МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Центр доуніверситетської підготовки та післядипломної освіти
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: «ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НЕПОВНИМИ СІМ”ЯМИ»
слухача центру доуніверситетської
підготовки і післядипломної освіти
галузь знань – 0101 – педагогічна освіта, спеціальності - 7. 010106 – соціальна педагогіка
Чабан Тетяна Іванівна
Керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Демиденко Т.М.
Національна шкала ________________
Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____
Члени комісії:___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
ЧЕРКАСИ - 2014
ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. НЕПОВНА РОДИНА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГЧНА ПРОБЛЕМА................................................................................................................6
1.1. Особливості виховання дітей в неповних сім”ях..............................................6
1.2. Соціально-педагогічна робота з неповними сім”ями у загальоосвітньому навчальному закладі................................................................................................. 17
Висновки до першого розділу................................................................................24
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З НЕПОВНИМИ СІМ”ЯМИ....................................................................................26
2.1. Розробка програми, спрямованої на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей...........................................................................................................26
2.2 Аналіз результатів впровадження програми, спрямованої на соціально-педагогічну підтримку неповних сімей у Смілянському навчально-виховному комплексі “Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія ім. В.Т.Сенатора” Смілянської міської ради Черкаської області.........................................................34
Висновки до другого розділу..................................................................................40
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ...........................................................................42
.Характеристика нормативної документації по охороні праці у роботі соціального педагога..................................................................................42
.Охорона праці в процесі роботи соціального педагога з неповними сім”ями........................................................................................................43
Висновки до третього розділу................................................................................45
ВИСНОВКИ..............................................................................................................46
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................49
ДОДАТКИ..................................................................................................................54
ВСТУП
Актуальність проблеми З самого народження людина потрапляє в суспільство. Вона росте, розвивається і вмирає в ньому. На розвиток людини впливає безліч різних чинників, як біологічних, так і соціальних. Головним соціальним фактором, що впливає на становлення особистості, є сім'я. В останні десятиліття зростає кількість малих сімей, що складаються з одного з батьків, частіше за все матері - неповних. На думку фахівців, адекватна соціалізація дітей в сім'ї з одним із батьків неможлива. «Для щасливого дитинства дитина має потребу в будинку, де є батько, і мати», - пише відомий соціолог І. Кон [16]. При цьому статистичні дані показують, що в Україні кожна сьома дитина, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, росте в сім'ї з одним батьком, як правило, з матір'ю. Причинами даної тенденції є:
- зростання розлучень. В 2000 р. було зареєстровано 197,3 тис. розлучень, в 2009 р. –145,4 тыс. Показник дещо зменшився, але досить високий [42].
- збільшення кількості народжень поза зареєстрованого шлюбу. У 2000 році частка дітей, що народилися у жінок, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, становила 17,3% від загальної кількості новонароджених, у 2011 році майже в півтора рази більше — 21,9%[42].
- висока смертність чоловіків працездатного віку. У 2000 році коефіцієнт смертності чоловіків працездатного віку (від 14 до 65 років) на 1000 населення склав 11,0 (жінок - 3,9), а в 2011 році - 15,1 (жінок - 4,8). Згідно з даними Держкомстату України, середня тривалість життя у чоловіків складала в 2000 році 62 року (у жінок - 73,8). До 2011 року вона скоротилася у чоловіків до 58,5 року (у жінок до 71,9 року) [43].
Виховання дітей у неповних сім”х є важливою проблемою, розв”язанням якої зайняті педагоги, психологи, юристи, лікарі, економісти, представники багатьох інших наук. Учені і практики вивчають проблеми і труднощі, що виникають у сім'ях різного складу. Серед них такі вчені як Ю.П.Азаров, Т.Ю.Василькова, М.А.Галагузова, В.М.Дружиніна, С.В.Ковальов, З.Матейчек, М.С.Мацковская, Р.В.Овчарова, В.Сатир, А.С.Співаковська, Б.Спок, З.Фрейд, Е.Г.Ейдеміллер та інші.
При вихованні дитини перед овдовілою або розлученою жінкою, незаміжньою матір'ю стоять неоднакові проблеми. Характер труднощів по-різному ускладнює їх життя незалежно від того, що основа, по суті, одна - вихованням дитини в сім'ї займається тільки одна людина. Відсутність батька у вихованні посилює формування комплексів у дітей, невпевненості в собі. Це сприяє появі порушень у поведінці та психіці дитини. Тому тут необхідно надати самотній матері допомогу у вихованні майбутнього чоловіка або жінки.
Враховуючи актуальність проблеми, та зважаючи на недостатню дослідженість проблеми нами було обрано тему дипломної роботи: «Особливості роботи соціального педагога з неповними сім'ями.».
Мета дослідження:вивчення особливостей соціально-педагогічної роботи з неповними сім”ями.
Завдання дослідження:
1. На основі аналізу соціально-педагогічної та психолого-педагогічної літератури проаналізувати поняття “неповна родина” та дослідити проблеми виховання в них.
2. Розробити програму соціально-педагогічної допомоги неповним сім'ям, які виховують хлопчиків.
3. Перевірити ефективність розробленої програми на практиці.
4. Виявити особливості охорони праці у процесі соціально-педагогічної роботи з неповними сім”ями.
Об'єктом дослідженняє неповні сім'ї, в яких виховуються хлопчики.
Предмет дослідження:особливості роботи соціального педагога з неповними сім'ями, які виховують хлопчиків.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано загальні та соціально-педагогічні методи наукового дослідження:
теоретичні : аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення з метою вивчення сутності основних понять дослідження, аналізу основних методів, форм і технологій роботи з неповними сім”ями.
емпіричні : анкетування матерів та дітей, спостереження за дітьми, бесіда з батьками з повних сімей, матерями та дітьми з неповних сімей, аналіз документів, соціальна паспортизація з метою визначення основних методів і критеріїв діагностики щодо виявлення неповних сімей та перевірки ефективності способів соціально-педагогічної роботи з дітьми.
Дослідження проводилося на базі Смілянського навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І ступеня - гімназія ім.В.Т.Сенатора” Смілянської міської ради Черкаської області. В експерименті брало участь 6 учителів, 13 батьків і 10 учнів.
Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні сутності основних понять, аналізі нормативно-правової бази соціально-педагогічного супроводу дітей з неповних сімей, розкритті змісту методів, форм і технологій соціально-педагогічної роботи щодо роботи з неповними сім”ями.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що перевірено ефективність методів, форм і технологій соціально-педагогічної роботи щодо роботи з неповними сім”ями і підготовлено методичні рекомендації для соціальних педагогів, вчителів школи та батьків.
Структура дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків . Загальний обсяг роботи складає 80 сторінок. Список використаних джерел - 49 найменувань. Робота містить 4 ілюстрації, 1 таблицю, 3 додатки.
РОЗДІЛ 1. НЕПОВНА СІМ”Я ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1.Особливості виховання дітей в неповних сім”ях.
Сім’я є одним з головних інститутів виховання. Це пояснюється тим, що в ній дитина перебуває протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інших інститутів виховання не може зрівнятися з сім’єю. У сім’ї формуються основи особистості дитини. Неповна сім’я це гостра проблема сучасного суспільства. За останні роки різко збільшилось число дітей, які виховуються в неповних сім’ях. Життя й умови виховання дитини в неповній сім’ї мають явну специфіку й істотно відрізняються від життя дитини в повній сім’ї. Ці особливі умови життя дитини відбиваються на особливостях її особистісного розвитку, її емоційному самопочутті, самооцінці, відношенні до інших людей. Неповною називається така сім’я, яка складається з одного з батьків з одним або декількома неповнолітніми дітьми [15]. Т.С.Зубкова відзначає, що неповна сім’я – мала соціальна група, спільно мешкаючих одного з батьків і його дітей (дитини), що утворилася в результаті розлучення, смерті чоловіка або жінки, народження або всиновлення дитини поза шлюбом, у якій відповідальність за виховання й соціалізацію дітей несе, як правило, один з батьків [13].
І.Дементьєва вважає, що неповна сім’я, яка виникає в результаті розлучення, є найбільш уразливою з погляду її виховного потенціалу. Крім того, для багатьох дітей, які втратили рідного батька, перспектива отримати іншого в результаті повторного заміжжя матері є досить незначною. Це пов'язане з тим, що лише невелика частина жінок, які мають дітей, вступають у повторні шлюби, а i з тим, що не завжди вітчим для дитини стає дійсним батьком [12].
На думку А.Д.Андреєвої, що згідно даних вітчизняних дослідників, реалізація функцій родини в умовах виховання дітей у неповній сім’ї має наступні особливості:
а) утруднена економічна підтримка неповнолітніх членів сім’ї, тому що часто неповна сім’я - малозабезпечена або нужденна; середній матеріальний доход у неповній сім’ї нижче, ніж у повні. Матеріальні утруднення можуть привести до порушення фізичного здоров'я дітей з неповної сім’ї в силу неповноцінного харчування, відсутності необхідного одягу та взуття й викликати труднощі у відновленні здоров'я дитини, її лікуванні;
б) зниження можливості реалізації репродуктивної функції, не задовольняється потреби батьків у дітях, дітей - у братах і сестрах;
в) зниження можливості в організації змістовного дозвілля й відпочинку в силу недостатності матеріальних засобів і зайнятості самотнього батька (матері);
г) «подвійна» відповідальність одного з батьків за матеріальне забезпечення й соціалізацію дитини часто зрушує орієнтири на матеріальне забезпечення, а не на духовні цінності, тобто можуть відбутися порушення в оволодінні дитиною соціальними нормами й правилами;
д) відсутність у неповній родині емоційно-психологічного тла, що створює повноцінні подружні й батьківські відносини;
е) порушення емоційного зв'язку з відсутнім батьком, нереалізованість потреби в прихильності до нього;
ж) порушення процесу формування психологічної основи дитини в силу ускладнення розвитку подань про культуру спілкування між поколіннями . Кон І.С. відзначає, що в неповній родині виховне, навчальне середовище й те, що соціалізує дівчинок і хлопчиків, різне [2,16].
Як відмічає С.А.Корольова у неповній сім’ї для майбутнього чоловіка й жінки відсутнє головне - приклад шлюбних відносин. Тому відсутні для дітей - майбутнього чоловіка, жінки й батьків - певна можливість формування культури почуттів, відносин, характерних для взаємин чоловіка й дружини. Майбутні чоловіки, які виховуються без батька, нерідко засвоюють жіночий тип поведінки або ж у них формується перекручене розуміння чоловічої поведінки як агресивної, різкої, жорстокої. А в майбутніх дружин, які виросли без батька, гірше формуються уявлення про ідеал майбутнього чоловіка, у подружньому житті їм значно важче адекватно розуміти чоловіка й синів. Тому в таких сім’ях свідомо більше причин для конфліктів, розлучень [19].
Існування неповних сімей обумовлюється в основному наступними причинами: смертю чоловіка або жінки; відносно широко розповсюдженою позашлюбною народжуваністю; розпадом шлюбів. У зв'язку із цим розрізняють наступні різновиди неповних сімей: осиротіла, позашлюбна, розведена, яка розпалася. Залежно від того, хто з батьків займається вихованням дитини, виділяють: материнські й батьківські неповні сім’ї. По кількості поколінь у сім’ї розрізняють: неповну просту - мати (батько)з дитиною або декількома дітьми й неповна розширену - мати (батько) з одним або декількома дітьми й іншими родичами. Останні становлять абсолютну більшість серед неповних сімей [9].
Осиротіла неповна сім’я - утвориться в результаті смерті одного з батьків. Незважаючи на те, що втрата близької людини - це страшний удар для сім’ї, її члени, які залишилися здатні згуртуватися й підтримати цілісність сімейної групи. Родинні зв'язки в таких сім’ях не руйнуються: зберігаються взаємини з усіма родичами, які продовжують залишатися членами сім’ї.
Неповна розведена сім’я – сім’я в якій батьки з якоїсь причини не захотіли або не змогли жити разом. Дитина, яка виросла в такій сім’ї, одержує психологічну травму, спричиняється появи почуття неповноцінності, страху, сорому. Тому є природні бажання, особливо маленьких дітей, надія на возз'єднання, відновлення шлюбних відносин між батьком і матір'ю.
Позашлюбна сім’я (самотня мати) має свої особливості. У силу якихось обставин жінка приймає рішення мати дитину не одружуючись. Це може бути бажання скрасити самітність, прагнення задовольнити потребу в материнстві або залишити дитину як нагадування про людину, яку вона жагуче любила тощо [41].
Особливості сучасної неповної сім’ї багато в чому обумовлені змінами в співвідношенні тих або інших функцій, їх перегрупуванням і визначаються своєрідністю укладу життя, відносин, властивих кожній конкретній сім’ї. Так неповна сім’я має досить специфічні умови життєдіяльності, відрізняється своєрідними умовами виховання й соціалізації дітей. Під соціалізацією розуміється розвиток дитини у взаємодії з навколишнім середовищем у процесі її засвоєння й відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також розвиток і саморозвиток у тому суспільстві, до якого вона належить. Провідна роль сім’ї в процесі соціалізації дитини незаперечна, тому що родина визначає фізичний, розумовий і емоційний розвиток особистості,відіграє визначальну роль у формуванні психологічної основи дитини, має велике значення в оволодінні людиною соціальними нормами й фундаментальними ціннісними орієнтаціями, виконує функцію соціально-психологічної підтримки й захисту своїх членів від негативного впливу навколишнього світу [3].
Виховні можливості в неповній сім’ї обмежені: ускладнюється контроль і нагляд за дітьми, відсутність одного із батьків позбавляє дітей можливості знайомити з різними варіантами сімейних відносин і спричиняє однобічний характер психічного розвитку. Це пов'язане з відсутністю зразків сексуальної поведінки дорослої людини, які можна було б наслідувати в майбутньому. Хлопчик, який одержав «охоронне» материнське виховання, нерідко позбавлений необхідних чоловічих рис: твердості характеру, дисциплінованості, самостійності, рішучості. Дівчинці спілкування з батьком допомагає формуванню образа чоловіка. Якщо батька в родині немає, то образ чоловіка виходить перекрученим - збідненим або, навпроти, ідеалізованим, що приводить згодом або до спрощеності в особистих відносинах із чоловіком, або до непереборних складностей. Опираючись на негативний досвід батьківської сім’ї, чоловік і жінка з неповних сімей легше йдуть на розрив і у власній сім’ї [6].
І.В.Гребенніков вважає, що основне призначення сім’ї – задоволення суспільних, групових і індивідуальних потреб. Будучи соціальним осередком суспільства, сім’я задовольняє ряд його найважливіших потреб, у тому числі й у відтворенні населення. У той же час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, а також загальносімейні (групові) потреби. Із цього й можна виокремити основні функції сім’ї: репродуктивна, економічна, виховна, комунікативна, організації дозвілля й відпочинку. Між ними існує тісний взаємозв'язок, взаємопроникнення й взаємодоповнюваність. В неповній сім’ї дані функції виконуються на недостатньому рівні, що негативно впливає на формування особистості дитини.
Репродуктивна функція сім’ї складається у відтворенні життя, тобто в народженні дітей, продовженні людського роду. В неповній сім’ї дана функція відсутня, якщо мати не хоче другий раз виходити заміж, щоб не травмувати дитину. Діти в неповних сім’ях, часто не мають молодших братиків або сестричок, в них не формуються навички поведінки з молодшими дітьми.
З економічною функцією тісно зв’язана проблема керування сім’єю, тобто питання верховенства в сім’ї. В сім’ї, звичайно головним є батько, йому належить необмежена влада. В неповній сім’ї найчастіше головною є матір, тому дитина непереймає приклад поведінки батька та чоловіка в сім’ї.
Можна назвати наступні компоненти комунікативної функції сім’ї: посередництво сім’ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодична преса), літературою й мистецтвом; вплив сім’ї на різноманітні зв’язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер його сприйняття; організація внутрісімейного спілкування. В неповній сім’ї комунікативна функція не виконується в повній мірі.
Діапазон впливу сім’ї на виховання дітей настільки ж широкий, як і діапазон суспільного впливу. В неповній сім’ї виховна функція покладена на одну людину матір або батька, й вони не в змозі виконувати її в повному обсязі. Активний вплив сім’я робить на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поведінки. Будучи для дитини мікромоделлю суспільства, сім’я виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів. Суспільні правила вперше усвідомлюються в сім’ї, культурні цінності суспільства споживаються через сім’ю, пізнавання інших людей починається з сім’ї.
Функція організації дозвілля та відпочинку має велике значення для розвитку дитини, проведення часу з батьками зближує їх. В неповній сім’ї дана функція не виконується в повній мірі [10,24].
Неповна сім'я - це сім'я, де немає одного з батьків. Найчастіше зустрічаються ситуації, коли в сім'ї немає батька. Звичайно це стає якоюсь проблемою у віці 3 років, тому що саме в цьому віці діти починають відвідувати дитячий садок, або активніше спілкуються з однолітками й починають зауважувати, що в інших сім'ях є батько. В цьому випадку матері, відповідаючи на запитання дитини, потрібно уникати сильного негативу або занадто різких, грубих зауважень убік батька дитини. Звичайно, діти з неповної сім'ї можуть вирости небагато більше сором'язливими, ранимими, чим діти з повної сім'ї, але звичайно це буває у випадку занадто складного емоційного стану матері. Мати, яка упевнена, що впорається із завданням виховання своєї дитини, що підтримує й у всьому намагається зрозуміти свою дитину, і не губить своєї щиросердечної рівноваги, зможе виростити чудового сина або доньку.
Особливо актуальна проблема в вихованні дитини в неповній сім'ї - це поява нового батька. Якщо дитина ще дуже маленька, то цей період не є чимось складним для маляти. Якщо тато з'являється в більше свідомому віці дитини, то вона може відреагувати по-різному. В 3 роки період знайомства з новим членом сім'ї може протікати більш-менш спокійно, але у віці від 6 років, коли дитина вже звикла жити тільки з мамою вдвох, вона може починати протестувати. Батьки повинні розуміти, що дитина не ставиться негативно до конкретної людини, хоч це й здається так, а під його негативними емоціями часто ховається страх, що тепер усе буде інакше, а значить погано. Дитина починає боятися, що його мама почне любити його менше, буде більше проводити часу із цією незнайомою людиною тощо. У такій ситуації розуміння й терпіння варто виявити як матері, так і новому батькові. Необхідно проводити більше часу всім разом, батькам говорити, як вони люблять дитину, пояснювати, що в новій сформованій ситуації немає нічого поганого тощо.
Така ж складна ситуація і у тих сімей, де з'являється нова мама. Багато жінок упевнені в тім, що завжди зможуть знайти спільну мову з дитиною свого чоловіка, але часто зіштовхуються із зовсім протилежною ситуацією, виявляючись до цьому зовсім не готові. Спочатку необхідно налагодити гарні й довірчі відносини з дитиною, а вже потім обережно спрямовувати її. Жінка може зштовхнутися з особливими сильними ревнощами, якщо в чоловіка є донька. Тут важливо особливо поступово налагоджувати взаєморозуміння, не намагатися давити, загрожувати або сварити дитину, це ні до чого не приведе й тільки ускладнить ситуацію.
Якщо дитина зіштовхнулася з розлученням батьків, і добре пам'ятає свого батька або матір, тут можуть виникнути додаткові проблеми, такі як порівняння нового члена сім'ї. Висловлення вголос порівняльних фраз, які звичайно завжди будуть не на користь нового батька або матері, можуть вивести з рівноваги, але цього ніколи не можна допускати. Навпаки, варто докладніше розпитати дитину про ті гарні якості, які вона пам'ятає про своїх батьків й можливо навіть щось відтворити [20].
Існує певна різниця у вихованні та соціалізації дитини в материнських та батьківських неповних сім'ях.
Розгорнута інтерпретація терміну “материнська неповна сім'я” означає більш широку категорію матерів, що виховують дітей у сім'ях без батька, у тому числі розведених і вдових. Як правило, у повсякденній свідомості людей поняття «самотня мати» ототожнюється із самотнім материнством, а сім'ї самотніх матерів різного шлюбного статусу є неповними або материнськими сім'ями. Більша частина таких сімей виникає через відхід батька. Тому жінки своє розчарування стосовно колишнього чоловіка іноді несвідомо проектують на дитину. У ряді випадків мати прагне заповнити недолік батьківської турботи, оточуючи дитину надмірним пещенням й опікою. У материнських неповних сім'ях хлопчики не бачать прикладу чоловічої поведінки в сім'ї, що заважає формуванню в процесі їхньої соціалізації адекватного подання про рольові функції чоловіка, батька. Хлопчик не має можливість на найближчому прикладі спостерігати особливості чоловічої поведінки й мимоволі переймає жіночі риси. Психічний і сексуальний розвиток дівчинки в неповній сім'ї також відрізняється суперечливістю. Поведінку незаміжньої матері в сім'ї багато в чому обумовлено відсутністю батька. Це впливає і на соціалізацію дівчаток, що виховуються в материнських неповних сім'ях, спотворює їхнє уявлення про рольові функції жінки, дружини, матері. Часто в неповних сім'ях даного типу виникає таке явище, як фемінізація (перевага жіночого впливу). Матері, що виховують дітей у неповній сім'ї, часто змушені витрачати більше часу й сил на матеріальне забезпечення сім'ї й відповідно менше часу й сил залишається в них на заняття з дітьми, їхнє виховання. Діти в цьому випадку часто залишаються без усякого догляду, що обертається нерідко проблемою бездоглядності дітей [21].
Серед населення існує думка про те, що батько, що виховує дитину без матері, це рідке явище. Неповна батьківська сім'я це не цілком традиційна модель сім'ї, тому весь уклад життя, включаючи звички суспільного сприйняття, не цілком до неї пристосовані. Серед батьків, що виховують дітей без матері часто зустрічається думка, що жінка більше компетентна в питаннях виховання дітей. Існуючий стереотип про те, що жінка повинна бути «охоронницею домівки», а чоловік є домінуючим на ринку праці, «єдиним годувальником» сім'ї, ускладнює й без того складну подвійну відповідальність батька. Однією з основних причин виникнення неповної батьківської сім'ї є смерть жінки. Іноді причиною виникнення самотнього батьківства є розлучення чоловіка й жінки, або результат судового рішення про позбавлення або обмеження рідної матері дитини батьківських прав. В останні роки виявляється тенденція змушеного самотнього батьківства в результаті невиконання матір'ю своєї материнської ролі (халатне відношення до питань життя й виховання дитини, добровільно обране роздільне проживання матері й дитини). Причиною виникнення неповної батьківської сім'ї може бути фактор соціального батьківства - опікунство, піклування, коли чоловік у силу сукупності причин виконує батьківську роль у житті дитини, не будучи її біологічним батьком. Крім того, не варто забувати, що існує велика кількість батьківських сімей, які перебувають у шлюбі тільки фактично й виховують дитину поодинці, тобто без участі рідної матері дитини [15].
Численні дослідження неповних сімей, в яких тільки батько займається вихованням дитини, дозволили виявити низку проблем, властивих батьківській сім'ї.
По-перше, це поєднання ролі обох батьків в одній особі. Тому що сучасна сім'я характеризується поділом експресивної (виховної) і інструментальної (економічно продуктивної) ролей, батько при сполученні цих ролей зазнає істотних труднощів, що впливають на стан сім'ї в цілому. Наприклад, батьки більше чим матері схильні допомагати 6-літній дитині й поблажливіше ставитися до проявів її нестриманості, проте матері з більшою готовністю відгукуються на заклик виявити увагу, і більше сприйнятливі до статеворольових розходжень. Очевидно, існує якась загальна взаємодоповнюваність батьків, так що батьки є більше поблажливими вихователями в одних сферах і більше строгими - в інших. Сучасні ринкові відносини характеризуються повною зайнятістю матеріальним забезпеченням і мінімальною кількістю часу, виділюваного батьками для сімейних відносин. На виховання, як правило, часу не залишається. Діти в неповній сім'ї часом відчувають гостру нестачу уваги з боку батька, формуючись при цьому, як більше самостійні особистості, чим їхні однолітки, пізнаючи світ методом власних проб і помилок.
По-друге, неповну батьківську сім'ю характеризують утруднення в статеворольовій орієнтації дітей. Зростає ризик неуспішного формування власної сім'ї, тому що стереотипи чоловічої й жіночої поведінки в сім'ї формуються на ранньому етапі соціалізації дитини. Якщо нестача чоловічого стереотипу поведінки в сім'ї досить розповсюджене явище в сучасному російському суспільстві, то недолік материнського впливу, особливо для дівчат, істотно утрудняє процес формування уявлень про себе як дівчинку, жінку й матір. Дівчатка більше часу проводять у товаристві матерів, більше зайняті прибиранням будинку, готуванням їжі й іншими домашніх справ під доглядом матері. Більша частина цих завдань прямо спрямована на благополуччя інших членів сім'ї, привчає дівчинок передбачати й задовольняти потреби інших - виховують «турботливу» поведінку. При відсутності матері в сім'ї, стереотип жіночої поведінки формується впливом інших значущих дорослих, або списується з жіночої складової батька.
По-третє, для неповної батьківської сім'ї характерні й властиво особистісні проблеми самотнього батька. Чоловіки часто приховують свої любовні рани за мужнім самовладанням і мовчанням, замість того, щоб шукати підтримку серед оточуючих. Існує два різних погляди про чоловічу самотність. Один - це героїчний образ, що асоціюється із сильним, незалежним чоловіком, що проходить або мріє пройти випробування на мужність. Інший протилежний образ чоловічої самітності - трагічний чоловік, переможений невдаха, що замкнув свої двері й сидить на самоті за кухонним столом зі склянкою алкоголю. Важкі почуттєві втрати коливають основи всього існування і буття. Чоловік починає сумніватися у власній здатності робити оцінку, боїться помилитися й тому боїться майбутніх відносин.
По-четверте, неповній батьківській сім'ї часто властиві труднощі при створенні вторинної сім'ї, що виникають у відносинах між дітьми й новою дружиною батька та, можливо, її дітьми. З однієї сторони при формуванні вторинної сім'ї з'являється надія на поліпшення, з іншої, виникає тривога, переживання чогось чужорідного в будинку: дитина переживає за своє місце в сім'ї. Як правило, причини формування неповної батьківської сім'ї викликає глибокі трагедії - або смерть матері, або алкоголізм тощо і діти можуть бути сильно педагогічно занедбаними. Але, з іншого боку, і прагнення до тепла в них виражено сильніше. Тому багато чого у формуванні вторинної сім'ї буде залежати від позиції дорослих стосовно дітей.
Наступною характеристикою неповної батьківської сім'ї є період адаптації сім'ї при зміні її структури до нових умов існування, які притягають за собою зміну способів взаємодії, функції сім'ї й переконань. Така адаптація вимагає масу сил і батько, що несе головну відповідальність за дітей, часом має потребу в нагадуванні про те, що йому треба поїсти, відпочити, поспати й піклуватись за себе. Таким чином, у центрі уваги повинен бути новий образ повсякденного життя. У батьківських неповних сім'ях до перерахованого вище проблемам додається відсутність материнського пещення, без якого виховання дітей теж не може бути повноцінним [24].
Найбільші проблеми з вихованням дітей, як правило, виникають у неповних сім'ях, що утворилися в результаті розлучення. Тут своє вкрай негативний вплив робить як сам факт розлучення, так і звичайно попередня йому конфліктна ситуація в сім'ї. Як закордонні, так і відчизняні дослідження виховної дієздатності неповної сім'ї зафіксували ряд істотних відмінностей у поведінкових установках дітей розлученого чоловіка й жінки. Негативний вплив розлучення на соціальну адаптацію дітей проявляється не тільки в рамках міжособистісної взаємодії з батьками, але й поширюється на інші сфери життєдіяльності. У ряді публікацій відрізняється, зокрема, зниження пізнавальних установок у дітей після розлучення, низька шкільна успішність і слабка виразність прагнення до досягнень.
Переважна більшість соціальних характеристик дітей, що переживають розлучення, свідчить, на жаль, про негативний характер його наслідків на розвиток особистості дитини. Фахівці відрізняють більше виражені негативні наслідки ситуації в неповній сім'ї в дітей після розлучення, на відміну від дітей, що втратили батьків у результаті передчасної смерті. Якщо останні пережили втрату батька як наслідок нещасного випадку, то в батьків, що пережили розлучення, відхід одного з них пов'язаний з поданням про зрадництво, відсутність любові й власної незначущості. Діти після розлучення більше сприятливі до психологічної деформації особистості, вони частіше мають низьку самооцінку, вище індекс тривожності, більше підвласні комплексам [2].
1 2 3 4 5 6 7