Ім'я файлу: КР_ЕКОНОМІКА_КОБИСЬ_вся_розрахунки^M^J текст^M-.docx
Розширення: docx
Розмір: 114кб.
Дата: 07.06.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 114кб.
Дата: 07.06.2023
скачати
КИЇВСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ПРИКЛАДНИХ НАУК
Циклова комісія бізнесу та управління
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Економіка та організація діяльності підприємств»
на тему: «Організація виробництва та розрахунок економічних показників швейного цеху по пошиву пальто жіночого з виробничою програмою 191 одиниця в зміну»
Студента (ки) IV курсу ЛПш-1-19 групи
спеціальності 182 Технології легкої промисловості
спеціалізація Швейне виробництво _________ Кобись Аліни
Керівник - викладач
економічних дисциплін КФКПН __________ Тетяна Швед
Оцінка: _________
Київ, 2023
КИЇВСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ПРИКЛАДНИХ НАУК
Технологічне відділення
спеціальності 182 Технології легкої промисловості
спеціалізація Швейне виробництво
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач відділенням
_____________________
«____» ________2023р.
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу з дисципліни
«Економіка та організація діяльності підприємств»
Студенту (ці) IV курсу ЛПш-1-19 групи
Кобись Аліні Русланівні
Тема роботи: «Організація виробництва та розрахунок економічних показників швейного цеху по пошиву пальто жіночого з виробничою програмою 191 одиниця в зміну»
Вихідні дані: матеріали виробничої практики та технологічного розділу курсового проекту з дисципліни «Технологія виробів»
Зміст пояснювальної записки
Вступ
1. Організаційний розділ
2. Економічний розділ
3. Зведена таблиця техніко-економічних показників
Висновки
Список використаної літератури
Дата видачі завдання «___» _________202_ р.
Керівник курсової роботи __________ Тетяна Швед
Завдання до виконання прийняв__________ Кобись Аліна Русланівна
Розглянуто на засіданні циклової комісії
бізнесу та управління
Протокол №__ від «__» ______________ 2023р.
Голова циклової комісії _____________ Оксана Сахно
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ
1.1. Режим робочого дня
1.2 Організація управління цехом
1.3 Виробнича структура цеху
1.4 Система організації виробництва в цеху
1.5 Організація праці в цеху
2. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ
2.1 Продукція та послуги виробництва
2.2 Розрахунок випуску продукції у натуральних одиницях
2.3 Розрахунок фонду оплати праці працюючих
2.3.1 Розрахунок основної заробітної плати робітників
2.3.2 Розрахунок основного тарифного фонду заробітної плати допоміжних робітників – погодинників
2.3.3 Розрахунок додаткової зарплати робітників
2.3.4 Розрахунок фонду оплати праці керівників, спеціалістів
2.4 Розрахунок показників собівартості, прибутку та цін на продукцію
2.4.1 Розрахунок собівартості продукції по статтям калькуляції
2.4.2. Розрахунок суми прибутку
2.4.3 Розрахунок оптової , відпускної цін та витрат на 1 грн. товарної продукції
2.4.4 Розрахунок випуску продукції в вартісних одиницях
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У вересні 1965 року на Пленумі ЦК було прийнято постанову «Про покращання управління промисловістю, вдосконалення планування і посилення економічного стимулювання промислового виробництва» у відповідності з яким почалася нова економічна реформа.
Важливим напрямком даної реформи стала зміна всієї системи планування і економічного стимулювання, а також передбачалось покращити систему оплати праці, пов’язану не тільки з централізованим підвищенням тарифних ставок, але й із матеріальним стимулюванням працівників за рахунок використання частини прибутків підприємств, визначати заробітну плату за кінцевим результатом роботи.
Вплив реформи, був значним, але не вирішальним. Зрушення в економіці почалось пізніше, коли масовий підхід тільки починався.
Перспективи розвитку галузі в Україні.
Актуальність. Тема розвитку легкої промисловості в Україні є підставою для багатьох суперечок та дискусій в засобах масової інформації, тому можна дійти до висновку, що на даний час вона є одною з найактуальніших тем. Легка промисловість відіграє одну з найважливіших показників розвитку промисловості країни, тому перспективи цієї галузі є вигідними як економіці держави, так і населенню, загалом. У зв’язку з цим виділення основних перспектив розвитку легкої промисловості має великий теоретичний і практичний аспект.
Постановка проблеми. Метою є дослідження стан легкої промисловості України та визначення перспектив розвитку даної галузі.
Результат дослідження. В умовах посилення світової конкуренції та стрімкого економічного зростання окремих держав ключову роль у збереженні та підвищенні позицій країни відіграє її промисловий розвиток. Проте промисловість України характеризується низькою інноваційною активністю підприємств та низькими фінансовими результатами їх операційної діяльності.
Одним із важливих видів промислової діяльності є легка промисловість, яка є багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання та включає 4,5 тис. підприємств, що забезпечують близько 150 тис. робочих місць. Цей соціально важливий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача.
Проте легка промисловість України протягом останніх років зіткнулась з рядом проблем, які призвели до стійкого погіршення показників її діяльності. До основних причин треба віднести фінансову кризу, нерівноправність в системі оподаткування, існування так званого «сірого» імпорту, що поряд із зниженням конкурентоспроможності вітчизняних товарів та споживчого попиту на них можуть призвести до руйнівних наслідків.
Потужність легкої промисловості України за роки незалежності зменшилась у десятки разів. Сьогодні галузь складається з 17 підгалузей, що забезпечують близько 150 тис. робочих місць має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни.
Пріоритетність даної галузі визначається швидким обігом капіталу, низькою енергоємністю виробництва (1-3% валових витрат), незначним впливом на довкiлля та наявністю висококваліфікованих кадрів в усіх регіонах. Проте аналіз статистичних даних вказує на те, що саме підприємства легкої промисловості характеризуються найгіршими фінансовими результатами операційної діяльності.
Динаміка індексів промислової продукції за 2004 – 2013 роки наведена на рис. 1, з якого видно, що тренди розвитку легкої промисловості корелюють з трендами розвитку промисловості в цілому.
Рис.1. Динаміка індексів промислової продукції за 2004-2013рр.
За данними таблиці найбільшого спаду галузь зазнала 2007-2009рр., що зумовлено впливом фінансової кризи. Тобто, близько 39% підприємств даної галузі були збитковими, загальна сума збитків склала -598,1 млн. грн.. У 2010р. в галузі почала набирати обертів завдяки зростання обсягів продукції, інвестицій в основний капітал, кількості працівників, трішки зріс фінансовий результат підприємств і зменшились збитки, але збільшилась кількість збиткових підприємств і зменшилась рентабельність. З 2011р. до сьогоднішнього дня також відбуваються зменшення обсягу легкої промисловості та промисловості в цілому, хоча й не значними темпами. Все це зумовлено політичною ситуацією, фінансовою кризою та наявністю застарілих технологій.
Основні причини, що перешкоджають розвитку легкої промисловості, це: неконтрольований імпорт та відсутність нормативної бази захисту внутрішнього ринку від контрабанди товарів; втрата ринків збуту внаслідок згортання системи оптової торгівлі та перенесення оптового обігу на ринки; гостра нестача обігових коштів, відсутність середньо- і довгострокового кредитування на сприятливих засадах; дефіцит стратегічно важливих для галузі видів сировини; нестача кваліфікованих управлінців; нерівні умови роботи та реалізації продукції для великих промислових виробників щодо суб’єктів малого підприємництва; високий ступінь зношеності основних засобів виробництва, необхідність його модернізації та технічного покращення; великий сегмент споживачів з низькими доходами; проблема захисту українського виробника.
Відповідно до проекту «Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року». «Стратегічним пріорететом легкої промисловості має стати істотне зростання обсягів виробництва з орієнтацією на вітчизняного споживача. В тактичному плані цього слід досягти шляхом упорядкування сировинної бази й посилення захисту вітчизняного виробника в умовах вступу до СОТ.
Розвиток легкої промисловості в Україні має і перспективи і проблеми. З метою подолання певних перешкод на шляху подальшого розвитку, вживаються заходи для зростання різних показників легкої промисловості.
У 2019 році держава планувала розвивати легку промисловість і створити більше робочих місць. Було ухвалено пакет із 35 законопроектів, які дозволили захистити бізнес і відкрити доступ до ресурсів. Крім того, запроваджена дворічна відстрочка сплати ПДВ при імпорті обладнання.
Сучасний стан розвитку економіки України визначає високі вимоги до оцінки загальної ефективності. Робота будь-якого швейного підприємства в ринкових умовах залежить від його можливостей, здатності виробляти достатній обсяг продукції та отримувати з цього достатній дохід або прибуток.
У зв’язку з цим, аналіз прибутку посідає головне місце в системі комплексного економічного аналізу, який оцінює сутність реалізації і ефективності кінцевої мети підприємства.
Діяльність кожного підприємства важлива не лише його власнику, а й для держави. Ключовим моментом підприємства є його стратегія, яка пов’язана з розподілом прибутку для подальшого реінвестування капіталу з метою збільшення прибутку на наступному етапі.
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ
Режим робочого дня
Робочий час – установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.
Перерва – тимчасове припинення дій, роботи, проміжок часу, на якому припиняється дія, робота.
Перерва має надаватися, як правило, через 4 години після початку робіт. Вона надається протягом робочого дня для відпочинку і харчування, тривалістю не більше 2х годин.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.
Режим робочого дня підприємства, що проєктується, подано в таблиці 1.
Таблиця 1 - Графік робочого дня
| Робота і перерви | I зміна |
| Початок роботи Робота Організаційна перерва Робота Обідня перерва Робота Організаційна перерва Робота Організаційна перерва Робота Кінець роботи | 7.00 7.00-9.00 9.00-9.10 9.10-11:00 11:00-11:30 11:30-13:00 13:00-13:30 13:30-14:30 14:30-14:35 14:35-15:30 15:30 |
Організація управління підприємством
Організація управління підприємством – це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника і самоврядування трудового колективу.
Цех – основна виробнича ланка підприємства, від роботи якого залежить успіх чи невдача цього підприємства. У кінцевому підсумку управління підприємством зводиться до того щоб у заводських цехах своєчасно та якісно виконувалась робота, необхідна для своєчасного виготовлення кінцевої продукції що надходить ринки збуту.
Для керівництва цехом директор підприємства призначає начальника цеху та його заступників, завданням яких є організація виконання одержуваних від керівників підприємства виробничо-технічних завдань.
Першорядне завдання начальника виробничого цеху - своєчасне та якісне виготовлення закріпленої за цехом продукції. Водночас начальник цеху та підпорядкований йому персонал відповідають за дбайливе ставлення до виділених цеху ресурсів, дотримання встановлених нормативів витрачання сировини, матеріалів, заробітної плати, енергії, виконання правил та норм техніки безпеки, санітарного утримання цеху.
Бригадири отримують завдання від майстра та розподіляють їх серед робітників бригади, організують виконання завдань, надають професійну допомогу робітникам, допомагають майстру контролювати та утримувати на належному рівні виробничу та трудову дисципліну у бригаді.
Функціональні обов’язки бухгалтера.
Бухгалтер повинен самостійно складати або приймати до обліку первинні документи, систематизувати інформацію, відображену в цих документах, готувати проміжні розрахунки для обміну господарських операцій та подавати їх на розгляд.
Функціональні обов’язки технолога-конструктора.
Технолог-конструктор швейного виробництва відповідає за конструювання і виготовлення швейних виробів, а також, кінцевий результат виробів, зокрема, за ту якість з якою продукція виходить із цеху. До його обов’язків належить стежити за експлуатацією швейного обладнання та за дотриманням працівниками режиму робочого дня. Опис технологічних процесів та ведення технічної документації – це також один із функціональних обов’язків технолога. У всіх процесах, починаючи від створення карт розкрою швейних виробів і закінчуючи фінішним косметичним доведенням виробленої продукції, важлива керівна і напрямна роль технолога.
На схемі 1 приведена організаційна структура управління на підприємстві, де проектується цех.
Схема 1. Структура управління підприємством
Виробнича структура підприємства
Необхідно пункт оформити вірно: інтервал та відступи
Написати:
Виробнича структура підприємства це …
Цех – це..
Потім вставити оттой весь текст нище, що починається зі слів Підрозділи швейного виробництва
А потім вже про ці типи виробництва.
Тип виробництва - це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць, кваліфікацію робітників, собівартість продукції.
Залежно від ступеня завантаження робочих місць, який обумовлюється масштабом та трудомісткістю виробництва, розрізняють такі типи виробництва:
одиничне;
серійне;
масове;
змішане.
Одиничне виробництво характеризується наявністю значного незавершеного виробництва та відсутністю закріплення операцій за робочими місцями. Характеризується одиничне виробництво високою собівартістю продукції, що випускається, і тривалим виробничим циклом.
Таким чином, відмітними рисами одиничного виробництва є:
переважання технологічної спеціалізації цехів, дільниць та відсутність закріплення за ними певних виробів;
використання універсального обладнання та його розміщення за однотипними групами;
відносно велика питома вага ручної праці;
наявність робітників високої кваліфікації.
Серійне виробництво характеризується тим, що виготовляється обмежений асортимент продукції. Предмети праці до робочого місця надходять не штуками, як при одиничному виробництві, а періодично певними партіями.
Залежно від розміру партії розрізняють дрібно-, середньо- та великосерійне виробництво.
Відмітними рисами серійного виробництва є:
за кожним робочим місцем закріплюється від однієї до 20 періодично повторюваних операцій;
номенклатура продукції не стійка, одна й та сама продукція виготовляється кілька разів;
частина обладнання спеціалізована, розміщується за технологічною та частково за предметною ознакою;
застосовується паралельно-послідовний вид пересування предметів праці;
значне застосування механізації праці при незначному використанні ручної праці.
Головною ознакою масового типу виробництва є виготовлення великого обсягу однорідної продукції. Для цього тину виробництва характерна незмінна номенклатура продукції, що виготовляється, спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції, застосування спеціального обладнання та незначна довжина виробничого циклу, висока механізація та автоматизація виробничих процесів.
Собівартість продукції масового виробництва, порівняно з одиничним та серійним, значно менша. Таким чином, цей тип виробництва створює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продуктивності праці. Усе це веде до збільшення ефективності виробництва. Як правило, собівартість дослідного зразка одиничного виробництва у 20-30 разів вища, ніж масового.
Необхідною умовою масового виробництва є постійний рівень попиту на продукцію. Для масового виробництва характерне таке:
за кожним робочим місцем закріплено одну-дві операції;
постійна номенклатура продукції;
використовуються автоматичні лінії;
застосовується паралельний вид пересування предметів праці.
В данній курсовій роботі вибраний тип масового виробництва.
Підрозділи швейного виробництва
Закрійна дільниця
Швейна дільниця
Дільниця контролю та пакування
Дільниця розвитку швейного виробництва
Дільниця передшвейних операцій
Закрійна дільниця - це підрозділ, де кроять деталі виробів з полотна відповідно до замовлення. У цьому працівникам допомагає різне закрійне обладнання. Горизонтальні ручні розкрійні машини призначені для великих рулонів полотна.
Швейна дільниця – це розвиток швейного виробництва, включаючи відділ конструювання, відділ підготовки швачок та відділ контролю готової продукції, закрійну дільницю, включаючи відділ комплектування, формування додатків, дільницю передшвейних операцій, швейну дільницю, дільницю контролю та пакування.
Дільниця контролю та пакування – це остання сходинка для продукції швейного виробництва. Tут здійснюють контроль якості та готують все для відправки продукції до різних країн світу.
Дільниця розвитку швейного виробництва - це дільниця, де у тісній співпраці із Замовниками забезпечується розробка нових моделей, щоб задовільнити вимоги щодо якості кожного виду продукції. Важливим завданням цієї дільниці є розробка необхідної документації для виготовлення виробів на швейному виробництві, складання послідовності виготовлення, розрахунок часу та розробка ефективних способів виготовлення.
Дільниця передшвейних операцій – це дільниця, де здійснюється пришивання ручок до наматрацників, логотипних етикеток та обробка окремих деталей виробів перед передаванням їх у швейну дільницю. Для цього працівниками використовуються різні види швейних напівавтоматів, оверлоки, вишивальні машинки, гарячий прес для нанесення логотипів.