для радикальних змін і перетворень у галузі інституту сім’ї, що певним негативним відголосом дається взнаки і сьогодні.
Реалізація принципів радянського сімейного законодавства призвела до трансформації традиційної шлюбної моделі поведінки та формування радянської шлюбної моделі поведінки й обрядовості, які до цього часу залишаються актуальними.
Важливий етап становлення трудового законодавства України припадає на 1930-ті роки, які характеризуються домінуванням загальносоюзного законодавства над республіканським, де регулювання відбувається шляхом використання союзних нормативних актів, а з іншого – дублюванням республіканським законодавством змісту загальносоюзних законодавчих актів.
3
1. Сімейне право у 30-ті. роки рр.. ХХ ст..
Революційні події 1917 р. позначилися на усіх сферах життя суспільства, в тому числі і на сімейно-шлюбних відносинах. Так, після тривалої обмеженості жіночих прав, у суспільстві поширювалися принципи вивільнення жінок від соціальної, економічної і духовної залежності та зрівняння їх в політичних і громадських правах з чоловіками.
Більшовицькою партією, яка прийшла до влади, було здійснено революційні зміни в шлюбно-сімейному законодавстві. Протягом перших днів існування Радянської держави було розроблено та затверджено нове шлюбно-сімейне законодавство РРФСР, згодом і УРСР. Воно призвело до трансформації традиційних шлюбно-сімейних відносин, формування нової моделі поведінки, важливу роль в якій відігравала держава.
Поступово, з утвердженням тоталітаризму, особисте життя, мораль і побут також стали частиною тотального контролю партійних органів. Базові принципи партійного життя стосувалися шлюбно-сімейних відносин та регламентували їх. Саме в цей час були сформовані базові засади сімейного законодавства, які призвели до формування моделі радянської родини, риси якої і до цього часу залишається актуальними.
Індустріалізація, урбанізація, колективізація, що мали місце у 1930-х рр. також позначилися на сімейно-шлюбних відносинах. Зокрема, роль жінки, на відміну від патріархальної традиційної роди, не обмежувалася родиною. Формувався та активно впроваджувався у суспільство образ жінки – активної учасниці громадського життя, виробничих відносин. Спостерігалося різке збільшення чисельності жінок-робітниць відбувається у період реконструкції народного господарства. За період між переписами населення 1926 і 1931 рр. їх кількість зросла у 2,6 рази. У 1929 р. в промисловості і будівництві України працювало більше 140 тис жінок. Початок індустріалізації поставив вимогу збільшення робочих рук на виробництві. А, крім того, в умовах ліквідації усіх форм приватновласницької діяльності змінюються реалії повсякденного життя і джерел фінансування радянської сім’ї. Так, наприклад, 1931 р. став роком найбільшого втягнення до промислової сфери домогосподарок і хатніх робітниць. Зміна економічних умов розвитку спонукала владу до змін сімейного законодавства. 27 червня 1936 року «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги
4
багатодітним, розширення сітки пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садів, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни в законодавстві про розлучення».
За цим законом вперше запроваджувалася допомога по багатодітності, затверджувався план розширення мережі дитячих виховних установ, встановлювалася кримінальна відповідальність за відмову в прийомі на роботу вагітних жінок, за несплату аліментів на дітей, запроваджувалося збільшення тривалості декретної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Цей Закон впорядкував порядок стягнення аліментів на дітей, встановивши розмір аліментів відповідно до заробітної плати відповідача у відсотковому відношенні залежно від кількості дітей.
Важливим законодавчим актом у галузі сімейного права стала постанова ЦВК і РНК СРСР "Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатодітним, розширення мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів та про деякі зміни в законодавстві про розлучення" віл 27 червня 1936 р., яким заборонялись аборти, встановлювалася матеріальна допомога багатодітним, посилювалась кримінальна відповідальність за несплату аліментів.
У виконання даної постанови ЦВК і РНК УСРР 4 серпня 1936 року прийняли постанову, яка вносила зміни і доповнення до Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР. Так, у ст. 31 Кодексу були внесені зміни про сплату аліментів. На одну дитину утримувалась четверта частина заробітної плати (заробітку) відповідача, на утримання двох дітей — третина, трьох і більше
— 50 відсотків заробітної плати відповідача.
В 30-ті роки в зв'язку з ліквідацією дитячої безпритульності приймається ряд актів про посилення турботи державних органів про дітей і підвищення відповідальності батьків за їх виховання. Кодекс закони про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадського стану УСРР 1924 року був доповнений ст. 16—1, яка передбачала відібрання у батьків дітей і передачу їх до дитячих будинків при відсутності належного нагляду за ними. Ст. 16 Кодексу була доповнена частиною другою, де вказувалось, що при відсутності нагляду збоку батьків за їх дітьми органи Наркомату освіти і міліції зобов'язані повідомляти про це громадські організації за місцем роботи батьків.
5
Постановою були внесені зміни в законодавство про розлучення. Запис про розлучення здійснювався тільки після виклику подружжя в ЗАГС і сплати за реєстрацію розлучення грошової суми, розмір якої було значно збільшено. Обов'язковим стало занесення інформації про розлучення до паспортів подружжя.
Необхідно зазначити, що на початку 1930-х років особисте життя, мораль і побут поступово почали потрапляли під суворий контроль партійних органів. Принципи партійного життя розповсюджувалися на шлюбно-сімейні відносини й регламентували їх. Суспільне обговорення проблем розлучень, шлюбної та позашлюбної народжуваності, сексуальних зв’язків, ставлення до релігії знаходило обговорення в численних довідках, протоколах.
Таким чином, те, що раніше вважалося повсякденним життям, інтимною сферою та стосувалося кожного особисто або його сім’ї, нова революційна мораль проголошувала суспільним надбанням. «Партія має право зазирнути у сім’ю кожного із нас і проводити там свою лінію», – типово-традиційна теза в публіцистиці 1930-х років. Державна регламентація методом усебічного контролю послаблювала позиції шлюбно-сімейних відносин.
Регламентаційні нововведення держави щодо повсякденного життя та обрядів української родини супроводжувалися боротьбою з традиціями, патріархальними звичаями та насадженням нового побуту. Формування нової революційної культури як заперечення традицій, її привнесення в суспільну свідомість служили меті побудови соціалізму. Ці нововведення були покладені в основу змін повсякденного життя громадян радянської України не тільки 1930-х років, а й наступних десятиліть.
Трудове право у 30-ті роки рр.. ХХ ст.
На початку 30-х років був переглянутий і доповнений Кодекс законів про працю УСРР 1922 року. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 25 лютого 1931 року внесла ряд змін і доповнень до Кодексу законів про працю УСРР 1922 року.
Зміни торкнулися таких положень: переведення робітників промисловості й транспорту на 7-годинний робочий день; підприємства переведено на безперервний робочий тиждень; уведено систему «плаваючий вихідний день» (отримання вихідного дня в різні дні тижня); нараху-вання заробітної плати регулювалося професійною кваліфікацією робітника; фіксованими ставками або
6
за тарифними сітками; уведено основні формами оплати: відрядну, почасову й преміальну. Особлива увага, як і раніше, приділялася забезпеченню жорсткої трудової дисципліни робітників і службовців. Так, відсутність на робочому місці без поважної причини протягом одного дня каралася звільненням із роботи з позбавленням права користуватися житлом, наданим підприємством.
В окремих сферах народного господарства СРСР прийнято положення про дисципліну на залізничному транспорті (1933 рік), в органах юстиції (1933 рік), на водному транспорті (1934 рік), в органах зв’язку (1935 рік), які містили більш жорстоку відповідальність окремих категорій працівників.
11 вересня 1935 року РНК УСРР затвердив Статут про дисципліну робітників та службовців комунальних електростанцій і електромереж УСРР.
Чергові зміни в трудовому законодавстві України відбулися з підписанням нової Конституції УРСР (1937 рік), де встановлені нові положення організації праці. До них належали право кожного на працю й усунення загальної трудової повинності. Останнє свідчило про усунення експлуататорських класів і визиску людини в державі. Однак варто зазначити, що ці положення реалізовані лише на папері та відсутні в практиці. Цей історичний період характеризує початок масових репресій, де не дотримувалися трудові та інші права громадян. Отже, 1936–1938 роки символізують нестабільність політичної сфери держави: з одного боку, номінальне створення конституційних прав і свобод громадян і законодавчі та фактичні гарантії їх реалізації, а з іншого – відсутність забезпечення цих норм (жорсткі умови праці й суворе дотримання трудової дисципліни). Останнє сприяло регресії професійної сфери держави, «витоку розуму» за кордон.
З метою зміцнення трудової дисципліни 20 грудня 1938 року, згідно з постановою РНК СРСР, створені трудові книжки, головна мета яких полягала в обліку робітників і службовців у всіх державних і кооперативних підприємствах, установах та організаціях. Трудові книжки містили основні відомості про працівника: прізвище, ім’я по батькові, вік, освіта й професія; загальні відмітки про його трудову діяльність (місце роботи, перехід з однієї установи до іншої та причини переходу, відзнаки й нагороди). Окремою категорією зазначалася причина звільнення, яка співвідносилася з посиланням на статтю Кодексу законів про працю (пункт), тобто відповідати певним положенням закону.
Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 25 лютого 1931 року внесла ряд змін і доповнень до Кодексу законів про працю УСРР 1922 року. Було завершено
7
процес переведення робітників промисловості і транспорту на 7-годинний робочий день. Більшість підприємств і установ було переведено на безперервний робітничий тиждень, а робітники і службовці одержували день відпочинку по черзі у різні дні тижня. Заробітна плата виплачувалась залежно від професійної кваліфікації робітника, за твердими фіксованими ставками або за тарифними сітками, розробленими для кожної галузі промисловості. Основними ((юрмами оплати були відрядна, почасова і преміальна. Характерною була суворість заходів, спрямованих на зміцнення трудової дисципліни робітників і службовців. За постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 22 листопада 1932 року неявка на роботу без поважної причини, хоча б протягом одного дня, тягла за собою звільнення з роботи з позбавленням права користуватися квартирою, наданою в будинку даного підприємства чи установи. В окремих галузях народного господарства СРСР були прийняті статути про дисципліну: на залізничному транспорті (1933 р.), в органах юстиції (1933 р.), на водному транспорті (1934 p.), в органах зв'язку (1935 p.).
У 1938 році постановою РНК СРСР вводяться єдині трудові книжки, у яких фіксувалась уся трудова діяльність працівника. З метою морального стимулювання Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1938 року встановлюються звання Героя Соціалістичної Праці, а також медалі "3а трудову доблесть" і "За трудову відзнаку".
8
ВИСНОВКИ
Таким чином, сімейну політику більшовицької влади початкового її етапу можна визначити як антисімейну, а впровадження образу нового громадянина, не обмеженого сімейними зобов’язаннями, призвело до ряду негативних наслідків – збільшенню кількості розлучень, зменшення рівня народжуваності, руйнуванню інституту сім’ї, і зростанню кількості безпритульних.
Радянське сімейне право 1917–1937 рр. яким було регламентовано ідейну доктрину соціалізму, змінило традиційні сімейно-шлюбні відносин на території України та спрямовувало на виховання «нового» радянського суспільства. А у нормативно-правових актах це було відображено в декларації ідей рівноправ’я чоловіків та жінок, проте на практиці – в унікальному та тотальному втручанні органів державної влади у приватне життя.
У висновках щодо трудового права в Україні у 30-ті роки основним етапом є створення другого Кодексу законів про працю, що мала прогресивний характер для того часу.
У цей історичний період закладено основи для оформлення трудового договору; розвитку системи трудового законодавства України, однак Кодекс мав низку певних недоліків, а норми трудового законодавства мали формальний (декларативний) характер. Також хотілося б відмітити, що трудове законодавство України в період 30-тих років характеризувалося певною нестабільністю та протиріччями, що пов’язано з особливостями соціально-економічного розвитку держави того часу.
9
ЛІТЕРАТУРА
1. Пастухов В.П. Радянське трудове право. Київ : Радянська школа, 1989.
2. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навчальний посібник. 6-те видання, перероблене й доповнене. Київ : Знання, 2007.
3. Абрамова О.В. Советское трудовое право. Москва :Высшая школа, 1988.
4. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: новые источники. Государство и право. 1996. № 1.
5. Правознавство / за ред. В.В. Копєйчикова. Київ : Юрінком Інтер, 2002.
6. Погорілко В.Ф. Радянське трудове право : навчальний посібник. Київ : Політвидав України, 1984.
7. Сімейне право України: підручн. / за ред. Гопанчука В. С. К. : Істина, 2002.
8. Міхеєва О. К. Проблеми шлюбних відносин у контексті радянської сімейної політики в Україні на початку 1920-х рр. (за матеріалами фахових юридичних видань та газет). Історичні і політологічні дослідження. 2013. № 4.
9.Матвеев Г. К. Советское семейное право : учебник. — М., 1985.
10. Ромовська З. В. Українське сімейне право : підручник. — К., 2009.
11. Гонгало Б. М. Гражданское право. Жилищное право. Семейное право. Избранное. — М.,2011.
12. Жилінкова І. В. Регулювання майнових відносин у сім’ї: тенденції розвитку цивільного та сімейного законодавства // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. — Т. 3 : Цивільно-правові науки. Приватне право / за заг. ред. Н. С. Кузнєцової. — Х., 2008.
13. Кивалов С. В., Червоный Ю. С. Волосатый Г. С., Калитенко О. М. Семейное право : / под. ред. Червоного Ю. С. — К., 2009.
14. Сімейне право України : підручник / Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. та І. В. Жилінкової. — 3-тє вид., переробл. і допов. — К.,2011.
10