Курсова робота
на тему «Оцінка капіталу підприємства: його формування і використання»
Зміст
стор.
Вступ 3
Теоретичні основи формування і використання капіталу
підприємства 6
Економічна сутність капіталу підприємства та його вартості 6
Джерела і особливості формування структури капіталу підприємства 11
Показники оцінки вартості капіталу та методи їх розрахунку 20
Аналіз формування і використання капіталу підприємства на прикладі ПАТ "IНТЕРПАЙП НТЗ" 24
Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства 24
Цілі оцінки вартості капіталу підприємства 28
Оцінка структури формування і ефективності використання капіталу підприємства 29
Розробка напрямків оптимізації і раціоналізації структури капіталу підприємства у умовах дефіциту власних фінансових ресурсів 44
Висновки 49
Список використаних джерел 51
Вступ
Будь-який господарюючий суб'єкт має потребу в джерелах ресурсів для того, щоб фінансувати свою діяльність, як в плані поточних операцій, так і з позицій довгострокової перспективи. Фінансові результати діяльності підприємства напряму залежать від складу джерел фінансування, способів їх мобілізації, структури і ефективності використання. Останніми роками проблемам формування і управління фінансовими ресурсами надається значно менше уваги. Проте пошук джерел діяльності підприємства необхідний для фінансового забезпечення розширеного відтворювання, підвищення ефективності функціонування і створення умов для безперервності фінансових потоків на макрорівні.
Звичайно будь-яка компанія фінансується з декількох джерел одночасно. З позиції стратегії оптимізація структури джерел – це прояв розумної і усвідомленої фінансової політики; з позиції поточного фінансування – виникнення тих або інших джерел, зміна структури поточних пасивів здійснюється не тільки в плановому порядку, але і нерідко спонтанно. Оскільки підприємство може фінансувати свою діяльність з декількох джерел, що принципово розрізняються за способами і термінами їх мобілізації, то завжди актуальна проблема контролю за їх співвідношенням.
Це пов'язано з тим, що структура джерел капіталу визначає багато аспектів діяльності підприємства. Вона робить вплив на рівень рентабельності активів і власного капіталу, рівень витрат, рівень фінансової стійкості і платоспроможності, рівень господарських ризиків, ступінь стабільності фінансового забезпечення розвитку і взагалі на ефективність всієї діяльності підприємства.
Управління фінансовою структурою капіталу підприємства пов'язано з певними ризиками, тобто з можливим погіршенням фінансових результатів діяльності підприємства і зниженням рентабельності власного капіталу. Від того, на скільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансовій стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.
Саме раціональна структура джерел фінансування діяльності підприємства забезпечує його економічну самостійність, незалежність, фінансову стійкість і надійність.
Це, у свою чергу, є запорукою виживання комерційної організації в ринкових умовах і основою її стабільного фінансового стану. Без проведення політики оптимізації структури джерел формування майна неможливе підвищення ефективності використання активів, поліпшення фінансових результатів діяльності, забезпечення ліквідності і платоспроможності.
Метою даної роботи є вивчення теоретичних аспектів формування структури
джерел фінансування діяльності підприємства. Відповідно поставлена мета вимагає розглянути різні концепції природи капіталу, можливі способи фінансування діяльності на прикладі підприємства, оцінити ефективність використання капіталу і виявити обмеження, що виникають при залученні засобів із різних джерел.
Досягнення поставленої мети обумовило такі завдання дослідження:
- вивчити економічну сутність капіталу підприємства та його вартості;
- розглянути джерела і проаналізувати особливості формування структури капіталу підприємства;
- дослідити показники оцінки вартості капіталу та методи їх розрахунку;
- виокремити іілі оцінки вартості капіталу підприємства;
- оцінити структуру формування і ефективність використання капіталу підприємства;
- розробити напрямки оптимізації і раціоналізації структури капіталу підприємства у умовах дефіциту власних фінансових ресурсів на основі зробленого аналізу.
Об'єкт дослідження – капітал підприємства та його структура.
Предмет дослідження – джерела формування фінансових ресурсів підприємства і оцінка ефективності їх використання.
При проведенні даного дослідження були використані наступні загальнонаукові методи: методи збору та узагальнення інформації; метод аналізу; метод синтезу; метод індукції; метод дедукції; узагальнення; метод порівняння; системний підхід; метод класифікації; статистичний метод.
Статистичною та інформаційною базою дослідження є публікації вітчизняних та зарубіжних науковців, монографії, підручники, дисертації, законодавчі і нормативно-правові акти, статистична інформація Державної служби статистики України та ресурси, які є відкритими у мережі Інтернет.
1. Теоретичні основи формування і використання капіталу підприємства
1.1 Економічна сутність капіталу підприємства та його вартості
Капітал – одна з фундаментальних економічних категорій. Термін "капітал" походить від латинського "capitalis", що означає основний, головний.
Капітал є одним з найважливіших об'єктів обліку. Саме цей показник фінансової звітності дає уявлення про масштаби компанії, успішності її розвитку, а в зіставності з іншими показниками – про її фінансовий стан.
Існуючі на сьогоднішній день системи фінансового і управлінського обліку недостатньо відповідають потребам ринку. Використовуючи тільки їх, підприємства не здатні враховувати численні зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі (глобалізація світової економіки, гіперконкуренція, підвищення ролі ринків капіталу у фінансуванні бізнесу, створення і функціонування різних комп'ютерних мереж), миттєво адаптуватися до нових умов господарювання і приймати необхідні для цього стратегічні рішення.
У зв'язку з цим виникає потреба в розробці і використанні стратегічного обліку капіталу, що функціонує в режимі реального часу і забезпечує керівників і менеджерів всієї необхідної для прийняття ефективних рішень інформацією.
У наш час виробничі підприємства займають, як і раніше, основну нішу в економіці як окремо взятого регіону, так і всієї держави в цілому, а тому процес побудови діяльності виробничих підприємств і динамічного їх розвитку є одним із пріоритетів економіки. Фінанси виробничих підприємств, будучи однією з основних ланок фінансової системи, охоплюють процеси створення, розподілу і використання внутрішнього валового продукту у вартісному виразі. Наявність в достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання і раціональна структура, зумовлюють добрий фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. Багато сучасних підприємств відчувають гострий недолік в додаткових засобах, які можуть бути спрямовані на розширення виробництва, модернізацію і автоматизацію устаткування, поглинання і злиття з іншими підприємствами, погашення боргів і зобов'язань, створення нових проектів і інше. В зв'язку з цим найважливішою задачею виробничих підприємств є визначення оптимальної структури капіталу підприємства і найефективніше його використання в цілях підвищення ефективності роботи підприємства в цілому. Раціональна структура капіталу підприємства дозволяє йому успішно конкурувати з іншими підприємствами і виходити на нові ринки збуту.
З позиції фінансового менеджменту капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів.
Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід в першу чергу відзначити такі його характеристики:
1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. В економічній теорії виділяють три основні чинники виробництва, що забезпечують господарську діяльність виробничих підприємств, – капітал; землю і інші природні ресурси; трудові ресурси. В системі цих чинників виробництва капіталу належить пріоритетна роль, оскільки він поєднує всі чинники в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. В цій своїй якості капітал може виступати ізольовано від виробничого чинника – у формі позикового капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Він забезпечує необхідний рівень цього добробуту як в поточному, так і в перспективному періоді. Споживана в поточному періоді частина капіталу виходить з його складу, будучи спрямованою на задоволення поточних потреб його власників (тобто переставши виконувати функції капіталу). Накопичувана частина покликана забезпечити задоволення потреб його власників в перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. В цій якості виступає перш за все власний капітал підприємства, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, що використовується підприємством, характеризує одночасно і потенціал залучення ним позикових фінансових коштів, що забезпечують отримання додаткового прибутку. В сукупності з іншими, менш значущими чинниками, це формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності. Здібність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. В той же час зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.
Висока роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу, визначає його як головний об'єкт фінансового управління підприємством, а забезпечення ефективного його використання відноситься до числа найвідповідальніших задач фінансового менеджменту.
Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але і різноманіттям облич, в яких він виступає.
Вартість капіталу є ціною, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел.
Концепція такої оцінки виходить з того, що капітал, як один з важливих чинників виробництва, має як і інші його чинники, певну вартість, що формує рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових в системі управління фінансовою діяльністю підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни залучення капіталу, а визначає цілий ряд напрямів господарської діяльності підприємства в цілому. Розглянемо основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.
Вартість капіталу підприємства служить мірою прибутковості операційної діяльності. Оскільки вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути сплачений за використання сформованого або привернутого нового капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції, цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні його розмірів.
Показник вартості капіталу використовується як критерійний в процесі здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового потоку приводиться до теперішньої вартості в процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він служить базою порівняння з внутрішньою ставкою прибутковості за даним інвестиційним проектом – якщо вона нижче, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інвестиційний проект є неприйнятним.
Вартість капіталу підприємства служить базовим показником формування ефективності фінансового інвестування. Оскільки критерій цієї ефективності задається самим підприємством, то при оцінці прибутковості окремих фінансових інструментів базою порівняння виступає показник вартості капіталу. Цей показник дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або прибутковість окремих інструментів фінансового інвестування, але і сформувати найефективніші напрями і види цього інвестування на попередній стадії формування інвестиційного портфеля.
Показник вартості капіталу підприємства виступає критерієм прийняття управлінських рішень щодо використання оренди (лізингу) або придбання у власність виробничих основних засобів. Якщо вартість використання (обслуговування) фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства, застосування цього напряму формування виробничих основних засобів для підприємства невигідно.
Показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується в процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового левериджу. Мистецтво використання фінансового левериджу полягає у формуванні щонайвищого його диференціала, однією з складових якого є вартість позикового капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується в процесі оцінки вартості капіталу, що привертається з різних позикових джерел, і формування відповідної структури джерел його використання підприємством.
Рівень вартості капіталу підприємства є найважливішим вимірником рівня ринкової вартості цього
підприємства.
Збільшення рівня вартості капіталу приводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо оперативно ця залежність реально відображається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких підіймається або падає при відповідно зниженні або зростанні вартості їх капіталу.
Отже, управління вартістю капіталу є одним з самостійних напрямів підвищення ринкової вартості підприємства, що є однією з цілей управління його прибутком.
Показник вартості капіталу є критерієм оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів (в першу чергу — оборотних). Виходячи з реальної вартості капіталу і оцінки майбутньої її зміни, що використовується, підприємство формує агресивний, помірний (компромісний) або консервативний тип політики фінансування активів.
Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позикових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні межі і, як правило, пов'язане із зростанням середньозваженої його вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежено загальними його розмірами; збільшення обсягу емісії акцій і облігацій понад точку насичення ринку можливо лише при більш високому розмірі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення додаткового банківського кредиту у зв'язку із зростанням фінансового ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватися лише на умовах зростання ставки відсотка за кредит і т.п.
1.2 Джерела і особливості формування структури капіталу підприємства
Потреба в раціоналізації капіталу визначається багатьма чинниками, у тому числі:
- стратегією і метою розвитку підприємства;
- впорядкованістю процесів на підприємстві в часі (організація виробничого процесу, технологія виготовлення продукції, розміщення устаткування);
- оптимізацією фінансової структури;
- тривалістю виробничого циклу;
- виробничою програмою;
- розмірами підприємства;
Слід помітити, що проблема раціоналізації капіталу в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів є достатньо типовою проблемою, що встає перед багатьма підприємствами, у тому числі і виробничими.
Основною метою управління рівнем капіталу є не тільки придбання необхідних активів, але і оптимізація структури капіталу з метою забезпечення мінімальної ціни джерел фінансування і максимізації вартості фірми.
Структура капіталу є співвідношенням власних і позикових фінансових коштів, що використовуються в процесі господарської діяльності. Вона робить активний вплив на рівень економічної і фінансової рентабельності організації, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і формує співвідношення прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства.
Власному капіталу властиві: обмеженість обсягу залучення і істотного розширення операційної діяльності організації; висока вартість в порівнянні з іншими джерелами формування капіталу; неможливість забезпечити перевищення фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) над економічною (рентабельністю активів) без залучення позикового капіталу.
В цілому можна зробити висновок, що підприємство, що використовує тільки власний капітал, має щонайвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого економічного розвитку, оскільки не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в період зростання і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.
Відносно позикового капіталу, то він відрізняється: широкими можливостями залучення капіталу, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя, що забезпечує зростання фінансового потенціалу підприємства; більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок зменшення податку на прибуток унаслідок включення відсотків за користування кредитами у витрати і зниження прибутку, що оподатковується; здатністю генерувати приріст власного капіталу або фінансової рентабельності підприємства.
В той же час використання позикового капіталу істотно підвищує фінансові ризики в господарській діяльності організації – ризик втрати платоспроможності і зниження фінансової стійкості. Активи, сформовані, за рахунок позикового капіталу, генерують меншу норму прибутку через зростання витрат у зв'язку з включенням у витрати вартості позикового відсотка у всіх його формах (банківський відсоток, лізингова ставка, купонний відсоток по облігаціях, вексельний відсоток за товарний кредит і т.п.). Вартість позикового капіталу залежить від коливань кон'юнктури фінансового ринку. Залучення позикового капіталу, особливо у великих розмірах, достатньо складна процедура, що вимагає забезпечення з боку позичальника (гарантій або поручительства третіх осіб, які надаються на платній основі) або застави.
Фінансова стабільність формує імідж господарюючого суб’єкта, є його візитною карткою. Успіх будь-якого суб’єкта господарювання, незалежно від форми власності та виду діяльності, багато в чому залежить від правильного вибору джерел формування, напрямків розподілу й використання капіталу, що знаходиться у розпорядженні підприємства.
Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте, ми вважаємо, що ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дають змогу суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином, на нашу думку, застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.
Групування джерел фінансування підприємства здійснено нами на рис. 1.1.
1 2 3 4