Навчальний посібник Колектив авторів Дніпро 2022 поліцейська деонтологія 2 удк 159. 99+174+340. 114. 5+351. 74 П 50

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
2
УДК 159.99+174+340.114.5+351.74
П 50
Рекомендовано науково-методичною радою
Дніпропетровського державного
університету внутрішніх справ,
протокол № 7 від 24.03.2022,
РЕЦЕНЗЕНТИ: доктор юридичних наук, доцент Сергій Перепьолкін – завідувач кафедри міжнародного права ННІ права та міжнародно-правових відносин Університету митної справи та фінансів; кандидат юридичних наук
Валентин
Бідняк
– старший оперуповноважений
Управління стратегічних розслідувань в
Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань
Національної поліції України, підполковник поліції.
П 50 Поліцейська деонтологія : навч. посібник / кол. авт. Дніпро :
Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2022. 144 с.
ISBN 978-617-8032-90-6
У навчальному посібнику, який підготовлено згідно з програмою навчальної дисципліни «Поліцейська деонтологія», висвітлено міжнародні та вітчизняні деонтологічні засади професійної діяльності поліції, розкрито ключові питання кожної з тем.
Для викладачів та здобувачів вищої освіти ЗВО системи МВС
України.
ISBN 978-617-8032-90-6
© Автори, 2022
© ДДУВС, 2022

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
3
АВТОРИ НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
(кафедра теорії та історії держави і права факультету підготовки
фахівців для підрозділів превентивної діяльності Дніпропетровського
державного університету внутрішніх справ):
БОНЯК Валентина Олексіївна – завідувач кафедри, доктор юридичних наук, професор (розділ 5);
ЖЕГЛІНСЬКА Тетяна Олегівна – старший викладач кафедри (розділ 3);
ЗАВГОРОДНЯ Юлія Степанівна – доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент (розділ 6);
ОЛІЙНИК Юлія Володимирівна – викладач кафедри (розділ 5);
САКСОНОВ Владислав Борисович – доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент (розділ 2);
СЕЛІХОВ Дмитро Анатолійович – професор кафедри, доктор юридичних наук, доцент (розділи 1, 4).

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
4
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА .................................................................................................. 6
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАННЯ
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ» ..... 7 1.1. Становлення поліцейської деонтології як науки ................................. 7 1.2. Поняття поліцейської деонтології ......................................................... 9 1.3. Завдання, принципи і функції поліцейської деонтології .................. 16 1.4. Методологія поліцейської деонтології ................................................ 21
Контрольні питання за розділом ................................................................ 27
Розділ 2. МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ДЕОНТОЛОГІЧНІ
СТАНДАРТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ .......................... 28 2.1. Міжнародні та європейські етичні стандарти правоохоронної діяльності ....................................................................................................... 28 2.2. Деонтологічні стандарти організації та діяльності Національної поліції України .............................................................................................. 36 2.3. Морально-етичні стандарти професійної діяльності поліції окремих
іноземних держав .......................................................................................... 39
Контрольні питання за розділом ................................................................ 42
Розділ 3. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА, МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА
ТА СЛУЖБОВИЙ ЕТИКЕТ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ..................................... 43 3.1. Професійна етика в діяльності поліції ................................................ 43 3.2. Службовий етикет поліцейського ........................................................ 49 3.3. Моральна культура поліцейського: поняття та структура, культура моральної свідомості та культура моральної поведінки поліцейського ................................................................................................ 53 3.4. Присяга, дисциплінарний статут, правила етичної поведінки поліцейських і службовий етикет як регулятори діяльності поліції....... 60
Контрольні питання за розділом ................................................................ 67
Розділ 4. ЕСТЕТИЧНА КУЛЬТУРА ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ....................... 68 4.1. Поняття естетичної культури поліцейського. ..................................... 68 4.2. Принципи естетичної культури поліцейського. .................................. 73 4.3. Структура та функції естетичної культури поліцейського. ................ 75 4.4. Форми прояву естетичної культури поліцейського.
Зовнішній вигляд (дрес-код) поліцейського. ...................................... 80
Контрольні питання за розділом ................................................................ 92

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
5
Розділ 5. ПСИХОЛОГІЧНА ТА КОМУНІКАТИВНА КУЛЬТУРА
ПОЛІЦЕЙСЬКОГО. ЕФЕКТИВНА КОМУНІКАЦІЯ .............................. 93 5.1. Психологічна культура поліцейського: поняття, структура, види та рівні ............................................................... 93 5.2. Психічні властивості особи
(темперамент, здатності, характер, спрямованість) ............................... 102 5.3. Психіка поліцейського та її склад
(інтелект, почуття (емоції), воля) ............................................................. 110 5.4. Комунікативна культура поліцейського: загальна характеристика ............................................................................ 113 5.5. Конфлікти в діяльності поліції: поняття, види та способи їх вирішення. .................................................. 118
Контрольні питання за розділом ............................................................. 121
Розділ 6.ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА
ПОЛІЦЕЙСЬКОГО .................................................................................... 122 6.1. Правова свідомість поліцейського .................................................... 122 6.2. Правова культура поліцейського. ...................................................... 128 6.3. Професійна деформація правосвідомості поліцейського: причини, форми прояву та профілактика. ............................................... 130
Контрольні питання за розділом ............................................................. 136
СПИСОК ОСНОВНОЇ РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............... 137

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
6
ПЕРЕДМОВА
Поліцейська деонтологія є професійно орієнтованою навчальною дисципліною, ознайомлення з якою закладає у майбутніх поліцейських загальні уявлення про теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти їх діяльності, особисті якості працівника Національної поліції як фахівця, а також сприяє формуванню вмінь і навичок використовувати здобуті знання на практиці.
Поліцейська деонтологія традиційно належить до циклу професійно орієнтованих навчальних дисциплін, опанування якою вимагає звернення як до нормативних джерел, так і наукових праць та навчальних видань.
Одним із таких є пропонований навчальний посібник «Поліцейська деортологія», що підготовлений відповідно до стандартів вищої професійної освіти в Україні. Він складається з шести розділів, у яких розкрито завдання, принципи і функції поліцейської деонтології, міжнародні етичні стандарти правоохоронної діяльності та д
еонтологічні стандарти організації та діяльності Національної
поліції України; приділено увагу професійній етиці, моральній культурі та службовому етикету, естетичній, психологічній й комунікативній культурі поліцейського, його правовій свідомості та ін.
Кожний розділ містить перелік основних понять, термінів та категорій, що підлягають засвоєнню, а також контрольні питання до розділу.
Такий підхід дозволяє ознайомити майбутніх правоохоронців з вимогами, що пред’являються до поліцейського в рамках його професійної діяльності, окреслити коло ціннісних установок, на яких базується діяльність працівника Національної поліції України, акцентувати увагу на тих знаннях і навичках, якими він повинен володіти для того, щоб відповідати принципам професійної діяльності та очікуванням суспільства.

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
7
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАННЯ
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПОЛІЦЕЙСЬКА
ДЕОНТОЛОГІЯ»
1.1. Становлення поліцейської деонтології як науки.
1.2. Поняття поліцейської деонтології.
1.3. Завдання, принципи і функції поліцейської деонтології.
1.4. Методологія поліцейської деонтології.
Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають
засвоєнню: етика, професійна етика, принципи поліцейської деонтології, завдання поліцейської деонтології, структура поліцейської деонтології, функції поліцейської деонтології, юридична деонтологія, поліцейська деонтологія.
1.1. Становлення поліцейської деонтології як науки
Однією з основних потреб людини виступає безпека у всіх сферах
її життєдіяльності, необхідність забезпечення в першу чергу права на отримання професійно якісної медичної допомоги, гуманного поводження та поважного ставлення до неї під час відправлення правосуддя та правового захисту, що і стало передумовою виникнення деонтології лікаря та юриста, яким людина ввіряє своє «життя», усвідомлюючи залежність своєї долі від їх професіоналізму.
Вперше термін «деонтологія» застосував англійський соціолог, філософ, юрист Ієремія Бентам (1748-1832 рр.). У своїй праці 1834 року
«Деонтологія, або наука про мораль» («Deontology, or the Science of
Morality») він визначив фактично новий розділ етики, що досліджував проблеми співвідношення моралі та права, проблеми обов’язку, моральних вимог та нормативів в цілому, належності, як специфічної для моральності форми прояву соціальної необхідності. І. Бентам основним завданням деонтології вважав глибоке дослідження певної проблеми, лише після цього можливо все зважити, а потім вже використовуючи аналіз та синтез вивести низку загальнозначущих положень та теорій.
Упродовж тривалого часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків – як систему етичних норм

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
8
виконання медичними працівниками своїх службових обов’язків. У медицині було сформовано особливе вчення – медичну деонтологію.
Система юридичних деонтологічних знань склалася значно пізніше, ніж у медицині.
У 70-ті роки ХХ ст. в юридичних закладах освіти викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності», метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник С. Алексєєва (1976 р.), який став першим кроком на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін «юридична деонтологія» ще не використовувався.
Автором підручника досліджено і викладено важливі аспекти проблеми щодо осмислення юридичної науки та юридичної практики, наближення до розуміння професійної юридичної діяльності.
У другій половині 1980-х років на юридичних факультетах була запропонована для вивчення навчальна дисципліна «Юридична деонтологія», початківцем якої був професор В. Горшенєв.
Сучасна дослідниця О. Скакун зазначає, що юридична деонтологія
– це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка є узагальненою системою знань про юридичну практичну діяльність і кодекс професійної поведінки юриста, тобто про оптимальний звід правил дозволяю чого, зобов’язуючого і рекомендаційного характеру, якими повинен оволодіти юрист і користуватися ними у відносинах що викликають при виконанні службових повноважень.
С. Гусарєв, О. Тихомиров вважають, що юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв’язок таких соціальних явищ, як юридична наука та юридична практика, визначає її функції, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичний бік діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії
1
Юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів
2
С. Сливка визначає юридичну деонтологію як науку про внутрішній
імператив службового обов’язку, що створює передумови та мотиви
1
Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) : навч. посібник. 3-є вид., перероб. і доп. Київ, 2008.
2
Пендюра М. М., Старицька О. О. Поліцейська деонтологія : навч. посібник. Київ,
2020.

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
9
вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності про формування власних норм для кожної ситуації зокрема
1
В. Горшенєв стверджує, що юридична деонтологія – це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці, тобто наука про пошук атмосфери досягнення необхідного,
істинного результату в спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинне обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого правового статусу.
Отже, деонтологія формується як система норм, вимог та принципів належної професійної поведінки. З плином часу вже як наука вона формує систему наукових знань про обов’язок та норми належної поведінки людей у реальній суспільній практиці. Професійна деонтологія, навіть якщо вона оформлена у конкретну систему знань, не
є вченням абсолютним і таким, що складається з усталених правил, пунктів, параграфів. Тобто специфіка даної науки полягає в тому, що вона пов’язує етику та право. Лише у деяких професіях існують деонтологічні норми, принципи, кодекси (медична деонтологія, юридична деонтологія, поліцейська деонтологія тощо)
2
1.2. Поняття поліцейської деонтології
У сучасних юридичних словниках поняття «деонтології» трактується наступним чином – деонтологія (з грецької deon – обов’язок та logos – наука, вчення, знання) – розділ етики, що розглядає проблеми належної поведінки та моральних обов’язків медичних працівників по відношенню до хворого.
У наш час з’явилося декілька цікавих підходів до визначення
«деонтологія». Так, професори О. Бандурка та О. Скакун пропонують наступні визначення деонтології: Деонтологія загальна – розглядає особливості юридичної практичної діяльності і визначає основні нормативи культури юриста, що відповідають стандарту його професіоналізму.
Деонтологія загальна формує систему вимог, що пред’являються до юриста – як особи (психологічна структура), учасника політичного життя
(ідейно-політична сутність), спеціаліста (професійно-правовий зміст), носія високих моральних принципів (моральна основа) та стійких
1
Поліцейська деонтологія : навч. посібник ; за заг. ред. В. Я. Марковського. Львів, 2020.
2
Пендюра М. М., Старицька О. О. Зазнач. твір. С. 14-15.

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
10
естетичних смаків (розуміння прекрасного) та інше. Ці вимоги складають професійну культуру юриста. Хоча професійна культура багато в чому збігається з поняттям правової культури, зумовленої правовою сферою професійної діяльності юриста, їх не можна ототожнювати.
Для здійснення своїх професійних обов’язків юрист повинен володіти не лише знаннями в галузі права та основами ділового спілкування, а й орієнтуватися в політичних проблемах суспільства, дотримуватися професійної таємниці, вміти логічно викладати власні думки. Йому потрібно мати більше якостей, ніж того вимагає правова культура. У загальній деонтології з урахуванням особливостей кожної юридичної професії дається їх опис (професіограми юридичних професій).
Деонтологія нормативна визначає й обґрунтовує соціальні нормативні приписи – моральні, правові, політичні, естетичні та інші рекомендації, дозволи, заборони й зобов’язання (веління, імперативи), запропоновані для юриста будь-якого фаху (щодо правил поведінки, норм спілкування, тактики взаємодії як з колегами, так і з клієнтами тощо). Нормативи культури є основним способом регуляції професійної поведінки юриста, що містяться в нормативно-правових актах держави, етичних і деонтологічних правилах, розроблених і прийнятих різними національними і міжнародними юридичними співтовариствами
(нотаріусів, адвокатів, суддів та ін.).
Деонтологія спеціальна вивчає специфічні аспекти належної поведінки певних юридичних професій і фахів – прокурора, слідчого, адвоката, нотаріуса або працівника певного відомства (деонтологія адвоката, судді, нотаріуса, поліцейського, працівника прокуратури, державного виконавця та ін.).
Представник будь-якої професії, який замислюється над своєю поведінкою, вчинками та наслідками діяльності, рано чи пізно сам усвідомлює необхідність дотримання ряду професійних норм або ж запозичує їх у більш досвідчених колег. Саме так у медицині до цього дійшов Гіппократ (бл. 460 р. до н. е. – бл. 370 р. до н. е), в середні віки –
Ібн-Сіна (980-1037 рр.), епоха Відродження – Т. Парацельс (справжнє
ім’я і прізвище – Філіп Ареол Теофраст 1493-1832 рр.), в 50-х роках ХХ ст. професор М. Петров, Л. Лещинський, В. Матвєєв, а у юриспруденції
– Гай, Ульпіан, Модестин, в ХІХ столітті – І. Бентам, в 60-80-х роках ХХ ст. С. Алексєєв, В. Горшенєв, В. Комаров, І. Бенедик, О. Коні,
В. Сокуренко, В. Кукушин, кінець ХХ-початок ХХІ ст. – О. Бандурка,
І. Бризгалов, С. Гусарєв, О. Тихомиров, Ю. Римаренко, О. Карпов,

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
11
М. Орзих, М. Пендюра, О. Скакун, П. Біленчук, С. Сливка, О. Шмоткін,
Є. Гіда та ін.
Юрист О. Коні розкрив та обґрунтував основні деонтологічні принципи, етичні засади діяльності адвокатури, суду, прокуратури, моральні норми правника. У своїй праці він пише – юрист (судовий працівник) усім своїм характером вчинків щодо людей, до діянь до яких він повинен прикласти свій розум, працю та владу, має прагнути до здійснення морального закону, вести себе у всіх ситуаціях таким чином, щоб при здійсненні правосуддя відчувався смак, почуття міри і тактовність. Саме тому, юристу теж необхідні знання деонтологічних норм, а девізом його діяльності мають слугувати – істина та справедливість
1
У сучасних умовах державотворення активне впровадження у національну юридичну теорію та практику міжнародних стандартів прав людини, що визнала і закріпила Україна в своїй Конституції та законах, потребують не тільки створення відповідного юридичного механізму, а й підготовки фахових професіоналів-правників нової генерації, для яких права людини, її життєдіяльність є найвищою соціальною цінністю. Не менш важливим є також усвідомлення того, що втілення прав людини у життя, їх захист можливий лише у громадянському суспільстві за умови суворого дотримання законності та правопорядку.
Глибокі трансформаційні процеси, реформи, що проводяться в
Україні, сприйняття суспільством традиційних стандартів демократії та впровадження їх у всі сфері громадянського суспільства, вимагає від кожного її представника усвідомленого, відповідального ставлення та виконання конституційних обов’язків. Цей аспект особливо стосується осіб, які залучені до державницьких процесів побудови демократичної, правової соціальної держави.
Виділення системи специфічних наукових деонтологічних знань про обов’язок і норми належної професійної поведінки поліцейських
(поліцейська деонтологія) спричинено посиленою увагою до професійних морально-етичних норм в сфері правопорядку
2
Вченими та практиками поліцейська деонтологія розглядається як наука, що вивчає всю сукупність організаційно-управлінських, професійно-етичних та соціальних норм, принципів належної поведінки працівників поліції при виконанні ними службових обов’язків.
Переважна частина науковців, які займалися дослідженням науки
1
Юридична деонтологія : підруч. / С. П. Погребняк, О. О. Уварова, Г. О. Христова та
ін.; за заг. ред. О. В. Петришина. Харків, 2014.
2
Пендюра М. М., Старицька О. О. Зазнач. твір. С. 15-19.

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
12
поліцейська деонтологія, схилялися до того, що вона має міжгалузевий характер і знаходиться на стику двох наук – етики та соціології.
Із урахуванням вищевикладеного поліцейську деонтологію можна розглядати:
 як галузь знань про виникнення, формування, розвиток та функціонування в професійній групі працівників поліції особливої системи норм належної професійної поведінки, загальновизнаних стандартів, що базуються на правах, свободах людини і громадянина та моральних принципах;
 як теорію професійного обов’язку, належної чи морально обов’язкової поведінки працівників поліції;
 як науку, що вивчає міжнародні, національні та регіональні системи вимог до поведінки працівників поліції, що дозволить надати їх поведінці та діям певної мотиваційної аргументованості, запровадити в
їх групі загальнолюдські та групові цінності;
 як наукову та навчальну дисципліну, що слід викладати при підготовці кадрів, при професійно-орієнтаційній роботі, вихованню молодих працівників, визначенні рівня професійної деформованості того чи іншого «старого працівника».
Поліцейська деонтологія орієнтована на врегулювання професійної поведінки працівників поліції безпосередньо в межах їх служби чи підрозділу, а також поза ними під час взаємодії зі законослухняними громадянами або з правопорушниками.
Отже, зазначимо, що поліцейська деонтологія дає загальні уявлення про належну поведінку працівників поліції, що, в свою чергу, використовуються галузевими та іншими юридичними науками, як вихідні пункти для досліджень та дозволяє їм уникнути однобокості при вирішенні галузевих наукових проблем.
Поліцейська деонтологія є фундаментом для роз’яснення працівникам поліції (тим, які вже працюють і тим, які навчаються для отримання цієї професії) уявлення про високі моральні і професійні стандарти бажаної поведінки та проведення тих чи інших алгоритмізованих дій з його боку в певній життєвій ситуації. Знання стандартів та позитивного досвіду дозволяє впроваджувати у практику більш дієві методи роботи.
Отже, поліцейську деонтологію розглядають у двох аспектах:
 як складну, комплексну, міждисциплінарну науку про професійні стандарти (еталони) належної поведінки поліцейських, що базуються на високих моральних засадах;

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
13
 є розділом юридичної деонтології та соціології управління, і досліджує проблеми реалізації норм посадового обов’язку, функціонування нормативно-орієнтаційних інститутів, дає знання про глибокий зміст норм, що закріплені деонтологічними кодексами (етичні кодекси та кодекси честі) поліцейських.
Тобто, поліцейська деонтологія вивчає як проблеми належної, моральної поведінки та діяльності працівників поліції, так і соціальне регулювання професійної поведінки, особливості функціонування
(впливу) деонтологічних норм як нормативно-орієнтуючих інститутів.
Виходячи з вищевикладеного, під поліцейською деонтологією розуміється фундаментально-професійна, міждисциплінарна юридична наука, що вивчає універсальні (національні) стандарти належної поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (поліцейських), що засновані на високих моральних засадах (принципах) та спрямовані на забезпечення прав і основоположних свобод людини та громадянина, а також особливості реалізації цих стандартів в їх практичній діяльності.
Об’єктом поліцейської деонтології є реальні суспільні відносини, виникаючих у сфері правоохоронної діяльності поліцейських.
Предметом поліцейської деонтології є реально функціонуюча система норм належної професійної поведінки поліцейських, що є соціальним регулятором та нормативно-орієнтуючим інститутом при забезпеченні прав і основоположних свобод людини та громадянина.
Мета поліцейської деонтології – дати працівникові поліції уявлення про алгоритмізовані стандарти поведінки в тій чи іншій ситуації під час здійснення ними своїх повноважень та виконання службових обов’язків.
Норми поліцейської деонтології утворюють нормативно- орієнтуючий соціальний інститут. Цей інститут складається з наступних елементів:
 деонтологічних норм поведінки поліцейських, що оформлені у вигляді кодексів чи інших нормативних документів (наказів), в комплексі з організаційною системою впровадження цих норм у практику;
 комплексної, багаторівневої системи професійної підготовки
(нормативна, організуюча, психологічна, медична, бойова) та виховання поліцейських;
 сукупності санкцій за порушення деонтологічних норм;
 спеціальних органів (суди честі, комісії з етики тощо);
 механізмів морально-етичної орієнтації та регуляції поведінки поліцейських.
Такі норми допомагають поліцейському, який тільки заступив на службу, інтегруватися у професійну групу (колективи), оскільки вони є

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
14
гарантом стабілізації системи «особистість – середовище». Крім того, ці норми допомагають розвитку професійних якостей, шляхом передачі цій особі усього позитивного досвіду, накопиченого професійною групою до якої він належить, та поліцією в цілому.
Категоріальний апарат – основні категорії етики, соціології та теорії права. Зокрема використовуються такі поняття, як честь, гідність, обов’язок, мораль, моральність, професіоналізм, скромність, принциповість, чесність, неупередженість, об’єктивність, норма права, належна поведінка, позитивний імідж, правомірна поведінка, відповідальність тощо
1
Роль та значення поліцейської деонтології в процесі підготовки
майбутнього правоохоронця.
Удосконалення юридичної практики, розвиток теоретичної юриспруденції, вносять істотні корективи і зміни в поліцейську деонтологію, тому що вона виражає суспільні потреби, а не є набором формальних умовностей. Вона покликана розкривати причини виникнення й існування тих чи інших етичних, естетичних, правових та інших правил у правоохоронній діяльності працівників поліції, формувати систему забороненого, дозволеного, нормативів зобов’язального і рекомендаційного характеру для кожного службовця відповідно до досягнутого рівня соціальної культури суспільства. У цьому відношенні можливості поліцейської деонтології як наукової теорії професійного обов’язку працівника поліції значні і виражаються в тому, що:
 нормативність правоохоронної діяльності не суб’єктивуються, не відриваються від соціально-психологічних факторів. Надаючи правові послуги працівник поліції проводить профілактичну роботу в суспільстві, «оздоровлює» його, викорінює недоліки, допомагає людині в вирішенні життєвих проблем;
 деонтологічні нормативи культури працівника поліції орієнтують його професійну свідомість на причетність до долі іншої людини, на протидію правопорушенням з протиправними діяннями, за встановлення законності та правопорядку в суспільстві.
Поліцейська деонтологія, як гуманістична дисципліна, роз’яснює значення тих чи інших мотивів, дій, вчинків, характерних якостей працівників поліції; сприяє формуванню необхідних для даної професії морально-психологічних рис; запобігає появі деформацій, що стають можливими в результаті тривалого виконання специфічних професійних функцій.
1
Там само. С. 15-19.

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
15
Поліцейська деонтологія покликана допомогти майбутньому правоохоронцю навчитися виважено аналізувати складні життєві ситуації, самостійно приймати рішення, спілкуватися з громадянами та колегами, керувати людьми, вдаватися до постійного самоаналізу й об’єктивної оцінки як своїх дій, так і дій оточуючих його людей, робити з негативного досвіду позитивні висновки.
Місце поліцейської деонтології в системі суспільних і юридичних
наук.
У широкому розумінні поліцейська деонтологія тісно пов’язана із суспільними науками: етикою, естетикою, політологією, соціальною психологією та іншими, оскільки містить в собі елементи цих наук.
Предметний зв’язок переважно простежується між юридичною деонтологією і такими прикладними науками, як правова етика, правова естетика, юридична психологія, юридична деонтологія тобто тими науками, що виникли на межі юриспруденції і зазначених вище суспільних наук. Місце юридичної деонтології серед інших юридичних і соціальних наук визначилося за десятиліття її розвитку. Маючи свій власний предмет, юридична деонтологія посіла конкретне місце в системі соціальних наук – як юридичних, так і неюридичних (психологія, політологія, етика, естетика, інформатика).
Віднесення поліцейської деонтології до теоретико-історичних наук пояснюється тим, що вона має стрижнем свого поглибленого вивчання професійно-правову поведінку працівників поліції, їх фахову культуру, гармонійно поєднану з етичною, естетичною, економічною, політичною, екологічною, психологічною та правовою культурою. Проблематику юридичної деонтології можна вважати головним чином теоретико- правовою, закономірно пов’язаною з правовою етикою, правовою політологією, юридичною психологією, правовою естетикою. Існують загальні закономірності формування деонтологічного кодексу працівників поліції, що виражаються в поєднанні психологічних, юридичних та інших соціальних (політичних, моральних, етичних, естетичних) механізмів, що тісно взаємодіють на основі найважливіших структурних зв’язків – правових принципів.
Виділяють три напрямки зв’язку поліцейської деонтології з іншими юридичними науками і навчальними дисциплінами:
 є вступною наукою і містить відомості, що необхідні для поглибленого розуміння закономірностей правоохоронної діяльності працівників поліції. У цьому значенні її можна назвати загальнопідготовчою наукою, вступом до правоохоронної діяльності;

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕОНТОЛОГІЯ
16
 створює теоретичні основи для прикладних юридичних наук і навчальних дисциплін – юридичної психології, юридичної етики, юридичної конфліктології і т.п. У цьому змісті її можна вважати своєрідною узагальнюючою теоретичною наукою, загальною частиною прикладних юридичних наук;
 поповнює багаж юридичної науки і практики завдяки самостійному предмету дослідження; розвиває нові підходи, надає нову
інформацію, почерпнуту з досягнень соціальних наук і тим самим збагачує як прикладну, так і теоретичну юриспруденцію. В цьому аспекті
її можна вважати самостійною теоретико-юридичною наукою, що утворилася на стику юриспруденції та інших суспільних наук.
Отже, висновуймо, під поліцейською деонтологією розуміється фундаментально-професійна, міждисциплінарна юридична наука, що вивчає універсальні (національні) стандарти належної поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (поліцейських), що засновані на високих моральних засадах (принципах) та спрямовані на забезпечення прав і основоположних свобод людини та громадянина, а також особливості реалізації цих стандартів в їх практичній діяльності.