Ім'я файлу: ОСНОВИ Й ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА СВІТОВОМУ РИНКУ.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 03.11.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 03.11.2023
скачати
ОСНОВИ Й ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА СВІТОВОМУ РИНКУ
При аналізі процесів, пов'язаних із ціноутворенням на світових товарних ринках необхідно уважне вивчення всіх факторів, що роблять вплив на формування цін, як загального порядку, так і чисто прикладних. Від цін залежить, які витрати виробників будуть відшкодовані після продажу товару, які ні, який рівень доходів, прибыли й куди будуть, і чи будуть надалі спрямовані ресурси, чи виникнуть стимули для подальшого розширення зовнішньоекономічної діяльності (ВЭД).
В умовах ринкової економіки ціноутворення в зовнішній торгівлі, також як і на внутрішньому ринку, здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації. У принциповому плані саме поняття ціни подібно й для характеристики внутрішнього ринку, і для характеристики зовнішнього. Ціна, у тому числі в міжнародній торгівлі, - це грошова сума, що має намір одержати продавець, пропонуючи товар або послугу, і яку готовий заплатити за даний товар або послугу покупець. Збіг зазначених двох вимог залежить від багатьох умов, що одержали назву “ціноутворюючих факторів”. По характері, рівню й сфері дії вони можуть бути розмежовані на п'ять нижчеперелічених груп.
Загальекономічні, тобто діючі незалежно від виду продукції й конкретних умов її виробництва й реалізації. До них ставляться:
економічний цикл;
стан сукупного попиту та пропозиції;
інфляція.
Конкретно економічні, тобто обумовлені особливостями даної продукції, умовами її виробництва й реалізації. До них ставляться:
витрати;
прибуток;
податки й збори;
пропозиція та попит на цей товар або послугу з урахуванням взаємозамінності;
споживчі властивості: якість, надійність, зовнішній вигляд, престижність.
Специфічні, тобто діючі тільки відносно деяких видів товарів і послуг:
сезонность;
експлуатаційні витрати;
комплектність;
гарантії й умови сервісу.
Спеціальні, тобто пов'язані з дією особливих механізмів й економічних інструментів:
державне регулювання;
валютний курс.
Позаекономічні, політичні; військові.
Як відзначалося вище, ціни визначаються умовами конкуренції, станом і співвідношенням попиту та пропозиції. Однак на міжнародному ринку процес ціноутворення має особливості. З обліком цього варто розглядати й дія перерахованих вище груп ціноутворюючих факторів. Взяти наприклад попит та пропозиція. Відомо, що співвідношення попиту та пропозиції в умовах світового ринку відчуваються суб'єктами зовнішньої торгівлі набагато гостріше, ніж постачальниками продукції на внутрішньому ринку. Учасник міжнародної торгівлі зіштовхується на ринку з більшим числом конкурентів, чим на ринку внутрішньому. Він зобов'язаний бачити перед собою світовий ринок, постійно порівнювати свої витрати виробництва не тільки із внутрішніми ринковими цінами, але й зі світовими. Виробник-продавець товару на зовнішньому ринку перебуває в режимі постійного “цінового стресу”. Значно більше на міжнародному ринку й покупців. По-друге, у рамках світового ринку фактори виробництва менш мобільні. Ніхто не буде заперечувати той факт, що воля пересування товарів, капіталу, послуг і робочої чинності значно нижче, ніж у рамках однієї конкретної держави. Їхнє переміщення стримується національними границями, відносинами у валютній сфері, що протидіє вирівнюванню витрат і прибутку. Природно, що все це не може не відображатися на формуванні світових цін. Під світовими цінами розуміються ціни великих експортно-імпортних угод, що укладають на світових товарних ринках, в основних центрах світової торгівлі. Поняття “світовий товарний ринок” означає сукупність стійких, повторюваних операцій по купівлі-продажу даних товарів і послуг, що мають організаційні міжнародні форми (біржі, аукціони й т.д.), або великих фірм-постачальників, що выражающиеся в систематичних експортно-імпортних сделках, і покупців. І у світовій торгівлі до факторів, під впливом яких складаються ринкові ціни, насамперед природно ставиться стан попиту та пропозиції.
Практически на ціну пропонованого товару впливає:
платоспроможний попит покупця даного товару, тобто попросту говорячи, наявність грошей;
обсяг попиту - кількість товару, що здатний придбати покупець;
корисність товару і його споживчі властивості.
На стороні пропозиції складові ціноутворюючі фактори:
кількість товару, пропонованого продавцем на ринку;
витрати виробництва й обігу при реалізації товару на ринку;
ціни на ресурси або на засоби виробництва, використовувані у виробництві відповідного товару.
Загальним фактором є замещаемость пропонованого до реалізації товару іншого, задовольняючого покупця. На рівень світових цін впливають валюта платежу, умови розрахунку й деякі інші, як економічні, так і позаекономічні фактори.
На світовому ринку можливі випадки “перекручування співвідношення попиту та пропозиції”. У випадку величезного попиту на товар може виникнути ситуація, при якій на ринок буде викинутий товар, зроблений у найгірших умовах за національною ціною, що власне кажучи й буде якийсь час визначати світову ціну і яка напевно буде досить високою. І навпаки, нерідка пропозиція значна перевищує попит. Тоді основний обсяг продажів доводиться на ті суб'єкти міжнародної торгівлі, умови виробництва в які найкращі, а ціни нижче. (У даному контексті нелишне відзначити й такий нюанс: навіть якщо найбільший виробник товару в який- або країні є найбільшим постачальником цього продукту на національний ринок, те це не виходить, що він займе лідируюче положення й на світовому ринку. Найчастіше на міжнародному ринку більшу частину товарів реалізують країни, що не є з економічної точки зору великими й потужними державами.).
При роботі із цінами ринку, у тому числі зовнішньоторговельними, варто враховувати розходження в них з урахуванням позицій окремих сторін і ринкової ситуації. По-перше, існують поняття “ціни продавця”, тобто пропоновані продавцем, а виходить, відносно більше високі, і “ціни покупця”, тобто прийняті й сплачува покупець, а виходить, відносно більше низькі. По-друге, залежно від ринкової кон'юнктури, “ринок продавця”, на якому через перевагу попиту комерційні показники й ціни диктує продавець й “ринок покупця”, на якому через перевагу пропозиції панує покупець і ситуація в частині цін протилежна. Але ця ринкова ситуація увесь час змінюється, що знаходить висвітлення в цінах. А це значить, що вона повинна бути предметом постійного спостереження й вивчення. У противному випадку у визначенні цін можливі дуже серйозні помилки.
В останні два-три десятиліття важливу роль у ціноутворенні на товари, особливо у світовій торгівлі, займають супутні послуги, надавані виробником і постачальником якого-небудь товару імпортерові або кінцевому споживачеві. Мова йде про загальноприйняті умови поставки:
технічне обслуговування, гарантійний ремонт, інші специфічні види послуг, пов'язані із просуванням, реалізацією й використанням товару. Даний аспект особливо важливий у сучасних умовах, у період розвитку високих технологій, ускладнення машин й устаткування. Відомі приклади, коли вартість послуг при експорті встаткування й машин становила 60-процентну частку в ціні поставки.
Розвиток науки й технології, впливаючи на вдосконалювання якісних характеристик товару, з іншої сторони впливає на світові ціни. Впровадження нових технологій підвищує продуктивність праці, ефективність виробництва, знижує витрати праці. В умовах НТР в абсолютному вираженні ціна росте практично для всіх груп товарів. Однак з обліком т.зв. корисного ефекту (наприклад, зростає швидкість, надійність і т.д.) відносна вартість товару, а виходить, і його ціна для споживача знижується.
При аналізі цін варто враховувати й рух економічного циклу, що в сфері міжнародних економічних відносин має певну специфіку. Так, у стадії депресії, ціни як правило, не підвищуються. І навпаки, у стадії підйому у зв'язку з перевищенням попиту над пропозиціями ціни зростають. (Хоча й те й інше поширюється на міжнародну торгівлю уповільнено, залежно від сфери й глибини цих явищ і тим більше на фазі кризи й підйому). Необхідно відзначити, що залежно від виду товарів і товарних груп динаміка зміни цін відрізняється. Так, при зміні кон'юнктури найбільше різко й швидко міняються ціни практично на всі види сировини, повільніше реакція виробників і постачальників напівфабрикатів, ще слабкіше “реакція цін” на продукцію машинобудівного комплексу.
ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РІЗНИХ ТИПАХ СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ
У ринковій економіці процес ціноутворення в торгівлі між зовнішньоекономічними суб'єктами різних країн здійснюється в умовах конкурентного середовища, динамічної рівноваги між попитом та пропозицією, а також порівняльної волі поводження на ринку експортера й імпортера. Однак дані постулати вимагають виправлень залежно від типу ринку. Головним критерієм класифікації типів ринків, у тому числі й світових, є характер і ступінь волі конкуренції. Економісти розрізняють чотири типи ринків:
ринок зробленої (чистої) конкуренції;
ринок чистої монополії;
ринок монополістичної конкуренції;
ринок конкуренції деяких постачальників олігополія.
Насамперед, ці ринки відрізняються друг від друга кількістю суб'єктів торгівлі. Останнє дуже сильно впливає на механізм ціноутворення.
Ринок зробленої (чистої) конкуренції характеризується, насамперед, дуже більшим числом суб'єктів зовнішньої торгівлі (покупців і продавців) і порівняно однорідним характером поставляє продукции, що. Під впливом попиту та пропозиції ціни мають тенденцію до зближення, тобто в даному регіоні, у даний часовий проміжок ціни практично однакові. Відповідно до практичних спостережень, в умовах даної ринкової моделі прагнення кожного експортера до одержання максимального прибутку приводить до зниження ціни на товар. Для збереження своїх позицій на ринку експортер прибігає до знижок (або дискаунту), що не настільки значний 3-5%. Виграш експортера - у зростаючих обсягах поставок.
Замічено, що на ринку зробленої конкуренції постачальники продукції (ними можуть бути як самі виробники-експортери, так й їхні торговельні агенти) прагнуть до максимізації задоволення потребительного попиту. Конкуруючі фірми-постачальники орієнтуються на товари, зроблені по більше ефективних технологіях, а виробники, на продаж товару по досить низькій ціні з урахуванням своїх витрат виробництва.
На практиці до даного типу ринку (з певним резервом) можна віднести, наприклад, міжнародну торгівлю різними товарами широкого вжитку - одягом, взуттям, тютюном, сільгосппродукцією й у т.ч. продовольством і т.д.
Ринок чистої монополії характеризується наявністю одного єдиного постачальника товару. Ціноутворення в цьому випадку диктується монополістом, він контролює всі пропозиції, варіює ціни залежно від попиту й може викликати зміни цін, маніпулюючи обсягами виробленої продукції, заздалегідь заручається на ринках закордонних країн ексклюзивним правом на поставку своєї продукції, чим уже і юридично утрудняє проникнення конкурента.
Монополіст у чинність самої природи даного ринку прагне встановити ціни на товар на найбільш високому рівні по методу повних витрат, що включають витрати виробництва й бажану (для виробника) прибуток. Існують, однак, певні установки, яких змушений дотримуватися монополіст. Так, незважаючи на одноособову присутність на ринку, монополіст, як правило не призначає найвищу ціну на товар, тому що в остаточному підсумку загальний прибуток може бути менше. Відбувається, правда під диктування монополіста, такий оптимальний підбор обсягів виробництва й цін, щоб сукупний доход був якнайвище, що все-таки буде нижче максимуму прибутку на одиницю продукції. Це й природно, тому що не всі учасники світового ринку мають можливість придбати товар за найвищою ціною. Є поняття “цінова дискримінація”, що означає, що монопольний постачальник товару на міжнародний ринок варіює ціну на поставляє товар, що, залежно від країни-імпортера, точніше від фінансових можливостей імпортера. Однак при цьому завжди мається на увазі, чи можливий подальший реекспорт даної продукції. Дискримінаційні ціни, як правило, установлюються на ізольованих ринках, що виключають реекспорт.
У світовій практиці в цей час чистих монополістів порівняно небагато. В 70-80-і роки на світовому космічному ринку чистим монополістом виступали США через компанію НАСА, що повністю контролювала комерційні запуски (СРСР все-таки по не цілком зрозумілих причинах був відсутній на цьому ринку). Практично чистим монополістом є компанія Де Бирс на ринку алмазів.
Монополістична конкуренція припускає змішаний тип ринку - на даному ринку присутні, як правило, ряд великих монополістів і значне число менш сильних фірм, але які займають видне місце. Характер ціноутворення конкурентний, із пріоритетом монополізму в межах ринку диференційованого фірмового продукту.
Панування великих фірм однієї країни на ринку окремих товарів послабляється натиском великих монополістичних фірм іншої країни, а також більше “легковагих” конкурентів, що прагнуть одержати свою частку високого прибутку. У випадку роздування цін з боку монополій завжди перебувають конкуренти, здатні дати більше вигідні пропозиції, тобто кращі ціни.
Значний вплив на ціни робить конкуренція монополій, що представляють різні галузі, що пропонують товари з різною товарознавчою характеристикою й різними фізичними властивостями, але які використаються для однієї й тієї ж мети. Як приклад може служити конкуренція між виробниками-постачальниками металу й пластмас автомобілебудівним концернам. При формуванні цін ураховується й конкуренція товарів заменяющих по своїх якостях традиційні. Наприклад, компанії Австралії й Англії, що традиційно поставляли на світовий ринок вовна, зіштовхуються із серйозною конкуренцією з боку виробників-постачальників хімічних волокон.
Ринок конкуренції деяких постачальників - олігополія - характеризується наявністю декількох великих компаній виробників-постачальників, що володіють значними сегментами ринку, повністю або практично що повністю забезпечують поставку товарів на світовий ринок. Між фірмами й країнами-імпортерами, як правило, існують угоди про співробітництво (тобто розділені сфери впливу), найчастіше фірми мають ексклюзивні права на покупку стратегічно необхідної сировини, вкладають величезні кошти на рекламні заходи.
Практика ціноутворення на поставляє продукцию, що, показує, що будь-яке велике рішення, прийняте експортером, - установлення ціни, визначення обсягів виробництва, закупівель, інвестицій і т.д. - вимагає зважування ймовірної реакції конкурентів. Важливу роль у плані збереження компаніями статус-кво грають неафишируемые для широкої публіки неофіційні домовленості основних конкурентів. У ході спеціальних переговорів досягаються угоди про фіксування цін, про розділ ринків збуту, про обсяги виробництва.
Потреба у відносній координації діяльності на світовому ринку привела компанії до створення спеціальних механізмів, за допомогою яких можна було б діяти з більшою часткою передбачуваності. Найбільш простою формою такого механізму є картель, у рамках якого передбачається формальна письмова угода щодо обсягів виробництва й цінової політики. Компанії домовляються про розділ ринків збуту з метою підтримки погоджених рівнів цін. Найбільш відомим картелем, що регулював донедавна світовий ринок нафти, була ОПЕК (Організація країн експортерів нафти). У плині тривалого періоду часу картелю вдавалося досить успішно координувати нафтові ринки.
Для компаній, що беруть участь у роботі подібних механізмів, характерна тенденція до максимізації прибутків, тобто їхнє поводження деякою мірою нагадує дія чистих монополій. Величина впливу суб'єктів олигополис-тического ринку на рівень цін залежить головним чином від ступеня монополізації ринку, від того, наскільки сильний контроль за виробництвом і збутом товару, джерелами сировини й за іншими не менш важливими факторами. Відзначено, що чим вище ступінь монополізації, тим вище рівень монопольних цін і тем менше їхнього коливання.
Разом з тим ціноутворення на ринках машин й устаткування, наприклад, у порівнянні із сировиною й напівфабрикатами - процес значно відрізняється, а аналіз формування цін на конкретні вироби, що поставляють на міжнародний ринок, утруднений через розходження конструктивного характеру, різноманіття встаткування й т.д. Проте, постачальники аналогічної продукції на світовий ринок мають певне подання про ціни конкурента. Як правило, рівень цін відображає конкретні виробничі витрати з додаванням певного відсотка, з урахуванням конкретного ринку збуту, партнера, регіону й т.д.
Вплив держави на зовнішньоторговельні ціни. Державне регулювання внутрішніх цін, субсидування експорту, підтримка імпорту, проведення митно-тарифної політики й т.д. в остаточному підсумку впливає й на ціни зовнішні, причому тем більше, ніж могутніше присутність компаній даної країни на світовому ринку.
Держава регулює ціни внутрішнього ринку, в основному, за допомогою двох інструментів: гарантуючи виробникам рівень продажних цін і надаючи субсидії для покриття витрат виробництва. Хрестоматійними є приклад підтримки державою сільського господарства в США й сільськогосподарська політика ЄС. У США державу надає субсидії з федерального бюджету у випадку зниження ринкових цін нижче гарантованого рівня цін. Спеціальна урядова організація за гарантованими цінами приймає в заставу у виробників сільськогосподарські продукти й у випадку, якщо ціни ринку перевищать станові, виробник викуповує свій товар і продає його на ринку. Якщо ціни нижче станових ставок, то товар залишається у власності урядової організації. Таким чином, США, будучи найбільшим експортером агропродукции, шляхом підтримки власних виробників вживає діючих заходів по збереженню такого зазору світових цін, у результаті яких і власний виробник не залишається в програші, і рівень світових цін залишається під контролем.
Ефективний механізм ціноутворення в ЄС, розроблений по кожному виді сільгосппродукції й для кожного регіону. Установлюються кілька категорій цін - індикативні ціни, обумовлені Співтовариствами як бажані, мінімальні ціни імпорту або граничні, мінімальні продажні ціни, гарантовані виробникові інтервенціями, офіційними організаціями. Існування граничної ціни захищає ринок від імпорту, ціна інтервенції гарантує мінімальний доход виробникам. У такий спосіб протекціонізм на границях ЄС захищає виробників від різких поштовхів світового ринку. Продумана агрополитика ЄС дозволила протягом 10-15 років пройти шлях від імпортера сільгосппродукції до положення близького до самозабезпечення й другого світового експортера.
Що стосується машинобудівних і сировинних галузей, то вплив держави на рівень цін, як правило, здійснюється непрямим образом. Наприклад, держава бере на себе частина фінансування НИОКР, проводить переважно сховане фінансування експорту, веде протекціоністську митну політику. Так, надаючи експортні субсидії компаніям, держава дозволяє їм тримати експортні ціни на рівні світових і не залишати ринок. Установлюючи низький рівень імпортних мит, наприклад, на сировину, державу має своєю метою підвищення конкурентноздатності на зовнішньому ринку тих товарів, на виготовлення яких воно йде. Однієї з різновидів впливу на ціни світового ринку є демпінг. Ціль демпінгу - завоювання певним товаром або групою товарів зовнішнього ринку шляхом продажу товарів на світовому ринку за цінами нижче внутрішніх. Надалі збитки покриваються шляхом підвищення цін на зовнішньому ринку, а потім і за рахунок проникнення в економіку країн-імпортерів.
Є й інші механізми й інструменти, використовувані державою для проведення зовнішньоторговельної політики (квоти, добровільна обмеження експорту й т.д.), використання яких в остаточному підсумку впливає на рівень цін на світовому ринку, особливо якщо дана країна є, з економічної точки зору, великої.
ПРАКТИКА Й МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЦІН
Для сучасного світового ринку характерна наявність великої кількості різних галузевих ринків товарів і послуг, множинність цін. На практиці ціна на конкретну продукцію того самого ринку може істотно розрізнятися. Тому при обґрунтуванні, визначенні й узгодженні зовнішньоторговельної ціни необхідно мати чітке подання про характер угоди, що диктує особливість “відбору” ціни:
використання цін роздільних експортних й імпортних операцій;
ціни в умовах оплати наявними;
ціни, що формуються в рамках звичайних комерційних справ.
Виходячи з даних посилок ясно, що ціни, фиксируемые в рамках довгострокових міждержавних угод, будуть істотно відрізнятися від цін в угодах, або від цін на товар, оплачуваний шляхом складних банківських операцій, в умовах певних валютних обмежень і т.д.
Постачальники товару на зовнішній ринок зустрічаються з істотними коливаннями цін, наданням різних знижок, додатком надбавок. Крім того, практично завжди ціни на аналогічну продукцію відрізняються, тому що різні постачальники поставляють товари різної якості, комплектації й т.п. Значну частку в кінцевій ціні становлять транспортні витрати.
У сучасній міжнародній торгівлі, особливо в торгівлі сировинними товарами й напівфабрикатами помітне місце займають посередницькі фірми, що також мають свій прибуток у результаті здійснення продажів. Що ж стосується торгівлі машинно-технічною продукцією, технічно складними товарами, те тут ціни, як правило, формуються тільки при безпосередньому контакті між продавцем-виробником і покупцем-споживачем. При цьому в ціну включаються всілякі складові - надбавки за гарантію, передпродажний і послепродажный сервіс, упакування й ін.
Для вивчення й використання на практиці цінових показників світового ринку необхідно знати основні джерела відомостей про ціни. У цей час створені спеціальні банки даних практично для всіх товарів і товарних груп по регіонах і тимчасових періодах (для товарів сезонних). Величезні можливості надає система комп'ютерних телекомунікацій, що дозволяє в лічені хвилини одержати орієнтування практично на всі товари, що поставляють на світовий ринок. Однак це будуть ціни орієнтовні, що дозволяють експортерові й імпортерові мати стартову площадку для переговорів за цінами поставки. Механізм же ціноутворення залишився старим: аналіз попиту та пропозиції, проект ціни, виходячи із ситуації на ринку, і формування контрактної ціни в ході безпосередніх переговорів постачальника й покупця.
Інформацію про ціни світових товарних ринків прийнято підрозділяти на кілька груп.
Контрактна ціна - це конкретна ціна, що погодили між собою продавці й покупець у ході переговорів, що, як правило, нижче ціни пропозиції постачальника. Контрактна ціна дійсна на весь період дії контракту, якщо її не піддали перегляду в ході виконання поставок. Контрактні ціни ніде не публікуються, тому що вони представляють комерційну таємницю. У принципі, контрактні ціни на певний товар у певному регіоні й при наявності невеликого кола продавців і покупців відомі. Практичне завдання полягає в зборі інформації й створенні банку даних.
Довідкові ціни - це ціни продавця, публикуемые в спеціалізованих виданнях, бюлетенях, а також у періодичній літературі, у газетах, журналах, у каналах комп'ютерної інформації. Коло товарів, що попадають у цінові довідники, в основному охоплює небіржові сировинні товари й напівфабрикати (нафта й нафтопродукти, чорні метали, добрива й т.д.). У цей час довідкова література за цінами на небіржові товари одержала дуже велике поширення. Так, експортер нафтопродуктів орієнтується на щоденні котирування цін потоварные й регіональні - публикуемые в довідниках, які можна одержувати щодня через систему комп'ютерного зв'язку. Однак варто мати на увазі, що між цінами, публикуемыми в довідкових виданнях, і фактичними цінами угод існує певний зазор. Як правило, довідкові ціни трохи завищені. Довідкові ціни не реагують швидко на зміни кон'юнктури або на які-небудь політичні події, за винятком, може бути, цін на нафту - товар досить специфічний. Разом з тим, вони відображають динаміку цін на даному ринку й тенденції.
Біржові ціни - це ціни на товари, торгівля якими провадиться на товарних біржах. До біржових товарів ставляться в основній сировині й напівфабрикати. Ціни на біржові товари оперативно відображають всі зміни, що відбуваються на ринку даного товару. Найменші зміни в ту або іншу сторону кон'юнктури ринку моментально позначаються на біржових котируваннях. Це порозумівається тим, що самі біржові котирування є фактичними цінами угод саме в цей момент. Слід зазначити, що біржові котирування не відображають “у собі” інші інструменти міжнародної торгівлі, якось: умови поставки, платежу й т.д. Існує певний регламент роботи біржі й участі в її роботі. Біржі функціонують щодня, і котирувальна комісія реєструє й публікує котирувальні ціни в спеціальних бюлетенях. Котирування бувають двох видів: термінові котирування (ф'ючерси) на товари, відсутні на даний момент, з умовами поставки через певний час і котирування на реалізовані товари. Як показує практика, біржові котирування, досить гостро реагуючи на різні зовнішні “подразники”, все-таки не можуть відображати дійсні тенденції в русі цін. Найчастіше на біржах проводяться операції, що носять відверто спекулятивний характер.
У міжнародній зовнішньоторговельній практиці фахівці орієнтуються на котирування найбільш відомих, що добре зарекомендували себе бірж, що мають персонал винятково високої кваліфікації, таких, як Лондонська біржа металів (LME - London Metal Ехспапgе),Чиказька біржа (Chicago Board of Trade), що займається котируваннями й продажами зернових, або Нью- Йоркская біржа бавовни (NYCE -New York Cotton Exchange).
Ціни аукціонів - показують ціни, отримані в результаті торгів. Це реальні ціни, що відображають попит та пропозицію в даний часовий період. Аукціонний вид торгівлі є досить специфічним. На аукціонних торгах, наприклад, продається й купується хутро, тварини. предмети мистецтва.
Статистичні зовнішньоторговельні ціни - публікуються в різних національні й міжнародних статистичних довідниках. Дані ціни, що з'являються в подібних виданнях, визначаються шляхом розподілу вартостей експорту або імпорту на обсяг закупленої або поставленої продукції. Ці ціни не показують конкретну ціну конкретного товару. З погляду їхнього практичного застосування вони цікаві для розуміння загальної динаміки зовнішньої торгівлі тієї або іншої країни, для статистичних розрахунків, використаються як приблизний орієнтир. У процесі узгодження цін експортер й імпортер, ґрунтуючись на власному аналізі даних про положення на ринку товару, приступають до переговорів, заздалегідь знаючи, на які поступки вони можуть піти. У світовій практиці ведення зовнішньої торгівлі відомо велика кількість різних знижок. Цінові знижки - метод уторговывания ціни з урахуванням стану ринку й умов контракту. По оцінках фахівців, існують близько 40 різних видів цінових знижок і надбавок. До найпоширенішим ставляться наступні:
знижка продавця, коли за обсяг одноразової покупки (партії) або за стабільність покупок експортер у процесі торгу надає знижку залежно від ситуації на конкретному ринку. Може досягати 20-30% до первісної ціни;
скидка для ексклюзивного імпортера, фірма- імпортер є єдиним постачальником товару в країну або регіон, домагається найкращих умов для продажу цього товару, власне кажучи допомагає експортерові закріпитися на ринку даної країни. Досягає 10-15% від первісної ціни. Практикується в умовах ринку монопольної конкуренції;
знижка “сконто”, у випадку здійснення імпортером передоплати, повної або часткової, за поставляє товар, що. Як правило, така знижка надається й у випадку прямого банківського переведення грошей при оформленні товарних накладних;
знижка традиційному партнерові (або бонусная), як правило, надається імпортерові, тривалий час працюючий на ринку з тим самим експортером. У цьому випадку експортер упевнений у своєму партнері покупці з погляду правильного й своєчасного виконання контрактних зобов'язань; знижка надається, як правило, на річний обсяг продажів товару. Характерна, у першу чергу, для ринку зробленої конкуренції;
скидки за покупку внесезонного товару, як правило, надається на ринках сільгосппродукції, одягу, взуття й ін.
дилерська знижка, надається оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. Ця знижка повинна покривати видатки дилерів на продаж і сервіс і забезпечувати ним певний розмір прибутку.
Розміри знижок визначаються окремо для кожного конкретного випадку. Як правило, розміри знижок варіюються між 2 й 10% від спочатку пропонованої ціни. Безумовно, досягаються й більше істотні знижки.