Не можна руйнувати того, до чого створення ти не причетний.
Життя таке складне і щоб чтогось досягти ми постійно щось робимо для того, щоб жити комфортно. Спочатку ми пізнаємо, потім вивчаємо та використовуємо на практиці, але бувають ситуації, які націлені проти людини.
Те, що відбувається у нашій країні перевернуло життя українців з ніг на голову. В їх числі опинився і я. Ті, хто затіяв оце страхіття, зоуйнували плани на життя мільйонів людей .
Навіщо? Заради чого? Запитання не покидають жодної людини.
Всі роки я добре навчався в школі і одинадцятий клас мав закінчити з похвальним листом. Далі вступити до бажаного університету… Моя сім’я не змогла виїхати , а навчатися без книг, без інтернету стало нереально. Хто у цьому винний? Ні не я…
Винні «освободітєлі» , які неодноразово приходили в наш будинок і хвалили свій «руський мір», а я тим часом ховав книгу з української літератури, яка дісталася мені від брата.
Так, можна нікого не слухати і робити свою справу, але люди з автоматами, з іншої країни, наче роботи страшні і жорстокі. Так – це люди за зовнішністю … а післятого ,що вони творять їх так не назвати.
Людина – це добра істота створена всесвітом для добра.
Я не можу зрозуміти чому наші «сусіди» прийшли в нашу країну і почали руйнувати все до чого вони не причетні : міста, села, людські долі.
Як нам з цим жити.? Я вірю в правосуддя. Ми сильні, ми втерпимо і переможемо.
Не можна руйнувати того, до чого створення ти не причетний.
Життя дуже складне і для того щоб чогось досягти, ми постійно робимо все, щоб наше життя було комфортним. Спочатку ми пізнаємо, потім вивчаємо та використовуємо отримані знання та навички на практиці. Але на шляху до втілення наших бажань трапляются ситуації, частіш за все негативні, що змінюють життя раз і назавжди.
Події, що відбуваються у нашій країні, перевернули життя українців з ніг на голову. Ті, хто затіяв оце страхіття, зруйнували плани на життя мільйонів невинних людей .
«Навіщо? Заради чого?» - такі запитання не покидають думок жодної людини…
В їх числі тих, чиї плани на майбутнє були зруйновано, опинився і я.
Всі роки я добре навчався в школі, тому одинадцятий клас мав закінчити з похвальним листом. Далі планував вступити до університету на цікаву та корисну професію… Але в зв’язку з воєнними подіями, у місці де я живу, не було можливості продовжити навчання. Моя сім’я не змогла виїхати, а навчатися без підручників та доступу до інтернету стало нереально.
Хто у цьому винний? Всі ми це добре це розуміємо…
Винні «освободітєлі», які взявши в окупацію пропагандували свій «руський мір». Коли вони прийшли до мене додому було дуже страшно за своє життя, мені довелося навіть ховати підручник з української літератури, яка дісталася мені від брата.
Можна незважаючи на все продовжувати робити свою справу, але люди з автоматами, що прибули іншої країни, наче роботи - бездушні і жорстокі. Хоча вони зовні продовжують бути людьми, але після всього того, що вони накоїли, людьми більше назвати їх не можна.
Я, як і багато українців, досі не можу зрозуміти чому наші «сусіди» прийшли в нашу країну і почали руйнувати все те, до чого вони не причетні : міста, села, людські долі.
Як нам з цим жити? Я вірю, що правосуддя існує і їм відплатиться сторицею. А ми сильні, ми витримаємо всі невзгоди та переможемо.