Ім'я файлу: ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ.docx
Розширення: docx
Розмір: 125кб.
Дата: 26.02.2023
скачати

ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ

Чи багато хто проживає життя, не прагнучи пізнати, що вони знають і що вони люблять?
Багато хто!...Твоє завдання – в жодному випадку НЕ потрапити в їх число…

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

  1. Дайте визначення поняттю “організація”. Назвіть відомі вам загальні риси організації.

Організації – це групи людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Формальні Організації– це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети.
Прикладами формальних організацій є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо.

Виділяють три групи формальних груп:

  • командні групи: президент компанії і віце-президент, начальник цеху та його заступники тощо;

  • цільові виробничі групи: групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів тощо;

  • комітети, які поділяють на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково-технічна рада директорів тощо).

Неформальна Організація – це група працівників, яка формується спонтанно на засадах соціальної взаємодії (за спільністю інтересів, потреб чи уподобань) та, як правило, входить до складу формальної організації.
Прикладами неформальних організацій можуть бути групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, музики, економічних підходів тощо.

  1. За якими ознаками можна класифікувати організації?

Характерними ознаками підприємства є:

  • проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність, яка здійснюється на власний ризик, з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою одержання прибутку;

  • наявність статусу юридичної особи, ознаками якої є відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в арбітражному або третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство – ще товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб.




  1. Яка основна відмінність між формальними та неформальними організаціями? Наведіть приклади.


У формальних Організаціях діяльність яких свідомо планується, а нефоральні організації - формуються спонтанно (як правило, входить до складу формальної організації).

Прикладами формальної організації є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо.
Неформальні організації - групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, музики, економічних підходів тощо.


  1. Яку організацію можна назвати простою, а яку складною? Поясніть на прикладі.


Організація Проста – це організація, яка має лише одну ціль (такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри, тощо.)

Організація Складна – це організація, яка ставить перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей.
Приклад Складної організації. «Мак Доналдс» є організацією, яка складається більш як із семи тисяч самостійних підприємств, робота яких забезпечується підтримкою великої кількості організацій, які ведуть будівництво магазинів і цехів, здійснюють рекламу, проводять закупку продуктів, розробляють нові види продукції, здійснюють контроль якості. Кожна установа «Мак Доналдс» має свої плани реалізації продукції та прибутків. Організація є системою, тобто сукупністю взаємодіючих елементів, що складають цілісне утворення, яке має властивості, відмінні від властивостей складових елементів.


  1. Чому організацію з позиції системного підходу можна розглядати як відкриту систему? З яких підсистем складається ця організація?
    Як вони взаємодіють між собою?


Системний підхід дав змогу зрозуміти, що ефективність будь-якої організації забезпечується не якимось одним її елементом, а є результатом, що залежить від багатьох факторів. У будь-якій системі важлива робота цілого — як результат досягнутої динамічної рівноваги. Системний підхід об'єднав внески різних управлінських шкіл, які в той чи інший час домінували в теорії та практиці управління.

Будь-яка організація розглядається як відкрита система, що постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем. Вона складається із взаємозалежних підсистем, які перебувають одна з одною в організаційних відносинах.
Організація складається з керуючої та керованої підсистем, щодо яких частіше вживають термін «система».
Керуюча підсистема (суб’єкт управління) - сукупність органів управління і управлінських працівників з певними маштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління з допомогою яких здійснюється управлінський вплив.


Керована підсистема (об’єкт управління) - сукупність ресурсів і орг. екон-х умов, що супроводжують відтворювальні процеси на підприємстві (в об’єднанні). Дана підсистема характеризується рухом виробничих засобів. Становить єдність підсистем нищого порядку:

  • технічна (сукупність засобів праці);

  • технологічна (сукупність ек-х зв’язків між елементами системи).



Соціально-економічна система – людино-машинна система, яка має чітко виражену стохастичну (випадкову, імовірну) природу, процеси і явища в якій не можна точно передбачити.
Основні характеристики:

  • невизначеність (зовнішні і внутрішні фактори);

  • ієрархічна структура;

  • потенціальні системи (можливість нарощувати ефективність);

  • підпр-во (відкрита система);

  • чутливість, стійкість, швидкість реакції;

  • не можна точно визначити зворотні зв’язки.




  1. На які типи поділяють формальні групи? Наведіть приклад кожної з них.

Формальні Групи – створюються за бажанням керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей.
Існують різні типи формальних груп:

  • Група керівників (команда) - складається з керівника підприємства (його підрозділу) і безпосередніх заступників і помічників керівника.

  • Функціональна група - поєднує в собі керівника і спеціалістів функціонального підрозділу (відділу, бюро, служби), які реалізують загальну функцію управління і мають близькі професійні цілі та інтереси.

  • Виробнича група - має у своєму складі керівника і працівників, зайнятих виконанням певного виду робіт на низовому рівні управління (ланка, бригада, ділянка). Члени групи разом працюють над одним завданням, стимул - кінцевий результат, а відмінності між ними пов'язані з розподілом видів робіт між членами групи залежно від кваліфікації робітників.

  • Комітет - це група всередині підприємства, якій делегуються повноваження вищою ланкою керівництва для виконання будь-якого проекту чи завдання. Головна відмінність комітету від інших формальних структур полягає у груповому прийнятті рішення, що іноді є найефективнішим засобом вирішення складних проблем і досягнення цілей.


Формальні групи виникають за волею керівництва і тому у певній мірі є консервативними, тому що найчастіше вони залежать від особистості керівника і людей, які працюють в цій групі. Але як тільки вони виникають, відразу стають соціальним середовищем, в якому люди починають взаємодію між собою за іншими законами, створюючи неформальні групи.


  1. Поясніть недоліки та переваги існування на підприємстві неформальних груп та можливі причини вступу до них працівників.


Неформальні групи - це вільно утворені малі соціальні групи людей, які вступають в постійну взаємодію для досягнення особистих цілей.
Неформальні групи створюються не керівництвом шляхом розпоряджень і формальних постанов, а членами організації залежно від їхніх взаємних симпатій, спільних інтересів, однакових прихильностей і таке інше. Ці групи існують в усіх організаціях, хоча вони не відображені в структурних схемах. Неформальні групи мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить в їх неформальну групу, а хто ні. Мають явно чи неявно визначеного лідера.
Неформальні групи зазвичай утворюються спонтанно в межах формальних груп, з якими вони мають багато спільного, а саме:

  • мають певну організацію - ієрархію, лідера і завдання;

  • мають певні неписані правила - норми;

  • мають певний процес утворення - етапи;

  • мають певні різновиди - види неформальних груп за ступенем зрілості.


Причини утворення неформальних груп можуть бути різні:

  • бажання належати до певної соціальної групи і мати певні соціальні контакти;

  • можливість отримувати допомогу від колег в колективі;

  • прагнення знати про те, що відбувається навколо, користуватись неформальними каналами зв'язку;

  • бажання бути ближчим до тих, кому симпатизуєш.

  1. Що таке група (колектив) згідно з визначенням Марвіна Шоу?


За визначенням американського економіста Марвіна Шоу, група (колектив) — це дві й більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей і одночасно перебуває під впливом інших осіб. Організація будь-якого розміру складається з кількох груп, а в багатьох випадках кількість груп дуже велика.


  1. Розкрийте основні положення теорії Дж. Хоманса.


Теорія обміну виходить із судження про верховенство людини над системою. Вона суперечить постулатам структурного функціоналізму, ідей якого дотримувалися Т. Парсонс і Е. Дюркгайм. Початком цього протистояння стало гасло «Bringing man back in» («Повернення до людини»), висунуте Дж. Гомансом в одній з його робіт. Істинна теорія, за Гомансом, спирається на принципи психології. Така теорія розглядає механізми елементарної поведінки і бере свій початок у біхевіоризмі. В основу теорії Гоманса лягли положення про взаємний обмін винагородами (позитивними підкріпленнями) і покараннями (негативними підкріпленнями). Гоманс ділить об'єкти свого дослідження на групи. У процесі вивчення цих груп соціолог виявляє залежність почуттів і вчинків їх членів. Результати дослідження соціолог представив у своїй роботі «Людська група». У своїх судженнях Гоманс спирається на принципи «оперантної» поведінки, сформульовані американським психологом Б. Скіннером.
Вони лягли в основу 5 постулатів теорії обміну:

  1. Постулат стимулу: якщо в минулому певний стимул або набір стимулів приводив до винагороди вчинку індивіда, то більш імовірно, що за наявності схожих стимулів нині людина вчинить так само або схоже.

  2. Постулат успіху: що частіше індивід отримує винагороду за свій вчинок, то більша ймовірність того, що він цей вчинок повторюватиме з певною частотою в майбутньому.

  3. Постулат цінності: що цінніший для індивіда результат його діяльності, то частіше цей індивід буде здійснювати цю діяльність у майбутньому.

  4. Постулат депривації-перенасичення: якщо людина отримує нагороду за свої дії з певною частотою, то наступні нагороди за ті самі дії стають менш цінними.

  5. Постулат розподільної справедливості: що частіше правило розподільної справедливості виявляється нереалізованим на шкоду якому-небудь індивіду, то ймовірніше, що даний індивід зазнає роздратування.


«Відсутність очікуваної винагороди є не просто чимось, що вивільняє емоційну поведінку; вона є ще й покаранням, а його уникнути, відповідно, винагородою. Отже, люди не тільки висловлюють роздратування або, менш явно, вину, коли так чи інакше порушується розподільна справедливість, але й вчаться якось із цим справлятися. Вони вчаться уникати діяльностей, які залучають їх у несправедливі обміни; вони вчаться видавати діяльності, винагороджувані досягненням справедливості, і, більш того, саме невиконання цих діяльностей перетворюється для них у втрати. Коротше кажучи, однією з обмінюваних цінностей стає сама справедливість.»

— Гоманс Дж. К. 


  1. Назвіть види підприємств та товариств в Україні, вкажіть на відмінності між ними.


В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

  • приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

  • колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

  • господарське товариство;

  • підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

  • комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

  • державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Особливості створення, ліквідації, реорганізації, управління та діяльності казенного підприємства встановлюються розділом VIII цього Закону.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

  1. Від яких умов залежить успіх кожної організації? Поясніть.

У межах організаційної структури відбувається взаємодія організації із зовнішнім середовищем, тому вона має бути гнучкою, здатною до постійних змін.

Зовнішнє середовище організації

Успіх організації залежить не лише від досконалості її внутрішнього середовища, а й від зовнішніх щодо організації сил. Вони прямо чи опосередковано впливають на її діяльність, ускладнюючи її чи відкриваючи перед нею нові можливості. Тому необхідний всебічний і ретельний аналіз характеру впливу зовнішніх сил на організацію, що дасть змогу приймати такі управлінські рішення, які поліпшуватимуть конкурентні позиції організації, забезпечуватимуть її ефективне функціонування та розвиток.

Сутність і характеристики зовнішнього середовища

Кожна організація є відкритою системою, яка перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним:

Складність — велика кількість факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівень варіативності кожного з них. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більше факторів.

Мінливість — швидкість зміни оточення організації. У деяких з них зовнішнє середовище дуже рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим — для інших, наприклад, виробничих.

Взаємозалежність факторів (зміна одного фактора спричиняє зміни інших). Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, при виробництві яких є велика частка енергозатрат. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій фірм, які виготовляють цю продукцію. Водночас таке становище змушує виробників шукати енергозберігаючі технології.

Невизначеність — необмежена кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її недостовірності. Організації, прагнучи знизити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії — пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його сприятливішим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади.

Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою розширення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність для лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації. Вразливість малого бізнесу зумовлена саме тим, що серед підприємців-початківців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб'єктів, чий вплив на нього є відчутним.


  1. Що розуміють під факторами впливу на організацію?

Діяльність організації залежить від різноманітних факторів.
Фактори впливу на організацію — рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують пев­ний рівень отриманих результатів.

Фактори визначають протікання всіх організаційних процесів (постачання, виробництва, збуту, науково-тех­нічного розвитку тощо). їх класифікують за 2 ознаками:

  • рівень впливу (мікрорівень, макрорівень);

  • середовище впливу (внутрішнє, зовнішнє). За рівнем впливу виділяють:

  • мікроекономічні фактори (цілі, структура, завдан­ня, технологія, працівники, ресурси, партії, постачаль­ники, споживачі, конкуренти тощо), які діють на рівні підприємств;

  • макроекономічні фактори (законодавчі акти, ука­зи, постанови органів державної влади, система еконо­мічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні, соціально-культурні обставини, особливості міжнародних економічних відносин), вплив яких вияв­ляється на рівні галузей та держав.




  1. За якими ознаками класифікують ці фактори? Чи є між ними взаємозв’язок?

Фактори впливу на організацію- рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують певний рівень отриманих результатів.

За середовищем впливу виокремлюють:

  • фактори внутрішнього середовища організації (формують організацію із середини);

  • фактори зовнішнього середовища організації (пов’язані з розглядом організації як відкритої системи).

Внутрішнє середовище організації визначають внутрішні фактори - ситуаційні рушійні сили всередині організації. Основними факторами в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси.

Внутрішнє середовище - це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації.

Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-право­вої форми організації, й об'єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, дослідження й розвиток. Кожну з цих сфер можна охарактеризувати за допомогою основних чинників, які можуть бути джерелом і переваг, і недоліків організації.



При оцінці факторів зовнішнього середовища слід враховувати такі характеристики:

  • взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може спричинити зміну інших);

  • складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр способів впливу);

  • рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації);

  • динамічність зовнішнього середовища (змінність оточення організації);

  • невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації);

  • взаємозалежність факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ;

  • багатогранність зовнішнього середовища.

До факторів зовнішнього середовища організації прямої дії відносяться: споживачі, постачальники, конкуренти, органи державної влади, інфраструктура, законодавчі акти, профспілки, партії, громадські організації, система економічних відносин у державі, організації-сусіди тощо.

До факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії відносяться: міжнародні події, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні обставини, соціально-культурні обставини, рівень техніки та технології, особливості міжнародних економічних відносин, стан економіки тощо.

Сучасні фахівці вважають, що можна обмежитися аналізом чотирьох компонент зовнішнього середовища непрямого впливу: соціальної, технологічної, економічної, політичної (так званий СТЕП-аналіз або англ. РЕSТ-аналіз).

  1. Які фактори внутрішнього середовища організації ви можете назвати?

Внутрішнє середовище - це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації.

Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-право­вої форми організації, й об'єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, дослідження й розвиток. Кожну з цих сфер можна охарактеризувати за допомогою основних чинників, які можуть бути джерелом і переваг, і недоліків організації.

15. Що таке технологія? Які види технологій ви знаєте? Поясніть на прикладі кожен вид.

Технологія— сукупність методів (способів) виготовлення, видобутку, обробки або переробки та інших процесів, робіт і операцій, що змінюють стан сировини, матеріалів, напівфабрикатів чи виробів у процесі отримання продукції із заданими показниками якості.

У всіх науково містких галузях (машинобудуванні, хімічній промисловості, будівництві) технологія виступає як один із ключових факторів успіху діяльності фірми і забезпечення її конкурентоспроможності. Відставання в технологічному плані приводить до низької конкурентоспроможності наших підприємств, оскільки більшість підприємств не мають коштів на впровадження нових технологій.

Існує певний взаємозв'язок між життєвим циклом продукції та технологій. Розрізняють такі види технології:

  • Стабільна технологія, яка залишається незмінною на протязі всього життєвого циклу попиту (продукту). За період життєвого циклу технології утворюється один характерний продукт, який є аналогічним у всіх конкурентів. Конкуренція на фазі зростання відбувається за рахунок цін, якості. На фазі глобалізації конкуренція іде за рахунок покращення окремих параметрів та конструкцій виробів.

  • Плодовита технологія, коли основна технологія зберігається досить довгий час, на протязі якого розробляється декілька поколінь продукції, що змінюють одне одного. Конкуренція в цьому випадку може привести до зниження цін, а прибутковість фірм-конкурентів буде низькою.

  • Змінна технологія. В цьому випадку на протязі всього життєвого циклу продукції змінюється декілька технологій. Така ситуація загрожує моральним старінням всіх інвестицій фірми в минулу технологію. Перехід від однієї технології до іншої є дуже складним. Для кожного типу технології на кожному етапі життєвого циклу продукції існують певні головні функції управління, які дозволяють досягти успіху.

16. Чому, на вашу думку, фактори зовнішнього середовища організації поділяють на фактори прямого та непрямого впливу?

Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Нині існують різні підходи до визначення складових цього прошарку середовища та дослідження його впливу на діяльність організації.

Середовище прямого впливу включає фактори, які безпосередньо впливають на операції організації й випробовують на собі прямий вплив операцій організації. До цих факторів варто віднести постачальників, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачів і конкурентів.

Середовище непрямого впливу включає фактори, які можуть не здійснювати прямого негайного впливу на операції, але, проте, позначаються на них: політичні й соціокультурні фактори, стан економіки, міжнародні події, науково-технічний прогрес.

17. Що розуміють під процесом менеджменту? З яких етапів він складається? Що слід розуміти під зворотним зв’язком? Поясніть.

Згідно з основними положеннями теорії систем, будь-який об'єкт, явище чи процес можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємозв'язаних в одне ціле елементів.
Елемент системи — це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Отже, будь-яка система:

  • складається з двох або більшої кількості елементів;

  • кожний елемент системи має властиві лише йому якості;

  • між елементами системи існують зв'язки, за допомогою яких вони впливають один на одного;

  • система не може існувати поза часом і простором. Система має часову сутність (її склад може бути визначений у кожний даний момент), а також свої межі та навколишнє середовище.

Обов'язковим елементом будь саморегульованої системи є зворотний зв'язок. У теорії комунікації під "зворотним зв'язком" розуміють відповідну реакцію одержувача на повідомлення джерела.

Зворотній зв'язок - це реакція на те, що почуте, прочитане або побачене; інформація (у вербальному або невербальному оформленні) надсилається тому відправнику, свідчать про міру розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння і згоди з повідомленням.

При наявності зворотного зв'язку відправник і одержувач міняються комунікативними ролями. Початковий одержувач стає відправником і проходить через всі етапи процесу обміну інформацією для передачі свого відгуку початковому відправнику, який тепер грає роль одержувача. Ефективний обмін інформацією повинен бути двосторонньо спрямованим: зворотний зв'язок необхідний, щоб зрозуміти, якою мірою повідомлення було сприйняте і зрозуміле.

Зворотній зв'язок може сприяти значному підвищенню ефективності обміну інформацією. Саме завдяки зворотного зв'язку джерело інформації дізнається, чи досягнуто бажаний результат комунікації (позитивний зворотний зв'язок чи ні) або повідомлення викликало не ту реакцію, на яку розраховував джерело (негативний зворотний зв'язок). У ряді джерел висловлюється думка про те, що для підвищення ефективності комунікації негативний зворотний зв'язок має навіть більше практичне значення, ніж позитивна, так як вона може стати основою конструктивного діалогу (згадайте вислів про суперечці, в якому народжується істина). Згідно ряду досліджень двостороння комунікативний зв'язок (при наявності можливостей для зворотного зв'язку) в порівнянні з односторонньою (зворотний зв'язок відсутній), хоча і протікає повільніше, проте ефективніше знімає соціальну напругу, більш точна і сприяє підвищенню впевненості у правильності інтерпретації повідомлень.

У кожному разі стійка зворотний - необхідна умова результативною комунікації.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Вкажіть, які з факторів належать до внутрішніх змінних організації: ()
2. До факторів внутрішнього середовища організації належать:
3. До факторів внутрішнього середовища організації не належать:
4. Вкажіть характеристики факторів зовнішнього середовища організації:
5. Особливості функціонування та створення неформальної організації полягають у:
6. Фактори зовнішнього середовища непрямої дії впливають на організацію через:
7. Неформальна організація на підприємстві утворюється:
8. Внутрішнє середовище організації формується із таких змінних:
9. В організації можуть існувати такі типи формальних груп:
10. До групи керівників в організації, як правило, входять:
11. Комітетом в організації вважають:
12. Групи, які виникають в організації спонтанно, називають:
13. Формальні та неформальні групи в організації відрізняються:

скачати

© Усі права захищені
написати до нас