Ім'я файлу: INTROD
Розширення: doc
Розмір: 125кб.
Дата: 07.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
+ЗМIСТ.DOC
2PART_
BOOKSO
LITERA
TITTLE.DOC
ВIДЗИВ.DOC
ВИСНОВКИ.DOC
ДИНАМ_
ДОДАТО
ДОДАТО
Додаток Г.DOC
Додаток Д.DOC
КОРЕСП
НАГЛЯД
ОБЛОЖКА.DOC
ОБОРОТ
ПОШУКР
РЕЦЕНЗIЯ.DOC
СПИСОК
ШЛЯХИВ



Вступ



Як і на підставі чого оцінюють те чи інше підприємство, а воно оцінює своїх партнерів? Нині вже позаду той час, коли про фінансовий успіх бізнесмена і його фірми судили наявності в них таких зовнішніх ознак, як автомобілі, офіс в центрі міста, мобільні телефони. На перше місце повертаються наукові підходи при оцінці надійності будь-якої фірми. Але думка стороннього експерта не завжди дасть вичерпну інформацію для ухвалення рішення. Тому, будь-який сучасний бізнесмен зобов'язаний володіти методами фінансового аналізу за даними балансу підприємства.

Баланс – важлива частина всієї фінансової звітності, яка є власне кажучи «обличчям» фірми. Вона являє собою систему узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства. Але в Україні існує одна особливість, що зв'язана з нестабільністю законодавчої бази і прагненням до вдосконалення і спрощення бухгалтерського обліку - методика складання і подання фінансової звітності досить часто міняється. Дані фінансової звітності служать основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства. Адже для того, щоб прийняти рішення, необхідно проаналізувати забезпеченість підприємства фінансовими ресурсами, доцільність і ефективність їхнього розміщення і використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємини з партнерами. Оцінка цих показників, потрібна для ефективного управління фірмою. З їхньою допомогою керівники здійснюють планування, контроль, поліпшують і удосконалюють свою діяльність.

Основною метою цієї дипломної роботи є вивчення методики визначення фінансового становища підприємства за даними балансу з відображенням механізму складання і подання балансу, розгляд внутрішніх і зовнішніх відносин господарського суб'єкта, виявлення його фінансового стану, платоспроможності і прибутковості.
Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:

- загальна оцінка фінансового стану і факторів його зміни;

- вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональність їхнього розміщення й ефективності їхнього використання;

- визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни.

Основними джерелами інформації при написанні дипломної роботи будуть служити матеріали нормативних документів і інструкцій КМУ, Мінфіну України, науково-популярної статті періодичних видань і книги за редакцією Н.М. Ткаченка, В.П. Завгороднього, В.Я. Савченко, О.В. Єфімової, А.Д. Шеремета, і Р.С. Сайфуліна.

Відомо, що теорія добре пізнається тільки на практиці. Тому, теоретичні аспекти фінансового аналізу тісно переплітаються з практичним матеріалом. Для цього використовуються реальні матеріали діючого підприємства ТзОВ «Інтерком ЛТД». З 1991 р. з маленької фірми, штат якої складався з трьох чоловік, вона виросла у велике підприємство чисельністю більше 45 чоловік, яке займається виробництвом безалкогольних напоїв п'яти найменувань. Заслуговує на увагу той факт, що більше 100 000 пляшок щомісяця реалізується санаторіям Криму і населенню міст України. На відміну від більшості напоїв, виготовлених з хімічних концентратів, які торгові організації міста завозять через їх дешевину, продукція фірми виготовляється тільки з натуральних реактивів.

У дипломній роботі запропоновано найважливіші шляхи та резерви покращення обліку та аналізу фінансового становища підприємства. При підготовці дипломної роботи проаналізовано фінансово-економічну літературу, виявлено теоретичні та методичні основи дослідження фінансового стану підприємства, здійснено аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства, вибрано й обґрунтовано найважливіші шляхи та резерви покращення обліку і аналізу фінансового становища цього підприємства.

1. Теоретичні та методичні основи дослідження фінансового стану підприємства

1.1. Суть, значення та методика дослідження фінансового стану підприємства.



Аналіз фінансового стану підприємства традиційно являє
собою один з найважливіших напрямків економічного аналізу. Більше того, в останні роки цей розділ виділився в самостійну дисципліну. По мірі становлення ринкових відносин усе більше користувачів зацікавлені в одержанні повної і достовірної інформації, яку безпосередньо в результаті певних розрахунків можна отримати з даних бухгалтерської звітності. До числа таких користувачів можна віднести насамперед зацікавлені служби самого підприємства, (наприклад, планово-економічний відділ), а також акціонерів, інвесторів, кредиторів тощо.

На підставі даних фінансової звітності здійснюється пошук резервів подальшого розвитку й вдосконалення діяльності підприємства, забезпечення стабільності фірми на ринку. Це досягається шляхом аналізу фінансового стану підприємства (ФСП).

ФСП виражається в утворенні, розміщенні і використанні фінансових ресурсів: коштів, що надходять за реалізовану продукцію, кредитів банків і позик, тимчасово залучених коштів; заборгованості постачальникам і іншим кредиторам, тимчасово вільних коштів спеціальних фондів. Аналіз ФСП складає значну частину фінансового аналізу. ФСП характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення і використання, фінансовими взаєминами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Фінансовий стан прямо залежить від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності підприємства.

Якщо фінансова звітність являє собою завершальну стадію узагальнення бухгалтерської інформації, то головне завдання аналітика полягає в тому, щоби представити дійсність, що втілена в досліджуваній звітності. Для цього він повинний мати здатність логічно відновити господарські операції, підсумовані в звітності, здатність повторити роботу бухгалтера в зворотному порядку. Таким чином, аналіз фінансового стану ґрунтується: по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку; по-друге, на спеціальних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найбільш важливі питання для одержання основних висновків.

Одним із прийомів аналізу фінансового стану є читання балансу і вивчення абсолютних величин. Однак, інформація тільки в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, тому що на її підставі не можна оцінити динаміку показників. Тому, найбільше часто використовуються коефіцієнти чи відношення, що представляють собою показники фінансового стану. Корисність аналізу відношень для прийняття рішень залежить від правильності їхньої інтерпретації. Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їхніх значень з базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за звітний період і за ряд років. Існують такі види порівняльного аналізу:

- горизонтальний, за допомогою якого визначаються абсолютні і відносні відношення статей у порівнянні з початком звітного періоду;

- вертикальний, котрий використовується для вивчення структури засобів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумкових показниках.

- трендовий, що базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року.

Для кількісного виміру рівня впливу факторів на зміни показників фінансового стану використовуються традиційні методи аналізу: порівняння, ланцюгових підстановок, пайової участі, деталізації.

Відмінною рисою аналізу фінансового стану є роль у ньому людського фактора і бухгалтерського ризику. Методика аналізу включає: аналіз платоспроможності підприємства, аналіз структури майна і засобів, вкладених у нього, аналіз оборотності оборотних коштів, аналіз ділової активності й ефективності управління.

Наявна вихідна інформація й цілі аналізу в загальному випадку визначають наступні основні напрямки його проведення:

  1. Перевірка даних бухгалтерської звітності, правильності заповнення форм звітності;

  2. Розрахунок аналітичних коефіцієнтів;

  3. Аналіз фінансового стану підприємства.

Як правило, розрахунки аналітичних коефіцієнтів здійснюються в процесі аналізу фінансового стану.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. Для того, щоб аналізувати всі перелічені вище моменти, необхідним етапом, що передує проведенню аналізу, є приведення звітного балансу в таку форму, що з одного боку робить можливим об’єктивний аналіз, а з другого боку є максимально зручним для проведення аналітичних розрахунків.

Баланс описує активи, зобов’язання підприємства, його акціонерний капітал на визначений момент часу у відповідності з універсальним бухгалтерським рішенням:

Активи = зобов’язання + власний капітал.

Вихідним етапом аналізу майна підприємства є визначення обсягу, структури і динаміки зміни майна, в тому числі і основних засобів (позаоборотні активи) і оборотні активи.

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності і доцільності вкладання фінансових ресурсів в активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити структуру майна і джерела його утворення, причини зміни складових майна і джерел. Особливу увагу при цьому приділяється вивченню причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Характеристика обсягу і структури власних і позичених коштів проводиться за допомогою показників:

  • власні кошти – з них оборотні кошти;

  • позикові кошти – з них довгострокові позики та кредиторська заборгованість.

Для оцінки фінансового стану підприємства ми застосовуємо такі показники: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності, ділової активності та структури активів.

Розрахунок показників майнового стану проводиться за такими формулами:

  1. сума господарських засобів, які знаходяться у розпорядженні підприємства (форма 1 – підсумок балансу) в тому числі:

власні кошти (форма №1; 1-й розділ пасиву), в тому числі власні обігові кошти (форма №1); ((І р. п. + ІІ р. п. + V p. п.) – І р. а.

позикові кошти (форма №1: ІІІ р. п. + ІV p. п.)

  1. основні засоби і позаобігові кошти (форма №1 : І р. а.)

  2. частка активної частини основних засобів – це співвідношення вартості активної частини ОЗ до всієї вартості ОЗ.

  3. коефіцієнт зносу основних засобів:


Кзн = Знос ОЗ / Балансова вартість ОЗ (1.1)

  1. коефіцієнт оновлення:


Ко = Балансова вартість ОЗ, що надійшли за період / Балансова вартість ОЗ на кінець періоду. (1.2)


  1. коефіцієнт вибуття:

Кв = Балансова вартість ОЗ, що вибули за період / Балансова вартість ОЗ на початок періоду (1.3)


  1. чистий оборотний капітал:


ІІ р. а. + ІІІ р. а. – ІV p. п. (1.4)


  1. кратність оборотного капіталу:


(ІІ р. а. + ІІІ р. а.) / ІV p. п. (1.5)
В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати через чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів належать суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з 3-го розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банків, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів є гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи належать готова продукція, товари відвантажені та дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від попиту на продукцію, її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків тощо.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основні характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів у грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх у грошові засоби. Із урахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

  1. Коефіцієнт грошової платоспроможності (його ще називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:


Кгп = (грош. кошти + короткострокові фін. вкладення) / (ПрІІІ рІV), (1.6)

де ПрІІІ – підсумок ІІ розділу пасиву балансу;

ПрІV – підсумок ІV розділу пасиву балансу.
Визначають ці коефіцієнти на початок і кінець звітного періоду та порівнюють між собою. Таким чином, стане зрозумілим: зросла грошова платоспроможність підприємства чи зменшилась протягом звітного періоду. Значення цього коефіцієнту не повинно бути менше 0,2. Але вище 0,35 не завжди потрібно, оскільки надмірний залишок коштів свідчить про неефективне їх використання.

  1. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності підприємства визначається відношенням суми залишків по статтях коштів, короткострокових фінансових вкладень, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості:

Кр.п = [(ApII + AрIII) – Запаси i НЗВ] / (ПрІІІ + ПІV), (1.7)

де АрІІІ – підсумок ІІ розділу активу балансу;

АрІV – підсумок ІV розділу активу балансу.

Запаси – балансова вартість виробничих запасів;

НЗВ – балансова вартість незавершеного виробництва.

Значення цього коефіцієнту на початок і кінець звітного періоду теж порівнюють між собою. Слід сказати, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності завжди вищий за коефіцієнт грошової платоспроможності, адже при його визначенні в чисельнику, крім коштів і короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні, активи.

  1. Коефіцієнт ліквідної платоспроможності визначається відношенням загальної суми поточних активів до загальної суми фінансових і поточних зобов’язань:


Кл.п. = (АрІІ + АрІІІ) / (ПрІІІ рІV). (1.8)
Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.

  1. Середній коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов’язань:


Клікв. (сер) = (АрІІ рІІІ) / (ПрІІІ рІV). (1.9)
Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.

Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов’язань. Щоправда, середній коефіцієнт ліквідності не завжди може бути правдивим. Іноді він може лише потішити душу керівника, але не допоможе у реальному житті. Адже запаси і продукція у стадії незавершеного виробництва не так скоро перетворюються на гроші, як цього хотілося б. Тому реальнішим вважається так званий коефіцієнт критичної ліквідності.

  1. Коефіцієнт критичної ліквідності визначається відношенням величини поточних активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточних зобов’язань:


Клікв. (крит) = [(ApII + AрIII) – Запаси i НЗВ] / ПІV (1.10)
Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Але на практиці це буває нечасто, і тому можна задовольнитись його значенням 0,8-0,9.

У випадку, коли активи виявляються низько ліквідними, існує загроза потрапити у скрутне фінансове становище. Проте надто висока ліквідність (коефіцієнт ліквідності значно перевищує одиницю) говорить про недоліки у використанні поточних активів, що тягне за собою пониження показнику прибутковості (рентабельності).

Якщо відношення суми поточних активів до суми поточних зобов’язань визначається середній коефіцієнт ліквідності, то різниця між цими двома величинами визначає величину оборотного капіталу.

  1. Величина оборотного капіталу визначається за формулою:


ОК = (ApII + AрIII) – ПІV (1.11)
Цей показник свідчить про те, наскільки господарська активність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. При наявності на балансі довгострокових кредитів їх теж слід враховувати, адже довгострокові кредити спрямовуються на капітальні вкладення і не повинні брати участі у поточній господарській діяльності.

Для оцінки фінансової діяльності підприємства розраховують показники рентабельності. Вони найточніше визначають ступінь прибутковості функціонування підприємства. Рентабельність – це показник, який характеризує рівень віддачі витрат або ступінь використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

На практиці найчастіше використовують два показники рентабельності, причому один з них має характер ресурсного показника і називається рентабельністю виробництва, а інший – витратний характер і називається рентабельністю продукції.

  1. Показник рентабельності виробництва характеризує прибутковість підприємства відносно всіх ресурсів (основних і оборотних коштів, крім тих, які зв’язані у сфері розрахунків), які є в розпорядженні підприємства. Цей показник обчислюється за наступною формулою:


К = Пб / (ОВЗ + НОЗ) × 100%, (1.12)
де Пб – балансовий прибуток підприємства за певний період;

ОВЗ – фонд основних виробничих засобів;

НОЗ – фонд нормованих оборотних засобів і готової продукції.

На практиці іноді використовується показник розрахункової рентабельності виробництва. Він обчислюється аналогічно до показнику загальної рентабельності виробництва, але в чисельнику береться прибуток, зменшений на суму податку, внесеного з нього до державного бюджету, і на проценти за банківський кредит під капіталовкладення. Цей показник характеризує госпрозрахункову рентабельність, тобто прибутковість, яка враховує прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

  1. Показник рентабельності продукції розраховується стосовно продукції, яку випускає підприємство, і характеризує ступінь вигідності виробництва продукції відносно до поточних витрат на його виробництво. Цей показник обчислюється за формулою:


К = Пp / С × 100%, (1.13)
де Пр – прибуток від реалізації продукції;

С – повна собівартість продукції.

Основними факторами росту рентабельності є зниження витрат на виробництво та підвищення оптових відпускних цін на продукцію.

Крім вищенаведених основних показників рентабельності підприємства існує ще ряд додаткових показників, які в тій чи іншій мірі характеризують ступінь прибутковості підприємства.

  1. Рентабельність власного капіталу.

Цей показник характеризує ступінь прибутковості підприємства відносно середньої величини власного капіталу і обчислюється за формулою:
К = Пб / Вк, (1.14)
де Вк – середня величина власного капіталу.

  1. Період окупності власного капіталу:


Т = Вк / Пч, (1.15)
де Пч – чистий прибуток фірми за певний період.

  1. Коефіцієнт ефективності використання засобів статутного фонду характеризує прибутковість підприємства лише відносно середньої величини засобів статутного фонду. Він обчислюється за формулою:


К = Пб / Сф, (1.16)
де Сф – середня величина статутного фонду.

До показників, що характеризують ділову активність підприємства належать наступні:

  • виручка від реалізації продукції, тобто сума грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок підприємства або в касу за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги;

  • Балансовий прибуток, який включає:

  • прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

  • прибуток від іншої реалізації;

  • прибуток від позареалізаційної діяльності.

  • Продуктивність праці, тобто величина, яка показує, скільки коштів, отриманих від реалізації продукції, припадає на одного працюючого. Продуктивність праці визначається за формулою:


Пп = Виручка від реалізації / ССЧ, (1.17)

де ССЧ – середньоспискова чисельність.


  • Фондовіддача оборотних коштів – це відношення виручки від реалізації, без ПДВ та акцизного збору, до середньої вартості основних фондів;

  • Коефіцієнт оборотності оборотних засобів – це відношення виручки від реалізації продукції, без ПДВ та акцизного збору, до суми оборотних засобів підприємства.


Ооз = Виручка від реалізації / Оборотні засоби (1.18)



  • Час обороту – це тривалість у днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів у звітному періоді до коефіцієнту оборотності оборотних засобів:


Чо = Т / Ооз (1.19)


  • Коефіцієнт оборотності запасів – це відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:


Оз = Собівартість реалізованої продукції / Середня вартість запасів (1.20)

  • Середня тривалість одного обороту запасів – тривалість у днях одного обороту запасів. Вона визначається як відношення кількості календарних днів у звітному періоді до коефіцієнту оборотності запасів:


Чоз = Т / Ооз (1.21)


  1. Оборотність власного капіталу – це відношення середньої виручки від реалізації продукції до середньої величини власного капіталу:


Овк = Виручкавід реалізації / Середня величина власного капіталу. (1.21)


1.2. Інформаційна база обліку і аналізу фінансового стану



Інформаційну базу обліку і аналізу фінансового стану становить фінансова звітність підприємства, яка являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Звітність підприємства складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

Головні вимоги, що ставляться до звітності – це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, співставність звітних показників з минулими часами.

За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну.

Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю або періодичною.

Звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю виконання договірних зобов’язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє.

Крім того, звітність подається:

  • у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства;

  • податковій інспекції – для контролю за правильністю платежів до бюджету та аналізу діяльності підприємства;

  • установам банку (для контролю за використанням банківського кредиту), якщо таке передбачено кредитним договором;

  • органам Мінстату для статистичної обробки.

Фінансова звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг) та порядок складання бухгалтерських звітів регулюється відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Відповідно до діючого порядку до складу фінансової звітності, не залежно від того, за який час вона складається, обов’язково входить баланс.

На практиці більшість щомісячно складає для своїх потреб фінансовий баланс та різні форми, що потрібні для оперативного керівництва.

За нормативним актами, діючими в більшості країн світу, підприємства повинні подавати фінансову звітність обов’язково один раз на рік за результатами діяльності.

За рік кожне підприємство зобов’язане подати фінансову звітність у такому обсязі:

  • баланс підприємства – форма №1;

  • звіт про фінансові результати – форма №2;

  • звіт про рух грошових коштів – форма №3.

  • Звіт про власний капітал – форма № 4

До річного фінансового звіту обов’язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули у звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.

Фінансові звіти – баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.

Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку №1. в активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві – джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.

Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовуючими документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, дані оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.

Фінансова звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штемпелем поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.

Розгляд і затвердження балансів (звітів) виконуються відповідно до діючого законодавства.

Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.

Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій з надходження і витрачання засобів у грошовій оцінці та ефективного їх використання у процесі виробництва та реалізації продукції і товарів.

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності – самостійності підприємства.

Самостійність передбачає, що ресурси, вкладені у підприємство, повинні окупатись прибутком, відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування, тобто стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів (як основних, так і оборотних), розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від реалізації продукції. Але в процесі господарської діяльності використовують не лише власні кошти підприємства, а й залучені кошти у вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов’язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.

Розглянемо принципи складання балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку – журнально-ордерну, спрощену і діалогову з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).

Журнально-ордерна форма обліку застосовується на багатьох підприємствах народного господарства України.

Ця форма бухгалтерського обліку ґрунтується на принципі накопичення даних первинних документів у розрізі, які забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всім розділам бухгалтерського обліку.

Первинні дані систематизуються і накопичуються в облікових регістрах, які дають можливість відобразити всі засоби, які підлягають обліку і господарських операцій по використанню цих засобів за звітний місяць. В накопичу вальних регістрах записи проводяться в розрізі показників, необхідних для керівництва і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання всієї звітності.

Основним регістром є журнали-ордери. В разі необхідності отримання аналітичних даних використовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться в журнали-ордери.

Всі журнали-ордери і допоміжні відомості побудовані по кредитовій ознаці реєстрації господарських операцій по синтетичним рахункам. Синтетичні дані реєструються по даних первинних документів тільки по кредиту відповідних рахунків і кореспонденції з дебетованими рахунками.

Підсумкові дані журналів-ордерів наприкінці місяця переносяться в Головну книгу.

Записи по кредиту кожного синтетичного рахунку, в кореспонденції з дебетовими рахунками відбуваються повністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідного синтетичного знаходяться в різних журналах-ордерах по мірі реєстрації в них записів по кредиту кореспондованих в них рахунків.

Деякі журнали-ордери призначені для відображення операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків, пов’язаних за своїм економічним змістом. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов’язковій звірці з даними первинного обліку.

В Головній книзі показується вступне сальдо, по кожному синтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки по синтетичним рахункам. Обороти по кожному рахунку відображаються одним записом, а обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.

Сума дебетових оборотів у Головній книзі повинна відповідати сумі кредитових оборотів, так як і сальдо відповідно повинні бути рівними.

Сальдовий баланс складається за даними Головної книги з використанням у необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.

На багатьох малих підприємствах України використовується спрощена форма обліку. Спрощена форма обліку може вестись: по простій формі бухгалтерського обліку (без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Малі підприємства, які здійснюють незначну кількість господарських операцій, не мають власного майна і в процесі виробництва продукції і робіт, пов’язаних з великими затратами матеріальних ресурсів, можуть вести облік всіх операцій тільки в книзі обліку господарських операцій, яка є регістром аналітичного і синтетичного обліку, на підставі якого можна скласти баланс і звітність.

Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідних рахунках. Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному з використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума будь-якої операції записується у двох відомостях одночасно: в одній – по дебету рахунку з зазначенням номеру кредитованого рахунку, а в другій – по кредиту кореспондованого рахунку з аналогічним записом номера дебетованого рахунку.

Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності відображають у шаховій відомості.

На основі шахової відомості складається оборотна відомість по рахункам. Дані, розраховані в оборотній відомості, є підставою для складання бухгалтерського балансу і звітності.

До фінансової звітності висувають наступні вимоги: правдивість, реальність, єдність, ясність.

У звіті про фінансові результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуються на даних бухгалтерського балансу та іншої зведеної звітності.

У розділі “Використання прибутку” наводять розшифровку сум по основних напрямках використання прибутку, тобто:

  • суми податку на прибуток та інші платежі в бюджет за рахунок прибутку;

  • відрахування на утворення підприємствами резервного фонду;

  • відрахування до фонду коштів, що направляються на розвиток і вдосконалення виробництва;

  • відрахування до фонду коштів, що направляються на соціальні потреби;

  • відрахування до фонду заохочення;

  • відрахування на благодійні цілі;

  • інші цілі.

У розділі 3 “Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємство за рахунок всіх джерел, згідно з інструкцією Міністерства фінансів України щодо застосування Законів про податки з підприємств, об’єднань, організацій, з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

У розділі 4 “Затрати і витрати, що враховуються при обчисленні пільг з податку на прибуток” показують суми основних витрат, що одержують за рахунок чистого прибутку і приймаються при нарахуванні пільг за податком на прибуток підприємства.
    1. Загальна характеристика підприємства


ТзОВ "Інтерком ЛТД" є юридичною особою приватної форми власності. Воно діє у відповідності до Закону України “Про господарські товариство”, введеному в дію Постановою Верховної Ради від 19.09.1991 р. та статуту підприємства, зареєстрованого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів 07.02.1993 р.

Предметом діяльності досліджуваного підприємства є виробництво безалкогольних напоїв п’яти найменувань.

ТзОВ «Інтерком ЛТД» несе відповідальність за екологічну чистоту наданих ним послуг, виконаних робіт та товарів, проводить природоохоронні заходи.

Основні фінансово-економічні показники господарської діяльності ТзОВ "Інтерком ЛТД" за останні два роки подаються в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні фінансово-економічні показники господарської діяльності ТзОВ "Інтерком ЛТД" в 2001 – 2002 рр.

найменування показнику

2001 рік

2002 рік

Зміна

(+,-)

1

2

3

4

1. Виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за мінусом ПДВ і акцизів, тис. грн.

8257,779

66119,958

+57862,179

2. Середньоспискова чисельність працюючих, осіб

598

1061

+463

3. Середня за період вартість майна підприємства, тис. грн.

19996,776

77847,580

+57850,804

4. Середня за період вартість позаоборотних акти­вів, тис. грн.

640,633

1235,177

+594,544

5. Середня за період вартість оборотних активів, тис. грн.

18737,612

76303,136

+57568,224

6. Середня за період величина запасів, тис. грн.

4070,129

9806,912

+5736,783

7. Середня за період дебіторська заборгованість, тис. грн.

9325,466

63510,613

+55576,003

8. Середня за період кредиторська заборгованість, тис. грн.

3770,099

45248,115

+41478,016

9. Середня за період величина власних коштів підприємства, тис. грн.

20000

4282,044

+4262,044


Дані табл. 1.1 показують, що обсяг виробництва й реалізації продукції ТзОВ “Інтерком ЛТД” протягом 2001 – 2002 рр. різко збільшився. Виручка від реалізації продукції зросла з 8257,8 грн. до 66120,0 тис. грн., тобто більше, ніж у 8,0 раз. Отже загальну динаміку обсягів виробництва слід оцінити як задовільну. Зростання обсягів виробництва відбулося передусім за рахунок збільшення середньоспискової чисельності працюючих з 598 до 1061 особи, тобто в 1,77 раз. Збільшення чисельності працюючих супроводжувалось зростанням продуктивності праці.

Водночас впродовж досліджуваного періоду збільшилась вартість майна підприємства з 19996,8 до 77847,6 тис. грн., тобто майже в 39 раз. Підприємство придбало нематеріальних активів на 2,3 тис. грн. і основних засобів на 34411,5 тис. грн. Вартість оборотних активів зросла з 18737,6 до 76303,1 тис. грн. в основному за рахунок збільшення закупівлі сировини і матеріалів на 727,7 тис. грн.

Як свідчать дані табл. 1.1 впродовж досліджуваного періоду збільшилась дебіторська заборгованість ТзОВ “Інтерком ЛТД” з 9325,5 до 63510,6 тис. грн., тобто в 6,8 раз. Це негативно позначилося на фінансовому становищі підприємства, оскільки потягнуло за собою відволікання з його діяльності оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень.

До негативних явищ слід також віднести зростання кредиторської заборгованості. При цьому слід зауважити, що заборгованість ТзОВ “Інтерком ЛТД” за товари зменшилась на 2667,4 тис. грн., проте його заборгованість перед бюджетом зросла на 1050,7 тис. грн. Значна кредиторська заборгованість досліджуваного підприємства є результатом напруженого фінансового стану.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас