1   2   3
Ім'я файлу: Курсовая.docx
Розширення: docx
Розмір: 260кб.
Дата: 23.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
bae5aa580b058d26ac249904ab588c26.doc

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра економіки, обліку і аудиту


Курсова робота

з дисципліни «Організація і планування швейного виробництва»

на тему: «Організація та планування виробничої діяльності цеху швейного підприємства»
Виконала:

студентка гр. ЗШТД-08

Говда Галина

Перевірила:

Львів 2011
Вступ

Швейная промисловість є однією з найбільших галузей легкої промисловості.

Головне завдання швейної промисловості - задоволення потреб людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Рішення цієї задачі здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково - технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всемірного поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва.

При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який є економічно доцільною сукупністю технологічних операцій по обробці і збірці деталей і вузлів швейних виробів.

Современная швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю крупних спеціалізованих підприємств і виробничих об’єднань.

Вдосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного устаткування, потокових ліній, розширення асортименту і поліпшення якості одягу, випуск виробів, що мають підвищений попит.

Ассортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і поліпшення якості сировинної бази швейної промисловості.

Технология сучасного швейного виробництва все більш стає механічною, її ефективність в першу чергу залежить від вживаного устаткування.

Рішення завдань, що стоять перед швейною промисловістю вимагає великих і глибоких знань від технологів. Без цих знань неможливо упроваджувати нові технологічні процеси швейного виробництва, необхідний для виготовлення одяг високої якості.

Отже, узагальнюючи все викладене вище, можна зробити висновок, що наступним кроком буде організація контролю за використанням оборотних коштів; визначення відхилень фактичних показників від запланованих і встановлення причин їх виникнення.

  1. Техніко-економічна характеристика потоку

Матеріали та показники для виконання роботи зібрані на ЗАТ «Троттола». Цех, в якому зібрані матеріали, знаходиться у першому виробничому корпусі. Конструктивна схема корпусу стінова з поздовжніми несучими стінами і дерев’яним каркасом (колони і балки). Висота стелі в цеху 3,05 м. Площа цеху 403 м2. Підлога – дощата. Вікна і двері дерев’яні. Сітка колон 6х6 м. В цеху розміщено три потоки по виготовленню верхнього одягу.

В цеху лінійна форма організаційної структури управління.

Таблиця 1.1 – Вихідні техніко-економічні показники потоку

№ п/п
Вид виробу
Характеристика потоку
Потужність потоку
Витрати часу на одиницю, с
Продуктивність праці одного робітника в зміну, одиниць
Середній тарифний коефіцієнт
Коефіцієнт використання устаткування

кількість робітників, осіб
змінний випуск, одиниць




Жакет жіночий
Потік секційний з вільним ритмом, багатофасонний, агрегатно-груповий
41
186
6333
4,54
1,28
0,84

Перевагами агрегатно-групових потоків є паралельна обробка деталей і вузлів виробу, широке використання транспортних засобів, пачковий запуск деталей, спеціалізація робочих місць, найбільш повне застосування обладнання, засвоєння робочими обробки даного вузла. Недоліками агрегатно-групових потоків є збільшення незавершеного виробництва, вимога постійного спостерігання за своєчасним виготовленням деталей, збільшення площі і ускладнення планування потоку.

Коефіцієнт устаткування обчислюємо за формулою:

(1.1)

де tm – норма часу на машинну операцію, с;

m – кількість машин в потоці, од.;

τ – такт потоку, с.



За даними табл. 1.1, а також на основі рекомендованих раціональних потужностей потоків видно, що даний потік раціональної потужності. Раціональна потужність – це така потужність, при якій значення техніко-економічних показників потоку залишаються високими.

В ході аналізу фабричної схеми розподілу праці виявлено, що операції 4, 10, 16, 19, 20, 22 – недовантажені – ці операції потрібно доручити учням або практикантам. Операції 6, 11, 12, 23, 26, 28, 29складені з врахуванням індивідуальної продуктивності праці – ці операції потрібно доручити кваліфікованим, досвідченим робітникам. Операції 2, 13, 14, 15, 18, 26, 32, 40, 41, 42, 43, 44, 45 – в межах умов узгодження такту. Також немає чіткого дотримання технологічної послідовності. Технологічні операції об’єднані в організаційні операції з дотриманням спеціалізації і розрядності.

Для усунення порушень комплектування операцій потрібно: переглянути методи обробки виробу, впроваджувати новітнє обладнання і засоби малої механізації, нові матеріали.
Таблиця 1.2 – Діюче устаткування потоку

№ п/п
Тип машини
Кількість одиниць
Ціна одиниці, грн.
Вартість устаткування, тис. грн..

1
“Brother” DB2-B734-3
35
6000
210

2
“Brother” LT2-B847-901
7
8500
59,5

3
“Durkopp-Adler” 7704-042-MOOP
5
8000
40

4
“Durkopp-Adler” 7716-C42-MOOP
3
8700
26,1

5
“Juki” MB 1800S
2
9500
19

6
“Juki” MEB 3200
4
10000
40

7
“Brother” KE-433B-1
1
12200
12,2

8
“Ghidini” Vapor GB-S
10
6500
65




Разом
67
69400
471,8

Для оцінки прогресивності діючої техніки необхідно визначити питому вагу устаткування у загальному парку устаткування за формулою:

(1.2)

де N(у,с,авт) – кількість машин універсальних, спеціального призначення, напівавтоматів;

Nзаг–кількість машин в потоці

а) універсальних машин:



б) спеціального устаткування:



в) напівавтоматичного, високопродуктивного устаткування:



В потоці не використовуються преси і морально застаріле устаткування.


  1. Планування технічного розвитку та організації виробництва

Використовуючи план технічного розвитку та організації виробництва підприємства стосовно вибраного цеху та даних першого розділу роботи потрібно розробити заходи, спрямовані на підвищення організаційно-технічного рівня.

Таблиця 2.1 – План технічного розвитку та організації виробництва цеху

№ п/п
Зміст заходу
Кількість машин, число фасонів, форма організації праці
Позитивний результат

До впровадження
Після впровадження
Зниження трудомісткості, с
Зростання продуктивності, %

1
Зміна методів обробки:

а) обробка шлиць рукавів;

б) обробка середнього шва спинки
95

220
55

60
40

160
0,4

1,6

2
Заміна обладнання

Вшивання рукавів

“Brother” DB2-B734-3 на “Durkopp-Adler” 550-16-23/26
380
260
120
1,1

3
Збільшення потужності на 50 %






358,4
3,5

4
Поглиблення спеціалізації






606,4
5,9

5
Зміна форми організації потоку на синхронний потік






418,1
4,1

Зниження трудомісткості визначається по кожному заходу за формулою:

(2.1)

де t1 it2 – норма часу на виконання операції відповідно до і після впровадження заходу, с.

При збільшенні потужності потоків норма часу зменшується за рахунок спеціалізації робочих. При збільшенні потужності на 50% норма часу скорочується на 3,5%.







де Nпл – кількість робочих, яка буде при збільшенні потужності на 50%.

В діючому потоці пошивається три вироби, при переході на один виріб продуктивність праці зросте на 6%.



Норма часу в даному випадку:





З метою покращення роботи потоку запропоновано заміну агрегатно-групової форми організації на синхронний потік. При цьому норма часу зменшиться на 3,5%.





Загальна сума зменшення трудомісткості складатиме:



Зростання продуктивності праці по кожному заходу розраховується за формулою:

(2.2)

де Nпл – норма часу на виріб після впровадження організаційно-технічних заходів, с.

Планову норму на виріб визначають за формулою:

(2.3)

деNд – норма часу на одиницю виробу за діючою схемою розподілу праці.



Визначимо зріст продуктивності праці по кожному засобу:












Визначення економічної ефективності впровадження заходів

  1. Визначення сумарної економії розраховується за формулою:

(2.4)

де

р1, р2 – розцінка на операції або сумарна розцінка по групі операцій відповідно до і після впровадження заходу, грн.;

Д – розмір доплат та додаткової зарплати до тарифного заробітку,%;

Н – відрахування від заробітної плати на соціальні заходи,%;

В2 – річний випуск продукції після впровадження заходів, од.

(2.5)

де Кр2 – кількість робітників в потоці після впровадження заходів;

Тзм – тривалість зміни, с;

nзм – кількість змін роботи;

Др – кількість робочих днів за рік



Розцінка на одиницю виробу розраховується за формулою:

(2.6)

де

- тарифна ставка 1-го розряду, грн.;

- середній тарифний коефіцієнт;

- норма часу на виріб, с







де Д=23%, Н=38%

Економія на сировині та матеріалах не відбувається.

Економія умовно-постійних витрат розраховується за формулою:

(2.7)

де

γ – умовно-постійні витрати на одиницю продукції до впровадження заходів, грн.;

r – питома вага витрат часу у даному цеху в загальній трудомісткості виробу,%;

ΔВ – приріст обсягу виробництва, обумовлений впровадженням заходів,%

(2.8)

де

В1 – річний обсяг виробництва до впровадження заходу, од.;

Ку.п – коефіцієнт, який враховує зростання умовно-постійних витрат у зв’язку із зростанням обсягу виробництва більш ніж на 25%.

(2.9)

Розрахунок економії умовно-постійних витрат виконується тільки у випадку, коли впровадження заходів у цеху супроводжується зростанням обсягу виробництва.









де загальновиробничі витрати становлять 108%, адміністративні – 85,64%, витрати на збут – 44,05%, тобто:


  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас